АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МОСТОВОЙ Олександр Анатолійович

УДК 342.6/.9

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

12.00.07 ¬¬¬¬− адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Баклан Олег Володимирович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….. 4
ВСТУП ………………………………………………………………………….….. 5
РОЗДІЛ 1 ПРАВОВА ПРИРОДА ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ ……...……13
1.1. Адміністративні провадження як різновид адміністративного процесу…………………………………………………………………………….. 13
1.2. Класифікація проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади………………………………………………………………...... 37
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………62
РОЗДІЛ 2 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСНОВИ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ……………………………………………..66
2.1. Стадії провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України………………………………………………………………………66
2.2. Документальне оформлення звернень громадян до органів виконавчої влади України………………………………………………………………………77
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………..104
РОЗДІЛ 3 РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ`ЯЗКІВ ГРОМАДЯН В ПРОЦЕСІ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ………………………………110
3.1. Зарубіжний досвід щодо проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади…………………………………………………………110
3.2. Зміст та особливості провадження за заявами та пропозиціями громадян до органів виконавчої влади України………………………………...123
3.3. Провадження за скаргами громадян до органів виконавчої влади як інструмент захисту прав та законних інтересів громадян України……............138
Висновки до розділу 3……………………………………………………...153

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………161
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...175
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУ Верховна Рада України
ВСУ Верховний Суд України
ДАІ Державна автомобільна інспекція
Держгірпромнагляд Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
ДПА України Державна податкова адміністрація
України
ДПС Державна податкова служба
ДВС Державна виконавча служба
ЄС Європейський Союз
КАСУ Кодекс адміністративного судочинства
України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КМУ Кабінет Міністрів України
КРУ Контрольно-ревізійне управління
Мінюст України Міністерство юстиції України
Мінрегіонбуд України Міністерство регіонального
розвитку та будівництва України
Мінтрансзв’язку України Міністерство транспорту та зв’язку України
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
МОН України Міністерство освіти і науки України
Мінпромполітики України Міністерство промислової політики України
Міноборони України Міністерство оборони України
ОДВС Орган державної виконавчої служби
РФ Російська Федерація
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ЧАЕС Чорнобильська атомна електростанція
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення сучасної моделі механізму правового регулювання взаємовідносин держави і суспільства – одна із найважливіших проблем українського сьогодення. Тому метою виходу з тривалої кризи українського суспільства згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні є формування такої системи державного управління, що стане близькою потребам і запитам людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові й національним інтересам. Проблема соціального партнерства громадян з державою для демократичних країн стоїть нарівні з найважливішими економічними проблемами. Україна живе у складний час реформ, що стосуються всіх без винятку аспектів життя. Тому завдання державної влади України полягатимуть у тому, щоб, здійснюючи перетворення у напрямі економічної стабілізації, забезпечити належний демократичний рівень взаємостосунків громадян з державою.
У концепції адміністративної реформи проголошується принцип відповідальності органів виконавчої влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами. Водночас головною проблемою щодо звернень громадян до органів виконавчої влади України є те, що на всіх рівнях системи органів виконавчої влади нормативно-правові акти, які регламентують реалізацію прав, свобод та обов’язків громадян у процесі провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади, не завжди виконуються, а відтак на практиці громадяни України нерідко позбавлені прав та гарантій, передбачених чинним законодавством про звернення громадян.
Незважаючи на те, що останнім часом проблема теоретичного осмислення адміністративного процесу як відокремленого самостійного правового явища привертає увагу багатьох науковців та практиків як в Україні, так і за кордоном, нині ще відсутні системний підхід, аналіз та погляди щодо оптимального вирішення зазначеної проблеми.
Науково-теоретичним підґрунтям даного дисертаційного дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, які присвятили свої праці дослідженню питань розробки проблем щодо звернень громадян до органів публічного управління та вдосконалення практичної діяльності в цьому напрямі. Це, зокрема, роботи В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, Р.С. Алімова, О.В. Андрійко, О.В. Баклана, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка,
І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.М. Горшеньова,
Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова,
П.І. Кононова, В.В. Копєйчикова, В.О. Кудрі, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди, В.І. Курила, Б.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, Н.Р. Нижник, І.М. Пахомова,
В.Г. Перепелюка, Г.І. Петрова, Н.Г. Саліщевої, А.О. Селіванова, В.П. Таранухі, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.І. Шишкіна та інших, які мали значний вплив на результати даного дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо звернень громадян до органів виконавчої влади України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження обрано з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян. Обраний напрям дослідження перебуває у безпосередньому зв’язку з виконанням Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07.02.2008 № 109/2008, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінювання рівня організації роботи із зверненнями громадян в органах виконавчої влади» від 24.06.2009 № 630, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 09.06.2010 № 1196-р.
Робота виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України та стосується деяких адміністративно-правових аспектів НДР «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні аналізу чинного законодавства України, узагальнені висновків теоретичних положень та в науковій розробці й формуванні висновків, пропозицій, рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правових і організаційних засад провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України.
