АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

РОМАНЯК МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

УДК 342.922+349.6

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Рябченко Олена Петрівна,
доктор юридичних наук, професор

Ірпінь – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ……………………………11

1.1. Поняття та об’єкт дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки…………………………………………………………………………...11
1.2. Принципи дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки…………………………………………………………………………...31
1.3. Суб’єкти дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки…………………………………………………………………………...43
1.4. Правові форми дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки…………………………………………………………………………...60
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..74

РОЗДІЛ 2. ПРЕДМЕТ ТА ПРОЦЕДУРИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ…………………...78

2.1. Пошук (розвідка) корисних копалин та їх видобування............................78
2.2. Використання природних ресурсів...............................................................91
2.3. Забезпечення радіаційної безпеки .............................................................103
2.4. Поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами ........................................................................116
2.5. Транскордонне переміщення об’єктів рослинного і тваринного світу...132
2.6. Сертифікація екологічних аудиторів………………………......................142
Висновки до Розділу 2........................................................................................152

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...162

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасному етапу науково-технічного прогресу притаманні швидкі темпи розвитку новітніх технологій, що, у свою чергу, негативно впливають на стан екологічної безпеки. У розвинених країнах світу ця проблема належить до пріоритетних напрямів діяльності держави. У всіх програмних документах стратегічного характеру, що приймаються останніми роками ООН, ЄС, урядами окремих країн, передбачені положення, які стосуються безпосередньо проблем дослідження стану екологічної безпеки та його покращення. Перед Україною і світовим співтовариством загалом стоїть завдання створення цілісної системи правових гарантій забезпечення екологічної безпеки. При цьому важлива роль відводиться саме засобам і заходам, застосування яких передбачене нормами адміністративного права, враховуючи їх системний управлінський характер та оперативність вжиття. Важливість наукового пошуку шляхів вдосконалення адміністративно-правових засад забезпечення екологічної безпеки, зокрема шляхом оптимізації, упорядкування провадження дозвільних дій, обумовлена високим ступенем ефективності дозвільної діяльності серед засобів забезпечення безпеки. Тому результати цього пошуку можуть використовуватись задля формування дієвих державних заходів забезпечення екологічної безпеки, створення надійних законодавчих гарантій реалізації конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище.
Сучасний стан правового регулювання відносин у сфері видачі дозволів з метою забезпечення екологічної безпеки потребує суттєвого вдосконалення у напрямі його упорядкування, уніфікації процедур та забезпечення їх прозорості. Крім того, існують проблеми, пов’язані із неоднозначним врегулюванням у чинному законодавстві самих відносин, що стосуються екологічної безпеки.
Формування ефективного адміністративно-правового режиму екологічної безпеки шляхом застосування заходів і засобів дозвільної діяльності має спиратись на наукове підґрунтя, завдяки якому формуються теоретичні основи дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. З цією метою опрацьовано фундаментальні наукові роботи вчених з адміністративного права та процесу: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, В.М. Горшеньова, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Є.Б. Кубка, Л.Л. Попова, В.В. Цвєткова та інших. Теоретичну основу роботи також складали праці вчених, які досліджували проблеми екологічної безпеки, екологічного контролю та аудиту: В.І. Андрейцева, Н.В. Барабашової, Г.В. Тищенка, М.О. Фролова та інших.
З метою формулювання основних категорій і понять використані роботи вчених, науковий пошук яких був спрямований на вивчення окремих питань, які безпосередньо чи побічно стосуються ширшої за змістом проблеми адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. Зокрема, піддані науковому аналізу роботи вчених, які вивчали дозвільну діяльність у сфері обмеженого обігу певних предметів та речовин (В.А. Гуменюка, Я.Ю. Кондратьєва, В.І. Краснова, С.Д. Подлінєва, В.І. Ткаченка та інших); зазначеної діяльності у господарській сфері (Л.Р. Грицаєнка, А.С. Ластовецького, Н.О. Саніахметової, І.В. Солошкіної та інших); аналізували теоретичні проблеми формування дозвільного провадження (С.В. Лихачова); зміст дозвільної системи (Д.М. Бахраха, І.Г. Кириченка); питання вдосконалення правового регулювання ліцензійних відносин (Г.І. Балюка, С.С. Вітвіцького, І.Д. Пастуха, Л.В. Шестак та інших).
Отже, науковий доробок стосувався питань розвитку загальнотеоретичних категорій або окремих аспектів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. Саме тому слід зазначити, що на сьогодні проблема вдосконалення адміністративно-правового регулювання зазначеної діяльності досліджена фрагментарно.
Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових проблем визначили необхідність проведення комплексного дослідження адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки та обумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 глави 4, та абз. 1-2 глави 9). Воно спрямоване на виконання Закону України від 15 січня 2009 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення систем управління якістю, систем екологічного управління та інших систем управління», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р., яким схвалена Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 р. Тема дисертації узгоджується із завданнями реформування інституту адміністративних послуг згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні.
Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і щодо неї не було висловлено зауважень (Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (затверджених у 2008 р.).-Х.: Право,2008.-с.98).
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні сутності і змісту дозвільної діяльності в сфері забезпечення екологічної безпеки, обґрунтуванні напрямків розвитку адміністративно-правового регулювання і на цій підставі формулюванні відповідних пропозицій щодо вдосконалення адміністративного законодавства у цій сфері.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
 визначити сутність дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки як об’єкта дозвільної діяльності та предмета адміністративно-правового регулювання;
 сформулювати принципи дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки та здійснити їх систематизацію;
 встановити коло суб’єктів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки, виділити провідний суб’єкт;
 здійснити класифікацію форм дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки;
 розкрити зміст адміністративно-правового регулювання окремих видів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки та відповідних процедур;
 сформулювати рекомендації щодо змін і доповнень до чинного законодавства, спрямовані на удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення екологічної безпеки.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Предмет дослідження - адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (пп.1.1, 1.2., 1.3). Для аналізу дозвільних повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України використовувались методи аналізу і синтезу (п. 1.4). Структурно-логічний та порівняльно-правовий методи застосовано для аналізу адміністративно-правових засад окремих видів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки (розділ 2). За допомогою методу правового моделювання визначені принципи дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки (п.1.2). Методи класифікації‚ групування застосовувалися для виділення груп принципів та форм дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки (пп. 1.2, 1.4). Компаративний, статистичний і метод документального аналізу використовувались для формулювання напрямів вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинне адміністративне та екологічне законодавство, нормативно-правові акти інших галузей права, окремі норми, що регулюють питання правового статусу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, практика їх застосування. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо результатів діяльності уповноважених органів виконавчої влади у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень проблем вдосконалення адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
вперше:
- сформульовано поняття дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки як організаційно-розпорядчої, підзаконної, владної державно-управлінської діяльності, що здійснюється уповноваженими державними органами (посадовими особами) у формі процедур стосовно видачі дозвільних документів, спрямованої на реалізацію державної політики щодо забезпечення екологічної безпеки;
- виділено предмет адміністративно-правового регулювання та об’єкт дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки, який складають ті види господарювання, внаслідок здійснення котрих може бути заподіяна шкода навколишньому природному середовищу.
Удосконалено:
- характеристику дозвільних документів як правових форм дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки. Дозвільні документи - правові форми державно-управлінської дозвільної діяльності, які є юридично оформленою дією суб’єкта виконавчої влади, що здійснюється у межах його компетенції, виражає державно-владне волевиявлення суб’єкта і має юридичні наслідки у вигляді можливості здійснювати певні види господарської діяльності, які не будуть становити високий ризик заподіяння шкоди екології після набуття дозвільного документа. Дозвільний документ - індивідуальний правовий акт управління;
- систематизацію заходів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки шляхом поділу їх на два види: організаційні, спрямовані на оптимізацію управлінських відносин, та правові, які стосуються внесення змін до законодавства;
- адміністративно-правове регулювання дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки шляхом розроблення пропозицій щодо внесення змін до чинного адміністративного законодавства.
