АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ...........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРАВОВОГО СТАТУСУ
БІЖЕНЦЯ В УКРАЇНІ..................................................................................................10
1.1. Детермінація поняття „біженець” в юридичній науці........................................10
1.2. Адміністративно-правові засади регулювання статусу біженця в Україні......33
Висновки до розділу 1...................................................................................................79

РОЗДІЛ 2. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ,
УПОВНОВАЖЕНІ РЕГУЛЮВАТИ ПРАВОВИЙ СТАТУС
БІЖЕНЦЯ В УКРАЇНІ..................................................................................................82
2.1. Органи державного управління, що здійснюють регулювання статусу біженця....................83
2.2. Органи виконавчої влади як суб’єкти регулювання статусу біженця
(місцеві органи влади)...................................................................................................88
Висновки до розділу 2.................................................................................................103

РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРОЦЕДУРА ТА СТАДІЇ
НАДАННЯ СТАТУСУ БІЖЕНЦЯ В УКРАЇНІ........................................................105
3.1. Адміністративно-правова характеристика процедури та стадій надання
статусу біженця в Україні...........................................................................................106
3.2. Порушення справи про надання статусу біженця….........................................131
3.3. Попередній розгляд справи про надання статусу біженця ..............................144
3.4. Розгляд справи про надання статусу біженця та
прийняття по ній рішення...........................................................................................161
3.5. Оскарження рішення у справі про надання статусу біженця ..........................167
Висновки до розділу 3.................................................................................................176

ВИСНОВКИ.................................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................................185
ДОДАТКИ....................................................................................................................206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Незадовільний стан економіки і нестабільний соціально-політичний лад окремих країн призвели до активізації міграційних процесів серед населення планети. Сучасна міграція поряд із позитивними тенденціями має і негативні: мігрантами стають особи, які змушені залишати свої країни через громадянські війни, соціально-політичну нестабільність, дискримінацію тощо.
Проблеми, пов’язані з біженцями, актуальні і для України. Її географічне положення, за висновками центру збору й обміну інформацією ЄС, сприяло створенню основних маршрутів незаконного переміщення мігрантів у Західну і Центральну Європу. В Україні також наявні внутрішні проблеми, які створюють додаткові труднощі в забезпеченні захисту біженців, вимагає вдосконалення вітчизняного законодавства щодо правового статусу біженців для того, щоб воно відповідало міжнародним стандартам і сучасному змісту міграційних правовідносин.
Зважаючи на актуальність зазначених проблем, багато вітчизняних науковців досліджували їх загальнотеоретичні та прикладні аспекти. Значний доробок у розробку міграційної проблематики внесли, зокрема, такі як О. Піскун, І. Прибиткова, А. Ручка, А. Шлепаков та інші. Деякі аспекти проблеми біженців були висвітлені у працях вчених-правників: В. Андрієнко, Ю. Битяка,С. Бритченка, Ю. Бузницького, І. Гарної, В. Колпакова,О. КузьменкоО. Малиновської, Т. Мінки, А. Мозоля, С. МосьондзаО. Негодченка, В. Олефі ра, В. Палька, Ю. Римаренка, І. Серова, Н. Тиндик, С. Чеховича та інших, де регулювання правового статусу біженців розглядалося побічно. Саме відсутність комплексного юридичного аналізу правового статусу біженця викликала необхідність вивчити та дослідити його юридичну природу, діяльність органів державного управління, що уповноважені регулювати статус біженців через відповідні адміністративні процедури, визначені чинним законодавством України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до Плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.10 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), та пріоритетними напрямками наукових досягнень кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ „Організація та управління ОВС у сфері охорони громадського порядку” (держав¬ний реєстраційний № 0106U003646) до 2009 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у комплексному вивченні теоретико-правових, законодавчих і практичних засад державного регулювання правового статусу біженців в Україні, виробленні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно біженців, процедури надання статусу біженця та практики її застосування. Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачено вирішити такі завдання:

– здійснити аналіз міжнародно-правових актів, що стосуються підстав та порядку надання статусу біженця особам, які бажають отримати притулок в інших країнах;
– удосконалити поняття „біженець” відповідно до сучасних вимог українського та міжнародного законодавства; проаналізувати юридичний зміст правового статусу біженця;
– з’ясувати і визначити роль органів державного управління, що уповноважені регулювати правовий статус біженця; схарактеризувати практичну доцільність та ефективність адміністративно-правових процедур надання статусу біженця в Україні;
– підготувати пропозиції теоретичного і практичного змісту щодо вдосконалення норм вітчизняного законодавства щодо регулювання правового статусу біженця.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі правового забезпечення статусу біженців в Україні.
Предметом дослідження є зміст законодавчих і підзаконних правових актів та їх реалізація в діяльності, пов’язаній з адміністративно-правовим статусом біженця в Україні.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалася сукупність методів, які сприяють пізнанню соціально-правових явищ у суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити правовий статус біженця крізь призму їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дослідження, зокрема використані такі методи наукового пізнання правових явищ:

