АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

ЄРМАКОВ ДЕНИС ІВАНОВИЧ

УДК 342.9

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Попович Євген Миколайович,
доктор юридичних наук, доцент

ХЕРСОН – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ .
1.1. Соціальне призначення органів прокуратури за умов формування в Україні громадського суспільства ……………………………………….……...13
1.2. Сутність, поняття та ознаки позитивного іміджу органів прокуратури..37
1.3. Засоби та принципи формування позитивного іміджу органів прокуратури ………………………………………….…………………………...55
1.4. Імідж органів прокуратури як адміністративно-управлінська категорія…..71
Висновки до Розділу 1 …………………………………………………………..81
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ …………………………………………………..86
2.1. Сучасний стан адміністративно-правового регулювання у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури України ……………..86
2.2. Адміністративно-правові відносини у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури України ………………………………………….100
2.3. Вплив кадрового забезпечення органів прокуратури на їх позитивний імідж ……………………………………………………………………………...124
Висновки до Розділу 2 …………………………………………………………146
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ДОВІРИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ …………………………………………….............................150
3.1. Підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з інститутами громадського суспільства ………………………………………………………150
3.2. Впровадження етичних стандартів у діяльність органів прокуратури..164
Висновки до Розділу 3 …………………………………………………………177
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………188

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку української державності характеризується підвищенням прозорості та демократичності діяльності всіх державних органів, формуванням партнерських відносин між інституціями держави і суб’єктами громадянського суспільства. Вказані процеси обумовлюють актуальність удосконалення взаємодії органів держави з громадськістю для спільного вирішення проблем захисту прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку в усіх сферах суспільного життя, що знаходить свій прояв у формуванні іміджу певного державного органу.
Протягом останніх років більшість державних органів корінним чином реформувала свою систему роботи з населенням, що було досягнуто шляхом активної роботи громадських рад при органах державної влади, створенням відділів по зв’язках з громадськістю, прийняттям і виконанням планів і програм, спрямованих на підвищення їх авторитета в суспільстві. Однак, вказані процеси в органах прокуратури сьогодні ведуться недостатньо активно та ще не відповідають вимогам побудови в Україні правової соціальної держави.
Враховуючи те, що рівень в Україні до органів прокуратури є недостатньо високим, формування їх позитивного імідж є істотним чинником підвищення ефективності діяльності цих органів. Даний факт зумовлює необхідність наукового обґрунтування шляхів оптимізації діяльності органів прокуратури щодо формування її позитивного іміджу та підвищення рівня довіри до органів прокуратури з боку населення. Вирішення даної проблеми сприятиме удосконаленню адміністративно-правового регулювання діяльності органів прокуратури.
Безумовно, діяльність з формування позитивного іміджу органів прокуратури має ґрунтуватися на наукових засадах, спиратися на дослідження українських і зарубіжних вчених. Тому науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають роботи В. Б. Авер’янова, Ю. П. Битяка, С. В. Ківалова, І. Д. Казанчук, Р. А. Калюжного, Л. В. Коваля, В. К. Колпакова, В. А. Комарова, М.В.Косюти, В.І.Малюги, М.І.Мичка, С. В. Пєткова, Є.М.Поповича, А. О. Селіванова, В. К. Шкарупи, М.К.Якимчука та інших. Крім того, теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених галузі зв’язків з громадськістю: І. В. Альошиної, В. М. Бебика, Е. Бернайза, С. Блека, Г. Брума, С. Катліп, І. І. Колосовської, С. В. Колоска, В. Г. Королька, В. А. Моісеєва, Ю. Г. Падафет, Г. Г. Почепцова, Т. О. Примак, І. Ю. Слісаренка, М. Б. Шевціва, В. П. Шейнова, В. П. Шепеля та інших. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених проблематиці підвищення ефективності діяльності органів прокуратури, дослідження проблем адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури залишається епізодичним і неповним. Залишаються невирішеними багато теоретико-методологічних, правових та організаційних питань, що обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права на 2008-2012 рр: «Обґрунтування теоретико-методологічних засад права громадян на звернення в умовах демократизації державного устою» (номер державної реєстрації 01104004228) та «Теоретико-практичні основи адміністративно-правової діяльності в умовах трансформації суспільства» (номер державної реєстрації 01114006312).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням надбань правової науки, результатів аналізу діяльності органів прокуратури розкрити особливості адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури і запропонувати науково-обґрунтовані пропозиції для його удосконалення.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
- охарактеризувати соціальне призначення органів прокуратури за умов формування в Україні громадського суспільства;
- визначити поняття іміджу органів прокуратури та поняття позитивного іміджу органів прокуратури;
- визначити структуру адміністративно-правових заходів, спрямованих на формування позитивного іміджу органів прокуратури;
- охарактеризувати імідж органів прокуратури як адміністративно-управлінську категорію та надати визначення публічному управлінню формуванням позитивного іміджу органів прокуратури;
- охарактеризувати адміністративно-правові відносини у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури України та визначити їх структурні елементи;
- визначити вплив кадрового забезпечення органів прокуратури на їх позитивний імідж;
- охарактеризувати проблему ефективності взаємодії органів прокуратури з інститутами громадського суспільства та надати пропозиції по підвищенню ефективності взаємодії органів прокуратури з інститутами громадянського суспільства;
- охарактеризувати елементи механізму впровадження морально-етичних стандартів у діяльність органів прокуратури;
- надати практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури України та щодо внесення відповідних змін та доповнень до законодавства в цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури.
Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури.
Методи дослідження охоплюють сукупність загальних та спеціальних методів наукового дослідження. У роботі використано діалектичний загальнонауковий метод. Під час розв’язання поставлених завдань застосовувалися також спеціальні методи дослідження, такі як: гносеологічний метод (підрозділи 1.1, 1.2 та 1.4), порівняльно-правовий (підрозділ 3.2), метод аналізу (підрозділи 1.3 та 2.2), формально-логічний (підрозділ 2.1), структурно-функціональний (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2.), статистичний (підрозділ 1.1.), системний (підрозділ 2.2), індуктивний метод (підрозділи 3.1, 3.2.).
