АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ЦЕНТРАЛЬНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДЗЮБА ІГОР ІГОРОВИЧ

УДК 351.743(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК ЦЕНТРАЛЬНОГО
ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Гриценко Іван Сергійович,
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЯК ЦЕНТРАЛЬНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ.......................................................................................3
1.1. Міністерство в системі органів виконавчої влади України....................11
1.2. Сутність та призначення Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади....................................................39
1.3. Основні принципи діяльності Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади................................................59
1.4. Правові основи діяльності Міністерства внутрішніх справ України.....86
Висновки до розділу 1.........................................................................................103

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ...............................114
2.1. Поняття та елементи правового статусу Міністерства внутрішніх справ України.......................................................................................................114
2.2. Система управління в Міністерстві внутрішніх справ України….......135
2.3. Організація діяльності Міністерства внутрішніх справ України.........147
2.4. Контрольно-наглядова діяльність за Міністерством внутрішніх справ України.......................................................................................................159
Висновки до розділу 2.........................................................................................172

ВИСНОВКИ........................................................................................................181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................187

ВСТУП
Актуальність теми. Успіх демократичних перетворень в Україні неможливий без ефективного правового регулювання та якісної організації діяльності органів внутрішніх справ, найвищим відомчим органом управління яких є Міністерство внутрішніх справ (далі – МВС) – головний (провідний) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує та безпосередньо реалізує державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Проте правове забезпечення діяльності Міністерства внутрішніх справ, його організаційно-штатна структура, система управління та організація діяльності не позбавлені певних недоліків і в цілому не відповідають міжнародним вимогам та стандартам правоохоронної діяльності подібних за призначенням та структурою правоохоронних органів демократичних зарубіжних країн, наслідком чого є справедливі нарікання на ефективність роботи МВС, і як наслідок – все ще низька довіра до нього населення.
Переважна більшість наведених та інших проблем, на яких неодноразово наголошувалося у програмних та концептуальних документах з питань реформування органів внутрішніх справ, накопичилась у зв’язку із відсутністю комплексних наукових досліджень у цій сфері. Частково до аналізу окремих напрямків управлінської діяльності МВС звертались такі вітчизняні науковці як М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, І.П. Голосніченко, Р.А. Калюжний, І.Г. Кириченко, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, Т.М. Кравцова, Н.П. Матюхіна, Р.В. Миронюк, В.П. Пєтков, В.М. Плішкін, Х.П. Ярмакі та ін. Проте, у вітчизняній юридичній науці адміністративно-правові засади діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу, а існуючі окремі публікації з цих питань носять переважно публіцистичний характер або стосуються окремих напрямків його управлінської діяльності.
Таким чином, необхідність удосконалення управлінської діяльності МВС, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів та вимог, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень з цієї проблематики – з іншого, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових засад діяльності МВС як центрального органу виконавчої влади України.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п. 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність, призначення та особливості Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади, а також шляхи удосконалення організаційно-правових засад його управлінської діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати місце та значення Міністерств в системі органів виконавчої влади України;
- визначити сутність та уточнити призначення Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади;
- охарактеризувати основні принципи діяльності Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади;
- здійснити характеристику правових засад діяльності Міністерства внутрішніх справ України;
- уточнити поняття та елементи правового статусу Міністерства внутрішніх справ України;
- охарактеризувати систему управління в Міністерстві внутрішніх справ України;
- визначити особливості організації діяльності Міністерства внутрішніх справ України;
- з’ясувати значення та особливості контрольно-наглядової діяльності за Міністерством внутрішніх справ України;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для з’ясування місця та значення міністерств в системі органів виконавчої влади України, уточнення структури правового статусу Міністерства внутрішніх справ України, характеристики системи управління в Міністерстві внутрішніх справ України, з’ясування значення та особливостей контрольно-наглядової діяльності за Міністерством внутрішніх справ України (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.4). Системно-структурний метод використано для уточнення призначення Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади, характеристики основних принципів та правових засад діяльності Міністерства внутрішніх справ України, визначення основних напрямків організації його діяльності (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.3). Статистичний метод, документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності Міністерства внутрішніх справ (розділи 1, 2).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правові засади діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правових засад діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- уточнено визначення поняття міністерства як центрального органу виконавчої влади, визначено його загальну мету та обов’язки, а також переглянуто перелік загальних завдань, функцій та прав міністерств, які у комплексі визначають їх особливості у системі органів виконавчої влади України;