Дістали подальшого розвитку:
- положення про дозвільну систему як сукупність певних процедур, пов’язаних з наданням дозволів на окремі об’єкти, а також контролем за дотриманням відповідних правил набувачами документів дозвільного характеру. Дозвільна діяльність визначена як складова дозвільної системи у широкому розумінні. На основі такого підходу дозвільну діяльність у сфері екології розглянуто як один із способів забезпечення екологічної безпеки;
- положення щодо переліку ознак дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки, якими названі: а) предметом постає екологічна сфера; б) здійснюється певними суб’єктами – органами виконавчої влади, повноваження яких визначені чинним законодавством; в) є цілеспрямованою, оскільки метою її здійснення є реалізація державної політики щодо забезпечення екологічної безпеки; г) має організаційно-розпорядчий характер; д) є підзаконною; е) владною державно-управлінською діяльністю; ж) реалізується у формі процедур стосовно видачі дозвільних документів;
- визначення принципів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки та їх систематизація. Принципами названі базові ідеї, положення, обумовлені метою і завданнями дозвільної діяльності щодо формування безпечного екологічного середовища. Виділено три групи принципів: а) загальносистемні принципи державного управління (загальні); б) принципи дозвільної діяльності у господарській сфері (особливі); в) власне принципи дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки (спеціальні);
- визначення загальних рис та особливих ознак суб’єкта дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. Загальними рисами визначені: створення з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності, у межах якого реалізуються повноваження щодо дозвільної діяльності; здійснення дозвільної діяльності шляхом провадження формально визначених процедур згідно із компетенцією та у відповідній формі. Особливими ознаками названі: а) наявність чітко окресленого обсягу повноважень у сфері надання документів дозвільного характеру в сфері забезпечення екологічної безпеки; б) належність до системи органів виконавчої влади; в) складається з структурних підрозділів, посади у яких обіймають державні службовці; г) має певний територіальний масштаб діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності щодо удосконалення чинного законодавства, норми якого регулюють дозвільні правовідносини у сфері екологічної безпеки, розроблення нових нормативно-правових актів, про що свідчить акт впровадження у законотворчу діяльність Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (№ 04-19/14-732 від 19.03.2009р.);
- у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність уповноважених органів виконавчої влади у сфері забезпечення екологічної безпеки;
- у наукових дослідженнях – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері екологічної безпеки;
- у навчальному процесі – при викладанні дисципліни «Адміністративне право» у юридичних вузах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної проблематики (акт впровадження у навчальний процес Національного університету державної податкової служби України від 17.09.2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на засіданнях кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювались також на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2009) (тези опубліковані), міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2009) (тези опубліковані).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях з юридичних наук та 2 доповіді у матеріалах конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання визначення сутності та змісту адміністративно-правових засад дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки, у результаті чого отримані такі найважливіші результати.
1. Дозвільна діяльність у сфері забезпечення екологічної безпеки - організаційно-розпорядча, підзаконна, владна державно-управлінська діяльність, яка здійснюється уповноваженими державними органами (посадовими особами) у формі процедур щодо видачі дозвільних документів, спрямована на реалізацію державної політики щодо забезпечення екологічної безпеки.
2. Предмет адміністративно-правового регулювання та об’єкт дозвільної діяльності складають ті види господарювання, внаслідок здійснення яких може бути завдана шкода навколишньому природному середовищу. Серед видів господарської діяльності виділені ті, дозвільна діяльність щодо яких потребує вдосконалення у першу чергу. Саме ці види господарської діяльності впливають на розвиток вітчизняної економіки. Тому застосування ефективних державних заходів забезпечення екологічної безпеки при їх здійсненні є однією з гарантій формування сфери господарювання відповідно до світових стандартів, якими пріоритет надається саме безпеці екології. Крім того, виділено вид дозвільної діяльності, внаслідок якого формується кадровий потенціал суб’єктів, котрі здійснюють аудит щодо дотримання екологічних правил. Отже, до предмета адміністративно-правового регулювання та об’єкта дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки віднесено: а) пошук (розвідка) корисних копалин та їх видобування; б) використання природних ресурсів; в) забезпечення радіаційної безпеки; г) поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; д) спеціальне використання об’єктів рослинного і тваринного світу; е) сертифікація екологічних аудиторів.
3. Виділено три групи принципів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки: а) загальносистемні принципи державного управління або загальні принципи; б) принципи дозвільної діяльності у господарській сфері або особливі принципи; в) власне принципи дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки або спеціальні принципи. Загальносистемними принципами визначені: законність, об’єктивність, рівність всіх перед законом, демократизм, взаємна відповідальність держави та суб’єкта набуття дозволу, публічність, контрольованість, піднаглядність, судовий захист, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та суб’єктом набуття дозволу. До особливих віднесені такі принципи: охорона навколишнього природного середовища; розвиток конкуренції; прозорість процедури видачі дозвільних документів; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі дозвільних документів; відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі дозвільних документів; установлення єдиних вимог до порядку видачі дозвільних документів. Спеціальними принципами названі: обґрунтованість встановлених критеріїв, вимог і умов забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення дозвільної діяльності; встановлення найбільш раціонального порядку діяльності державних органів щодо видачі дозвільних документів; взаємодія дозвільних органів як між собою, так і з іншими державними органами, у тому числі – органами внутрішніх справ, Службою безпеки України, прокуратурою, митною службою, податковою службою з питань, пов’язаних із здійсненням дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки; повнота нормативного забезпечення дозвільної діяльності, що означає мінімізацію прогалин і колізій у правовому регулюванні відповідних відносин; інформаційне, наукове, технічне, матеріальне і кадрове забезпечення державних органів, уповноважених здійснювати дозвільну діяльність. Усі наведені спеціальні принципи взаємозалежні і взаємопов’язані, а їх зміст конкретизує загальносистемні та особливі принципи. Кількість спеціальних принципів може змінюватись відповідно до тенденцій формування соціально-економічної політики, державної політики в екологічній сфері, розвитку наукових знань. На їх основі може вдосконалюватись чинне законодавство, правозастосовна практика.