– логічний – при встановленні методологічних засад побудови дефініцій понять „біженець”, „процедура надання статусу біженця” та інших споріднених понять – підрозділ 1.1.;
– логіко-семантичний – при внесенні пропозицій щодо вдосконалення норм вітчизняного законодавства про біженців – підрозділ 1.2; 3.4; 3.5;
– логіко-юридичний – при аналізі норм адміністративного права, що регулюють суспільні відносини під час надання, втрати або позбавлення статусу біженця, при обґрунтуванні внесення змін до чинного законодавства – підрозділ 3.1; 3.2; 3.3; 3.4;
– історико-правовий – при дослідженні генези норм адміністративного законодавства про біженців – підрозділ 2.1; 2.2;
– порівняльно-правовий – при зіставленні вітчизняного та міжнародного законодавства про біженців – підрозділ 1.1;
– соціологічний – при проведенні анкетувань та опитувань суб’єктів, уповноважених розглядати справи про надання статусу біженця; заявників про надання статусу біженця; осіб, яким було відмовлено у наданні статусу біженця; осіб, які набули статус біженця; співробітників правоохоронних органів тощо – підроз¬діл 1.1;
– статистичний – при аналізі стану і результатів адміністративної практики органів міграційної служби, Державного комітету з питань національностей та релігії, органів внутрішніх справ та судів України – підрозділ 1.1; 1.2.

Джерельну базу дослідження становлять офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету України у справах національностей та релігії, Державної прикордонної служби України, МВС України, а також емпіричні дані анкетувань, проведених дисертантом серед 485 осіб (співробітників органів міграційної служби (42–8,9%), працівників ОВС (272–57,6%), суддів міських та районних судів (64–13,5%), іноземців, осіб без громадянства та біженців, які беруть участь у процедурі надання статусу біженця (94–19,9%), а також осіб, які отримали цей статус (13–2,7%)).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших комплексних досліджень проблем адміністративно-правового забезпечення правового статусу біженців в Україні.
Дисертаційне дослідження сприяло створенню низки положень, що характеризуються науковою новизною, мають актуальне теоретичне і практичне значення, що дало можливість:

– удосконалити визначення понять „біженець”, „особа, яка клопоче про визнання її біженцем”, “процедура розгляду конкретної адміністративної справи” та привести їх у відповідну систему;
– розробити класифікацію суб’єктів органів державного управління, що беруть участь у правовому регулюванні статусу біженця в Україні;
– вперше сформулювати положення, відповідно до якого адміністративно-правове забезпечення правового статусу біженця має процедуру провадження, наповнену відповідним процесуальним змістом;
– надати пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України „Про біженців”, а також запропонувати деякі зміни і доповнення до відомчих нормативних актів МВС України, Державного комітету з питань національностей та релігії України, Адміністрації державної прикордонної служби України, скеровані на вдосконалення їх діяльності щодо забезпечення правового статусу біженця в Україні;
– розробити зразки довідок про особу, щодо якої було прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця, а також про особу, щодо якої було прийнято рішення про втрату або позбавлення статусу біженця;
– здійснити систематизацію основних причин надходження скарг на дії та рішення суб’єктів державного управління, уповноважених розглядати справи про надання статусу біженця.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:
– у науково-дослідній сфері – у подальшій розробці державного забезпечення і регулювання правового статусу біженця в Україні;
– у правотворчій сфері – при вдосконаленні чинного законодавства України про біженців;
– у сфері правозастосування – при вдосконаленні практики застосування норм адміністративного права органами державного управління, зокрема на теренах західних областей України;
– у навчальному процесі – у викладанні навчальних та спеціальних курсів „Адміністративне право України”, „Адміністративна діяльність ОВС”, при підготовці навчально-методичної літератури тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною закінче¬ною науковою працею.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу, міжкафедральному семінарі Львівського державного університету внутрішніх справ. Оприлюднені на Науково-практичній конференції „Сучасні проблеми захисту прав людини в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні” (21.05.2004 р., м. Львів), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблема вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (10.06.2005 р., м. Львів), звітній науковій конференції ад’юнктів, аспірантів, здобувачів Львівського державного університету внутрішніх справ „Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (22.09.2006 р., м. Львів), Регіональній конференції „Проблеми діяльності міліції в умовах розбудови правової держави” (16.02.2007 р., м. Львів).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені у шести статтях, написаних автором одноосібно і опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, додатків (11 сторінок), списку використаної літератури (212 найменувань, 21 сторінка). Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок з яких 184 сторінки – основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз дозволяє узагальнити основні результати та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства. Характеристика юридичної природи правового статусу біженця в Україні логічно пояснюється поняттями, що обумовлені юридичною практикою і є прийнятними.

