АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ

Вступ ………………………..………………………..………….. 4
Розділ 1. Поняття митного законодавства України: спів-відношення та взаємозв’язок з митною справою …………..
13
1.1. Поняття митного законодавства і характерні риси пред-мета його регулювання ………………………..………………..
13
1.2. Сутність митної справи її структура і місце в системі державного управління ………………………..………………..
33
1.3. Адміністративно-правове забезпечення діяльності митної служби ………………………..………………………..………….
60
Висновки до першого розділу ………………………..……….. 82
Розділ 2. Концептуальні основи митного законодавства України ………………………..………………………..………..
86
2.1. Система митного законодавства …………………………... 86
2.2. Методи регулювання митного законодавства ……………. 96
2.3. Принципи митного законодавства ………………………… 110
2.4. Значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства ………………………..………………………………
126
Висновки до другого розділу ………………………..………... 137
Розділ 3. Зміст і форма митного законодавства України …. 144
3.1. Митно-правові норми як визначальний елемент змісту митного законодавства ………………………..…………………
144
3.2. Види митно-правових норм, їх класифікація та особливості застосування ………………………..………………………...
163
3.3. Закон – основна форма митного законодавства ………….. 189
Висновки до третього розділу ………………………..………. 197

Розділ 4. Юридичні гарантії забезпечення законності в реалізації митного законодавства України …………………

202
4.1. Контроль за діяльністю митних органів ………………….. 202
4.2. Організація розгляду звернень громадян у митні органи ... 223
4.3. Судовий контроль у галузі митної справи ………………... 249
4.4. Прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням митного законодавства ………………………..…………………
269
Висновки до четвертого розділу ……………………………... 292
Розділ 5. Адаптація митного законодавства України в контексті Європейського вибору: проблеми й етапи вирішення ………………………..………………………..………….

299
5.1. Організаційно-правові засади і перспективи адаптації митного законодавства України до вимог Європейського Союзу ………………………..………………………..……………..

299
5.2. Етапи і пріоритетні напрямки адаптації митного законодавства України до правового простору Європейського Союзу ………………………..………………………..…………..

330
Висновки до п’ятого розділу ………………………..………… 353
Загальні висновки ………………………..……………………. 360
Додатки ………………………..………………………..……….. 388
Список використаних джерел ………………………..………. 400

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі у правовій системі України підвищується роль митного законодавства як однієї з найбільш динамічних галузей вітчизняного права, яка суттєво впливає на формування нової системи правовідносин, становлення в Україні суверенної, незалежної, демократичної, правової держави, дієздатних суб’єктів зовнішньоекономічних процесів і міжнародної торгівлі.
Постійні корекції, доповнення і зміни системи міжнародних інтересів і потреб спонукають безперервний розвиток відносин у владно-митній сфері, переважна більшість яких підпадає під дію конкретних митно-правових інститутів. Така перманентність митного законодавства ускладнює вивчення предмета його регулювання, зміст і пріоритети якого з часом підлягають суттєвим трансформаціям.
Сьогодні митне законодавство набуває принципово нової ролі, основні акценти характеристики якого зміщуються від суто контрольних і фіскальних до регулятивних і правозахисних. Традиційно митна галузь сприймається як сукупність правових норм, що регламентують структуру й діяльність митних органів, їх посадових осіб і відбивають особливості функціонування всього апарату митної служби, а найчастіше головним напрямком мають охорону економічних інтересів держави в цілому. Функції, пов’язані із забезпеченням прав, свобод та інтересів особи сприймаються як другорядні. Здійснювана адміністративна реформа має одним із основних напрямків зміну усталених принципів, постанову на перше місце функцій забезпечення реалізації прав особи, а роль державних інституцій має полягати насамперед у всебічному сприянні належній реалізації відповідних прав. Наведена цільова переорієнтація як у митно-правовій царині, так і в діяльності органів митної служби – це складний процес, бо передбачає необхідність рішучого подолання певних глибоко укорінених вад митної системи, за якої інтереси держави домінують над інтересами особи. Йдеться про зміну базових ідеологічних засад митних відносин держави й суспільства. Саме це є серцевиною модернізації митної системи й основною передумовою впровадження передових досягнень цивілізації у вітчизняний митний простір і рух України до Європи.
Еволюція митних відносин, що відбувається в Україні, поступово збагачує митне законодавство. Це зумовлено першочерговим забезпеченням пріоритету прав та свобод людини і громадянина, впровадженням в державі ринкових відносин і розбудовою засад національної митної системи.
Проблеми, пов’язані з суспільними відносинами, що складалися в сучасній митно-правовій галузі, постійно перебувають у центрі уваги вчених-фахівців з теорії управління й адміністративного права, серед яких: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, Л.К. Воронова, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, М.П. Кучерявенко, Н.Р. Нижник, А.О. Селіванов, В.Я. Тацій, М.М. Тищенко, О.П. Рябченко, О.О. Шкарупа. Окремим аспектам митного законодавства присвятили роботи Ю.М. Дьомін, А.В. Кольбенко, В.Т. Комзюк, Т.В. Коренєва, Б.А. Кормич, О.О. Крестьянінов, А.В. Мазур, С.І. Пахомов, Д.В. Приймаченко, К.К. Сандровський, О.В. Тодощак, М.Г. Шульга та ін.
Актуальні схеми митно-правового регулювання, більшість із яких була розроблена до прийняття й набуття чинності Митного кодексу України 2002 р., потребують свого вдосконалення, а в деяких випадках і повної зміни. Саме це у першу чергу змушує шукати нові нагальні проблеми в теорії митного права. Серед низки малодосліджених або взагалі не досліджених положень цієї правової галузі найбільш пріоритетною є проблема теоретичного узагальнення законодавчого регулювання митної справи.
