АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СПІВПРАЦІ ОВС ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ХОМИШИН ІРИНА ЮРІЇВНА

УДК 342.97:(351.74:352.075)](477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СПІВПРАЦІ ОВС ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право
і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Тиндик Надія Петрівна
доктор юридичних наук, доцент

Львів–2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………….. 4
ВСТУП ………………………………………………………………... 5
РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПІВРО-БІТНИЦТВА ОВС ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ ……………………………..

13
1.1. Ступінь наукової розробленості теми та напрями дисертаційного дослідження ………………………………………………...
13
1.2. Аналіз правового механізму забезпечення правопорядку на місцевому рівні …………………………………………………………........
34
1.3. Правові форми діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку …………………………………………..
42
1.4. Особливості взаємодії підрозділів міліції та громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку ………………………………………………….

50
1.5. Досвід зарубіжних країн щодо організації взаємодії поліції та правоохоронних структур муніципальних утворень ……………………...
68
Висновки до розділу 1 ……………………………………………….. 85
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СПІВПРАЦІ МІЛІЦІЇ З ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ ……………………………………...

88
2.1. Поняття та зміст правового регулювання співробітництва ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку ..
88
2.1.1. Сутність правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ на місцевому рівні ……………………………………………………
88
2.1.2. Інститут участі громадян України у правоохоронній діяльності …………………………………………………………………….
95
2.2. Правовий статус громадських формувань, що сприяють ОВС та органам місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку ……
102
2.3. Форми участі ОВС та громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування в охороні правопорядку та боротьбі з правопорушеннями …………………………………………………………

113
2.4. Методи участі ОВС та громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування в охороні правопорядку та боротьбі з правопорушеннями ………………………………………………………….

129
2.5. Напрями вдосконалення співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку ……………………..
142
Висновки до розділу 2 ……………………………………………….. 165
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….. 170
ДОДАТКИ ……………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

МВСУ Міністерство внутрішніх справ України
ОМС Органи місцевого самоврядування
МНС Міністерство з надзвичайних ситуацій
ДАІ Державна автомобільна інспекція
МО Міністерство оборони
ОВС Органи внутрішніх справ
АРК Автономна республіка Крим
ГУ МВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ
УМВСТ Управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті
МОГП Міліція охорони громадського порядку
ДСО при МВСУ Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України
ДПС ДАІ Дорожно-патрульна служба Державної автомобільної інспекції
ДНД Добровільні народні дружини
ГФПС Громадські формування правоохорон-ної спрямованості

ВСТУП

Актуальність теми. Розуміння того факту, що правоохоронна діяльність держави не може бути ефективною без співпраці з населенням, громадськістю, давно вже стало загальновизнаним положенням. І справді, лише високий рівень правової культури, розвинена правосвідомість кожного громадянина, його законослухняність та неухильне дотримання правових приписів здатні разом з інститутами демократичної правової держави створити атмосферу законності в суспільстві. Сьогодні ОВС діють в інших соціально-політичних та економічних умовах. Захист прав і законних інтересів громадян України є однією з умов необхідної співпраці ОВС із населенням.
За своїм функціональним призначенням органи внутрішніх справ чи не найбільш наближена до населення, до конкретного громадянина частина правоохоронної системи.
Разом із тим, доводиться констатувати, що ті взаємини, які мали місце у минулому і ті, що існують між органами місцевого самоврядування та міліцією, не задовольняють демократичне суспільство.
Прийнятною формою відносин між органами внутрішніх справ та органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку може бути співробітництво (протокооперація), але при цьому міліція і населення обов’язково повинні розглядатись у ранзі абсолютно рівноправних партнерів, що взаємодіють між собою.
Історія розвитку органів внутрішніх справ України свідчить, що у певні його періоди міліція у відносинах із населенням займала позицію виключно владно-примусового підпорядкування, яке мало репресивний характер.
Значний внесок у вирішення методологічних, організаційних та правових аспектів проблеми співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування зробили такі вчені, як В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус,
В.В. Богуцький, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, П.П. Михайленко, О.М. Музичук, В.Л. Ортинський, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, М.Ф. Селівон, О.В. Серьогін, С.С. Сливка,
М.П. Стрельбицький, Л.М. Стрельбицька, І.К. Туркевич, О.Ф. Фрицький,
К.Ф. Шеремет, О.М. Якуба, Х.П. Ярмакі, С.М. Яровий та ін.
Упродовж останніх років окремі аспекти взаємодії міліції і органів місцевого самоврядування активно досліджувалися О.Б. Андрєєвою, М.І. Ануфрієвим, О.М. Головко, С.С. Єсімовим, В.О. Заросилом, М.В. Ковалівим, Я.М. Когутом, В.Д. Любліним, Ю.С. Назаром, В.М. Плішкіним,
Ю.С. Шемшученком, О.Н. Ярмишем та іншими науковцями, а також практичними працівниками органів внутрішніх справ. Проте, на сьогоднішній день відсутні праці, присвячені ґрунтовному комплексному науковому дослідженню зазначеної проблеми. Таким чином, дослідження адміністративно-правових аспектів вдосконалення співпраці ОВС та ОМС щодо забезпечення правопорядку набуває особливого змісту та актуальності.
Дисертацію виконано з урахуванням сучасних розробок суспільних наук. Її нормативною базою стали чинні в Україні основоположні конституційні та адміністративно-правові акти. При підготовці дисертації автором використано публікації з питань методики управління органами внутрішніх справ та ОМС. Оскільки дослідження має комплексний характер, поряд із юридичною, вивчалася філософська, політологічна та соціологічна література, публікації в пресі, статистичні матеріали та результати соціологічних досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане у відповідності до „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.08.2004 р., а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: „Організація та управління органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку” (Державний реєстраційний номер 0106U003646), “Організація та забезпечення профілактики правопорушень органами виконавчої влади” (Державний реєстраційний номер 0309U000448) та “Проблеми реформування правової системи України” (Державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, правові засади, форми та методи співробітництва органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку, а також виробити рекомендації щодо їх удосконалення.