1. На нашу думку, як зазначалося:

біженець – це особа, яка не є громадянином України і заявляє про бажання бути визнаною як біженець з обставин, передбачених Законом України „Про біженців” з числа іноземних громадян, які прибули або бажають прибути на територію України; осіб без громадянства, які прибули або бажають прибути на територію України; іноземних громадян або осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах;

особа, яка клопоче про визнання її біженцем, – це особа, яка не є громадянином України і заявляє про бажання бути визнаним біженцем з обставин, передбачених Законом України „Про біженців”. До числа цих осіб слід віднести іноземних громадян, які прибули або бажають прибути на територію України; осіб без громадянства, що прибули або бажають прибути на територію України; іноземних громадян і (або) осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах;

процедура розгляду конкретної адміністративної справи – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої та публічної влади або їх посадових осіб щодо вирішення конкретної індивідуальної справи.

2. Основні теоретичні положення дисертації, пов’язані з адміністративно-правовим забезпеченням статусу біженця в Україні, містять пропозиції, зміни і доповнення до Закону України „Про біженців” та інших нормативно-правових актів:

– ст.1 Закону доповнити абзацами 22 та 23 такого змісту: „Довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, – документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період встановленого цим законом строку оскарження рішення органу міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання особі статусу біженця.

Довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця, – документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період встановленого цим законом строку судового оскарження рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця. Цей документ є дійсним для реалізації прав і виконання обов’язків, передбачених цим Законом та іншими законами України”;

– абзац 3 ст. 9 Закону викласти у такій редакції: „Неповнолітня дитина, яка з певних причин прибула чи перебуває на території України без батьків чи близьких родичів, має можливість самостійно звернутися із заявою про надання їй статусу біженця”;

– конкретизувати зміст ч. 5 ст. 9 Закону і викласти її у такій редакції: “Особи, які намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, перебувають на території України і звернулися до відповідних органів із наміром набути статусу біженця у встановлені строки, у разі порушення встановлених строків з поважних причин звільняються від відповідальності за зазначені дії. У випадку безпідставного порушення встановлених строків звернення до відповідних органів особи, які намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, будуть притягнуті до відповідальності згідно чинного законодавства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами”;

– для можливості реєстрування осіб, які покинули чи покидають територію України, необхідно пересвідчуватись, чи дійсно вони покинули державу, чи залишились на незаконних підставах пропонується доповнити розділ ІІІ Закону окремою нормою: “У випадку бажання особи, відносно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, залишити територію України і не продовжувати проходження законодавчо встановленої процедури надання статусу біженця. Для цього особа повинна звернутися із письмовою заявою до відповідного органу міграційної служби. Після з’ясування причин про прийняття рішення залишити територію України особа подає довідку про прийняття рішення оформити документи для вирішення питання щодо надання статусу біженця, їй видається національний паспорт із відповідною відміткою про зобов’язання у триденний термін покинути територію України”;

– для врегулювання порядку реєстрації біженців чи осіб, які проходять процедуру надання статусу біженця, необхідно внести доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 35 „Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання”, зокрема п. 1 ч. 2 цього Положення після слів „іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання” необхідно доповнити словами „біженці та особи, які проходять законодавчо встановлену процедуру надання статусу біженця, подають відповідно посвідчення біженця чи довідку про подання особою заяви про надання їй статусу біженця або довідку про особу, щодо якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання їй статусу біженця” і відповідно пропонується у абзаці 4 ст.14 Закону України „Про біженців” замінити словосполучення „прийняття рішення за заявою” на “розгляд клопотання про надання статусу біженця”.

– необхідно уточнити положення абзацу 8 ст. 14 Закону, стосовно якого зазначається, що посвідчення біженця видається не будь-якій повнолітній особі взагалі (а саме такий висновок можна зробити при буквальному тлумаченні змісту названої норми), а лише тим особам, до яких спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції було прийнято рішення про надання статусу біженця;

– абзац 8 ст. 9 Закону викласти у такій редакції: „Орган міграційної служби приймає рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця у випадку відсутності поважних причин для порушення встановленого порядку подання такої заяви. Про прийняття такого рішення орган міграційної служби повідомляє особу письмово із зазначенням причин відмови”;

– доповнити ст. 12 Закону абзацами 2, 3 та 4 такого змісту: „У разі звернення до органу міграційної служби із заявою про надання статусу біженця осіб, які незаконно перетнули державний кордон України, цей орган після прийняття заяви скеровує заявників до органу охорони державного кордону України для надання пояснень щодо обставин незаконного перетинання кордону.
Особа, яка отримала скерування для надання пояснень щодо обставин незаконного перетину державного кордону України, протягом однієї доби з дня отримання такого скерування повинна з'явитись на співбесіду до органу охорони державного кордону України.
У випадку неявки такої особи до органу охорони державного кордону України у встановлений строк без поважних на те причин, орган міграційної служби приймає рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання їй статусу біженця”;

– ст. 12 Закону доповнити абзацом 8 такого змісту: „Після доведення до відома заявника рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної служби видає йому довідку про особу, стосовно якої прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця”.