Гносеологічний метод дослідження дозволив визначити сутність, поняття та ознаки позитивного іміджу органів прокуратури та визначити соціальне призначення органів прокуратури в умовах формування громадянського суспільства. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства у досліджуваній сфері в Україні, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права. Аналітичний метод надав можливість встановити необхідність формування позитивного іміджу органів прокуратури, а також визначити адміністративно-правові відносини в цій сфері. За допомогою методу формально-логічного аналізу юридичних актів виявлено співвідношення змісту і форми законодавства в сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури, особливості окремих нормативно-правових актів. Структурно-функціональний аналіз дозволив визначити відповідність нормативно-правових актів в сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури реальним суспільним відносинам у цій сфері. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами, звітами органів прокуратури та інших правоохоронних органів щодо стану законності, вивчення даних соціологічних досліджень стосовно визначення рівня довіри населення до органів прокуратури. Системний аналіз було закладено в основу виділення різноманітних форм адміністративно-правових відносин в сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури. Використання індуктивного методу, сукупності отриманих та розглянутих даних дозволяє підтвердити висновок про необхідність вдосконалення деяких положень законодавства у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», а також необхідність прийняття Наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо формування позитивного іміджу», що сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук. Нормативною базою наукового дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дане дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексним правовим дослідженням адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків:
вперше:
- надано авторське визначення категорії «імідж органів прокуратури». Імідж органів прокуратури – це внутрішній та зовнішній образ, який сформувався у свідомості суспільства або окремих його представників під впливом інформації про рівень, динаміку злочинності та питому вагу розкритих злочинів або в результаті індивідуального сприйняття, та який відображає ставлення громадськості до ефективності та надійності правоохоронної системи в державі, визначає спокій стосовно власної безпеки кожного у суспільстві та особливо сприяє підвищенню та зміцненню громадської правосвідомості та правової культури;
- визначено категорію «позитивний імідж органів прокуратури» як сформований в свідомості громадського суспільства або окремих його представників образ цих органів, який відображає позитивне ставлення суспільства до якості, ефективності, професійності та компетентності діяльності органів прокуратури, а також до професійності, морально-етичних, комунікативних та інших якостей службовців органів прокуратури, які здійснюють реальне забезпечення та охорону правопорядку, законності в державі та суспільстві, а також забезпечують захист прав та законних інтересів громадян;
- визначено поняття «публічне управління формуванням позитивного іміджу органів прокуратури» – це організаційно-координаційна діяльність суб’єктів публічного управління, яка регламентується нормами законодавства, по підвищенню рівня довіри населення до органів прокуратури з метою утвердження в суспільстві верховенства Конституції та законів України, формування високого рівня правосвідомості та правової культури та укріплення пріоритету прав та інтересів громадян;
удосконалено:
- визначення поняття «соціальне призначення органів прокуратури» та визначено соціального призначення органів прокуратури в умовах формування громадянського суспільства, що полягає: 1) в утвердженні верховенства закону в діяльності органів державної влади, 2) в забезпеченні дотримання прав, свобод та інтересів громадян, гарантованих Конституцією, міжнародними актами та законами України, 3) в знижені рівня злочинності в суспільстві та корупції в органах влади; 4) в безпосередньому захисті прав соціально вразливої категорії населення; 5) в підвищенні рівня правосвідомості та правової культури серед населення;
- адміністративно-правові заходи, спрямовані на формування позитивного іміджу органів прокуратури, до яких віднесено: 1) виявлення дійсних проблем та недоліків в діяльності органів прокуратури, які впливають на імідж даного органу; 2) з’ясування громадських очікувань стосовно того, яким суспільство воліє бачити службовців органів прокуратури та цього органу в цілому; 3) визначення причин та умов, які сприяють виникненню та існуванню проблем та недоліків в діяльності органів прокуратури; 4) розробка та впровадження заходів, які спрямовані на усунення таких причин та умов та підвищення ефективності роботи органу, а також покращення всіх показників його діяльності у відповідності до очікувань громадськості; 5) доведення до відома широких верств населення про позитивні зміни та поступове формування та укріплення нового уявлення про органи прокуратури;
- визначення впливу кадрового забезпечення на формування позитивного іміджу органів прокуратури, що передбачає: 1) високу ефективність роботи кожного окремого працівника, яка має безпосередній вплив на ефективність роботи всієї системи органів прокуратури; 2) правильну розстановку кадрів, роботу з кадровим резервом, підвищення кваліфікації працівників та проведення їх атестації, що є гарантом їх ефективної роботи; 3) спеціалізацію у навчанні при отриманні вищої освіти або при підвищенні кваліфікації майбутніх або дійсних працівників органів прокуратури, що дає можливість виховати не тільки спеціальні професійні якості, але і особисті морально-етичні, такі як комунікабельність, культура, психічна стійкість, а також підготувати не просто спеціалістів у певній сфері, а справжніх експертів у своїй справі;
- пропозиції стосовно підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з інститутами громадянського суспільства, зокрема: 1) конкретизувати існуючі та передбачити нові форми взаємодії, а саме: громадський нагляд, контроль, партнерство. Передбачити перелік визначених форм взаємодії з різними інститутами в Законі України «Про прокуратуру»; 2) законодавчо визначити основні цілі взаємодії (описані нами вище), описати можливі шляхи їх досягнення; 3) розробити дієвий механізм реалізації різних форм взаємодії, шляхом прийняття галузевих наказів, в яких слід передбачити створення відповідних робочих груп, на які покласти ініціювання різних форм взаємодії; 4) провести професійну підготовку в межах підвищення кваліфікації працівників, які входять до груп взаємодії; 5) розробити та реалізувати план інформування громадських інститутів про можливі форми взаємодії; 6) провести моніторинг форм взаємодії та результати застосування кожної з форм, на підставі якого вдосконалити такі форми взаємодії, створити нові або удосконалити існуючі;
- визначення елементів механізму впровадження морально-етичних стандартів в діяльність органів прокуратури та пропозиції щодо положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, зокрема, щодо морально-етичних якостей в професійній діяльності, в межах кримінального процесу (етичність прокурорської обвинувальної промови, а також забезпечення можливості обвинуваченому захищатися на належному рівні відповідно до вимог законодавства), у процесі взаємодії з різними суспільно-державними інститутами;