Для досягнення цієї мети було визначено такі завдання:
– провести аналіз українського та огляд міжнародного законодавства з питань звернень громадян до органів виконавчої влади;
– визначити співвідношення понять «адміністративні провадження» «адміністративні процедури» та «адміністративний процес»;
– визначити окремі риси стадій провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України;
– узагальнити практику застосування деякими органами виконавчої влади заходів щодо своєчасного та всебічного розгляду звернень громадян і захисту прав громадян на звернення в адміністративному порядку;
– розглянути та проаналізувати окремі форми документів щодо звернень громадян до деяких органів виконавчої влади України;
– визначити коло суспільних відносин, які підлягають регулюванню майбутнім адміністративно-процесуальним кодексом;
– розробити та удосконалити конкретні пропозиції і рекомендації щодо організаційно-правових важелів реформування законодавства про звернення громадян.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі звернень громадян до органів виконавчої влади, які пов’язані із застосуванням норм адміністративного права.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулює провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади та пов’язана з нею діяльність органів виконавчої влади України в процесі вирішення справ за зверненнями громадян.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять сучасні методи наукового пізнання, включаючи як загальнонаукові, так і спеціальні. Передусім це діалектичний метод наукового пізнання та такі загальнонаукові методи, як формально-логічний, нормативно-порівняльний, семантичний, історичний, а також аналогія, аналіз, опитування, систематизація та інші, що притаманні як загальній теорії права, так і відповідним фундаментальним правовим галузям, насамперед адміністративному праву України.
Діалектичний метод дозволив критично розглянути процес становлення та розвитку адміністративно-правових та організаційних засад провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади. Формально-логічний та нормативно-порівняльний методи було використано при проведенні аналізу нормативно-правової бази, що регламентує провадження за зверненнями громадян. Семантичний метод застосовувався при зверненнях до філологічних понять: процес, процедура, стадія та інших. Історичний метод і метод аналогії, систематизації та аналізу дозволили дослідити вітчизняний і зарубіжний досвід щодо проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади, документальне оформлення звернень громадян до органів виконавчої влади України, їх зміст, особливості тощо. Формально-логічний та метод опитування було використано при виробленні пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення діючого законодавства України, яке регламентує звернення громадян до органів виконавчої влади України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана праця є самостійною, завершеною роботою, яка продовжує наукові дослідження адміністративних проваджень як різновидів адміністративного процесу в Україні.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків, зокрема:
вперше:
– на дисертаційному рівні у вітчизняній науці адміністративного права зроблено спробу цілісного й комплексного узагальненого дослідження адміністративно-правових та організаційних засад провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади, з одного боку, під кутом зору багатостороннього характеру цих адміністративних проваджень, а з іншого боку, звернення громадян до органів виконавчої влади розглядаються як дієвий засіб забезпечення реалізації прав, свобод та обов’язків громадян;
– запропоновано дієві практичні заходи та засоби щодо удосконалення функціонування на державному рівні системи адміністративно-правових та організаційних засад провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України, наприклад, таких як: визначення об’єкту регулювання майбутнього адміністративно-процесуального (процедурального) кодексу, загальних вимог щодо його змісту; спосіб систематизації правових актів, що стосуються звернень громадян та прийняття нової редакції Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади тощо;
удосконалено:
– механізм реалізації прав, свобод та обов’язків громадян у процесі провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України шляхом обґрунтування пропозиції прийняття відповідного рекомендаційно-правового акту;
– нормативне визначення попереднього розгляду справи і термінів її розгляду по суті, а також пропозиції щодо деяких державно-заохочувальних адміністративних проваджень;
– характеристику та зміст таких правових явищ, як юридичний процес, адміністративний процес, адміністративні провадження та процедури;
– положення стосовно аналізу рис та особливостей адміністративних проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади, їх класифікацію, узагальнення змісту та характеристику стадій;

дістали подальшого розвитку:
– співвідношення термінів та визначення понять: «юридичний процес» і «юридична процедура»; «адміністративний процес», «адміністративні провадження» і «адміністративні процедури»; «правовий акт управління індивідуального характеру»;
– виявлення деяких особливостей та рис окремих адміністративних проваджень (адміністративних проваджень, що наділяють громадян відповідними правами і статусами; адміністративних проваджень, пов’язаних із забезпеченням виконання обов’язків громадян; ліцензійних і дозвільних; конкурсно-екзаменаційних; реєстраційних; про державне заохочення);
– визначення деяких основних рис процедур, дій, операцій у різних видах адміністративних проваджень;
– пропозиції, доповнення, уточнення та узгодження законодавства України про звернення громадян за змістом і з метою удосконалення захисту прав та законних інтересів громадян. У тому числі в Законі України «Про звернення громадян» пропонуються та обґрунтовуються нові визначення понять «заява», «колективне звернення громадян» та «докази щодо розгляду звернень громадян»; законодавче закріплення права на таємницю підпису скарги тощо;
– пропозиції щодо скасування деяких положень Державної податкової адміністрації України, що стосуються порядку подання та розгляду скарг платників податків;
– пропозиції щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку приймання, реєстрації, обліку і розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян;
– пропозиції щодо впровадження в структурі центральних органів виконавчої влади інституцій, подібних інституту фінансового омбудсмена чи інституту уповноважених з питань захисту прав підприємців.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і прикладний інтерес, а саме:
– у правотворчій діяльності – за результатами проведеного дисертаційного дослідження сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діючого законодавства України, яке регламентує процес звернення громадян до органів виконавчої влади України;
– у правозастосовній діяльності – використання отриманих результатів,
у разі прийняття запропонованих змін до чинного законодавства, допоможе удосконалити практику правозастосування як безпосередньо у сфері звернень громадян до органів виконавчої влади України, так і у споріднених процесуальних галузях суспільного життя, зокрема у тих із них, що регулюються господарським процесуальним та цивільним процесуальним законодавством; основні результати дисертаційного дослідження використовуються виконавчими органами Київської міської ради
(Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність постійної комісії Київської міської ради від 28.05.2010 № 29/279/34-51; Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.05.2010 № 044/114/2823);
– у навчальному процесі – висновки дисертаційного дослідження використовувалися при викладанні навчальних дисциплін: «Конституційне право», «Адміністративне право» і «Адміністративний процес», «Земельне право» (Акт впровадження у навчальний процес Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України від 29.03.2010 № 17).
