АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН У СУЧАСНИХ УМОВАХ

brief description

ЗМІСТСтор.ВСТУП .4Розділ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН 121.1. Поняття і зміст охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян 121.2. Суб’єкти формування та реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 341.3. Механізм забезпечення органами та підрозділами внутрішніх справ громадського порядку та безпеки громадян 55Розділ ІІ. РОЛЬ ОРГАНІВ І ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН 762.1. Організаційно-правове забезпечення діяльності міліції громадської безпеки у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 762.2. Адміністративно-правові та організаційні засади участі підрозділів внутрішніх військ МВС України в охороні громадського порядкуу громадських місцях та забезпеченні безпеки громадян 1062.3. Взаємодія органів і підрозділів внутрішніх справ з громадськими формуваннями в охороні правопорядку та забезпечення безпеки громадян 122Розділ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН 1403.1. Організація взаємодії суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 1403.2. Методика оцінки ефективності діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 1583.3. Впровадження органами внутрішніх справ України зарубіжного досвіду діяльності щодо охорони громадського порядку 169ВИСНОВКИ 189Список використаної літератури 198ДОДАТОК А 216ДОДАТОК Б.......222

bibliography

ВСТУПАктуальність теми дослідження. Кожна країна формує свій правопорядок, а необхідність його зміцнення обумовлюється інтересами громадянського суспільства та держави. Усвідомлення комплексності проблеми забезпечення необхідного рівня правопорядку у суспільстві зумовлює необхідність вироблення якісно нової концепції організації та діяльності органів державної влади. З метою удосконалення правопорядку вельми актуальним постає завдання активного та свідомого залучення громадськості у цей процес, вирішення якого безпосередньо пов’язано із створенням сприятливих умов життєдіяльності суспільства, а саме гарантованим забезпеченням необхідного і достатнього рівня громадської безпеки та громадського порядку у громадських місцях. Реалізація подібного завдання можлива лише на шляху вироблення системи продуманих, взаємопов’язаних, послідовних заходів стратегічного і тактичного характеру з боку органів державної влади, що мають базуватися на глибокому науковому вивченні реального сучасного стану суспільних відносин. Усе це вимагає від державних службовців владних структур, науковців нових ідей та рішень, запровадження ефективних організаційних структур та правових механізмів забезпечення громадського порядку та безпеки громадян в Україні.Безумовно, нові дослідження з порушених питань повинні базуватися на теоретичних та практичних результатах досліджень провідних вчених та практиків. Науковою розробкою проблем зміцнення законності та правопорядку, що мають важливе значення і для удосконалення загальнодержавної системи охорони громадського порядку, присвятили свої праці вчені з різних галузей права: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, О. К. Безсмертний, В. Т. Білоус, Ю. П. Битяк, І. І. Веремеєнко, А. П. Головін, М. І. Голосніченко, О. Ф. Долженков, М. І. Єропкін, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, О. П. Клюшніченко, Л. В. Коваль, Ф. Й. Колонтаєвський, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Б. П. Кондрашов, А. П. Коренєв, М. В. Лошицький, Н. П. Матюхіна, О. В. Негодченко, Є. Б. Ольховський, В. П. Пєтков, Л. Л. Попов, А. В. Серьогін, В. Ф. Сіренко, І. І. Сидорук, В. К. Шкарупа та ін.Віддаючи належне досягненням вказаних вчених і використовуючи їх у своєму дослідженні, автор не тільки певним чином розвиває ці положення, але й, враховуючи нові реалії сьогодення, здійснює постановку нових завдань та обґрунтовує шляхи їх оперативного та якісного вирішення. Автор вважає за доцільне акцентувати увагу на особливій ролі органів державної влади, у тому числі органів внутрішніх справ України, під час охорони громадського порядку, реального забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави.На сьогодні у науковому середовищі немає єдності у визначенні понять «правопорядок», «громадський порядок», «охорона громадського порядку»; недостатньо досліджено нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян; не розроблена повною мірою законодавча база діяльності підрозділів міліції громадської безпеки як одного із провідних суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян; фрагментарно проаналізовано особливості взаємодії зазначених суб’єктів.Таким чином, назріла потреба у багатоаспектному дослідженні проблеми охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян в Україні. Розкриттю цієї проблеми у організаційному та адміністративно-правовому аспекті присвячено дисертаційне дослідження, що і визначає його актуальність. Досягненню цього результату буде сприяти саме комплексне вирішення наріжних питань у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян з позицій адміністративного права, виходячи із доцільності дослідження як державно-правового забезпечення, у тому числі і органами внутрішніх справ, охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, так і відповідних організаційно-правових механізмів діяльності громадських об’єднань щодо активного сприяння громадському порядку та безпеці громадян.Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на замовлення Департаменту міліції громадської безпеки МВС України (про що є відповідний акт впровадження) та в рамках плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.п. 1.1, 1.2, 2.6 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на 20042009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755). Обраний напрям роботи відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджено указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810), а також спрямований на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Програми розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 рр. (затверджено рішенням колегії МВС України від 16 грудня 1999 р.).