дістало подальшого розвитку:
- визначення понять «засоби» та «принципи» формування позитивного іміджу органів прокуратури. Принципи формування позитивного іміджу органів прокуратури – це необхідні керівні засади, які лежать в основі цього процесу та сприяють більш ефективному застосуванню засобів формування позитивного іміджу. Засоби формування позитивного іміджу органів прокуратури - це такі соціально-психологічні та правові способи та прийоми, які застосовуються для впливу на свідомість громадськості з метою вироблення позитивного уявлення про діяльність органів прокуратури та їх службових осіб;
- визначення адміністративно-правових відносин в сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури, під якими розуміються врегульовані адміністративно-правовими нормами управлінсько-розпорядчі відносини, які виникають у зв’язку з діяльністю суб’єктів цих відносин по визначенню рівня довіри суспільства до органів прокуратури, встановленню проблемних аспектів функціонування цих органів, а також розробкою та втіленням заходів по їх усуненню, налагодженню зв’язків з громадськими інститутами та здійсненню інших заходів, спрямованих на підвищення рівня довіри громадськості до органів прокуратури. До структури адміністративно-правових відносин у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури належать: суб’єкти, об’єкт, зміст та юридичні факти;
- вдосконалення законодавства в сфері організації діяльності органів прокуратури, пов’язаного з формуванням їх позитивного іміджу, зокрема, шляхом прийняття Наказу Генеральної прокуратури «Про організацію роботи органів прокуратури по формуванню власного позитивного іміджу», внесення змін та доповнень до Закону України «Про прокуратуру», а саме: введення поняття та видів контролю за діяльністю органів прокуратури; визначення морально-етичних вимог до працівника прокуратури; включення додаткових (крім консультування та інформування) форм взаємодії з інститутами громадянського суспільства: громадський контроль та нагляд, делегування, правоосвітницьку роботу та дорадчі переговори.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені автором концептуальні положення можуть бути використані в процесі подальшого дослідження проблем науки адміністративного права. Викладені у дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть використовуватися у:
а) науково-дослідній діяльності – для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури та інших органів державної влади;
б) правотворчості – при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства та розробці нових нормативно-правових актів;
в) правозастосовній діяльності – представлені рекомендації спрямовані на вдосконалення практики застосування адміністративного законодавства, вирішення колізій у сфері адміністративно-правових відносин;
г) навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів "Адміністративне право", "Адміністративна діяльність правоохоронних органів". Висновки та пропозиції дисертації також можуть бути використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів із дисципліни «Адміністративне право».
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 18-19 січня 2013 р.) та Дев'ятій Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Соціум. Наука. Культура» (м. Київ, 24-26 січня 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 6 наукових статтях, які розміщені у фахових наукових виданнях, а також у 2 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дисертаційного дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків за розділами, загальних висновків та списку використаних джерел, який включає 260 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок, з яких 25 сторінок займає список використаних джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо комплексного дослідження адміністративно-правового забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури, визначено його соціальне призначення та сутність, охарактеризовано сучасний стан адміністративно-правового регулювання у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури України, проаналізовані шляхи його оптимізації. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є такі.
1. Соціальне призначення органів прокуратури в умовах формування громадянського суспільства в Україні полягає: 1) в утвердженні верховенства права та закону; 2) в забезпеченні дотримання прав, свобод та інтересів громадян, гарантованих Конституцією, міжнародними актами та законами України, 3) в знижені рівня злочинності в суспільстві, тобто забезпеченні громадської безпеки та громадського правопорядку; 4) в безпосередньому захисті прав соціально-вразливої категорії населення; 5) в підвищенні рівня правосвідомості та правової культури серед населення, що сприяє укріпленню правопорядку, а також свідомому та активному формуванню громадських інститутів, які будуть спроможні перейняти на себе більшість державних функцій.
2. Імідж органів прокуратури – це внутрішній та зовнішній образ, який сформувався у свідомості суспільства або окремих його представників під впливом інформації про рівень, динаміку злочинності та питому вагу розкритих злочинів або в результаті індивідуального сприйняття, та який відображає ставлення громадськості до ефективності та надійності правоохоронної системи в державі, визначає спокій стосовно власної безпеки кожного в суспільстві та особливо сприяє підвищенню та зміцненню громадської правосвідомості та правової культури. Сутність іміджу органів прокуратури полягає в тому, що імідж вміщує в себе уявлення, характеристику, в яких відображені відношення та оцінка певних сторін діяльності органів прокуратури та їх службовців, які формуються під впливом внутрішніх та зовнішніх соціально-психологічних факторів в громадській думці або в уявленнях окремих осіб.
3. Позитивний імідж органів прокуратури – це сформований в свідомості громадянського суспільства або окремих його представників образ цих органів, який відображає позитивне ставлення суспільства до якості, ефективності, професійності та компетентності діяльності органів прокуратури, а також до професійності, морально-етичних, комунікативних та інших якостей службовців органів прокуратури, які здійснюють реальне забезпечення та охорону правопорядку, законності в державі та суспільстві, а також забезпечують захист прав та законних інтересів громадян.
4. Засоби формування позитивного іміджу органів прокуратури – це ті соціально-психологічні та правові способи та прийоми, які застосовуються для впливу на свідомість громадськості з метою вироблення позитивного уявлення про діяльність органів прокуратури та їх службових осіб. До засобів, спрямованих на формування позитивного іміджу органів прокуратури, відносяться: 1) виявлення дійсних проблем та недоліків в діяльності органів прокуратури, які впливають на імідж даного органу; 2) з’ясування громадських очікувань стосовно того, яким суспільство воліє бачити службовців органів прокуратури та цього органу в цілому; 3) визначення причин та умов, які сприяють виникненню та існуванню проблем та недоліків в діяльності органів прокуратури; 4) розробка та впровадження заходів, які спрямовані на усунення таких причин та умов та підвищення ефективності роботи органу, а також покращення всіх показників його діяльності у відповідності до очікувань громадськості; 5) доведення до відома широких верств населення про позитивні зміни та поступове формування та укріплення нового уявлення про органи прокуратури.
