АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ОБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................... 5

Розділ 1. Загальна теоретико-правова характеристика
медичного страхування як об’єкту правових
досліджень.................................................................................................20
1.1. Поняття, зміст та сутність страхування: теоретико-правові основи……………………………………………………………………….20
1.2. Медичне страхування в системі страхування: взаємозв’язок
та характерні ознаки……………………………...………………………..28
1.3. Обов’язкове та добровільне медичне страхування: визначення, сутність, пріоритети………………..………………………..42
1.4. Загальнообов’язкове соціальне медичне страхування: поєднання публічно-правових та приватно-правових основ………… 82
Висновки до розділу 1 …………………………………………….. 105

Розділ 2. Організаційно-правові засади забезпечення
якості та безпеки медичної допомоги в умовах
запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування 111
2.1. Система забезпечення якості медичної допомоги (медичних послуг): правові принципи функціонування та складові елементи 111
2.2. Стандартизація в охороні здоров’я України: переваги
та недоліки………………………………………………………………...134
2.3. Ліцензування медичної діяльності: нормативне
забезпечення та реальні прояви………………………………………….150
2.4. Акредитація лікувально-профілактичних закладів в
контексті забезпечення якості та безпеки медичної допомоги………….………………………………...………………..…....168
2.5. Атестація медичних працівників: невирішені
проблеми та шляхи їх розв’язання..………………….………………….180
Висновки до розділу 2 .....................................................................193

Розділ 3. Обов’язкове медичне страхування у зарубіжних
країнах: порівняльно-правовий аналіз та пропозиції для України ................................................................................................................. 199
3.1. Особливості організаційно-правового забезпечення
медичного страхування у США…………………………….……..….…199
3.2. Обов’язкове медичне страхування в Російській
Федерації: принципи, характерні риси, перші підсумки……………………………….…..……………………….….…..213
3.3. Ключові засади правового регулювання та
функціонування обов’язкового медичного страхування в Німеччині……………..……………………………………………..….…228
3.4. Французький досвід організації та юридичного
забезпечення обов’язкового медичного страхування……….…………238
Висновки до розділу 3 .................................................................. 249

Розділ 4. Перспективи удосконалення адміністративно-правового забезпечення системи обов’язкового медичного страхування в Україні. ....................................................................... 257
4.1. Пошук шляхів запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування (аналіз основних законопроектів)……….…..257
4.2. Адміністративно-правовий вплив на побудову організаційних структур системи обов’язкового соціального медичного страхування…………………………………….………………………….282
4.3. Модернізація адміністративно-правового статусу
лікувально-профілактичних закладів в процесі запровадження обов’язкового медичного страхування…………………………..…..…310
Висновки до розділу 4 ................................................................... 341

ВИСНОВКИ…………………………….…………….……………….….348

ДОДАТКИ………………………………………………………...……….357

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….……….………..367

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні особливої актуальності в Україні набувають проблеми забезпечення та реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Значною мірою це стосується сфери охорони здоров’я громадян. На жаль, доступність, якість надання медичної допомоги поки що далекі від стандартів провідних демократичних держав. Однією із суттєвих причин незадовільного стану у цій царині є відсутність у нашій державі законодавчо закріпленого обов’язкового медичного страхування – механізму, котрий потенційно здатен вирішити чимало проблем організаційно-правового та фінансового забезпечення медицини.
Адміністративному праву належить провідна роль у забезпеченні публічного управління у галузі охорони здоров’я. Втім, змушені констатувати, що як на рівні наукових досліджень, так і у практичній площині потужний арсенал цієї фундаментальної галузі права використовується для організаційно-правового забезпечення медичної діяльності далеко не повною мірою. Варто зауважити, що такий стан є незадовільним як для людини, суспільства, так і для держави, котра фактично не у змозі забезпечити своїм громадянам належну реалізацію права на отримання медичної допомоги.
За останні роки у Верховній Раді України було зареєстровано 11 законопроектів, спрямованих на запровадження обов’язкового медичного страхування. Є сподівання, що найближчим часом один із проектів набуде статусу закону. А отже, необхідно попередньо розробляти чіткі механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у сфері обов’язкового медичного страхування. Якщо сьогодні при наданні медичної допомоги принципово виокремлюються два суб’єкти правових відносин – пацієнт та медична установа, то після запровадження медичного страхування в його обов’язковій формі таких суб’єктів буде як мінімум чотири. Додаються: страхувальники – особи, котрі сплачують внески на обов’язкове медичне страхування, та страховики – особи, котрі безпосередньо реалізують на практиці саме медичне страхування.
Значною мірою невирішеними є питання адміністративно-правового забезпечення важливих для належного функціонування галузі охорони здоров’я процесів: ліцензування, акредитації, стандартизації, атестації, котрі в умовах запровадження обов’язкового медичного страхування набувають підвищеної актуальності. Недостатньо затребувано зарубіжний досвід запровадження і подальшого адміністративно-правового забезпечення такого страхування та існування лікувально-профілактичних закладів у нових організаційно-правових та фінансових умовах.
На сьогодні у вітчизняній науці адміністративного права відсутні комплексні наукові дослідження, присвячені проблемам адміністративно-правового забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Зазначене й зумовило актуальність даної проблематики та вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до п. 1.1. Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р. Дисертаційне дослідження перебуває у руслі виконання указів Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення» та від 27 січня 2010 р. № 70/2010 «Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення», постанов Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 14 «Про затвердження міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки» та від 13 червня 2007 р. № 815 «Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення концепції адміністративно-правового забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
 проаналізувати поняття, зміст та теоретико-правову сутність страхування;
 розкрити взаємозв’язок та характерні ознаки медичного страхування в системі страхування;
 розглянути визначення та сутність обов’язкового та добровільного медичного страхування;
 дослідити теоретико-правову характеристику обов’язкового медичного страхування з позицій поєднання публічно-правових та приватноправових основ;
 висвітлити принципи функціонування та складові елементи системи забезпечення якості медичної допомоги;
 вивчити нормативне забезпечення та реальні прояви ліцензування медичної діяльності;
 обґрунтувати переваги та визначити недоліки стандартизації в охороні здоров’я України;
 сформулювати ключові засади акредитації лікувально-профілактичних закладів у контексті забезпечення якості та безпеки медичної допомоги;
 охарактеризувати невирішені проблеми атестації медичних працівників та вказати шляхи щодо їх розв’язання;
 узагальнити досвід організаційно-правового забезпечення медичного страхування у США;
 запропонувати використання позитивного надбання Російської Федерації через аналіз принципів, характерних рис, перших підсумків запровадження там обов’язкового медичного страхування;
 вказати на ключові засади правового регулювання та функціонування обов’язкового медичного страхування в Німеччині;
 проаналізувати французький досвід організації та юридичного забезпечення обов’язкового медичного страхування;
 здійснити пошук та віднайдення шляхів запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування через дослідження ключових наявних законопроектів;
 розглянути адміністративно-правовий вплив на побудову організаційних структур системи обов’язкового медичного страхування;
 запропонувати шляхи модернізації адміністративно-правового статусу лікувально-профілактичних закладів у процесі запровадження обов’язкового медичного страхування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
Предмет дослідження – адміністративно-правове забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
Методи дослідження. Основним методом дисертаційного дослідження є загальнонауковий діалектичний метод пізнання – як засіб вивчення соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість досліджувати проблеми правового забезпечення обов’язкового медичного страхування. Суспільні процеси аналізувалися з урахуванням реального стану економіки, соціального та політичного розвитку суспільства.