Для досягнення зазначеної мети дисертант поставила перед собою такі основні завдання:
– проаналізувати понятійний апарат з обґрунтуванням місця і ролі понять “правопорядок”, “співпраця” і “взаємодія” в системі управління органами внутрішніх справ та органами місцевого самоврядування;
– визначити специфіку завдань, сформулювати і класифікувати основні принципи та функції співпраці міліції з органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку;
– запропонувати організаційно-правові заходи щодо зміцнення співпраці міліції з громадськими формуваннями, що сприяють органам місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку;
– проаналізувати правову основу діяльності громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку з визначенням шляхів їх оптимізації та усунення прогалин у чинному законодавстві, що регламентує їх діяльність;
– здійснити аналіз форм і методів діяльності ОВС та громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування в охороні правопорядку та боротьбі з правопорушеннями;
– охарактеризувати зміст правового регулювання співробітництва ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку;
– обґрунтувати шляхи удосконалення співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку на місцевому рівні.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері правоохоронної діяльності ОВС та органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення правопорядку.
Предмет дослідження становлять засади співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Застосування діалектичного методу пізнання дозволило вивчити проблему в єдності її соціального змісту та юридичної форми, забезпечило системність при аналізі досліджуваних правових явищ (п. 1.2., п. 1.5., п. 2.2.). Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, зокрема, для характеристики соціальної природи співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку (п. 1.3., п. 1.4., п. 2.1.). За допомогою логіко-семантичного та історико-правового методів поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади діяльності міліції щодо формування партнерських відносин з громадськими формуваннями, що сприяють органам місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку (п. 1.3., п. 1.4., п. 2.2.). Для визначення поняття та системи правового регулювання партнерських відносин між ОВС та ОМС, а також правового статусу громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування використано логіко-семантичний метод, метод порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу, а також метод статистичних досліджень (п.1.4., п. 1.5., п. 2.3., п. 2.4). Використання структурно-логічного методу та методу статистичного узагальнення дозволило визначити форми та методи участі ОВС та органів місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку (п. 2.3., п. 2.4.), а системно-структурного методу разом із системно-функціональним – шляхи удосконалення співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку (п. 1.4, п. 2.1., п. 2.5.). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо формування та удосконалення правових основ співпраці між ОВС та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку ( п. 1.3., п. 2.2., п. 2.4.).
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові засади співпраці між міліцією та органами місцевого самоврядування у забезпеченні правопорядку. Дисертант зверталася також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо організації взаємодії поліції з правоохоронними структурами муніципальних утворень може бути корисним для України.
Емпіричну основу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні та аналітичні матеріали про стан співпраці між ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку, а також результати анкетування 140 співробітників ГУМВС України у Львівській області та УМВС України на Львівській залізниці і 30 працівників органів місцевого самоврядування Львівської області.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вони отримані внаслідок комплексного дослідження адміністративно-правових аспектів вдосконалення співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі концептуальні положення, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
уперше:
– окреслено пріоритети та цільові настанови управління сучасними процесами забезпечення правопорядку на місцевому рівні, які ґрунтуються на принципах уміння та навичок працівників міліції будувати ефективні взаємовідносини з громадськими правоохоронними формуваннями, що сприяють органам місцевого самоврядування та їх окремими представниками;
– на основі проведеного аналізу із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології запропоновано поняття та сформульовано наступні авторські визначення:
„співпраця органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку” – це складова налагодження стосунків між державною владою та громадськістю, що виступає необхідною ланкою функціонування правоохоронної структури;
“правопорядок” – це система суспільних відносин, у яких поведінка суб’єктів є правомірною; як стан врегулювання соціальних зв’язків, підсумок запровадження законності в реальні суспільні відносини;
– обґрунтовано необхідність внесення деяких змін i доповнень до Законів України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, “Про міліцію”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також розробку та прийняття Закону України “Про міліцію (поліцію) місцевого самоврядування (муніципальну міліцію (поліцію))”;
удосконалено:
– підходи щодо класифікації існуючих ознак правопорядку;
– оцінки співвідношення категорій правопорядку та законності щодо встановлення між ними взаємозв’язків, спрямованих на співпрацю ОВС та органів місцевого самоврядування;
дістали подальшого розвитку:
– напрями, пов’язані з узагальненням світового досвіду та доцільністю його використання в частині співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку;
– системні підходи в оцінці проблем діяльності органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку;
– пропозиції щодо доцільності утворення в Україні єдиного координаційного центру, який би регулював порядок створення громадських формувань, їх фінансування та діяльність з охорони громадського порядку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так i практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення співпраці ОВС та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Законів України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, “Про міліцію”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також до проекту Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування”.
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо встановлення і розвитку співпраці між ОВС і органами місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальних закладах системи МВС України при проведенні занять з дисциплін “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, “Управління в органах внутрішніх справ”;
– у практичній діяльності – при плануванні, організації та проведенні попереджувальних заходів щодо профілактики адміністративних правопорушень силами ОВС та громадських формувань, спільних заходів з органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку, а також в системі службової підготовки працівників ОВС.
