АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ

brief description

МВС УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ ім. Е.О. Дідоренка

На правах рукопису
УДК 342.951:347.763

МЕДВЕДЄВ Дмитро Костянтинович

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ

12.00.07 – адміністративне право і процес,
фінансове право; інформаційне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Шелухін Микола Леонідович,
кандидат юридичних наук, доцент

Донецьк 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................. 3
ВСТУП……………………………………………………………....................... 4

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВІДНОСИН В СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ.................................................................................................

14
1.1. Історія розвитку законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом................................................................................
14
1.2. Поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом.................... 40
1.3. Правове регулювання діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом у зарубіжних країнах...........................................
53
Висновки по розділу 1........................................................................................... 70

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ............................

74
2.1. Компетенція автотранспортних підприємств при перевезенні вантажів..................................................................................................................
74
2.2. Державне управління діяльністю автотранспортних підприємств з перевезення вантажів............................................................................................
93
2.3. Правовий режим майна автотранспортних підприємств, які здійснюють перевезення вантажів.......................................................................
119
Висновки по розділу 2........................................................................................... 138

РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРОЦЕДУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ...

145
3.1. Адміністративно-правова відповідальність при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.................................................................................
145
3.2. Процесуальний порядок застосування заходів адміністративної відповідальності у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом...........................................................................................................

159
Висновки по розділу 3........................................................................................... 173

ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 184
ДОДАТКИ............................................................................................................. 205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – акціонерне товариство
АТП – автотранспортне підприємство
ВР України – Верховна Рада України
ГК України – Господарський кодекс України
Головавтотрансінспекція – Головна державна інспекція на автомобільному транспорті
ДАІ МВС України – Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України
ДТП – дорожньо-транспортна пригода
ЗЕД – зовнішньоекономічна діяльність
ІНКОТЕРМС – Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів
КМУ – Кабінет Міністрів України
КпАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ПДВ – податок на додану вартість
РФ – Російська Федерація
САТ – Статут автомобільного транспорту
Совтрансавто – Головне управління міжнародних автомобільних сполучень Міністерства автомобільного транспорту РРСФР
СТО – Станція технічного обслуговування
ФДМ – Фонд державного майна України
ЦК РФ – Цивільний кодекс Російської Федерації
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. За рівнем значущості транспорт посідає одне з центральних місць у суспільних відносинах, забезпечуючи матеріальну складову комунікативної сфери суспільства. Виходячи з надзвичайної важливості транспорту, у п. 5 ст. 92 Конституції України закріплено, що засади використання транспорту визначаються виключно законами України. Саме транспортна система поєднує різні регіони в цілісний політико-економічний простір.
Автомобільний транспорт є наймобільнішою складовою транспорту. Завдяки йому забезпечується ефективне виробництво й обіг продукції промисловості та сільського господарства, задовольняються потреби капітального будівництва та населення. Маневреність і здатність пересуватися будь-якими дорогами є відмітними ознаками автомобільного транспорту.
Переключення перевезень невеликих вантажів із залізничного на автомобільний транспорт дає значний економічний ефект у вигляді скорочення витрат на перевантаження, прискорення їх доставки, підвищення швидкості обігу товарної маси тощо. Діяльністю з перевезення вантажів автомобільним транспортом займаються тисячі автомобільних підприємств з мільйонним штатом працівників.
Територією України проходять євразійські міжнародні транспортні коридори, вантажопотік яких зростає кожного року. Вітчизняні автотранспортні підприємства (АТП) активно залучаються до міжнародних перевезень вантажів. Загалом автотранспортна сфера розвивається доволі високими темпами. Але практика регулювання правовідносин у сфері автомобільних перевезень постійно змінюється та ускладнюється, а тому нагальною постає необхідність запровадження дієвого адміністративного регулювання, спроможного оперативно змінюватися залежно від потреб практики.
Законодавство України, яким регулюється діяльність з перевезення вантажів автомобільним транспортом, складається з нормативно-правових актів СРСР та нормативно-правових актів незалежної України, які в переважній більшості мають адміністративну природу. Міжнародні нормативно-правові акти є найбільш визначальними, оскільки інтеграція нашої країни до міжнародних автоперевезень є одним із пріоритетних завдань держави. Швидкий розвиток транспортної практики та міжнародного законодавства вимагає внесення змін до українського законодавства, заміни актів колишнього СРСР сучасними, прийняття нових нормативно-правових актів, що повністю відповідатимуть нормам міжнародних конвенцій та угод. Саме цим і зумовлена актуальність дослідження.
Різні питання функціонування єдиної транспортної системи України, її окремих елементів, зокрема питання діяльності й особливостей правового статусу автотранспортних перевізників, неодноразово ставали предметом дослідження впливових вітчизняних і російських учених-теоретиків у галузях адміністративного, цивільного та господарського права: І.В. Булгакової, В.В. Вітрянського, В.К. Гіжевського, В.А. Єгіазарова, О.В. Клепікової, А.В. Мілашевич, С.Ю. Морозова, В.Й. Развадовського, Г.П. Савічева, М.Л. Шелухіна та ін. Актуальність дослідження пов’язана також і з тим, що й до теперішнього часу, незважаючи на велику кількість теоретичних робіт, комплексне дослідження адміністративно-правових засад перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні відсутнє.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (наказ МВС України від 5 липня 2004 року № 755 «Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років».
Дисертація є складовою частиною наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем боротьби із правопорушеннями у сфері господарських і транспортних правовідносин, кафедри адміністративного права та процесу Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень щодо правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України у цій сфері.
Відповідно до вказаної мети поставлено і вирішено наступні завдання:
сформулювати поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом;
провести періодізацію розвитку державного регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом;
визначити напрями розвитку законодавства у сфері автотранспортної діяльності;
удосконалити правове регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом на основі аналізу досвіду такого регулювання в інших країнах;
уточнити компетенцію АТП при перевезенні вантажів;
проаналізувати правове забезпечення державного регулювання діяльності підприємств з перевезення вантажів автомобільним транспортом;
конкретизувати особливості правового режиму майна АТП, які здійснюють перевезення вантажів;
виявити складові елементи та особливі ознаки адміністративно-правової відповідальності при перевезенні вантажів автомобільним транспортом;
оптимізувати процесуальний порядок застосування заходів адміністративної відповідальності у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом;
обґрунтувати пропозиції з удосконалення правових засад державного регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з державним регулюванням перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на комплексі загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Під час роботи над темою було застосовано історичний, діалектичний, аналітико-синтетичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-логічний, логіко-юридичний та інші методи. За допомогою аналітико-синтетичного та історичного методів здійснено періодизацію розвитку державного регулювання перевезення вантажів автотранспортом, виокремлено етапи цього процесу. За допомогою діалектичного методу досліджено поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом, означено основні правові інститути. Порівняльно-правовий метод використовувався у дослідженні правового досвіду інших країн; системно-структурний – для визначення складових правового статусу АТП – їх утворення, компетенції, порядку формування та використання майна тощо. Формально-логічний та логіко-юридичний методи застосовувалися з метою виявлення недоліків в адміністративній та судовій практиці й законодавстві та обґрунтування шляхів їх усунення.
Теоретичну основу дослідження, крім робіт названих вище авторів, склали праці вітчизняних і російських учених-юристів, а саме: В.Б. Авер’янова, С.С. Алєксєєва, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.Л. Грохольського, С.М. Гусарова, В.К. Колпакова, В.В. Костицького, В.І. Курила, Н.Ф. Лопатіної, О.І. Остапенка, О.П. Снігерьова, Г.Ф. Шершеневича, Н.М. Ярмиш та ін.