У роботі надаються практичні рекомендації з усунення правових помилок, прогалин та неузгодженостей щодо конкретних положень законодавства України про звернення громадян.
Результати проведеного дослідження можуть бути основою для подальшої науково-дослідної роботи щодо проблем соціального партнерства громадян з державою, які реалізуються шляхом звернень громадян до органів виконавчої влади України.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що містяться в дисертаційній роботі та виносяться на захист, є самостійними розробками автора. Одноосібно опубліковані наукові праці відображають зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України, апробовані та оприлюднені у виступах на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській заочній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених: «Право ХХІ століття: виклики та проблеми» (Ужгород, 2010), П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції: «Розвиток наукових досліджень 2009» (Полтава, 2009).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у трьох одноосібних наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України та двох тезах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку, з яких 27
сторінок – список використаних джерел із 233 найменувань та 4 додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретичних та практично-організаційних засад щодо проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України. Основними з них є наступні.
1. Аналізуючи закордонний досвід проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади та порівнюючи його з вітчизняним законодавством, доцільно запозичити наступні адміністративно-процесуальні норми:
– «у провадженні по справі не може бути відмовлено, якщо форма звернення не відповідає змісту»;
– «сторони адміністративних проваджень можуть на будь-якому етапі процесу скористатися юридичною допомогою і, якщо не потрібна безпосередня участь особи, діяти через представника».
Сьогодні ними можна доповнити Закон України «Про звернення громадян», відповідно статті 7 та 1.
2. Адміністративний процес розглядається як сукупність певних проваджень, які складаються з процедур, а не навпаки, як стверджують деякі вчені. Адміністративні провадження – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами правозастосовна (правоустановна) діяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування (та їх посадових осіб), яка спрямована на реалізацію своїх повноважень у взаємовідносинах з не підлеглими їм громадянами і їх об’єднаннями.
Відмічено деякі риси та особливістю адміністративних проваджень та процедур, а саме: деякі з них забезпечується органами виконавчої влади та місцевого самоврядування; в окремих, зазвичай, є наявною стадія виконання прийнятого у справі рішення; окремі провадження характеризуються тим, що виконання певних обов’язків здійснюється громадянами та їх об’єднаннями за сприяння органів виконавчої влади; стадія виконання рішення в деяких адміністративних провадженнях, як правило, відсутня, в окремих провадженнях відсутня стадія примусового виконання рішення. Особливістю ліцензійної та дозвільної діяльності при зверненнях громадян є те, що особа, яка одержала ліцензію або дозвіл, самостійно реалізує надане їй право на заняття визначеним видом діяльності або здійснення визначеної дії. Істотною прогалиною чинного законодавства про державне заохочення, на нашу думку, є відсутність у ньому визначених термінів попереднього розгляду справи і термінів її розгляду по суті. Цю прогалину необхідно усунути, визначивши у відповідних нормативних актах терміни попереднього розгляду клопотань, а також справи по суті за кожним видом державно-заохочувальних адміністративних проваджень.
3. Узагальнюючи практику застосування деякими органами виконавчої влади заходів щодо своєчасного та всебічного розгляду звернень громадян і захисту права громадян на звернення в адміністративному порядку, а також розглянувши та проаналізувавши окремі форми документів щодо звернень громадян до деяких органів виконавчої влади вбачається можливим у межах рекомендаційного правового акту (наприклад, Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади) встановити адміністративно-правові норми-рекомендації наступного змісту:
3.1. Порядок прийому громадян в органах виконавчої влади України може передбачати, що з метою недопущення фальсифікації звернень громадян працівник органу виконавчої влади (чи громадської приймальні органу виконавчої влади) звіряє викладені у зверненні дані щодо особи, яка звертається з документом, що посвідчує особу. Відсутність документу, що посвідчує особу, не є підставою для відмови у прийнятті звернення. Працівник органу виконавчої влади (чи громадської приймальні органу виконавчої влади) за необхідності вживає заходів щодо встановлення особи заявника.
3.2.Усні звернення громадян розглядаються та вирішуються безпосередньо посадовими особами органу виконавчої влади під час особистих прийомів громадян, які проводяться згідно із затвердженим графіком. Якщо порушені в усному зверненні питання неможливо вирішити на особистому прийомі, то вони розглядаються у порядку встановленому для розгляду письмового звернення. Про результати розгляду громадянин повідомляється письмово, про що робиться відмітка в реєстраційно-контрольній картці.