4. У системі органів виконавчої влади не існує єдиного органу, спеціально створеного для видачі дозвільних документів з метою забезпечення екологічної безпеки. Ці документи видаються, поряд з реалізацією основних повноважень органів виконавчої влади відповідно до певного виду державної діяльності, для здійснення якої вони сформовані. Серед похідних від основних повноважень органів виконавчої влади доцільно виділити ті, що стосуються забезпечення екологічної безпеки: а) забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвиток мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; б) здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі; в) здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, формування, збереження та використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також забезпечення здійснення державного геологічного контролю, державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.
Визначено загальні риси та особливі ознаки суб’єкта дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. Загальними рисами названо: а) створення з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності; б) здійснення дозвільної діяльності з метою забезпечення екологічної безпеки шляхом провадження формально визначених процедур згідно з компетенцією та у відповідній формі. До особливих ознак віднесено: а) наявність чітко окресленого обсягу повноважень у сфері надання документів дозвільного характеру в галузі забезпечення екологічної безпеки; б) належність до системи органів виконавчої влади; в) складається зі структурних підрозділів, посади у яких обіймають державні службовці; г) має певний територіальний масштаб діяльності. Суб’єктом дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки визначено орган виконавчої влади, створений для здійснення конкретного виду державної діяльності, яка супроводжується видачею дозволів з метою забезпечення екологічної безпеки шляхом провадження формально визначених процедур дозвільної діяльності відповідно до компетенції та у встановленій законодавством формі.
До кола суб’єктів дозвільної діяльності у зазначеній сфері доцільно, зокрема, віднести Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство палива та енергетики України, Державний комітет ядерного регулювання України та інші органи виконавчої влади. Провідним суб’єктом дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його структурні органи та підрозділи. Саме таке місце зазначеного міністерства обумовлено метою його створення – здійснення надвідомчого контролю у галузі екології.
5. Виділено наступні правові форми дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки (види дозвільних документів): дозволи як офіційні акти, що визначені чинним законодавством як дозволи; документи дозвільного характеру як офіційні акти, що визначені чинним законодавством як висновки, погодження, ліміти тощо; ліцензії; сертифікат екологічного аудитора.
6. З метою вдосконалення дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки запропоновано два види заходів: організаційні, спрямовані на оптимізацію управлінських відносин, та правові, які стосуються внесення змін до законодавства.
Організаційні заходи:
 зміцнення взаємодії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з іншими спеціально уповноваженими органами, які здійснюють охорону навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, у тому числі й з громадськими екологічними організаціями;
 підвищення ролі та відповідальності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України й інших спеціально уповноважених органів у вирішенні екологічних проблем;
 спільне розроблення наукових засад різних аспектів сталого розвитку суспільства;
 подальший розвиток і вдосконалення системи нормативно–правових актів у сфері екологічної безпеки, а також здійснення систематизації та оновлення нормативної бази;
 підвищення ефективності застосування природоохоронного законодавства;
 створення загальнодержавного реєстру дозволів та документів дозвільного характеру, який має стати єдиною автоматизованою загальнодержавною системою збирання, накопичення, захисту, обліку та надання відомостей про видачу чи переоформлення дозволів, документів дозвільного характеру або про їх анулювання чи відмову у видачі.
Обґрунтовано доцільність внесення змін до законодавства у таких напрямах:
- закріплення спеціальних принципів дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки. З цією метою запропоновано доповнення законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;
- уніфікація видів дозволів та процедур їх набуття, що можливо здійснити шляхом встановлення єдиних процедурних основ у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», а особливості процедур визначити у підзаконних актах, які стосуються діяльності окремих органів виконавчої влади, що здійснюють дозвільну діяльність з метою забезпечення екологічної безпеки;
- запровадження термінів, які фактично використовуються, але не визначені у законодавстві: «дозвіл», «радіаційна безпека», «дорозвідка» та закріплення їх у Кодексі України про надра, законах України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;
- чітке визначення переліку природних ресурсів і закріплення класифікації їх видів;
- перелік видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, доповнити положенням про ліцензування видобування корисних копалин, радіаційної безпеки, операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, за винятком радіоактивних відходів, шляхом внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Доведено доцільність розроблення і прийняття Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері радіаційної безпеки» та постанови Кабінету Міністрів «Про використання природних ресурсів».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдонин В.С., Карпов Е.А., Науменко А.Б. Правоохранительные органы. Сборник схем: [учебное пособие для юридических вузов / В.С Авдонин, Е.А. Карпов, А.Б. Науменко]; отв. ред. канд. юрид. наук., доц. Г.В.Дроздов. – М.: Новый юрист, 1997. – 112 с.