Емпіричну базу дослідження склали норми Конституції та законів України, акти Міністерства транспорту та зв’язку України, інші нормативно-правові акти, практика судових органів, інших органів державної влади та підприємств автотранспорту, а також міжнародні конвенції та двосторонні угоди, законодавство інших країн та ЄС, що стосується державного регулювання перевезення вантажів автотранспортом.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено перше у вітчизняній адміністративно-правовій науці системне, комплексне дослідження правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.
Уперше:
На основі характеристик перевезення вантажів автомобільним транспортом запропоновано доктринальне і легальне визначення поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно у наступному вигляді:
- переміщення матеріальних цінностей у необхідному напрямку транспортним засобом з власним двигуном безрейковими шляхами;
- господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання автомобільними дорогами.
Виділено основні історико-правові періоди розвитку законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом і зроблено прогноз його розвитку у найближчому майбутньому.
Удосконалено положення щодо:
необхідності одночасного застосування органами державної влади прямих та непрямих методів при здійсненні державного регулювання і контролю за перевезенням вантажів автомобільним транспортом, оскільки імперативні є швидкими за необхідними результатами, а диспозитивні враховують інтерес об’єктів регулювання (суб’єктів – юридичних осіб і приватних перевізників та інших АТП, що надають послуги з перевезення вантажів);
запровадження в якості засобу захисту національного перевізника та експедитора чіткої однозначної заборони іноземним АТП здійснювати внутрішні автомобільні перевезення в Україні; а в якості засобу захисту життя та здоров’я громадян – заборони експлуатації без тахографів автомобілів, що перевозять небезпечні вантажі, та допуск до перевезень небезпечних вантажів і до міжнародних перевезень водіїв, які серед інших обов’язкових вимог мають досвід роботи водієм у внутрішніх перевезеннях вантажів, що не є небезпечними, внутрішніх перевезеннях пасажирів і багажу не менш ніж п’ять років;
визначення одного з видів адміністративно-господарських санкцій – обмеження діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом ¬– як встановлений законом захід організаційно-правового характеру, застосовуваний до суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з перевезення вантажів, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що знаходить вираз у призупиненні до усунення виявлених порушень у роботі діяльності структурних підрозділів і транспортних засобів суб’єкта господарювання, або у випадку, коли призупинення роботи структурних підрозділів і транспортних засобів не усуває ці порушення, у призупиненні діяльності такого суб’єкта в цілому.
Дістали подальший розвиток положення щодо:
виникнення прав та обов’язків АТП з договорів: перевезення, перевезення у прямому змішаному сполученні, транспортно-експедиційного обслуговування, а також із закону у той момент, коли воно отримує можливість вільного доступу до вантажу і стає відповідальним за вантаж;
необхідності розширення вітчизняних ліцензійних умов у бік збільшення вимог до перевезень, що сприятияме підвищенню рівня безпеки автоперевезень;
пріоритетності підтримки лише інноваційної діяльності іноземних інвесторів у транспортній сфері і необхідності надання інвестиційних пільг лише вітчизняним інвесторам; потреби державного стимулювання міжнародних перевезень вантажів вітчизняними АТП;
класифікації засобів впливу держави на діяльність АТП з перевезення вантажів на три групи – управління, регулювання і контролю та ефективності їх одночасного застосування;
оптимального застосування до АТП та інших учасників процесу перевезень вантажів автомобільним транспортом (їх посадових осіб і працівників) комплексу заходів адміністративної, цивільно-правової, господарської, кримінальної, майнової, дисциплінарної відповідальності одночасно;
необхідності встановлення підвищеної відповідальність у випадку наявності вини у формі умислу з боку посадових осіб як АТП, так і інших підприємств, установ та організацій – юридичних осіб та їх об’єднань, що беруть участь у правовідносинах з перевезення вантажів автомобільним транспортом;
потреби у перегляді принципу обмеженої відповідальності перевізника, відповідно до якого АТП при несхоронності вантажу відшкодовує вантажовідправнику лише суму реального збитку, а відшкодування неотриманого прибутку чи упущеної вигоди, матеріальної компенсації моральної шкоди покладається на постачальника, у бік застосування до перевізника повної відповідальності;
можливості підвищення ефективності функціонування вітчизняних АТП за рахунок державного стимулювання шляхом:
- розширення автопарку за рахунок транспортних засобів, що мають різну вантажопід’ємність; різний тип кузова автомобіля; що можуть працювати на різних видах палива, споживають відносно небагато палива і при цьому мають достатню потужність двигуна; що мають достатньо розгалужену мережу філій, відокремлених підрозділів у багатьох областях України та інших країн;
- утворення нових АТП у формі публічних або приватних акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належатиме державі;
- розширення автопарку, збільшення статутних фондів вітчизняних АТП, підвищення капіталізації АТП, заснованих на різних формах власності у країні;
- використання АТП різних правових режимів майна (основних правових режимів, оренди, лізингу, концесії), а в першу чергу – підвищення ролі власного майна;
пропозиції якнайшвидшої кодифікації норм з регулювання транспортних правовідносин, у тому числі розробки міжнародного документа, в якому буде врегульовано сферу міжнародного експедирування шляхом визначення критеріїв розмежування правовідносин, обсягу, підстав і меж відповідальності експедитора, порядку оцінки завданої шкоди, строки пред’явлення претензій і позовів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи у правотворчій діяльності з метою розвитку та удосконалення правових засад державного регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при розробленні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств автомобільного транспорту, у правозастосовчій практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсами «Адміністративне право», «Транспортне право», а також при розробці навчально-методичних матеріалів з цих дисциплін та інших спецкурсів.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження використовуються у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни «Транспортне право» (акт впровадження від 13 січня 2010 року (Додаток А). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичній діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ландорра» при укладанні договорів на перевезення вантажів (акт про впровадження від 28 січня 2010 року (Додаток Б).
Особистий внесок здобувача. У дисертації викладені наукові результати, які одержані особисто дисертантом під час науково-дослідних робіт протягом 2008-2010 років на основі аналізу вітчизняних та закордонних наукових, практичних та нормативно-правових джерел.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідалися автором на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток господарсько-правового, цивільно-правового та фінансово-правового забезпечення сучасної економіки» у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка (Донецьк, 14 листопада 2008 р.); Звітній науковій конференції юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, 27 лютого 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи» у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка (Донецьк, 27 листопада 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу: присвячена пам’яті Ю.С. Червоного» в Одеській національній юридичній академії (Одеса, 12 лютого 2010 р.) та ін.
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 4,5 д.а., у тому числі 6 наукових статей у

фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Усі роботи належать здобувачу особисто.

bibliography

ВИСНОВКИ:

Проведене дослідження адміністративно-правових засад перевезення вантажів автомобільним транспортом та одержані на його основі результати сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає у розробці нових наукових положень щодо правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та підготовці пропозицій з удосконалення законодавства України у цій сфері. Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом. Зокрема у дисертації:
1. Підтверджено підвищення ролі автотранспорту розвитком суспільства та виявлено загальносвітові, суто українські та пострадянські тенденції теорії і практики адміністративно-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.
2. Виділено 8 основних історико-правових періодів розвитку законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом і на основі періодизації та аналізу сучасного стану законодавчого регулювання було спрогнозовано напрями його удосконалення на майбутнє, зокрема вказано на необхідність розвитку законодавства про перевезення вантажів автомобільним транспортом у бік заміни актів колишнього СРСР; у бік прийняття нових актів, що врегулюють нові правовідносини; у бік імплементації до вітчизняного законодавства норм міжнародного права.
3. Визначено основні характеристики перевезення вантажів автомобільним транспортом та запропоновано доктринальне і легальне визначення поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом.
4. Порівняльно-правовий аналіз законодавства різних країн про перевезення вантажів автомобільним транспортом надав можливість запропонувати внесення змін до законодавства з метою захисту національного перевізника і експедитора.
5. Підтверджено думку, що права та обов’язки АТП найчастіше виникають з договорів: перевезення, перевезення у прямому змішаному сполученні, транспортно-експедиційного обслуговування, а також із закону. Договір перевезення частіше може бути із свободою волі сторін, інколи – публічним; однак однозначно він має бути оплатним та взаємнозобов’язуючим. Компетенція АТП при перевезенні вантажів визначається самими такими підприємствами у договорах та інших документах, що мають місце між вантажовідправником, перевізником, вантажоотримувачем та співперевізниками.
6. Визначено, що права та обов’язки автотранспортного перевізника виникають у той момент, коли він отримує можливість вільного доступу до вантажу. З цього моменту АТП стає відповідальним за вантаж.
7. Діяльність АТП регулюється, управляється та контролюється усією вертикаллю виконавчої влади за галузевою (КМУ, Міністерство транспорту та зв’язку України, Державний департамент автомобільного транспорту України) та територіальною (обласні, районні, міські в Києві та Севастополі державні адміністрації) ознакою. Управління, регулювання та/або контроль діяльності з перевезень вантажів (у тому числі і небезпечних) крім названих державних органів можуть також здійснювати Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство аграрної політики України, Міністерство оборони України, Генеральний штаб збройних сил України, Державна служба експортного контролю України, Державна екологічна інспекція у складі Міністерства екологічних ресурсів України, Міністерство надзвичайних ситуацій, Державний комітет ядерного регулювання України та інші органи.
Державне регулювання і контроль за перевезенням вантажів можуть здійснюватися названими вище органами за допомогою прямих та непрямих методів регулювання. При цьому застосовувати їх окремо одні від інших неефективно, оскільки імперативні є швидкими за необхідними результатами, а диспозитивні враховують інтерес об’єктів регулювання (суб’єктів – юридичних осіб та приватних перевізників та інших АТП, що надають послуги з перевезення вантажів). За умови гнучкого поєднання жорстких (адміністративних) та м’яких (економічних) методів регуювання досягнення соціально-економіко-управлінського ефекту буде максимальним.
8. На основі досвіду держав ЄС, де завдяки ліцензуванню підвищується якість та безпека автоперевезень в межах своїх територій, запропоновано розширити вітчизняні ліцензійні умови у бік посилення вимог до перевезень.
9. Зроблено висновок, що у транспортній сфері необхідно підтримувати лише інноваційну діяльність іноземних інвесторів. Інвестиційні пільги взагалі можна надавати лише інвесторам вітчизняним.
При цьому держава повинна активно стимулювати міжнародні перевезення вантажів вітчизняними АТП.
10. Показано, що в основі компетенції АТП полягає принцип «дозволено усе, що не заборонено законом», а в основі компетенції органів, що регулюють їх діяльність, полягає принцип – «дозволено лише те, що прямо дозволено законом».
У межах того, що прямо дозволено законодавством державним органам, останні можуть застосовувати як засоби управління, так і засоби регулювання і контролю. І саме застосування усієї сукупності засобів одночасно має дати найбільший соціально-економічний ефект, потрібний як самим АТП, так і державі й суспільству в цілому.
Доцільно засоби впливу держави на діяльність АТП з перевезення вантажів класифікувати на три названі групи.
11. Складність та надвеликий обсяг транспортних правовідносин свідчать про необхідність їх якнайшвидшої кодифікації. Крім внутрішнього необхідний єдиний міжнародний документ, в якому буде врегульовано сферу міжнародного експедирування шляхом визначення критеріїв розмежування правовідносин, обсягу, підстав і меж відповідальності експедитора, порядку оцінки завданої шкоди, строки пред’явлення претензій і позовів.
12. Запропоновано АТП розширювати автопарк за рахунок транспортних засобів, що мають різну вантажопід’ємність; різний тип кузова автомобіля; що можуть працювати на різних видах палива, споживають відносно небагато палива і при цьому мають достатню потужність двигуна; що мають достатньо розгалужену мережу філій, відокремлених підрозділів у багатьох областях України та інших країн.
Для повернення ролі держави у безпосередньому здійсненні автоперевезень вантажів запропоновано стимулювання державою утворення нових АТП у формі публічних або приватних АТ, контрольний пакет акцій яких належатиме державі. Також держава повинна сприяти розширенню автопарку, збільшенню статутних фондів вітчизняних АТП, підтримці великих державних АТП і підвищенню капіталізації АТП, заснованих на різних формах власності у країні.
13. З метою оптимізації управління майном можна рекомендувати АТП активніше використовувати різні правові режими майна – крім майна на основних правових режимах також мати майно в оренді, лізингу, концесії. Проте у першу чергу АТП слід підвищувати роль власного майна і найбільшу частку інвестиційних вливань здійснювати в оновлення автопарку.