Система законодавчих актів, що становлять зміст митного законодавства, знаходяться в постійній реалізації. Ця правова категорія вирізняється складною структурою, в основу якої покладені безперервні процеси формування нормативно-правого забезпечення та безпосередньої реалізації різних потреб та інтересів за допомогою відповідних форм митної діяльності й адміністративно-правового захисту. Необхідність всебічного дослідження суспільних відносин щодо здійснення митної справи в умовах проведення системного реформування зумовлює актуальність даної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування на 2001-2005 роки”, № 0186.0.070865.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосовчої практики митних органів, аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства розробити й надати науково обґрунтовані поняття основних митно-правових категорій, а також опрацювати пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства, яке регулює правові відносини у сфері митної справи.
Відповідно до поставленої мети в роботі зроблена спроба вирішити наступні основні завдання:
– з’ясувати сутність і зміст поняття "митне законодавство", розкрити ознаки й риси, притаманні предмету його регулювання;
– додатково обґрунтувати співвідношення та взаємозв’язок митного законодавства України з митною справою;
– розкрити зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності митних органів, проаналізувати форми і методи його здійснення;
– охарактеризувати систему митного законодавства, його методи і принципи;
– розкрити значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства;
– конкретизувати зміст і форму митного законодавства, надати характеристику митно-правовим нормам як визначальному елементу його змісту, уточнити особливості їх застосування;
– проаналізувати розвиток регулятивних, фіскальних і правоохоронних аспектів митного законодавства;
– визначити сутність гарантій законності при застосуванні митного законодавства;
– здійснити наукове обґрунтування організаційно-правових засад адаптації митного законодавства України до вимог ЄС та її участі у єдиному економічному просторі країн СНД.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних інтересів і похідних від них відносин, що виникають і реалізуються в межах дії сучасного законодавства України з питань митної справи.
Предметом дослідження виступають адміністративно-правові закономірності розвитку митного законодавства, його предмет, система, принципи, методи і форми регулювання, способи забезпечення законності в митній сфері, проблеми адаптації національного митного законодавства до норм і стандартів Євросоюзу.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи становлять загальновизнані наукові критерії об'єктивності й дослідницькі методи, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм. Діалектичний та історичній методи послужили дослідженню процесів становлення й розвитку митного законодавства, закономірних трансформацій у змісті його основних категорій та інститутів адміністративного права; формально-логічний і соціологічний – окресленню ролі й місця митної справи в державному управлінні, її особливостей і призначення; статистичний і порівняльно-правовий – визначенню напрямків удосконалення правових засад, практики діяльності митних органів і пріоритетності в адаптації вітчизняного законодавства до відповідних міжнародних норм і стандартів ЄС; граматичного розгляду й тлумачення правових норм – виявленню прогалин та інших недоліків митного законодавства, виробленню пропозицій щодо його поліпшення; логіко-семантичний і метод сходження від абстрактного до конкретного – поглибленню понятійного митно-правового апарату, з’ясуванню сутності загальних та особливих рис способів забезпечення законності в митній сфері.
Нормативну й емпіричну базу дослідження становлять положення Конституції, законів, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів, указів Президента, нормативних актів Держмитслужби та інших центральних органів виконавчої влади України, узагальнення правозастосовчої практики митних органів, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, й результати соціологічного опитування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим монографічним дослідженням проблем становлення й розвитку митного законодавства України. У ній обґрунтовується низка нових концептуальних у теоретичному плані й важливих для юридичної науки і практики значущих понять, положень і висновків, а саме:
– стверджується, що предметом законодавчого митно-правового регулювання виступають суспільні відносини щодо здійснення митної справи Української держави, наводиться її поняття й висвітлюються відповідні виконавчо-розпорядчі аспекти;
– пропонується широке трактування методів митно-правового регулювання, провадиться їх класифікація й галузева характеристика;
– сформовано систему принципів становлення й розвитку митного законодавства України, визначено їх види й розкрито зміст;
– досліджується роль митного законодавства в умовах демократизації суспільства, визначаються чинники, що зумовлюють подальше підвищення його творчої, конструктивної ролі, аналізуються види і зміст функцій цього законодавства;
– обґрунтовуються положення, згідно з якими пропонується вважати, що зміст митного законодавства становлять митно-правові норми, формулюється їх визначення, структура й види, характеризується основна форма цього законодавства – митно-правовий закон;
– висвітлюються особливості забезпечення законності у сфері реалізації митного законодавства, з’ясовуються характерні ознаки відповідних способів, як-то: державний контроль; звернення громадян до митних органів; судовий контроль; прокурорський нагляд за дотриманням і застосуванням митного законодавства;
– провадиться загальний аналіз етапів і напрямків адаптації національного митного законодавства до вимог ЄС, сформульовано відповідні рекомендації по підвищенню ефективності інтеграційних процесів в Україні на шляху до єдиного митно-правового простору.
Уперше:
– сформульовано поняття "митне законодавство України" як відносно самостійна галузь законодавства, що активно розвивається, розкриваються його характерні риси (предмет, метод регулювання та його соціальна роль);
– наведено авторське тлумачення й уточнення предмета митно-правового регулювання, яким є митні відносини по запровадженню митної справи (діяльності) Української держави, висвітлено її державно-владні (адміністративні) аспекти;
– в контексті правової доктрини визначаються й порівнюються тотожні риси виконавчої й митної діяльності, окреслюються спільні й відмінні форми й методи діяльності компетентних органів;
– аргументується авторський висновок, що суб’єктами митного регулювання мають визнаватися всі державні органи (законодавчої, виконавчої й судової влади, місцевого самоврядування), які мають відповідну компетенцію в царині митних відносин;
– комплексно досліджуються такі категорії митного законодавства, як "система", "методи", "принципи", "зміст", "форма" ;
– сформоване визначення митної справи як нового різновиду управлінської діяльності та форми безпосереднього втілення у життя складових митної політики;
– характеризуються способи забезпечення законності у сфері митної діяльності;
– здійснено аналіз вітчизняного митного законодавства щодо відповідності його європейським нормам і стандартам, показуються пріоритетні напрямки його розвитку, сформульовані конкретні пропозиції по внесенню змін до чинних митно-правових актів і щодо прийняття нових;
– проведено авторську класифікацію митних проваджень, визначаються їх види, досліджуються тенденції розвитку й законодавчого забезпечення процедурного механізму розгляду митних справ.
