АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСТУПУ ГРОМАДЯН ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

brief description

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

На правах рукопису

ЗАЯЦЬ ОЛЕНА ЄВГЕНІЇВНА

УДК 342.9+659.3

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСТУПУ
ГРОМАДЯН ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Чистоклетов Леонтій Григорович

Львів – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................... 4
ВСТУП............................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ
1.1 Генезис наукової думки про право громадян на доступ до публічної інформації в Україні..................................................................... 13
1.2 Правове регулювання права громадян на доступ до публічної інформації в Україні ..................................................................................... 28
1.3 Міжнародно-правові стандарти доступу громадян до публічної інформації....................................................................................................... 53
Висновки до першого розділу...................................................................... 67
РОЗДІЛ 2 ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ГРОМАДЯНАМИ
2.1 Перспективи розвитку права громадян на отримання інформації від органів державної влади в сучасних умовах державотворення................ 72
2.2 Правові засоби доступу громадян до публічної інформації в сфері діяльності органів державної влади............................................................. 95
2.3 Юридична відповідальність за порушення права на доступ громадян до публічної інформації .............................................................. 109
Висновки до другого розділу........................................................................ 128
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ГРОМАДЯН ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ
3.1 Пріоритетні напрями державної інформаційної політики у сфері забезпечення доступу громадян до публічної інформації в Україні........ 132
3.2 Шляхи організаційно-правового удосконалення доступу громадян до публічної інформації в Україні.............................................................. 149
Висновки до третього розділу...................................................................... 187
ВИСНОВКИ................................................................................................... 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 198
ДОДАТКИ...................................................................................................... 223

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ІКТ інформаційно-комунікаційні технології
ЗМІ засоби масової інформації
ДСК для службового користування
ЦТ цілком таємно
Т таємно
ДП «ІРЦ» державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр»
ЄДР Єдиний державний реєстр
ЄДРПОУ Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК України Кримінальний кодекс України
КЗпП Кодексу законів про працю України
ЦК України Цивільний кодекс України
ОДА Обласна державна адміністрація
ДПС Державна податкова служба
ПДВ податок на додану вартість
CIDA Канадська агенція міжнародного розвитку
ОЕСР Організація економічного співробітництва і розвитку
ОДВ органи державної влади
ОМС органи місцевого самоврядування
КМДА Київська міська державна адміністрація

ВСТУП

Актуальність теми. Процес розбудови демократичної, правової держави в Україні безпосередньо пов’язаний з додержанням та належною реалізацією гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та громадянина, зокрема права на інформацію. Важливою і необхідною складовою здійснення права на інформацію є гарантування доступу громадян до публічної інформації, а також чітка правова регламентація виключних випадків його (доступу) обмеження.
На етапі становлення Української держави проблема забезпечення прозорості в діяльності органів влади є однією з перешкод на шляху демократичного розвитку нашої країни. Прикладів порушення або перешкоджання реалізації права на доступ до публічної інформації нині можна навести безліч: неправомірна відмова органів влади у наданні інформації через її віднесення до інформації з обмеженим доступом; незаконне застосування грифів обмеження доступу до інформації; ігнорування інформаційних запитів; перешкоди в отриманні громадянами локальних нормативно-правових актів місцевих органів влади, не говорячи вже про проекти таких актів; неналежне виконання органами влади вимоги оприлюднювати інформацію про свою діяльність (у тому числі через мережу Інтернет) тощо. Окрім того, за результатами проведеного нами анкетування, що здійснювалася за допомогою електронної пошти у першому півріччі 2011 року, в якому взяли участь 57 представників громадських організацій та медіа, більше ніж у 50% випадків реалізація громадянами права на доступ до публічної інформації супроводжувалась його порушенням зі сторони органів державної влади.
Отже, можна констатувати, що сучасна державно-правова практика з питань надання публічної інформації не відповідає стандартам демократичної держави. Крім того, актуальність наукового пошуку цього напряму обумовлена і останніми баталіями навколо прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Водночас, актуальність дисертаційної роботи обумовлена низкою інших чинників, таких як становлення і розвиток інформаційної сфери суспільства як середовища суспільних і правових відносин, пов’язаних із створенням та експлуатацією національного та інтернаціонального потенціалу інформаційних і комунікативних технологій; пошук ефективних шляхів, способів та механізмів забезпечення інформаційних потреб громадян у нових інформаційних умовах; значущість проблем правового регулювання в інформаційній сфері; процеси реформування, що відбуваються в системі органів державної влади, в системі державної служби, оскільки вони безпосередньо впливають на забезпечення прав громадян в інформаційній сфері; посилення ролі тих сфер, які прямо визначають якість життя громадян.
Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці українських учених: В. Авер’янова, І. Арістової, К. Бєлякова, А. Гуза, Ю. Битяка, В. Горобцова, М. Гуцалюка, М. Демкової, О. Денісової, Є. Захарова, Р. Калюжного, В. Колпакова, В. Колісника, А. Комзюка, Б. Кормича, Т. Костецької, Л. Кузенко, Н. Кушакової, В. Ліпкана, В. Лисюченка, А. Марущака, Г. Почепцова, В. Речицького, В. Серьогіна, Т. Слінько, Ю. Тодики, І. Чижа, Л.Чистоклетова, С. Чукут, І. Хорта, М. Швеца, О. Юдіна та ін.; а також російських науковців: І. Бачило, О. Городова, О. Задкова, В. Лопатіна, В. Монахова, О. Мохової, О. Одринського, М. Федотова, В. Хіжняк, С. Шевердяєва та ін. Над цією проблематикою працювали і такі зарубіжні дослідники: Д. Банісар, Ю. Габермас, С. Ламбл, П. Лейланд, Д. Майкл, Т. Мендел, Р. Смолл, Д. Уебстер; у ХІХ – початку ХХ ст. – А. Гюнтер, Л. Димш, Г. Єллінеко, А. Лохвіцкий.
Однак, незважаючи на виняткову значущість і актуальність проблем реалізації громадянами свого права на доступ до публічної інформації, вітчизняна і зарубіжна наука потребує розробки нових підходів до формування державної політики інформатизації, розробки таких її методів та інструментів, які відповідатимуть сучасним реаліям розвитку суспільства. Цим і визначена актуальність дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана із виконанням завдань Закону України вiд 13.01.2011 р. № 2939 «Про доступ до публічної інформації», Пріоритетних напрямами розвитку правової науки на 2011–2015 рр. (Постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14–10 (із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 р. № 4–12), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Львівського університету бізнесу та права на 2012–2015 роки. Роботу виконано на кафедрі адміністративного права і процесу, фінансового та інформаційного права Львівського університету бізнесу та права. Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Львівського університету бізнесу та права від 23.05.2011 р. (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування вдосконалення адміністративно-правових засад доступу громадян до публічної інформації на основі аналізу та оцінки організаційних та правових проблем наявної практики в Україні.
Для досягнення вказаної мети у роботі передбачалось вирішити такі задачі:
– дослідити генезис наукової думки про право громадян на доступ до публічної інформації
– визначити рівень правового забезпечення реалізації права громадян на доступ до публічної інформації;
– розробити етапи доступу громадян до публічної інформації;
– проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання права громадян на доступ до публічної інформації;
– дослідити сучасний стан та перспективи розвитку права громадян на отримання інформації від органів державної влади;
– розкрити сутність існуючої практики застосування правових засобів доступу громадян до публічної інформації в сфері діяльності органів державної влади;
– визначити проблемні аспекти застосування заходів державного примусу за порушення права на доступ громадян до публічної інформації;
– виокремити пріоритетні напрями державної інформаційної політики у сфері доступу громадян до публічної інформації;
– науково обґрунтувати оптимальні шляхи організаційно-правового удосконалення доступу громадян до публічної інформації;
– розробити пропозиції до національного законодавства щодо розвитку права громадян на доступ до публічної інформації.
Об’єкт дослідження – врегульовані правом суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації громадянами свого права на доступ до публічної інформації.
Предмет дослідження – -адміністративно-правові засади доступу громадян до публічної інформації.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення юридичної теорії, дослідження світової науки в галузі публічних інформаційних відносин, праці вітчизняних і зарубіжних науковців.
Загальнонауковий діалектичний метод застосовувався в процесі пізнання сутності права на доступ до публічної інформації (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Історичний та порівняльно-правовий методи дозволили простежити ґенезу утвердження права на доступ до інформації в національних правових системах та на міжнародно-правовому рівні (підрозділи 1.1, 1.3), дослідити роль спеціалізованих інституцій у механізмі забезпечення права на доступ до інформації зарубіжних країн (підрозділ 1.3). Було також застосовано статистичний метод вибіркового дослідження фактів порушення права доступу до публічної інформації (за результатами проведеного автором анкетування) (розділ 2). Формально-логічний метод застосовувався під час розмежування та формулювання понять і таких визначень, як «право на доступ до інформації», «суспільно важлива інформація», «свобода інформації» та ін. (розділи 1, 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням, яке визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням та обґрунтуванням нових ідей і тенденцій щодо розвитку права громадян на доступ до публічної інформації.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, що відрізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
уперше:
– розроблено етапи доступу громадян до публічної інформації, серед яких визначено такі обов’язкові елементи: отримання запиту та його первинне опрацювання, збирання інформації за запитом, прийняття рішення за запитом, надання відповіді на запит;
– визначено та науково обґрунтовано порядок обмеження прав громадян у доступі до публічної інформації, складовими якого є: інформація, що стосується законної мети (національна безпека, охорона державної таємниці тощо), розголошення інформації, яка б істотно завдала шкоди цій меті та суспільним інтересам;
– доведено необхідність уведення посади Омбудсмена із захисту інформації, до основних завдань якого доцільно віднести: контроль за реалізацією норм Закону України «Про доступ до публічної інформації»; розгляд скарг громадян; забезпечення ведення Реєстру із захисту інформації;
удосконалено:
– поняття «право громадян на доступ до публічної інформації», яке визначено як гарантовану державою можливість громадян вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати дані публічного характеру, які необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод та законних інтересів, здійснення завдань і функцій, що не порушують права, свободи і законні інтереси інших громадян та юридичних осіб;
– принципи реалізації права громадян на доступ до публічної інформації, серед яких виділено принцип максимального оприлюднення та інформація, що знаходиться у володінні державних органів влади, яка підлягає оприлюдненню; кількість винятків на доступ до публічної інформації повинна бути обмежена. Другий принцип характеризує вимоги щодо обмежень на доступ до публічної інформації: а) винятки щодо обмеження повинні бути зрозумілими; б) чітко визначені на законодавчому рівні; в) підлягати контролю на предмет наявності «шкоди» і впливу на «суспільні інтереси»;