Разом із тим, результати дослідження, стали частиною науково-дослідної роботи “Конституційна компетенція та конституційна відповідальність в аспекті концепції гарантії демократичного конституційного ладу України”, в якій дисертантом особисто виконано розділ 9 “Конституційна компетенція та відповідальність органів здійснення місцевого самоврядування” (довідка про участь у науково-дослідних роботах від 10.03.2010 р. № 152-01).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї положень дисертаційного дослідження були апробовані на щорічній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (м. Львів, 20 січня 2006 р.), науково-практичній конференції „Права людини в діяльності органів внутрішніх справ” (м. Євпаторія, 11–13 травня 2006 р.), всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції „Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (м. Львів, 10 листопада 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції „Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (м. Львів, 22 березня 2007 р.), другій звітній науковій конференції факультету економічної безпеки ЛьвДУВС „Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи” (м. Львів, 29 лютого 2008 р.).
Основні результати та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки сформульовані в дисертаційному дослідженні викладені у 12 наукових працях, з яких 5 статей, опублікованих у фахових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових засад, форм і методів співпраці органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку, що полягають у наступному.
1. В умовах соціально-економічної реформи, що відбувається в державі, зростає роль місцевого самоврядування як фактора демократизації громадського життя, необхідної передумови становлення громадянського суспільства. Сьогодні стає очевидним той факт, що з існуючими численними проблемами наше суспільство навряд чи впорається, якщо не буде сформоване справжнє місцеве самоврядування, розвиток якого має велике практичне значення для вирішення завдань, пов’язаних з організацією територіального управління. Місцеве самоврядування є найважливішим елементом конституційного ладу демократичних країн та сприяє формуванню громадянської правосвідомості. Об’єднуючи зусилля людей для вирішення локальних проблем, воно є важливою умовою забезпечення соціального миру, спокою та правопорядку.
2. Категорії „правопорядок” у системі права належить одне з найважливіших місць. Правовий порядок – це кінцевий етап усіх юридичних процесів. Виступаючи певною сукупною складовою, він охоплює багато різноманітних елементів права, замикає своєрідний ланцюг основних суспільно-політичних явищ зі сферою правової надбудови (право – законність – правопорядок).
Правопорядок формується за вирішальної участі держави (у нашому випадку органів внутрішніх справ) і народу (органів місцевого самоврядування). Його зміст і функціонування прямо залежить від узгодженості інтересів учасників суспільних відносин. Розбіжність інтересів держави і народу дестабілізує і руйнує правопорядок.
Вищезазначене дало змогу сформулювати поняття правопорядку як системи суспільних відносин, у яких поведінка суб’єктів є правомірною; як стан врегулювання соціальних зв’язків, підсумок запровадження законності в реальні суспільні відносини. Його основними ознаками, на нашу думку, виступають наступні: а) він запланований у нормах права; б) виникає в результаті реалізації цих норм; в) забезпечується державою; г) створює умови для організованості суспільних відносин; д) виступає підсумком законності.
3. Аналізуючи співвідношення правопорядку та законності, можна встановити наявність між ними взаємозв’язків, які обумовлюють їх взаємну детермінованість. Розгляд сутності феноменів правового порядку та законності дає змогу зробити висновок, що вони співвідносяться в такий спосіб:
1) правопорядок являє собою мету правового регулювання, саме для його досягнення видаються закони та інші нормативно-правові акти, періодично удосконалюється законодавство, вживаються заходи для зміцнення законності;
2) не можна домогтися правопорядку іншими способами, крім удосконалення правового регулювання та забезпечення законності;
3) зміцнення законності закономірно і неминуче призводить до зміцнення правопорядку;
4) конкретний зміст правопорядку залежить від змісту законності.
4. Послаблення функції забезпечення правопорядку доволі швидко проявляється через зростання адміністративних правопорушень та різке падіння культури людського спілкування, ушкодження державного майна в громадських місцях, порушення санітарних та екологічних правил тощо. Успішно перебороти ці антигромадські прояви можна тільки шляхом чіткої організації влади в центрі й на місцях, цілеспрямованого формування її органів, зміцнення дисципліни, надійного забезпечення правопорядку та безпеки. Аналіз світового досвіду організації правозастосовної діяльності органами місцевого самоврядування показує, що в більшості країн питання забезпечення правопорядку та суспільної безпеки розглядаються як державні, що мають тісний зв’язок з економічними й соціальними інтересами суспільства. У сучасній Україні розвиток місцевого самоврядування стримується відсутністю необхідної правової бази, що перешкоджає ефективному функціонуванню органів місцевого самоврядування та породжує негативні наслідки в самому місцевому самоврядуванні. Існуючі недоліки у правовій регламентації діяльності органів місцевого самоврядування створюють на практиці чимало серйозних проблем. Однією з таких проблем є визначення кола прав і обов’язків органів місцевого самоврядування при співпрації з органами внутрішніх справ у сфері забезпечення правопорядку.
5. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що головною ознакою співробітництва будь-яких суб’єктів на засадах партнерства є їх рівнозначність за значенням, положенням, ресурсами, правами, обов’язками, повноваженнями тощо, що, на жаль, не відповідає сутності декларованої сьогодні взаємодії міліції та органів місцевого самоврядування. Саме ця передумова зумовлює як характер та організацію, так доцільність і результативність майбутніх відносин щодо забезпечення правопорядку.
Стосовно співробітництва органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування, то будь-які взаємини між ними можуть ініціюватись як зі сторони міліції, так і зі сторони органів місцевого самоврядування. І якщо прикладом відносин між населенням і міліцією є випадки звернення громадян до працівників міліції у зв’язку з порушенням, як правило, їх власних прав та свобод (окрім звернень побутових, наприклад, про знаходження тих чи інших адміністративних будівель чи об’єктів, напрямку руху тощо), то будь-які відносини органів внутрішніх справ із органами місцевого самоврядування обов’язково розпочинаються з налагодження, принаймні, короткотермінового особистого контакту з громадянами шляхом донесення до них певних вимог щодо додержання норм закону чи вияснення питань, які мають безпосереднє значення в рамках службової діяльності органів внутрішніх справ. При цьому в останньому випадку, як відомо, працівник міліції завжди виступає офіційною особою, представником влади.