5. Принципи формування позитивного іміджу органів прокуратури – це необхідні керівні засади, які лежать в основі цього процесу та сприяють більш ефективному застосуванню засобів формування позитивного іміджу. До принципів формування позитивного іміджу органів прокуратури відносяться принцип законності, відповідності дійсності, принцип постійного вдосконалення, пластичності винесення законних рішень, принцип гуманного ставлення до осіб, які звернулися за захистом до органів прокуратури.
6. Публічне управління формуванням позитивного іміджу органів прокуратури – це організаційно-координаційна діяльність суб’єктів публічного управління, яка регламентується нормами законодавства, по підвищенню рівня довіри населення до органів прокуратури з метою утвердження в суспільстві верховенства Конституції та законів України, формування високого рівня правосвідомості та правової культури та укріплення пріоритету прав та інтересів громадян.
7. Адміністративно-правове регулювання у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури являє собою комплексне нормативно-правове забезпечення управління в зазначеній сфері, яке здійснюється з метою цілеспрямованого упорядкування та організації зазначеного процесу шляхом застосування системи адміністративно-правових засобів та методів, а також встановлення юридичної відповідальності.
8. Адміністративно-правові відносини в сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури - це врегульовані адміністративно-правовими нормами управлінсько-розпорядчі відносини, які виникають у зв’язку з діяльністю суб’єктів цих відносин по визначенню рівня довіри суспільства до органів прокуратури, встановленню проблемних аспектів функціонування цих органів, а також розробкою та втіленням заходів по їх усуненню, налагодженню зв’язків з громадськими інститутами та здійсненню інших заходів, спрямованих на підвищення рівня довіри громадськості до органів прокуратури.
Суб’єкт адміністративно-правових відносин у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури вступає в ці відносини на підставі власної вираженої волі або законодавчо визначеного обов’язку з метою реалізації своїх прав та виконання обов’язків в галузі формування позитивного іміджу органів прокуратури.
Об’єктом адміністративно-правових відносин у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури є поведінка учасників (суб’єктів) цих відносин (дії, або утримання від дій (бездіяльність)), яка здійснюється заради формування у свідомості громадян позитивного іміджу органів прокуратури та їх посадових осіб.
Предмет адміністративно-правових відносин у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури – це те безпосереднє благо матеріального або нематеріального світу, на отримання якого спрямована діяльність суб’єктів цих відносин по формуванню позитивного іміджу органів прокуратури, в межах, визначених адміністративно-правовими нормами.
Зміст адміністративно-правових відносин включає в себе можливу поведінку суб’єктів цих правовідносин (юридичний зміст) та фактичну реалізацію їх прав та обов’язків, а також можливість у передбачених адміністративно-правовими нормами випадках застосування до суб’єктів відповідальності (матеріальний зміст).
Юридичні факти в адміністративно-правових відносинах у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури – це обставини, з якими адміністративно-правові акти пов’язують виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносинах у сфері формування позитивного іміджу органів прокуратури.
9. Вплив кадрового забезпечення на формування позитивного іміджу органів прокуратури виявляється у таких основних положеннях: 1) висока ефективність роботи кожного окремого працівника має безпосередній вплив на ефективність роботи всієї системи органів прокуратури; 2) правильна розстановка кадрів, робота з кадровим резервом, підвищення кваліфікації працівників та проведення їх атестації є гарантом їх ефективної роботи; 3) спеціалізація у навчанні при отриманні вищої освіти або при підвищенні кваліфікації майбутніх або дійсних працівників органів прокуратури дає можливість виховати не тільки спеціальні професійні якості, але і особисті морально-етичні, такі як комунікабельність, культура, психічна стійкість, а також підготувати не просто спеціалістів у певній сфері, а справжніх експертів у своїй справі працівників.
10. Взаємодія органів прокуратури з інститутами громадянського суспільства – це цілеспрямована взаємообумовлена діяльність органів прокуратури по налагодженню та підтриманню зв’язків з інститутами громадянського суспільства та з метою узгодження спільних та приватних інтересів, досягненню спільних цілей, яка відбувається на постійній основі та зумовлюється суспільною або публічною необхідністю. Взаємодія органів прокуратури та інститутів громадянського суспільства заснована на досягнення таких конкретних цілей: сприяння в практичній реалізації прав членів відповідної територіальної громади; підвищення правової обізнаності населення, їх правової культури та правової освіти; зниження рівня злочинності на відповідній території; зниження корупційних проявів в органах прокуратури та в інших органах державної влади; підвищення інформаційної обізнаності громадян; отримання доступної правової допомоги; реформування органів прокуратури на основі вивчення громадської думки; формування позитивного іміджу органів прокуратури.
11. Для підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з інститутами громадського суспільства, необхідно: конкретизувати існуючі та передбачити нові форми взаємодії, а саме: громадський нагляд, контроль, партнерство. Передбачити перелік визначених форм взаємодії з різними інститутами в Законі України «Про прокуратуру»; законодавчо визначити основні цілі взаємодії (описані нами вище), описати можливі шляхи їх досягнення; розробити дієвий механізм реалізації різних форм взаємодії, шляхом прийняття галузевих наказів, в яких слід передбачити створення відповідних робочих груп, на які покласти ініціювання різних форм взаємодії; провести професійну підготовку в межах підвищення кваліфікації працівників, які входять до груп взаємодії; розробити та реалізувати план інформування громадських інститутів про можливі форми взаємодії; провести моніторинг форм взаємодії та результати застосування кожної з форм, на підставі якого вдосконалити такі форми взаємодії, створити нові або удосконалити існуючі.
12. Етичні стандарти в діяльності органів прокуратури – це визначені спеціальним внутрішньовідомчим нормативним актом (Етичним кодексом), моральні норми, які відповідають установленим в суспільстві уявленням про те, якою має бути поведінка працівника прокуратури.