Письмові звернення громадян підлягають обов’язковому первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу чи установи та призначення конкретного виконавця.
3.3. Вважаємо раціональним викласти ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» у наступній редакції: «Повторними, що потребують першочергового вирішення вважаються звернення, в яких:
– повідомляється про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу надходження останнього минув установлений законодавством термін розгляду, і відповідь громадянину не надавалась;
– не вирішене по суті або вирішене не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні;
– звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні попереднього звернення».
3.4. При автоматизованій реєстрації звернень облік особистого прийому громадян проводиться шляхом введення в автоматизовану систему документообігу таких даних: дата надходження звернення, прізвище, ім’я, по батькові, категорія (соціальний стан) заявника, звідки одержано звернення, дата, індекс, контроль виконання; порушені питання – короткий зміст, індекси; зміст і дата резолюції, прізвище автора, виконавець, термін виконання; дата надіслання заявнику, індекс і зміст документа, прийняті рішення, дата зняття з контролю; номер справи за номенклатурою тощо. Склад цих даних за необхідності може бути доповнений (розписка виконавця в одержанні документа, хід виконання тощо).
3.5. При формуванні справ за зверненнями громадян вбачається раціональним наявність наступних адміністративно-правових норм забороняючого характеру:
– «невирішені звернення, а також неправильно оформлені документи підшивати до справи забороняється»;
– «формування та зберігання справ у виконавців забороняється».
3.6. Щодо зняття з контролю та інформування громадян стосовно вирішення питань по суті доречними є наступні положення:
– «пропозиції, заяви і скарги, на які даються попередні відповіді, з контролю не знімаються. Контроль завершується тільки після прийняття рішення і вжиття заходів щодо вирішення пропозиції, заяви, скарги»;
– «відповідь за результатами розгляду звернення в обов’язковому порядку готується тим структурним підрозділом органу виконавчої влади, який його отримав і до компетенції якого входить розв’язання порушених у зверненні питань за підписом керівника органу виконавчої влади (його структурного підрозділу)».
3.7. Щодо аналізу та узагальнення підготовки, розгляду та вирішення справ за зверненнями громадян до органів виконавчої влади вбачається доцільним, щоб письмові та усні звернення громадян, а також критичні зауваження, які в них містяться, систематично, але не менше одного разу на квартал узагальнювались та аналізувались структурними підрозділами органів виконавчої влади, де вони розглядались, з метою своєчасного виявлення причин, що призводять до порушення прав та інтересів громадян, вивчення громадської думки, вдосконалення роботи органів виконавчої влади.
Результати аналізу можуть періодично розглядатися на
засіданнях колегії та апаратних нарадах центральних органів виконавчої влади із заслуховуванням керівників структурних підрозділів.
3.8. Термін зберігання пропозицій, заяв і скарг громадян та документів, пов’язаних з їх розглядом і вирішенням може бути рекомендований централізовано, наприклад, Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим доповненням до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41.
Крім того, залежно від певних випадків, зумовлених специфікою діяльності органів державної виконавчої влади, інших підприємств, установ та організацій, може бути створено, наприклад, постійно діючу експертну комісію, яка прийматиме рішення про збільшення терміну зберігання або про постійне зберігання найбільш цінних пропозицій громадян. Рішення експертної комісії про збільшення термінів зберігання документів за зверненнями громадян та про відбір їх для подальшого зберігання підлягають обов’язковому затвердженню керівником відповідного органу державної виконавчої влади України.
3.9. Вважаємо за доцільне внести таку рекомендацію: періодично через центральні та місцеві засоби масової інформації оприлюднювати Порядок особистого прийому громадян в органах державної виконавчої влади України.
4. На підставі проведеного дослідження вважаємо, що об’єктом регулювання майбутнього адміністративно-процесуального кодексу повинні бути дві групи суспільних відносин, що виникають між:
а) органом державного управління (або органом місцевого самоврядування) і громадянином або об’єднанням громадян у процесі реалізації громадянином або об’єднанням громадян своїх прав;
б) органом державного управління (або органом місцевого самоврядування) і громадянином, об’єднанням громадян у випадку прийняття індивідуального правового акта, що пропонує громадянинові виконати той або інший обов’язок.
5. Щодо удосконалення законодавчої бази, яка регламентує процедури звернень громадян до органів публічного управління, вносяться такі пропозиції.
5.1. Усі правові акти, що стосуються звернень громадян, мають потребу в систематизації на основі їх інкорпорації. Цю функцію можна покласти на Міністерство юстиції України, враховуючи надані йому повноваження.
5.2. Такий нормативно-правовий акт, як Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади не повинен бути таким об’ємним та непомірно деталізованим. Ця інструкція повинна бути таким нормативним актом, який визначає ведення діловодства у загальній формі та містити наступні розділи: «Загальні положення»; «Розгляд, реєстрація та оформлення документів»; «Формування справ»; «Повноваження та організація служб з діловодства»; «Організація контролю за виконанням документів»; «Додатки» (у вигляді примірних найбільш розповсюджених документів).
5.3. Відстоюємо точку зору про доцільність встановлення адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку приймання, реєстрації, обліку і розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян. Пропонуємо зробити це наступним чином.