З огляду на це, можна припустити, що єдиною прийнятною формою відносин між органами внутрішніх справ та органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення правопорядку може бути співробітництво (протокооперація), і при цьому міліція і населення обов’язково мають розглядатись у ранзі абсолютно повноцінних партнерів. Мету дійсного партнерства органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування під час реформування системи МВС України ми вбачаємо в об’єднанні ресурсів та досвіду кожної зі сторін щодо забезпечення правопорядку, захисту прав, свобод та інтересів суспільства.
6. Видається доцільним налагодження активної співпраці співробітників ОВС із представниками органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення правопорядку за допомогою різноманітних організаційних форм взаємодії (участь у роботі координаційних органів, участь та безпосереднє проведення координаційних нарад тощо). При цьому необхідно, крім кількісних показників такої взаємодії, враховувати якісні – результат проведення організаційного заходу для узгодження діяльності суб’єктів та його вплив на стан адміністративної деліктностi.
Визначення шляхів налагодження ефективної взаємодії між міліцією та органами місцевого самоврядування є на сьогодні одним із пріоритетних завдань у процесі реформування органів внутрішніх справ і проведення адміністративної реформи загалом. Однак, встановлення партнерських відносин не може бути справою сьогодення, і перш за все тому, що суб’єкти взаємодії повинні пройти правову соціалізацію, що передбачає засвоєння правових норм суспільства та усвідомленого ставлення до свого громадського і службового обов’язку щодо підтримки правопорядку.
7. Проблеми забезпечення правопорядку, що супроводжують будь-яке суспільство перехідного типу на шляху до побудови правової держави, вимагають не лише підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку, але й суттєвої активізації участі громадськості у захисті власних прав і свобод. Більше того, побудова гармонійних відносин у суспільстві, за яких кожна фізична та юридична особа у повному обсязі може користуватися гарантованими Конституцією України правами і задовольняти свої інтереси, неможлива без розуміння власного місця населення у реалізації правоохоронної функції держави.
8. Аналіз існуючих понять взаємодії між громадськими формуваннями, що сприяють органам місцевого самоврядування та органами внутрішніх справ свідчить про те, що всі вони відображають одну загальну ознаку: позитивну спрямованість функціонування взаємодіючих суб’єктів, тобто всі автори розглядають лише позитивну взаємодію, яка передбачає досягнення єдиних кінцевих результатів. Узагальнюючи висловлене, взаємодію можна визначити як такий стан взаємозв’язків між органами внутрішніх справ і громадськими формуваннями, що сприяють органам місцевого самоврядування, за якого вони здійснюють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності з метою підвищення ефективності охорони правопорядку та боротьби з правопорушеннями.
9. На нашу думку, серед проблем, що потребують негайного вирішення, є удосконалення правового регулювання основ взаємодії органів внутрішніх справ (міліції) з громадськими формуваннями (що сприяють органам місцевого самоврядування). Зокрема, необхідно визначити межі юридичного закріплення їх взаємодії. Норми права мають регламентувати лише основні, найбільш важливі форми і напрями взаємодії органів внутрішніх справ з органами місцевого самоврядування, у кожному конкретному випадку його суб’єкти за своєю ініціативою і на власний розсуд повинні самі визначати найбільш доцільні засоби досягнення загальної мети – забезпечення правопорядку і боротьби з правопорушеннями. Правова регламентація основ взаємодії органів внутрішніх справ з громадянами та окремими видами громадських формувань потребує подальшого розвитку. У подальшому слід прийняти цілий ряд відомчих нормативних актів МВС України, у яких була б зазначена специфіка такої взаємодії за напрямами діяльності органів внутрішніх справ, зокрема міліції.
10. В Україні доцільно утворити єдиний координаційний центр, який би регулював порядок створення громадських формувань, права і обов’язки їх членів, фінансування якого має здійснюватися за кошти місцевого бюджету.
11. Доцільно законодавчо вирішити питання матеріального стимулювання громадських формувань та їх членів, надання різних пільг та заохочень за інформацію, яка сприяє припиненню та розкриттю злочинів, затриманню злочинців. Це можна вирішити шляхом створення відповідного фонду за рахунок коштів підприємств різних форм власності, що функціонують на відповідній території органу місцевого самоврядування.
12. Слід вирішити питання про розширення повноважень членів громадських формувань під час здійснення ними функцій щодо охорони правопорядку, припинення злочинів, затримання злочинців, а також про забезпечення їх особистої безпеки шляхом можливого надання їм спеціальних засобів самозахисту, про підвищення відповідальності осіб, які чинять перепони у здійсненні членами громадських формувань своїх повноважень.
13. На нашу думку, основними формами партнерства міліції і громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування під час здійснення адміністративних функцій є:
– спільний аналіз стану адміністративно-правової охорони громадського порядку;
– взаємний обмін інформацією про проведену роботу;
– планування спільних заходів;
– інструктаж і навчання членів громадських формувань формам і методам боротьби з адміністративними правопорушеннями;
– спільне патрулювання і проведення інших заходів для адміністративно-правової охорони громадського порядку;
– надання громадським формуванням методичної допомоги в плануванні й обліку їхньої роботи;
– обмін позитивним досвідом роботи з попередження та профілактики адміністративних правопорушень.
14. Досвід зарубіжних країн свідчить, що забезпечення охорони громадського порядку на відповідній території є не тільки обов’язком державних органів, але й визнаним в усьому світі правом територіальних громад. Україна, ратифікувавши 15.07.1997 р. Європейську Хартію місцевого самоврядування, фактично передбачила можливість місцевим радам „регламентувати значну частку державних справ і керувати ними, діючи в межах закону, під власну відповідальність та в інтересах місцевого населення”.