2. Агапов А.Б. Учебник административного права / Агапов А.Б. – М.: Городец, 1999. – 558 с.
3. Административное право России: курс лекций / [К.С. Бельский и др.]; под. ред. Н.Ю. Хаманевой. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 704 с.
4. Адміністративне право України / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. та ін.]; ред. Ю. П. Битяк. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
5. Административное право Республики Беларусь: Курс лекций [для студентов]/ [Д.А. Гавриленко, И. И. Мах]; под. ред, д-ра юрид. наук проф. Д.А. Гавриленко. – Мн.: ООО "Дикта", 2004. - 415 с.
6. Адміністративна діяльність: навчальний посібник / [за заг. ред. д.ю.н., доцента О.І. Остапенка.] – Львів: ЛІВС, 2002. – 252 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : у 2 т. [підруч / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. -К. Видавництво «Юридична думка», 2004. – Т.1. Загальна частина. – 2004. – 584 с.
8. Адміністративне право України. Академічний курс : у 2 т. [підруч / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)] К. Видавництво «Юридична думка», 2007 – – Т.1: Загальна частина. – 2007. – 592 c.
9. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: учебник для вузов / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
10. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев [за ред. Л.А.Плеханова]. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 c.
11. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Правоведение» / А.П. Алехин, Ю.М. Козлов. – М.: ТЕИС, 1994.Ч. 1: Сущность и основные институты административного права. – 280 с.
12. Андрейцев В.І. Екологічне право. Курс лекцій в схемах. Загальна частина: навч. посібник для юрид. фак. вузів / В.І Андрейцев – К: Вентурі, 1996. – 208 с.
13. Андрейцев В.І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії / В.І Андрейцев // Право України. – 1999. – № 1. – С.62-69.
14. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-практ. посібник / В.І. Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
15. Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формування об’єктного складу / В. Андрейцев // Право України. – 2001. – № 10. – С.9-12.
16. Андрейцев В. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки / В. Андрейцев // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С.122-132.
17. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: пер. с англ. / Аренс А., Лоббек Дж – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.
18. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. курс лекцій / Г.В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
19. Аудит: практическое пособие / Кузьминский А., Кужельный Л., Петрик Е. и др. – К.: Учетинформ, 1996. – 284 с.
20. Аудит: учебник для вузов / [В.И Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.В. Сотникова] под ред. В.И. Подольского. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 432 с.
21. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням: Конвенція ООН вiд 22.03.1989 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України – www. rada.gov.ua
22. Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні: монографія / Г.І. Балюк. – К., 1997. – 196 с.
23. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення: автореф. дис…доктора юрид. наук.: 12.00.07. / О.М. Бандурка. – Одеса, 1996. – 55 с.
24. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: підручник / О.М. Бандурка. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480с.
25. Барбашова Н. В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності: автореф. дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Н.В. Барбашова. – К., 1999. – 18 с.
26. Барбашова Н. В. Правовое обеспечение экологической безопасности в процессе хозяйственной деятельности: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.06. / Н.В. Барбашова. – К., 1999. – 192 с.
27. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки: розвиток галузевого підходу в екологічному законодавстві / Н. Барбашова // Право України. – 2001. – № 6. – С. 78-79.
28. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору / Н. Барбашова // Право України. – 1999. – № 3. – С. 47-49.
29. Бартельс Дж. Практика экологического аудирования / Бартельс Дж. // Экологический учет и аудит: Сб. статей. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1997.– С. 109-123.
30. Басманов Є.І. Основи екології: конспект лекцій/ –www.Basmanov.sky.net.ua
31. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР: учебное пособие / Д. Н. Бахрах. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
32. Бахрах Д.Н. Административное право России: учеб. для студ. вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: НОРМА, 2000. – 624с.
33. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник / Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1996. – 284 с.
34. Безопасность России. Правовые, социально-экономические и научно-технические аспекты. Словарь терминов и определений. – М.: МГФ «Знание», 1999. – 368 с.
35. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник/С.А. Боголюбов.-М.: Юристъ,2004.-688с.
36. Боголюбов С.А. Природоохранительная деятельность общественности: правовые формы / С.А. Боголюбов. – М.: Общество «Знание», 1988. – 48 с.