У Главі КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління» передбачити норму (ст. 186-7) «Порушення законодавства про звернення громадян» в наступній редакції:
«Порушення встановленого порядку приймання, реєстрації, обліку і розгляду звернень громадян тягне за собою попередження або накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення або посадовою особою, тягнуть за собою накладання штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Безпідставна передача розгляду звернення громадян іншим органам, якщо вирішення поставлених у ньому питань належить виключно до компетенції органу, до якого надійшло звернення, тягне за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Слід передбачити альтернативну підвідомчість стосовно розгляду справ про подібні адміністративні правопорушення. Тобто повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, які пов’язані з порушенням законодавства про звернення громадян, варто надати місцевим судам та адміністративним комісіям при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, зробивши відповідні доповнення до статей 218 та 221 КУпАП, а також статті 255 – надавши повноваження складати протоколи про адміністративні правопорушення посадовим особам, уповноваженим на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад або місцевими державними адміністраціями.
5.4. Пропонується та обґрунтовується доповнення статті 20 «Термін розгляду звернень громадян» Закону України «Про звернення громадян» прикінцевим положенням наступного змісту: «Звернення громадян, що містять пропозиції про суттєві зміни в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, підприємств або про усунення серйозних недоліків та зловживань, зберігаються постійно та надходять до державних архівів».
5.5. Вважаємо, що поняття «заява» потребує уточнення, а тому пропонуємо наступне визначення: «Заява – це звернення громадянина або об’єднання громадян з приводу реалізації своїх прав чи законних інтересів, що не стосується їх порушення, або повідомлення про зловживання чи порушення законності, що не стосується безпосередніх прав заявника». Вважаємо, що дане уточнення більшою мірою відповідає заявам громадян.
5.6. Колективним зверненням, варто вважати звернення двох і більш громадян, а також звернення, прийняте на мітингу або зборах і підписане організаторами цього мітингу або зборів. На наш погляд, це доповнення також слід внести до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» або передбачити в майбутньому адміністративно-процесуальному кодексі.
5.7. З метою захисту громадян і їх об’єднань від переслідувань за справедливу критику, що міститься в скарзі, необхідно законодавчо закріпити право на таємницю підпису, зробивши відповідне доповнення ст. 10 Закону України «Про звернення громадян» або передбачити в майбутньому адміністративно-процесуальному кодексі.
5.8. Крім заборони направляти скарги громадян для вирішення тим органам або посадовим особам, дії яких оскаржують, законодавство про звернення громадян повинно містити правило про те, «що не допускається розгляд звернення громадянина особою, у відношенні якої є підстави вважати, що вона не зацікавлена в об’єктивному вирішенні питання по розгляду конкретного звернення громадян». Тому слід зробити відповідне доповнення статті 19 Закону України «Про звернення громадян» або в майбутньому адміністративно-процесуальному кодексі.
5.9. Доказами щодо розгляду звернень громадян повинні бути «будь-які достовірні факти, на підставі яких орган або посадова особа, що розглядають звернення громадянина, встановлюють наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги, що містяться в зверненні громадянина, а також інші обставини, що мають значення для розгляду конкретного звернення. Докази надаються громадянином або об’єднанням громадян, що подали звернення, або іншими особами, зацікавленими в розгляді звернення». Це визначення, на нашу думку, також має бути визначено в Законі України «Про звернення громадян» або в майбутньому адміністративно-процесуальному кодексі.
5.10. Вважаємо за доцільне замінити в статті 19 Закону «Про звернення громадян» слова «у разі прийняття рішення» на «у разі прийняття обґрунтованого рішення», що певним чином буде гарантувати недопущення свавілля при розгляді заяв чи скарг, а також відстоюємо точку зору щодо наступної редакції статті 24 «Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян» Закону України «Про звернення громадян» - «Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України».
5.11. Вважаємо, що слід скасувати деякі положення наказів Державної податкової адміністрації України щодо порядку подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, згідно з якими на платника податків безпідставно покладається обов’язок письмово повідомляти відповідний контролюючий орган, про оскарження його повідомлень-рішень або будь-якого іншого рішення.
5.12. Вбачається доцільним впровадження в структурі центральних органів виконавчої влади інституцій, подібних інституту фінансового омбудсмена, передбаченого Концепцією захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні схваленої розпорядженням КМУ від 03.09.2009 № 1026-р, чи інституту уповноважених з питань захисту прав підприємців, визначеного Положенням про уповноваженого Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з питань захисту прав підприємців, затвердженого наказом від 04.02.2004 № 12 та зареєстрованого в МЮУ від 19.02.2004 за № 217/8816.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Концепція адміністративної реформи в Україні / Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – К. : Центр політико–правових реформ та Центр розвитку українського законодавства, 1998. –
61 с ; Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – С. 32.
2. Литвин В. Європейська конвенція з прав людини: уроки і перспективи /
В. Литвин // Право України. – 2010. – № 10. – С. 4–19.
3. Хаммарберг Т. Європейські стандарти прав людини та Україна /
Т. Хаммарберг // Право України. – 2010. – № 10. – С. 19–23.
4. Про затвердження Класифікатора звернень громадян : постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 858 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 73. – С. 123. – Ст. 2461 ; зі змінами та доповненнями // Офіційний вісник України. – 2009. – № 96. – С. 22. – Ст. 3310.
