АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ ОБОВ’ЯЗКІВ ДЕРЖАВИ ПРАПОРА ЩОДО КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ МОРСЬКИХ СУДЕН

brief description

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

СЕРГІЙЧИК Вікторія Олександрівна

УДК 342.951:347.799.6

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ ОБОВ’ЯЗКІВ ДЕРЖАВИ ПРАПОРА

ЩОДО КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ МОРСЬКИХ СУДЕН

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

КУЗНЕЦОВ Сергій Олександрович

кандидат юридичних наук, доцент

Одеса–2010

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………..... 4

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ТА НАЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВІ
ЗАСАДИ НАБУТТЯ УКРАЇНОЮ ПРАВОВОГО СТАТУСУ
„ДЕРЖАВА ПРАПОРА” …………………………………………………....… 12

1.1. Міжнародно-правове регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням безпеки торговельного мореплавства, у сфері контролю технічного стану морських суден …………….................................................... 14

1.2. Національно-правові засади та наслідки набуття Україною
правового статусу „держава прапора” ………….............................................… 25

1.3. Трансформація функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства в умовах глобалізації ……………………...…… 36

Висновки до розділу 1 …………………………………………...……….. 48

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА І КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ
МОРСЬКИХ СУДЕН .....................................................................................… 53

2.1. Організаційно-правові засади технічного регулювання в Україні .. 53

2.2. Державний контроль у галузі торговельного мореплавства:
організаційно-правові засади .………………………………….......................... 70
2.3. Характеристика повноважень органів виконавчої влади щодо контролю технічного стану морських суден …………..............................…… 83

2.4. Національне класифікаційне товариство України:
адміністративно-правовий статус і функції ……………………….................... 95

Висновки до розділу 2 ………………………………………………...… 126

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕДУРИ НАДАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ „ВИЗНАНИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ”, ЇХ СКЛАД І СПІВРОБІТНИЦТВО У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВИКОНАННЯ
ДЕРЖАВАМИ ПРАПОРА ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО КОНТРОЛЮ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ МОРСЬКИХ СУДЕН ………………………....… 130

3.1. Правові підстави та процедури надання повноважень, які
стосуються виконання Україною обов’язків держави прапора щодо
контролю технічного стану морських суден ………………............................ 131

3.2. Склад, повноваження і співробітництво „визнаних організацій”
у забезпеченні виконання державами прапора обов’язків щодо контролю технічного стану морських суден ……..........................................................… 143

Висновки до розділу 3 ………………………………………………...… 160

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………....… 165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ….……………………………..… 168