Проте при спробах створити місцеву міліцію на регіональному рівні місцева влада зіштовхнулася з величезними труднощами: насамперед, відсутністю матеріальної бази, необхідної для утримання підрозділів, громіздким механізмом утворення міліції на регіональному рівні тощо, результатом чого стало відповідне рішення про призупинення дії нормативних актів щодо місцевої міліції. Але тимчасове призупинення процесу утворення місцевої міліції на регіональному рівні зовсім не означає відсутність як можливості створення, так і належних умов для забезпечення правопорядку на відповідній території.
Водночас, можемо стверджувати, що запровадження нових підходів у роботі муніципальних поліцейських сил багатьох західних держав щодо забезпечення правопорядку, без сумніву, можна вважати актуальним нововведенням для поліцейських сил та простих громадян. Слід підкреслити, що муніципальна поліція не може успішно протистояти тиску злочинності самостійно, робота щодо забезпечення правопорядку повинна проводитися комплексно, що передбачає обов’язковість об’єднання зусиль всієї “великої п’ятірки”: муніципальної поліції, суспільства, соціальних організацій, політичних лідерів, а також засобів масової інформації.
15. Необхідно передбачити подальший розвиток комплексу прав органів місцевого самоврядування в частині визначення компетенції та змісту діяльності місцевої міліції з охорони правопорядку в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Тому функціонування місцевої міліції має бути регламентовано не тільки законодавчими актами, але й правом на рівні місцевого самоврядування.
16. З метою подальшого вдосконалення співпраці органів внутрішніх справ і органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку доцільно законодавчо закріпити основи організаційної побудови, фінансування та матеріально-технічного забезпечення підрозділів і служб міліції громадської безпеки різного підпорядкування, конкретизувати підстави та порядок використання ними заходів примусового впливу на правопорушників. З цією метою, на думку автора необхідно розробити відповідні пропозиції щодо внесення змін i доповнень до Бюджетного кодексу України, Законів України “Про міліцію”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо, а також розробки та прийняття нового Закону України “Про міліцію (поліцію) місцевого самоврядування (муніципальну міліцію (поліцію))”.
17. Основні форми взаємодії міліції та громадських формувань, що сприяють органам місцевого самоврядування, котрі може бути запроваджено в Україні як експеримент, мають три основні шляхи виникнення. Перший шлях – це опанування зарубіжного досвіду взаємодії поліцейських підрозділів та населення у сфері охорони правопорядку. Другий шлях, на наш погляд – це запровадження вітчизняного досвіду, напрацьованого у різних регіонах України. Третій шлях є інтегративним поєднанням національних та закордонних здобутків у співробітництві міліції і громадських формувань органів місцевого самоврядування. При цьому такі моделі, як правило, об’єднують декілька форм. Слід погодитися з пропозиціями тих науковців та практиків, котрі вважають, що досить високий рівень правопорушень вимагає запозичення елементів декількох форм. Така позиція, на наш погляд, цілком відповідає комплексному підходові та дозволить суттєво підвищити ефективність спільних дій міліції з органами місцевого самоврядування у цьому напрямку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 2222-IV від 08.12.2004 р. – К. : Велес, 2008. – 48 с.
2. Про місцеве самоврядування в Україні : закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
3. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : закон України від 22.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
4. Соболєв В.О. Міліція і населення – партнери : [методичні рекомендації] / В.О. Соболєв, Г.В. Попова, В.О. Болотова, В.І. Московець; за заг. ред. проф. Ярмиша О.Н. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000 – 83 с.
5. Московець В. І. Взаємодія населення з міліцією : стан та шляхи удосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.03 / В.І. Московець. – Х., 2001. – 19 с.
6. Джафарова О. В. Правові основи партнерства міліції і населення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління ; адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / О. В. Джафарова. – Х., 2003. – 19 с.
7. Назар Ю. С. Взаємодія територіальних органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень : дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Юрій Степанович Назар. Львів : Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2006. – 210 с.
8. Когут Я.М. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право” / Я.М. Когут. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – 16 с.
9. Бандурка О. М. Партнерські взаємовідносини між населенням і міліцією : підручник / О. М. Бандурка, В. О. Соболєв, В. І. Московець. – X., 2003. – 146 с.
10. Бандурка А. М. Взаимодействие милиции и населения : к итогам харьков-ского эксперимента : [науч.-практ. пособие] / [А. М. Бандурка, А. Бек,
М. В. Голованова и др.] ;Нац. ун-т внутр. дел [и др.]. Х. : НУВД, 2003. 285 с.
11. Бандурка О. М. Міліція і населення : теорія і досвід партнерства : монографія / О. М. Бандурка, О. В. Джафарова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 13 15.
12. Джафарова О. В. Роль громадських формувань у процесі взаємодії міліції та населення / О. В. Джафарова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18. – С. 272 275.
13. Болотова В. О. Налагодження зв’язків ОВС України з громадськістю: соціологічний аналіз / В. О. Болотова // Вісник нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – Вип. 24. – С. 282 287.
14. Заброда Д. Г. Характеристика основних інноваційних форм взаємодії міліції та населення / Д. Г. Заброда // Науковий вісник ДДУВС. – 2006. № 1 (26). – С. 21 25.
15. Денисюк С. Ф. Ефективність інформаційної взаємодії правоохоронних органів з громадськістю : нормативно-правові засади / С. Ф. Денисюк // Вісник Нац. ун-ту внутрішніх справ. – Харків, 2006. – Вип. 33. – С. 302 309.
16. Пономаренко Г. О. Шляхи підготовки працівників ОВС до взаємодії з громадськістю / Г. О. Пономаренко // Науковий вісник ДДУВС. – 2006.
№ 1 (36). – С. 33 37.
17. Див. : Михайленко П. Громадські формування з охорони порядку і боротьба зі злочинністю : минуле і сьогодення / Петро Михайленко // Міліція України. – 2001. № 3, 4, 5, 6.