Якісному дослідженню поняття, змісту та теоретико-правової сутності страхування взагалі та медичного страхування, зокрема, слугував логіко-семантичний метод (підрозділи 1.1, 1.2 та 1.3). Для аналізу поєднання публічно-правових та приватноправових основ з позицій теоретико-правової характеристики обов’язкового медичного страхування використовувався діалектичний метод (підрозділ 1.4). Система забезпечення якості медичної допомоги, її принципи функціонування та складові елементи вивчались за допомогою системно-структурного методу (підрозділ 2.1). Проблеми ліцензування, стандартизації, акредитації та атестації в контексті організаційно-правових засад забезпечення якості та безпеки медичної допомоги досліджувались за допомогою формально-юридичного методу (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, 2.5). Порівняльно-правовий метод слугував вивченню загальних особливостей та відмінностей адміністративно-правового забезпечення медичного страхування у США, Росії, Франції та Німеччині (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). Пошук шляхів запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування на основі аналізу відповідних законопроектів здійснювався з використанням методу системного аналізу (підрозділ 4.1). Метод правового моделювання було застосовано автором при вивченні адміністративно-правового впливу на побудову організаційних структур системи обов’язкового медичного страхування (підрозділ 4.2). Статистичний метод застосовано при обробці та аналізі анкет, метою яких було вивчення перспектив запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування (підрозділ 4.2). Загальнонаукові методи аналізу та синтезу – як способи пізнання правових явищ використано при вивченні особливостей змісту завдань і мети діяльності лікувально-профілактичних закладів в процесі запровадження обов’язкового медичного страхування (підрозділ 4.3).
Науково-теоретичною базою дослідження стали загальнотеоретичні праці вітчизняних та зарубіжних фахівців як адміністративного, так і інших галузей права: В. Б. Авер’янова, І. В. Арістової, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, Л. К. Воронової, І. П. Голосніченка, О. С. Дугенця, Ю. М. Дьоміна, О. В. Зайчука, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюка, О. Л. Копиленка, Є. В. Курінного, В. В. Лемака, Д. М. Лук’янця, Н. Р. Нижник, Н. М. Оніщенко, О. П. Орлюк, О. В. Петришина, С. В. Пєткова, Т. О. Проценка, П. М. Рабіновича, Р. А. Ромашова, О. П. Рябченко, Н. Г. Саліщевої, В. П. Сальникова, О. Ю. Синявської, Ю. М. Старілова, Н. Ю. Хаманевої, Ю. С. Шемшученка, В. К. Шкарупи, В. А. Юсупова та ін.
Дисертантом використовувались роботи, присвячені новій галузі законодавства – медичному праву, авторами яких є українські та зарубіжні дослідники: В. І. Агарков, Ю. М. Аргунова, М. М. Білинська, Н. Б. Болотіна, С. Б. Булеца, Ю. В. Вороненко, В. О. Галай, М. Ф. Герасименко, З. С. Гладун, І. Ю. Григор’єв, Л. М. Дешко, Д. В. Карамишев, О. Ю. Кашинцева, С. О. Козуліна, Л. В. Красицька, Ю. І. Кундієв, М. С. Малєїн, М. М. Малєїна, В. Ф.Москаленко, З. О. Надюк, В. М. Пашков, О. М. Піщіта, Н. В. Путіло, Я. Ф. Радиш, Г. Б. Романовський, А. М. Савицька, І. Я. Сенюта, І. М. Солоненко, Р. О. Стефанчук, С. Г. Стеценко, В. Б. Філатов, Я.М. Шатковський та ін.
Особливості адміністративно-правового забезпечення медичного страхування зарубіжних держав висвітлені у працях таких дослідників:
В. Бадура, Д. Берді, Т. Берм, Дж. Далькамп, Г. Джемі, П. Джеффард,
Н. Каззі, Р. Кеш, В. І. Журавель, В. М. Лехан, А. Малагардіс, Р. Пір,
К. Петерсон, М. Регері, Д. Н. Розенберг, Г. Росс, В. М. Рудий, С. Санді, Х. Спік, Д. Табуті та ін.
Емпіричну базу дослідження становлять проведені опитування:
1) 314 студентів 4-х курсів юридичних вищих навчальних закладів;
2) 243 студентів 4-х курсів медичних вищих навчальних закладів;
3) 168 фахівців – організаторів охорони здоров’я, котрі працюють в обласних чи районних органах управління охороною здоров’я або займають адміністративні посади в державних чи комунальних лікувально-профілактичних закладах;
4) 124 представників громадських організацій, котрі, серед іншого, займаються проблематикою захисту прав пацієнтів.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається тим, що автор комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки розробив концепцію адміністративно-правового забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. У межах дисертації отримано результати, що характеризуються науковою новизною.
У пропонованій роботі вперше:
- запропоновано авторську концепцію адміністративно-правового забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування, ключовими елементами якої є: попереднє ґрунтовне теоретико-правове дослідження сутності та характерних ознак даного виду страхування; розуміння процесів ліцензування, стандартизації, акредитації та атестації як складових єдиного процесу організаційно-правового забезпечення якості та безпеки медичної допомоги; обов’язковість ретельного вивчення досвіду правового регулювання медичного страхування провідних зарубіжних країн з виокремленням пропозицій для України; комплексне застосування механізму адміністративно-правового регулювання з метою якісного впливу на побудову організаційних структур системи обов’язкового медичного страхування.
- обґрунтовано адміністративно-правову класифікацію складових забезпечення якості медичної допомоги, згідно з якою виокремлено органічні та функціональні складові. До перших відносяться: а) органи сфери охорони здоров’я:Державний фармакологічний центр МОЗ України; Міністерство охорони здоров’я АР Крим, управління (відділи) охорони здоров’я обласних, міських, районних державних адміністрацій та міських виконавчих комітетів; Департамент контролю якості медичних і фармацевтичних послуг МОЗ України; Департамент державного санітарно-епідеміологічного нагляду; Департамент регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров’я МОЗ України; б) органи сфери обов’язкового соціального медичного страхування: Національний фонд обов’язкового соціального медичного страхування; філії Національного фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; страхові медичні організації. У свою чергу до других (функціональних) відносяться: ліцензування; акредитація; стандартизація; атестація;
- доведено, що базовими адміністративно-правовими засадами проекту закону України про обов’язкове медичне страхування мають стати: а) у якості страховиків мають виступати страхові медичні організації; б) кошти обов’язкового медичного страхування повинні використовуватись на оплату вартості наданої медичної допомоги пацієнтові, котрий має поліс обов’язкового медичного страхування; преміювання медичного персоналу; утримання організаційних структур загальнообов’язкового медичного страхування; в) необхідно створити окремий Національний фонд обов’язкового соціального медичного страхування, котрий буде займатись виключно організацією обов’язкового медичного страхування в Україні і у подальшому контролюватиме реалізацію програми державних гарантій надання громадянам безоплатної медичної допомоги; г) Національний фонд обов’язкового медичного страхування повинен стати самостійною структурою, підконтрольною та підзвітною Кабінету Міністрів України; ґ) обов’язковому медичному страхуванню повинні підлягати всі особи, які на законних підставах перебувають на території України та стосовно яких іншого порядку не визначено законами України;д) варто, щоб і самі громадяни брали певну участь у сплаті страхових внесків на обов’язкове медичне страхування.