ВСТУП

Актуальність теми. За своїми природними умовами Україна належить до держав, що мають всі необхідні дані для розвитку морських сполучень. Таке становище визначає важливу роль морського транспорту в розбудові економічної незалежності України. Торговельне мореплавство, як діяльність, що пов’язана з використанням морських суден, є базовою складовою діяльності морського транспорту. При цьому, першочерговим завданням державного управління у галузі торговельного мореплавства слід визначати створення умов, що служитимуть підґрунтям її безпечного здійснення. Слід мати на увазі як безпеку певного морського судна, його екіпажу, пасажирів і вантажів, що знаходяться на судні, так і безпеку експлуатації цього судна стосовно навколишнього природного середовища та інших суден. Вищезазначене дає підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який має бути захищеним державою.
Торговельне мореплавство, значною мірою, має міжнародний характер. Звідси виникає необхідність створення єдиних для всіх держав правових підстав забезпечення й виконання певних умов перебування у Світовому океані суден, які мають „національність” цих держав (суден, які набули права плавати під державним прапором певної держави). Такі правові підстави було створено прийняттям міжнародних конвенцій, що містять відповідні положення стосовно вирішення питань безпеки торговельного мореплавства. Отже, приймаючи закони та правила, які торкаються торговельного мореплавства, всі держави мають забезпечувати їхню відповідність міжнародним нормам і стандартам, прийнятим за участі або під егідою компетентної міжнародної організації або дипломатичних конференцій.
Із набуттям чинності Закону України „Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року” (далі – Конвенція UNCLOS 82) Україна, як суб’єкт міжнародного права, набула статусу – „держава-учасниця” конвенції, тобто держава, яка згодна на обов’язковість для неї положень цієї конвенції та для якої така конвенція є чинною. Україна, як це випливає із тексту ст. 94 „Обов’язки держави прапора” Конвенції UNCLOS 82, приймає на себе у відповідності до свого внутрішнього законодавства юрисдикцію та контроль над кожним судном, що плаває під її прапором щодо адміністративних, технічних та соціальних питань, які стосуються такого судна, та зобов’язується здійснювати такі юрисдикцію та контроль ефективно. Зобов’язання стосуються, зокрема: вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки на морі (серед інших, щодо конструкції, обладнання та придатності суден до плавання); дотримання при цьому загальноприйнятих міжнародних правил, процедур і практики; здійснення всіх необхідних заходів для забезпечення виконання своїх конвенційних зобов’язань.
Одним із факторів, що визначають загальний рівень безпеки торговельного судноплавства, є технічний стан транспортного засобу – морського судна. Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р. (далі – Конвенція SOLAS 74) містить правила, які встановлюють обов’язки держав-учасниць щодо організації контролю технічного стану морських торговельних суден (Конвенція набула чинності 25 травня 1980 р.; із цієї дати Україна є „державою-учасницею” цієї конвенції). Для „повного” здійснення положень Конвенції SOLAS 74 Україна зобов’язується, серед іншого: видавати закони, декрети, накази, правила та застосовувати інші заходи. Такі заходи мають бути спрямованими на досягнення однієї мети – забезпечення того, щоб судно було придатне для того виду експлуатації, для якого його призначено.
Що стосується України як морської держави, то відсутність наукових досліджень, спрямованих на вивчення адміністративно-правових засад виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден, обумовлює необхідність здійснення цього дослідження, його теоретичну та практичну актуальність і доцільність для розвитку як адміністративного, так і морського права України.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких учених, як В.Б. Авер’янов, К.К. Афанасьєв, Д.М. Бахрах, Л.Р. Біла-Тіунова, Т.Б. Ванданов, І.П. Голосніченко, Л.М. Давиденко, Ю.Х. Джавад,
Є.В. Додін, В.В. Дудченко, Г.Г. Іванов, С.В. Ківалов, А.Л. Колодкін,
Б.А. Кормич, С.О. Кузнецов, В.Ф. Мешера, Ю.М. Оборотов, М.П. Орзіх,
П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старілов, В.С. Стефанюк, Є.Д. Стрельцова,
Ю.В. Тихомиров, О.І. Харитонова, Л.К. Царьова, В.М. Шаповал,
О.М. Шемякін, М.К. Якимчук, Х.П. Ярмакі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі морського та митного права Одеської національної юридичної академії й узгоджено з програмою підготовки та виконання дисертаційних досліджень у галузі адміністративного права і є частиною комплексної науково-дослідницької теми ОНЮА в рамках загальнонаукової тематики “Правові проблеми становлення й розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення адміністративно-правових засад виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден.
Для досягнення мети дисертаційної роботи було визначено до вирішення такі завдання:
визначити міжнародно-правові та національно-правові підстави набуття Україною правового статусу „держава прапора”;
дослідити міжнародно-правові та національно-правові наслідки набуття Україною правового статусу „держава прапора”;
установити систему і компетенцію органів виконавчої влади, які здійснюють функції державного управління у галузі торговельного мореплавства стосовно виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден;
розкрити зміст адміністративно-правового статусу і повноваження національного класифікаційного товариства України як такого, що здійснює функції державного контролю у галузі торговельного мореплавства щодо контролю техничного стану морських суден;
з’ясувати адміністративно-правовий зміст поняття „визнана організація” та охарактеризувати правові підстави надання таким організаціям повноважень на здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства стосовно виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден;
з’ясувати роль і місце адміністративного договору у наданні визнаним організаціям повноважень на здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства стосовно виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден;
запропонувати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства стосовно виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові засади державного управління у галузі торговельного мореплавства.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден.
Методи дослідження. Для досягнення мети й вирішення завдань дисертаційного дослідження було використано відповідні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Із використанням загальнонаукового діалектичного методу досліджувались адміністративно-правові відносини як складова частина суспільних відносин, які виникають у галузі торговельного мореплавства. Використання історичного методу дозволило здійснити дослідження: виникнення, становлення і розвитку міжнародно-правового регулювання відносин, пов’язаних із забезпеченням безпеки торговельного мореплавства, зокрема стосовно контролю технічного стану морських суден і нормотворчої діяльності Міжнародної морської організації (підрозділ 1.1); трансформації функцій державного управління в умовах глобалізації (підрозділи 1.1, 1.2); організаційних і правових засад створення та становлення національного класифікаційного товариства України (підрозділ 2.4). Для упорядкування існуючих даних щодо виникнення, становлення та розвитку доктрини та практики було використано предметно-хронологічний метод, а за допомогою формально-логічного методу і методу кількісного та якісного аналізу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено відповідні висновки (підрозділи 3.1, 3.3). Системно-функціональний і системно-структурний методи використовувалися для дослідження функціонально-системних зв’язків уніфікованих норм міжнародних договорів України з нормами чинного законодавства України, що дало змогу з’ясувати сучасний стан чинного законодавства України і доктрини українського адміністративного права (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Порівняльно-правовий (компаративний) і формально-юридичний методи використовувалися для узагальнення поглядів щодо юридичного змісту та визначення понять і дослідження правових наслідків, обставин і підстав затримання суден (підрозділи 3.4, 3.5). Метод догматичного (логічного) аналізу, а також методи моделювання й прогнозування використовувалися при формулюванні висновків і розробці пропозицій та рекомендацій, що містяться у цьому дисертаційному дослідженні.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним монографічним дослідженням адміністративно-правових засад виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден. У межах дослідження отримано результати, які передбачаються як такі, що є новими науковими положеннями і пропозиціями, та надані пошукувачем особисто.