Удосконалено:
– визначення системи функцій митного законодавства, що має комплексну побудову, й окреслено його межі серед інших правових галузей, насамперед “управлінських”, “господарських” і міжнародних”;
– існуючі погляди на зміст таких категорій, як “митне адміністрування”, “митне оформлення”, “митні процедури”, “органи митної служби”, “посадові особи органів митної служби”;
– систему критеріїв завершення новітньої кодифікації митного законодавства;
– формулювання митної діяльності як одного з різновидів державного управління, що використовується органами митної служби.
Набуло подальшого розвитку:
– дослідження сучасного етапу становлення митного законодавства України, відправною ознакою якого є трансформація (еволюція) цієї правової галузі в умовах модернізації митної системи;
– положення про необхідність переосмислення існуючого уявлення щодо значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства;
– обґрунтування сучасних шляхів удосконалення митного законодавства України в умовах євроінтеграційних процесів стосовно концепції багатовекторної зовнішньоекономічної політики.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні узагальнення, висновки й рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки адміністративного й митного права та практики застосування його норм, зокрема:
– у науково-дослідницькій діяльності отримані результати являють собою теорію митного законодавства, яку доречно використовувати у подальших дослідженнях нагальних проблем управління зовнішньоекономічною діяльністю, правового регулювання митної справи України в умовах її інтеграції до ЄС;
– у сфері правотворчості – при підготовці і прийнятті низки проектів законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства, зокрема, Митного Кодексу України, постанов КМ України, при розробці конкретних пропозицій щодо концепцій модернізації й розвитку митної служби, митної політики та економічної безпеки України;
– у правозастосуванні – для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, економічного суверенітету держави, підвищення ефективності фіскальних функцій органів митної служби, контрольно-охоронних повноважень і рівня митно-правової культури населення і професіоналізму працівників митних органів;
– у навчальному процесі – при підготовці розділів підручників, навчальних посібників, текстів лекцій, при викладанні таких учбових дисциплін, як "Адміністративне право України" і "Митне право України".
Деякі пропозиції вже реалізовані у проектах нормативних актів, співрозробником яких був дисертант. Це Закони України "Про дисциплінарний статут працівників митної служби України", "Про державний контроль у сфері виконавчої влади", "Про охорону пам’яток археології", "Про Державну митну службу України".
Наукові напрацювання дисертаційного дослідження використовуються в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого при читанні лекцій з курсів "Адміністративне право України", "Митне право України", при підготовці навчальних і робочих програм, планів семінарських, практичних занять, лекційних матеріалів з означених програм, у консультативній роботі зі студентами, при наданні правової допомоги працівниками митних органів, при проведенні семінарів для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності "Митне забезпечення експортно-імпортних операцій", у підготовці збірника "Митне законодавство України" (м. Харків, 2004 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення доповідалися на таких наукових, науково-практичних міжнародних і регіональних конференціях, семінарах, "круглих столах", як-от: Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування. (м. Суми, 2000 р.); Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод. (м. Харків, 2000 р.); Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. (м. Харків, 2001 р.); Митна політика України на сучасному етапі. (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність. (м. Харків, 2003 р.); Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування. (м. Одеса, 2003 р.); Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення. (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні". (м. Харків, 2004 р).
Публікації. За темою дисертації опубліковано: монографію, 21 статтю у фахових наукових виданнях. Окремі висновки, пропозиції й рекомендації дисертаційного дослідження викладено в розділах навчального посібника “Митне право України”: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – 114 с., “Адміністративне право України”. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с., у 7-ми тезах доповідей за матеріалами конференцій, семінарів та "круглих столів".
Структура дисертації складається зі вступу, 5-ти розділів, 16-ти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 430 сторінок. Список використаних джерел становить 329 найменувань і займає 31 сторінку. Додатки містяться на 12 сторінках.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Конституційні засади формування, розвитку й реалізації митного законодавства України, яке відповідало б вимогам часу, мають насамперед підвищити ефективність митної системи, гарантувати права та свободи людини і громадянина у сфері здійснення державної митної справи. Митна справа є складником зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної діяльності України. Значення її не обмежується конкретною митною обставиною і виявляється не лише, коли виникає необхідність забезпечити порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Вона є невід’ємним атрибутом подальшого економічного соціально-культурного розвитку держави, виховання людини.
Для запровадження митної справи використовуються різні засоби, основним із яких є митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням митних платежів, процедурами митного контролю й оформлення, боротьбою з контрабандою, порушеннями митних правил тощо. Митна справа тісно пов’язана з правом та законодавством. Проблеми їх взаємозв’язку, як і проблеми комплексного співвідношення різногалузевих інститутів, завжди перебували в царині уваги адміністративно-правової науки, представники якої зосереджували пошуки не лише на характеристиці відповідних елементів, а передусім на вирішенні проблем їх раціонального поєднання в національному правовому просторі.
Митне право – одна зі складових митної системи, здобуток суспільства, необхідний атрибут держави, що знаходить своє зовнішнє відбиття у формалізованих системно-владних приписах. Гарантувати належну поведінку учасників митних відносин, забезпечити її законодавче закріплення, розвиток її пріоритетних напрямків та охорону, в змозі лише держава за допомогою спеціально уповноважених органів виконавчої влади.