- запропоновано структуру Національного фонду обов’язкового соціального медичного страхування, яка включає в себе: а) керівні органи (Правління та Голова правління з трьома заступниками, один з яких є першим заступником); б) департаменти: організації та вдосконалення системи обов’язкового медичного страхування; фінансово-економічний; контрольно-ревізійний; фармацевтичного забезпечення в системі обов’язкового медичного страхування; кадрового та адміністративно-господарського забезпечення системи обов’язкового медичного страхування.
- обґрунтовано, що напрямами модернізації адміністративно-правового статусу лікувально-профілактичних закладів в умовах запровадження у нашій державі обов’язкового медичного страхування мають стати: взаємозв’язок з органами управління охороною здоров’я; взаємини із новостворюваними фондами обов’язкового медичного страхування; врегулювання відносин із страховими медичними організаціями, котрі не тільки будуть переказувати кошти за пролікованих хворих, але і здійснювати контроль за якістю наданих медичних послуг; оперативне управління коштами, які будуть в медичній установі, і, взагалі, певна економічна самостійність керівників лікувально-профілактичних закладів.
Удосконалено:
- характеристики відмінностей добровільного соціального страхування від обов’язкового соціального, згідно з якими обов’язкове соціальне страхування є частиною державної системи соціального захисту населення, а добровільне віднесене до приватного сектору економіки; правила добровільного страхування визначаються безпосередньо страховими організаціями або їх об’єднаннями, а правила обов’язкового страхування встановлюються (санкціонуються) державою; обов’язкове страхування має, як правило, загальний характер, а у добровільному – індивідуальний (або у рамках обмеженого кола осіб), характер; обов’язкове соціальне страхування здійснюється спеціально створеними, у встановленому законом порядку, некомерційними організаціями за безпосередньої участі держави, а добровільне може здійснюватися як комерційними, так і некомерційними організаціями, у діяльності яких держава безпосередньої участі не бере; обов’язкове страхування має публічно-правовий характер, а добровільне страхування базується на нормах, насамперед, цивільного законодавства;
- використання позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання медичного страхування у нормотворчій практиці України. Зокрема, проаналізовано особливості цих процесів у США, Російській Федерації, Німеччині, Франції. Зазначено, що сáме може бути запозичено і в який спосіб це має бути втілено у життя;
- розуміння переліку та сутності функцій страхових медичних організацій, до яких (функцій) віднесено: укладання договорів медичного страхування зі страхувальниками, а також з медичними установами на надання медичних послуг; облік застрахованих осіб; оплата витрат на медичне обслуговування застрахованих за договорами медичного страхування; контроль за якістю наданих медичних послуг, а також за ефективністю використання ресурсів; робота із заявами та скаргами застрахованих, а також представлення та захист їх інтересів;
- базові засади фінансування медичних установ за умови запровадження обов’язкового медичного страхування, якими мають стати: чітка залежність фінансування каналами медичного страхування від кількісних та якісних показників надання медичної допомоги; більша частка державного фінансування первинної медичної допомоги, особливо у сільській місцевості; необхідність організації належної системи контролю та нагляду з боку відповідних державних та комунальних структур за фінансуванням (з одного боку) та витратами (з іншого) коштів системи обов’язкового медичного страхування.
Дістали подальшого розвитку:
- формулювання принципів здійснення добровільного медичного страхування, до яких, на думку дисертанта, можна віднести такі: добровільності, тобто вільного волевиявлення сторін; еквівалентності, тобто залежність обсягу медичних послуг, які входять до страхового покриття, від суми страхового внеску; строковості, тобто істотною умовою договору добровільного медичного страхування є строк, протягом якого він діє;
- напрями адміністративно-правового забезпечення стандартизації в умовах запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Дисертант пропонує створити Український центр медичної стандартизації. Ця структура має бути у державній власності, проте не входити до системи Міністерства охорони здоров’я України. Принциповими аспектами її побудови мають стати: залучення представників органів управління охорони здоров’я; залучення на договірних засадах провідних фахівців-практиків та науковців у тій сфері медицини, стосовно якої створюються стандарти; участь у роботі Українського центру медичної стандартизації представників страхових медичних організацій; погодження стандартів із Національним фондом обов’язкового соціального медичного страхування; широке громадське обговорення перед прийняттям чи затвердженням медичного стандарту;
- кроки, спрямовані на удосконалення існуючого адміністративно-правового забезпечення атестації лікарів в умовах запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Ними є: перегляд чинних на сьогодні критеріїв (параметрів) оцінки кваліфікації медичних працівників; необхідність запровадження єдиної загальнодержавної компоненти для отримання відповідної атестаційної категорії; доцільність максимально широкого застосування нових інформаційних технологій (комп’ютерні тести, віртуальні ситуаційні завдання, володіння сучасною медичною технікою); організаційно-правові зміни ідеології проведення атестації; необхідно залучити до процесу атестації медичних працівників також і страхові медичні організації разом із філіями Національного фонду обов’язкового соціального медичного страхування;
- положення стосовно адміністративно-правового статусу страхових медичних організацій в контексті запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Зокрема, основними обов’язками страхових медичних організацій мають бути: своєчасне та в повному обсязі виконання умов договорів; відшкодування витрат застрахованих у випадку, якщо ці витрати зумовлені платою за медичні послуги, що входять в програму обов’язкового медичного страхування; розробка, фінансування та реалізація профілактичних програм; активна та постійна робота із застрахованими.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можна використовувати:
 у навчальному процесі – для проведення занять з таких навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Страхове право», «Право соціального забезпечення», «Медичне право» та підготовки відповідної навчально-методичної літератури (Акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 3 червня 2010 р.);
 у науково-дослідній роботі – для подальшого здійснення наукових розробок, присвячених запровадженню в Україні обов’язкового медичного страхування та удосконалення розвитку системи медичних закладів (Довідка Управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Державного управління справами № 21/2-2-380 від 16 липня 2010 р.);
 у правотворчості – для підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування (Довідка Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 3 червня 2010 р. та лист Міністерства юстиції України № 12231-0-33-10-21 від 20 липня 2010 р.);
 у правозастосуванні – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства щодо забезпечення якості та безпеки медичної допомоги (Акт впровадження Міністерства охорони здоров’я України від 2 червня 2010 р.);
 у практичній діяльності медичних установ (Акт впровадження Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова № 667 від 12 травня 2010 р.);
 у правозахисній роботі – для розширення організаційно-правових можливостей для пацієнтів стосовно захисту своїх прав у сфері охорони здоров’я (Акт впровадження Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів від 1 червня 2010 р.);