Науковий внесок цього дослідження полягає у такому:
уперше:
доведено, що виконання обов’язків щодо контролю технічного стану морських суден, як складова державного управління у галузі торговельного мореплавства, є правовим наслідком набуття Україною правового статусу „держава прапора”;
визначено зміст поняття „адміністративний договір із надання повноважень на здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства стосовно виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден”;
визначено, що Регістр судноплавства України (національне класифікаційне товариство) діє на правах державного підприємства на засадах господарського розрахунку, має відповідні повноваження на здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства щодо контролю технічного стану морських суден;
виокремлено, як складову системи органів державного управління, іноземні класифікаційні товариства („визнані організації”), які набули повноважень на здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства щодо контролю технічного стану морських суден;
запропоновано внесення змін до чинного законодавства стосовно системи та визначення функціональної компетенції органів виконавчої влади України у галузі торговельного мореплавства щодо контролю технічного стану морських суден;
удосконалено:
положення про те, що контроль технічного стану морських суден слід розглядати як складову технічного регулювання у сфері господарської діяльності (тобто таку складову, яка не може бути виокремленою із загальнонаціонального процесу), але як таку, що має бути реалізованою з додержанням певних правил, стандартів і процедур, які містяться у міжнародних договорах України (тобто з урахуванням правових наслідків набуття Україною правового статусу „держава прапору”);
положення про те, що державний контроль у галузі торговельного мореплавства стосовно контролю технічного стану морських суден слід розглядати як: а) вид державного контролю; б) позавідомчий (надвідомчий), спеціальний контроль (з огляду на його зміст, суб’єктний склад і підконтрольний об’єкт); в) наглядову діяльність визнаних організацій (організацій, які отримали повноваження на здійснення цього виду державного контролю) щодо забезпечення законності державного управління у галузі торговельного мореплавства з метою створення умов її безпечного провадження;
набуло подальшого розвитку:
положення про те, що державний контроль має здійснюватися виключно державою і за державні кошти, а органи, які здійснюють контрольно-наглядові функції за дорученням та від імені держави („визнані організації”), мають фінансуватися за кошти державного бюджету;
положення про те, що певні загрозливі явища у галузі торговельного мореплавства слід пов’язувати з недостатнім адміністративно-правовим забезпеченням виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден;
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути рекомендованими до використання у:
науково-дослідній сфері – для подальшого розвитку теоретичних положень як адміністративного права, так і морського права;
законотворчій діяльності – при розробці проектів і прийнятті законів, внесенні змін до чинних законів, зокрема тих, що торкаються розробки проектів і прийняття законів, які стосуються технічного регулювання у галузі торговельного мореплавства та забезпечення виконання положень міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких буде надаватися Верховною Радою України;
правозастосуванні – для удосконалення та підвищення ефективності виконавчо-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, яка пов’язана з реалізацією функції з технічного регулювання у галузі торговельного мореплавства;
навчальному процесі – для підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України” та „Морське право України”; при розробці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і практикумів.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії. Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися на: 10-й (62-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (27–28 квітня 2007 р., м. Одеса), міжнародній науково-практичній конференції „Треті Прибузькі юридичні читання” (23–24 листопада 2007 р., м. Миколаїв), міжнародній науково-практичній конференції „Верховенство права на міжнародному та національному рівнях” (9–10 жовтня 2008 р., м. Київ ), міжнародній науково-практичній конференції „Четверті Прибузькі юридичні читання” (28–29 листопада 2008 р., м. Миколаїв), міжнародній науково-практичній конференції „Молодежь и наука: реальность и будущее” (3 березня 2009 р., м. Невинномиськ, Російська Федерація), міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (5–6 червня 2009 р., м. Одеса).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено у 8 статтях, 3 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в необхідності виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден шляхом удосконалення адміністративно-правових засад виконавчо-розпорядчої діяльності відповідних органів державної влади.
1. Сучасний стан вирішення наукової проблеми створення адміністративно-правових засад виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден слід визначати як незадовільний з огляду на виникнення загрозливих явищ у господарській діяльності у галузі торговельного мореплавства, які виявляються, зокрема: у підвищенні рівня аварійності морських суден з технічних причин, у затриманні українських суден у морських портах із причин невідповідності їх технічного стану встановленим вимогам та, як наслідок, внесення України до „чорного” списку держав прапору, які мають надвелику кількість „субстандартних” суден (суден, що становлять загрозу безпеці людському життю на морі та морському середовищу).
2. Обов’язок стосовно здійснення ефективного контролю технічного стану морських суден є правовим наслідком набуття Україною правового статусу „держава прапора”. Це випливає із того, що спільні інтереси людства потребують вирішення спільними зусиллями глобальних проблем, які створюють загрозу його безпеці. Успішне вирішення таких проблем можливе тільки за умови принципів згоди та обов’язкового виконання міжнародно-правових зобов’язань і внутрішнього національного законодавства.
3. Одним із факторів, що визначають загальний рівень безпеки торговельного судноплавства, є технічний стан транспортного засобу – морського судна. При цьому твердження „морське судно знаходиться в належному технічному стані” має розумітися як таке, що свідчить про те, що експлуатаційний стан і умови життя на судні відповідають вимогам міжнародних конвенцій і воно придатне до виходу в море без небезпеки для того виду експлуатації, для якого його призначено.
4. Уповноваження державами прапора організацій діяти від їх імені щодо оглядів та перевірок суден за вимогами, що викладені у конвенціях IMO („визнані організації”), є сталою міжнародною практикою, яка дістала свого правового закріплення у відповідних документах ІМО. Отже, положення про те, що Укрморрічфлот, який виконує за дорученням Мінтрансзв’язку функції Морської адміністрації України та має повноваження здійснювати контроль з метою перевірки додержання вимог законодавства та міжнародних договорів України, але має змогу виконувати свої повноваження тільки через підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління зазначеного міністерства, є хибним.
5. „Адміністративний договір із надання повноважень на здійснення функцій державного управління у галузі торговельного мореплавства стосовно виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден” – це: а) вид адміністративно-правового договору;
б) правочин, укладений на підставі адміністративно-правових норм, правовий режим якого визначається наявністю сторони, що має державно-владні повноваження; в) двостороння угода, зміст якої становлять права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди, та загальнодержавним (публічним) інтересом якої є забезпечення безпеки особи, суспільства і держави у сфері торговельного мореплавства; г) підстава виникнення адміністративно-правових відносин щодо контролю технічного стану морських торговельних суден, зміст яких пов’язано з реалізацією державної виконавчої влади у формі виконання обов’язків держави прапора.
6. З метою приведення положень національного законодавства щодо контролю технічного стану морських суден у відповідність до положень міжнародних документів із цього приводу слід внести зміни до
ст. 26 „Технічний нагляд за суднами” Закону України „Про транспорт”.
Отже, не можна ототожнювати поняття „Адміністрація” держави прапора і поняття „центральний орган виконавчої влади у галузі транспорту”.
7. Резолюція ІМО А.739(18) „Керівництво щодо надання повноважень організаціям, які діють від імені Адміністрації” не містить „форми” двосторонніх угод. Письмова угода або рівноцінна юридична домовленість, оформлюється на підставі Циркулярного листа MSC/Circ.710/MERC/Circ.307 „Типова Угода щодо надання повноважень визнаним організаціям, які діють за дорученням Адміністрацій”.
8. З метою удосконалення адміністративно-правових засад виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден слід внести зміни до структури органів виконавчої влади України та доповнити зміст функціональної компетенції визнаних організацій:
реорганізувати Регістр судноплавства України у структурний підрозділ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом). Визначити адміністративно-правовий статус цього підрозділу як „урядового органу державного управління” (департамент, служба, інспекція);
установити, що функції з технічного регулювання у галузі торговельного мореплавства стосовно контролю технічного стану морських суден здійснюються виключно цим урядовим органом державного управління;
установити, що функції з технічного регулювання у галузі торговельного мореплавства стосовно контролю технічного стану українських суден (суден, зареєстрованих в Україні та плаваючих під Державним прапором України) здійснюються виключно цим урядовим органом державного управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров М.Н. Безопасность человека на море / Александров М.Н.