- подальший розвиток одержала характеристика категорії „внутрішні справи”, під якими запропоновано розуміти лише ті об’єкти (предмети, діяльність), які віднесені до відання МВС (боротьба з правопорушеннями, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, надання адміністративних послуг тощо), які у вигляді окремих завдань та функцій покладені на Міністерство внутрішніх справ України;
- удосконалено визначення поняття Міністерства внутрішніх справ України, його особливостей як центрального органу виконавчої влади;
- напрямки діяльності МВС як центрального органу виконавчої влади вперше об’єднано у три групи: 1) основні (безпосереднє виконання МВС правоохоронних функцій міжрегіонального, загальнодержавного та міжнародного значення); 2) ресурсні (кадрове, інформаційне, правове, методичне, фінансове, матеріально-технічне, медичне та інші види забезпечення); 3) управлінські (аналіз, прогнозування, планування, організація, координація, регулювання, контроль);
- удосконалено визначення поняття та системи принципів діяльності МВС, які об’єднано у три групи: 1) загальні принципи управління; 2) спеціальні принципи управління; 3) спеціалізовані принципи управління, визначено їх загальні ознаки та особливості кожної із названих груп принципів діяльності МВС;
- набула подальшого розвитку характеристика правових основ діяльності МВС, які визначені як система різноманітних за юридичною силою, сферою дії, змістом, суб’єктами прийняття, адресатом та гласністю правових актів, що містять норми права та у зв’язку з цим регулюють як зовнішні (правоохоронні), так і внутрішньо-організаційні відносини за участю МВС;
- удосконалено класифікацію правових актів, які регулюють діяльність МВС, за основу якої взято такі критерії: юридичну силу правових актів, сферу їх дії, зміст, особливості адресата та характер відкритості;
- уточнено структуру правового статусу Міністерства внутрішніх справ України, до елементів якої віднесено: мету його утворення та діяльності, принципи, завдання, функції, повноваження, способи (методи, прийоми) його діяльності, організаційно-штатну структуру та відповідальність;
- удосконалено характеристику системи управління органами внутрішніх справ, у зв’язку з цим обґрунтовано, що вона являє собою складне, ієрархічно побудоване, багатофункціональне системне утворення, сукупність суб’єктів та об’єктів управління, а також відповідних взаємозв’язків між ними, які об’єднанні загальною метою їх діяльності – здійснення загального керівництва органами внутрішніх справ України, розроблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення їх діяльності;
- сформульовано практичні рекомендації щодо розмежування і забезпечення максимального співвідношення завдань, функцій, повноважень та відповідальності МВС і підпорядкованих йому органів (підрозділів), пропозиції щодо удосконалення організаційно-штатної структури МВС як центрального органу виконавчої влади України;
- удосконалено теоретико-практичне розуміння об’єкта управління в МВС, яким є, з одного боку, підпорядковані суб’єкту управління органи (підрозділи, служби, працівники), з іншого – окремі напрямки діяльності МВС, які на відміну від самого суб’єкта можуть бути зовнішніми (громадський порядок, громадська безпека, правопорушення тощо) та внутрішніми (кадрові, фінансові, матеріальні та інші питання), які вирішуються, так би мовити, „всередині” органів внутрішніх справ;
- у новому аспекті визначено особливості взаємовідносин, що формуються між суб’єктами та об’єктами управління в МВС, які об’єднано у три групи: відносини субординації; відносини координації; відносини реординації;
- вперше обґрунтовано, що визначальне місце серед функцій МВС повинні займати: 1) ресурсні; 2) управлінські; 3) технологічні; 4) основні (правоохоронні), сутність та особливості яких визначені окремо;
- зважаючи на різноманітний характер організаційних дій, які перш за все мають забезпечувальний характер, та особливості правового статусу МВС як найвищого органу управління у сфері внутрішніх справ, вперше запропоновано до напрямків організації його управлінської діяльності віднести: 1) аналітичну роботу; 2) планування; 3) здійснення контролю та нагляду; 4) проведення колегій, нарад та інших подібних до них масових заходів, які носять внутрішньо-організаційне спрямування; 5) діловодство; 6) взаємодію та координацію; 7) правове, кадрове, матеріально-технічне, фінансове та наукове забезпечення;
- обґрунтовано доцільність використання терміна „контрольно-наглядова діяльність за Міністерством внутрішніх справ України”, визначено її поняття, завдання, об’єкт та предмет, суб’єктний склад, а також види та форми реалізації;
- сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення нормативних актів з досліджуваних питань, а саме до: 1) законів України „Про міліцію”, „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”, „Про державну службу”, „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”; 2) Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179; 3) Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р., № 1383; 4) наказу МВС № 27 від 23 січня 2008 р. „Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 04.06.2007 № 190”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України;
- у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України;
- у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності Міністерства внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади України;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” та „Управління в органах внутрішніх справ”, вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (Харків, 2008) та „Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти” (Харків, 2010), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у трьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції сутності, призначення та особливостей Міністерства внутрішніх справ України як центрального органу виконавчої влади, а також шляхів удосконалення організаційно-правових засад його управлінської діяльності. В результаті дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на виконання зазначеного завдання.