13. Елементами механізму впровадження морально-етичних стандартів в діяльність органів прокуратури є: 1) запровадження спеціального профільного навчання не тільки в загальному розрізі дисципліни «Етика юриста», але і в включення до всіх навчальних дисциплін відповідної теми. Доцільно включити в курс навчання додаткову роботу з психологом – колективну, а за його рекомендаціями – індивідуальну; 2) проведення ретельної перевірки на етапі відбору за допомогою спеціально підібраних психологічних тестів, а також шляхом проведення співбесіди, наявності необхідних морально-етичних якостей, та максимального усунення потрапляння в систему органів прокуратури працівників з неналежною морально-етичною орієнтацією; 3) впровадження систематичного дієвого контролю за діяльністю працівників органів прокуратури з розширенням системи підстав для дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Такий контроль доцільно проводити в рамках звичайного контролю за дотриманням службової дисципліни або спеціально створеним підрозділом, або керівництвом; 4) удосконалення положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, зокрема, стосовно морально-етичних якостей в професійній діяльності, в межах кримінального процесу, у процесі взаємодії з різними суспільно-державними інститутами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. − № 53. − Ст. 793.
2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. − № 30. − Ст.141.
3. Бутенко А.П. Сравнительная политология в терминах и понятиях: [учеб, пособие]. / А.П. Бутенко, А.В. Миронов – М.: НОУ, 1998. – 411 с.
4. Васильев В. А. Гражданское общество: идейно-теоретические истоки / Васильев В. А. // Социально-политический журнал. - 1997. - № 4. -С.83-90.
5. Волинка К. Г. Теорія держави і права: [навч. посіб]. / К.Г. Волинка. − К.: МАУП, 2003. − 240 с.
6. Зайчук О.В. Теорія держави і права. Академічний курс: [підручник] / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. − К.: Юрінком Інтер, 2006. − 688 с.
7. Давлетшин Н.В. Демократия: государство и общество. / Давлетшина Н. В., Кимлик Б. Б., Кларк Р. Дж., Рей Д. У. − М.: Институт общеобразовательных систем, 1995. – 302 с.
8. Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації: Указ Президента України від 24.03.2012 р. № 212/2012 // Офіційний вісник України. − 2012. − № 26. − Ст. 17.
9. Мухаев Р.Т. Политология: [ученик для студентов юридических и гуманитарных факультетов] / Мухаев Р.Т. – М.: Издательство «ПРИОР», 2000. – 400 с.
10. Скакун О. Ф. Теория государства и права: [учебник]. / Скакун О. Ф. − Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. − 704 с.
11. Кудрявцев В. Н. Социалистическое правовое государство / В. Н Кудрявцев, Е. А. Лукашева // Социалистическое правовое государство: проблемы и суждения. − М., 1989. - С.5-6.
12. Левин И. Б. Гражданское общество на Западе и в России / И.Б. Левин. - Полис. - 1996. - № 5. - 14 c. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.civisbook.ru/files/File/Levin_1996_5.pdf − 13 c.
13. Гаджиев К. С. Политическая наука: [учебное пособие]. / Гаджиев К. С. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 400 c.
14. Брегеда А. Ю. Основи політології: [навч. посібник]. / Брегеда А. Ю.− Вид. 2-ге, перероб. і доп. − К.: КНЕУ, 2000. − 312 с.
15. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Міжнародний документ від 14.06.1994 р. // Офіційний вісник України. − 2006. − № 24. − Ст. 203.
16. Ефремов Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. / Т. Ф. Ефремов. – М.: Русский язык, 2000. – 964 с.
17. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов / [под ред. Н.Ю. Шведовой]. – [23-е изд., испр.] – М.: Русский язык, 1990. – 917 с.
18. Плетников Ю .К. О природе социальной формы движения материи. / Ю. К. Плетников. − М., 1971. – 784 с.
19. Осипов Г.В. Парадигма, предмет и структура социологического знания / Г .В Осипов, А .В Кабыща // Психология. Основы общей теории [под ред. Осипова Г. В. Москвичева Л .Н.]. - М., 1996. – 451 с.
20. Мелкумов В. Г. Функции советской прокуратуры / В. Г. Мелкумов // Советское государство и право, 1980. − №11. - С.113-117.
21. Курочка М. Й. Прокурорський нагляд в Україні: [підручник] / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [за ред. проф. Е. О. Дідоренка]. / М. Й. Курочка, П. И. Каржач – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. – 424 с.
22. Мамедов Г. А. Функції прокуратури в Україні та Азербайджанській республіці (Порівняльно-правовий аналіз): автореф. дис. … канд. юр. наук: спец. 12.00.10 / Національна академія прокуратури України / Гюндуз Айдиногли Мамедов. − К., 2011. − 21 c.
23. Про прокуратуру: Законопроект від 19.09.2008 р. № 2491 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=32493.
24. Основні показники про роботу прокурора за 9 місяців 2011 року: Звітність / Статистична інформація // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=104404.
25. Основні показники про роботу прокурора за 9 місяців 2012 року: Звітність / Статистична інформація // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=104404.
26. Шумський П. В. Прокуратура України: [навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів]. / Шумський П. В. − К.: Вен-турі., 1998. − 336 с.
27. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2010 р. (за даними судової статистики). – К. : ТОВ «Видавництво «Істина», 2011. – 12 с.
28. Бесчастний В.М. Прокуратура України: [навчальний посібник] // за ред. В. М. Бесчастного. – К.:Знання, 2010. – 446 с.
29. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів Спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю: Наказ Генерального Прокурора України № 4/2гн від 19.09.2005 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
30. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство: Наказ Генерального Прокурора України від 19.09.2005 р. № 4гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
31. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами Державної митної служби та Державної прикордонної служби України: Наказ Генерального Прокурора України від 08.06.2006 р. № 4/4гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
32. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993 р. № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. − № 35. − Ст.360.
33. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян: Наказ Генерального Прокурора України від 02.04.2012 р. № 7гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
34. Дмитрієнко Ю.М. Бодинаміка української правової свідомості та культури / Ю. М. Дмитрієнко, І.В. Дмитрієнко // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 192-200.
35. Костенко А. Н. Культура и закон − в противодействии злу. / А. Н. Костенко. − Киев: Атика, 2008. − 352 с.
36. Про затверджений план заходів щодо формування громадянської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 р. № 236-р // Урядовий кур’єр від 08.05.2012. − №81.
37. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества. / П. Штомпка. – М.: Логос, 2008. – С.334-336.
38. Васюкова И. А. Словарь иностранных слов. / И.А. Васюкова. − М., АСТ-ПРЕСС, 1998. – 640 с.
39. Ярошевский М.Г. Психологический словарь / [под ред. Л. В. Петровского и М .Г. Ярошевского]. – М., 1990. – 243 с.
40. Оникова Л.А. Краткий политический словарь / В. П. Абаренков, Т. Е. Абова, А. Г. Аверкин и др.; [cост.-ред. Л. А. Оникова, Н. В. Шишлина]. – [6-е изд., доп.]. – М.: Политиздат, 1989. – 623 с.
41. Яременко В.В. Новий тлумачний словник української мови (у трьох томах). [том 1, А] – К / [укладачі: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. – Київ, Вид-во “АКОНІТ”,2006. – 926 с.
42. Ушаков Д. Н. Толковый словарь современного русского языка / [под ред. Татьянченко Н. Ф.] − М.: Альта-Пресс, 2005. – 1216 с.
43. Никитин А.Ф. Словарь – справочник по праву. / [сост. Никитин А. Ф.] – М.: «Акалис», 1995. – 140 с.
44. Зазыкин В. Г. Психологические характеристики эффективного политического имиджа [текст] / В. Г. Зазыкин, И. Э. Белоусова. – М.: 1999. – 451 с.
45. Шепель В. М. Имиджелогия: Секреты личного обаяния / В. М. Шепель. – М.: Феникс, 2005. – 472 с.
46. Гордеева О. И. Политический имидж в избирательных кампаниях / О.И. Гордеева // Технология и организация выборных кампаний. Зарубежный и отечественный опыт. – М.: 1993. – 417 с.
47. Федоров И. А. Индивидуальный имидж как сторона духовной жизни общества: дисс. … на соискание уч. ст. д. соц. наук. / И. А Федоров. − Тамбов, 1998. – 210 с.
48. Ковальова I. I. Особливості формування позитивного іміджу працівників правоохоронних органів Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності / I. I Ковальова., О. В Тимченко – №3, 2009. − С.33-38.
49. Кошмаров А. Ю. Телевизионный образ политического лидера как результат репутационного менеджмента / Кошмаров А. Ю. // Психология как система направлений. Ежегодник Российского психологического общества. Т. 9. - вып. 2.- М., 2002. − С.426.
50. Трофімов Ю.Л. Психологія: [підручник] / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук [та ін.]; [за ред. Ю. Л. Трофімова]. – К.: Либідь, 1999. – 558 с.
51. Падафет, Ю. Г. Механізм формування іміджу державної установи: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 / Ю. Г. Падафет; Харків. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. − Х., 2005. − 16 с.
52. Сімеоніді І. А. Формування іміджу державної служби / І. А. Сімеоніді // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. – 2010. - С. 136-146. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/2010_1/2_136-146.pdf
53. Колосовська І. І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні: дис. … канд. наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02. / Колосовська І .І. – Львів: Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, 2004. − 195 с.
54. Колосок С. В. Зв'язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління: дис…. канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Національна академія держ. управління при Президентові України. // Колосок Сергій Васильович − К., 2003. – 214 с.
55. Солових Є. М. Специфіка інституційного іміджу органу Місцевого Самоврядування // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-1/doc/4/12.pdf4.
56. Шморгун Л. Г. Менеджмент організацій: [навч. посіб.] / Л. Г. Шморгун. − К.: Знання, 2010. − 452 с.
57. Скібіцька Л. І. Організаційна культура та корпоративний імідж підприємства. Навчальний посібник. / Л. І. Скібіцька, Т. О. Дяченко − К.: Освіта України, 2010. − 333 с.
58. Егорова-Гантман Е.В. Имидж лидера / Е. Абашкина [и др.]; [отв. ред. Е. В. Егорова-Гантман]; Общество Знание России, Центр политического консультирования Никколо М. – М., 1994. – 264 с.
59. Лола В. В. Громадська оцінка професійної діяльності персоналу / В. В. Лола // Наукова періодика України (журнали та збірники наукових праць). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2010_1/10lvvppv.pdf.
60. Серьогін С.М. Культура й етика в публічному адмініструванні: наук. розробка /С. М. Серьогін, О. В. Антонова, І. І. Хожило та iн. − К. : НАДУ, 2010. − 40 с.
61. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком: [монография] / А. А. Бодалев. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 200 с.
62. Потеряхин А. Л. Психология управления. Основы межличностного отношения / Потеряхин А. Л. – К., 1999. – 270 с.
63. Ушаков Б. Имидж, как социально–психологическая проблема [учебно-методические материалы] / Ушаков Б. – Екатеринбург, 1995. – 215 с.
64. Браун Л. Имидж – путь к успеху: [практич. пособие] / Браун Л. – СПб., 1996. – 196 с.
65. Гаєвська О. Б. Управління як соціальний феномен: [монографія] / Гаєвська О. Б. – К.: КНЕУ., 2000. – 168 с.
66. Авер’янов В.Б. Соціальне управління: Довідник // В. Л. Василенко, В. Б. Авер’янов, Ф. Г. Бурчак та ін. – К., 1986. – 176 c.
67. Валова М. Социально-психологические законы и формирование имиджа государственной службы / Валова М. – М.: РАГС., 1996. – 127 с.
68. Мироненко Т.Є. Організаційно-правові аспекти управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Мироненко Тетяна Євгенівна; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. − Х., 2008. – 190 с.
69. Азоев Г. Конкурентные преимущества фирмы / Г. Азоев, А. П. Челенков – М.: ИНФА, 2000. – 256 с.