– Л. : Судостроение, 1983. – 206 с.
2. Лорд У. Последняя ночь “Титаника” / Лорд У. – Л. : Судостроение, 1983.
3. Бекяшев К.А. Безопасность на море: Нормативно-правовые аспекты строительства и использования судовой техники : справочник / К.А. Бекяшев, В.Ф. Сидорченко – Л. : Судостроение, 1988. – 240 с.
4. Памятники человеческой самонадеянности // Моряк. – 1994. – № 2.
5. Ванданов Т.Б. Международно-правовое нормирование охраны человеческой жизни на море / Т.Б. Ванданов // Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы. – М.
: Мортехинформреклама, 1990. – 592 с. – С. 556 – 558.
6. Ванданов Т.Б. Международные морские соглашения по техническим вопросам / Ванданов Т.Б. – М. : Рекламбюро ММФ, 1976. – 82 с.
7. Доливо-Добровольский А.И. Морские аварии. К характеристике современного состояния морского права цивилизованных государств / Доливо-Добровольский А.И. – С.-Пб., 1900.
8. Сергєєв Ю.В. Організаційно-правові основи діяльності міжнародних морських організацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Ю.В. Сергєєв – О., 2000. – 21 с.
9. Оборотов Ю.Н. Образы государства в глобализирующемся мире
/ Ю.Н. Оборотов // Закон и жизнь. – 2004. – № 8.
10. Иванов Г. ИМО и международное морское право / Г. Иванов // Порты Украины. – 1998. – № 4. – С. 31–33.
11. Шемякін О.М. Міжнародне приватне морське право / О.М. Шемякін
– О. : ЛАТСТАР, 2000. – 272 с.
12. Ripert G. L’oeuvre d’unification du droit maritime // Bulletin de la Société de legislation comparéte. – T. 35. – 1923 – 1924. – P. 159–178.
13. Международные судоходные организации : справочник (Союзморниипроект и НИИВТ). – М. : Транспорт, 1972. – 176 с. – С. 137–143.
14. Международные транспортные организации : справочник / Под ред. В.В. Серебрякова. – М. : Транспорт, 1986. – 584 с. – С. 161–167.
15. Устав Международного морского комитета 1897 г. // Международное частное право : Сб. документов. – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 973 с. – С. 66–69.
16. IMC News Letter. – 1981 (June). – P. 4–9.
17. Yearbook 1983 – 1984 Annuaire (International Maritime Committee).
– P. 2-13.
18. Международный морской комитет. Устав / Пер. с англ. Е. Трошина,
Е. Кондрашина, Н. Киричукова // Советский ежегодник морского права. – М.
: В/О „Мортехинформреклама”, 1985. – 160 с. – С. 154–157.
19. Gidel G. Le droit international public de la mer. T. I. – Paris, 1932.
20. Sohr F. Le droit maritime et son unification international, 1914.
21. Scott L., Miller C. The unification of maritime and commercial law through the Comité maritime international // International Law Quarterly. – 1947. – V. 1.
– No. 4. – P. 482–497.
22. Lilar A., Bosh van den C. Le Comité maritime international. 1897 – 1972.
– Anvers, 1973.
23. Xerri A. The contribution of the Comité Maritime internationl to
the movememnt for the unification of maritime law // Revue de droit uniforme.
– 1977. – T. II. – P. 87–112.
24. Berlingieri F. Il Comité maritime international. Le sue origini, la sua storia, il suo futuro // Diritto Marittimo. – 1979. – P. 148 – 156.
25. Сергеев Ю.В. Международный морской комитет и его роль в унификации морского права / Ю.В. Сергеев // Торговое мореплавание.
– 1999. – № 1. – С. 15.
26. Сергеев Ю.В. Организационно-правовые основы деятельности Международного морского комитета / Ю.В. Сергеев // Юридический вестник.
– 1999. – № 4. – С. 41–44.
27. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море
1974 года (текст, измененный Протоколом 1988 года к ней, с поправками)
= International Convention for the Safety of Life at Sea, 1974 (text modified by
the Protocol of 1988 relating thereto, including amendments). – СПб.
: ЗАО „ЦНИИМФ”, 2008. – 984 с. Англ. и рус. язык.
28. IMO Publications Catalogue 2004/2005. September 2004. – London
: International Maritime Organization, 2004.
29. Ванданов Т.Б. Юридические основы безопасности мореплавания
/ Ванданов Т.Б. – М. : Регламбюро ММФ, 1976. – 46 с.
30. Ванданов Т.Б. Международно-правовая охрана человеческой жизни на море / Ванданов Т.Б. – Л. : Транспорт, 1977. – 92 с.
31. СЗ. – 1936. – II отд. – № 38.
32. Конвенция о Международной морской консультативной организации 1948 г. // Морское право и практика. Инф. зб. ЦНИИМФ. № 15. – Вып. 71.
– Л. : Морской транспорт, 1961. – С. 28–44.
33. Про прийнятя Конвенції про Міжнародну морську організацію
1948 року в редакції 1982 року: Постанова Верховної Ради України від
4 лютого 1994 р. № 3938-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994.
– № 23. – Ст. 171.
34. Международное публичное право : сб. документов. Т. 1. – М. : БЕК, 1996. – С. 262–279.
35. О принятии поправок 1991 и 1993 годов к Конвенции о Международной морской организации 1948 года : Закон Украины от 1 апреля 2009 года № 1219-VI // Голос Украины. – 2009. – № 72.
36. Международная конвенция о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1978 года с поправками 1995 года (Конвенция ПДНВ); включая Заключительный акт Конференции 1995 года Сторон Конвенции ПДНВ 1978 года и резолюции 1 и 3 – 14 Конференции и Кодекс по подготовке и дипломированию моряков и несению вахты (Кодекс ПДНВ); включая резолюцию 2 Конференции ПДНВ 1995 года. – Лондон : Междунар. мор. организация, 1998.
37. Аверочкіна Т.В. Шляхи імплементації міжнародно-правових стандартів професійної подготовки плавскладу в українському законодавстві : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Аверочкіна Т.В. – О., 2006. – 172 с.
38. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року : Закон України від
1 листопада 1996 р.
39. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти
1995 року : Закон України від 17 січня 2002 р. № 2993-III // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 48.
40. Севырин Н.В. В ногу с цивилизованным миром / Н.В. Севырин
// Порты Украины. – 2007. – № 5. – С. 32-33.
41. Решетов Н. Деятельность ИМО по созданию целевых стандартов постройки новых судов / Н. Решетов // Судоходство. – 2008. – № 1-2. – С. 29-30.
42. Ковалева Т.М. Юридическая квалификация стандартов Международной морской организации / Т.М. Ковалева // Актуальные вопросы морского права.
– М. : Транспорт, 1990. – 110 с. – С. 86-96.
43. Колодкин А.Л. История международного морского права (основные вопросы) / Современное международное морское право. Режим вод и дна мирового океана / Колодкин А.Л. – М. : Наука, 1974. – 308 с. – С. 15 – 33.
44. Мешера В.Ф. Международно-правовая охрана человеческой жизни на море / В.Ф. Мешера // Инф. сб. ЦНИИМФ, 1960. – Вып. 46.
45. Колесник Д.Н. Конференция по охране человеческой жизни на море 1960 г. / Д.Н. Колесник // Инф. сб. ЦНИИМФ. –1961. – Вып. 63.
46. Конвенция по охране человеческой жизни на море 1960 г.
// Джавад Ю.Х. Международные соглашения по морскому судоходству
/ Ю.Х. Джавад – М. : Транспорт, 1968. – 144 с. – С. 49 – 53.
47. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – Вып. XXIV. – М., 1971.
– С. 86 – 91.
48. Валенцуэла М. Конвенции по безопасности на море: Конвенция СОЛАС 74 г. с поправками / М. Валенцуэла // Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы. – М.
: Мортехинформреклама, 1990. – 592 с. – С. 567 – 574.
49. Международная конференция по охране человеческой жизни на море. Лондон. – 1974. – М. : ЦРИА „Морфлот”, 1978. – 547 с.
50. Международная конференция по охране человеческой жизни на море.
– Лондон. 1978. – М. : ЦРИА “Морфлот”, 1982. – 323 с.
51. Мешера В.Ф. Международно-правовая охрана человеческой жизни на море / В.Ф. Мешера // Морское право и практика : информ. сборник ЦНИИМФ. – Л., 1960. – С. 3–4.
52. Про прийняття Україною поправок 1981, 1989 та 1990 років і Протоколу 1988 року до Міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі 1974 року : постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 1992 р. № 350.
53. Калюжный Л. Последние международные стандарты в морской электронике / Л. Калюжный // Судоходство. – 2007. – № 11. – С. 69 – 71.
54. Резолюция 73 (69) // Сборник № 10 резолюций ИМО. – СПб.
: ЗАО ЦНИИМФ, 1998. – 192 с. – С. 9–63.
55. Резолюция 136 (76) // Сборник № 21 резолюций ИМО. – СПб.
: ЗАО ЦНИИМФ, 2003. – 248 с. – С. 25–31.
56. Горобец И. СОЛАС-74 выходит на берег / И. Горобец // Порты Украины. – 2004. – № 1. – С. 40-41.
57. ИМО принимает новые положения для грузовых перевозчиков
// Судоходство. – 2003. – № 5-6. – С. 27.
58. Шевченко М. Брюссельская мозаика. Только двойной корпус
/ М. Шевченко // Порты Украины. – 2007. – № 5. – С. 63.
59. Серебряков В.В. Деятельность международных организаций в области судоходства / В.В. Серебряков, Л.А. Вторыгин // Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы.
XIV Международная конференция „Мир на морях”. – М.
:В/О „Мортехинформреклама”, 1990. – 592 с. – С. 104–109.
60. Бекяшев К.А. Международные морские организации / К.А. Бекяшев, В.В. Серебряков. – М., 1979.
61. Сорокин Р.Ф. Классификация международных морских организаций
Р.Ф. Сорокин // Современное международное морское право. – М., 1984.
– С. 84-94.
62. Лукшин І.В. Сучасні міжнародні морські організації : довідник
/ І.В. Лукшин, В.Т. Мартиненко – О. : Юрид. л-ра, 2000. – 320 с. – Рос. мовою.
63. Позолотін Л.А. Міжнародні організації в сфері судноплавства
: довідник. Сер. “Безпека і якість” / Л.А. Позолотін, В.Г. Торський
– О. : АстроПринт, 1999. – 116 с. – Рос. мовою.
64. Правовой статус международных межправительственных организаций // Ерпылева Н.Ю. Субъекты международного частного права / Ю.Н. Ерпылева
// Международное публичное и частное право. – 2002. – № 2. – С. 44–57.
65. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании / Нешатаева Т.Н.
– М., 1998.
66. Торський В.Г. Конвенція СОЛАС-74. Стислий огляд (Навч.-практ. посіб. для плавскладу) / В.Г. Торський, В.П. Топалов – О. : Астропринт, 2003.
– 68 с. Рос. мовою.