37. Богуш В. М. Інформаційна безпека держави / В.М. Богуш, О.К. Юдін. – К.: МК-Прес, 2005. – 432 с.
38. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна.-Изд. 2, доп. и перераб.-М.: Институт новой экономики, 1997.-864 с.
39. Бондар Л.О. Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні: автореф. дис.... кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Л.О. Бондар. – К., 2002. – 20 с.
40. Бондар Л.О. Про класифікацію видів екологічно небезпечної діяльності / Л.О. Бондар // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. Вип. 121. – Чернівці: Рута, 2001. – С.71-74.
41. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): учебник для высших юр. учеб. заведений / М.М. Бринчук. – М.: Юристъ, 1999. – 688 с.
42. Бройде З.С. Стандартизация обращения с отходами / З.С. Бройде // Экология и промышленность России. – 1999. – апрель. – С. 39-43.
43. Ваганов П.А. Применение концепции экологического риска в природоохранном законодательстве США / П.А. Ваганов // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 84-94.
44. Винтер Г. Правовое регулирование допуска на рынок химических веществ / Г. Винтер // Современное экологическое право в России и за рубежом: Сб. науч. тр. /РАН. ИНИОН. [редкол.: Дубовик О. Л. и др.]. – М., 2001. – С. 122-131.
45. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
46. Гавриш С. Б. Основні питання відповідальності за злочини проти природного середовища: проблеми теорії та розвитку кримінального законодавства: автореф. дис.... доктора юрид. наук: 12.00.08 / С.Б. Гавриш. – Х., 1994. – 38 с.
47. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции / Д. Галлиган, В.В. Полянский, Ю.Н. Старилов. – М.: Юристъ, 2002. – 410 c.
48. Глен Райт. Державне управління / пер. з анг. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К.: Основи, 1994. – 191 с.
49. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / І.П. Голосніченко. – К., Міжрегіональна академія управління персоналом, 1998. — 52 с.
50. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України: навч. посібник / С.Т. Гончарук. — К.: Видавничий дім «Аванпост-прим», 2004. – 199 с.
51. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
52. Государственный стандарт Союза ССР ГОСТ 17.0.0.04-90 Охрана природы. Экологический паспорт промышленного предприятия. Основные положения. Издание официальное. Введ. 15.10.1990. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 21 с.
53. Гранин А.С., Новиков В.Н. Экологическая безопасность. Защита территории и населения при чрезвычайных ситуациях: учебное пособие / А.С. Гранин, В.Н. Новиков. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 336 с.
54. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / В.И. Даль. – Воспроизв. с изд. 1955 г. – М.: Русский язык, 1999.Т. 1.: А - З. – 699 с.
55. Данилов-Данильян В.И., Залиханов М.Ч., Лосев К.С. Экологическая безопасность. Общие принципы и российский аспект / В.И. Данилов-Данильян, М.Ч. Залиханов, К.С. Лосев. – М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. – 332 с.
56. Декларація про державний суверенітет України вiд 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
57. Державні гігієнічні нормативи «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97): Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 14.07.97 № 208 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ic-chernobyl.kiev.ua/nd/nrbu_97.htm
58. Деякі питання державного регулювання діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 № 1718 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. – стор. 44. – Ст. 2034.
59. Деякі питання перевезення радіоактивних матеріалів: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1196 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 76. – стор. 51. – Ст. 2820.
60. Деякі питання надання державних, у тому числі адміністративних послуг (щодо інвентаризації послуг): Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 29.07.2009 № 959-р.// Урядовий кур'єр вiд 21.08.2009 - № 152.
61. ДСТУ ISO 14010-97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи. – Наказ Держстандарту України від 18.08.1997 р. № 495. – К.: Держстандарт України, 1997.
62. Дубовик О. Л. Анализ экологических рисков в России // Современное экологическое право в России и за рубежом: Сб. науч. тр. /РАН. ИНИОН. [редкол.: О. Л. Дубовик и др.]. – М., 2001. – С. 132-145.
63. Екологічне право України: підручник для студентів юрид. вищих навч. закладів/ [Попов В. К., Гетьман А. П., Погрібний О. О., Каракаш І.І. та ін.] за ред. Попова В. К. та Гетьмана А. П. – Харків: Право, 2001 р. – 480 с.
64. Екологічне право: Особлива частина: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів: повний акад. курс / [за ред. акад. АпрН України В.І. Андрейцева]. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
65. Екологічний аудит: посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Символ-Т, 1997. – 221 с.
66. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка / М.И. Еропкин, Л.Л. Попов. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 c.