 у правопросвітній роботі – для інформування населення стосовно сутності та особливостей правового забезпечення обов’язкового медичного страхування (Акт впровадження громадської організації «Київський правозахисний альянс» № 18 від 12 травня 2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Усі сформульовані у ньому положення та висновки обґрунтовані дисертантом на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень. У співавторстві опубліковано монографію «Сучасне українське медичне право». – К., 2010 (дисертантові належить частина розділу V, обсяг – 1,0 д.а.); монографію «Медичне право України (правові засади забезпечення медичного страхування)». – К., 2010 (дисертантові належить розділ 1, обсяг - 3,1 д.а.); навчальний посібник «Практичне право: права пацієнтів (Інтерактивний курс медичного права)». – К., 2009 (дисертантові належить частина теми 2.3., обсяг – 0,4 д.а.); курс лекцій «Основы административного права». - К., 2009 (дисертантові належать теми 2, 3, 6, 8, обсяг – 3,4 д.а.); підручник «Медичне право України». – К., 2008 (дисертантові належать глави 1, 6, 12, 17, обсяг – 4,2 д.а.). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Стратегічний розвиток України: реалії та перспективи» (м. Київ, травень 2006 р.); «Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел Республики Беларусь» (м. Мінськ, січень 2007 р.); «Медичне право України: проблеми становлення та розвитку» (м. Львів, квітень 2007 р.); «Митна політика та актуальні проблеми економічної та митної безпеки України на сучасному етапі» (м. Дніпропетровськ, листопад 2007 р.); «Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні» (м. Хмельницький, березень 2008 р.); «Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України» (м. Київ, квітень 2008 р.); «Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)» (м. Львів, квітень 2008 р.); «Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій» (м. Суми, квітень 2008 р.); «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, листопад 2008 р.); «Конституционные ценности: содержание и проблемы реализации» (м. Москва, грудень 2008 р.); «Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я» (м. Львів, квітень 2009 р.); «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, квітень 2009 р.); «Гражданское общество и правовое государство как факторы модернизации российской правовой системы» (м. Санкт-Петербург, грудень 2009 р.); «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Запоріжжя, грудень 2009 р.); «Актуальные проблемы административного и административно-процессуального права» (м. Санкт-Петербург, березень 2010 р.); «Права людини і основоположні свободи: міжнародні стандарти та національний вимір» (м. Донецьк, березень 2010 р.); «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, квітень 2010 р.); «Конституционные права и свободы личности в контексте взаимодействия гражданского общества и правового государства» (м. Москва, квітень 2010 р.); «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, квітень 2010 р.); «Філософські, методологічні й психологічні проблеми права» (м. Київ, квітень 2010 р.); «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, квітень 2010 р.); «Вдосконалення правового захисту прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, квітень 2010 р.); «Медичне право України: проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування населення» (м. Львів, квітень 2010 р.); «Закарпатські правові читання» (Ужгород, квітень 2010 р.); «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (м. Алушта, квітень–травень 2010 р.); «Дотримання прав людини при здійсненні правосуддя. Восьмі юридичні читання» (м. Одеса, травень 2010 р.); «Треті конституційні читання» (м. Харків, травень 2010 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані у 71-ій науковій праці, з яких: три монографії, один підручник, два навчальних посібники, двадцять сім статей у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, тридцять вісім тез доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що знайшло вияв в обґрунтуванні концепції адміністративно-правового забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
1. До особливостей обов’язкового страхування відносимо такі:
 зв’язок обов’язкового страхування з державою;
 коло страхувальників та об’єкти страхування вказуються у відповідному нормативному акті;
 умови обов’язкового страхування, обсяг страхової відповідальності, страхове забезпечення визначаються законом;
 має примусовий характер;
 обов’язкове страхування передбачає особливий захист інтересів особи, яка повинна бути застрахована.
2. До ключових переваг легітимізації надання платних медичних послуг в державних та комунальних закладах охорони здоров’я віднесено:
 Розширення можливостей для реалізації прав пацієнтів.
 Надання правомірної можливості підвищення рівня фінансування лікувально-профілактичних закладів.
 Поліпшення матеріальних статків безпосередніх надавачів платних медичних послуг – медичних працівників.
 Скорочення ринку «тіньових» платних медичних послуг.
 Сприяння конкуренції між державними і комунальними закладами охорони здоров’я, з одного боку, та приватними медичними установами,– з іншого.
 Посилення впливу демократичних перетворень на сферу охорони здоров’я громадян.
3. З метою розробки адміністративно-правового забезпечення стандартизації в умовах запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування необхідно створити Український центр медичної стандартизації. Ця структура має бути у державній власності, проте не входити до системи Міністерства охорони здоров’я України. Принциповими аспектами її побудови мають стати:
 залучення представників органів управління охорони здоров’я;
 залучення на договірних засадах провідних фахівців-практиків та науковців у тій сфері медицини, стосовно якої створюються стандарти;
 участь у роботі Українського центру медичної стандартизації представників страхових медичних організацій;
 погодження стандартів із Фондом обов’язкового медичного страхування;
 широке громадське обговорення перед прийняттям чи затвердженням медичного стандарту.
4. Державна акредитація лікувально-профілактичних закладів – це регламентована нормами адміністративного права процедура визнання державними акредитаційними комісіями рівня відповідності лікувально-профілактичного закладу певній категорії на підставі критеріїв, встановлених державою з метою забезпечення якості та безпеки медичної допомоги.
Характерними рисами акредитації лікувально-профілактичних закладів визначені такі:
 мета – офіційне визнання статусу лікувально-профілактичних закладів, як підтвердження їх відповідності певному рівню надання медичних послуг та гарантії якості професійної діяльності;
 акредитація полягає, передусім, в оцінці діяльності лікувально-профілактичних закладів, її відповідності існуючим державним стандартам;
 обов’язковий характер її проходження для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від форми власності;
 періодичність – один раз на три роки, крім першої акредитації, яка проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності;
 можливість, з метою підвищення категорії, дострокового проходження акредитації.
5. Кроками, спрямованими на удосконалення існуючого адміністративно-правового забезпечення атестації лікарів, є:
– перегляд суб’єктивних критеріїв (параметрів) оцінки кваліфікації медичних працівників;
– необхідність запровадження єдиної загальнодержавної компоненти для отримання відповідної атестаційної категорії;
– доцільність максимально широкого застосування нових інформаційних технологій (комп’ютерні тести, віртуальні ситуаційні завдання, володіння сучасною медичною технікою);
– організаційно-правові зміни ідеології проведення атестації;
– необхідність залучення до процесу атестації медичних працівників також і страхових медичних організацій разом з регіональними фондами обов’язкового медичного страхування.
6. Проаналізувавши досвід побудови системи організації та фінансування охорони здоров’я США, дисертант доходить висновку, що для реформування галузі охорони здоров’я України можливе використання позитивних сторін американської системи, а саме:
 використання ринкових механізмів, які базуються на суверенітеті споживача медичних послуг і спроможності його попиту викликати конкуренцію як цінову, так і у сфері якості;
 надання більших прав пацієнтові (можливість отримання повної інформації на всіх стадіях лікувального процесу; розширення та вдосконалення існуючих способів захисту їх прав);
 вдосконалення процесів управління та контролю якості надання медичних послуг, а також більш широке запровадження в цій сфері нових інформаційних технологій;
 акцент на профілактику захворювання, а також на первинне медико-санітарне обслуговування;
 стратегічне планування діяльності всіх закладів охорони здоров’я та органів управління охороною здоров’я.