3. З метою забезпечення належного виконання завдань та функцій, покладених на Секретаріат Президента України, одним із напрямів роботи Головної служби з питань звернень громадян та захисту прав людини передбачити вирішення питань біженців, здійснення контролю за дотриманням їх прав і свобод на території України.

4. Існування значної кількості органів, що здійснюють регулювання статусу біженців, призводить до відсутності між ними чіткої координації, дублювання повноважень, нераціонального їх використання, що значно ускладнює й уповільнює вирішення багатьох питань у досліджуваній сфері, а тому є необхідність створення спеціальної Державної міграційної служби України як центрального органу виконавчої влади з відповідними підрозділами на місцях, який здійснював би весь комплекс управлінських функцій у сфері міграції.

5. Відсутність дієвого механізму адміністративно-правової регламентації процедури застосування уповноваженими посадовими особами органів внутрішніх справ вимог положень ст.ст. 8 та 9 Закону України „Про біженців” диктує необхідність розробки відомчої інструкції, яка б детально регулювала діяльність ОВС щодо прийняття клопотань про надання статусу біженця та їх передачі органам міграційної служби – Інструкції МВС України „Про порядок прийняття та вирішення заяв про надання статусу біженця органами внутрішніх справ органам міграційної служби”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / За ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2004. – Т1: Юридична думка: Загальна частина. – 584 с.
2. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
3. Алімов Р.С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Донецький інститут внутрішніх справ. – Донецьк, 2002. – 164 с.
4. Андрійко О.Ф Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1999. – 390 с.
5. Антология мировой философии: В 4 т. / АН СССР. Институт философии (Философское наследие). – М.: Мысль, 1971.– Т.З: Буржуазная философия конца 18 в. – первых двух третей 19 в. – 760 с.
6. Анохіна Л.С. Суб'єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2001. – 182 с.
7. Арсеньев А.С., Библер Б.С., Кедров Б.М. Анализ развивающегося понятия. – М.: Наука, 1967. – 439 с.
8. Бандурка О.М. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.
9. Бандурка А.М., Тищенко М.М. Административный процесс: Учебник для высших учебных заведений. – К.: Литера ЛТД, 2001. – 336 с.
10. Батанов ОВ. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини (проблеми теорії та практики) // Право України. – 2001. – № 2. – С. 43-46.
11. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учебное пособие. – Пермь: Пермский госуниверситет им. А.М. Горького, 1969. – 344 с.
12. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1997. – 368 с.
13. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учеб. для студ. вузов., обуч. по спец. „Юриспруденция”. – М.: НОРМА, 2000. – 624 с.
14. Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2004. – 176 с.
15. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12.– С. 12-20.
16. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Xарьков: ООО „Одиссей”, 1999. – 224 с.
17. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
18. Бутусов Н.В. Конституционно-правовой институт Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации / Сб. статей. РАН ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. политологии и правоведения; Отв. ред. Ю.С. Пивоваров. – М.: Мысль, 2000. – С. 174-183.
19. Братко А.Г. Правоохранительная система (вопросы теории). – М.: Жизнь, 1997. – 198 с.
20. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
21. Висновок Головного юридичного управління Верховної Ради України від 15 лютого 2005 року щодо Проекту закону „Про внесення змін до закону України „Про біженців” // zakon.rada.gov.ua.
22. Верховный комиссар по делам беженцев: Информационный документ. – Женева, 1994. – 117 с.
23. Вынужденные мигранты: интеграция и возвращение / Отв. ред. В.А.Тишков; Ин-т этнологии и антропологии РАН. – М.: Мысль, 1997. – 308 с.
24. Гарна І.О. Організаційно-правове регулювання міграційних процесів в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Харків, 2004. – 185 с.
25. Гвоздик О.И. Логика: Учебное пособие для высших учебных заведений МВД. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 256 с.
26. Гудвин Г.С. Статус беженца в международном праве: Пер. с англ. / Под ред. М.И. Левиной. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 647 с.
27. Грабар Н.М. Проблема біженців та шляхи її вирішення країнами СНД // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2004. – № 3. – С. 193–202.
28. Грабар Н.М. Біженство як проблема сьогодення // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2005. – № 1. – С. 222–230.
29. Грабар Н.М. Правова регламентація порядку порушення справи про надання статусу біженця // Право України. – 2005. – № 7. – С. 57–61.
30. Грабар Н.М Особливості порядку в’їзду та виїзду з території України біженців та осіб, які проходять процедуру набуття статусу біженця // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 266–270.
31. Грабар Н.М. Адміністративно-правова регламентація скерування до органу охорони державного кордону України осіб, які нелегально потрапили на територію України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С.185–191.
