АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ІНФОРМАЦІЮ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОЛЕСНІКОВА МАРІЯ ВІКТОРІВНА

УДК 342.56

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ІНФОРМАЦІЮ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ

12.00.07 — адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник ―
Куліш Анатолій Миколайович
доктор юридичних наук, професор

Суми — 2013

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ1МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ІНФОРМАЦІЮ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ …..12
1.1. Сутність адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами ………………………………………..12
1.2. Аналіз законодавства у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами …………………………………...............................30
1.3. Роль правоохоронних органів у забезпеченні права власності на інформацію ……………………………………………………………………..….58
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………….72
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ІНФОРМАЦІЮ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ………………………………………….77
2.1. Компетенція правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію ……………………………………………………………………..77
2.2. Гарантії та засоби адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами ………………………..105
2.3. Форми і методи адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами…………………………………...127
2.4. Організація діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію ………………………………………………………...149
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………...167
ВИСНОВКИ...........................................................................................................173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………….176

ВСТУП
Актуальність теми. Правовідносини виникають та розвиваються на основі постійного створення, отримання, обміну, використання та розповсюдження інформації. Така інформація може стосуватися будь-яких сторін життя держави, підприємства, об’єднання громадян, окремої людини тощо. Без обміну інформацією практично неможливе існування суспільства та держави як соціальних утворень взагалі. Власником інформації можуть виступати всі суб’єкти правовідносин: фізичні та юридичні особи, держава в особі її органів або інші колективні суб’єкти. Проте, право власності на інформацію майже не буває абсолютним, і частіше за все власник інформації, її користувач чи розпорядник – це різні суб’єкти. Крім того, інформація та її матеріальні носії (інформаційні ресурси) також можуть належати різним суб’єктам.
З метою захисту прав та інтересів суб’єктів суспільних відносин у сфері інформації, інформаційне забезпечення діяльності державних органів, правовідносини, які пов’язані з обігом інформації, регламентовані чисельними законодавчими та підзаконними актами у тому числі і міжнародними. Проте, не зважаючи на наявність таких нормативних актів в інформаційній сфері, які в тому числі врегульовують питання, пов’язані із захистом права на інформацію, на практиці виникає безліч проблемних ситуацій, в яких право на інформацію порушується. Через це виникає потреба в дієвому адміністративно-правовому механізмі забезпечення таких інформаційних прав.
Провідна роль у механізмі забезпечення (охорони та захисту) інформаційних прав належить правоохоронним органам держави. Адже саме правоохоронні органи одночасно є гарантами охорони законних прав та інтересів учасників правовідносин та одними із найбільших користувачів та розпорядників інформації, яка є чужою власністю. Звідси і їх особлива роль у забезпеченні права власності на інформацію. В цьому аспекті діяльність правоохоронних органів потребує комплексного дослідження і аналізу з таких причин: по-перше, законодавчо невизначене поняття «право власності на інформацію», по-друге, несистематизованість інформаційного законодавства, по-третє, відсутність чіткої правової регламентації діяльності правоохоронних органів у сфері захисту інформаційних прав, по-четверте, відсутність законодавчого закріплення форм та методів забезпечення захисту інформаційних прав, в тому числі права власності на інформацію, правоохоронними органами тощо. Саме на вирішення цих проблемних питань та подолання законодавчих прогалин спрямоване дане дисертаційне дослідження.
Варто зазначити, що комплексне дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами в українській науці не проводилося. Окремі аспекти цього питання вивчали такі науковці як: В.Б. Авер’янов, І.В. Арістова, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Є.Ю. Бараш, В.М. Бевзенко, К.І. Бєляков, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, В.Г. Гріценко, К.Ф. Гуценко, Г.В. Джагупов, Є.В. Додін, Н.І. Золотарьова, О.М. Клюєв, А.М. Куліш, Є.В. Курінний, В.Я.Маліновський, О.М. Музичук, С.С. Овчинський, А.О. Селіванов, О.П. Угровецький, О.Г. Фролова, М.Я. Швець та інші. Однак більшість питань, пов’язаних із адміністративно-правовим регулюванням забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, зокрема й методологічні засади, його сутність та особливості, досі не розроблено. Як наслідок, окремі теоретичні та практичні питання забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами досліджені недостатньо.