Насамперед акцентовано увагу на тому, що основними напрямками реформування міністерств в Україні мають стати: збереження за ними достатніх важелів управління соціально важливими процесами, які потребують державного втручання, з одного боку, та мінімізацію їх втручання у життєдіяльність суспільства, особливо в діяльність господарюючих суб’єктів, – з іншого; переорієнтацію діяльності міністерств із суто адміністративно-розпорядчої на надання управлінських послуг громадянам та юридичним особам, тобто у публічно-сервісну, що буде практичним підтвердженням конституційної норми про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3 Конституції України).
Міністерство внутрішніх справ України визначено як головний (провідний) та озброєний правоохоронний центральний орган виконавчої влади, що забезпечує та безпосередньо реалізує державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а прийняті ним рішення з цих питань є обов’язковими для виконання іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами. Визначено також особливості МВС як центрального органу виконавчої влади.
До особливостей МВС як центрального органу виконавчої влади віднесено таке: 1) воно є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; 2) має сталу назву, специфічну мету та завдання; 3) є правоохоронним відомством, у зв’язку з цим підпорядковані йому органи (підрозділи, служби) належать до правоохоронних (звісно, що за винятком тих, які виконують забезпечувальні функції); 4) його працівники та працівники підпорядкованих йому органів під час виконання службових завдань мають право застосовувати примусові заходи, у тому числі зброю; 5) у переважній більшості випадків напрямки діяльності МВС носять управлінський, ресурсний (забезпечувальний) характер, оскільки воно є найвищим органом управління внутрішніми справами, звичайно, що у вузькому їх розумінні, у зв’язку з чим здійснює загальне керівництво органами внутрішніх справ України, прогнозує, координує і контролює їх діяльність, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції органів внутрішніх справ України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення тощо; 6) наявність суворої службової (військової) дисципліни та законодавче закріплення особливого порядку прийняття на службу та проходження служби його працівниками; 7) передбачення підвищених вимог до особистих, фізичних та психологічних якостей його персоналу, низки обмежень та заборон, які компенсуються підвищеним соціально-правовим захистом; 8) наявність особливого режиму дотримання службової та державної таємниці.
Визначено поняття та систему принципів діяльності МВС, які об’єднано у три групи: 1) загальні принципи управління; 2) спеціальні принципи управління; 3) спеціалізовані принципи управління, детально охарактеризовано кожну із названих груп принципів діяльності МВС.
Підтримано думку тих науковців, які принципи управління поділяють на три групи, проте запропоновано такі їх назви: 1) загальні принципи управління; 2) спеціальні принципи управління; 3) спеціалізовані принципи управління. Так, головна особливість загальних принципів управління полягає у тому, що вони характерні для усіх напрямків, форм, видів та сфер управління, зокрема і того, яке здійснює МВС України. Такими є принципи законності, гласності, гуманізму, розподілу влади, публічності, демократичності, системності, рівності, соціальної справедливості, науковості, контролю, відповідальності; професіоналізму та ефективності. Зазначеними принципами мають керуватися всі суб’єкти управління МВС незалежно від їх правового статусу чи напрямку правоохоронної чи внутрішньо-організаційної діяльності. Спеціальні принципи управління визначають основи (правила) побудови апарату системи управління, розподілу завдань, функцій та повноважень, характер внутрішньо-організаційних зв’язків та правила здійснення самого процесу управління. До таких відносено принципи ієрархічності; функціональності; поєднання єдиноначальності та колегіальності; системності; плановості; оперативності, офіційності та внутрішньої єдності. Окрему групу принципів управлінської діяльності складають спеціалізовані, особливості яких полягають у тому, що вони: по-перше, визначають правила (орієнтири) керівництва окремими напрямками діяльності (наприклад, принципи забезпечення діяльності підпорядкованих органів щодо охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; принципи кадрового, інформаційного, методичного, фінансового та інших видів забезпечення); по-друге, є похідними від принципів здійснення певних видів (напрямків) діяльності структурних підрозділів МВС.
