АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ЗВЕРНЕННЯ

brief description

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

На правах рукопису

МІНЯЙЛО Микола Павлович

УДК 349.42

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ЗВЕРНЕННЯ

12.00.07 – адміністративне право та процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Коропатнік Ігор Михайлович

Київ – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………4
ВСТУП…………………………………………………………………………. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРАВА
ГРОМАДЯН НА ЗВЕРНЕННЯ........................................................................13
1.1. Природа людини та її соціально-правова сутність......................13
1.2. Соціально-правова сутність інституту права громадян на
звернення……………………………………………………………….30
1.3. Система державних органів, що забезпечують реалізацію права громадян на звернення...........................................................................49
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...........................................................................67
РОЗДІЛ 2 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН............................................................70
2.1. Сутність адміністративно-правових відносин у розгляді звернень громадян............................................................................................70
2.2. Надання адміністративних послуг органами виконавчої влади...................................................................................................................79
2.3. Адміністративне провадження по скаргах………… …………..94
2.4. Юридична відповідальність за порушення права громадян
на звернення………………………….............................................................103
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2..........................................................................113
РОЗДІЛ З. ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН ЗАКОНОДАВЧОЮ ТА ВИКОНАВЧОЮ ВЛАДОЮ,
СУДАМИ УКРАЇНИ………………………………………………………...116
3.1. Розгляд звернень Верховною Радою України та
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини................116
3.2. Розгляд звернень судами, Державною судовою адміністрацією України та Державною податковою службою АР Крим.............................124
3.3. Дотримання законодавства та розгляд звернень громадян органами прокуратури....................................................................................132
3.4. Практика розгляду звернень громадян обласною радою, органами місцевого самоврядування та Новобузькою райдержадміністрацією Миколаївської області…………………………...144
Висновки до розділу 3.....................................................................................152
ВИСНОВКИ.....................................................................................................156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................162
ДОДАТКИ……………………………………………………………………181

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АР Крим - Автономна Республіка Крим
АПК - Агропромисловий комплекс
ДАІ - Державна автомобільна інспекція
Держземінспекція - Державна інспекція з контролю
за використанням і охороною земель
ДПА - Державна податкова адміністрація України
ДПС - Державна податкова служба України
ЗМІ - Засоби масової інформації
СБУ - Служба безпеки України
СПД - Суб'єкти підприємницької діяльності
АПКУ - Адміністративно-процесуальний кодекс України КУпАП - Кодекс України про адміністративні
правопорушення
КПК - Кримінально-процесуальний кодекс України
КК - Кримінальний кодекс України
ККС - Кваліфікаційна комісія суддів
МВСУ - Міністерство внутрішніх справ України
РВ УМВС - Районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України
ЦК - Цивільний кодекс України
ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс України
(Рай) облдержадміністрація - (Районна) обласна державна адміністрація

ВСТУП
Актуальність теми. В різних історичних та соціально-економічних умовах розвитку людства права людини формувалися протягом усього періоду становлення держав. Термін „права людини“ є одним із найбільш уживаних у наукових дискусіях вчених і практиків другої половини XX ст., актуальним він є і в сучасний період. Практична діяльність людини ґрунтується не на абстрактній необхідності, а на наявних природних умовах, правових, соціальних та економічних відносинах, які обумовлюють коло її інтересів, а також на умовах, реалізованих у матеріальних засобах для досягнення визначеної нею мети. При цьому людина не є вільною у тому, щоб обрати об‘єктивні умови своєї діяльності, однак вона є вільною у своїй діяльності. Людина здатна: вільно обирати певні цілі з декількох реальних можливостей, уповільнювати настання небажаних для неї явищ або, навпаки, намагатися прискорювати настання бажаних ситуацій, подій; визначати засоби досягнення мети законним або незаконним шляхом. В частині простору об‘єктивних можливостей людина реалізує свої прагнення для самоствердження та самореалізації відповідно до своїх цілей та інтересів. Це є необхідною умовою забезпечення її соціальних і економічних прав.
Права людини є особливим за своєю значимістю правовим інститутом, в якому зосереджено такі головні людські цінності, як життя, свобода, гідність, особиста автономія. Ці цінності відображаються в нормативному забезпеченні та гарантіях їх здійснення за допомогою правових засобів і інститутів, зокрема реалізації права громадян на звернення. Тут правові засоби є важливою і визначальною частиною загальної проблеми забезпечення стандартів та норм життя у демократичному суспільстві. В цивілізованих країнах об‘єктивно існує проблема створення адекватних соціальних, зокрема юридичних, механізмів реального забезпечення природних прав людини і запобігання їх обмеженням у частині гарантування та здійснення права громадян на звернення. В першу чергу це обумовлено необхідністю своєчасного виявлення та відповідного усунення перешкод на шляху реалізації людиною права на свободу і гідність, що існують у сучасному суспільстві. Повага до людини, визнання її гідності є головною передумовою успішного розвитку суспільства, а приниження прав людини в частині свободи реалізації права на звернення шкодить засадам демократичного розвитку України.
Створення контролюючого механізму захисту прав людини в державі – інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (1998 р.) стало результатом реалізації головної ідеї міжнародної Загальної декларації прав людини (1948 р.). Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що виступає субсидіарним засобом захисту прав і свобод людини, щодо інших правозахисних механізмів і який певною мірою компенсує недоліки традиційних засобів захисту, покликаний утверджувати принцип верховенства права та пріоритету прав людини в Україні. Він, у межах своїх повноважень, має вимагати від органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб дотримання прав і свобод людини, що визначені у цій декларації та Конституції України.