Таким чином, необхідність удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, наявність прогалин у відповідному правовому регулюванні та відсутність предметних досліджень цих проблем обумовлюють актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень законів України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р., «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 09.01.2007 р., а також в рамках планів досліджень юридичного факультету Сумського державного університету на 2011-2014 рр. та спеціальної науково-дослідної теми «Правоохоронна система України: адміністративно-правові заходи організації та функціонування» (номер державної реєстрації 0110U005040).
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики їхньої реалізації, вивчення наукових розробок визначити сутність та особливості адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, а також шляхи їх розвитку та вдосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:
- з’ясувати сутність та зміст адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;
- охарактеризувати законодавство у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;
- визначити роль правоохоронних органів в забезпеченні права власності на інформацію;
- уточнити компетенцію правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію;
- визначити систему гарантій, засобів, форм і методів адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;
- охарактеризувати проблемні питання організації діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, надати пропозиції щодо її вдосконалення;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами в Україні.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Вони обрані з урахуванням поставлених в роботі мети та завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Їх застосування характеризується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.
У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання, зокрема гносеологічний метод дослідження дозволив визначити сутність адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства у досліджуваній сфері в Україні, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права (підрозділи 1.2). Аналітичний метод надав можливість встановити необхідність забезпечення пріоритету інформаційної безпеки особистості, яка не повинна вступати в конфлікт з національною інформаційною безпекою, а бути її складовою частиною (підрозділи 2.3 та 2.4). За допомогою методу формально-логічного аналізу юридичних актів виявлено співвідношення змісту і форми законодавства в сфері забезпечення інформаційних прав (підрозділи 1.3 та 2.3). Структурно-функціональний аналіз дозволив визначити відповідність нормативно-правових актів в сфері забезпечення права власності на інформацію реальним суспільним відносинам у цій сфері (підрозділи 2.2 та 2.3). Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами, звітами різних правоохоронних органів щодо стану дотримання інформаційних прав (підрозділ 2.1). Системний аналіз було закладено в основу визначення гарантій, засобів, форм і методів адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, організаційних засад адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами (підрозділи 2.2.-2.4). Використання індуктивного методу, сукупності отриманих та розглянутих даних дозволяє підтвердити висновок про необхідність вдосконалення законів України «Про інформацію», «Про основи національної безпеки», Кримінального кодексу України та інших, що сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами (підрозділи 2.3 та 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук. Нормативною базою наукового дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, політико-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:
вперше:
- адміністративно-правове забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як вплив держави на суспільні відносини з метою захисту та охорони права власності на інформацію між її власниками, розпорядниками та користувачами шляхом надання певному суб’єкту владних повноважень (правоохоронним органам) законодавчо визначених спеціальних механізмів такого впливу;
- гарантії адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління визначені як система нормативних, інституційних та організаційно-правових чинників, що забезпечують у сукупності здійснення права особи на володіння, користування та розпорядження інформацією;
удосконалено:
- визначення категорії «правоохоронний орган» під яким запропоновано розуміти державний орган, утворений у визначеному законодавством порядку, з метою охорони законних прав та інтересів суб’єктів правовідносин, забезпечення правопорядку в державі шляхом реалізації своїх державно-владних повноважень, заснованих на принципах законності та гласності;
- розуміння ролі правоохоронних органів як суб’єктів забезпечення права власності на інформацію, яка полягає: у створені умов реалізації права на інформацію; реагуванні на відповідні заяви та повідомлення про факти порушення права власності на інформацію; у вжитті заходів щодо припинення порушення права власності на інформацію; у притягненні до відповідальності винних у порушені права власності на інформацію осіб; у відновленні порушеного права та відшкодуванні завданої шкоди;
- класифікацію повноважень правоохоронних органів як основного елементу механізму адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію;