7. Для України, з точки зору адміністративно-правового забезпечення обов’язкового медичного страхування, корисним було б врахувати такий досвід Російської Федерації:
– недоцільно обґрунтовувати несвоєчасність законодавчого запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні соціально-економічними труднощами, що мають місце в нашій державі. Для порівняння: у Росії на час прийняття та запровадження механізму обов’язкового медичного страхування (1991–1993 рр.) рівень соціально-економічного стану був на порядок нижчим, ніж у сьогоднішній Україні;
– чіткість побудови організаційно-штатної структури обов’язкового медичного страхування (йдеться про наявність федерального фонду обов’язкового медичного страхування та 84-х територіальних фондів у кожному суб’єкті РФ);
– організаційно-правовий статус федерального та інших фондів обов’язкового медичного страхування Росії свідчить про те, що це – державні некомерційні структури. Для України важливо скористатися цієї обставиною, оскільки нерідко лунають пропозиції про надання їм статусу недержавних некомерційних структур;
– побудувати систему захисту прав пацієнтів (застрахованих), яка у Росії включає в себе такі елементи: ланки Міністерства охорони здоров’я та соціального розвитку (адміністрації лікарень, органів управління охороною здоров’я районів, суб’єктів РФ); структури федерального фонду обов’язкового медичного страхування (територіальні фонди та їх філії); страхові медичні організації. На сьогодні в Україні пацієнт має значно менше можливостей («адресатів звернення») при порушенні своїх прав;
– чітка диференціація розподілу коштів, які витрачаються на медицину в державі. У Росії нормативно визначено, на що саме витрачаються кошти бюджету, а на що – кошти обов’язкового медичного страхування;
– сприйняття медицини як економічної категорії та формування єдиного медичного простору РФ. Мова йде про те, що на сьогодні медицина сприймається не лише як складова соціально-економічного вектору держави, а насамперед як економічна категорія, що є одним із способів оптимізації витрат на медичне обслуговування. Значною мірою таке стало можливим у зв’язку з започаткуванням обов’язкового медичного страхування. Єдиний медичний простір забезпечується, в тому числі, і шляхом вирівнювання фінансування програм державних гарантій в суб’єктах РФ.
8. Серед позитивних аспектів організації охорони здоров’я та системи обов’язкового медичного страхування Німеччини можна виокремити:
– можливість людини, дохід якої перевищує встановлену суму, вийти з системи державного обов’язкового страхування і перейти в приватний сектор страхування;
– можливість працюючого забезпечувати медичне страхування непрацюючих членів його сім’ї;
– обмеження суми заробітної плати, з якою стягується страховий внесок;
– можливість вільного вибору: страхової компанії, лікаря, медичної установи.
9. Французька система обов’язкового медичного страхування забезпечує високий рівень надання кваліфікованої медичної допомоги і, в цілому, задовольняє потреби населення. З досвіду Франції, Україні доцільно було б перейняти: дуже відповідальне ставлення держави до системи соціального захисту населення, в тому числі і в сфері охорони здоров’я. Втім, істотними недоліками, які не можуть бути сприйняті, є: 1) дуже високі витрати; 2) безсистемність, фрагментарність побудови системи медичного страхування, яка історично склалася у Франції під впливом, перш за все, постійних компромісів між всіма професійними медичними працівниками, медичними страховими фондами та державою.
10. На сьогодні в Україні є нагальна необхідність у запровадженні на законодавчому рівні обов’язкового медичного страхування. Це об’єктивно необхідно для таких суб’єктів:
а) громадян України, переважна більшість яких виступає час від часу у якості пацієнтів, оскільки вони, за результатами різних соціологічних досліджень, значною мірою не вдоволені доступністю та якістю медичної допомоги;
б) медичних працівників, оскільки у них з’явиться матеріальна заінтересованість якісно виконувати свою роботу, адже більш затребуваний спеціаліст буде отримувати вищу заробітну плату;
в) лікувально-профілактичних закладів, оскільки вони реально отримуватимуть кошти за кожного пролікованого пацієнта і не так страждатимуть від одноканального фінансування, виключно з бюджету;
г) суспільства у цілому, оскільки воно буде сприймати обов’язкове медичне страхування як додатковий аргумент соціального забезпечення та уваги з боку держави;
ґ) самої держави, оскільки стане більш прозорим механізм фінансування витрат на медицину, більш дієвим буде механізм впливу на лікувально-профілактичні установи, які надають неякісну медичну допомогу, тощо.
11. При побудові організаційно-правової системи обов’язкового медичного страхування в Україні видається за доцільне створення спеціальної організації – Національного фонду обов’язкового соціального медичного страхування з його структурними підрозділами (філіями) на місцях (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі). Основною метою діяльності його і буде реалізація державної політики у сфері обов’язкового медичного страхування, забезпечення та реалізація прав застрахованих, а також акумуляція, перерозподіл та раціональне використання страхових коштів. Національний фонд обов’язкового соціального медичного страхування повинен стати самостійною структурою, підконтрольною та підзвітною Кабінету Міністрів України.
12. Функціями Фонду мають бути:
– здійснення вирівнювання фінансових умов діяльності суб’єктів обов’язкового медичного страхування на всій території країни;
– акумулювання фінансових коштів обов’язкового медичного страхування;
– своєчасне та в повному обсязі фінансування обов’язкового медичного страхування, що здійснюється страховими медичними організаціями, які уклали договори обов’язкового медичного страхування;
– контроль за раціональним використанням фінансових коштів в системі обов’язкового медичного страхування;
– узгодження тарифів вартості медичних послуг та обсягу гарантованого мінімуму медичної допомоги в рамках системи обов’язкового медичного страхування;
– здійснення організаційно-методичної діяльності із забезпечення функціонування системи обов’язкового медичного страхування;
– вивчення та узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань обов’язкового медичного страхування;
– розробка пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання системи обов’язкового медичного страхування і т. ін.
13. Основними обов’язками страхових медичних організацій в Україні мають стати:
 своєчасне та в повному обсязі виконання умов договорів;
 відшкодування витрат застрахованих у випадку, якщо ці витрати зумовлені платою за медичні послуг, що входять у програму обов’язкового медичного страхування;
 розробка, фінансування та реалізація профілактичних програм;
 активна та постійна робота із застрахованими.
14. Об’єктивно абсолютно недоцільно зберігати в Україні ту кількість лікувальних закладів, які існували раніше. Причини, за якими ми дійшли цього висновку,– такі:
 у період СРСР фінансування лікарень відбувалось за кількістю ліжок, що були у медичному закладі, що, природно, викликало необхідність збільшувати їх кількість;
 на сьогодні певна частина населення отримує медичну допомогу в приватних медичних закладах і, як наслідок, не відвідує державні та комунальні;
 на жаль, кількість населення України в останні два десятиліття невпинно зменшується, що об’єктивно робить недоцільним існування колишньої кількості медичних установ.
15. Видається, що з метою упровадження та реальної діяльності в українській охороні здоров’я первинної медичної допомоги силами інституту сімейної медицини, варто найближчим часом здійснити такі організаційно-правові заходи:
1) економічними стимулами (насамперед більш високою заробітною платою та вирішенням житлового питання) сприяти залученню випускників медичних закладів освіти до роботи у сімейній медицині;
2) чітко, на рівні наказу Міністерства охорони здоров’я України визначити права та обов’язки сімейного лікаря з переліком тих патологій, які сімейний лікар може лікувати самостійно та тих, за наявності яких він зобов’язаний направити хворого на консультацію до вузького спеціаліста;
3) поступова модернізація інституту дільничних терапевтів з визначеним територіального принципу надання медичної допомоги. Як видається, на сьогодні саме дільничні терапевти мають бути основною категорією осіб, котрі будуть перепрофільовуватись у сімейних лікарів.
4) сприяти виникненню конкуренції між комунальною та приватною медициною шляхом дозволів, за умови дотримання необхідних вимог, і приватним лікарям виконувати функції сімейних лікарів з подальшою оплатою їх праці через систему обов’язкового медичного страхування;
5) у рамках управлінь (відділів) охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування запровадити посаду керівника підрозділу сімейних лікарів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В. Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права / В. Б. Аверьянов // Правоведение. – 2007. – № 1. – С. 31–42.
2. Авер’янов В. Вищий пріоритет – права людини / В. Авер’янов // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 9. – С. 17.
3. Авер’янов В. Становлення нової доктрини українського адміністративного права / В. Авер’янов // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2007. – № 3. – С. 17–22.