32. Грабар Н.М. Специфіка процедури видворення за законодавством України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 36–40.
33. Гуржій Т.О. Логіко-методологічні засади визначення поняття адміністративно-правової кваліфікації // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 4. – С. 218–223.
34. Гуржій Т.О. Поняття кваліфікації злочину у світлі логіко-філософських категорій // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування. – Хмельницький: ХІУП, 2002. – С. 139–141.
35. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка.: В 4 т. – М.: Цитадель, 1998. –Т 3. – 591 с.
36. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
37. Деятельность УВКБ в СНГ // Вестник. – М., 1995. – № 6. – С. 2.
38. Экспертное заключение на проект Федерального закона „Об административных процедурах”, внесенный в Государственную Думу ее депутатом В.В. Похмелкиным 17.02.2005 // http://www.hro/org/
39. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в України: Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 6. – 17 с.
40. Ківалов С В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
41. Клейман А.Ф. Вопросы гражданского процесса в связи с судебной практикой // Социалистическая законность. – 1946. – № 9. – С. 8 – 14.
42. Конференция СНГ по проблемам беженцев и мигрантов / Междунар. орг. по миграции (МОМ); Упр. верхов. комиссара ООН по делам беженцев (УВКБ). – 1996. – Т. 2. – № 1. – 229 с.
43. Ковалишин ІМ. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців // Право України. – 2001. – № 2. – С. 39-43.
44. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий / За ред. А.С. Васильєва. – издание 3. – Харків: ООО „Одиссей”, 2002. – 1040 с.
45. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
46. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – 3-є вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
47. Кузьменко О.В. Процесуальні категорії адміністративного права: Монографія. – Львів: Атіка, 2005. – 235 с.
48. Кузьменко О.В. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Академпрес, 2001. – 108 с.
49. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 252 с.
50. Кузьменко О.В. Логіко-методологічні засади детермінації адміністративної процедури // Право України. – 2005. – № 1. – С. 29-32.
51. Кузьменко О.В. Співвідношення адміністративного процесу та адміністративного процесуального права // Право України. – 2004. – № 12. – С. 24¬28.
52. Кузьменко О.В. Структура юридичного процесу // Вісник прокуратури. –2003. – № 9. – С. 89¬93.
53. Кузьменко О.В. Адміністративний, управлінський та деліктний процес // Науковий вісник НАВС України. – 2003. – № 2. – С. 66–73.
54. Лазарев И.М. Административные процедуры в сфере взаимоотношений граждан и их организаций с органами исполнительной власти в Российской Федерации: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.14 / МГУ. – М., 2002. – 199 с.
55. Лазарев Б.М. Понятие и виды управленческих процедур: Их роль в механизме государственного управления // Управленческие процедуры [Б.М.Лазарев, И.Ш.Муксинов, А.Ф.Ноздрачев и др.]; Отв. ред. Б.М.Лазарев.; АН СРСР, Инст-т госп. и права. – М.: Наука, 1988. – 271 с.
56. Литвиненко І.Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 19 с.
57. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2001. – 177 с.
58. Лученко Д.В. Контрольні провадження: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія ім. Я.Мудрого. – Харків, 2003. – 180 с.
59. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве. – М.: Юридическая литература, 1976. – 68 с.
60. Малиновська О.А. Біженці в Україні // Проблеми міграції. – 1998. – № 2. – С. 2–13.
61. Малиновська О.А. Біженці у світі та в Україні: Моделі вирішення проблеми. – К.: Генеза, 2003. – 288 с.
62. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: понятие и соотношение с иными видами процессуально-правовой деятельности // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 15–20.
63. Максуров А.А. Приостановление исполнительного производства как стадия исполнительного процесса // Журнал российского права. – 2002. – № 11. – С. 9–16.
64. Мариненко В.І. Мігранти – сироти Землі [інтерв’ю з Головою Державного комітету у справах національностей та міграції Геннадієм Москалем] // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 3. – 14 листопада.
65. Масьондз С.О. Державна міграційна політика в сучасній Україні (адміністративно-правовий аспект): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – К. – 2003. – 199 с.
66. Махина С.Н. Управленческий и административный процессы: проблемы теории и перспективы правового регулирования: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Воронежский государственный университет. – Воронеж, 1998. – 220 с.
67. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г. // Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М.: Издательская группа Норма-Инфра. – 1999. – 784 с.
68. Мельников Ю.И. Природа и содержание норм процессуального права в социалистическом обществе: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / МГУ. – М., 1976. – 20 с.
69. Миграционные процессы после распада СССР: Программа по исслед. миграции / Ин-т народнохоз. прогнозирования РАН. Лаб. миграции населения; РЗНД (США). – М.– Вып. 5. – 1994. – 235 с.
70. Миграции и новые диаспоры в постсоветских государствах / Ин-т этнологии и антропологии РАН. – М., 1996. – 238 с.