З митною справою й митним правом тісно пов’язано митне законодавство, яке за його глибинною сутністю можна поділити на демократичне, соціально справедливе законодавство і на формальне, тобто те, яке знаходить своє зовнішнє відбиття в нормативних приписах і не підкріплено адміністративно-службовими діями з боку держави щодо забезпечення завдань митної політики. За зовнішнім проявом демократичне митне законодавство теж є формальним, а формалізовано воно в нормах митного права й законодавчих актах. Демократичний стан митного законодавства тісно пов’язаний з його системою, методами, принципами й формою. Демократичність митного законодавства потребує максимальної ефективності цих чинників. Їх зміцнення можливе лише на кодифікаційних засадах, які забезпечують повноту, єдність, погодженість і стабільність основних елементів митного законодавства. Дисертаційне дослідження викладеного дало нам можливість зробити наступні загальні висновки:
1. В сучасний період митне законодавство України слід розглядати як систему законодавчих актів, що виражають основоположні митно-правові норми, покликані на засадах принципів єдності гуманізму, демократизму і справедливості регулювати здійснення митної справи в державі. Митне законодавство України досліджується в контексті його відмінності від митного права, а також взаємозв’язку з відповідними митно- й адміністративно-правовими нормами. Головним систематизуючим чинником, що характеризує й відмежовує дану галузь українського законодавства від інших галузей є предмет регулювання. Він представлений митною справою (діяльністю) Української держави, якій притаманні відповідні риси, а також взаємозв’язки з іншими видами соціальної діяльності, зокрема, з державним управлінням.
2. Митна справа – складова державного управління у сфері зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності, яку можна визначити як систему суспільних відносин, що виникають під час переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а також у зв’язку із забезпеченням економічних, регулятивних і правоохоронних завдань митної політики держави, сформульованих у Митному кодексі України та інших законодавчих актах, де відповідно до норм права одним із суб’єктів виступає орган або установа митної служби, їх організація або посадовець.
3. За сучасних умов основне завдання діяльності митних органів переміщується з охорони державних інтересів до забезпечення прав і свобод громадян в царині митних відносин. Вирізняються основні чинники структури митної справи: суб’єкти, об’єкти, форма й методи. В аспекті подальшої деталізації митних суспільних відносин виокремлюються такі види митної діяльності, які мають пріоритетне значення у її структурі: забезпечення порядку переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; запровадження ефективних і одночасно спрощених процедур митного оформлення й контролю; інформатизація митної системи; викорінення корупційних проявів у митній системі й боротьба з порушеннями чинного законодавства.
4. Митна справа повинна здійснюватися з урахуванням інтересів відповідних суб’єктів. Інтерес у стабільності митних відносин має дуалістичну природу щодо державних митних органів, громадян та юридичних осіб. Держава заінтересована в належному правовому стані митного порядку й занепокоєна передовсім у достатності сил і засобів щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності органів митної служби, особливо що стосується її процесуальних (процедурних) аспектів.
5. Митна діяльність, існуючи поряд з іншими видами юридичного процесу, запроваджується практично всіма митними органами та їх працівниками й поділяється на (а) зовнішній, внутрішній процес і митне діловодство й (б) установчу, нормативну та юрисдикційну митну діяльність. Указані чинники становлять функціональну сутність процесуальної діяльності митних органів.
6. Митно-процесуальні форми нерозривно пов’язані з відповідними провадженням у справах про порушення митних правил, яке складається з 4-х стадій: а) порушення справи; б) розгляд і винесення постанови у справі; в) оскарження й опротестування постанови; г) виконання постанови про накладання адміністративного стягнення за порушення митних правил.
7. Завершальним результатом митно-процесуальної діяльності виступає відповідний акт митного регулювання – підзаконне офіційне рішення, яке прийняте митним органом або його посадовою особою в межах їх компетенції в односторонньому владному порядку, з дотриманням належної процедури і встановленої форми і яке породжує юридичні наслідки.
8. Відтепер Україна має досить розгалужену систему митного законодавства, яка в цілому характеризується єдністю й диференційністю. Єдність системи, утворюючих її актів обумовлена характером їх змісту, виражених у них базових митно-правових норм. Зрозуміло, що вся багатоманітність основоположних митно-правових норм не може бути виражена окремим нормативним актом або навіть їх відповідною сукупністю. Ця властивість притаманна всій системі, всім нормативним актам, які входять до її складу. Внутрішня єдність митного законодавства доповнюється зовнішнім верховенством Конституції України, а також об’єднуючою функцією відповідних галузевих кодифікаційних актів. Будучи засобом вироблення нормативних узагальнень і, відповідно, функціональним чинником структури самого митного права, кодифіковані акти виступають об’єднуючим началом стосовно того чи іншого комплексу нормативних актів – своєрідного системного стрижня, що зв’язує нормативний акт в цілі системи і підсистеми. Таким актом у даній системі є Митний кодекс України як визначальний кодифікований чинник (елемент), об’єднуючий акти вищих органів державної влади України, що прийняті з питань митної справи, надає їм необхідної стійкості і стабільності.
9. Проведене дослідження дає можливість визначити, що диференціація структурних елементів митного законодавства проявляється в членінні її на відповідні тісно взаємозв’язані, але відносно самостійні частини – законодавчі і підзаконні нормативні акти. Сукупність останніх можна уявити як чисельну структурно-функціональну динамічну систему, що складається з великої кількості взаємозв’язаних ланок, які представляють собою самостійні (причому такі ж складні) правові системи й підсистеми.
10. Характерним є і те, що система митного законодавства в цілому і в окремих його складниках має багаторівневий, різносторонній характер і виступає певною ієрархічною (вертикальною) структурою, що відтворює виключно відносини підлеглості й субординації і чинить тим самим тиск, суттєво впливає на забезпечення її внутрішньої узгодженості, юридичної єдності й цілісності. Зміцнення цих зв’язків, контроль за їх дотриманням всіма митними органами – важлива умова стабільності нормативно-правових актів, підвищення їх соціально-правової ролі як джерел права. І навпаки, будь-яке відхилення від принципів ієрархічності системи митного законодавства викликає суперечності, знижує його узгодженість і цілісність, а разом з тим й ефективність нормативно-правових актів як джерел і форм митного законодавства.