67. Єрофеєв М.І. Ліміти використання природних ресурсів / М.І. Єрофеєв [Юридична енциклопедія: В 6 т.]. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – 497 с.
68. Заржицький О. Екологічна безпека та безпека праці у системі правового механізму національної безпеки / О. Заржицький // Право України. – 1999. – № 9. – С. 66-68.
69. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002 р. – № 3. – Ст. 27.
70. Иойрыш А. И. Концепция риска: его оценка и управление ими. Обеспечение безопасности населения и территорий (организационно-правовые вопросы) / А.И. Иойрыш. – М.: Институт государства и права РАН, 1994. – С.19-26.
71. Качинський А. Б. Системний аналіз визначення пріоритетів в екологічній безпеці України / А.Б. Качинський. – К.: НІСД, 1995. – Вип. 42. – 46 с.
72. Кириченко И. Г. Административно-правовой порядок обеспечения разрешительной системы / И. Г. Кириченко. – К.: Наук. думка, 1989. – 208 с.
73. Коваль Л. В. Адміністративне право: курс лекцій: [для студентів юрид. вузів та факультетів] / Л.В. Коваль. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
74. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
75. Колбасов О.С. Концепция экологической безопасности (юридический аспект) / О.С. Колбасов // Советское государство и право. – 1988. – № 12. – С. 47-55.
76. Колпаков В. К. Адміністративне право України. Підручник / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999 .– 733 с.
77. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
78. Корисні копалини України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Корисні_копалини_України
79. Корж А. В. Документація праводілової форми. навч. посібник: лекції та зразки документів / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН./ Нац. акад.. внутрішніх справ України / А.В. Корж. – К., 2002 – 231 с.
80. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: монографія / О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2005. – 358 с.
81. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі: дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / С.В. Лихачов. – Х., 2001 – 177 с.
82. Ноздрачев А. Статус предпринимателя / А. Ноздрачев // Хозяйство и право. – 1994. – № 1. – С. 31-34.
83. О безопасности: Закон Российской Федерации от 5 марта 1992 года № 2446-1 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.sec4all.net/zakon-r1.html
84. Одинець В. Економічні механізми управління ризиками надзвичайних ситуацій / В. Одинець // Економіка України. – 2001. – № 10. – С. 80-83.
85. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / РАН; Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – [4.изд., доп.] / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
86. Основы управления в органах внутренних дел: учебник / [под ред. д.ю.н, проф. А.Л. Коренева]. – М.: МЮИ МВД России, изд-во Щит-М, 1999. – 356 с.
87. Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 10.08.1992 № 459 // Урядовий кур'єр вiд 28.08.1992 – № 35.
88. Попов А.А. Торговое право: учебное пособие / А.А. Попов. – Х.: Изд. группа «РА-Каравелла», 2000. – 306 с.
89. Правові основи підприємницької діяльності / [за ред. Шакуна В.І., Мельника П. В., Поповича В. М.]. – К.: Правові джерела, 1997. – 780 с.
90. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України від 14.12.1999 № 1281-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 4. – Ст. 25.
91. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. № 3125-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.
92. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16.05.1995 р. № 162/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152.
93. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України вiд 08.02.1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81
94. Про відходи: Закон України вiд 05.03.1998 р. № 187/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998 р. – № 36. – ст. 242.
95. Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки: Закон України від 24.06.2004 р. № 1868-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 46. – стор. 1860. – Ст. 511.
96. Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. № 761 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 39. – Ст. 1550.
97. Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 16.02.1998 р. № 174 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 7. – стор. 80.
98. Про державну статистику: Закон України від 17.09.1992 № 2614-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608.
99. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України вiд 11.01.2000 р. № 1370-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000 р. – № 9. – Ст. 68.
100. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України вiд06.09.2005 № 2806-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 483.
101. Про екологічний аудит: Закон України від 24.06.2004 р. № 1862-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 500.
102. Про екологічну експертизу: Закон України вiд 09.02.1995 р. № 45/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
103. Про екологічну мережу України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1864-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №45. – Ст.502.
104. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України вiд 24.02.1994 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
105. Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2000 р. № 1719 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. – стор. 69. – Ст. 2035.
106. Про затвердження Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання та Вимог до звіту про аналіз безпеки провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання (НП 306.5.05/2.065-2002): Наказ Держатомрегулювання України вiд 02.12.2002 р. № 125 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 51. – стор. 179. – Ст. 2345.
107. Про затвердження змін та доповнень до наказу Мінекоресурсів України від 30.07.2002 р. № 294: Наказ Мінприроди України вiд 04.10.2004 р. № 375 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – стор. 322. – Ст. 2810.
108. Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію: Наказ Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України вiд 25.06.2007 р. №198// Офіційний вісник України. – 2007. – № 53. – стор. 137. – Ст. 2178.
109. Про затвердження Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення: Наказ Мінекобезпеки України вiд 26.05.1999 р. № 116 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 31. – стор. 181.
110. Про затвердження Лімітів добування (відстрілу, відлову) диких парнокопитих та хутрових звірів у сезон полювання 2008/2009 років: Наказ Мінприроди України вiд 06.05.2008 р. № 235// Офіційний вісник України. – 2008. – № 38. – Стор. 62. – Ст.1274
111. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин: Наказ Держкомпідприємництва, Мінекоресурсів України вiд 13.02.2001 р. № 31/51 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – стор. 662. – Ст. 395.
112. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин: Наказ Держкомпідприємництва, Мінприроди України вiд 31.07.2007 р. № 107/370 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 63. – стор. 22. – Ст. 2474.
113. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин): Наказ Держкомпідприємництва, Мінагрополітики України вiд 01.02.2006 р. № 9/30 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 9. – стор. 128. – Ст. 566.
114. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони: Наказ Держкомпідприємництва, Мінагрополітики України вiд 04.11.2004 р. № 129/402 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 51. – стор. 381. – Ст. 3411.
115. Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення: Постанова Кабінету Міністрів України від вiд 12.12.1994 р. № 827 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www. rada.gov.ua.
116. Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 27. – стор. 37. – Ст. 1212.
117. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 14.11.2000 № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – стор. 218. – ст. 2001.
118. Про затвердження Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів і Порядку оплати робіт із проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 420 // Офіційний сайт Верховної Ради України – www. rada.gov.ua
119. Про затвердження Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі та Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі: Наказ Мінприроди України вiд 19.12.2006 р. № 548 // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 11. – стор. 38. – Ст. 399.
120. Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 32. – стор. 28. – Ст. 1296.
121. Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 р. № 1109 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – стор. 127.
122. Про затвердження Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію: Наказ Мінприроди України вiд 06.12.2006 р. № 526 // Офіційний вісник України вiд 02.02.2007. – 2007. – № 5. – стор. 84. – ст. 191.
123. Про затвердження Положення про Державну геологічну службу: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 24.09.2005 р. № 980// Офіційний вісник України – 2005. – № 39. – стор. 83. – Ст. 2481.
124. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря: Наказ Мінприроди України вiд 06.12.2006 р. № 527 // Офіційний вісник України вiд 02.02.2007. – 2007. – № 5. – стор. 93. – Ст. 192.
125. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 17.11.2001 р. № 1520 // Офіційний вісник України вiд 07.12.2001. – 2001. – № 47. – стор. 78. – Ст. 2084.
126. Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 11.07.2001 р. № 827 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – стор. 133. – Ст. 1314.
127. Про затвердження Положення про дозвільну систему: Положення Кабінету Міністрів України вiд 12.10.1992 р. № 576 // Офіційний сайт – www.rada.gov.ua
128. Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. № 1120 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – стор. 107. – Ст. 1217.
129. Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 02.11.2006 р. № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – стор. 129. – ст. 2949.
130. Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів: Наказ МНС України вiд 18.12.2000 р. № 338 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – стор. 345. – Ст. 164.
131. Про затвердження Положення про порядок здійснення перевезення радіоактивних матеріалів територією України: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1373 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – стор. 68. – Ст. 2771.
132. Про затвердження Положення про порядок установлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 22.12.1994 р. № 862 // Офіційний сайт Верховної Ради України – www. rada.gov.ua.
133. Про затвердження Положення про сертифікацію екологічних аудиторів: Наказ Мінприроди України вiд 29.01.2007 р. № 27 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 26. – стор. 109. – Ст. 1066.
134. Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1217 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – стор. 95
135. Про затвердження Порядку ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2000 р. № 1782 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 49. – том 1. – стор. 103. – Ст. 2127.
136. Про затвердження Порядку надання дозволу на ввезення незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для проведення державних випробувань та наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 р. № 288 // Офіційний сайт Верховної Ради України – www. rada.gov.ua
137. Про затвердження Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 27.02.2008 р. № 273 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 25. – стор. 76. – Ст. 792.
138. Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 р. № 440 // Офіційний сайт Верховної Ради України – www. rada.gov.ua
139. Про затвердження Порядку переоформлення та видачі дублікатів спеціальних дозволів на користування надрами у 2008 році: Наказ Мінприроди України вiд 16.05.2008 р. № 254 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 53. – стор. 183. – Ст. 1793.
140. Про затвердження Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і