71. Негодченко О.В. Організаційно-правові проблеми забезпечення прав і свобод біженців в Україні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ / Гол. ред. В.Л. Ортинський. – Львів: Львівський ін-т внутрішніх справ, 2002. – Вип. 3. – С.211–¬222.
72. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон, 2001. – 1104 с.
73. Никифоров А.Л. Логика. – М.: Весь мир, 2001. – 82 с.
74. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – М.: Форсаж, 2000. – 687 с.
75. Панова І.В. Актуальные проблемы административного процесса в Российской Федерации: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.02 / Уральская государственная юридическая академия. – Екатеринбург, 2000. – 450 с.
76. Потапов В. И. Беженцы и международное право. – М.: Международные отношения, 1995. – 180 с.
77. Положение беженцев в странах мира, 1995: Найти решение / УВКБ ООН. – М.: АО „Интердиалект”, 1996. – 285 с.
78. Права людини в документах ООН: Книга перша. – Амстердам.: Бріз, 1997. – 276 с.
79. Правовое регулирования миграционных процессов в Украине: Информацеонно-справочное пособие. – К.: Атика, 2002. – 328 с.
80. Перепелюк В.П. Адміністративний процесс. – Чернівці: Рута, 2001. – 316 с.
81. Протасов В.Н. Процессуальные нормы и отношения в советском праве („в непроцессуальных отраслях”) // Советское государство и право. – 1987. – № 5. – С. 40–49.
82. Производство по административным правонарушениям. – Свердловск: Изд. Свердловского ун-та, 1980. – 96 с.
83. Правовая регламентация статуса беженцев и лиц, ищущих убежище: Учебное пособие / Под. ред. М.Е. Черкеса., С.А. Погребного. – Одесса: Латстар, 2003. – 164 с.
84. Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции / Междунар. орг. по миграции. – М.: Мысль, 1994. – 368 с.
85. Сірант М.М. Принципи правового регулювання статусу біженців у міжнародному праві // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ / Гол. ред. В.Л. Ортинський. – Львів: Львівський ін-т внутрішніх справ, 2002. – Вип. 3. – С. 119–123.
86. Сірант М.М. Правовий статус біженців в Україні // Вісник Львівського ін-ту внутрішніх справ / Гол. ред. В.Л.Ортинський. – Львів: Львівський ін-т внутрішніх справ, 2003. – Вип. 1. – С.89–94.
87. Словська І.О. Механізм захисту прав людини – основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму // Право України. – 2001. – № 9. – С. 15–17.
88. Скавронік В.М. Адміністративно-юрисдикційна діяльність суду: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2002. – 164 с.
89. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности / Под ред. В.М.Савицкого. – М.: Наука, 1979. – 319 с.
90. Соколецька К.М. Особливості цивільно-правового положення іноземних громадян в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2004. – 19 с.
91. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – 562 с.
92. Сорокин В.Д. Вопросы теории административно-процессуального права: Автореф. дис… докт. юрид. наук: 12.00.07 / Ленинградский университет им. А.А. Жданова. – Л., 1968. – 30 с.
93. Современный энциклопедический словарь. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1997. – 689 с.
94. Статистичні дані Держкомнацміграції України // www.scnm.gov.ua/ua/arindex.
95. Стахурський М.Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2002. – 204 с.
96. Стахурський М.Ф. Проблеми реформування адміністративно-юрисдикційного процесу // Право України. – 2002. – № 3. – С. 26–30.
97. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – 467 с.
98. Старилов Ю.Н. Административная юстиция: Теория, история, перспективы. – М.: НОРМА, 2001 – 304 с.
99. Суботенко В.Л., Тіщенко Я. Право шукачів притулку та біженців на свободу пересування в законодавстві України // Проблеми міграції: український інформаційно-аналітичний журнал. – 2001. – Т. 6, число 2 (16)'. – С. 6–13.
100. Тарасов В.А. Охрана прав граждан в пенсионном обеспечении. – М.: Издательство МГУ, 1978. – С. 40–41.
101. Телегин А.С. Расследование административных правонарушений: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / МГУ. – М., 1984. – 20 с.
102. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.М. Матузова, А.В.Малько. – М.: Мысль, 1997. – 672 с.
103. Тищенко Я.М. Питання свободи пересування в Законі України „Про біженців” // Проблеми міграції. Український інформаційно-аналітичний журнал. – 2002. – Т. 7. Число 3 (21)'. – С. 9–14.
104. Тымцяс В.Г. Логика: Курс лекций. – М.: Приор, 1999. – 160 с.
105. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Видавницький центр „Академія”, 1999. – 336 с.
106. Уеллет Г.У. Місія УВКБ ООН в Україні // Міграція. – 2003. – № 1. – С. 5 –12.
107. Фельдман О.О. Громадські організації національних меншин як суб’єкт етнонаціональної політики України // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 4. – С. 49–55.
108. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Л.Ф. Ильичева, П.Н. Федосеева, С.М. Ковалева, В.Г. Панова. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.
109. Філософський словник / За. ред. В.І. Шинкарука. – К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. – 600 с.
110. Чехович С.Б. Заборона вислання (non-refoulement) біженців як основоположний принцип міжнародного захисту прав людини // Проблеми міграції. Український аналітичний журнал. – 2000. – Т.5. Число 2 (13)’. – С.5–9.
111. Чехович С.Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні: Автореф. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський ін-т ім. Т. Шевченка. – К., 1998. – 12 с.