Здійснено детальну характеристику правових основ діяльності МВС, які визначено як систему різноманітних за юридичною силою, сферою дії, змістом, суб’єктами прийняття, адресатом та гласністю правових актів, що містять норми права й у зв’язку з цим регулюють як зовнішні (правоохоронні), так і внутрішньо-організаційні відносини за участю МВС. Зроблено висновок, що правові основи діяльності Міністерства внутрішніх справ України потребують удосконалення за такими напрямками: по-перше, якнайшвидшого прийняття Закону України „Про нормотворчу діяльність в Україні”; по-друге, інтенсифікації прийняття Закону України „Про органи внутрішніх справ”, перегляду статусних нормативно-правових актів, у тому числі і Положення про Міністерство внутрішніх справ України, а також прискорення прийняття необхідних для діяльності органів внутрішніх справ інших нормативних актів, які передбачені програмними та концептуальними документами з питань реформування (розвитку) цих органів.
Уточнено структуру правового статусу Міністерства внутрішніх справ України, до елементів якої віднесено мету його утворення та діяльності, принципи, завдання, функції, повноваження, способи (методи, прийоми) його діяльності, організаційно-штатну структуру та відповідальність. Обґрунтовано висновок, що чітке нормативне визначення структурних елементів правового статусу Міністерства внутрішніх справ України, з одного боку, чітко визначатиме їх місце, роль та особливості у системі органів державної влади, з іншого – дозволить розмежувати функції між правоохоронними міністерствами (відомствами) та унеможливить паралелізм та дублювання повноважень у роботі різних правоохоронних органів.
Удосконалено характеристику системи управління органами внутрішніх справ, зроблено висновок, що реформування цієї системи потребує чіткого розмежування функцій МВС і підпорядкованих йому органів та підрозділів, зокрема збереження на рівнях апарату МВС функцій організації, забезпечення, координації, методичного керівництва, інформаційно-аналітичного обслуговування, контролю й інспектування, безпосереднього планування та проведення заходів державного і міжрегіонального характеру з питань, віднесених до компетенції органів внутрішніх справ. Визначальне місце серед функцій МВС повинні займати: 1) ресурсні: кадрове, фінансове, матеріально-господарче, технічне, методичне, документаційне та інші види забезпечення діяльності підпорядкованих йому органів (підрозділів, служб); 2) управлінські: аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання, координація та контроль діяльності підпорядкованих йому органів (підрозділів, служб); 3) технологічні: збирання та обробка інформації, аналітична робота, підготовка й прийняття рішень з питань діяльності підпорядкованих йому органів (підрозділів, служб); 4) основні (правоохоронні): здійснення загальнодержавних, міжрегіональних і міжнародних заходів боротьби із правопорушеннями; оперативне реагування на ті надзвичайні ситуації та події, що потребують втручання саме центрального апарату і безпосереднього вжиття ним оперативно-службових заходів; забезпечення внутрішньої безпеки системи МВС України; ліцензування певних видів господарської діяльності, покладених на МВС України.
Зважаючи на різноманітний характер організаційних дій, які мають забезпечувальний характер, та особливості правового статусу МВС як найвищого органу управління у сфері внутрішніх справ, запропоновано до напрямків організації його управлінської діяльності віднесено: 1) аналітичну роботу; 2) планування; 3) здійснення контролю та нагляду; 4) проведення колегій, нарад та інших подібних до них заходів, які мають внутрішньо-організаційне спрямування; 5) діловодство; 6) взаємодію та координацію; 7) правове, кадрове, матеріально-технічне, фінансове та наукове забезпечення.
Контрольно-наглядову діяльність за Міністерством внутрішніх справ України визначено як отримання інформації про відповідність його діяльності та підпорядкованих йому органів передбаченим законодавством та відповідними підзаконними актами вимогам, про фактичний стан справ у підвідомчій йому сфері, про виявлення позитивного досвіду та прорахунків у роботі, а також відповідне та у межах компетенції того чи іншого суб’єкта її здійснення реагування на таку інформацію. Визначено також завдання, об’єкт та предмет, суб’єктний склад, а також види та форми реалізації контрольно-наглядової діяльності за Міністерством внутрішніх справ України.
До завдань контрольно-наглядової діяльності за МВС та підпорядкованими йому органами віднесено: дотримання законності та дисципліни під час виконання службової діяльності; перевірку виконання покладених на МВС та підпорядковані йому органи завдань; попередження та виявлення серед персоналу ОВС посадових та інших правопорушень; перевірка дотримання прав, свобод і законних інтересів працівників ОВС; перевірка використання МВС та підпорядкованими йому органами за цільовим і функціональним призначенням державного майна; викриття причин і умов, що сприяють виникненню недоліків у діяльності МВС та підпорядкованих йому органів; розроблення заходів щодо поліпшення оперативно-службової діяльності МВС та підпорядкованих йому органів; оцінка ефективності їх діяльності.