14. Засоби відповідальності застосовуються до АТП незалежно від наявності (відсутності) вини. У роботі запропоновано передбачити підвищену відповідальність у випадку наявності вини у формі умислу з боку посадових осіб як АТП, так і інших підприємств, установ та організацій – юридичних осіб та їх об’єднань, що беруть участь у правовідносинах з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Доведення факту вини повинно бути факультативним.
Підставою відповідальності за правопорушення у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом можуть бути як сам факт скоєння правопорушення, так і повний склад правопорушення, що включає в себе вину. Вина АТП може розглядатися як вина власне АТП або як вина посадових осіб АТП.
15. Відповідальність АТП та інших учасників процесу перевезень вантажів автомобільним транспортом повинна мати комплексний характер. Заходи адміністративної, цивільно-правової, господарської, кримінальної, майнової, дисциплінарної відповідальності мають застосовуватися одночасно.
Відповідальність АТП залежно від юридичних підстав виникнення поділяється на дві групи – відповідальність, що передбачена домовленістю сторін (договором), та відповідальність, встановлена законодавством.
16. Визначено специфічний видовий склад правопорушень: незбереження вантажу внаслідок: втрати, нестачі, псування, пошкодження вантажу; відповідальність за ненадання або неповне чи неточне надання інформації про фізичні та хімічні якості вантажу; відповідальність за невиконання плану перевезень і прийнятого до виконання разового замовлення; відповідальність за неподачу АТП контейнерів для виконання місячного плану перевезень або прийнятого разового замовлення; відповідальність за необґрунтовану видачу вантажу неналежному вантажоотримувачеві та ін.
Виділено та уточнено визначення одного з видів адміністративно-господарських санкцій – обмеження діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом як встановлений законом захід організаційно-правового характеру, застосовуваний до суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з перевезення вантажів, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що знаходить вираз у призупиненні до усунення виявлених порушень у роботі, структурних підрозділів і транспортних засобів суб’єкта господарювання, або у випадку, коли призупинення роботи структурних підрозділів і транспортних засобів не усуває ці порушення, у призупиненні діяльності суб’єкта в цілому.
17. Рекомендовано АТП та його контрагентам детально прописувати у договорі усі майбутні операції, пов’язані з перевезенням вантажів; вказувати у «предметі договору», що саме буде робити АТП, експедитор та інші сторони, зокрема чи повинен експедитор сам перевозити вантаж чи має можливість укласти угоду на перевезення з АТП; у «порядку розрахунків» слід окремо прописувати вартість перевезень та витрати, що підлягають відшкодуванню експедитору; при виконанні експедиційного договору, експедитором за яким може бути АТП, слід виділяти суму його винагороди.
Запропоновано переглянути принцип обмеженої відповідальності перевізника, внаслідок дії якого АТП при несхоронності вантажу відшкодовує вантажовідправнику лише суму реального збитку, а відшкодування неотриманого прибутку чи упущеної вигоди, матеріальної компенсації моральної шкоди покладається на постачальника.
Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Провнесення змін до Конституції України : Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — Ст. 44.
3. Транспортне право України : навч. посіб. / [Е. Ф. Демський, В. К. Гіжевський, С. Е. Демський, А. В. Мілашевич] ; за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с. — ISBN 966-667-035-6.
4. Козинець О. Цивільне право за Соборним уложенням / О. Козинець // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 8. — С. 138-141.
5. Левковець П. Р. Міжнародні перевезення і транспортне право : навч. посібник [для студ. вузів] / П. Р. Левковець, В. С. Марунич. — [3-тє видання, виправлене та доповнене]. — К.: Арістей, 2006. — 416 с.
6. Автомобільний транспорт України: стан, проблеми, перспективи розвитку : монографія / Держ. автотрансп. наук.-досл. ін.-т ; за заг. ред. А. М. Редзюка. — К.: ДержавтотрансНДІпроект, 2005. — 400 с.
7. Витрянский В. В. Договор перевозки / В. В. Витрянский — М.: Статут, 2001. — 526 с.
8. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права (по изд. 1914 г.) / Г. Ф. Шершеневич. — М.: СПАРК, 1994. — 335 с.
9. Шудріков В. М. Правові та організаційні засади нагляду підрозділами ДАІ МВС України за технічним станом транспортних засобів : дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 / Шудріков В. М. — Ірпінь, 2008. — 218 с.
10. Научно—практический комментарий к Основам гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик / под ред. С. Н. Братуся, Е. А. Флейшиц. — М.: Госюриздат, 1962. — 419 с.
11. Про затвердження Статуту автомобільного транспорту УРСР : постанова Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 [Електронний ресурс] / Рада Міністрів Української РСР. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
12. Пефтієв О. В. Становлення та розвиток законодавства України про автомобільний транспорт / О. В. Пефтієв // Наше право. — 2009. — № 4. — ч. 1. — С. 55-60.
13. Организация перевозок экспортных и импортных грузов СССР / под ред. А. Д. Кейлина. — М.: Внешторгиздат, 1962. — 252 с.
14. Организация и планирование грузовых автомобильных перевозок : учеб. пособие для спец. «Организация управления на автомобильном транспорте» / [Л. А. Александров, А. И. Малышев, А. П. Кожин и др.] ; под ред. Л. А. Александрова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. шк., 1986. — 336 с.
15. Лопатина Н. Ф. Единая транспортная система (хозяйственно-правовые аспекты) / Н. Ф. Лопатина. — М.: Наука, 1988. — 160 с.
16. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 51. — Ст. 446.
17. Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» : Закон України від 23 лютого 2006 року № 3492-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 32. — Ст. 273.
18. Про перевезення небезпечних вантажів : Закон України від 6 квітня 2000 року № 1644—III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. — Ст. 222.
19. Про транзит вантажів : Закон України від 20 жовтня 1999 року № 1172—XIV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 51. — Ст. 446.
20. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 червня 2000 року № 1775—III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.
21. Про транспортно-експедиторську діяльність : Закон України від 1 липня 2004 року № 1955—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 52. — Ст. 562.
22. Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні : Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 / Міністерство транспорту України // Офіційний вісник України. — 1998. — № 8. — С. 283.
23. Про Програму заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті : постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 року № 7 [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
24. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 [Електронний ресурс] / Президент України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