18. Зозуля І. В. Співробітництво з населенням на засадах партнерства як місія реформованої міліції / І. В. Зозуля // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. – № 5. – С. 76 83.
19. Зозуля І. В. Технології іміджу і партнерства як складові реформування системи МВС України / І. В. Зозуля // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. № 3. С. 69.
20. Венедиктов В. С. Проблеми реформування системи МВС України : монографія / В. С. Венедиктов, І. В. Зозуля. – Ужгород : ВАТ “Патент”, 2005. – 216 с.
21. Власюк Н. Місце директора / Н. Власюк // Український юрист. – 2005.
№ 5. – С. 43 45.
22. Див., наприклад : Абдуллаев А. О взаимодействии в работе органов прокуратуры, юстиции и милиции / А. Абдуллаев // Социалистическая законность. – 1956. – № 2. – С. 61.
23. Климко В. С. Контакт в работе с милицией помог раскрыть два преступления / В. С. Климко // Следственная практика. – 1955. – Вып. 22. – С. 112 120.
24. Див. : Давыденков А. М. О связи милиции с общественностью и формах участия трудящихся в охране общественного порядка и борьбе с преступностью / А. М. Давыденков // Сборник научных работ слушателей ВШ МВД СССР. – 1958. – Вып. 3. – С. 31 41
25. Девяткин Б. В. Формы связи милиции с общественностью в охране общественного порядка и борьбе с преступностью / Б. В. Девяткин. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1960. – С. 64 72.
26. Митричев С. П. Использование органами милиции некоторых форм помощи общественности в борьбе с преступностью / Степан Петрович Митричев. – М. : НИИ МООП РСФСР, 1964. – 43 с.
27. Утевский Ю. Б. Вопросы борьбы с преступностью : [библиографический указатель советской юридической литературы по вопросам борьбы с преступностью] / Ю. Б. Утевский ; под ред. С. В. Бородина. – Ч. 1. (1917 1942 гг.). – М. : ВНИИ МВД СССР, 1968. – 187 с.
28. Утевский Ю. Б. Вопросы борьбы с преступностью : [библиографический указатель советской юридической литературы по вопросам борьбы с преступностью] / Юрий Борисович Утевский. – Ч. 2. (1943 1966 гг.). – М. : ВНИИ МВД СССР, 1969. – 183 с.
29. Про міліцію : закон України від 20 грудня 1990 р // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
30. Комзюк А. Т. Адміністратвиний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право”/ А. Т. Комзюк. – Х. : НУВС, 2002. – 38 с.
31. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : постанова Кабінету Міністрів України від 04.10. 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.
32. Комзюк А. Т. Забезпечення світових стандартів надання органами внутрішніх справ адміністративних послуг як першочергове завдання їх реформування : матеріали міжнар. наук.-практ конф. [“Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної державим”] ; (м. Одеса, 14 15 жовтня 2004 р.) / Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ. – Одеса : Вид-во Одеськ. юрид. ін-ту Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – Ч. 1. – С. 55 60.
33. Якубовський О. Взаємодія держави і громадянського суспільства в Україні / О. Якубовський, Т. Бутирська // Вісник Нац. академії держ. упр. при Президентові України. – 2004. – № 1. – С. 317 321.
34. Черныш М. Ф. Противоречия становления социального партнерства
/ М. Ф. Черныш // Социологические исследования. – 2004. – № 6. – С. 16 26.
35. Лыков В. Средства массовой информации в деятельности органов внутренних дел / В. Лыков // Профессионал. – 2001. – № 5. – С. 36 39.
36. Бородін І. Л. Поєднання загальнодержавних інтересів та місцевого самоврядування в діяльності міліції : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. [“Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави”]; (м. Одеса, 14 15 жовтня 2004 р. / Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ. – Одеса : Вид-во Одеськ. юрид. ін-ту Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – Ч. 1. – С. 45 49.
37. Про Експеримент по реформуванню діяльності міського відділення міліції Комінтернівського РВ Харківського міського управління і Солоницівського селищного відділу міліції Дергачівського РВ Управління МВС в Харківській області. – МВС України, 2004. – С. 53 74.
38. Варнавский В. Государственно-частное партнерство как альтернатива приватизации в инфраструктурном комплексе / В. Варнавский // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 2. – С. 47 52.
39. Темницкий А. Л. Ориентация рабочих на патерналистские и партнерские отношения с руководством / А. Л. Темницкий // Социологические исследования. – 2004. – № 6. – С. 26 37.
40. Бьерн Ивенс. Менеджмент ключевых клиентов / Ивенс Бьерн // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 3. – С. 109 114.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
42. Див. : Борисов В. В. Некоторые актуальные вопросы развития правового порядка / В. В. Борисов // Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1998. – Вып. 1. ; Борисов В. В. Правовой порядок развитого социализма / В. В. Борисов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1977. 408 с.
43. Артемов В. М. Правопорядок в современном российском обществе: концеп-туальные обоснования и инновации / Виктор Михайлович Артемов. – М., 1998. – 145 с.
44. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура. Методологические проблемы / Николай Миронович Кейзеров. – М. : Юрид. лит., 1983. – 231 с.
45. Карери Дж. Порядок и беспорядок в структуре материи / Дж. Карери. – М. : Мир, 1985. – 230 с.
46. Мураметс О. Ф. Законность и правопорядок в социалистическом обществе / О. Ф. Мураметс, Т. М. Шамба. – М. : Юрид. лит, 1979. – 176 с.
47. Шапсугов Д. Ю. Правовой закон как условие обеспечения оптимального единства государственной власти / Д. Ю. Шапсугов // Северо-Кавказский юридический вестник. – 2001. № 3. – С. 4.
48. Баранов П. П. Правовой порядок : концептуальный анализ : монография / П. П. Баранов, И. А. Жуков, Г. С. Працко; под общ. ред. Л. П. Рассказова. – Ростов н/Д : Изд-во ЮФУ, 2008. – 528 с.