4. Авер’янов В. Б. Засадниче значення принципу верховенства права у сфері виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Державна політика та державне управління. – 2006. – № 2. – С. 33–37.
5. Авксентьева М. В. О разработке национального стандарта «оценка медицинских технологий» / М. В. Авксентьева, П. А. Воробьев // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2008. – № 7. – С. 3–5.
6. Авксентьева М. В. Экономический фактор при принятии решений о применении медицинских технологий / М. В. Авксентьева, П. А. Воробьев // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2008. – № 3. – С. 3–8
7. Аврутин Ю. Е. Государство и право. Теория и практика : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» (030501) / Ю. Е. Аврутин. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2007. – 479 с.
8. Агарков В. И., Грищенко С. В., Доценко Т. М. и др.Современные проблемы финансирования здравоохранения // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции. – М., 26 марта 2004 г. / [под общ. ред.С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. – С. 236–237.
9. Агарков В. І. Макроорганізаційні принципи формування ринкових відносин у громадській охороні здоров’я / В. І. Агарков, С. В. Грищенко, В. В. Ніколаєнко та ін. // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2006. – № 4. – С. 71–75.
10. Агиевец С. В. Медицинское право : учеб. пособие / С. В. Агиевец // Гродно : ГрГУ, 2003. – 167 с.
11. Агиевец С. В. Теоретические проблемы правового регулирования медицинской помощи : монография / С. В. Агиевец. – Гродно: ГрГУ, 2002. – 168 с.
12. Адаменко А. М. Организационные и экономические аспекты управления крупным многопрофильным стационаром / А. М. Адаменко, О. А. Тимофеева // Медицинская практика. – 2004. – № 2. – С. 44–50.
13. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у двох томах : Том 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. –
592 с.
14. Айвазова М. В. Добровольное медицинское страхование как перспективный путь «дофинансирования» здравоохранения. Основные проблемы формирования ОМС-дополняющих программ добровольного медицинского страхования / М. В. Айвазова // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: материалы 2-й Всероссийской
научно-практической конференции. – М., 26 марта 2004 г. / [под общ. ред.
С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. – С. 336–338.
15. Акимцева Г. В. О лицензировании индивидуальных предпринимателей в сфере здравоохранения / Г. В. Акимцева // Научные труды I Всероссийского съезда (Национального конгресса) по медицинскому праву. Россия, Москва, 25–27 июня 2003 г. – Т. 2. – М. : НАМП, 2003. –
С. 44–46.
16. Акимцева Г. В. Соотношение действующего законодательства в сфере лицензирования медицинской деятельности и правоприменительной практики (по опыту Волгоградской области) / Г. В. Акимцева, Е. А. Анищенко // Научные труды II Всероссийского съезда (Национального конгресса) по медицинскому праву. Россия, Москва, 13–15 апреля 2005 г. – М.: НАМП, 2005. – С. 11–15.
17. Аккредитация организаций здравоохранения в Кыргызской Республике / Авт. колл. ; [под. ред. С. О. Орозалиева]. – Бишкек, 2005. –
241 с.
18. Акопов В. И. Медицинское право в вопросах и ответах / В. И. Акопов. – М. : Изд-во ПРИОР, 2000. – С. 173.
19. Акопов В. И. О преподавании курса «Юридические основы деятельности врача» на кафедрах судебной медицины / В. И. Акопов // Судебно-медиц. эксперт. – 1999. – № 1. – С. 28.
20. Акопов В. И. Юридические основы деятельности врача / В. И. Акопов, А. А. Бова. – М. : Экспертное бюро-М, 1997. – 256 с.
21. Алексеев П. Программа госгарантий: границы возможностей / П. Алексеев // Медицинская газета. – 2003. – № 10. – С. 3.
22. Алексеева В. М. Правовая регламентация дополнительной диспансеризации работающих граждан / В. М. Алексеева, И. В. Шастин // Медицинское право. – 2009. – № 2(26). – С. 23–25.
23. Алексєєва І. М. Загальний стан організації законодавства з охорони здоров’я населення України / І. М. Алексєєва // Запорожский медицинский журнал. – 2007. – № 2. – С. 178–182.
24. Алешина Ю. А. Проблемы модернизации российского здравоохранения в системе социальной защиты населения / Ю. А. Алешина // Вестник Московского университета МВД России. – 2008. – № 5. – С. 3–4.
25. Алмазова Б. И. Современные тенденции правового регулирования медицинской деятельности / Б. И. Алмазова // Право и политика. – 2010. – № 1. – С. 31–35.
26. Альперович Д. В. Система обязательного медицинского страхования на Юге России. Деятельность страховых медицинских организаций / Д. В. Альперович, В. В. Эстрин // Медицинская практика. – 2004. – № 2. – С. 65–68.
27. Андреев Ю. Н. Платные медицинские услуги. Правовое регулирование и медицинская практика / Ю. Н. Андреев. – М., 2007. – 245 c.
28. Андреев Ю. Н. Платные медицинские услуги. Правовое регулирование и судебная практика / Ю. Н. Андреев. – М. : Ось-89, 2007. – 400 с.
29. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу у XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В. Л. Андрущенко. – Л. : Каменяр, 2000. – 303 с.
30. Андрущенко Л. В. Державно-правове регулювання страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»/ Л. В. Андрущенко. – К., 2008. – 20 с.
31. Антоненко Т. О правах больных и пациентов медучреждений. То, что нужно знать каждому / Татьяна Антоненко. – СПб. : Веды, 2010. – 160 с.
32. Ардашева Н. А. Врачебная тайна как непременное условие гражданско-правового договора на оказание медицинской помощи / Н. А. Ардашева // Актуальные проблемы юриспруденции. – Тюмень, 1996. – Вып. 1. – С. 119–121.
33. Ардашева Н. А. Проблемы гражданско-правового обеспечения прав личности в договоре на оказание медицинской помощи / Н. А. Ардашева. – Тюмень : СофтДизайн, 1996. – 143 с.
34. Аттестация предприятий торговли и общественного питания. – Тольятти : ООО «Сеан-Издат», 2002. – 12 с.
35. Афанасьева Е. Г. Права пациента и некоторые проблемы медицинской этики в США / Е. Г. Афанасьева. – М. : ИНИОН РАН. – 1993. –
19 с.
36. Афанасьева Е. Г. Правовое регулирование оказания коммерческих медицинских услуг в США : автореф. дис. канд. юрид. наук / Е. Г. Афанасьева. – М., 1995. – 21 с.
37. Афанасьева Е. Г. Правовое регулирование оказания коммерческих медицинских услуг в США : дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук /Е. Г. Афанасьева. – М., 1995. – 130 с.
38. Бабин В. В. Реализация на региональном уровне права гражданина на выбор страховой медицинской организации в системе обязательного медицинского страхования / В. В. Бабин, Д. П. Шумилов // Обязательное медицинское страхование в Российской Федерации. – 2009. – № 3. – С. 28–33.
39. Бабов К. Д., Доценко С. А. Фінансування системи охорони здоров’я і медичне страхування /[К. Д. Бабов, С. А. Доценко, Т. В. Польщакова, І. М. Заболотна] // Українські медичні вісті. – 2007. – Т. 7. –
С. 25–29.
40. Бадаев Ф. И. Экономические проблемы муниципальной многопрофильной больницы / Ф. И. Бадаев // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности : материалы 1-й Всероссийской научно-практической конференции. – М., 16 мая 2003 г. / [под общ. ред. С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. –
С. 174–176.