11. Важливими рисами митного законодавства Української держави виступають методи законодавчого митно-правового регулювання. При цьому зазначимо, що, по-перше, всі вони тією чи іншою мірою зумовлені предметом регулювання і ґрунтуються на нормах митного законодавства держави. По-друге, застосовуються з метою запровадження соціальної справедливості в митно-правову царину. Звідси формулюється визначення даного поняття: метод законодавчого митно-правового регулювання становить собою засновану на нормах митного законодавства й обумовлену предметом регулювання сукупність прийомів і способів впливу на поведінку й організацію діяльності суб’єктів митних відносин, скерованих на вирішення завдань митної політики держави. Визначальним методом митно-правового регулювання є імперативний метод, який ґрунтується на адміністративній підлеглості (підконтрольності) особи (фізичної, юридичної) митним органам держави, що диктують їй митні правила поведінки в галузі зовнішньоекономічної діяльності.
12. За типом регулювання можна класифікувати методи митно-правового регулювання на загально-дозвільний і розпорядчий (метод конкретного адміністративно-митного припису). При домінуванні адміністративних важелів управління у сфері митної справи за обсягом застосування переважають методи розпорядчого змісту.
13. Сутність розпорядчого методу регулювання митних відносин може бути зведена до: а) встановлення певного порядку дій – припис до дій (поведінки) за відповідних умов і належним чином передбачених конкретною митно-правовою нормою; б) заборона певних дій під страхом застосування відповідних заходів впливу, зокрема, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності; в) надання можливості вибору одного з передбачених митно-правовою нормою варіантів належної поведінки; г) надання можливості діяти (або не діяти) за своїм бажанням, тобто чинити (або не чинити) передбачені митно-правовою нормою дії у визначених нею обставинах.
14. За сучасних умов використання лише загальнодозвільного й розпорядчого методів митно-правового регулювання не завжди призводить до бажаного результату. Значний соціально-політичний ефект може дати більш широке використання й інших методів регулювання, зокрема, субординації, координації, реординації, адміністративного договору, визначення митної вартості товарів, стимулювання та ін.
15. Звертаючись до поняття принципів митного законодавства зауважимо, що це вихідні, об’єктивно зумовлені, основоположні чинники, відповідно до яких формується і функціонують система і зміст цієї галузі українського права, яка інтенсивно розвивається згідно з вимогами європейського митного простору. При характеристиці галузевих принципів митного законодавства потрібно виходити із взаємозв’язку з принципами здійснення митної справи України з того, що її галузеві принципи тісно зв’язані з принципами виконавчо-розпорядчої діяльності держави в царині митних відносин. Принципи митної діяльності (митної справи) це потенційні принципи формування галузевих принципів митного законодавства. Однак, при цьому слід підкреслити, що в нормах митного права принципи здійснення митної справи виступають в зміненому виді, приймаючи форму конкретних загальнообов’язкових вимог, що, звичайно, потребує відповідних уточнень і пояснень.
Суть у тому, що система галузевих принципів митного законодавства України різностороння і поділяється на основні принципи і принципи формування і функціонування його конкретних інститутів (частин). До основних належать принципи регулювання взаємовідносин суспільства й митних органів: служіння органів митної служби суспільству й людині; обмеженість втручання органів, здійснюючих функції митної справи, в господарську діяльність громадян і в їх особисте життя; повнота прав і свобод громадян у митно-правовій сфері; взаємна відповідальність учасників митних відносин; мінімально необхідних повноважень митних органів; оптимальне доповнення й урівноваження державно-владних повноважень органів митної служби з компетенцією органів місцевого самоврядування. Названі принципи мають загально-галузеве значення і впливають на зміст окремих інститутів (частин) митного законодавства.
16. Проблемним є питання про значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства. Практично в усіх варіантах такої інтерпретації цілком ігнорується вирішальна спрямованість митного законодавства саме на забезпечення захисту прав і свобод людини. Найчастіше абсолютизується лише одна функціональна сторона – контролююча, тобто митне законодавство визначається переважно як категорія митного контролю з додаванням, що ця галузь регулює відносини відповідальності за порушення митних правил, тобто підкреслюється її каральна функція.
Слід зазначити, що це дуже стійка тенденція, притаманна взагалі пострадянській юридичній науці, включаючи й українську. Тому треба рішуче усувати подібні застарілі стереотипи з наукового тлумачення сучасного значення митного законодавства. Відповідно до змісту принципу верховенства права ключовими характеристиками у трактуванні митного законодавства мають стати не контролююча, а тим більше каральна його функції, а дві нові – правозабезпечувальна, пов’язана із забезпеченням реалізації прав і свобод людини, і правозахисна, пов’язана із захистом економічних інтересів держави і порушених прав громадянина й людини в царині митних відносин.
У контексті реалізації демократичних процесів особливо важливими видаються положення нового Митного кодексу України, які присвячені питанню взаємодії митних органів з іншими інституціями. Зокрема на підставі зазначеного можна вирізнити декілька форм демократичної взаємодії митних органів з органами місцевого самоврядування, які реалізуються на основних 4-х рівнях, як-от: (а) інформаційний, (б) зворотний зв’язок з органами місцевого самоврядування, (в) діалог з органами місцевого самоврядування та їх представниками, (д) спільна відповідальність. Практика демократичних країн свідчить там, де розвинуте місцеве самоврядування, митні органи, їх посадові особи відповідно до чинного законодавства підконтрольні громадськості та їх органам самоврядування.
17. Митно-правові норми, як визначальний елемент змісту митного законодавства, слід розглядати через призму відбиття соціальної дійсності, тобто визначення тотожності предмета їх відображення і предмета регулювання. Митно-правові норми, відбивають те, що регулюють. Отже, об’єктом відображення митно-правових норм є відповідні сторони виконавчо-розпорядчої діяльності держави в митній сфері, або відповідно до чинного законодавства – здійснення митної справи (діяльності). Однак, чи всі митно-правові норми складають зміст митного законодавства України? У дисертації на це запитання дається заперечна відповідь. Зміст митного законодавства становлять, на наш погляд, не будь-які, а лише певні норми. До них відносимо тільки основоположні у своїй ролі митно-правові норми, а за формою – законодавчі, які виражені у відповідних законодавчих актах. Вони й складають підґрунтя, ядро митного законодавства. Митно-правові законодавчі норми, як змістовний елемент митного законодавства, – це веління, що видаються державою й нею охороняються; вони покликані регулювати визначальні у своєму значенні сторони митної діяльності держави і виступають у зв’язку з цим підґрунтям розвитку й удосконалення інших митно-правових норм.