49. Кирилюк Т. Ю. Правопорядок у суспільстві як результат правомірної поведінки / Т. Ю. Кирилюк // Часопис Київського університету права. – 2009. № 1. – С. 39 44.
50. Оніщенко Н. М. Категорія “сприйняття права” у контексті утвердження принципу законності, забезпечення правопорядку та соціальної безпеки
/ Н. М. Оніщенко // Держава і право. – 2008. № 40. – С. 3 12.
51. Ушаков О. М. Загальна тенденція розвитку права, законності та правопорядку / О. М. Ушаков // Держава і право. – 2008. № 41. –
С. 122 127.
52. Афанасьєв К. Правопорядок і законність як суттєві ознаки правової держави / К. Афанасьєв // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. № 3. – С. 50 56.
53. Кміта О. В. Формування системи гарантій законності та правопорядку в процесі становлення незалежної України / О. В. Кміта // Держава і право. – Вип. 27. – С. 241 248.
54. Явич Л. С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы / Лев Самойлович Явич. – М. : Юрид. лит., 1978. – С. 11.
55. Александров Н. Г. Сущность права / Николай Григорьевич Александров. – М., 1950. – С. 34 48.
56. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : „Статут”, 1999. – 712 с.
57. Теория права и государства : учебник / под ред. А. С. Васильева. – X. : ООО „Одиссей”, 2006. – 480 с.
58. Комаров С. А. Общая теория государства и права : учебник / Сергей Александрович Комаров ; [4-е изд., перераб и доп.]. – М. : Юрайт, 1998. – 416 с.
59. Леушин В. И. Теория государства и права / Владимир Ильич Леушин. – М., 2003. – С. 64.
60. Лившиц Р. З. Государство и право в современном обществе [новые подходы к узловым проблемам теории государства и права] // Теория права : новые идеи : [сборник] / АН СССР. Ин-т гос-ва и права ; [редкол. : Р.З. Лившиц и др.]. – М., 1991. – Вып. 1. – С. 4–28.
61. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / Олег Эрнестович Лейст ; под ред. д.ю.н., профессора В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2008. – 452 с.
62. Телешун С. Структурні елементи вертикалі політичної влади і державного управління та органи місцевого самоврядування / С. Телешун // Право України. – 2000. – № 7. – С. 18 20.
63. Кириченко Л. Народовладдя і місцеве самоврядування в Україні
/ Л. Кириченко // Право України. – 2001. – № 6. – С. 99 101.
64. Мягченко М. Загальнотеоретичні засади діяльності органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування в Україні / М. Мягченко // Право України. – 2000. – № 7. – С. 18 20.
65. Хоменець Р. Участь населення у вирішенні питань місцевого значення
/ Р. Хоменець // Право України. – 2000. – № 7. – С. 21 22.
66. Див. : Козбаненко В. А. Государственное управление : основы теории и организации : учебник / В. А. Козбаненко ; [в 2 т]. – М., 2002. Т. 1. C. 232 ; Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник для юридических вузов] / А. Б. Венгеров. – М., 2000. С. 190 ; Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева ; [3-е изд., перераб. и доп.]. – М., 2001. С. 20 ; Абдулаев М.И. Теория государства и права : учебник / М.И. Абдулаев; [2-е изд., дополн.]. – М. : Финансовый контроль, 2004. – 410 с.
67. Куліш А. М. Законність і правопорядок : теоретичний аспект / А. М. Куліш // Вісник НУВС. – 2003. № 23. – С. 171 175.
68. Черданцев А. Ф. Проблемы правопорядка и российское государство
/ А. Ф. Черданцев // Право и жизнь. 2000. № 5. С. 29.
69. Шабуров А. С. Законность и правопорядок : [учебник для вузов]
/ А. С. Шабуров // Теория государства и права. – М., 1997. С. 457.
70. Алексеев С. С. Общая теория права / Сергей Сергеевич Алексеев ; [в 2 т]. – М., 1982. – Т.1. С. 235.
71. Общая теория государства и права : академический курс : учеб. для вузов / отв. ред. М. Н. Марченко ; [в 3 т] ; [изд. 2-е]. – М. : Зерцало-М, 2002. –
Т. 1. – 528 с.
72. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку : указ Президента України від 16 червня 1999 р. № 650 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 1100.
73. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції : закон України від 4 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. № 23. – Ст. 323.
74. Європейська хартія місцевого самоврядування // Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / За заг. ред. А.П. Зайця. – К.: Вид. Дім „ІнЮре”, 2002. – С. 225 231.
75. Про утворення місцевої міліції : указ Президента України від 22.01.2001 р. № 29 // Офіційний вісник України. – 2001. № 4. – Ст. 112.
76. Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України : закон України від 25.03.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 18 19. –
Ст. 267.
77. Див. : Закон України від 03.06.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. № 27 28. Ст. 253 ; Закон України від 28.12.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. № 5 6. № 7 8. – Ст. 78 ; Закон України від 19.12.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. № 7 8. – Ст. 66; Закон України від 20.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. № 9, № 10-11. – Ст. 96 ; Закон України від 23.12.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. № 7 8. – Ст. 162 ; Закон України від 25.03.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. № 17, № 18 19. – Ст. 267.
78. Грищенко М. В. Аналіз правового механізму забезпечення суспільного правопорядку на місцевому рівні / М. В. Грищенко // Науковий вісник ДДУВС. – 2006. № 2 (27). – С. 230 233.
79. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / Вадим Борисович Аверьянов. – К. : Вища школа, 1979. – 246 с. ; Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [В. Б. Авер’янов та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Аве-р’янова ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2003. – 384 с.
80. Барабашев Г. В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания) / Г. В. Барабашев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 280 с.