Над проблемою становлення правового статусу людини, процесом реалізації прав, свобод та обов'язків громадян в умовах розвитку демократичного суспільства працюють науковці та практики-дослідники міжнародного, конституційного, адміністративного та інших галузей права. Теоретичною основою дослідження стали праці радянських і вітчизняних вчених: В. Авер’янова, О. Баклана, О. Бандурки, К.Бєлякова, В.Білоуса, І. Голосніченка, М. Губенко, Р. Калюжного, Н. Карпачової, С. Ківалова, Б. Кістяківського, А. Ковальчука, Ю. Козлова, І. Коліушко, А.Колодія, В.Коваленка, В.Колпакова, І. Коропатніка, Д.Лук’янця, О. Майданника, М. Мельника, А. Олійника, М. Орзіха, О. Остапенка, С. Пєткова, П. Рабіновича, Л. Савченко, О. Скакун, С. Стеценка, В. Тація, Н. Тиндик, Ю. Тихомирова, О. Тодики, А. Селіванова, В. Шамрая, В. Шкарупи та інших. Завдяки доробку цих вчених розроблено теоретико-методологічні засади та принципи реалізації основних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі права громадян на звернення. Проте реалії свідчать, що проблема практичної реалізації і забезпечення конституційного права громадян на звернення в Україні потребує подальших наукових напрацювань, оскільки існуючі дослідження реалізації кожної складової права на звернення в поточний період не чітко окреслені та обумовлені потребою еволюції адміністративних правовідносин в державі на кожному етапі її розвитку.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукову розробку теми дисертаційної роботи здійснено у відповідності до Концепції адміністративно-правової реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22.07.99 № 81998 (зі змінами).
Напрям дослідження пов'язаний з цілісним розглядом проблематики правового вирішення питання забезпечення реалізації та захисту прав громадян на звернення відповідно до науково-дослідної роботи Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон) за темою «Обґрунтування теоретико-методологічних засад права громадян на звернення в умовах демократизації державного устрою» (номер державної реєстрації 0110U004228).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб на основі вивчених наукових праць, міжнародного досвіду, чинного законодавства України сформулювати нові науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративних правовідносин по реалізації громадянами України права на звернення до органів виконавчої, законодавчої та судової влади держави.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- здійснити аналіз чинних нормативно-правових актів, що регулюють питання права громадян на звернення;
- визначити найбільш поширені порушення в сфері розгляду звернень громадян;
- дослідити сутність людської природи в історичному плані розвитку людства;
- охарактеризувати історико-правові та економічні чинники, якими обумовлено підстави виникнення інституту права громадян на звернення;
- розкрити генезис понятійного апарату інституту права громадян на звернення в контексті визначення правового змісту його основних дефініцій, місця і ролі в системі суспільних відносин, що виникають з його реалізацією;
- визначити характерні ознаки та специфіку адміністративно-правового забезпечення розгляду звернень громадян відповідно до сутності цих правовідносин;
- розглянути складові, що породжують правові підстави виникнення у громадян права на звернення;
- проаналізувати та узагальнити практику розгляду звернень громадян законодавчою, виконавчою та судовою владами держави;
- дослідити місце та роль суб’єктів владних повноважень у сфері розгляду звернень громадян;
- визначити характерні проблеми застосування юридичної відповідальності за порушення права громадян на звернення;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення механізму розгляду звернень громадян.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на звернення.
Предмет дослідження – адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на звернення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, зумовлених метою й особливостями досліджуваної проблематики.
Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються у дисертації, подані як єдність їх соціального змісту та юридичної форми. Також використано такі загальнонаукові та спеціально-наукові методи, як: системно-функціональний метод, який використовувався під час дослідження наукового міждисциплінарного матеріалу (підрозділ 2.1). Застосування історико-правового та логічного методів дозволило проаналізувати науково-теоретичні розробки, пов’язані з реалізацією права громадян на звернення та сформулювати підходи до визначення правової природи розгляду звернень громадян та правовідносин у цій сфері (підрозділами 1.1; 1.2; 2.2; 2.3). Формально-догматичний метод дозволив дослідити систему органів державного управління, що забезпечують реалізацію права громадян на звернення (підрозділ 1.3) та юридичну відповідальність у цій сфері (підрозділ 2.4). Статистичний метод дозволив провести аналіз і обробити результати досліджень щодо кількісних показників звернень (підрозділи 3.1; 3.2; 3.4). Порівняльно-правовий метод використовувався при досліджені змісту норм чинного законодавства України та співставленні останніх із відповідними конструкціями приписів законів інших держав у царині відносин з розгляду звернень громадян (підрозділ 3.3). Використання методів сучасного соціально-правового пізнання соціальних процесів та екстраполяції дозволило врахувати взаємозв’язки відносин, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність нормативно-правових актів і правозастосовчої діяльності суб’єктів владних повноважень у сфері реалізації права громадян на звернення.
Нормативно-правову базу дослідження становить чинне законодавство України, законодавчі акти інших держав та відповідні нормативні акти міжнародного і національного характеру. Залучений методичний інструментарій враховує як сучасний дискурс соціального пізнання, так і особливості об’єкта та предмета дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація характеризується новою постановкою проблеми реалізації права громадян на звернення, а саме ролі та місця держави та її виконавчих органів в цьому процесі; дослідженням тенденцій розвитку суспільних відносин в адміністративній сфері та напрямів удосконалення законодавства щодо реалізації права громадян на звернення.
Ступінь наукової новизни одержаних результатів характеризується науковими положеннями, висновками і пропозиціями, які виносяться на захист, а саме:
вперше:
– систематизовано перелік найбільш поширених порушень права громадян на звернення та визначено коло органів, уповноважених їх розглядати;
– обґрунтовано доцільність та необхідність підвищення юридичної відповідальності за порушення права громадян на звернення;
удосконалено:
– визначення змісту сутності людської природи в історичному плані розвитку людства та суспільно-правових відносин;
– розуміння сутності та змісту надання адміністративних послуг органами виконавчої влади і адміністративного провадження по скаргах;
– диференціацію нормативно-правових актів, регулюючих діяльність у сфері розгляду звернень громадян, які потребують систематизації на основі їх інкорпорації;
дістало подальшого розвитку:
– визначальні чинники суспільно-економічного розвитку країни, які породжують та є підставами для звернень громадян;
– розуміння місця і ролі суб’єктів владних повноважень у сфері розгляду звернень громадян;
– питання нового терміну розуміння поняття «звернення» як «звертання», що в змістовному навантаженні відповідає державній мові;
– визначення сутності соціально-правової природи інституту права громадян на звернення та адміністративно-правових відносин при реалізації громадянами цього права;
– підходи узагальнення та систематизації практики розгляду звернень громадян до законодавчої, виконавчої та судової влади;
– організаційні та правові засоби дотримання законодавства про звернення громадян органами прокуратури та стан розгляду ними звернень громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– правотворчій сфері під час підготовки нових і вдосконаленні чинних нормативно-правових актів, які регламентують порядок та механізм реалізації права громадян на звернення;
– правозастосовчій діяльності суб’єктів владних повноважень при вирішенні практичних питань у сфері розгляду звернень громадян;
– науково-дослідних роботах для подальшого вивчення загальних і спеціальних завдань удосконалення функціонування інституту адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на звернення.