- визначення поняття адміністративно-правових засобів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, під якими пропонується розуміти юридично значимі дії, які здійснюються з метою забезпечення реалізації права всіх форм власності на інформацію, їх охорони та захисту, попередження, виявлення чи припинення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та притягнення винних до відповідальності;
- систему форм адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, проаналізовано їх види;
- класифікацію методів адміністративного примусу в досліджуваній сфері, яка включає: попереджувальний, припиняючий та каральний методи, надано їх авторське визначення;
- розуміння змісту організаційної діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, до елементів якої віднесено: підбір кадрів та комплектування правоохоронних органів кваліфікованими спеціалістами для виконанню завдань із захисту інформаційних прав громадян; здійснення прийому громадян; забезпечення доступу громадян до публічної інформації; організація інформаційного обміну між правоохоронними органами; формування баз даних, які використовуються у діяльності правоохоронного органу, забезпечення їх захисту від несанкціонованого проникнення; ведення архіву; організація прийняття заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та злочини в інформаційній сфері, їх розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності; складання та направлення звітів про результати діяльності із забезпечення права власності на інформацію, а також щоденний інструктаж з поточних питань правоохоронної діяльності в інформаційній сфері;
дістали подальшого розвитку:
- обґрунтування необхідності законодавчого закріплення поняття «право власності на інформацію» шляхом визначення цієї категорії в Законі України «Про інформацію»;
- пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного інформаційного законодавства з таких питань як: визначення основних видів таємної (конфіденційної) інформації (держана таємниця, комерційна таємниця, конфіденційна інформація про фізичну особу) в Законі України «Про інформацію»; визначення системи правових та організаційних засобів охорони та захисту права на інформацію, форм та методів діяльності правоохоронних органів у цій сфері; визначення в Кодексі України про адміністративні правопорушення переліку правоохоронних органів, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення в інформаційній сфері; запровадити кримінальну відповідальність за порушення права громадян на звернення у випадку, якщо таке порушення призвело до тяжких наслідків, а існуючу адміністративну відповідальність підвищити до ста неоподаткованих мінімумів, конкретизувати правопорушення в цій сфері; розробити методику розслідування злочинів в сфері забезпечення права на інформацію, а також методику провадження у справах про адміністративні правопорушення з урахуванням особливостей цих категорій справ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері — основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки шляхів вдосконалення забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;
– у правотворчості — в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які забезпечують право власності на інформацію правоохоронними органами;
– у правозастосовчій діяльності — використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність правоохоронних органів із забезпечення права власності на інформацію (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність прокуратури Сумської області від 20.09.2012 р. та Державної податкової служби у Сумській області від 24.09.2012 р.);
– у навчальному процесі — матеріали дисертації можна використовувати під час проведення занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін «Адміністративне право» та «Інформаційне право», вони вже використовуються у ході проведення занять із цих дисциплін у Сумському державному університеті (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Сумського державного університету від 10.09.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Проблеми розкриття, розслідування та попередження кіберзлочинів та злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми» (Харків, 2011 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2012 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри права Сумського державного університету.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання — удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання.
Визначено, що інформація як предмет правового регулювання — це виражені у певній матеріальній формі відомості, які мають правове значення для суб’єкта сприйняття, використання або для свого власника, та які підлягають охороні за допомогою визначених законодавством правових засобів. У свою чергу, право власності на інформацію — це право володіння, користування та розпорядження відомостями та/або даними, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Доведено, що адміністративно-правове забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами є впливом держави на суспільні відносини з метою захисту та охорони права власності на інформацію між її власниками, розпорядниками та користувачами шляхом надання певному суб’єкту владних повноважень (правоохоронним органам) законодавчо визначених спеціальних механізмів такого впливу.