41. Баєва О. В. Аналіз соціально-економічного досвіду країн слов’янського світу із запровадження страхової медицини / О. В. Баєва // Актуальні проблеми слов’янознавства. – К., 2004. – Ч. 2. – С. 217–224.
42. Баєва О. В. Концептуальні засади підготовки фахівців для галузі медичного страхування / О. В. Баєва // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування : збірник наукових праць за меатеріалами науково-практичної конференції (25–26 грудня 2001 р.). – Ірпінь, 2001. – С. 11–16.
43. Баєва О. В. Менеджмент у галузі охорони здоров’я : навч. посібник / О. В. Баєва. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 640 с.
44. Бандурка О. М. Бюджетне право України : підруч. для вищих навч. закл. МВС України / О. М. Бандурка, О. П. Гетьманець. – Х. : Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2003. – 152 с.
45. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підруч. для вищ. навч. закл. МВС України / О. М. Бандурка. – Х. : Університет внутрішніх справ, 1998. – 477 с.
46. Бандурка А. М. Конфликтология : учеб. пособие для вузов / А. М. Бандурка, В. А. Друзь. – Х. : РИП «Оригинал», 1997. – 352 с.
47. Бандурка О. М. Адміністративний процес : підручник для вищ. навч. закладів / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 287 с.
48. Банчук О. А. Проблема розмежування публічного і приватного права у правовій думці України ХІХ – початку ХХ століття : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / О. А. Банчук. – К., 2007. – 213 с.
49. Банчук О. А. Проблема розмежування публічного і приватного права у правовій думці України ХІХ – початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О. А. Банчук. – К., 2007. – 20 с.
50. Банчук О. А. Публічне і приватне право: історія українських вчень та сучасність / О. А. Банчук. – К. : Конус-Ю, 2008. – 184 с.
51. Бевеликова Н. М. О правовом статусе публичных медицинских учреждений / Н. М. Бевеликова // Журнал российского права. – 2008. – № 9. – С. 28–36.
52. Бекірова Е. Е. Правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «господарське право» / Е. Е. Бекірова. – Донецьк, 2006. – 17 с.
53. Белланже М. М. Французская система здравоохранения: общий обзор / М. М. Белланте : [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://ar.economy.gov.ru/common/img/uploaded/files/seminar3_French_Health_system_RU.pdf. – Назва з екрана.
54. Беске Ф. Здравоохранение Германии. Система – Достижения – Перспективы развития / Ф. Беске, И. Халлауер ; пер. с нем. ; [науч. ред. О. П. Щепина]. – М. : ООО «Лабпресс», 2000. – 288 с.
55. Бирюков В. С. Гарантии качества медицинских услуг: медико-технологические стандарты 3-го поколения в свете требований международных стандартов качества ISO 9000 / В. С. Бирюков // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности : материалы 1-й Всероссийской научно-практической конференции. – М., 16 мая 2003 г. / [под общ. ред. С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. – С. 316–318.
56. Білинська М. М. Стандартизація вищої медичної освіти в Україні: шляхи інтеграції до Європейського Союзу / М. М. Білинська // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування. – Ірпінь, 2001. – С. 25–27.
57. Богатирьова Р. Охорона здоров’я в Україні: від ілюзій до реальності / Р. Богатирьова // Ваше здоров’я. – 2006. – 23 червня. – С. 4.
58. Богомаз В. М. Проблеми підготовки лікарів до надання страхових медичних послуг / В. М. Богомаз, Н. М. Лелюх // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2007. – № 1. – С. 96–101.
59. Боднарук М. І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку / М. І. Боднарук. – Чернівці : Рута, 2002. – 247 с.
60. Бондарук В. О. Аналіз нормативно-правової бази в галузі охорони здоров’я: проблеми і перспективи / В. О. Бондарук // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 2. – С. 65–74.
61. Борецкий В. М. Правовые основы медицинского страхования /
В. М. Борецкий, В. И. Ермыкин // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности : материалы 1-й Всероссийской научно-практической конференции. – М., 16 мая 2003 г. / [под общ. ред. С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. – С. 318–319.
62. Борисова Е. А. Оценка и аттестация персонала / Е. А. Борисова. – СПб. : Питер, 2002. – 256 с.
63. Бреусов А. В. Экономический анализ деятельности многопрофильного стационара / А. В. Бреусов, Д. И. Кича, М. И. Ликстанов // Вестник новых медицинских технологий. – 2006. – Т. 13, № 3. – С. 176–179.
64. Буздуган Я. Правове регулювання фінансового забезпечення вітчизняної охорони здоров’я / Я. Буздуган // Право України. – 2006. – № 7. – С. 103–107.
65. Буздуган Я. М. Правові та організаційні основи фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 /Я. М. Буздуган. – К. : Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2009. – 227 с.
66. Букин В. Е. Рынок добровольного медицинского страхования России. Современное состояние и перспективы развития / В. Е. Букин // Медицинская практика. – 2003. – № 1. – С. 13–16.
67. Булеца С. Б. Деякі аспекти поняття права на охорону здоров’я, медичну допомогу та біоетику в Україні, Словаччині та Угорщині / С. Б. Булеца // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку : матеріали І Всеукраїнської конференції, 19–20 квітня 2007 р. – Л. : ЛОБФ «Медицина і право», 2007. – С. 38–44.
68. Буравльов Л. О. Механізми державного регулювання приватного сектора в галузі охорони здоров’я України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Л. О. Буравльов. – К., 2010. – 20 с.
69. Бурбело Б. Взаємодія страхових організацій та державтоінспекцій МВС України як чинник забезпечення безпеки дорожнього руху / Богдан Бурбело // Юридична Україна. – 2008. – № 9. – С. 23–28.
70. Бурлака О. С. Атестаційні провадження : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. С. Бурлака. – К., 2007. – 220 с.
71. Бурлака О. С. Види державних атестацій та їх особливості / О. С. Бурлака // Юридична Україна. − 2006. − № 3 (№ 39). − С. 34–39.
72. Бурлака О. С. Стадії атестаційних проваджень / О. С. Бурлака // Підприємництво, господарство і право. − 2006. − № 11.
73. Бутева Л. В. Современные проблемы финансирования здравоохранения / Л. В. Бутева // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности : материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции. – М., 26 марта 2004 г. / [под общ. ред. С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. – С. 236–237.
74. Вагін А. В. До проблеми вдосконалення державного регулювання у процесі реформування системи охорони здоров’я / А. В. Вагін // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 18. Економіка і право. – 2006. – № 4. – С. 126–130.
75. Василишин Р. Й. Технології розрахунку собівартості і цін медичних процедур та нозологічної одиниці. Алгоритми визначення коефіцієнтів перерозподілу накладних витрат у закадах охорони здоров’я – основа для створення медико-економічних стандартів / Р. Й. Василишин // Український медичний часопис. – 2006. – № 6 (56). – С. 28–34.
76. Васильева А. Ф. Зарубежный опыт правового регулирования публичных услуг / А. Ф. Васильева // Журнал российского права. – 2007. – № 12. – С. 64–74.
77. Васильева Г. Е. Обеспечение прав граждан на получение бесплатной медицинской помощи по программе обязательного медицинского страхования / Г. Е. Васильева // Научные труды III Всероссийского съезда (Национального конгресса) по медицинскому праву. Россия, Москва, 30–31 мая 2007 г. – М. : НАМП, 2007. – С. 249–252.
78. Вауліна О. Сімейним лікарем ти можеш і не стати, але сільським побути мусиш / О. Вауліна // Голос України. – 2005. – 26 березня. –
С. 1, 4.