– класифікацію прав громадян на доступ до публічної інформації;
– підстави для настання юридичної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
– правові засоби доступу громадян до публічної інформації, основним серед яких визначено інформаційний запит;
дістали подальший розвиток:
– наукові ідеї щодо вдосконалення правового регулювання доступу громадян до публічної інформації;
– загальнотеоретичні положення щодо умов забезпечення інформаційної відкритості діяльності державних та місцевих органів влади;
– питання, пов’язані зі створенням якісно нової нормативно-правової бази взаємодії органів державної влади та громадян у сфері інформаційних правовідносин на основі відповідних положень міжнародних стандартів та досвіду зарубіжних країн.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться у дисертаційній роботі, можуть бути використані:
– у нормотворчій сфері – для вдосконалення інформаційного законодавства, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію»;
– у науково-дослідницькій сфері – теоретичні положення роботи, що спрямовані на уточнення окремих понять, категорій для найбільш ефективного їх використання, узагальнення і висновки, методи системного та порівняльного аналізу, прогнозування та моделювання можуть бути використані для подальшого проведення наукових досліджень у цьому напрямі;
– у практичній діяльності апарату органів публічної влади щодо удосконалення правовідносин у сфері доступу громадян до публічної інформації (акт впровадження Головного управління МВС України у Львівській області № 131 від 02.04.2012 року);
– у навчальному процесі – окремі положення і висновки, а також матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, а також під час читання курсів загальної теорії держави і права, інформаційного права, конституційного права (акт впровадження Львівського університету бізнесу і права № 8 від 30.03.2012 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, викладені наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, власний теоретичний доробок дисертанта становить 80,0 %. Наукові ідеї, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на 4 міжнародних науково-практичних конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції «Університет у науковому полі України» (18–19 грудня 2009 року, м. Львів), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Україна у Європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права» (29–30 квітня 2010 року, м. Львів), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні виборчі процеси: теорія і практика» (29–30 вересня 2010 року, м. Львів), VIІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку ХХІ століття» (27–28 жовтня 2011 року, м. Львів).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 7 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні адміністративно-правових засад доступу громадян до публічної інформації. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують реалізацію мети і завдань роботи та дозволяють зробити такі основні висновки:
1. Дослідження генезису наукової думки про право громадян на доступ до публічної інформації дало змогу стверджувати, що інформація – це багатофункціональний об’єкт. Аналіз наукових джерел за темою дослідження дозволив визначити публічність як принцип демократичної правової держави; урахування думки громадськості під час прийняття державно-управлінських рішень; громадський контроль за діяльністю управлінського апарату та інші види контролю за дотриманням конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян.
2. Публічність державної влади, у контексті доступу громадян до публічної інформації, розглядається в двох основних значеннях: 1) режим відкритості функціонування влади та прозорості прийняття політичних рішень (цей постулат виведений автором на основі ретроспективного аналізу проблеми дослідження); 2) участь громадськості у формуванні політичного порядку денного та прийнятті рішень (новітні форми та практики) – реалізовується в Україні як досі потенційна модель.
3. Зважаючи на безпідставне відмовлення у наданні інформації, відносячи її до інформації з обмеженим доступом та з неправомірним застосуванням грифу обмеження доступу до інформації, проблемні аспекти правового регулювання реалізації права громадян на доступ до публічної інформації доцільно закріпити в Конституції як окреме право доступу до публічної інформації, тобто вільне створення, зберігання, поширення та отримання інформації із відкритих джерел, і окремо закріпити право на доступ до публічної інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.
4. Вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання доступу громадян до публічної інформації дало змогу констатувати, що основні принципи доступу до публічної інформації, закріплені в аналізованих міжнародних нормативних документах, відображені в конституціях та національному законодавстві більшості країн світу. Національні законодавства багатьох країн містять єдині нормативно-правові акти (як правило, закони), які регламентують право громадян на інформацію. Вони слугують реальним правовим механізмом здійснення одного з основних прав людини – на доступ до публічної інформації, що є, своєю чергою, вимогою європейського законодавства та необхідною умовою інтеграції у Європейське Співтовариство.
5. Досліджуючи сучасний стан права громадян на доступ до публічної інформації, обґрунтовано, що це право – гарантована державою можливість громадян вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати дані публічного характеру, необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод
та законних інтересів, здійснювати завдання і функції, що не порушують права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
6. Визначаючи перспективи розвитку права громадян на отримання інформації від органів державної влади, доведено, що до загальних прав громадян на доступ до публічної інформації входять: право кожного вільно збирати, одержувати, зберігати, використовувати і поширювати будь-яку інформацію, за винятком обмежень, установлених Конституцією України, чинним законодавством; право особи давати згоду на збирання, зберігання, використання та поширення інформації про неї; право громадянина мати доступ до відомостей про себе (крім тих, що становлять захищену законом таємницю), право кожного перевіряти достовірність інформації про себе і членів своєї сім’ї, право спростовувати недостовірні відомості у судовому порядку; право вимагати вилучення будь-якої інформації про себе; право кожного на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації про себе і членів своєї сім’ї; право на вільний доступ і поширення інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту; право знати свої права і обов’язки, право на вільний доступ до нормативно-правових актів, що їх визначають; право на офіційну фінансову інформацію.