5. Про затвердження Методики оцінювання рівня організації роботи із зверненнями громадян в органах виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 № 630 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 47. – С. 36. – Ст. 1582.
6. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування : указ Президента України вiд 07.02.2008
№ 109/2008 // Офіційний вісник Президента України. –
2008. – № 5. – С. 31. – Ст. 207.
7. Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 1196–р // Урядовий кур'єр. – 2010. – № 109. С. 8.
8. Евтихиев И. И. Виды и формы административной деятельности: дис. … доктора юр. наук : 12.00.14 / И. И. Евтихиев. – М. : Юр. лит., 1948. – 395 с.
9. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование / И. А. Галаган. – Воронеж : Знание, 1976. – 152 с.
10. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе / Евгений Васильевич Додин. – М. : Знание, 1973. – 88 с.
11. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР / Н. Г. Салищева. –
М. : Юр. лит., 1964. – 244 с.
12. Салищева Н. Г. Гражданин и административная юрисдикция /
Н. Г.Салищева. – М. : Юр. лит., 1970. – 188 с.
13. Бандурка О. М. Административный процесс : учебник для вузов / ред.
О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – Харків : НУВС, 2000. – 244 с.
14. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес / В. Г. Перепелюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.
15. Стахурський М. Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні : дис. … канд. юр. наук: 12.00.07 / М. Ф. Стахурський. – К., 2002. – 241 с.
16. Килисханов И. Ш. Административно–процессуальное право / ред.
И. Ш. Килисханова. – М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2004. – 399 с.
17. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : Монографія. – К. : Атіка, 2005. – 358 с.
18. Бородін І. Л. Адміністративно–правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина : дис. … док. юр. наук: 12.00.07 / І. Л. Бородін. – К., 2004. – 377 с.
19. Ківалов С. В. Адміністративне право України / С. В. Ківалов,
В. Б. Аверь’янов, Е. В. Додін та ін. – Одеса : Юрид. літ., 2003. – 893 с.
20. Авер’янов В. Б. «Круглий стіл” з обговорення результатів експертизи проекту Адміністративно–процесуального кодексу України /
В. Б. Авер’янов // Право України, – 2003. – № 1. – С. 47–153.
21. Авер’янов В. Б. До питання про поняття так званих управлінських послуг / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 6. – С. 125–128.
22. Баклан О. Провадження по зверненням громадян: деякі питання правотворчості та правозастосування / О. Баклан // Право України, – 2007. – № 3. – С. 75–80.
23. Бевзенко В. Особливості реалізації адміністративного процесуального статусу суб’єктів владних повноважень в адміністративному процесі України / В. Бевзенко // Право України. – 2008. – № 4. – С. 116–121.
24. Головатий С. Верховенство права, або ж Правовладдя, і в котре про доктринальні манівці вітчизняної науки / С. Головатий // Право України, – 2010. – № 4. – С. 206–220; – 2010. – № 5. – С. 64–77.
25. Липачова Л. М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини : дис. канд. юр.. наук : 12.00.02 / Липачова Лілія Миколаївна. – Донецьк, 2002. – 196 с.
26. Голосніченко І. П. Правове регулювання надання управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів / І. П. Голосніченко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86–90.
27. Коваль Л. Нормотворчість рад у сфері адміністративних правопорушень / Л. Коваль // Право України, 1998. – № 8. – С. 25.
28. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні / І. Коліушко // Право України. – 1998. – № 2. – С. 10.
29. Колпаков В. К. Адміністративно–деліктне право у юридично–галузевій парадигмі / В. К. Колпаков // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17–22.
30. Кузьменко О. В. Щодо доцільності запровадження інституту адміністративних послуг / О. В. Кузьменко // Право України. – 2007. – № 6. – С. 15–18.
31. Кузьменко О. В. Генеза адміністративно–процесуального права /
О. В. Кузьменко // Право України. – 2004. – № 6. – С. 21–24.
32. Тарануха В. П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / Тарануха Віра Петрівна. – Ірпінь, 2003. – 231 с.
33. Яценко В. П. Провадження із звернень громадян в органах внутрішніх справ: теоретичний та практичний аспекти : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / Яценко Валентина Петрівна. – Харків, 2007. – 206 с.
34. Колпаков В. К. Адміністративно–деліктний феномен : монографія /
В. К. Колпаков. – К. : Юрінкомінтер, 2004. – 528 с.
35. Лория В. А. Административный процесс и его кодификация / Лория В. А. — Тбилиси : ТГУ, 1986. – 281 с.
36. Руда К. М. Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / К. М. Руда. – К., 2004. – 225 с.
37. Сорокин В. Д. Проблеми административного процесса. / В.Д. Сорокін. – М. : Знание, 1968. – 187 с.
38. Тищенко М. М. Адміністративно–процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / М. М. Тищенко. – Харків : Національна академія України ім. Я. Мудрого, 1999. – 332с.
39. Протасов В. Н. Основы общеправовой процессуальной теории. /
В. Н. Протасов. – М.: Юрид. лит., 1991. – 424с.
40. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика : дис. … канд. юр. наук : 12.00.07 / Р. С. Алімов. – Донецьк, 2002. – 164 с.
41. Баб’як А. В. Адміністративно–процесуальні строки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / А. В. Баб’як. – К., 2005. – 18 с.