67. Кивалов С.В. Состояние и развитие законодательства Украины о морском транспорте / С.В. Кивалов // Международное морское право и Черноморский регион : материалы семинара. 12 – 17 ноября 2001 г., О., ОНЮА / Под ред. Е.В. Додина. – О. : (Спец. вып. журн. „Митна справа”), 2001. – 204 с. – С. 5–9.
68. Кивалов С.В. Проблемы правового регулирования торгового мореплавания / С.В. Кивалов // Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем : тези доповідей наук. практ. конф. (17 березня 2006 р. м. Одеса) / ОНЮА; Одеський морський торговельний порт. – О. : Фенікс, 2005. – 144 с. – С. 10-12.
69. Остапенко О.І. Сучасний стан правового забезпечення адміністративно-процесуальної діяльності органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення / О.І. Остапенко // Митна справа.
– 2008. – № 5. – С. 89–91.
70. Буркинский Б. Современные трансформации морской транспортной политики / Б. Буркинский, А. Котлубай, С. Дебель // Судоходство. – 2007. – № 11. – С. 6–7.
71. Позолотін Л.А. Міжнародні конвенції, кодекси, рекомендації ММО і МОП : навч. посіб. / Л.А. Позолотін, В.Г. Торський – О. : Астропринт, 1998.
– 108 с. Рос. мовою.
72. Чубай М. „Перемен, мы ждем перемен” / М. Чубай // Порты Украины.
– 2009. – № 4. – С. 12-14.
73. Іванов Г.Г. Міжнародна морська організація. – 2-е вид., доп. – Одеса
: ЛАТСТАР, 1999. – 392 с. Рос. мовою.
74. Грузинов В.П. Экономические аспекты судоходства / В.П. Грузинов
// Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы. XIV Международная конференция „Мир на морях”. – М. : В/О „Мортехинформреклама”, 1990. – 592 с. – С. 177–181.