Теоретичні висновки напрацювань, що мають прикладне значення, прийняті до впровадження: Центром нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Національного інституту стратегічних досліджень (довідка від 15.04.10 № 16-23/132); Миколаївською обласною державною адміністрацією (довідка від 18.12.09 № 2390/69-05-61/6-09); Інститутом історії та права Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського (довідка від 17.06.10 № 103/07); Міжнародним університетом бізнесу і права (м. Херсон, довідка від 24.06.10 № 473).
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що характеризують наукову новизну дослідження, а також теоретичне та прикладне значення його результатів одержані дисертантом особисто. В наукових працях здобувача за темою дисертації, наведених у списку опублікованих праць, викладено та використано лише особисті напрацювання.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені на міжнародних конференціях: «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2006 р.); «Треті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Наукові обрії – 2010», «Активізація наукових досліджень – 2010» (м. Миколаїв, 2010 р.) та доповідались на засіданнях кафедри адміністративного, кримінального права і процесу Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон, 2008, 2009, 2010 р.р.) і кафедри правознавства Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського (м. Миколаїв, 2009, 2010 р.р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертації викладені у одинадцяти наукових працях, з яких: п’ять у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, одна монографія (у співавторстві), та п’ять публікацій у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації зумовлена метою та завданнями, що були поставлені перед дослідженням і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 232 сторінки, список використаної літератури містить 195 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дисертаційного дослідження, здійсненого на основі аналізу чинного законодавства України, практики його застосування, теоретичного опрацювання наукових праць дослідників різних галузей права, закордонного досвіду, запропоновано нове вирішення наукового завдання. Воно полягає в формулюванні науково обґрунтованих пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення регулювання адміністративних правовідносин по реалізації громадянами України права на звернення до органів виконавчої, законодавчої та судової влади держави. На захист виносяться наступні положення та рекомендації:
1. Сучасна регламентація законодавчого забезпечення розгляду звернень громадян базується на нормах Конституції України (ст. 40), Законі України „Про звернення громадян“ (від 12 лютого 1996 р. №393/96 - ВР), Кодексі України про адміністративні правопорушення, Законі України „Про доступ до публічної інформації“, Указі Президента України № 109/2008 „Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування“. Існуюча законодавча база загалом забезпечує можливість реалізації права громадян на звернення, проте потребує удосконалення:
• не регламентовано процедуру участі громадянина, що подав скаргу, у її перевірці (ст. 18 Закону України „Про звернення громадян“);
• цивільна відповідальність за порушення права на звернення громадян у всіх сферах народногосподарської діяльності держави, окремо не визначена;
• відсилочна норма ст. 24 Закону України „Про звернення громадян“ не кореспондується з нормами Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Історія розвитку людства свідчить, що за своєю сутністю природа людини має складний і суперечливий характер, який потребує наявності надлюдської сили, яка була б спрямована обмежити її надмірні потреби та свободу і спрямувати буття суспільства у належний бік. Цією силою є держава, а право повинно бути мірою свободи, що необхідна для реалізації обов’язків кожним, чим забезпечується втілення справедливих прав усіх членів суспільства. Право людини є своєрідним проявом влади особистості.
Соціально-правовою основою інституту права громадян на звернення є Конституція України, загально визначені принципи і норми міжнародного права, закони України та підзаконні акти. Звернення громадян за своїм характером – це один із способів захисту прав і законних інтересів людини та сигнал щодо недоліків у діяльності державних органів. Практична реалізація соціально-правової сутності права громадян на звернення здійснюється шляхом їх звернення до органів законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади.
3. Народногосподарський комплекс держави потребує ефективних умов розвитку відносин власності між державою та суб’єктами господарювання. Не ефективна політика державного контролю за процесами трансформації відносин власності у народногосподарському комплексі держави призвела до загального зростання економічної злочинності та корупції, що загрожує економічній безпеці країни.
4. Незважаючи на суперечливість думок у вітчизняних вчених-юристів відносно надання адміністративних послуг на підставі закордонного досвіду вважається за доцільне запровадження в державі надання адміністративних послуг населенню, які надаються органами виконавчої влади, іншими уповноваженими особами, надання яких пов’язане з реалізацією їх владних повноважень. Правовою підставою для надання таких послуг має бути відповідний закон, наприклад „Про адміністративні послуги”, стандарти та реєстр (перелік) відповідних послуг.
5. Право на скаргу зараз фактично є абсолютним, необмеженим, невідчужуваним правом громадянина. Кожна дієздатна людина може подати її з будь-якого значимого для неї приводу, у будь-який час. Провадження по скаргах є адміністративно-юрисдикційним, оскільки в них укладений предмет відповідного адміністративно-правового спору. У всіх випадках застосування заходів адміністративного примусу проявляється складова, що дає підстави для їхнього об’єднання в адміністративно-процесуальному змісті.
6. Цивільним кодексом України відповідальність за порушення права на звернення громадян у різних сферах народногосподарської діяльності держави окремо не визначена. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення суб’єктом адміністративного проступку визначеного Кодексом України про адміністративні правопорушення. Притягнення винного до відповідальності є обов’язком державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади. Види адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення визначено в КУпАП, але не визначено адміністративну відповідальність за порушення права звернення громадян у різних галузях народногосподарського комплексу держави, що свідчить про низький рівень захищеності права громадян на звернення адміністративно-правовими засобами.
7. В частині підвищення відповідальності за правопорушення у сфері розгляду звернень громадян доцільно у главі КУпАП „Адміністративні правопорушення, що посягают на встановлений порядок управління” передбачити норму - „Порушення законодавства про звернення громадян” у такій редакції: „Порушення встановленого порядку приймання, реєстрації, обліку і розгляду звернень громадян тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення або посадовою особою, тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Безпідставна передача розгляду звернень громадян іншим органам, якщо вирішення поставлених в ньому питань належить виключено до компетенції органу, до якого надійшло звернення, тягне за собою накладення штрафу від одного до п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.“
8. Верховна Рада України як орган законодавчої влади в Україні, крім інших функцій, шляхом правотворчої діяльності визначає конституційні свободи людини і громадянина та забезпечує їх реалізацію, зокрема в частині розгляду звернень громадян. Збільшення кількості надходжень звернень громадян у 2009-2010 роках пояснюється посиленням реакції громадян на не вирішення та не урегульованість питань в різних сферах народногосподарського комплексу держави та їх суспільного життя. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є посадовою особою, до якої кожен має право звертатися за захистом своїх прав і свобод. Він виступає додатковим засобом захисту свобод людини і громадянина щодо інших правозахисних механізмів, усуває прогалини і компенсує недоліки судового захисту прав людини, парламентського, президентського і відомчого контролю за діяльністю адміністративних органів у галузі забезпечення конституційних свобод і недоторканості людини.