7. Аналіз практики реалізації права громадян на доступ до публічної інформації дав змогу констатувати, що основним засобом доступу до публічної інформації є інформаційний запит. Проте, як показують результати проведеного нами анкетування, цей механізм малоефективний. З уваги на це запропоновано розширити предмет інформаційного запиту, визначеного у Законі України «Про доступ до публічної інформації», шляхом зміни редакції статті 19 цього закону на таку: «Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, їх посадових осіб з окремих питань».
8. У зв’язку з тим, що звернення громадян, надіслані в електронній формі, за допомогою електронної пошти чи через веб-сайт, які не містять електронного підпису (відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про звернення громадян»), не є електронними документами, зазгачено, що на такі звернення державні органи не повинні відповідати, також обґрунтовується необхідність упорядкування окремих нормативно-правових актів відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та сучасної практики.
9. З метою вдосконалення контрольних функцій у сфері забезпечення доступу до публічної інформації запропоновано визначити окремим розділом у Законі України «Про доступ до публічної інформації» інститут Омбудсмена із захисту інформації.
10. Обґрунтовано, що доступ до публічної інформації може бути обмежений, якщо інформація стосується: національної безпеки, правоохоронної діяльності, приватності особи, комерційної таємниці, суспільної чи особистої безпеки, питань внутрішніх процесів ухвалення урядових рішень, юридично привілейованої інформації, публічних економічних інтересів.
11. Досліджено, що за порушення законодавства про право громадян на доступ до публічної інформації може наставати кримінальна, адміністративна, цивільна та дисциплінарна відповідальність.
Особою, винною у вчиненні правопорушення, може бути не обов’язково відповідальна особа з питань запитів на інформацію чи керівник структурного підрозділу, а й інші, зокрема підлеглі їм особи. Це означає, що до адміністративної відповідальності за недодержання норм законодавства може бути притягнуто декілька посадових осіб, з урахуванням характеру і ступеня вини кожного з них.
12. Установлено підстави для настання юридичної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»: ненадання відповіді на запит, ненадання інформації за запитом, безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію, не оприлюднення інформації, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації, несвоєчасне надання інформації, необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
13. Визначено, що пріоритетними напрями державної інформаційної політики у сфері забезпечення доступу громадян до публічної інформації
мають бути:
– забезпечення вільного обігу інформації в суспільстві для підвищення ступеня демократичної участі країн у політичних процесах;
– забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації;
– запобігання процесам концентрації власності у засобах масової інформації та монополізації вітчизняного інформаційного ринку (субринків), зокрема телебачення і радіомовлення;
– створення електронних он-лайн реєстрів з метою оприлюднення інформації про державні контракти з приватними особами, особливо що стосується запитів про державні тендери та закупівлі. Зокрема, у цьому аспекті доцільним є створення торгового реєстру;
– нормативного закріплення на рівні закону захисту, який надається посадовим особам, що розголошують суспільно значущу інформацію про корупцію, зловживання тощо;
– забезпечення неухильного дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступ до інформації, недопущення неправомірного втручання органів публічної влади їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування журналістів за політичні позиції;
– створення сприятливих умов для розвитку ринку інформаційних послуг;
– посилення юридичної відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
14. Досліджено та обґрунтовано, що основними шляхами організаційно-правового удосконалення доступу громадян до публічної інформації є:
– обов’язкове опублікування проектів нормативних актів державних органів та повідомлень про плани діяльності державних органів у засобах масової інформації;
– створення спеціального структурного підрозділу або призначення відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації. В цьому напрямі автором розроблено алгоритм та етапність роботи із запитом на отримання публічної інформації на прикладі обласної державної адміністрації;
– розвиток системи електронного урядування, створення спеціальних центрів (пунктів) надання послуг, центрів інформаційного обслуговування населення (call-центри), порталів надання електронних державних послуг, які працюють за принципом «єдиного вікна». Центри надання зазначених послуг повинні створюватися для забезпечення надання цілого комплексу взаємозалежних державних послуг (прийом пропозицій, заяв, скарг, видача довідок тощо) органами публічної влади;
– розвиток публічних бібліотек з організації доступу користувачів до інформації органів державної та місцевої влади України.
15. Основні концептуальні пропозиції із правового вдосконалення доступу громадян до публічної інформації стосуються таких загальних аспектів, як уточнення поняття «публічна інформація», визначення чітких підстав обмеження реалізації права громадян на доступ до публічної інформації, уточнення поняття «запит на інформацію», порядку обрання Омбудсмена із захисту інформації, визначення його правового статусу, а також уточнення статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині розширення видів адміністративних правопорушень у сфері порушення права громадян на доступ до публічної інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Косюк О.М. Гра – інформація – комунікація: генетичний розтин розважальної продукції електронних мас-медіа: монографія / О.М. Косюк; Волинський національний ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. – 231 с.
2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл; перевод с англ. – М.: Academia, 2006. – 788 c.