75. Международное морское право : учебник / Отв. ред. И.П. Блищенко
– М. : Изд-во УДН, 1988. – 288 с.
76. Злобин К. Организация и обеспечение безопасности на водном транспорте / К. Злобин // Судоходство. – 2007. – № 11. – С. 15–17.
77. Конвенция об открытом море // Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские конвенции по морскому праву / Библиотека журнала „Торговое мореплавание” (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 5/II.
– 25 с. – С. 5 – 9.
78. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року : Закон України № 728-XIV від 3 червня 1999 р.
79. Конституция для океанов (UNCLOS 82) : учеб.-метод. пособ. / Сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов / Под ред. С.В. Кивалова // Библиотека журнала “Торговое мореплавание” (Серия : Правовое регулирование торгового мореплавания). – 1998. – № 3/II. – 250 с. На рус. и англ. языках.
80. Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 р.
№ 1906-IV // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 32.
81. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23.06.2005 р.
№ 2709-IV // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 31.
82. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
83. Коментар до Конституції України / Науково-популярне видання. – К.
: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 378 с.
84. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч.: у 2 т.
: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.
: Вид. „Юридична думка”, 2004. – 584 с.

85. Морское право. Официальный текст Конвенции ООН по морскому праву с приложениями и предметным указателем. Заключительный акт третьей Конференции ООН по морскому праву. Вводная часть, относящаяся к Конвенции и Конференции. – Нью-Йорк: ООН, 1984. – 316 с. На рус. яз.
86. Сергейчик В. Международно-правовые основы технического надзора государства флага: “UNCLOS 82”/ В. Сергейчик // Визначальні тенденції генезу державності і права : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конференції „Треті Прибузькі юридичні читання” / За ред. В.І. Терентьєва,
О.В. Казаченка. – Миколаїв: Вид-во „Іліон”, 2007. – 732 с. – С. 613–615.
87. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : закон України від 05.04.2007 р. № 877-V
// Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.
88. Стрельцова Є. Правові проблеми безпеки мореплавства
/ Є. Стрельцова // Юридичний Вісник України. – 2007. – № 47.
89. Левитин И. Обеспечить безопасность на море / И. Левитин
// Судоходство. – 2008. – № 1-2. – С. 39-41.
90. Обращение Коллегии юристов морского права по поводу аварии в Керченском проливе в ноябре 2007 года // Судоходство. – 2008. – № 1-2.
– С. 36.
91. Винский И. Дело чести Минтранссвязи / И. Винский // Судоходство.
– 2008. – № 4-5. – С. 9–12.
92. Андрейченко П. Планету спасет судоходство / П. Андрейченко
// Судоходство. – 2007. – № 10. – С. 31.
93. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. – Т. I. – 3-е изд., доп. и испр. / Ф. Мартенс. – С.-Петербург, 1895.
94. Соколов В. Судоходство: эта непростая безопасность. Система обеспечения безопасного плавания судов и управление ею / В. Соколов
// Судоходство. – 2007. – № 5. – С. 26–27.

95. Мореплавание в эпоху глобализма // Sea Review. – 2005. – № 2 – С. 1.
96. Додин Е.В. Проблемы, возникающие при реализации Украиной рамочных стандартов и упрощения глобальной торговли / Е.В. Додин
// Сучасний правопорядок: національний, інтегральний та міжнародний виміри
: тези Міжнар. наук. практ. конф. / За заг. ред. Ю.М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2008. – 266 с. – С. 114-115.
97. Джураєва О.О. Функції сучасної держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / О.О. Джураєва. – О., 2006. – 20 с.
98. Макарова И.А. Понятие международной морской неправительственной организации / И.А. Макарова // Актуальные вопросы морского права. – М.
: Транспорт, 1990. – 110 с. – С. 100-106.
99. Додин Е.В. Понятие, место и роль административно-правовых норм в правовой системе Украины / Е.В. Додин // Административное право на рубеже веков : межвуз. сб. науч. трудов. – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2003.
– 347 с. – С. 108-118.
100. Харитонова О.І. Соціальне управління як середовище виникнення адміністративно-правових відносин // Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії) : монографія. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – 328 с.
– С. 201-222.
101. Сенченко В.И. Система основных категорий науки управления социалистическим производством / Сенченко В.И. – К. : Наук. думка, 1986.
102. Слепенков И.М. Основы теории социального управления
/ И.М. Слепенков, Ю.П. Аверин – М. : Высш. шк., 1990.
103. Авер’янов В. Державне управління у змісті предмета адміністративного права / В. Авер’янов // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 2(37). – С. 139–149.
104. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. – 3-е вид., перероб. і доп. / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла – О. : Фенікс, 2008.
– 394 с.
105. Харитонова О.І. Організаційно-правові питання управління економікою і роль товарних бірж в умовах формування ринкових відносин
: дис. ... кандидата юрид. наук / Харитонова О.І. – Одеса, 1995.
106. Глущенко Е.В. Теория управления / Глущенко Е.В., Захарова Е.В., Тихомиров Ю.В. – М. : Вестник, 1997.
107. Государственное управление: основы теории и организации / Под ред. В.А. Козбаненко. – М. : Статут, 2000.
108. Лебедев П.Н. Кибернетическая концепция управления и некоторые вопросы ее социологической интерпретации / П.Н. Лебедев // Человечество и общество. – 1983. – Вып. 11.
109. Тихомиров Ю.А. Публичное право / Тихомиров Ю.А. – М. : БЕК, 1995. – 496 с.
110. Бокарев В.А. Объем и содержание понятия “управление” / В.А. Бокарев // Вопросы философии. – 1966. – № 11.
111. Адміністративне право України : підруч. / За заг. ред. С.В. Ківалова.
– О. : Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.
112. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / Скакун О.Ф. – Х. : Эспада, 2005. – 480 с.
113. Плужников К.И. Глобализация производства и распределения транспортных услуг / Плужников К.И. – М. : ТрансЛит, 2008. – 320 с.
114. Михайлова М.Д. Некоторые проблемы глобализации
/ М.Д. Михайлова // Международное публичное и частное право. – 2009. – № 3.
– С. 8-11.
115. Бекяшев Д.К. Декларация МОТ о социальной справедливости в целях справедливой глобализации: сущность и значение для международного трудового права / Д.К. Бекяшев // Международное право. – 2009. – № 2.
– С. 90-105.