18. Уявлення про законодавчі митно-правові норми доповнюються усвідомленням їх структури, що має визначальне теоретичне і практичне значення. Зауважимо, що в сучасних умовах фактично немає такого мовно-документального викладу, у якому одночасно відбивались і гіпотеза, і диспозиція, і санкція. Однак, якщо перед нами конкретний митно-правовий припис, то він у процесі логічного аналізу неминуче впишеться у структуру митної норми, до складу того чи іншого її елемента. Тільки за наявності всіх трьох елементів законодавча митно-правова норма може забезпечити відповідне відтворення митних відносин. Отже, під структурою митно-правової норми слід розуміти логічну обумовленість названих трьох елементів незалежно від того, де і як вони викладені. У цьому й полягає саме визнання трьох елементів в кожній митно-правовій нормі. Підкреслимо, що вона має також двочленну структуру і складається з: (а) гіпотези, (б) диспозиції й (в) санкції. Причому гіпотеза законодавчої митно-правової норми виступає її обов’язковим структурним елементом. У будь-яких, навіть спеціалізованих приписах так чи інакше вказуються умови, за якими вони діють. У дисертації здійснюється класифікація законодавчих митно-правових норм на наступних засадах: за функціональною роллю, обсягом регулювання, способом впливу на поведінку суб’єктів, формою вираження припису, юридичним характером. Відповідно до зазаначених критеріїв класифікації норми митного законодавства поділяються на слідуючи види: визначальні, норми-приписи, загальні, спеціальні, норми-принципи, установчі, норми дефініції, імперативні, диспозитивні, заохочувальні, рекомендаційні та ін.
19. Детально досліджуються особливості застосування норм митного законодавства, яке має державно-владний характер і виражається: а) у тому, що правозастосовчою діяльністю займаються у межах своєї компетенції державні митні органи, що мають спеціальний статус; б) у здійсненні правозастосовчої діяльності по односторонньому волевиявленню митних органів (їх посадових осіб); в) в обов’язковості виконання правозастосовчих митних актів, прийнятих відповідно до закону, всіма особами, яким вони адресуються або діяльність яких певною мірою стикається з ними; г) у забезпечені даних актів (за необхідністю) державним примусом (інколи вони безпосередньо самі виступають актами адміністративного державного примусу).
20. Для докладнішого з’ясування теоретичних засад чинного митного законодавства особливо ретельно вивчені питання його форми. Аналіз його змісту дозволив сформулювати висновок, що його основною формою є митно-правовий закон. За своїм значенням митно-правовий закон є актом стрижневого характеру. Саме в митно-правових законах містяться визначальні митні норми, які започатковують підвалини регулювання митно-правової сфери, розвивають, доповнюють і змінюють її складники, надаючи їй відповідної єдності і стабільності. Митно-правові норми, закріплені в інших нормативних актах, ґрунтуються на митно-правових законах, мають похідний характер, тобто базуються на тому фундаменті, який встановлено в митно-правовому законі. Окрім цього, зазначимо, що досить часто виникають ситуації, коли в митній сфері доцільніше використовувати норму підзаконного акта. Це зумовлено тим, закон, будучи стабільним, переважно виконує лише загальну роль. А тому, коли потрібна конкретна регламентація, найчастіше використовуються інші форми законодавства – постанови уряду, відомчі нормативні акти; тобто митно-правовий закон не завжди може відігравати центральну роль у процесі прийняття відповідного рішення.
21. Система митно-правових законів характеризується внутрішнім поділом, диференційністю. Отже, митно-правові закони можна уявити динамічною системою, що складається зі значної кількості взаємозв’язаних законів, які самі становлять самостійні, причому теж складні правові системи. У процесі законотворчої діяльності потрібно виходити з того, що основною формою митного законодавства є митно-правовий закон, який характеризується відповідними ознаками й має вищу юридичну силу, що зумовлює підвищення ефективності реалізації митно-правових актів та їх норм всіх рівнів і видів.
Для системи митно-правових законів щодо її диференційної реалізації характерно наявність вертикальних і горизонтальних площин. Вертикальна виражає відносини їх підпорядкованості, субординації й тим самим відчутно впливає на забезпечення її внутрішньої узгодженості, юридичної єдності й цілісності всієї системи. Зміцнення названих зв’язків, контроль за їх дотриманням – важливі умови ефективної реалізації митно-правових актів, їх стабільності й підвищення їх соціально-юридичних властивостей як джерел права і форм реалізації митної норми; і навпаки усякий відступ від принципів ієрархічності системи законодавства викликає суперечності, знижує злагодженість, цілісність останнього, а разом з тим і ефективність у процесі реалізації його норм. Головною ознакою, що визначає місце того чи іншого митно-правового закону в ієрархічній структурі, є його юридична сила, яка становить собою порівняльну властивість у реалізації принципу верховенства Конституції України щодо митної сфери і, власне, Митного кодексу України як стрижневого закону в системі нормативних актів митного законодавства, що очолює і об’єднує їх. Горизонтальна площина митного законодавства близька до системи законодавчих митно-правових норм. Однак йдеться не про тотожність, а лише про відповідність системи митно-правових законів, їх підрозділів (інститутів) системі законодавчих митно-правових норм. Головні підрозділи горизонтальної структури митного законодавства України представлені загальними регулятивними й охоронними законами.
22. Забезпечення законності в митній сфері тісно пов’язано з правовою формою. Законність, включаючи й митну справу, потребує максимальної ефективності правової форми. Її зміцнення можливе лише на підставі кодифікаційних засад, що забезпечують повноту, єдність, погодженість і стабільність митного законодавства. У підґрунтя режиму законності реалізації норм митного законодавства мають бути покладені певні юридичні гарантії, які становлять собою складне поняття і включають: а) митно-правові норми; б) юридичну діяльність щодо їх застосування; в) спеціально створені державою й передбачені у відповідних нормативних актах способи забезпечення законності – контроль, нагляд, право на звернення. Зазначені елементи становлять основний зміст юридичних гарантій законності в розглядуваній царині державного управління.