9. Надходження звернень громадян щодо наявності порушень при здійсненні правосуддя свідчить про недосконалість діяльності судової влади держави та необхідність її удосконалення. Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення громадян з питань, що належать до її компетенції, вживає заходів до усунення причин та умов, які породжують такі звернення, здійснює організаційне забезпечення розгляду органами суддівського самоврядування та кваліфікаційними комісіями заяв, пропозицій, а також скарг на діяльність суддів. Державна податкова служба України приймає безпосередню участь у забезпеченні реалізації конституційних свобод людини і громадянина, зокрема у сфері розгляду звернень громадян. При цьому є необхідність удосконалення законодавства та практики діяльності податкової служби щодо реалізації забезпечувальної функції по гарантуванню прав та свобод людини і громадянина.
10. Прокуратура України є одним із органів, що здійснюють досудове слідство та наглядову діяльність. На неї при забезпеченні конституційних свобод людини і громадянина покладається низка функцій, в тому числі нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Кожна людина з метою захисту своїх конституційних свобод може звертатися до прокурорів будь-якої ланки прокурорської системи. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг органами, підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами та проводить особистий прийом громадян. Надходження значеної кількості звернень громадян пов’язане з проведенням неякісних, поверхових дослідчих перевірок, тяганини при проведенні досудового слідства та упущень з боку прокурорів у ході здійснення нагляду за слідством та дізнанням, відсутності контролю за остаточними рішеннями.
11. Розгляд звернень громадян обласною радою та органами місцевого самоврядування Миколаївської області у 2010 році свідчить, що місцеве самоврядування має значний потенціал щодо подолання соціальної апатії, посилення громадської активності, зміцнення свідомості громадськості у сфері захисту законних прав і свобод. Аналіз роботи зі зверненнями громадян райдержадміністрацією засвідчив, по-перше, що переважна кількість звернень надходить від громадян, які потребують соціального захисту та підтримки; по-друге найбільша кількість питань стосується житлово-комунального господарства та соціального захисту; по-третє , рівень позитивного вирішення порушених питань дуже низький.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР http://zakon.nau.ua
2. Авер’янов В. Адміністративне право України: аспекти реформування / В.Б. Авер’янов // Право України. – 1998. – №8. – С. 8–13.
3. Авер’янов В.Б. Зміна домінант у до кримінальному тлумаченні предмета адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Правова держава. – Вип. 16. – К., 2005. – С. 317–325.
4. Авер’янов В.Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка / В.Б. Авер’янов // Право України. – №10. – 2004. – С. 25–29.
5. Адміністративна діяльність міліції: Підруч. для вищ. навч. закл. МВС України / О.О. Бандурка, О.К. Безсмертний, К.А. Бугайчук, І.П. Голосніченко, В.А. Гуменюк; Ред.: О.М. Бандурка; МВС України, Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 448 с.
6. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник-довідник / Уклад.: Р.А. Калюжний; С.В. Пєтков; Ін-т права ім. В.Сташиса Класич. приват. ун-ту. – Запоріжжя, 2009. – 220 с.
7. Адміністративне право України: навч. посіб. / С.Г. Стеценко. – К.: Атіка, 2008. – 624 c.
8. Адміністративне право: навч. посіб. / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.-В.В. Кісіль; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – К.: "Прав. єдність", всеукр. асоц. вид., 2008. – 533 с.
9. Адміністративний процес. Підручник для вищих навч. закл. /Бандурка О. М., Тищенко М. М.: – Рос. мовою. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 301 с.
10. Актуальні проблеми систематизації адміністративного законодавства України / В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, Д.М. Лук'янець, В.Л. Коваленко, Н.В. Кізіма, Ю.С. Педько // Правова держава: Щорічник наук. пр. –2003. – Вип. 14. — С. 235-245.
11. Баклан О. Про звернення громадян: деякі питання правотворчості та правозастосування / Баклан О. // Право України. – 2007. – №3. – С. 89–93.
12. Балагура О.В. Из истории становления идеи прав человека в Украине /О.В. Балагура // Правовые гарантии обеспечения прав человека в современной Украине: Матер. Всеукраинск. наук-практ. конф. – Симферополь: КРП "Видавництво "Кримнавчпеддержвидав", 2008. – С. 22–25.
13. Банки. Кредит. Фінанси: законодавчо-правовий вимір: Моногр. / А.Т. Ковальчук; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К.: Парлам. вид-во, 2004. – 259 с.
14. Банчук О. До питання про критерії розмежування адміністративних правопорушень і злочинів / О. Банчук // Юридичний вісник України. – №47. – 2009. – 21– 27 листоп.
15. Барабаш Ю. Правова політика у сфері прав людини: шляхи підвищення ефективності /Ю. Барабаш // Право України. – 2009. – №4. – С. 55–61.
16. Бахрах Д. Административное право / Д. Бахрах.– М., 1996. – 386 с.
17. Бережняк Б. Організаційно-правові засади інтенсифікації Євроінтеграційного курсу України в соціально-культурній (духовній) сфері / Б. Бережняк // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць / МНЦ ОНЮА. – Миколаїв, 2008. – С. 119-120.
18. Бєлкіна Ю.Л. Правозабезпечувальна і правозахисна функція адміністративного права щодо культурних прав людини і громадянина / Ю.Л. Бєлкіна // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць. – ОНЮА. – Миколаїв, 2009. – Вип. 38. – С. 385–391.
19. Білозьоров Є.В. Правові гарантії прав і свобод людини і громадянина у сфері діяльності міліції: дис. … канд. юрид. наук. /Є.В. Білозьоров – К., 2008. – 194 с.
20. Благоразумие мудрости. Соломон Мудрый. Экклезиаст. Песнь песней. Притчи. Эпиктет. Беседы. – Симферополь: "Реноме," 2003. – 368 с.