3. Твердохліб М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: навч. посібник / М.Г. Твердохліб. – [Вид. 2-ге, доп. та перероб.]. – К.: КНЕУ, 2006. – 224 с.
4. Черешкин Д.С. Оружие, которое может быть опаснее ядерного / Д.С. Черешкин // Независимая газета. – 2007. – № 123. – С. 7–9.
5. Демкова М. Інформація як основа інформаційного суспільства: визначення поняття та правове регулювання / М. Демкова, М. Фігель // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К.: Фонд «Інформаційне суспільство України», 2004. – 422 с.
6. Брижко В. До питання застосування у правотворчості понять «інформація» та «дані» / В. Брижко // Правова інформатика. – К., 2005. – № 4 (8)/2005. – С. 31–37.
7. Марущак А.І. Інформаційне право: Доступ до інформації: навчальний посібник / А.І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 532 с.
8. Клейнер Я.С. Информационные системы и технологии в менеджменте / Я.С. Клейнер, И.Ю. Древицкая, В.В. Дорофиенко: учеб. пособие для вузов. – Х.: Основа, 1999. – 187 с.
9. Етимологічний словник української мови: в 7 т. – К.: Наукова думка, 1985. – Т. ІІ: Д – Копці. – 570 с.
10. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 3. – 1023 с.
11. Lamble S. Freedom of Information, a Finnish clergyman’s gift to democracy / S. Lamble // Freedom of Information Review. – 2002. – № 97. – February. – Р. 2–8.
12. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: учеб. для вузов / С.Г. Корконосенко. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.
13. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас; пер. з нім. А. Оношко. – Львів: Літопис, 2000. – 318 с.
14. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького // Хрестоматія з історії України / упоряд. О.М. Уривалкін. – К.: КНТ, 2007. – С. 229–245.
15. Толковый словарь русского языка: в 4 т. / под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: Гос. ин-т «Сов. энцикл.»; ОГИЗ; Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1935–1940 г. – Т. 3. – 948 с.
16. Кохановська О. Галузеві розробки проблем інформації як передумова правового регулювання інформаційних відносин / О. Кохановська // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 144–147.
17. Беккер Л.М. Воспитание и основы его моделирования / Л.М. Беккер. – М.: Основа. – 233 с.
18. Крюков О.І. Інформаційна політика як важливий чинник функціонування держави / О.І. Крюков // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – Вип. 4. – С. 390–398.
19. Ровенський В. Машина и мысль / В. Ровенський, А. Уемов, Е. Уемова. – М.: Мысль, 1960. – 422 с.
20. Анисимов С.Ф. Человек и машина / С.Ф. Анисимов. – М.: Триада, 1959. – 218 с.
21. ДСТУ 5034:2008. Інформація і документація; Науково-інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять. – Вид. офіц. – К.: Держспоживстандарт України, 2009. – 38 с.
22. Алфёров А.А. Информация и коммуникация в деятельности ученого: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филос. наук: спец. 09.00.01 / А.А. Алфёров. – Ростов н/Д., 1978. – 22 с.
23. Бєляков К.І. Інформація в праві: теорія і практика / К.І. Бєляков; Державний НДІ Міністерства внутрішніх справ України. – К.: КВІЦ, 2006. – 118 с.
24. Інформація – феномен загальний та універсальний: каталог виставки / Л.П. Суворова (ред.), Є.А. Медведєва (сост.); Харківська держ. наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка. – Х.: ХДНБ ім. В.Г. Короленка, 2002. – 94 с.
25. Інформатизація, право, управління: організаційно-правові питання / Р.А. Калюжний, О.Д. Крупчан, В.Д. Павловський та ін. – К., 2002. – 186 с.
26. Бобко В.В. Три напрямки формування інформаційного суспільства / В.В. Бобко // Вісник ТАНГ. – 2006. – № 8. – С. 21–29.
27. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине / Н. Винер. – М.: Наука, 1983. – 343 с.
28. Шеннон К. Работа по теории информации и кибернетики / К. Шеннон. – М.: ИЛ, 1963. – 19 с.
29. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права / за заг. ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 240 с.
30. Шиманов А.Е. Аналитико-синтетическая переработка
информации как учебная дисциплина / А.Е. Шиманов // Научно-техническая информация. Сер. 1. Орг. и методика информ. работы. – 2001. – № 7. –
С. 12–14.
31. Шарко М.В. Інформаційна підтримка управлінських рішень щодо інноваційної діяльності / М.В. Шарко, О.Ф. Рогальський // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 2. – С. 131–138.
32. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
33. Минкина В.А. От библиографии техники к информационному управлению: на пути к интеллектуальному преобразованию информации / В.А. Минкина // Научно-техническая информация. – 2003. – № 6. –
С. 2–5.
34. Кохановська О.В. Доктринальні підходи до визначення місця і ролі інформації та інформаційних відносин у праві / О.В. Кохановська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – № 56–59. – С. 109–118.
35. Криеф-Вербар К. Информационные обязательства в сфере экономических преступлений во Франции / К. Криеф-Вербар // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С. 139–151.
36. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: монографія / А.О. Дєгтяр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – 224 с.
37. Международное информационное право: методические материалы к междисциплинарному спецкурсу / cост. Т.М. Смыслова. – М.: СТЭНСИ, 2002. – 192 с.
38. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / І.В. Арістова; Національний ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 476 с.