112. Чехович С.Б. Юридичні аспекти міграційних процесів в Україні. – К.: Стилос, 2001. – 288 с.
113. Шахов І.Б. Юридичний процес як інституціональна система // Правова держава Україна: Проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції 9-11 листопада 1995 р. – Харків: Факт, 1995. – С. 44–46.
114. Шостенко О.І. Особливості запровадження адміністративної юстиції в Україні у контексті світової адміністративної теорії та практики: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВСУ. – К., 2004. – 180 с.
115. Шергин А.П., Фефилова В.Ф., Михайлов А.А. и др. Процессуальные формы административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – М.: Юридическая литература, 1985. – 198 с.
116. Якимов А.Ю. Субъекты административной юрисдикции (правовой статус и его реализация): Монография: В 3 т. / ВНИИ МВД России. – М., 1996. – Т.3: Административно-юрисдикционное производство. – 106 с.
117. Ястребова А.Ю. Анализ опыта международно-правового регулирования проблем вынужденной миграции и современные подходы к системе защиты беженцев // Вестник Института проблем гуманизма и милосердия: Российская диаспора и проблемы недобровольной миграции на постсоветском пространстве. – М., 1997. – С. 99–121.
118. Ястребова А.Ю. Развитие международно-правовой системы защиты беженцев в современном мире // Советский Ежегодник международного права 1989 – 1991. – СПБ.,1992. – С. 184–195.
119. Grahl-Маdsеn А. Тhе rеfugее оf rеfugееs іn іnternational 1аw. – Lenden: Sijthoff, 1972. – Vоl. 1. – Р. 74.
120. League of Nations Тгеаtу Sегіеs. – vоl. LХХІХ. – 2004.
121. Меlаnder G., Nobel Р. African rеfugееs and law. — Stockolm, 1978. – Р. 93.
122. Ноіbom L. Rеfugееs : а ргоblem оf Oue Tіmе. – Vоl.1 – 2. – N.Y., 1975, – Р. 62–63.
123. Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців: Закон України № 1302 від 09.04.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 118.
124. Про біженців: Закон України № 47 від 21.06. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
125. Про біженців: Закон України № 120 від 26.03.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994.– № 16.– Ст. 90.
126. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України № 67 „Про Державну прикордонну службу України”: Закон України від 11.12. 2003 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 209.
127. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України № 153 від 04.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
128. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України № 110 від 12.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 14. – Ст. 78.
129. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання: Закон України № 111 від 13.02.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
130. Про громадянство України: Закон України від 25.06.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 9. – Ст. 65.
131. Про імміграцію: Закон України № 150 від 07.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 27. – Ст. 1.
132. Про соціальні послуги: Закон України № 1410 від 04.02.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358.
133. Про власність: Закон України № 1200 від 12.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – С. 249.
134. Про державну допомогу сім'ям з дітьми: Закон України № 46 від 13.02. 1998 р. // Відомості Верховної України. – 1998. – 46. – с. 212.
135. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Міжнародною організацією з міграції щодо статусу Міжнародної організації з міграції в Україні та співробітництва у сфері міграції: Закон України № 1891-III від 13.07.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 21.
136. Про місцеві державні адміністрації: Закон України № 1 від 10.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.
137. Об административных процедурах: Закон Республики Казахстан № 107-П от 27 ноября 2000 г. 17.02.2005 // zakon.rada.gov.ua.
138. Про Державну прикордонну службу України: Закон України № 19 від 10.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
139. Про Службу безпеки України: Закон України № 2230-ХП від 25.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 27.– Ст. 382.
140. Про звернення громадян: Закон України № 188 – ІП від 13.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
141. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України № 211 від 19.08. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 17. – Ст. 14.
142. Про судоустрій України: Закон України № 3018-ІП від 07.02.2002 р. // Судові та правоохоронні органи України: Збірник законодавчих та нормативних актів. Упоряд. О.В. Терещук та ін. – К., Вид. Паливода А.В. – 2002. – С. 41–101.
143. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України № 93 від 17.06.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
144. Про основи національної безпеки України: Закон України № 27 від 23.02.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
145. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України № 91 від 12.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
146. Конвенция ООН о статусе беженцев // Сб. международно-правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Мысль, 1994. – С. 86–100.
147. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Право; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