70. Джабраилов С.З. Понятие, виды, значение и правовое регулирование торговли услугами в РФ / Джабраилов С. З. − М.: ИНИОН, 1998. – 304 с.
71. Макконел К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т. Т.2.: [пер. с 13-го англ. изд.] / К. Р. Макконел, С. Л. Брю − М.: ИНФРА−М, 2001. – 972 с.
72. Про утворення Європейської Економічної Співдружності: міжнародний Договір від 07.02.1992 р.
73. Про соціальні послуги: Закон України від 19.06.2003 р. № 966-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. − № 45. − Ст.358.
74. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 р. № 5203-VI // Офіційний вісник України. – 2012. - № 76. – Ст. 3067.
75. Джефкинс Ф. Реклама / Джефкинс Ф. − М.: ЮНИТИ, 2002. – 234 с.
76. Сэмпсон Э. Фактор имиджа / Э. Сэмпсон; [пер.с англ.] // Почепцов Г. Имидж: от фараонов до президентов. Строительство воображаемых миров в мифе, сказке, анекдоте, рекламе, пропаганде и паблик рилейшенз. – К.: АДЕФ-Украина,1997. – С.315-322.
77. Гавра Д. Общественное мнение в системе социального управления: автореф. дис. докт.соц.наук. / Гавра Д. – Спб., 1995. – 32 с.
78. Панфилов А. П. Имидж делового человека / Панфилов А. П. – М.: ИНФА, 2007. – 496 с.
79. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун». − 2004. –1140 с.
80. Серьогін С.М. Формування позитивного іміджу органів влади через підвищення якості надання адміністративних та соціальних послуг: наук. розробка / авт. кол.: С. М. Серьогін, В. В. Лола, І. І. Хожило та ін.; [за заг. ред. С. М. Серьогіна]. − К.: НАДУ, 2009. − 32 с.
81. Заславська О. О. Політичний імідж органів державної влади: механізми його формування / О .О.Заславська // Матеріали шостої Всеукр. наук.-практ. «Соціум. Наука. Культура»; Хмельницький національний університет. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/k-polit-n-zaslavska-oo-politichniy-imidzh-organiv-derzhavnoyi-vladi-mehanizmi-yogo-formuvannya.
82. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні: [навч. посіб.] / В. Жуков, В. Скуратівський. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 200 с.
83. Про стан довіри населення до органів державної влади: Соціологічні опитування / Центр Разумкова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/socpolls.php.
84. Правоохоронні органи України: довіра та оцінки населення: Соціологічна група «Рейтинг» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ratinggroup.com.ua/products.
85. Оцінка населенням правоохоронної системи. Ставлення українців до самосуду: Фонд Демократичні ініціативи // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/polls/2012-year/1756.htm
86. Шульга М. О. Репутацiя державних службовцiв в громадськiй думцi / Шульга М. О. // Вiсник державної служби України. − 2003. − №2. − С.43-46.
87. Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Щорічна доповідь уповноваженого Верховної Ради з прав людини // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua.
88. Савицький О. Корупція без кордонів / Савицький О. // Політика і культура. – 1999. – №1. – С.28-29.
89. Усатий Г.О. Корупція в Україні / [С. В.Дрьомов, Ю. Г Кальниш, Д. Б. Клименко, Г. О. Усатий, Л. М. Усаченко] – К. : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2010. − 88 с.
90. Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки: Указ Президента України від 21.10.2011 р. № 1001/2011 // Офіційний вісник України. -2011.- № 83. - Ст. 3020.
91. Попович Є. М. До питання діяльності органів прокуратури України / Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». - Том 23 (62). - № 1.- 2010. -С.195-201.
92. Бурбика М. Уточнення термінології з питань визначення місця і ролі органів прокуратури як суб'єкта протидії злочинності / Бурбика М. // Вісник прокуратури. - № 2.- 2009. – С.27-33.
93. Колосок С. В. Політико-правовий зв’язок державної влади з громадянським суспільством // Актуальні проблеми політики: [зб. наук. пр.] − Одеса: Юридична література, 2001. – Вип.12. – С.614-620.
94. Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності: Наказ Генерального Прокурора України від 14.07.2006 №3гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
95. Родионова С. А. Новейший философский словарь / [ред.-сост. A. A. Грицанов] – Минск: Книжный дом, 1999 – 1078 с.
96. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА – М., 1998. – 576 с.
97. Советский энциклопедический словарь. [3-е изд.] − М.: Советская энциклопедия, 1984. − 1600 с.
98. Карбонье Ж. Юридическая социология. / Ж. Карбонье. – М., 1986. – 335 с.
99. Хропанюк В. Н. Теория государства и права: [уУчебник для ВУЗов] / В. Н. Хропанюк // [3-е издание доп. и исправл.]; «Интерстиль№, «Омега-Л», 2008. − 384 с.
100. Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 2003. – Т. 5 : П-С. – 398 c.
101. Файоль А. Общее и промышленное управление / Файоль А. // Управление − это наука и искусство. − М.: Республика, 1992. − 349 c.
102. Алехин А. Административное право Российской Федерации. / Алехин А., Кармолицкий А., Козлов Ю. − М.: Зерцало-М, 2003. − 608 с.
103. Макарейко Н. В. Административное право: [конспект лекций]. / Н. В. Макарейко // [5-е изд., перераб. и доп.] − М.: Высшее образование, 2009. − 189 с.
104. Новиков С. А. Административное право: [конспект лекций]. / С. А. Новиков. – М.: «Приор-издат», 2003. − 128 с.
105. Осипов Г. В. Социологический энциклопедический словарь. / Г. В. Осипов. – М.: НОРМА, 2000. – 488 с.
106. Бахрах Д. Н. Административное право. [часть общая: учебник] / Д. Н. Бахрах– М.: БЕК, 1993. – 301 с.
107. Мельник А.Ф. Державне управління: [навч. посіб.] / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; [за ред. А. Ф. Мельник.] − К.: Знання-Прес, 2003. − 343 с.