Наголошується, що в законодавчому регулюванні забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами існують недоліки та суперечності, які можуть бути усунуті шляхом внесення змін та доповнень до Закону України «Про інформацію», а саме: передбачення у ньому визначення права власності на інформацію; визначення видів таємної (конфіденційної) інформації (державна, комерційна, конфіденційна інформація про фізичну особу); визначення засобів захисту права на інформацію; виключення із підстав обмеження права на інформацію, визначених ст. 7 Закону України «Про інформацію», слів «за винятком випадків, передбачених законом», та конкретизації, які саме обмеження можуть встановлюватися, при цьому перелік таких обмежень має бути вичерпним.
Під компетенцією правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію пропонується розуміти сукупність прав та обов’язків, в межах яких відповідний орган може здійснювати вплив на реалізацію права власності на інформацію. До обов’язків правоохоронних органів у сфері забезпечення права власності на інформацію належать: обов’язки зі встановлення складу службової інформації, яка захищається; обов’язки по обліку і реєстрації інформаційних ресурсів, що містять службову інформацію; обов’язки з актуалізації і верифікації інформаційних ресурсів; обов’язки із розробки й реалізації комплексу організаційних, технічних, криптографічних засобів захисту службової інформації; обов’язки із сертифікації засобів захисту службової інформації і ліцензування відповідної діяльності; обов’язки із забезпечення інформаційного обміну між органами державної влади різного рівня і надання службової інформації уповноваженим особам; обов’язки із здійснення внутрішньовідомчого і надвідомчого контролю (нагляду) за захистом службової інформації; обов’язки по відшкодуванню збитків, заподіяних неправомірними діями з інформаційними ресурсами, які містять службову інформацію. До прав правоохоронних органів в інформаційній сфері пропонується віднести такі: право доступу до всіх видів конфіденційної інформації в межах і в порядку, передбачених законодавством; право на направлення та отримання відповіді на запити у зв’язку із здійсненням своїх службових обов’язків у найкоротші терміни; право вимагати припинення правопорушень в інформаційній сфері; право на проведення оперативно-розшукових та інших заходів, які сприяють розкриттю злочинів та адміністративних правопорушень в інформаційній сфері; право на внесення отриманої службової інформації до бази даних відповідного правоохоронного органу та використання її у подальшій діяльності.
Зроблено висновок, що роль правоохоронних органів у забезпечені права власності на інформацію полягає у: створені умов для реалізації права на інформацію; реагуванні на відповідні заяви та повідомлення про факти порушення права власності на інформацію; вжитті заходів щодо припинення порушення права власності на інформацію; притягненні до відповідальності винних у порушені права власності на інформацію осіб; відновленні порушеного права та відшкодуванні завданої шкоди.
Гарантії адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління визначені як система нормативних, інституційних та організаційно-правових чинників, що забезпечує у сукупності здійснення права особи на володіння, користування та розпорядження інформацією. А також наголошено, що ефективність і дієвість цих гарантій залежить від розвитку громадянського суспільства, розвиненості інститутів правової держави, високого рівня правової культури населення і всіх ланок державного апарату, якості роботи нормотворчих, а також правоохоронних органів і їх посадових осіб. Вона також залежить від стану міжнародної обстановки, від впливу міжнародних організацій і окремих держав на практику дотримання прав людини і громадянина. До безпосередніх гарантій адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління віднесені такі: закріплення в Конституції основоположних інформаційних прав і свобод людини та громадянина; можливість судового захисту відповідних прав; наявність розгалуженої системи адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів в інформаційній сфері, за які передбачена юридична відповідальність; наявність системи органів, які забезпечують охорону та захист інформаційних прав; можливість здійснювати самозахист інформаційних прав; передбачення права на компенсацію матеріальної та моральної шкоди за порушення інформаційних прав; закріплення принципу гласності діяльності державних органів.