148. Конституція України: Із змінами, внесеними із законом № 2222 – IV від 08.12.2004 р. – К.: Велес, 2007. – 48 с.
149. Про затвердження тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця: Наказ Державного Комітету у справах національностей та міграції № 20 від 29 квітня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 20. – С. 1008.
150. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні: Наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р. // zakon.rada.go.ua.
151. Про внесення змін та доповнень до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні: Наказ Міністерства юстиції України № 140/5 від 18.11.2003р. // zakon.rada.go.ua.
152. Про затвердження Інструкції про порядок заборони в'їзду в Україну іноземцям посадовими особами Прикордонних військ України: Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 62 від 06.02.1998 р. // zakon.rada.go.ua.
153. Про затвердження Інструкції про порядок прийняття та передання заяв про надання статусу біженця органами Державної прикордонної служби України органам міграційної служби, а також надання пояснень про причини незаконного перетинання кордону: Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції та Адміністрації державної прикордонної служби України №32/521 від 09.07. 2004 р. // zakon.rada.go.ua.
154. Про затвердження зразків довідок про подання особою заяви про надання їй статусу біженця, про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, про прийняття скарги до розгляду, про звернення до суду: Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції № 21 від 14.04.2004 р. // zakon.rada.go.ua.
155. Про затвердження Інструкції про порядок продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1456 від 01.12.2003 р. // zakon.rada.go.ua.
156. Про затвердження Положення про пункти тимчасового розміщення біженців та Правил проживання у пункті тимчасового розміщення біженців: Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції № 31 від 05.09.2002 р. // zakon.rada.go.ua.
157. Про затвердження Порядку проведення обов’язкових медичних обстежень осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 82 від 04.03.2002 р. // zakon.rada.go.ua.
158. Про заходи щодо створення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: Наказ Державного комітету у справах національностей та міграції № 36 від 27.07.2004 р. // zakon.rada.go.ua.
159. Про затвердження Положення про визнання іноземних документів про освіту: Наказ Міністерства освіти і науки України № 563 від 20.08.2003 р. // zakon.rada.go.ua.
160. Про ратифікацію Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини: Постанова Верховної Ради України № 246 від 11.08.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
161. Про ратифікацію Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: Постанова Верховної Ради України № 49 від 13.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 50–51. – Ст. 314.
162. Про затвердження тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Постанова Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 37. – Ст. 1724.
163. Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. – 30 груд. – С. 3.
164. Про затвердження положення про посвідчення біженця: Постанова Кабінету Міністрів України № 1527 від 11.10.2002 р. // Урядовий кур'єр. – 2002. – 23 жовт. – С. 7.
165. Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в’їзду в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України № 227 від 20.02.1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 23 лип. – С. 2.
166. Про затвердження Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України № 1526 від 11.10.2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. –13 жовт. – с. 7.
167. Про затверджені положення про паспорт громадянина України і свідоцтво про народження: Постанова Верховної Ради України № 2503-ХП від 26.06.1992 р. // Офіційний вісник України. – 1992. – № 52. – Ст. 1375.
168. Про Засади державної політики у сфері прав людини: Постанова Верховної Ради України № 2305-ХП від 17.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – С. 303.
169. Про Основні напрями зовнішньої політики України: Постанова Верховної Ради України № 1301 від 02.07.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 37. – С. 379.
170. Про затвердження Тимчасового положення про порядок визначення статусу біженців з Республіки Молдова і надання їм допомоги: Постанова Кабінету Міністрів України № 1341 від 08.07.1992 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 7. – С. 177.
171. Про заходи щодо надання допомоги особам, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії та прибули в Україну: Постанова Кабінету Міністрів України № 674 від 26.06.1996 р. // Правовий захист біженців в Україні: Збірка документів. – К.: Поліграф–СКВ, 1998. – С. 101–103.
172. Про затвердження Положення про проїзний документ біженця для виїзду за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України № 1526 від 11.10.2002 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 2002. – № 7. – С. 157.
173. Про внесення змін до Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну: Постанова Кабінету Міністрів № 1969 від 25.12.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 57. – С. 63.
174. Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України № 1110 від 17липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 16. – Ст. 91.
175. Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фо