В дисертації сформульовано численні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: 1) законів України „Про міліцію”, „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”, „Про державну службу”, „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”; 2) Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179; 3) Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р., № 1383; 4) наказу МВС № 27 від 23 січня 2008 р. „Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 04.06.2007 № 190”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
2. Виконавча влада і адміністративне право / За ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Ін Юре, 2002. – 668 с.
3. Козлов Ю. М. Исполнительная власть: сущность, функции / Козлов Ю. М. // Вестник МГУ. Серия: Право. – 1992. – № 4. – С. 5–12.
4. Пінаєв А. О. Місце прокуратури в системі органів влади на сучасному етапі розвитку України / Пінаєв А. О. // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993. – С. 428–430.
5. Долежан В. В. Деякі аспекти співвідношення судової і прокурорської компетенції / Долежан В. В. // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993. – С. 383–385.
6. Федоров Н. В. О судебной реформе в России / Федоров Н. В. // Гос-во и право. – 1992. – № 6. – С. 11–17.
7. Костенко Н. Прокуратура – опора президентской власти / Костенко Н. // Российская юстиция – 1994. – № 11. – С. 25–27.
8. Шишкін В. Прокуратура і правосуддя в суверенній Україні / В. Шишкін // Право України. – 1992. – № 1. – С.7 –11.
9. Маслюков Л. С. Судебная власть в системе разделения властей в свете Конституции Российской Федерации / Маслюков Л. С. // Проблемы деятельности прокуратуры : сб. науч. тр. – М. : НИИ при Ген. прокуратуре Рос. Федерации, 1994. – С. 40–56.
10. Костицький М. В. Судова влада: світовий досвід і принципи судової реформи в Україні / Костицький М. В. // Суди в Україні. – К., 1999. – С. 5–12.
11. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – 584 с.
12. Грошевий Ю. М. Органи конституційного контролю і нагляду (контрольно-наглядова влада) / Грошевий Ю. М. // Актуальн. проблемы гос. и права : сб. науч. тр. юрид. ин-та Одес. гос. ун-та им. И. И. Мечникова. – Вып. 3. – О., 1996. – С. 3–9.
13. Потебенько М. Прокуратура на межі третього тисячоліття / М. Потебенько // Право України. – 2001. – № 1. – С. 6–7.
14. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
15. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / Малиновський В. Я. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
16. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления: Правовые проблемы оформления и реализации / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 с.
17. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / Скакун О. Ф. ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
18. Запорожець М. П. Адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Запорожець М. П. – Х., 2004. – 179 с.
19. Оболенський О. Ю. Державна служба : навч. посіб. / Оболенський О. Ю. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
20. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади : Монографія / Битяк Ю. П. – X. : Право, 2005. – 304 с.
21. Бахрах Д. Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы / Бахрах Д. Н. // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 10–18.
22. Старилов Ю. Н. Институт государственной службы: содержание и структура / Старилов Ю. Н. // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 14–24.
23. Петришин О. В. Державна служба як проблема теорії держави і права / Петришин О. В. // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1. – С. 21–34.
24. Кабанець А. Г. Державна служба : навч. посіб. / Кабанець А. Г. – Х. : Вид-во ХНЕУ, 2004. – 176 с.
25. Ноздрачев А. Ф. Государственная служба / Ноздрачев А. Ф. – М. : Статут, 1999. – 529 с.
26. Нечипоренко В. О. Настольная книга государственного служащего. Комментарий к федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации» / Нечипоренко В. О., Охотский Е. В. – М. : Экономика, 1999. – 676 с.
27. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні / Дубенко С. Д. ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Ін Юре, 1999. – 242 с.
28. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : указ Президента України від 22 лип. 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
29. Стратегія реформування системи державної служби в Україні : затв. Указом Президента України від 14 квіт. 2000 р. № 599/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16. – Ст. 665.
30. Про схвалення Концепції розвитку законодавства про державну службу : указ Президента України від 5 січ. 2005 р. № 1/2005. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua.
31. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005–2010 рр. : gостанова Кабінету Міністрів України від 8 черв. 2004 р. № 746 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua.
32. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
33. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
34. Кисіль С. П. Центральні органи виконавчої влади України: стан і розвиток / Кисіль С. П. – К. : НАН України ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 1999. – 77 с.
35. Правознавство : навч. посіб. / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 704 с.