79. Вашев О. Загальнодержавне медичне страхування як складова соціальної політики в умовах реформування системи охорони здоров’я / О. Вашев // Суспільні реформи та становлення громадського суспільства в Україні. – К., 2001. – Т. 2. – С 283–288.
80. Великий енциклопедичний юридичний словник / Кол. авт. [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
81. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
82. Венедіктова І. Публічні послуги в медичній сфері / І. Венедіктова // Медичне право. – 2009. – № 1. – С. 7–14.
83. Верновский В. Н. Пациент имеет право! Как получить достойное медицинское обслуживание / В. Н. Верновский. – СПб.: Вектор, 2010.– 128 с.
84. Взаимодействие территориальных фондов обязательного медицинского страхования и страховых медицинских организаций: организационные и финансовые аспекты : учебно-методическое пособие / Колл. авт. [под ред. Г. В. Гуцаленко, А. М. Таранова]. – М. : Федеральный фонд ОМС, 1999. – 176 с.
85. Виноградов А. З. Деликтоспособность страховой медицинской организации в условиях обязательного медицинского страхования / А. З. Виноградов, Е. А. Виноградова // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности : материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции. – М., 26 марта 2004 г. / [под общ. ред. С. Г. Стеценко]. – М. : Издательская группа «Юрист», 2003. – С. 341–343.
86. Виноградов О. В. Державне управління ресурсами охорони здоров’я: перший крок – оцінка вартості медичної послуги / О. В. Виноградов // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції з медичного права «Медичне право України: проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговування населення» (22–24 квітня 2010 р., м. Львів). – Л. : ЛОБФ «Медицина і право», 2010. – С. 57–59.
87. Висновок на проект Закону № 3370 від 08.10.2003 р. «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до висновку: www.rada.gov.ua
88. Вишняков Н. И. Доступность медицинской помощи в США: мифы и реалии / Н. И. Вишняков // Экономика здравоохранения. – 2008. – № 3. – С. 41–44.
89. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2004. – 624 с.
90. Власов В. В. Медицина в условиях дефицита ресурсов / В. В. Власов. – М. : Триумф, 1999. – С. 191.
91. Вовкодав Н. Н. Организационные аспекты системы обеспечения качества эффективности медицинской помощи в вооруженных силах /
Н. Н. Вовкодав, П. В. Бобок // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования : сб. научн. трудов / под ред. В. Я. Белого. – К., 1997. – С. 17–21.
92. Волков В. Д. Медичне право України : практикум / В. Д. Волков, Л. М. Дешко, Ю. В. Мазур. – Донецьк: Сучасний друк, 2010. – 249 с.
93. Вопросы политики в области здравоохранения в бывших социалистических странах / [Г. Жаркович, В. Затцигер, А. Милк и др.]. – М. : Федеральный фонд ОМС, 1998. – 424 с.
94. Вопросы права в деятельности медицинских работников : учебно-методические рекомендации / [Кол. авт.]. – Саратов : Саратовский государственный медицинский ун-тет, 2003. – 121 с.
95. Воробьев П. А. Качество медицинской помощи: проблемы оценки, контроля и управления / П. А. Воробьев // Проблемы стандартизации в здравоохранении. – 2007. – № 10. – С. 6–14.
96. Вороненко Ю. В. Нові форми підготовки юристів для системи охорони здоров’я / Ю. В. Вороненко, О. П. Мінцер, Н. Г. Гайда // Перший Всеукраїнський конгрес з медичного права і соціальної політики. 14–15 квітня 2007 року, м. Київ. – К. : Видавничий дім «Авіцена», 2007. –
С. 18–19.
97. Вороненко Ю. В. Право – важлива складова програми післядипломної підготовки керівників системи охорони здоров’я України / Ю. В. Вороненко, Я. Ф. Радиш // Український медичний часопис. – 2006. – № 6 (56). – С. 35–39.
98. Вороненко Ю. В. Оцінка муніципальної системи охорони здоров’я із позицій кадрового забезпечення та визначення його потреби / Ю. В. Вороненко, М. К. Хобзей // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2006. – Т. 15, № 1. – С. 99–101.
99. Воронова Л. К. Фінансове право України : підручник / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
100. Вуїв О. Г. Проблеми визначення економічної та медичної ефективності стаціонарної допомоги та використання ліжкового фонду в сучасних умовах (огляд наукової літератури) / О. Г. Вуїв // Український медичний часопис. – 2007. – № 4 (60). – С. 9–14.
101. Вуори Х. В. Обеспечение качества медицинского обслуживания / Х. В. Вуори. – Копенгаген : ЕРБ ВОЗ, 1985. – 177 с.
102. Гавриленко О. Ф. Узгодженість обсягів державних гарантій щодо надання медичної допомоги з фінансовими ресурсами системи охорони здоров’я та деякі шляхи його впровадження / О. Ф. Гавриленко, О. В. Олексієнко, Г. О. Слабкий. – ІХ З’їзд Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ), 10–12 травня 2007, Вінниця // Українські медичні вісті. – 2007. – Том 7. – Число 1–2 (66–67). – С. 26.
103. Гаврилюк С. О. Характерні особливості системи медичного страхування у Франції / С. О. Гаврилюк, Н. О. Рингач, О. Р. Лихотоп // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної
допомоги населенню України на засадах медичного
страхування : збірник наукових праць за матеріалами
науково-практичної конференції (25–26 грудня 2001 р.). – Ірпінь, 2001. –С. 32–38.
104. Гайдаєв Ю. О. Державна політика у галузі охорони здоров’я /
Ю. О. Гайдаєв // Український медичний часопис. – 2007. – № 4 (60). –
С. 4–8.
105. Галковская Т. Пришлем врача. С сомнительной подготовкой / Т. Галковская // Зеркало недели. – 2005. – № 12. – С. 14.
106. Галковська Т. Охорона здоров’я: на шляху від феодалізму до капіталізму / Т. Галковська // Дзеркало тижня. – 2005. – № 47. – С. 15.
107. Герасименко Н. Кодекс здравоохранения / Н. Герасименко // Медиц. вестник. – 1999. – № 3. – С. 3.
108. Герасименко Н. Ф. О состоянии и перспективах формирования кодекса законов об охране здоровья граждан / Н. Ф. Герасименко // Здравоохранение РФ. – 2002. – № 1. – С. 9–12.
109. Герасименко Н. Ф. Обязательное медицинское страхование: что нужно знать медицинскому работнику / [Н. Ф. Герасименко, И. Ю. Григорьев, О. Ю. Александрова, О. В. Андреева]. – М. : МЦФЭР, 2003. – 269 с.
110. Герасименко Н. Ф. Очерки становления современного российского законодательства в области охраны здоровья граждан / Н. Ф. Герасименко. – М. : ГЭОТАР-МЕД, 2001. – С. 24.
111. Герасименко Н. Ф. Право и медицина: аспекты взаимодействия // Юридическая наука и практика : Материалы науч.-практ. конф. – М., 2003. – С. 40–43.
112. Герасименко Н. Ф. Правовые знания – фундаментальная основа развития отечественного здравоохранения / Н. Ф. Герасименко, Ю. И. Григорьев, И. Б. Истомина // Здравоохранение. – 1999. – № 4. – С. 23, 26.
113. Гирін В. М. З досвіду надання в Україні медичної допомоги на страхових засадах / В. М. Гирін, Б. П. Криштопа, І. С. Зозуля // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страх