108. Франчук В. И. Основы общей теории социального управления / В.И. Франчук // Институт организационных систем. − М. , 2000. − 180 c.
109. Чиркин В. Е. Государственное и муниципальное управление / В. Е. Чиркин. − М.: Юристъ, 2004. – 475 с.
110. Глосарій Програми розвитку ООН // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unpan.org/Directories/ UNPublicAdministrationGlossary.
111. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. − № 48. − Ст.650.
112. Про друковані засоби масової інформації: Закон України від 16.11.1992 р. № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. − № 53. − Ст.324.
113. Об Имиджевой программе органов прокуратуры и порядке взаимодействия со СМИ: Приказ Генерального Прокурора Республики Казахстан от 1 марта 2007 года № 8 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.medialaw.asia/document/−1203.
114. Логунова М.М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності. / М. М. Логунова. – К.: Вид-во , 2006. – 256 с.
115. Галунько В.В. Адміністративне право України: [навчальний посібник]: [у 2-х томах] / [Галунько В. В., Олефір В. І., Пихтін М. П. та ін]; [за заг. ред. В. В. Галунька]. − Херсон: ПАТ «Херсонська міська друкарня» 2011. − Т. 1: Загальне адміністративне право. − 320 с.
116. Поважний О. С. Основні засади діяльності прес-служб органів державної влади та місцевого самоврядування: світовий та український досвід: [довідник] / О. С. Поважний. – Донецьк: Дон ДУУ, 2011. – 96 с.
117. Коренев А. П. Административная деятельность / А. П. Коренев/ – М.:Изд-во Щит-М, 1999. – 280 с.
118. Бевзенко В.М. Участь в адміністративному судочинстві суб'єктів, які забезпечують інститут президенства в Україні / В. М. Бевзенко // Адвокат. − 2008. − №3. − С. 26-30.
119. Козлов Ю.М. Административное право: [учебник] / [под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова]. – М.: Юристъ, 2002. – 697 с.
120. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: [підручник] / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
121. Про схвалення Концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України Кабінет Міністрів України: Розпорядження, Концепція від 06.06.2007 р. № 379-р. // Офіційний вісник України. - 2007.- № 43. – Ст. 1725.
122. Почепцов Г. Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением / Г. Г. Почепцов. − М.: Центр, 1998. − 352 с.
123. Про затвердження Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 р.: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р. № 554 // Офіційний вісник України. - 2009.- № 42. – Ст.1405.
124. Головатий С. Загальна декларація прав людини / [ред. С. Головатий]. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. – 12 с.
125. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997.- № 40. – Ст. 263.
126. Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: Указ Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 р. № 2148 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
127. Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України: Наказ Генерального Прокурора України №2гн від 15.12.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
128. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України, 1993. − № 52. − Ст.491.
129. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 р. № 3206-VI // Відомості Верховної Ради України, 2011. − № 40. − Ст.404.
130. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 р. № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України, 1994. − № 11. − Ст.50.
131. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 р. № 1796-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. − № 4. − Ст.15.
132. Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури: Наказ Генерального Прокурора України №7гн від 22.04.2004 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
133. Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України: Наказ Генерального Прокурора України №13гн від 21.11.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
134. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України вiд 09.01.2007 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. - 2007. − № 12. − Ст.102.
135. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України вiд 23.09.1997 р. № 539/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. − № 49. − Ст. 299.
136. Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості органів державної влади: Указ Президента України від 17 травня 2001 р. № 325(325/2001) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
137. Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 р. № 3 // Офіційний вісник України. - 2002. − № 2. – Ст.234.
138. Большая советская энциклопедия. Гл. ред. О. Ю. Шмидт. [1-е изд.]. Т. 1-65 т. СССР. М., «Сов. энциклопедия», 1926-47. 60000 экз. Т. 1. А − Аколла. 1926. – Т. 15. – 897 с.
139. Про доступ до публічної інформації: Закон України вiд 31.01.2011 р. № 2939-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
140. Про організацію роботи із забезпечення доступу до публічної інформації в органах прокуратури України: Наказ Генерального Прокурора України №14гн від 18.05.2012 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
141. Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися у документах органів прокуратури України та Переліку документів, у яких міститься службова інформація: Наказ Генерального прокурора України від 06.05.2011 р. № 52 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
142. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. − № 47. − Ст.256.
143. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. № 996 // Офіційний Вісник України. - 2010. − № 84. – Ст. 36.
144. Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Указ Президента України від 31.07.2004 р. № 854/2004 // Президентський Вісник України.- 2004. − №28.
145. Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України: Наказ Генерального Прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
146. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11.2003 р. № 1296-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2004. − № 14. − Ст.192.
147. Про телебачення і радіомовлення: Закон України вiд 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. − № 10. − Ст.43.
148. Про телекомунікації: Закон України вiд 18.11.2003 р. № 1280-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. − № 12. − Ст.155.
149. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України вiд 09.01.2007 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. - 1997. − № 50. − Ст.302.
150. Чепурнова Н. М. Теория государства и права: [учебное пособие]. / Н. М. Чепурнова, А. В Серёгин. – М.: ЕАОИ, 2007. – 465 с.
151. Бургін М. С. Відносини суспільні / М. С. Бургін, В. П Горбатенко. // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. − К.: «Укр. енцикл.», 1998. − Т. 1: А-Г. - 428 с.
152. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Правоотношение по советскому гражданскому праву. Спорные вопросы учения о правоотношении / Иоффе О. С. − М.: «Статут», 2000. – 665 с.
153. Алексєєв С.С. Теория государства и права: [учебник для юридических вузов и факультетов]; [изд – 3]. / [под ред. проф. Алексеева С. С.] – М.: НОРМА, 2005. – 496 с.
154. Мелехин А. В. Теория государства и права. / А. В. Мелехин. − М.: 2007. − 640 с.
155. Марченко М. Н.Теория государства и права / М. Н. Марченко // [2-е изд., перераб. и доп.]. − М.: 2004. − 640 с.
156. Лазарев В.В. Общая теория права и государства / [под ред. В. В. Лазарева]; [издание третье, переработанное и дополненное]. − М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
157. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая ча