23. Узагальненою формою юридичних гарантій законності в галузі митної справи є митно-правове регулювання під яким слід розуміти комплекс митних норм, за допомогою яких держава визначає права й обов’язки всіх учасників митних відносин. Чітка регламентація повноважень службових осіб, які в процесі виконання покладених на них службових обов’язків застосовують норми митного права у відносинах з громадянами, є важливою гарантією не лише для останніх, а й для посадовців, тому при цьому (а) гарантуються права і свободи громадян і (б) присікається недбале ставлення чи зловживання повноваженнями відповідними посадовими особами митних органів.
24. Першочерговим завданням у досліджуваній сфері має бути запровадження найдетальнішої й найповнішої регламентації законодавчих актів державного контролю як засобу забезпечення законності в митній справі. У дисертації визначено специфічні об’єкти контролю по забезпеченню законності в галузі митної справи за: а) своєчасним, сумлінним і доброякісним виконанням обов’язків посадовими особами митних органів; б) контроль за науковою організацією митної системи; в) підбором та розстановкою митних кадрів, поліпшенням рівня їх професійної підготовки; г) дотриманням прав, свобод і законних інтересів митного характеру громадян та юридичних осіб; д) контроль за відповідними формами й методами справляння мита (зборів) уповноваженими державними органами; е) законністю і дієвістю рішень, які приймаються органами митної служби у процесі правозастосовчої діяльності.
25. Система державного контролю в царині митної справи складна й розгалужена Держконтроль можна класифікувати: 1) за органами, які його здійснюють (контроль зовнішній з боку органів законодавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування, з боку громадських формувань, громадян і внутрішній з боку керівників митних органів, компетентних підрозділів митної служби або окремих посадових осіб); 2) за сферою митної діяльності, яка підлягає контролю (відомчий, міжвідомчий та надвідомчий).
26. Контрольна діяльність у митній справі включає низку послідовних дій, які можна поділити на три стадії – підготовчу, центральну (інспекційну) й підсумкову. У свою чергу, вони самі наповнюються конкретними діями – етапами, як-от: складання планів-завдань, пам’яток для контролерів; вивчення законодавчих актів, що стосуються напрямку діяльності, який перевіряється; обстановка на території митного органу; матеріали попередніх перевірок; листи, скарги, заяви громадян; складання, обговорення і прийняття акта перевірки тощо.
27. Оскільки контроль за законністю у митній діяльності є однією з функцій державного управління, на нього поширюються й основні принципи, притаманні державному управлінню в цілому. До принципів цього виду контролю належать: здійснення контролю в межах, визначених законом або іншим нормативно-правовим актом; законність; об’єктивність; систематичність; дієвість; оперативність; компетентність контролера та ін. Контроль за законністю у митній сфері в основному здійснюється у формі перевірок, рейдів, заслуховування звітів, проведення нарад, надання дозволів або згоди на запровадження певних заходів митного оформлення й контролю.
28. Право громадян на звернення до митних органів – особливий спосіб забезпечення законності в галузі митної справи, який суттєво відрізняється від державного контролю. Різниця полягає в тому, що ініціаторами перевірок у цьому разі виступають не митні органи, а окремі фізичні особи, які самі безпосередньо контролюючих дій не вчиняють. Звертаючись до компетентних органів митної служби з пропозиціями, заявами та скаргами, вони лише сигналізують про виявлені ними порушення митних правил, даючи можливість уповноваженим митним органам, їх посадовцям розібратися в суті порушеної справи. Їх контрольні повноваження обмежуються виявленням правопорушень та інформуванням про них компетентних митних органів. Вважати такі дії контрольними можна лише умовно або ж (як і громадський контроль) доречно назвати їх "індивідуальним контролем". Підвищення ефективності роботи із зверненнями громадян тісно пов’язано з подальшою лібералізацією діяльності апарату органів митної служби. Один з напрямків такої роботи полягає в запровадженні так званої системи надання оплатних митних послуг. Не заперечуючи необхідності й важливості такого напрямку, вважаємо, що поліпшувати роботу митного апарату по розгляду звернень громадян в основному слід іншим шляхом – максимальним запровадженням заявного характеру отримання дозволів на вирішення питань, пов’язаних з переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України. Ось чому для відмежування оплатних митних послуг від обов’язкових процедур митного оформлення й контролю чинне митне законодавство слід переглянути.
29. У системі контролю за законністю у митній справі важливе місце посідає судовий контроль, особливість якого полягає в тому, що він: а) здійснюється судовою гілкою влади; б) провадиться не систематично, не повсякденно, а одноразово при розгляді конкретних адміністративних, цивільних, кримінальних справ у судах. Специфічний і предмет такого контролю – це правовідносини, що виникають між суб’єктами митного права. Однією з обов'язкових ланок судового контролю повинна стати адміністративна юстиція у формі адміністративних судів, до компетенції яких відповідно до ст. 20 проекту Адміністративного процесуального кодексу України, слід віднести спори стосовно: а) рішення, дії або бездіяльності органів Державної митної служби та їх посадових осіб, а також службовців, які не є посадовими особами але беруть участь у підготовці, виданні й наданні громадянам України, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам відповідних документів (довідок, висновків, консультацій та інших митних послуг), на базі яких учасники митних відносин здійснюють юридично значущі дії митного характеру; б) розгляду адміністративних позовів, коли одночасно вирішуються два питання: чи є законною й обґрунтованою дія (рішення), яка оскаржується, і чи підлягає задоволенню клопотання скаржника про відшкодування заподіяної йому шкоди. Для суду в цьому плані важливими є такі моменти: а) чи прийнято акт, чи застосовано дію уповноваженим митним органом, службовою особою у відповідній формі; б) чи дотримано матеріально-правові та процесуальні (процедурні) норми митного права; в) чи відповідає акт або дія митного органу меті, яку ставить перед собою митній закон; г) що саме суперечить матеріальному праву в оскарженому рішенні відповідного митного органу. Під судовим контролем за законністю у митній справі слід розуміти засновану на законі діяльність суду щодо перевірки властивими йому методами правомірності (законності) дій митних органів, їх посадових осіб та актів, що видаються ними з питань митно-контрольної діяльності, поновлення порушених прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.