36. Чиркин В. Е. Государствоведение / Чиркин В. Е. – М. : Юристъ, 1999. – 400 с.
37. Административное право зарубежных стран : учеб. пособие / [Гудошников Л. М., Жданов А. А., Козырин А. Н. и др.]. – М. : СПАРК, 1996. – 229 с.
38. Административное право зарубежных стран : учебник / [под ред. А. Н. Козырина, А. М. Штатиной]. – М. : Спарк, 2003. – 464 с.
39. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : учебник / Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. ; под ред. А. П. Алехина. – М. : Зерцало-М, 2003. – 608 с.
40. Габричидзе Б. Н. Российское административное право : учеб. для вузов / Габричидзе Б. Н., Елисеев Б. П. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 622 с.
41. Административное право : учебник / [под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова]. – М. : Юрист, 1999. – 738 с.
42. Козлов Ю. М. Административное право : учебник / Козлов Ю. М. – М. : Юристъ, 1999. – 320 с.
43. Овсянко Д. М. Административное право : учеб. пособие / Овсянко Д. М. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2002. – 468 с.
44. Административное право : учебник / [под ред. Попова Л. Л.]. – Изд-е 2-е, перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2005. – 512 с.
45. Бахрах Д. Н. Административное право России : учебник / Бахрах Д. Н., Хазанов С. Д., Демин А. В. – М.: Норма – Инфра-М, 2002. – 623 с.
46. Габричидзе Б. Н. Административное право Российской Федерации : учебник / Габричидзе Б. Н., Чернявский А. Г., Кузнецов С. М. – М. : Дело и Сервис, 2001. – 624 с.
47. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади : указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1573.
48. Про затвердження Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України : указ Президента України від 12 берез. 1996 р. № 179.
49. Авер’янов В. Б. Центральні органи виконавчої влади України: концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні / Авер’янов В. Б. // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1 (16). – С. 42–50.
50. Цвєтков А. М. Порядок фінансування видатків на утримання центральних органів виконавчої влади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Цвєтков А. М. – Х., 2003. – 235 с.
51. Про Кабінет Міністрів України : закон України від 21 груд. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – Ст. 94.
52. Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 трав. 1999 р. № 851.
53. Про колегію міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади : указ Президента України від 31 груд. 2005 р. № 1902.
54. Тлумачний словник української мови / [уклад. Ковальова Т. В., Коврига Л. П.]. – Х. : Синтекс, 2005. – 672 с.
55. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. – К. : НАВСУ, 1999. – 702 с.
56. Bittner E. Police Charge // Police Behavior: A sociological perspective / Ed. R. J. Lundmann. – N.Y. ; Oxford, 1980. – P. 31–42.
57. Brenner R. N. Police discretion: A selected bibliogr. / R. N. Brenner, M. Kravitz. – Washington : Nat. inst. of law enforcement a. criminal justice. Law enforcement assistance adm. US Dep. of justice, 1978. – P. 30–60.
58. Klockars C. B. The Idea of Police (Law and criminal justice series; v. 3). – Sage Publications Beverly Hills, London, New Delhi, 1985. – P. 9–12.
59. Fort Thomas. Police Department — City of Fort Thomas (Kentucky) working agreement.— 22 September 1992. – Р. 8.
60. Vogel R. and Dean Ch. Legislation on Firearms Control and Storage // Police. – 1987. – № 2. – Р. 4–18.
61. Butler A. J. P. Police management / Butler A. J. P. – Gower, 1994. – 140 p.
62. World Encuclopedia of Police Fozces and Penal Sustem, Facts on File. – N.V. : Oxford, 1989. – Р. 3–32.
63. Code of Practice for the Exercise by Police Officers of Statutory Powers of Stop and Search // Lewenson H., Fairweather F. Police powers a practitioners guide. – 2nd ed. – London : Legal Action Group, 1995. – 528 p.
64. Hart J. The British Police / Hart J. – London, 1951. – 248 p.
65. Introduction to policing in Canada / Seagrave, Jayne. – Seaborough ON: Prentice-Hall Canada, 1997. – 428 p.
66. Klockars C. The Idea of Police / Klockars C. – L., 1985. – 142 p.
67. Бахрах Д. Н. Административное право. Общая часть: учебник / Бахрах Д. Н. – М. : БЕК, 1993. – 724 с.
68. Ярмакі Х. П. Управління адміністративно-політичною діяльністю в Україні / Ярмакі Х. П. – О., 2004. – 208 с.
69. Административное право России. Ч. 2. Административно-правовое регулирование в сферах и отраслях управления : учебник / [под ред. А. П. Коренева]. – М. : Моск. акад. МВД России ; Щит, 2002. – 348 с.
70. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник / [за заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва]. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 177 с.
71. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / Бандурка О. М. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
72. Сущенко В. Д. Сучасний процес управління в органах внутрішніх справ / Сущенко В. Д., Присяжний С. В., Коваленко О. І. – К. : НАВС України, 1999. – 352 с.
73. Фролова О. Г. Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ : монографія / Фролова О. Г. – Донецьк : Донецьк. ін-т внутр. справ, 2001. – 396 с.
74. Корнієнко М. В. Роль органів внутрішніх справ України в охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки / Корнієнко М. В. – Дніпропетровськ : Україна, 2001. – 430 с.
75. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Комзюк А. Т. – Х., 2002. – 408 с.
76. Конопльов В. В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття : монографія / Конопльов В. В. – Сімф. : Вид-во Крим. юрид. ін-ту ХНУВС, 2006. – 356 с.
77. Пономаренко Г. О. Управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави: адміністративно-правові засади : монографія / Пономаренко Г. О. – Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. – 448 с.
78. Проект Концепції реформування системи Міністерства внутрішніх справ України. – К. : МВС України, 2007. – 27с.
79. Права людини захистять, МВС – реформують // Іменем Закону. – 2006. – № 11. – С. 4–5.
80. Реформування МВС: від карального змісту діяльності до соціально-сервісного // Міліція України. – 2007. – № 8 – С. 1.
81. Про органи внутрішніх справ України : проект Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mia.gov.ua.
82. Про основи національної безпеки України : закон України від 19 черв. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
83. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : закон України від 19 черв. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
84. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : затв. Указом Президента України від 17 жовт. 2000 р. № 1138 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
85. Про міліцію : закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
86. Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 24 квіт. 1996 р. № 456.
87. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : закон України від 30 черв. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
88. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел : учебник / [под ред. Л. Л. Попова]. – М. : Акад. МВД СССР, 1990. – 223 с.
89. Білоус В. Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект) : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Білоус В. Т. – Ірпінь‚ 2004. – 444 с.
90. Мельник М. І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі : навч. посіб. / авт. і упоряд.: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2000. – 512 с.
91. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки / Бондаренко І. // Право України. – 2003. – № 4. – С. 18–21.
92. Лихова С. Про визначення поняття «правоохоронні органи» / Лихова С. // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 74–76.
93. Соловей Ю. П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации : дис. … д-ра юрид. наук / Соловей Ю. П. – М., 1993. – 346 с.
94. Кузьмичов В. С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Кузьмичов В. С. – К., 1996. – 36 с.
95. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України : закон України від 26 берез. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
96. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України : закон України від 10 січ. 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 115.
97. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку : прийн. резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини : зб. документів / [укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 155-159.
98. Звід принципів захисту усіх осіб, яких піддано затриманню або ув’язненню в будь-якій формі : прийн. резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 груд. 1988 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : Укр.-амер. Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29–35.
99. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку : прийн. резолюцією VIII Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками від 7 вересня 1990 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам–Київ : Укр.-амер. Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 35–39.
100. Про державну службу : закон України від 16 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
101. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : закон України від 5 квіт. 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua.
102. Про прокуратуру : закон України від 5 листоп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 53. – Ст. 793.
103. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Гаращук В. М. – Х., 2003. – 412 с.
104. Шестак В. С. Державний контроль в сучасній Україні: Теоретико-правові питання : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Шестак В. С. – X., 2002. – 195 с.
105. Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи : наказ МВС № 190 від 4 черв. 2007 р.
106. Інструкція з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події : наказ МВС України № 1155 від 4 жовт. 2003 р.
107. Інструкції щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України : наказ МВС України № 842 від 28 лип. 2004 р.
108. Положення про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у навчальних закладах МВС України : наказ МВС України № 842 від 28 лип. 2004 р.
109. Методичні рекомендації з організації та проведення індивідуальної виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України // Організація роботи з персоналом в органах внутрішніх справ України : метод. посіб. – К. : РВВ МВС України, 2002. – 348 с.
110. Комплексна програма кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001–2005 роки : затв. наказом МВС України № 515 від 30 черв. 2001 р.
111. Про затвердження Положення про вищий навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 1 квіт. 1998 р. № 231.
112. Етичний Кодекс працівника органів внутрішніх справ України : затв. Колегією МВС України 5 жовт. 2000 р. № 7 КМ/8.
113. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України : затв. наказом МВС України № 18 від 11 січ. 1996 р.
114. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця : наказ Головного Управління державної служби України від 7 листоп. 2000 р. № 783.
115. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України : закон України від 22 лют. 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 791.
116. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
117. Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права / Рабинович П. М. – К. : Основа, 1995. – 460 с.
118. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : учеб. пособие / Спиридонов Л. И. – М. : Проспект, 1996. – 304 с.
119. Общая теория права : учеб. для юрид. вузов / [Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.] ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384 с.
120. Комаров С. А. Общая теория государства и права : Курс лекций / Комаров С. А. – М. : РАГС, 1996. – 312 с.
121. Теория государства и права : курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько]. – М. : Юристъ, 1997. - 345 с.Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА-М., 1998. – 570 с
122. Алексеев С. С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования / Алексеев С. С. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
123. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / Протасов В. Н. – М. : Новый Юрист, 1999. – 240 с.
124. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов / Венгеров А. Б. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
125. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М. : Интерстиль, 2000. – 377 с.
126. Общая теория права и государства : учебник / [под ред. В. В. Лазарева]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
127. Державне управління : навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; за ред. А. Ф. Мельник]. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
128. Атаманчук Г. Теория государственного управления : курс лекций / Г. Атаманчук – М. : Юрид. лит., 1997. – 235 с.
129. Глущенко Е. В. Теория управления / Глущенко Е. В., Захарова Е. В., Тихонравов Ю. В. – М. : Вестник, 1997. – 336 с.
130. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління : навч. посіб. / Нижник Н. Р., Машков О. А. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
131. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна «законодавство») від 9 лип. 1998 р. № 12.
132. Про міжнародні договори України : закон України від 29 черв. 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
133. Погребной И. М. Теория права : учеб. пособие / Погребной И. М. – 3-е изд., испр. и доп. – Х. : Основа, 2003. – 128 с.
134. Угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України і Міністерством внутрішніх справ Республіки Таджикистан у боротьбі із злочинністю від 21 жовт. 1992 р.
135. Угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Республіки Польща в боротьбі зі злочинністю від 12 берез. 1992 р.
136. Угода про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі зі злочинністю від 25 листоп. 1998 р.
137. Про основи національної безпеки України : закон України від 19 черв. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
138. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : закон України від 7 лют. 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 15. – Ст. 194.
139. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними : закон України від 15 лют. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
140. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : закон України від 23 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
141. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
142. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
143. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
144. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35, 36, 37. – Ст. 446.
145. Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України : наказ МВС України від 20 січ. 2004 р. № 55.
146. Про прийняття за основу проекту Закону України про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України : постанова Верховної Ради України від 13 січ. 2006 р. № 3344.
147. Про обрання постійної Комісії Верховної Ради України з питань законності і правопорядку : постанова Верховної Ради України від 3 черв. 1994 р. № 50.
148. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини : постанова Верховної Ради України від 23 берез. 2000 р. № 1592.
149. Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі : постанова Верховної Ради України від 23 черв. 1995 р. № 243 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 123.
150. Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Верховної Ради України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 20.
151. Про систему центральних органів виконавчої влади : указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1572.
152. Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні : указ Президента України від 5 серп. 1996 р. № 628.
153. Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах : розпорядження Президента України від 26 берез. 2002 р. № 53.
154. Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ : указ Президента України від 4 жовт. 1996 р. № 926.
155. Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ : указ Президента України від 23 лют. 2002 р. № 173.
156. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР : затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 лип. 1991 р. № 114.
157. Про затвердження Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 14 квіт. 1997 р. № 341.
158. Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей : постанова Кабінету Міністрів України від 29 листоп. 1999 р. № 2166.
159. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 4 черв. 2007 р. № 795.
160. Про посади заступників Міністра внутрішніх справ України : постанова Кабінету Міністрів України від 28 берез. 2007 р. № 589.
161. Питання контролю та забезпечення діяльності органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 25 трав. 2007 р. № 774.
162. Про затвердження граничної чисельності працівників центрального апарату Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 7 берез. 2007 р. № 418.
163. Про стан виконавської дисципліни та заходи щодо посилення контролю і підвищення відповідальності керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади за своєчасне і безумовне виконання законів України, актів та доручень Президента України і Кабінету Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 24 лют. 2003 р. № 70.
164. Про затвердження Порядку проведення перевірки стану виконавської дисципліни в органах виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 11 берез. 2004 р. № 311.
165. Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовт. 1997 р. № 1153.
166. Про місцеві державні адміністрації : закон України від 9 квіт. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
167. Про місцеве самоврядування в Україні : закон України від 21 трав. 1997 р. // Відомості Верхов