21. Богиня Д.П. Трудовий менталітет у системі стратегічного розвитку України / Д.П. Богиня // Стратегія економічного розвитку України: наук. зб. – К.: КНЕУ, 2001. Вип.7. – С. 27–37.
22. Бровко Т. Про стан роботи зі зверненнями громадян у Державній судовій адміністрації в першому півріччі 2008 року / Т. Бровко // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2008. – №3(8). – С. 31–32.
23. Булеца С.Б. Захист особистих немайнових прав в сфері охорони здоров’я / С.Б. Булеца // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць – ОНЮА. – Миколаїв, 2009–Вип. 38 – С. 59–66.
24. Бюджетний Кодекс України, Верховна Рада України , №2456-VI, 08.07.2010 http://zakon.nau.ua
25. Валецька О.В. Аналіз практики Європейського суду з прав людини у сфері захисту права на мирне володіння майном (належних до виплати коштів) / О.В. Валецька // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.– ОНЮА – Миколаїв, 2009. – Вип. 38. – С. 301–307.
26. Вейник В. Почему я верю в Бога / В. Вейник. – Краматорск: Изд-во ЗАО “Тираж – 51”, 2003. – 335 с.
27. Вишнівський І. Методика виявлення та розслідування злочинів у сфері земельних відносин / І. Вишнівський // Вісник прокуратури. – 2008. – №11. – С. 38–46.
28. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России /Л.Д. Воеводин – М., 1997. – 305 с.
29. Войцишен В. Координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю / В. Войцишен, Л. Ткаченко //Вісник прокуратури. – 2008. – №2. – С. 24–27.
30. Вперед: Новобузька районна газета Миколаївської області. – 2009. - 16 червн.
31. Гаращук В. Управлінські послуги – новий інститут чи нова помилка?/ В. Гаращук // Вісник АПрН України. – 2001. – №3. – С. 109–114.
32. Гардецький О. На захисті прав громадян / О. Гардецький // Вісник прокуратури. – 2009. – №3. – С.6–10.
33. Гвоздецький В. Нормативно-правова база щодо протидії корупції в Україні: напрями удосконалення / В. Гвоздецький // Право України – 2007. – №2. – С. 105–108.
34. Герасименко В.К. Права человека как критерий философско-правового взаимодействия / В.К. Герасименко //Правовые гарантии обеспечения прав человека в современной Украине: Матер. Всеукраинск. наук-практ. конф. – ОНЮА. – Симферополь: КРП "Видавництво" Кримнавчпеддержвидав", 2008. – С. 14–18.
35. Голосніченко І.П. Надання управлінських послуг – новий інститут забезпечення прав людини і громадянина / І.П. Голосніченко // Забезпечення прав і свобод людини та громадянина в контексті конституційної реформи: Тези Всеукраїн. наук.-практ. конф. – К.: КНУКіМ, 2008. – С. 47–54.
36. Голубовська С. Бюджет страждає через безкарність/ С. Голубовська // Моменти. – 2009. – 26 червн.
37. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України / С.Т. Гончарук.– К., 2004 . – 200 с.
38. Горпенюк А. Координаційна роль органів прокуратури в діяльності правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю / А. Горпенюк О. Темніков // Вісник прокуратури. – 2009. – №2. – С. 56–61.
39. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура як суб’єкт конституційно-правових відносин в Україні / Л.Р. Грицаєнко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.– ОНЮА – Миколаїв, 2009. – Вип. 38. – С. 80–87.
40. Грідіна І.М. Духовне життя українського народу 1933–1945 років: теоретико-методологічні засади історичного дослідження / І.М. Грідіна // Наук. праці. Наук.-метод. ж-л. Серія «Історія». – Вип. 102. – Т.115. ЧДУ ім. П. Могили. – Миколаїв, 2009. – С. 41–44.
41. Гудінг Д. Людина та її світогляд у пошуках істини і реальності Д. Гудінг, Дж. Леннокс // Міжнародн. благод. фонд «Людина та її світогляд». –Львів, 2008. Т.3. – 479 с.
42. Гуренко М.М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина. /Гуренко М.М. – К.Єпос; 2002. – 252 с.
43. Даль В.И. Толковый словарь русского языка: современная версия / В.И. Даль – Киев: Эксмо, 2009. – 736 с.
44. Денисюк Д. Адміністративні послуги: проблемні питання / Д. Денисюк // Сучасний вимір держави та права. зб. наук. праць / За ред. В.І.Терентьєва, О.В.Козаченка. – Миколаїв: Вид-во "Іліон", 2008. –С. 439–440.
45. Джолос С. Природа людини та її соціально-правові наслідки за вченням класиків політико-правової думки / С.Джолос // Сучасний вимір держави та права. Зб. наук. праць / За ред. В.І. Терент’єва, О.В. Козаченка. – Миколаїв: Вид-во "Іліон", 2008. – С. 332–334.
46. До звернень громадян – з особливою увагою // Урядовий кур’єр. – 2009. – 5 лютого.
47. Драган О. Історія та досвід протидії корупційним проявам в окремих країнах // Вісник прокуратури. – 2008. – №4. – С. 49–54.
48. Дригваль Н. Адміністративне провадження за зверненнями громадян потребує удосконалення / Н. Дригваль // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Зб. наук. праць / МНЦ ОНЮА. – Миколаїв, 2006. – С. 64–66.
49. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Відп. ред. С.В. Мочерний.– К.: Академія, 2001 – Т. 3 – 848 с.
50. Європейська конвенція по правах людини 03 вересня 1953р. http://zakon.nau.ua
51. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика / В.М. Єрмоленко / К., 2005. – 304 с.
52. Забарний Г.Г. Адміністративне право України / Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарупа.– К., 2003. – 212 с.
53. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини й громадянина в Україні / Т.М.Заворотченко – Дніпропетровськ, 2007. – 255 с.