116. Влияние транспортного фактора глобализации на устойчивое развитие государств в контексте современного международного права
/ Е. Алиев // Международное публичное и частное право. – 2007. – № 2.
– С. 3-5.
117. Давиденко Л.М. Міжнародно-правові проблеми боротьби з морським піратством / Л.М. Давиденко // Митна справа. – 2009. – № 4. – С. 19-23.
118. Ковбасюк С.В. Взаємозв’язок змін функцій і інститутів держави в умовах глобалізації / С.В. Ковбасюк // Актуальні проблеми держави і права
: зб. наук. праць. – Вип. 36 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид. л-ра, 2007. – 504 с. Укр. та рос. мовами.
– С. 112–116.
119. Морозова Л.А. Влияние глобализации на функции государства
/ Л.А. Морозова // Государство и право. – 2006 – № 6.
120. Давиденко Л.М. До питання про юридичні наслідки рішення Міжнародного суду ООН у справі про розмежування морських просторів між Україною та Румунією / Л.М. Давиденко // Митна справа. – 2009. – № 5.
– С. 36-39.
121. The case concerning Maritime Delimination in the Black Sea (Romania ν. Ukraine) – Judgment of 3 February 2009 // Режим доступу: http.//www/imo.org.
122. Теория государства и права : курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 776 с.
123. Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / За ред.
О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
124. Дьяконов В.В. Функции государства: понятие, содержание, сущность
/ В.В. Дьяконов // Закон и право. – 2006. – № 3.
125. Скакун О.Ф. Теорія права і держави : підручник / О.Ф. Скакун. – К.
: Алеута; КНТ; ЦУЛ, 2009, 520 с.
126. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності : Закон України від 01 грудня 2005 р. № 3164-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 12. – Ст. 101 (із зм., внес. згідно з Законами № 1107-V від 31.05.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 35. – Ст. 488;
№ 255-VI від 10.04.2008 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23.
– Ст. 218; № 882-VI від 15.01.2009 р.).
127. Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики : Указ Президента України від 18 березня 2003 р. № 225/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 12. – Ст. 529 (із зм., внес. згідно з Указами Президента України № 280/2004 від 05.03.2004 р.; № 18/2005 від 10.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 2.
– Ст. 80).
128. Про підтвердження відповідності : Закон України від
17 травня 2001 р. № 2406-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001.
– № 32. – Ст. 169 (із змінами, внесними згідно із Законами № 2116-IV від 21.10.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 33;
№ 3164-IV від 01.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006.
– № 12. – Ст. 101; № 882-VI від 15.01.2009 р. // Голос Украины. – 2009).
129. Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів : постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 288 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 11. – Ст. 521 (із зм., внес. згідно з Постановами КМ № 1457 від 26.09.2002 р.; № 358 від 19.02.2003 р.; № 510 від 11.04.2003 р.; № 717 від 15.05.2003 р.; № 873 від 04.06.2003 р.; № 568 від 29.04.2004 р.; № 1616 від 30.11.2004 р.; № 1758 від 25.12.2004 р.; № 746 від 16.08.2005 р.; № 1700 від 08.12.2006 р.; № 325 від 09.04.2008 р.; № 411 від 23.04.2008 р.).
130. Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики : Указ Президента України від
13 липня 2005 р. № 1105/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 141.