42. Баландин В. Н. Принципы юридического процесса : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений» /
В. Н. Баландин. – Саратов, 1998. – 22 с.
43. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень» / К. Г. Волинка. – К., 2000. – 16 с.
44. Малько А. В. Ограничивающая функция юридического процесса /
А. В. Малько. – Тольятти : Юриспруденция. – 1996. – № 5. – С. 44–53.
45. Наливайко О. І. Теоретико–правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень» / О. І. Наливайко. – К., 2002. – 18 с.
46. Додін Є. В. Адміністративно–правові норми та їх застосування /
Є. В. Додін в кн. Державне управління: теорія і практика за заг. ред. Авер’янова В. Б. – К. : Юрінком Інтер, 1999 – С. 251–265.
47. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підруч. / В. К. Колпаков,
О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
48. Пахомов І. М. Радянське адміністративне право / І. М. Пахомов. – Львів: ЛДУ, 1962. – 242 с.
49. Шакарян М. С. К вопросу о теории так называемой «юридической процессуальной формы»: проблемы соотношения материального и процессуального права / М. С. Шакарян, А. К. Сергун // Труды ВЮЗИ. : М., 1980. – С. 58–68.
50. Гусарєв С. Д. Основи держави і права / С. Д. Гусарєв, А. М. Колодій,
Л. В. Кравченко – К. : Юрінформ, 1995. – 168 с.
51. Колодій А. М. Теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков – К. : Юрінформ, 1995. – 185 с.
52. Козлов Ю. М. Предмет советского административного права /
Ю. М. Козлов. – М. : Юрид. лит., 1967. – 145 с.
53. Коренев А. П. Кодификация советского адми¬нистративного права /
А. П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1970. – 97 с.
54. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління : дис…. канд. юр. наук : 12.00.07 /
Л. В. Кузенко. – К., 2003. – 187 с.
55. Сорокин В. Д. Административно–процессуальное право / В.Д. Сорокин. – М. : Юрид. лит., 1975. – 323 с.
56. Павлова Е. С. Применение судьей мер административного взыскания /
Е. С. Павлова. – М. : Юрид. лит., 1987. – 88 с.
57. Коваль Л. В. Административно–деликтное отношение / Коваль Л. В. – К. : Основа, 1979. – 178 с.
58. Куйбіда Р. О. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права : навч. посібник за заг. ред. Куйбіди Р. О., Шишкіна В. І. – К. : Старий світ, 2006. – 526 с.
59. Горшенев В. М. Теория юридического процесса / под ред.
В. М. Горшенева. – Харьков : Юрид. лит., 1985. – 268 с.
60. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности /
В. М.Горшенев, Й. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 286 с.
61. Бенедик Й. В. Стадии в юридическом процессе: общетеоретические исследования : дис. ... канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений» /
Й. В. Бенедик. – Xарьков, 1986. – 176 с.
62. Крупин В. Г. Общетеоретические проблемы формирования органов социалистического государства : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений» / В. Г. Крупин. – X., 1981. – 180 с.
63. Новиков Е. В. Правоприменительные акты в структуре юридического процесса : дис. ... канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений» /
Е. В. Новиков. – Xарьков, 1984. – 191 с.

64. Олейников С. Н. Общетеоретические проблемы юридической процессуальной формы : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений» / С. Н. Олейников. – Xарьков, 1986. – 178 с.
65. Радзивілюк В. В. Санація як судова процедура банкрутства: порівняльно–правове дослідження : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право, господарсько–процесуальне право» /
В. В. Радзивілюк. – К., 2001. – 181 с.
66. Тищенко Н. М. О структуре и содержании административного процесса / Юридический процесс : реформа процедур управления, законодательной деятельности и судебной власти / Н. М.Тищенко. – Воронеж, 1996. – 322 с.
67. Юридична енциклопедія / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Вид–во Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 1455 с.
68. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укладач і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь ВТФ “Перун”, 2007. – 1736 с.
69. Российская юридическая энциклопедия. – М. : Юрид. лит., 1999. – 1475 с.
70. Братусь С.Н. Общая теория советского права / под ред. С. Н. Братуся,
И. С. Самощенко. – М. : Юрид. лит., 1966. – 491с.
71. Александров Н. Г. Общая теория государства и права /
Н. Г. Александров – М. : Юрид. лит., 1963. – 332 с.
72. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 404 с.
73. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / В. К. Колпаков. – 2–ге вид., доп. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 752 с.
74. Цвіг М. В. Загальна теорія держави і права: підручник для студентів вищих навчальних закладів / [ Цвіг М. В., Ткаченко В. Д., Богачова Л. Л. та ін. ] ; за заг. ред. М. В. Цвіга, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
75. Кононов П. И. Административный процесс: подходы к определению понятий и структуры. Государство и право / П. И. Кононов. – М. : Юрид. лит., 2001. – № 6. – С. 14 – 22.
76. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2005. – 656 с.
77. Яковенко О. В. Правовая процедура : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «теория и история государства и права, история политических и правовых учений» / О. В. Яковенко. – Саратов, 1999. – 18 с.
78. Лазарєв Б.М. Понятие и виды управленческих процедур. Их роль в механизме государственного управления / Управлеческие процедуры под. ред. Б.М. Лазарєва. – М., 1988. – 299 с.
79. Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38. – Ст. 288 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
80. Недбайло П. Е. Юридическая процессуальная форма. Теория и практика / П. Е. Недбайло, В. М. Горшенев – М. : Юрид. лит., 1976. – 279 с.
81. Мицкевич А. В. Правотворчество в СССР / А. В. Мицкевич – М. : Юрид. лит., 1974. – 319 с.
82. Дрейшев Б. В. Правотворчество в советском государственном управлении / Б. В. Дрейшев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 160 с.
83. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства / Д. А. Ковачев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 112 с.
84. Новий тлумачний словник української мови, Т. 3. – К. : Перун, 2004. –
798 с.
85. Авер'янов В.Б. Державне управління в Україні : навчальний посібник /
Авер'янов В. Б., Цвєтков В.В., Шемшученко Ю.С. ; за заг. ред.
В. Б. Авер'янова. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 266 с.
86. Бельский К. С. Феноменология административного права / К. С. Бельский. – Смоленск : изд. СГУ, 1995. – 143 с.
87. Гончарук С. Т. Адміністративне право України : навчальний посібник /
С. Т. Гончарук. – К. : Генеза, 2000. – 240 с.
88. Харитонова О. І. Історія становлення адміністративного права // Адміністративне право України / за заг. ред. С. В. Ківалова,
О. І. Харитонова. – Одеса : Юрид. літ., 2003. – 893 с.
89. Картузова І. О. Структура адміністративного процесу // Адміністративне право України / за заг. ред. С. В. Ківалова / І. О. Картузова. – Одеса, 2003. – 893 с.
90. Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов. /
Д. Н. Бахрах. – М. : Норма, 2001. – 701 с.
91. Кудря В. Види проваджень по зверненням громадян до органів виконавчої влади та адміністративні (управлінські) послуги громадянам з боку органів виконавчої влади України / В. Кудря // Право України. – 2006. – № 3. –
С. 12–15
92. Козлов Ю. М. Административное право : учебник под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юрид. лит., 2000. – 728 с.
93. Кононов П. И. Административный процесс в России: проблемы теории и законодательного регулирования / П. И. Кононов. – Киров, 2001. – 356 с.
94. Спільник 3. Співвідношення понять “адміністративний процес” і “адміністративне провадження” / 3. Спільник // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – 629 с.
95. Масленников М. Я. Административно–юрисдикционный процесс : понятие и соотношение с иными видами процессуально–правовой деятельности / М. Я. Масленников // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 18–23.
96. Тимощук В. П. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
97. Про інформацію : закон України від 02.10.1992 № 2657–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
98. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : закон України від 01.06.2000 № 1775–ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – № 27. – С. 1. – Ст. 1109 ; зі змінами та доповненнями // Офіційний вісник України. – 2009. – № 101. – С. 11. – Ст. 3494.
99. Про колективні договори і угоди : закон України від 01.07.1993 № 3356–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361 ;
зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 240.
100. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997
№ 280/97–ВР // Відомості Верховної ради України. – 1997. – № 24. –
Ст. 170 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
101. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : закон України
від 06.04.2004 № 1667–4 // Офіційний вісник України. – 2004. –
№ 14. – С. 191. – Ст. 965 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] : комп’ютерна правова бібліотека. – Ліга : Закон Еліт. –
Версія 8.1.1.
102. Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні : постанова Верховної Ради України від 17.12.1993 № 3748–12 // Відомості Верховної ради України. – 1994. – № 6. – Ст. 30.
103. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : закон України від 11.12.2003 № 1382–IV // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
104. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : закон України від 17.07.1997 № 475/97–ВР // Офіційний вісник України . – 1997. – № 40. – Ст. 263.
105. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України : закон України від 21.01.1994 № 3857–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
106. Про громадянство України : Закон України від 18.01.2001 № 2235–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] : комп’ютерна правова бібліотека. – Ліга : Закон Еліт. – Версія 8.1.1.
107. Про біженців : закон України від 21.06.2001 № 2557–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250 ; зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 209 ; Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 25. – Ст. 336.
108. Про пенсійне забезпечення : закон України вiд 05.11.1991 № 1788–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
109. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : закон України від 21.12.2000 № 2181 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
110. Житловий кодекс Української РСР вiд 30.06.1983 № 5464–Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – № 28. – Ст. 573 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] : комп’ютерна правова бібліотека. – Ліга : Закон Еліт. – Версія 8.1.1.
111. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні : закон України від 16.12.1993 № 3721–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
112. Про зайнятість населення : закон України від 01.03.1991 № 803–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] : комп’ютерна правова бібліотека. – Ліга : Закон Еліт. – Версія 8.1.1.
113. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : закон України вiд 21.03.1991 № 875–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. –
№ 21. – Ст. 252.
114. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: закон України від 22.10.1993 № 3551–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
115. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку : закон України вiд 29.11.2001 № 2866–III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 78 ; зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 4. – Ст. 60.
116. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : закон України від 15.05.2003 № 755–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263 ; зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] : комп’ютерна правова бібліотека. – Ліга : Закон Еліт. – Версія 8.1.1.
117. Про правовий статус закордонних українців: закон України вiд 04.03.2004 № 1582–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 343.
118. Про статус і соціальний