25. Про зміну у структурі центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 [Електронний ресурс] / Президент України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
26. Про Державний департамент автомобільного транспорту : Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2000 року № 586 (втратило чинність) [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
27. Про затвердження положення про Державну адміністрацію автомобільного транспорту : постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року № 771 [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
28. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40-44. — Ст. 356.
29. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 436—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18—22. — Ст. 144. — ISBN 978-966-313-398-0.
30. Транспортне право України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [М. Л. Шелухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишнивецька та ін.] ; за ред. М. Л. Шелухіна. — К.: Ін Юре, 2008. — 896 с.
31. Развадовський В. Й. До питання про визначення змісту категорії «Транспортне право» / В. Й. Развадовський // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2004. — № 1. — С. 52-61.
32. Ерпылева Н. Ю. Международное транспортное право: современные проблемы / Н. Ю. Ерпылева // Транспортное право. — 2003. — № 2. — С. 21-26.
33. Иншакова А. О. Основные тенденции развития современной политики в области транспортного права Европейского Союза / А. О. Иншакова // Транспортное право. — 2006. — № 1. — С. 7-12.
34. Авчинкин Д. В. Правовые основы транспортной политики и транспортное законодательство ЕС / Д. В. Авчинкин // Юридический журнал. — 2006. — № 1. — С. 63-69.
35. Право Европейского Союза : учебник для вузов / под ред. С. Ю. Кашкина. — М.: Юристъ, 2006. — 925 с.
36. Клепікова О. В. Загальні теоретичні аспекти транспортного права / О. В. Клепікова // Вісник господарського судочинства. — 2007. — № 3. — С. 93-99.
37. Об утверждении Устава внутреннего водного транспорта Союза ССР : постановление Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801 [Электронный ресурс] / Совет Министров СССР. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
38. Мілашевич А. В. Проблеми правового регулювання взаємодії підприємств різних видів транспорту / А. В. Мілашевич // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1999. — № 2. — С. 44-46.
39. Онищук М. Імплементація норм міжнародного права в законодавство України про транспорт / М. Онищук // Право України. — 2000. — № 6. — С. 79-84.
40. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К., Ірпінь: Перун, 2007. — 1736 с. — ISBN 966-569-013-2.
41. Ожегов С. И. Словарь русского языка : стереотип / С. И. Ожегов. — Изд. 5-е. — М.: Гос. издат. иностр. и нац. словарей, 1963. — 900 с.
42. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика / В. Даль. — М.: Рус. яз., 1990. — Т. 3 : П - М. – 1990. – 555 с.
43. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1998. — Т. 3 : Обе-Роб. — 1998. — 927 с. — ISBN 966-7173-02-X.
44. Хаснутдинов А.И. Понятие транспортного договора / А.И. Хаснутдинов // Известия вузов. Правоведение. — 1990. — № 3. — С. 34-42.
45. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика / В. Даль. — М.: Рус. яз., 1989. — Т. 1 : А - З. — 1983. — 699 с.
46. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1998.— Т. 1 : А-Є. — 1998. — 910 с.
47. Автомобильные грузовые перевозки / [Кононов Б., Корсунский В., Мун В. и др.]. — Алма—Ата: Казахстан, 1966. — 243 с.
48. Грузовые автомобильные перевозки / [Рафф М.И. и др.] — К.: Вища школа, 1975. — 288 с.
49. Грузовые автомобильные перевозки : учебник для вузов / [А. В. Вельможин, В. А. Гудков, Л. Б. Миротин, А. В. Куликов]. — М.: Горячая линия — Телеком, 2006. — 560 с.
50. Грузоведение, сохранность и крепление грузов / [А. А. Смехов, А. Д. Малов, А. М. Островский и др.] ; под ред. А. А. Смехова. — М.: Транспорт, 1987. — 239 с.
51. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3—е изд. — М.: Сов. энцикл., 1977.— Т. 26 : Тихоходки-Ульяново. — 1977. — 624 с.
52. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика / В. Даль . — М.: Рус. яз., 1991.— Т. 4 : Р - V. — 1991. — 683 с.
53. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1998.— Т. 4 : Роб-Я. — 1998. — 941 с.
54. Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних словосполучень / [уклад. Л. О. Пустовіт та ін.] — К.: Довіра, 2000. — 1018 с.
55. Юридична енциклопедія : в 6 т. / голова редкол. Ю. С. Шемшученко. — К.: Укр. енцикл., 2004.— Т. 6 : Т-Я. — 2004. — 768 с.
56. Клепікова О. Окремі питання визначення транспортних засобів об’єктами майнових відносин у сфері господарювання / О. Клепікова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. — 2007. — № 74—76. — С. 108-114.
57. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3—е изд. — М.: Сов. энцикл., 1977.— Т. 1 : А-Ангоб. — 1970. — 608 с.
58. Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення : Закон України від 7 вересня 2005 року № 2819-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 50. — Ст. 536.
59. Булгакова І. В. Транспортне право України : Академічний курс : підруч. для студ. юр. спец. вищ. навч. закл / І. В. Булгакова, О. В. Клепікова. — К.: Ін Юре, 2005. — 536 с. — ISBN 966-313-247-7.
60. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1963. — № 30. — Ст. 463.
61. Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року : Закон України від 1 серпня 2006 року № 57-V / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 39. — Ст. 341.
62. Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 30 вересня 1957 року : Закон України від 2 березня 2000 року № 1511-III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 13. — Ст. 116.
63. Задачи регулирования транспортной деятельности [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http www.fos.ru /pravo/ 8023-1/html.
64. Гражданский кодекс Российской Федерации / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 1994. — № 32. — Ст. 3301.
65. Об автомобильных дорогах и о дорожной деятельности в Российской Федерации и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации : Федеральный закон от 8 ноября 2007 года № 257—ФЗ / Гос. Дума [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://transbez.com/officially/laws/avtoroad-part1.html#about.
66. Устав автомобильного транспорта и городского наземного электрического транспорта : Федеральный закон от 8 ноября 2007 года № 259—ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2007. — № 46. — Ст. 5555.
67. О транспортно-экспедиционной деятельности : Федеральный закон от 30 июня 2003 года № 87-ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2003. — № 27. — Ч. 1. — Ст. 2701.
68. Кулешов В. В. Некоторые особенности экспедиционных услуг, связанных с перевозкой грузов в международном сообщении / В. В. Кулешов // Право. — 2009. — № 3. — С. 45-49.