54. Загальна декларація прав людини http://zakon.nau.ua
55. Закон України "Про доповнення до деяких законодавчих актів України" № 653-XIV від 13.05.99, // Відомості Верховної Ради України , 1999, N 26, ст.219 http://zakon.nau.ua
56. Закон України "Про звернення громадян"від 02.10.1996р. № 393\96-ВР // ВВР, 1996, № 47- Ст.256 http://zakon.nau.ua
57. Закон України "Про уповноваженого з прав людини" http://zakon.nau.ua
58. Закон України «Про державну податкову службу» http://zakon.nau.ua
59. Закон України «Про здійснення державних закупівель» //Голос України № 118 від 30.06.10 http://zakon.nau.ua
60. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» http://zakon.nau.ua
61. Закон України «Про прокуратуру» http://zakon.nau.ua
62. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р. N 93-IV http://zakon.nau.ua
63. Закон України «Про статус народного депутата України від 17 листопада 1992 року N 2790-XII» http://zakon.nau.ua
64. Законодательные акты Русского государства второй половины XVI – первой половины XVII века. Тексты // Мюллер Р.Б., Носов Н.Е. Академия наук СССР. Ленинградское отделение: Ленинград. – Изд-во «Наука», 1986. – 262 с.
65. Земельний Кодекс України, Верховна Рада України , №2768-III, 25.10.2001 http://zakon.nau.ua
66. Зиновьев Н.Ф. Формирование и реализация кадрового экономического потенциала в аграрной сфере: Моногр. Н.Ф. Зиновьев– Симферополь: ЧП «Предприятие Феникс», 2008. – 407 с.
67. Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України // – 2007. – №2. – С.8.
68. Кiстякiвський Б. Держава i особистість // Кiстякiвський Б. Вибране. – К.: Абрис, 1996. – 300 с.
69. Каганець І.В. Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. / І.В. Каганець – Тернопіль: Мандрівець; Львів: Агенція релігійної інформації, 2006. – 560 с.
70. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане. 1784 / И.Кант // Сочинения. В 8-ми томах. – Т.8 – М. Заря; 1994. – С. 19.
71. Карпачова Н. З прийняттям загальної декларації прав людини розпочалася нова ера – ера подій і сподівань на право бути людиною / Н. Карпачова // Право України. – 2008. №12. С. 4–16.
72. Карпачова Н. Міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини та проблеми їх реалізації в Україні / Н. Карпачова // Право України. – 2009. – №4.С. 4 –21.
73. Карпінський П. Подолання корупції – нагальна проблема сьогодення / П. Карпінський // Вісник прокуратури. – 2009. №2. – С. 68–70.
74. Ківалов С.В. Сучасні тенденції розвитку права України / С.В. Ківалов // Визначальні тенденції генезису державності і права: зб. наук. праць Міжнародн. наук-практ. конф. "Треті Прибузькі юридичні читання" / За ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв: Вид-во "Іліон", 2002. – С. 5–8.
75. Кіщак Ю.І. Вдосконалення механізму розгляду звернень громадян стосовно діяльності АПК / Ю.І. Кіщак, М.П. Міняйло, О.В. Козаченко // Прокуратура, людина, держава. – 2004. - №1. – С. 118–120.
76. Кіщак Ю.І., Організаційно-методичні підходи до розгляду звернень громадян у період реформування АПК / Ю.І. Кіщак, М.П. Міняйло, О.В. Козаченко // Підприємство, господарство і право. – 2007. - №7. – С. 76–79.
77. Ковальчук І. Притягнення до відповідальності порушників законодавства про звернення громадян. Прокурорське реагування / І. Ковальчук // Вісник прокуратури. – 2008. – №2. – С. 105– 112.
78. Кодекс України про адміністративні правопорушення http://zakon.nau.ua
79. Кодекс України про адміністративні правопорушення: наук.-практ. комент. / Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний, О.Б. Андреєва, І.В. Арістова, К.І. Бєляков, В.С. Венедіктов, В.А. Гуменюк, Г.В. Джагупов, М.В. Завальний. – К.: Прав. єдність, 2010. – 683 с.
80. Козлов Ю.М. Адміністративне право / Ю.М. Козлов. – М., 2004. – 318 с.
81. Коліушко І. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права / І. Коліушко, В. Тимощук // Право України. – 2001. – №5. – С. 30–34.
82. Коліушко І.Б. Адміністративна реформа для людини (Наук.-практ. нарис) / І.Б. Коліушко, В.Б. Авер’янов, В.П. Тимощук та ін. – К.: Факт, 2001. – С. 57.
83. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков.– К., 2001. – 752 с.
84. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: моногр./ В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 173–174.
85. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков О.В. Кузьменко.– К., 2003. – 544 с.
86. Коноваленко О. Рівень і тенденції корисливо-насильницьких злочинів проти приватної власності / О. Коноваленко // Право України, 2007. – №2. – С. 78–82.
87. Конституційне право України: Хрестоматія / Упорядн. В.С.Журавський., Ю.М.Тодика.- К.: Вид-й Дім "Ін Юре", 2004.- 884с.- 35.98
88. Координація боротьби з економічною злочинністю / В.Т. Білоус; Держ. податк. адмін. України, Акад. держ. податк. служби України. — К., 2002. — 449 с.
89. Корупции нет предела // Реклама на село. – 2009. – №7. - 12 лютого.
90. Кримінальний кодекс України http://zakon.nau.ua
91. Кримінально-процесуальний кодекс України http://zakon.nau.ua
92. Крумаленко М.В. Правоохоронна функція ввозного за Статутами Великого Князівства Литовського / М.В. Крумаленко // Держава і право: De lege praeterita, instante, future. Тези Міжнародн. наук. - практ. конф. – МНЦ ОНЮА. – Миколаїв, 2009. – С. 23–24.
93. Кудрявцев В. Представительская деятельность прокуратуры в І полугодии 2009г. / В. Кудрявцев // Юридическая практика. – 2009. – 25 авг.
94. Курило В.І. Адміністративні правочини у сільському господарстві України: сучасна парадигма / За ред. В.К. Шкарупи / Курило В.І. К., 2007. – 312 с.
95. Курило В.І. Сутність адміністративно-правових відносин в аграрному секторі економіки / В.І. Курило // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №10. – С. 37–40.
96. Лисак В.Ф. Морально-психологічна ситуація в українському селі в 1950-х роках (На матеріалах фонду Міністерства держконтролю УРСР)/ В.Ф. Лисак // Наук. праці. Наук.-метод. ж-л. Серія «Історія». - Вип. 102. – Т.115. ЧДУ ім. П. Могили. – Миколаїв, 2009. – С. 63–67.
97. Луняк М.О. Запобігання злочинності (деякі теоретичні питання) // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Вип.28. – ОНЮА. – Одеса. – 2006. – С. 338–343.
98. Магновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект): дис. … канд. юрид. наук. / І.Й. Магновський – К., 2003. – 221 с.
99. Майнов С.В. Проблемный характер современной идеи гражданского государства / С.В. Майнов // Актуальні проблеми політики. зб. наук. праць. –ОНЮА. – Одеса, 2006. Вип. 29. – С. 184–190.
100. Мартинюк Т. Взаємодія правової психології й ідеології на сучасному етапі розвитку українського суспільства / Т. Мартинюк // Підприємство, господарство і право. – 2009. – №1. – С. 111–114.
101. Медведько О. Виступ на нараді при Президентові України з розгляду питання про стан протидії корупції в Україні (15 квітня 2008 року) / Медведько О. // Вісник прокуратури. – 2008. – №4. – С. 3–6.
102. Мельник М.І. Антикорупційна діяльність в органах державної влади та її наукове забезпечення / М.І. Мельник // Право України. – 2000. – №3. – С. 67–71.
103. Миронова М.Н. Категория “развитие” в психологи и христианской антропологии / М.Н. Миронова // Московский психотерапевтический журнал. – 2005. – №3. – С. 96.
104. Митний Кодекс України, Верховна Рада України , №1970-XII, 12.12.1991 http://zakon.nau.ua
105. Михайлюк О.А. Проблеми забезпечення конституційних гарантій захисту прав і свобод людини в Україні: дис. … канд. юрид. наук. / О.А. Михайлюк – К., 2007. – 202 с.
106. Міняйло М. Дискусійні питання до проекту Адміністративно-процедурного кодексу України / М. Міняйло Ю. Кіщак // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – №7. – С. 24–25.
107. Міняйло М. Сутність адміністративно-правових відносин у розгляді звернень громадян / М. Міняйло, Ю. Кіщак // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.– ОНЮА. – Миколаїв: Поліграф. підпр-во СПД Румянцева Г.В. – 2009. – Вип. 38 – С. 741–748.
108. Міняйло М.П. Органи прокуратури на варті права громадян на звернення / М.П. Міняйло // Вісник науковця. Наук.-попул. ж-л. www.svitnauki.com. – НУК. – Миколаїв, 2010. – №1. – С. 139–143.
109. Міняйло М.П. Адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на звернення: моногр. / М.П. Міняйло, Ю.І. Кіщак // За заг. ред. І.Т. Кіщака, – Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – 192 с.
110. Міняйло М.П. Закон України «Про звернення громадян»: необхідність удосконалення / М.П. Міняйло, Ю.І. Кіщак // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – МНЦ ОНЮА. – Миколаїв, 2006. – С. 484–488.
111. Міняйло М.П. Правовий захист громадян в умовах звернення законодавства до людини / М.П. Міняйло, Ю.І. Кіщак // Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Українській державі: Зб. наук. праць. – МННІ ОНУ. – Миколаїв – Одеса, 2007. – С. 88–91.
112. Міняйло М.П. Становлення системи законодавчого забезпечення прав громадян в Україні / М.П. Міняйло, Ю.І. Кіщак // Визначальні тенденції генезису державності і права. Зб. наук. праць. Міжнародн. наук.-практ. конф. МНЦ ОНЮА. – Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2007. – С. 681–685.
113. Міняйло М.П. Практика розгляду звернень громадян судовою системою України / М.П. Міняйло, І.М. Коропатнік // Вісник науковця. Наук.-попул. ж-л. www.svitnauki.com – НУК. – Миколаїв, 2010. – №1.
114. Міняйло М.П. Розгляд звернень громадян обласною радою та органами місцевого самоврядування Миколаївської області / М.П. Міняйло, І.М. Коропатнік // Вісник науковця. Наук.-попул. ж-л. www.svitnauki.com. – НУК. – Миколаїв, 2010. – №1.
115. Молдован Е. Історичні аспекти розвитку корупції як суспільного явища / Е. Молдован // Вісник державної служби України. – 2009. – №1. – С. 31–35.
116. Моліцький С. Один із шляхів захисту законних прав та інтересів громадян / С. Моліцький // Вісник прокуратури. – 2008. – №10. – С. 33–36.
117. Назарчук Н. Сільський голова вимагав хабара / Н. Назарчук // Голос України. – 2008. – 5 грудня.
118. Наказ державної митної служби України від 25.01.11 №46 «Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби», зареєстровано в Мiнiстерствi юстиції України 11 лютого 2011 р. за N 184/18922.
119. Наказ державної податкової адміністрації України "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини" від 24 червня 1998 р. №304
120. Наказ державної податкової адміністрації України вiд 17 травня 2010 р. N 341 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування апеляційної процедури при адміністративному оскарженні платниками податків рішень (постанов) органів ДПС України» // ' Урядовий кур'єр ' //26 травня 2010
121. Наказ ДПА України від 18.06.2008 №395 «Про затвердження інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 червня 2008 р. за №554/15245 http://zakon.nau.ua
122. Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацією їх особистого прийому в системі МВС України" від 10 жовтня 2004 р. №П77
123. Наказ Міністерства оборони України "Про затвердження Інструкції про організацію розгляду звернень громадян та проведення особистого прийому у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України" від 3 грудня 2005 р. №722
124. Наказ Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20 травня 2005 р. №778/11056
125. Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг та організацію особистого приймання громадян у Міністерстві юстиції України, підпорядкованих йому органах юстиції та на підприємствах, в установах й організаціях, що належати до сфери його управління" від 28 грудня 1999 р. № 76/5
126. Наливайко Л.Р. Верховенство права як принцип основи державного ладу України /Л.Р. Наливайко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць – Одеса: ОНЮА, 2006 – Вип. 28. – С. 117–122.
127. Наугодніков А.О. Щодо адміністративного провадження по скаргах / А.О. Наугодніков // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць / За ред. В.І.Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв: Вид-во "Іліон" – 2008. – С. 102–104.
128. Невмержицький Є. Економічна злочинність і корупція /Є. Невмержицький // Вісник прокуратури. – 2008. – №5 – С. 85–93.
129. Нестерова О. Робота зі зверненнями громадян та народних депутатів України // Вісник прокуратури. – 2008. – №3. – С. 31–34.