39. Денисова О.С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.С. Денисова. – Х., 2003. – 21 с.
40. Демкова М. Проблеми доступу до публічної інформації / М. Демкова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: .
41. Кузенко Л.В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Л.В. Кузенко. – Х., 2003. – 173 с.
42. Яременко О. Правове регулювання доступу до офіційної правової інформації в Україні / О. Яременко // Правова інформатика. – 2006. – № 1 /2006. – С. 10–15.
43. Дем’янчук О.П. «Державна політика» та «публічна політика»: варіанти перехідного періоду / О.П. Дем’янчук // Наукові записки. Т. 18: Політичні науки; Національний університет «Києво-Могилянська академія». – К., 2007. – С. 31–36.
44. Степаненко В. Публічність влади, або як втихомирити революційного джина? / Віктор Степаненко // День. – 2005. – № 57. – С. 2.
45. Смолла Р. Право граждан на получение информации: «прозрачность» деятельности государственных органов / Р. Смолла. [Электронный ресурс] // Материалы о «Демократии». – Режим доступа: http://www.infousa.ru/government/dmpaper10. htm
46. Мохова О.Ю. Нормативно-правовое регулирования доступа к открытой инфомрации в Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.14 / Ольга Юрьевна Мохова. – М., 2005. – 212 с.
47. Шевердяев С.Н. Право на информацию: к вопросу о конституционно-правовой сущности / С.Н. Шевердяев // Право и политика. – 2001. – № 10. – С. 91–100.
48. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12
49. Про доступ до публічної інформації: Закон України вiд 13.01.2011 р. № 2939. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2939-17
50. Білан О. Огляд міжнародного законодавства у сфері захисту персональних даних / О. Білан. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://media.parlament.org.ua/ss_analitics/action/article_detail/article_id/1749/
51. Про звернення громадян: Закон України вiд 02.10.1996 р. № 393/96. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96
52. Конституція України: прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 72 с.
53. Європейська Конвенція про захист прав людини і
основоположних свобод вiд 04.11.1950 р. / редакцiя вiд 27.05.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
54. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН: Док. ООН А/RES/2200 А. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043
55. Рекомендація № R (81) 19 про доступ до інформації, що знаходиться у розпорядженні державних органів (Прийнята Комітетом Міністрів 25 листопада 1981 на 340-й зустрічі заступників міністрів) / Інститут медіаправа. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/laws/laws_international/116/
56. Петрова Н.І. Обмеження: кому і навіщо вони потрібні? (Свобода думки + свобода слова = демократія) / Н.І. Петрова // Юридичний вісник України. – 2002. – № 13. – С. 7.
57. Толковый словарь русского языка: в 4 т. / под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: ТЕРРА, 2001. – Т. 1. – 1562 с.
58. Бачило И.Л. Информационное право: основы практической информатики: учеб. пособие / И.Л. Бачило. – М.: Изд. Тихомирова М.Ю., 2001. – 352 c.
59. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Інформаційне законодавство: зб. законодав. актів: у 6 т. / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 5: Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – С. 5–17.
60. Доклад Специального докладчика г-на Абида Хусейна, представленный в соответствии с резолюцией 1997/27 Комиссии по правам человека по вопросу о поощрении и защите права на свободу мнений и на свободное их выражение E/CN.4/1998/40 / Экон. и соц. совет ООН. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/ hr/expression/hrcomrep1.htm
61. Нестеренко О.В. Проблеми конституційно-правового регулювання права на інформацію в Україні / О.В. Нестеренко // Проблеми законності: республік. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 75. – С. 7–13.
62. Цивільний кодекс України. – Х.: Фоліо, 2009. – 864 с.
63. Яковлева О.А. Имеем право знать, чтобы жить: практическое руководство по праву на информацию для активистов и общественных объединений коренных малочисленных народов России / О.А. Яковлєва; Правовой центр «Родник». – М.: Издательство МГУП, 2010. – 27 с.
64. Конституция Российской Федерации. – Офиц. текст. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 40 с.
65. Про державну таємницю: Закон України вiд 21.01.1994 р. № 3855. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3855-12
66. Методичні рекомендації щодо практичного впровадження Закону України «Про доступ до публічної інформації» / М.В. Лациба, О.С. Хмара, В.В. Андрусів та ін.; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К.: Агентство «Україна», 2011. – 144 с.
67. Хрипко С.Л. Інформаційне право: навч.-метод. посібник / С.Л. Хрипко. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 234 с.
68. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 1 вересня 2003 року № 1160. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=1160-15
69. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Постанова Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1893-98-%EF
70. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х.: Фоліо, 2009. – 637 с.
71. Про зняття позначки «Опублікуванню не підлягає» з деяких актів Президента України: Указ Президента України вiд 24.11.2009 р. № 963/2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=963%2F2009
72. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3759-12
73. Про обов’язковий примірник документів: Закон України вiд 09.04.1999 р. № 595. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=595-14
74. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 1 серпня 2002 року № 683/2002. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=683%2F2002
75. Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Указ Президента України від 31 липня 2004 року № 854/2004. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=854%2F2004
76. Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1302. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1302-2002-%EF
77. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: Конвенцію ратифіковано Законом № 832-XIV від 06.07.99 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_015
78. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_163
79. Страсбурзька Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру від 28 січня 1981 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/ PDF/Ukrainian/108-Ukrainian.pdf
80. Конвенція про кіберзлочинність вiд 23.11.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=994_575
81. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України 23 лютого 2006 р. № 3477. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=3477-15
82. Мендел Т. Типовий закон про суспільне мовлення / Тобі Мендел. – Артикль 19. – К., 2010. – 15 с.