Адміністративно-правові засоби забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як юридично значимі дії, які здійснюються з метою забезпечення реалізації права всіх форм власності на інформацію, їх охорони та захисту, попередження, виявлення чи припинення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та притягнення винних до відповідальності. До адміністративно-правових засобів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами відносяться: контроль; вирішення (розгляд) звернень громадян; забезпечення доступу громадян до публічної інформації; прокурорський нагляд.
Під адміністративно-правовими формами забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами пропонується розуміти врегульовану законодавством групу об’єднаних внутрішнім і зовнішнім змістом заходів, спрямованих на ефективне забезпечення інформаційної безпеки особи та держави. До форм забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами віднесені: інформаційний патронаж, інформаційна кооперація, інформаційне протиборство, нормотворча та правозастосовча діяльність.
Адміністративно-правові методи забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як групу прийомів та безпосередніх заходів, об’єднаних однорідним способом впливу на об’єкт, які використовуються з метою забезпечення реалізації, охорони та захисту права всіх форм власності на інформацію. Визначено дві основні групи таких методів: методи адміністративно-правового переконання та примусу. Адміністративно-правовий метод переконання при забезпеченні права власності на інформацію правоохоронними органами — це позитивний вплив на волю суб’єктів інформаційних правовідносин, який здійснюється правоохоронними органами з метою утвердження упевненості цих суб’єктів в необхідності дотримання норм чинного законодавства в інформаційній сфері. Для забезпечення права власності на інформацію правоохоронні органи можуть використовувати такі засоби переконання як профілактично-роз’яснювальна робота серед населення про зміст та значення інформаційної безпеки та способи її дотримання, про необхідність обмеження негативного впливу інформації на неповнолітніх осіб, про можливість доступу до публічної інформації та порядок отримання такого доступу; застосування матеріальних та моральних стимулів для попередження або розкриття злочинів та адміністративних правопорушень в інформаційній сфері. Примус у сфері забезпечення права власності на інформацію — це зовнішній (фізичний, майновий чи інший) публічно-правовий, формально визначений вплив правоохоронних органів, їх посадових осіб на свідомість і поведінку суб’єктів, які здійснюють протиправну діяльність, з метою боротьби з правопорушеннями та іншими небажаними для суспільства діяннями, охорони інформаційних прав людини і громадянина, які тягнуть встановлені правовими актами негативні наслідки морального, фізичного, майнового чи організаційного характеру.
Обґрунтовано, що основними напрямами вдосконалення форм та методів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами мають бути: визначення в Кодексі України про адміністративні правопорушення переліку посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення; створення єдиної інформаційної бази про осіб, які протягом року притягувалися до адміністративної відповідальності, і передбачення права посадових осіб, які згідно із законом вправі провадити адміністративне розслідування, доступу до такої бази; визначення порядку та терміну, протягом якого дільничний інспектор зобов’язаний повідомляти громадян про стан правопорядку на адміністративній дільниці, заходи, які вживаються міськрайорганом внутрішніх справ щодо попередження правопорушень, з метою підвищення авторитету та довіри населення до його діяльності; приведення у відповідність термінології з питань забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, яка міститься у різних правових актах.
Доведено, що організація діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію — це систематична повсякденна діяльність керівників (начальників), спрямована на координацію, узгодження різних елементів діяльності правоохоронних органів в інформаційній сфері з метою досягнення найбільш ефективного виконання поставлених перед ними завдань по забезпеченню права на інформацію. До структурних елементів організаційної діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію віднесені: підбір кадрів та комплектування правоохоронних органів кваліфікованими спеціалістами для виконання завдань із захисту інформаційних прав громадян; здійснення прийому громадян; забезпечення доступу громадян до публічної інформації; організація інформаційного обміну між правоохоронними органами; формування баз даних, які використовуються у діяльності правоохоронного органу, забезпечення їх захисту від несанкціонованого проникнення; ведення архіву; організація прийняття заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та злочини в інформаційній сфері, їх розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності; складання та направлення звітів про результати діяльності із забезпечення права власності на інформацію, а також щоденний інструктаж з поточних питань правоохоронної діяльності в інформаційній сфері.