130. Нікітін Ю. Економічна безпека як один із ключових факторів впливу на забезпечення національної безпеки і стабілізації криміногенного стану держави / Ю. Нікітін // Право України . – 2009. – №2. – С. 160–165.
131. Новий тлумачний словник Української мови. (У чотирьох томах) 42,0 тис. слів / Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. – К.: Вид-во "Аконіт". – 1999.
132. Оборотов І.Г. Темпоральні грані права: Монографія – Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – 230 с.
133. Олефіренко Е.О. Адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод громадян: дис. канд. юрид. наук. / Е.О. Олефіренко – Ірпінь, 2005. – 212 с.
134. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія. / А.Ю. Олійник – К.: Алерта, КНТ, Центр. навч. літ-ри, 2008. – 472 с.
135. Орзіх М.П. Глобалізація доктрини прав людини і громадянина / М.П. Орзіх // Правова держава. Щорічник наук. праць. – Вип. 9. – К., 1998. – С. 22–31.
136. Основи конституційного права України: Підручник / М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук, В.П. Пастухов; Ред.: В.В. Копєйчиков; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — 2-е вид., стер. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 288 с
137. Охотнікова О. Основні тенденції протидії корупції в умовах соціально-економічної кризи в Україні / О. Охотнікова І. Загородня // Підприємство, господарство і право. – 2009. – №7 – С. 6–8.
138. Пабат О.В. Адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян: автореф. дис. … канд. юрид. наук. / О.В. Пабат – Харків, 2008. – 20 с.
139. Павленко Т.А. Право людини і громадянина на життя і здоров'я (кримінально-правовий аспект) / Т.А. Павленко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.– ОНЮА. – Одеса., 2006. –Вип.28. – С. 445–447.
140. Павлов О.І. Співвідношення понять "публічне адміністрування", "демократичне врядування" та "державне управління" / О.І. Павлов // Визначальні тенденції генезису державності і права: зб. наук. праць Міжнародн. наук-практ. конф. "Треті Прибузькі юридичні читання" / За ред. В.І. Терентьєва, О.В.Козаченка. – Миколаїв: Вид-во "Іліон", 2002. – С. 168–170.
141. Паліюк В. Врахування особливостей Конвенції про захист прав людини та основних свобод при її застосуванні судами України / В. Паліюк // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Вип. 28. – Одеса: ПП «Фенікс», 2006. – С. 28-39.
142. Петровський В.В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / В.В. Петровський, Л.О. Радченко, В.І. Семененко //– Вид-во «Школа», 2007. – 592с.
143. Писаренко Г. Надання адміністративних послуг органами виконавчої влади України / Г. Писаренко // Сучасний вимір держави та права: зб. наук. праць / За ред. В.І.Терентьєва, О.В.Козаченка. – Миколаїв: Вид-во "Іліон". – 2008. – С. 123–124.
144. Податковий Кодекс України, Верховна Рада України , №2755-VI, 02.12.2010 http://zakon.nau.ua
145. Положення Кабінету Міністрів України та Міжвідомчої Комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств "Про вимоги до звернень заявників стосовно протиправного поглинання або захоплення власності засновників та учасників господарських товариств і власників підприємств, які направляються до Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправним поглинанням та захопленням підприємств" від 7 червня 2007 р.
146. Поляков И.И. Историческое развитие идей правового государства / И.И. Поляков // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.– Одеса: ОНЮА, 2006. Вип. 28. – С. 64–70.
147. Поляков И.И. Источники происхождения и эволюции феномена прав человека / И.И. Поляков // Правовые гарантии обеспечения прав человека в современной Украине: Матер. Всеукр. наук-практ. конф. – ОНЮА. – Симферополь: КРП "Видавництво" Кримнавчпеддержвидав", 2008. – С. 6–10.
148. Полянський Ю. Закон України "Про прокуратуру"./ Ю. Полянський // Вісник прокуратури. – 2008 – №10. – С. 26–32.
149. Попович В. Тіньова економіка – віддзеркалення створеної в країні моделі соціально-економічних відносин / В. Попович // Юридичний вісник України. 2009– №44. – 31 жовт. - 6 листоп.
150. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження класифікатора звернень громадян" від 24 вересня 2008 р. №858 zakon.nau.ua
151. Постанова КМУ від 14 квітня 1997 р. N 348 “Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації” http://zakon.nau.ua
152. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації захисту: наук. видання. // За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: НВП "Вид-во " Наукова думка" НАН України", 2007. – 587 с.
153. Правознавство: Навч. посіб. / П.В. Мельник, Л.А. Савченко, Г.М. Самілик, П.В. Цимбал, М.О. Бондаренко; Держ. податк. адмін. України, Акад. держ. податк. служби України. — 2-е вид., доповн. і переробл. — Ірпінь, 2003. — 409 с.
154. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції (5-6 лютого 2004р.)/ Ред. П.М.Рабінович.- Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2004.- 530с.
155. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / За ред. І. Оніщенко, О. Зайчука. – К.Єпос, 2007. – 424 с.
156. Прокопов Д. Теоретичне обґрунтування прав людини і громадянина у правовій концепції Б.Кістяківського / Д. Прокопов // Право України. – 2007. – №3. – С. 27–31.
157. Прокопчук Л.И. Право и власть в правовом государстве. Проблемы соотношения / Л.И. Прокопчук // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.– Одеса: ОНЮА, - 2006. – Вип. 28. – С. 175–181.
158. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник / П. М. Рабінович. – К.: Атіка. – 2001. – 176 с.
159. Рабінович П.М. Філософія права: деякі наукознавці аспекти /П.М. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №1. – С 17–21.
160. Рабінович П.М. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти)./ П.М. Рабінович, О.В. Грищук. – Львів: Світ, 2006.- 140с.
161. Розпорядження від 14 березня 2008 р. №Р-109/0/3-08 "Про організацію та проведення особистого прийому громадян посадовими особами Дніпропетровської облдержадміністрації".
162. Розпорядження від 14 березня 2008 р. №Р-110/0/3-08 "Про організацію та проведення особистих виїзних прийомів громадян посадовими особами Дніпропетровської облдержадміністрації".
163. Розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації “Про відзначення в Миколаївській області Дня Державного Прапора України та 19-ї річниці незалежності України” (від 25.05.10 №160-р.).
164. Селіванов А. О. Верховенство права в Конституційному правосудді: Аналіз конституційної юрисдикції.– К.; Х.: Акад. прав. н