30. Здійснення прокуратурою функцій нагляду за законністю в царині митних відносин сьогодні забезпечується двома інструментами – повноваженнями по нагляду за додержанням та застосуванням митного законодавства і представницькою функцією. Використовуючи структурно-функціональний підхід, можна стверджувати, що прокурорський нагляд у даній сфері виявляється: а) у нагляді за законністю рішень, дій митних органів, службових осіб, які зачіпають права й законні інтереси громадян, юридичних осіб та інших учасників митних відносин; б) у вживанні заходів по усуненню порушень митних законів та обставин, які цьому сприяють, поновленні порушених прав і притягненні винних осіб до відповідальності. У цьому випадку прокурорський нагляд переважно набуває спеціалізованого характеру за рахунок конкретизації об’єкта і предмета нагляду. Поняття "предмет нагляду" за своїм значенням близьке до поняття "об’єкт". Його доцільно використовувати для конкретизації об’єкта прокурорського нагляду, якими виступають учасники митних правовідносин, відповідні підконтрольні митні органи – юридичні й фізичні особи, їх діяльність (поведінка) у митній справі.
31. Наглядовий процес у цій сфері має три стадії: а) встановлення ознак порушення митного закону і прийняття рішення про порушення прокурорсько-наглядового провадження; б) перевірка матеріалів про порушення митного закону; в) вживання заходів по усуненню виявлених порушень, а також причин та умов, які їм сприяли. Практика нагляду за додержанням і застосуванням законів напрацювала певні методи виявлення порушень митного законодавства, до яких можна віднести: а) ознайомлення з нормативними актами, що надходять і стосуються митної діяльності відповідних органів митної служби; б) ознайомлення з практикою роботи митних, правоохоронних органів, відповідних фінансових установ, податкових та інших контролюючих органів, які в процесі повсякденної діяльності застосовують митне законодавство; в) вимоги, звернені до керівників піднаглядних митних органів щодо проведення перевірок їхньої діяльності, залучення спеціалістів та експертів для виконання поставлених завдань; г) витребування у посадових осіб особистих пояснень із приводу порушень митного закону в процесі запровадження митних процедур та операцій, отримання інших пояснень, необхідних для виявлення умов, що сприяли виданню незаконного митного акта або незаконних дій, а також для вирішення питання про притягнення винного до відповідальності.
Установивши в процесі перевірки факт порушення митного законодавства, прокурор залежно від конкретних обставин вживає заходи, спрямовані або на усунення порушень законності (приносить протест, вносить подання або припис), або на притягнення винних осіб до відповідальності (порушує дисциплінарне провадження або кримінальну справу). Той чи інший акт прокурорського нагляду використовується за необхідності для досягнення правоохоронної мети з урахуванням характеру порушення законності, часу, суб’єкта вчинення та інших чинників.
32. Важливе значення для ефективної роботи прокуратури має точне встановлення місця прокуратури в системі митно-правових інститутів, визначення її оновленої компетенції щодо нагляду за додержанням законодавства органами СБУ, прикордонної й митної служби. Вважаємо за доцільне залишити за прокуратурою функції загального нагляду закріпивши це на законодавчому рівні, оскільки жоден з контролюючо-наглядових органів не має повноважень на відслідкування дотримання законності системою митних органів в цілому. Прокурорський нагляд у галузі митної справи – необхідний елемент поділу влади, який сприяє взаємодії її гілок, де прокуратура виступає координатором дій контролюючих і правоохоронних структур держави, що здійснюють свою компетенцію у сфері митних відносин.
33. Стосовно проблеми адаптації митного законодавства України до вимог ЄС, зазначимо, що інтеграційні процеси України як незалежної держави у світову економіку розвиваються вже понад 10 років. Сьогодні вони мають два основні вектори – ЄС і ЄЕП. Участь її в останньому полягає у створенні зони вільної торгівлі. Створення ЄЕП не повинно стати на шляху намагань входження України до ЄС в перспективі, оскільки ототожнення об’єднання країн Західної Європи й економічної співпраці в рамках ЄЕП є, принаймні, невиправданим. Україна має діяти більш масштабно й розвивати взаємовідносини зі своїми головними партнерами вже сьогодні, послідовно створювати при цьому передумови, необхідні для набуття членства в ЄС. Це має забезпечити її входження до Європейського економічного, політичного і правового простору й отримання на цій підставі статусу асоційованого член ЄС, що є головним загальноекономічним пріоритетом України в середньостроковому вимірі.
34. Одним із відповідних пунктів для подальших позитивних зрушень у ставленні ЄС до України може стати розвиток партнерства у сфері митної справи: це вдосконалення митної політики "України – ЄС", покращання національної митної інфраструктури, модернізація пунктів перетину митного кордону, спільне розв’язання проблеми адаптації митного законодавства України до європейських норм і стандартів, створення для цього відповідних політичних, економічних та організаційно-правових засад.
35. Щодо вказаних проблем, зазначимо, що прийнятий 11.07.2002 р. новий Митний кодекс України, зберігаючи спадковість основних положень попереднього Кодексу, є значним кроком у процесі адаптації митного законодавства до європейських стандартів і норм. Він по-новому закріплює поняття "митна політика", "митна справа", "митний кордон", "зони митного контролю", ЄС визначає систему й організацію діяльності органів митної служби, чітко регулює принципи взаємовідносин митних органів та їх посадових осіб з іншими органами державної влади, закріплює принципово нові положення щодо міжнародно