83. Шемшученко Ю.С. Інформаційне законодавство: зб. законодавчих актів: у 6 т. / Ю.С. Шемшученко, І.С. Чиж, В.Ф. Погорілко, Т.А. Костецька, І.О. Кресіна; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Державний комітет телебачення і радіомовлення України / Юрій Сергійович Шемшученко (заг. ред.), Іван Сергійович Чиж (заг. ред.). – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – Т. 4: Інформаційне законодавство країн Європи і Азії. – 384 с.
84. Інформаційне законодавство: зб. законодавчих актів: у 6 т. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Державний комітет телебачення і радіомовлення України / Юрій Сергійович Шемшученко (заг. ред.), Юрій Сергійович Шемшученко (упоряд.),
Іван Сергійович Чиж (заг. ред.). – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична
думка», 2005. – Т. 6: Міжнародні угоди України в інформаційній сфері. –
160 с.
85. Баранов А.А. Права человека и защита персональных данных / А.А. Баранов, В.М. Брыжко, Ю.К. Базанов. – К.: Госкомсвязи и инфор-матизации Украины, 2000. – 280 с.
86. Акт Сполучених Штатів Америки про свободу інформації: Титул 5 Кодексу США, § 552 станом на 27 жовтня 1986 р. – К.: Консорціум «Верховенство права», 1996. – 13 с.
87. Іванов В.Ф. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід / В.Ф. Іванов; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут журналістики. – К., 2009. – 208 с.
88. Конституции государств Европейского Союза / под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М, 1997. – 803 с.
89. Constitution de 1958, Ve République – 4 octobre 1958. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/francais/la-constitution/la-constitution-du-4-octobre-1958/texte-integral-de-la-constitution-de-1958.5074.html
90. Закони та практики ЗМІ у одинадцяти демократіях світу. – Х.: Фоліо, 2000. – 199 с.
91. Cours de droit constitutionnel: présentation de l’histoire constitutionnelle de la Francе. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.droitconstitutionnel.net/cours-histoire.htm
92. Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України
(основи конституціоналізму): навч.-метод. довідник / М.І. Малишко;
Межрегіональна академія управління персоналом. – 2-ге вид., доп. – К.: МАУП, 2000. – 111 с.
93. Кушакова-Костицька Н.В. Основні питання інформаційної політики в Україні в контексті розбудови інформаційного суспільства / Н.В. Кушакова-Костицька // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 52–58.
94. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН А/RES/2200А(XXI), 16.12.1966 р., ратифікована 19.10.1973 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
95. The Public’s Right to Know – Principles o¬n Freedom o¬n Information Legislation, Article 19 (London, June, 1999), р. 8-11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.article19.org/pdfs/standards/righttoknow.pdf
96. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Постанова Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
97. Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України № 3/2002 від 04.01.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
98. Про додаткові заходи по забезпеченню відкритості в діяльності органів державної влади: Указ Президента України № 683/2002 від 01.08.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
99. Лациба М. Інформаційна відкритість сайтів органів державної влади / М. Лациба. – К.: УНЦПД, 2010. – 218 с.
100. Малиняк Б. Аналітичний звіт за результатами проекту «Громадський моніторинг відкритості органів місцевої влади Тернопільської області в сфері місцевих бюджетів» / Б. Малиняк, В. Ханас. – Тернопіль: Лібра Терра, 2010. – 100 с.
101. Петров Є.В. Інформація як об’єкт цивільно-правових
відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Є.В. Петров; Національний університет внутрішніх справ. – X., 2003. – 20 с.
102. Зверева Е.А. Информация как объект неимущественных гражданских прав / Е.А. Зверева. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.evenews.ru/medpravo6.htm
103. Марущак А.І. Інформаційне право: доступ до інформації: навчальний посібник / А.І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 532 с.
104. Пілат Є. Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи / Є. Пілат // Вісник Львівського університету. Серія юрид. – 2010. – Вип. 50. – С. 127–132.
105. Про затвердження переліку відомостей, які не містять ознак публічної інформації: Рішення Львівської міської ради № 737 від 05.08.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/%28SearchForWeb%29/D6398E15C8405162C22578E800507382?OpenDocument
106. Про банки і банківську діяльність: Закон України вiд 07.12.2000 р. № 2121. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14
107. Про адвокатуру: Закон України вiд 19.12.1992 р. № 2887. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2887-12
108. Як отримати публічну інформацію?: практичний посібник / укладено О.Л. Ващук. – Львів: Соціолайн, 2011. – 108 с.
109. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України вiд 16.11.1992 р. № 2782. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2782-12
110. Про порядок опрацювання інформаційних запитів, що надходять від засобів масової інформації від 10 січня 2011 року № 7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1024.28553.0
111. Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і заходи щодо неухильного виконання законодавства з питань державної реєстрації нормативно-правових актів: Розпорядження КМУ від 19.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=32-2011-%F0
112. Марущак А.І. Інформаційне право: регулювання інформаційної діяльності: навч. посібник / А.І. Марущак. – К.: Скіф; КНТ, 2008. – 343 с.
113. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України вiд 22.05.2003 р. № 851. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=851-15
114. Про захист персональних даних: Закон України вiд 01.06.2010 р. № 2297. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2297-17
115. Про статус народного депутата: Закон України вiд 17.11.1992 р. № 2790. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2790-12
116. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України вiд 07.04.2011 р. № 3206. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3206-17
117. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України третього скликання. – Офіц. вид. – К.: А.С.К., 2002. – 223 с.
118. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х.: Фоліо, 2009. – 637 с.
119. Про колективні договори і угоди: Закон України вiд 01.07.1993 р. № 3356. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3356-12
120. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України вiд 03.03.1998 р. № 137/98. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=137%2F98-%E2%F0
121. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України вiд 15.09.1999 р. № 1045. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1045-14
122. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України вiд 25.06.1991 р. № 1264. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12
123. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України вiд 30.06.1995 р. № 255/95. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=255%2F95-%E2%F0
124. Про хімічні джерела струму: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3503. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3503-15
125. Про пестициди і агрохімікати: Закон України вiд 02.03.1995 р. № 86/95. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=86%2F95-%E2%F0
126. Про бджільництво: Закон України вiд 22.02.2000 р. № 1492. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1492-14
127. Про тваринний світ: Закон України вiд 13.12.2001 р. № 2894. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=2894-14
128. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України вiд 07.06.1996 р. № 236/96. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=236%2F96-%E2%F0&p= 1218034688041545
129. Про природні монополії: Закон України вiд 20.04.2000 р. № 1682. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1682-14
130. Сімейний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 берез. 2010 р.: офіц. текст. – К.: Видавець Паливода А.В., 2010. – 96 с.
131. Про доступ до судових рішень: Закон України вiд 22.12.2005 р. № 3262. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3262-15
132. Цивільний кодекс України. – Офіц. текст – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 461 с.
133. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України вiд 01.12.1994 р. № 266/94. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 266%2F94-%E2%F0
134. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України вiд 18.02.1992 р. № 2135. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2135-12
135. Тимчасовий порядок розповсюдження статистичної інформації і надання органами державної статистики послуг на безоплатній основі або зі знижками: Наказ Державного комітету статистики України вiд 06.08.1999 р. № 282. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0869-99
136. Кодекс законів про працю України / уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 274 с.
137. Про державну службу: Закон України вiд 16.12.1993 р. № 3723. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3723-12
138. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки: Закон України № 537-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12 (23.03.2007). – Ст. 102
139. Вебер Макс. История хозяйства; Биржа и ее значение:
сборник [пер. с нем.] / Макс Вебер; Государственный ун-т Высшая школа экономики (Москва); Центр фундаментальной социологии (Москва) /
Г.Э. Кучков (отв. ред.), Н.Д. Саркитов (отв. ред.). – М.: Гиперборея, 2007. – 432 с.
140. Дюркгейм Эмиль. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / А.Б. Гофман; пер. с фр., сост., послесл. и примеч. – М.: Канон+ РООИ «Реабилитация», 2006. – 349 с.
141. Зиммель Георг. Избранные работы: пер. с нем. / А. Юдин (ред.), А. Жаровский (сост.). – К.: Ника-Центр, 2006. – 440 с.
142. Парсонс Талкотт. О структуре социального действия / В.Ф. Чеснокова (общ. ред.), И. Бакштейн [пер. с англ.], С.А. Белановский (общ. ред.). – 2. изд. – М.: Академический Проект, 2002. – 878 с.
143. Алмонд Габриель, Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: учеб. пособие для студ.-политологов / А.С. Богдановский (сокр. пер. с англ.), Л.А. Галкина (сокр. пер. с англ.). – М.: Аспект Пресс, 2002. – 536 с.
144. Руссо Жан-Жак. Про суспільну угоду або Принципи політичного права / Інститут філософії НАН України; Вінницький держ. технічний ун-т / О.І. Хома (склад., пер. з фр., заключ. ст., комент., дов. матеріали). – К.: Port-Royal, 2001. – 348 с.
145. Гоббс Томас. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Тамара Польська (наук. ред.), Ростислав Димерець (пер. з англ.). – К.: Дух і Літера, 2000. – 600 с.
146. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти: монографія / М.І. Лахижа. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с.
147. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій / В.Б. Дзюндзюк; Українська Академія держ. управління при Президентові України; Харківський регіональний ін-т. – Х.: Видавництво ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
148. Проект Закону про Концепцію державної інформаційної політики № 7251 від 13.10.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38772
149. Білан І.Л. Інформаційна відкритість органів державної влади України: зб. аналіт. матеріалів / І.Л. Білан, О.Ю. Винников, С.А. Горобчишина, М.С. Демкова, М.В. Лациба. – К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2005. – 155 с.
150. Інформатизація та відкритість влади як засоби демократизації суспільства. Засідання № 1: зб. матеріалів «круглого столу» «Державна інформаційна політика – проблеми законодавчого забезпечення» / О.В. Литвиненко (наук. ред.). – К.: Альтерпрес, 2003. – 160 с.
151. Лациба М. Інформаційна відкритість сайтів органів державної влади України / М. Лациба; Укр