69. О транспортной стратегии Российской Федерации на период до 2030 года : Распоряжение Правительства РФ от 22 ноября 2008 года № 1734-р / Правительство РФ // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2008. — № 50. — Ст. 5977.
70. О транспортной безопасности : Федеральный закон от 9 февраля 2007 года № 16-ФЗ [Электронный ресурс] / Гос. Дума. — Режим доступа : http://transbez.com/officially/laws/transportsafety—law.html.
71. О государственном контроле за осуществлением международных автомобильных перевозок и об ответственности за нарушение порядка их выполнения : Федеральный закон от 24 июля 1998 года № 127-ФЗ [Электронный ресурс] / Гос. Дума. — Режим доступа : http://policy.mofcom.gov.cn/resource/flaw/2caab771-4924—4835-aad1-4de5fc57223c.pdf
72. Транспортное право : уч. пособие / [Сиваков О. В., Новосельцев А. Б., Ермолаев В. Г., Маковский Ю. Б.]. — М.: Былина, 2001. — 348 с.
73. Концепция закона Российской Федерации о транспортно-экспедиционной деятельности [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http // www.a-z.ru /nkoinfo/ newlaw/exp 1.
74. Плужников К. И. Транспортное экпедирование / К. И. Плужников. — М.: Росконсульт, 1999. — 573 с.
75. Автомобильные перевозки и организация договоров : справочник : [пер. с англ.] / [В.У. Рэнкин, П. Клафи, С. Халберт и др.]. — М.: Транспорт, 1981. — 592 с.
76. Плужников К. И. Глобализация производства и распределения транспортных услуг / К. И. Плужников. — М.: ТрансЛит, 2008. — 320 с.
77. Пефтієв О. В. Державне регулювання відносин у сфері функціонування автомобільного транспорту в Україні / О. В. Пефтієв // Наше право. — 2009. — № 4.— Ч. 2. — С. 41-45.
78. Коммерческий кодекс Франции / предисл., перевод с фр., дополн., словарь-справ. и коммент. В. Н. Захватаева. — М.: Волтерс Клувер, 2008. — 1272 с.
79. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. с фр. В. Захватаев ; предисл.: А. Довгерт, В. Захватаев ; отв. ред. А. Довгерт. — К.: Истина, 2006. — 1008 с.
80. Гончаренко В. Проблеми і шляхи реформування транспортного сектору економіки / В. Гончаренко, В. Бойко // Голос України. — 2006, 6 грудня. — № 231 (3981).
81. Об основах транспортной деятельности : Закон Республики Беларусь от 5 мая 1998 года // Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь. — 1998. — № 20. — Ст. 221.
82. Об автомобильном транспорте и автомобильных перевозках : Закон Республики Беларусь от 14 августа 2007 года № 278-З [Электранный ресурс]. — Режим доступа : http://www.levonevski.net/pravo/razdel2/num1/2d1375.html.
83. Об автомобильном транспорте : Закон Республики Казахстан от 4 июля 2003 года № 476—ІІ [Электранный ресурс]. — Режим доступа : http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=02873&ogl=all.
84. Про страхування : Закон України у редакції Закону від 4 жовтня 2001 року № 2745—ІІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 7. — Ст. 50.
85. Про торгово-промислові палати в Україні : Закон України від 2 грудня 1997 року № 671/97—ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 13. — Ст. 52.
86. Про кредитні спілки : Закон України від 20 грудня 2001 року № 2908—ІІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 15. — Ст. 101.
87. Костицький В. Економіко—правові проблеми концентрації капіталу: від промислово-фінансових груп до транснаціональних компаній / В. Костицький // Право України. — 2002. — № 3. — С. 70-75.
88. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів : Наказ Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 року № 18 [Електроний ресурс] / Міністерство транспорту України . — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
89. Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 [Електроний ресурс] / Кабінет Міністрів України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
90. Медведєв Д. К. Щодо поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом / Д. К. Медведєв // Вісник Донецького університету. — 2009. — Спецвипуск. — Т. 1. — С. 302-310. — (Серія В. Економіка і право).
91. Медведєв Д. Зарубіжний досвід регулювання діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом / Д. Медведєв // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 1. — С. 92-95.
92. Медведєв Д. К. Протекціонізм у перевезенні вантажів автомобільним транспортом в окремих країнах СНД / Д. К. Медведєв // Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи : збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції «Господарсько—правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, 27 листопада 2009 року) : у 2-х ч. Ч. 2. — Донецьк: Цифрова типографія, 2009. — С. 95-97.
93. Адміністративне право України : підр. для юрид. вузів і фак. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. — Х.: Право, 2001. — 528 с. — ISBN 966-7146-32-4.
94. Адміністративне право України : Академічний курс : підруч.: у 2 т. Т. 1 : Загальна частина / голова ред. колегії В. Б. Авер’янов. — К.: Юридична думка, 2004. — 584 с. — ISBN 966-8602-00-5.
95. Алексеев С. С. Право: Азбука. Теория. Философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. — М.: Статут, 1999. — 709 с. — ISBN 5-8354-0002-0.
96. Батурин А. И. Организация перевозок строительних грузив / А. И. Батурин, Л. П. Малеева. — Горький: Волго-Вятское книжное издание, 1966. — 336 с.
97. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права : Т. 2. / Г. Ф. Шершеневич. — М.: Статут, 2003. — 544 с.
98. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. — М.: Юрид. лит., 1975. — 880 с.
99. Транспортное право : учебное пособие / [В. Г. Ермолаев, А. Е. Землянский, Ю. Б. Маковский, Д. О. Сиваков]. — М.: Былина, 2002. — 378 с.
100. Егиазаров В. А. Транспортное право : уч. пособие / В. А. Егиазаров ; ин-т законодательства и сравн. правоведения при Правительстве РФ. — М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2002. — 528 с.
101. Брагинский М. И. Договорное право: Общие положення / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. — М.: Статут, 1998. — 682 с.
102. Морозов С. Ю. Договоры, регулирующие перевозки грузов в прямом смешанном сообщении / С. Ю. Морозов // Юрист. — 2005. — № 5. — С. 17-23.
103. Сурженко О. Юридическая природа договора на транспортно—экспедиционное обслуживание / О. Сурженко // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 7. — С. 34-36.
104. Морозов С. Ю. Понятие и признаки договора об организации перевозок / С. Ю. Морозов // Актуальные проблемы правоведения : Вестник Самарского государственного экономического университета. — 2005. — Спец. выпуск. — № 3 (12). — С. 117-125.
105. Морозов С. Ю. К вопросу о правовой природе договора об организации перевозок / С. Ю. Морозов // Транспортное право. — 2005. — № 3. — С. 9-17.
106. Василечко М. Правова природа договору транспортного експедирування / М. Василечко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІІ регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 9-10 лютого 2006 р. ). — Львів: Юр-й ф-т Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2006. — С. 200-202.