81. Безуглов А. А. Конституционное право России / А. А. Безуглов, С. А. Сол-датов ; [в 3 т]. – М., 2001. – Т. 1. – С. 345–351.
82. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права / Олег Емельянович Кутафин. – М. : Юристь, 2001. – 444 с.
83. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Борис Михайлович. Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 с.
84. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : підручник / Олег Федорович Фрицький ; [2-е вид., перероб. та доп.]. – К. : Юрінком Iнтер, 2004. – 509 с.
85. Шеремет К. Ф. Актуальные проблемы формирования местного самоуправления в Российской Федерации („круглый стол”) / К. Ф. Шеремет // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 33.
86. Фролов В. В. Теоретико-правовые аспекты обеспечения законности в Рос-сии : монография / Владислав Владимирович Фролов ; Мин-во образования и науки Рос. Федерации, Санкт-Петерб. фил. «Рос. нового ун-та». – Санкт-Петербург : ООО «Типография «Береста», 2008. – 96 с.
87. Фролов В.В. Законность, демократия и милициия : монография / Владислав Владимирович Фролов. – М. : Изд-во «Спутник+», 2009. – 125 с.
88. Солоненко О. М. Реалізація функцій забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян у системі місцевого самоврядування : (організаційно-правові питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / О. М. Солоненко. – К., 2001. – 19 с.
89. Артемов В. М. Правопорядок в современном российском обществе : концептуальные обоснования и инновации : монография / Виктор Михайлович Артемов. – М., 1998. – 145 с.
90. Пашкова Н. В. Обеспечение законности в деятельности органов внутренних дел : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Пашкова Наталия Владимировна. – М., 2006. 169 с.
91. Біленко Б. Гарантії законності у взаємовідносинах громадянина та спів-робітника міліції / Б. Біленко // Юридична України. – 2005. № 3. – С. 78 81.
92. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
93. Петренко М. Я. Правові форми діяльності органів місцевого самоврядуван-ня щодо забезпечення законності та правопорядку / М. Я. Петренко // Віс-ник НУВС. – 2003. № 23. – С. 148 155.
94. Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами : закон України від 19.12.1995 р. // Відомості Верховної Ради України.
1995. № 46. Ст. 345.
95. Про дорожній рух : закон України від 10.11.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 31. Ст. 338.
96. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос Уукраїни. 2003.
12 берез. (№ 45 46), 13 берез. (№ 47 48).
97. Колпаков В. К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка : [учебное пособие] / Валерий Константинович Колпаков. – К. : Украинская академия внутренних дел, 1993. – 80 с.
98. Философский энциклопедический словарь / под ред. П. Н. Федосеева,
С. М. Ковалева. – М. : Советская энциклопедия, 1980. – 672 с.
99. Полищук А. Д. Взаимодействие милиции с добровольными народными дружинами в сфере охраны общественного порядка. Административно-правовой аспект : [учебное пособие] / А. Д. Полищук. – Киев : НИИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1981. 120 с.
100. Кулик В. П. Методология права / В. П. Кулик. – М. : Прогресс, 1978. – 121 с.
101. Философский энциклопедический словарь / под ред. С. М. Ковалева,
В. Г. Панова, П. Н. Федосеева. – М. : Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.
102. Сущенко В. Д. Організація управління персоналом в ОВС / В. Д. Сущенко, А. М. Смирнов, О. І. Коваленко, А. А. Смирнов. – К. : Академія внутрішніх справ, 1999. – 352 с.
103. Керженцев П. М. Принципы организации. Избранные произведения / П.М. Керженцев. – М. : Экономика, 1968. – 464 с.
104. Мангутов И. С. Организатор и организаторская деятельность
/ И. С. Мангутов, Л. И. Уманский. – Л. : ЛГУ, 1975. – 185 с.
105. Научная организация управления в аппаратах милиции / под ред.
Ю. М. Козлова. – М. : Юрид. лит., 1975. – 243 с.
106. Українське державотворення. Невитребуваний потенціал : словник-довідник / О. М. Мироненко, Ю. І. Римаренко, І. Б. Усенко, В. А. Чехович. – К. : Либідь, 1997. – 560 с.; Словник української мови / ред. кол. :
І. К. Білодід (голова) [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1975. – Т. 6. – 832 с.
107. Малая Советская Энциклопедия. – М. : Советская энциклопедия, 1958. – Т. 2. – 785 с.
108. Музичук О. М. Напрямки вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ з громадськістю в сфері охорони громадського порядку
/ О. М. Музичук // Право і безпека. – 2003. № 2/3. – С. 114 117.
109. Ермаков К. К. Взаимодействие и координация в органах внутренних дел : лекция / К. К. Ермаков. – М. : Академия МВД СССР, 1971. – 24 с.
110. Аксенов А. А. Организация взаимодействия в органах внутренних дел как функция управления : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.02 / А. А. Аксенов ; Академия МВД СССР. – М., 1974. – 24 с.
111. Сидоренко В.С. Управленческие правоотношения / В.С. Сидоренко. – М. : Академия МВД СССР, 1972. – 87 с.
112. Бородин С. В. Рационализация охраны общественного порядка
/ С. В. Бородин. – М. : Академия МВД СССР, 1977. – 121 с.
113. Білоконь М. В. Партнерські відносини в діяльності міліції : поняття, сутність та форми / М. В. Білоконь // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. № 1. – С. 3–9.
114. Програма міліція і населення партнери : затверджена рішенням Колегії МВС України від 28.12.1999 р. № 8 Км/1. – К.: МВСУ, 1999.
115. Комплексна програма удосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999 2005 рр. : наказ МВС України № 61 від 29.01.1999 р. – К. : МВСУ, 1999.
116. Буева Л. П. Человек : Деятельность и общение / Л. П. Буева. – М., 1978. – С. 68.
117. Бандурка А. М. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харь-к