131. Про схвалення Концепції розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006–2010 роках : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 267-р // Офіційний вісник України. – 2006.
– № 20. – Ст. 1489.
132. Про невідкладні заходи щодо вдосконалення державного регулювання господарської діяльності : Указ Президента України від
9 серпня 2008 р. № 698/2008 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 149.
133. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України № 46-93 від 10.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 27. – Ст. 289 (із змінами, внесеними згідно із Законами № 333/97-ВР від 11.06.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 31. – Ст. 201;
№ 1288-XIV від 14.12.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000.
– № 5. – Ст. 34; 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України.
– 2001. – № 4. – Ст. 16; № 2779-ІІІ від 15.11.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 9. – Ст. 68; № 540-IV від 20.02.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 16. – Ст. 126; № 543-IV від 20.02.2003 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 16. – Ст. 128; № 1407-IV від 03.02.2004 р. // № 16. – Ст. 238; № 2863-IV від 08.09.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 557).
134. Про стандартизацію : Закон України від 17.05.2001 р. № 2408-ІІІ
// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145 (із змін., внес. згідно з Законом № 3164-IV від 01.12.2005 р.).
135. Державний стандарт України. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2000, IDT). Видання офіційне. – Київ : Держстандарт України,
2001. – 22 с.
136. Про затвердження Порядоку координації робіт із стандартизації, які виконуються центральними органами виконавчої влади за кошти державного бюджету : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2009 р. № 77 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 30.
137. Наумов В.Л. Виконавча влада і система управління її якістю в Україні // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 35 / Редкол.
: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид.
л-ра, 2007. – 512 с. Укр. та рос. мовами. – С. 373 – 376.
138. Про затвердження Технічного регламенту щодо контейнерів для зберігання та захоронення радіоактивних відходів і плану заходів з його застосування : постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 939 // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 136.
139. Про затвердження Технічного регламенту мийних засобів : постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 р. № 717 // Урядовий кур’єр.
– 2008. – № 162.
140. Про затвердження Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі : постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 748 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 167.
141. Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту : постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 167.
142. Про затвердження Технічного регламенту максимально дозволеного споживання електроенергії холодильними приладами : постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 787 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 177.
143. Про затвердження Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі : постанова Кабінету Міністрів України від
24 вересня 2008 р. № 856 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 187.
144. Про затвердження Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі : постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р.
№ 898 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 207.
145. Про затвердження Технічного регламенту безпеки іграшок
: постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 901 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 207.
146. Про затвердження Технічного регламенту пересувного обладнання, що працює під тиском : постанова Кабінету Міністрів України від
5 листопада 2008 р. № 967 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 207.
147. Про затвердження Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні
: постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1057 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 242.
148. Про затвердження Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів : постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. № 13 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 19.
149. Про затвердження Порядоку здійснення процедури призначення органів з оцінки відповідності продукції, процесов і послуг вимогам технічних регламентів : постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 59.
150. Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері : постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня
2002 р. № 376 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 661.
151. Про акредитацію органів з оцінки відповідності : Закон України
№ 2407-ІІІ від 17.05.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 170 (із зм., внес. згідно з Законом № 882-VI від 15.01.2009 р.).
152. Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності : постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 49. – Ст. 2188 (із зм., внес. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 632 від 11.05.2006 р.).
153. Про затвердження Технічнічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності : постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 41. – Ст. 2175 (із зм., внес. згідно з постановою КМ № 1843 від 27.12.2006 // Офіційний вісник України. – 2007.
– № 1. – Ст. 31).
154. Царьова Л.К. Державне управління якістю товарів народного споживання / Л.К. Царьова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць / ОНЮА. – О., 2005. – Вип. 26. – 304 с. – С. 78-83.
155. Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції : Указ Президента України від 23 лютого 2001 р. № 113/2001.
156. Про затвердження Плану першочергових заходів щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах на 2001–2002 роки : розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 462-р.
157. Про затвердження Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товаров, робіт, послуг) : розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 447-р.
158. Про затвердження першочергових заходів щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах і в організаціях транспортного комплексу на 2002 – 2005 рр. : наказ Міністерства транспорту України від 27.12.2002 р.
№ 936 // Транспорт України – нормативне регулювання. – 2003. – № 2.
159. Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 1435 (із зм., внес. згідно з постановою КМ № 548 від 18.06.2008).
160. Про затвердження Плану заходів щодо створення систем навчання та підвищення кваліфікації кадрів з питань управління якістю та довкіллям
: наказ Держспоживстандарту України від 23.06.2004 р. № 124.
161. Ярмакі Х.П. Управління охороною і використанням природних ресурсів / Х.П. Ярмакі // Адміністративне право України : підруч. / За заг. ред. С.В. Ківалова. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 896 с. – С. 487-500.
162. Державний стандарт України. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2005, IDT). ДСТУ ISO 9000:2007. Видання офіційне. – К. : Держстандарт України, 2008. – 29 с.
163. Хоменко О.О. Міжнародні стандарти якості товарів: адапційно-правовий аспект / О.О. Хоменко // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О. : ОНЮА, 2007. – Вип. 36. – 504 с. – С. 475-478.
164. Порт Южний підтвердив відповідність стандартам ISO // Моряк.
– 2008. – № 49.
165. Колеснікова Н.Ф., Михайленко О.Ф. Для чого необхідно впроваджувати ISO 9000 на транспорті ? // Транспорт і логістика. – 2007. – № 1. – С. 22.
166. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення : декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 2. – Ст. 247 (із зм., внес. згідно з Законами № 288/95-ВР від 11.07.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 29. – Ст. 219; № 322/97-ВР України від 11.06.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 31. – Ст. 200; № 622/27-ВР від 15.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1998.
– № 2. – Ст. 13; № 783-XIV від 30.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 274; № 1642-III від 06.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 27. – Ст. 213; № 1807-ІІІ від 08.06.2000 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – Ст. 318; № 2439-ІІІ від 24.05.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 151;
№ 540-IV від 20.02.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 16. – Ст. 126; № 544-IV від 20.02.2003 р. // Відомості Верховної Ради України.
– 2003. – № 16. – Ст. 129; № 3370-IV від 19.01.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 22. – Ст. 184).

167. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Видав. Дім „Ін-Юре”, 1999. – 272 с
168. Ківалов С.В. Практикум зі спецкурсу „Організація державної служби в Україні” / Ківалов С.В., Біла Л.Р., Тодощак О.В. – О. : Юрид. л-ра, 2002. – 108 с. – С. 18-22.
169. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 05 квітня 2007 р. № 877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389 (із зм., внес. згідно з Законом № 107-VI від 28.12.2007 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. № 5-6. – № 7-8. – Ст. 78 – зміни діяли до 01.01.2009 р.).
170. Державний контроль отримав чіткі правові засади діяльності (коментар до закону) // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 117.
171. Хилинский Ю. Госнадзор в сфере хоздеятельности по закону
/ Ю. Хилинський // Все о бухгалтерском учете. – 2007. – № 120. – С. 6-9.
172. Лист Мінтрансзв’язку України від 05.10.07 р. № 6888/15/10-07.
173. Питання державного управління в галузі автомобільного транспорту
: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 681 // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 141 (із зм., внес. згідно з постановою КМ від 03.09.2008 р.).
174. Деякі питання Державної адміністрації автомобільного транспорту
: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 771
// Урядовий кур’єр. – 2008. – № 177.
175. Про затвердження порядку надання суб’єктам господарювання повноважень на проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду : постанова Кабінету Мініс