107. Морозова Н. В. Правовое положение клиента по договору транспортной экспедиции / Н. В. Морозова // Транспортное право. — 2004. — № 4. — С. 35-39.
108. Соловых А. Ответственность клиента по договору транспортной экспедиции / А. Соловых // Хозяйство и право. — 2007. — № 8. — С. 18-23.
109. Воронина Е. В. Актуальные проблемы современного правового регулирования транспортно-экспедиционной деятельности / Е. В. Воронина // Транспортное право. — 2000. — № 1. — С. 16-18.
110. Луцик М. Сторони договору транспортного експедирування / М. Луцик // Вісник Львівського університету. — 2006. — Вип. 43. — С. 196-202. — (Серія юридична).
111. Луцик М. Відмова від договору транспортного експедирування / М. Луцик // Вісник Львівського університету. — 2009. — Вип. 49. — С. 124-129. — (Серія юридична).
112. Безлюдько І. Система договорів перевезення за новим законодавством України / І. Безлюдько // Право України. — 2005. — № 9. — С. 46-50.
113. Митний кодекс України : Закон України від 11 липня 2002 року № 92-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 38-39. — Ст. 288.
114. Панов І. О. Щодо визначення правового статусу митного перевізника / І. О. Панов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2009. — Вип. 45. — С. 98-106.
115. Кадала В. В. Історико-правовий аналіз перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні / В. В. Кадала // Науковий вісник Ужгородського національного університету. — 2008. — Випуск 9. — С. 227-231. — (Серія право).
116. Дозорець О. Договір перевезення вантажу різними видами транспорту: правова характеристика / О. Дозорець // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 7. — С. 21-23.
117. Тютрина Н. Н. Понятие договора перевозки грузов / Н. Н. Тютрина // Транспортное право. — 2005. — № 2. — С. 20-22.
118. Шварц Х. И. Правовое регулирование перевозок на автомобильном транспорте / Х. И. Шварц. — М.: Юрид. лит., 1966. — 264 с.
119. Витрянский В. В. Понятие и виды договора перевозки. Система договоров перевозки / В. В. Витрянский // Хозяйство и право. — 2001. — № 1. — С. 60-74.
120. Свистун Л. Характеристика договору перевезення вантажів автомобільним транспортом як публічного / Л. Свистун // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. — 2005. — № 3 (22). — С. 224-229.
121. Арістова І. В. Компетенція та роль органів державної влади України у сфері правового забезпечення європейської інтеграції / І. В. Арістова, М. Н. Курко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. — Харків, 2004. — Вип. 27. — С. 272-280.
122. Авчинкин Д. В. Международные перевозки: правовые аспекты перемещения грузов и пассажиров / Д. В. Авчинкин. — Мн.: Амалфея, 1999. — 304 с.
123. Развадовський В. Й. Адміністративно-правове регулювання правовідносин у транспортній сфері України : монографія / В. Й. Развадовський. — Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. — 284 с.
124. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3—е изд. — М.: Сов. энцикл., 1977.— Т. 13 : Конда-Кун.— 1973. — 608 с.
125. Міщенко А. Засоби державного регулювання і контролю за автомобільними перевезеннями / А. Міщенко // Юридична Україна. — 2005. — № 12. — С. 55-59.
126. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 5 квітня 2007 року № 877-V / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 29. — Ст. 389.
127. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 травня 2003 року № 755—ІV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 31-32. — Ст. 263.
128. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту та зв’язку України від 1 лютого 2008 року № 9/119 [Електроний ресурс] / комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство транспорту та зв’язку України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
129. Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 4 грудня 1990 року № 509—ХІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 6. — Ст. 37.
130. Суковицин В. И. Технический осмотр автомобилей / В. И. Суковицин. — М.: Транспорт, 1992. — 245 с.
131. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 [Електроний ресурс] / Кабінет Міністрів України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
132. Джумагельдиева Г. Д. Правовое регулирование цен и ценообразования : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.04 / Джумагельдиева Г. Д. — Донецк, 2004. — 171 с.
133. Ивасишина Н. Пути совершенствования правового регулирования валютных поступлений при автомобильных международных перевозках / Н. Ивасишина // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 5. — С. 70-73.
134. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18 вересня 1991 року № 1560—XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.
135. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 року № 40—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 36. — Ст. 266.
136. Про систему оподаткування : Закон України від 25 червня 1991 року № 1251—XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 39. — Ст. 510.
137. Про податок на додану вартість : Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 21. — Ст. 156.
138. Костицький В. Закон перманентної концентрації капіталу: економіко-правові проблеми / В. Костицький // Право України. — 2003. — № 12. — С. 48-53.
139. Про промислово-фінансові групи в Україні : Закон України від 21 листопада 1995 року № 437/95—ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 23. — Ст. 88.
140. Шелухин Н. Л. О предмете правового регулирования транспортного права / Н. Л. Шелухин // Науковий вісник Ужгородського національного університету. — 2008. — Випуск 9. — С. 257—260. — (Серія право).
141. Шелухін М. Л. Щодо узгодженості норм Цивільного та Господарського кодексів стосовно перевезень / М. Л. Шелухін // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование : матер. междунар. науч.—практ. конф. (Донецк — Святогорск, 16-17 апр. 2009 г.) / МОН Украины, Донецкий национальный університет ; ред. кол.: А. Г. Бобкова [и др.]. — Донецк: Юго—Восток, 2009. — С. 176-179.
142. Про проекти Кодексу автомобільного транспорту України та Закону України «Про введення в дію Кодексу автомобільного транспорту України» : постанова Верховної Раду України від 16 березня 2000 року № 1557—ІІІ [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
143. Демин И. В. Правовое обеспечение сохранности грузов при перевозке / Демин И. В., Крикунов С. С., Путятин В. Д. // Транспортное право. — 1999. — № 2. — С. 12-13.
144. Витрянский В. Участники договорных отношений, связанных с перевозками / В. Витрянский // Хозяйство и право. — 2001. — № 2. — С. 26-48.
145. Суворов А. А. Развитие международных автомобильных перевозок / А. А. Суворов // Автомобильный транспорт — составная часть единой транспортной системы : мат. семинара / науч. ред. А. Н. Шейнин. — М.: Московский Дом научно—техн. пропаганды им. Ф.Э. Дзержинского, 1980. — С. 80-88.
146. Про фінансовий лізинг : Закон України у редакції Закону від 11 грудня 2003 року № 1381—ІV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 15. — Ст. 231.
147. Про оренду держ