Для усунення недоліків в організації діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію пропонується внести відповідні зміни та доповнення до законодавства: запровадити кримінальну відповідальність за порушення права громадян на звернення у випадку, якщо таке порушення призвело до тяжких наслідків, а існуючу адміністративну відповідальність збільшити до ста неоподаткованих мінімумів, а також конкретизувати правопорушення в цій сфері: немотивована відмова в прийнятті звернення, несвоєчасне надання відповіді на звернення, переслідування громадян за звернення, тощо; законодавчо визначити види власників інформації, яка потрапляє в базу даних правоохоронних органів про фізичних та юридичних осіб, внести зміни в Закон України «Про захист персональних даних» шляхом виключення із п. 5 та 6 ст. 8 слова «вмотивовану» або закріплення системи мотивів, які можуть бути прийняті; розробити методику розслідування злочинів у сфері забезпечення права на інформацію, а також методику провадження в справах про адміністративні правопорушення з урахуванням особливостей цих категорій справ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Колесникова М. В. Поняття, сутність та значення інформаційного забезпечення правоохоронних органів України / Колесникова М. В. // Право і Безпека. - 2011. - № 5 (37). - С. 87-91.
2. Про інформацію : Закон України : від 02.10.1992 р., № 2657–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
4. Ковалёва Н. Н. Информационное право России / Н. Н. Ковалёва. – М. : Дашков и К., 2008. – 359 с.
5. Марущак А. І. Інформаційне право України : підручник / А. І. Марущак. – К. : Дакор, 2011. – 456 с.
6. Юрченко И. А. Информация конфиденциального характера как предмет уголовно-правовой охраны : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И. А. Юрченко. – М., 2000. – 23 c.
7. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України : від 22.05.2003 р., № 851–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
8. Про доступ до публічної інформації : Закон України : від 13.01.2011 р., № 2939–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
9. Кормич Б. А. Інформаційне право : підручник / Б. А. Кормич. – К. : БУРУНиК, 2011. – 334 с.
10. Коган В. З. Человек: информация, потребность, деятельность / В. З. Коган, В. А. Уханов. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1991. – 192 с.
11. Боер В. М. Правовая информированность и формирование правовой культуры личности (вопросы теории): дис. ... кандидата юрид. наук : спец. 12.00.14 / Боер Виктор Матвеевич. – СПб., 1993. – 178 с.
12. Кретова Е. А. К вопросу об информации как объекте публичного права / Е.А. Кретова // Право и политика. – 2007. – № 11. – С. 107–109.
13. Азизов Р. Ф. Правовая информация: теоретические аспекты понимания и особенности законодательного закрепления / Р. Ф. Азизов // История государства и права. – 2007. – № 4. – С. 31–35.
14. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 р., № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.
15. Войниканис Е. А. Информация. Собственность. Интернет: Традиция и новеллы в современном праве / Е. А. Войниканис, М. В. Якушев. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 176 с.
16. Цивільний процесуальний кодекс України : від 18.03.2004 р., № 1618–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №№40-41, 42. – Ст. 492.
17. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики : монографія / [Р. А. Калюжний, В. О. Шамрай, М. Я. Швець, В. Д. Гавловський та ін.] ; за ред. Р. А. Калюжного та В. О. Шамрая. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2002. – 296 с.
18. Синчук В. Інформаційне забезпечення досудового слідства: теоретичний аспект / В. Синчук // Вісник АПНУ. – 2003. – № 1 (32). – С. 134–140.
19. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая : учеб. [для образоват. учреждений вышего проф. образования МВД России] / [С. Н. Бочаров, Г. П. Герт, И. А. Еремичев и др.] ; под ред. А. П. Коренева. – М. : Московск. юрид. ин-т., 1996. – 335 с.
20. Овчинский С. С. Оперативно-розыскная информация / С. С. Овчинский ; под ред. А. С. Овчинского, В. С. Овчинского. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 367 с.
21. Приймак В. М. Прийняття управлінських рішень : навч. посіб. / В. М. Приймак. – К. : Атіка, 2008. – 240 с.
22. Артем’єва Д. В. Поняття та основні напрямки інформаційного забезпечення діяльності міліції громадської безпеки / Д. В. Артем’єва // Право і безпека. – 2010. – № 4 (36). – С. 97–103.
23. Лунев А. Е. Административное право / А. Е. Лунев ; под ред. А. Е. Лунева. – М. : Юрид. лит., 1975. – 600 с.
24. Про міліцію : Закон України : від 20.12.1990 р., № 565–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
25. Про Службу безпеки України : Закон України : від 25.03.1992 р., № 2229–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
26. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України : від 18.02.1992 р., № 2135–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
27. Калюжний Р. А. Формування організаційно-правових основ інформаційного забезпечення правоохоронних органів України / Р. А. Калюжний, А. І. Марущак, О. Г. Петров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2008. – Вип. 19. – С. 7-19.
28. Про інформатизацію, інформацію та захист інформації : Модельний Закон : від 18.11.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_d09
29. Про захист економічної конкуренції : Закон України : від 11.01.2001 р., № 2210–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
30. Висновок Конституційного Суду України про проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо боротьби із незаконним заволодінням мобільними терміналами» : від 19.06.2008 р., № 2675 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/9d90806d0f7f61c4c22574b100442988?OpenDocument
31. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Видав. Дім «Ін Юре», 2006. – 1184 с.
32. Про основи національної безпеки України : Закон України : від 19.06.2003 р., № 964–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
33. Про державну таємницю : Закон України : від 21.01.1994 р., № 3855–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
34. Господарський кодекс України : від 16.01.2003 р., № 436–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19–20, 21–22. – Ст. 144.
35. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці : Постанова Кабінету Міністрів України : від 09.08.1993 р., № 611 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/611-93-%D0%BF
36. Кримінальний кодекс України : від 05.04.2001 р., № 2341–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
37. Про банки та банківську діяльність : Закон України : від 07.12.2000 р., № 2121–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30.
38. Рішення Конституційного Суду у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України : від 20.01.2012 р., № 2-рп/2012 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 9. – Ст. 106.
39. Кримінально-процесуальний кодекс України : від 28.12.1960 р., № 1001-05 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
40. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України : від 19.11.1992 р., № 2801–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
41. Конституція України : від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
42. Довідка щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010–2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо) : Узагальнення судової практики Вищим Адміністративним судом України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0002760-12
43. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України : від 28.07.1994 р., № 404 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0816-10
44. Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР : Указ Президії Верховної Ради СРСР : від 28.07.1988 р., № 9306-XI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v9306400-88
45. Сіракузькі принципи тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, схвалених економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй у 1985 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14624.
46. Кодекс адміністративного судочинства України : від 06.07.2005 р., № 2747–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36. – Ст. 446.
47. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : від 04.11.1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.
48. Руководящие принципы по свободе мирных собраний. Пояснительные комментарии / [ред. Беляева Н., Башкевич А., Голдбергер Д. и др.]. – Варшава : БДИПЧ ОБСЕ, 2007. – 117 c.
49. Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України : від 24.12.1993 р., № 3814–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 15. – Ст. 86.
50. Митний кодекс України : від 13.03.2012 р., № 4495–VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 32. – Ст. 9.
51. Про телекомунікації : Закон України : від 18.11.2003 р., № 1280–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
52. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України : від 25.06.1991 р., № 1264–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
53. Про захист прав споживачів : Закон України : від 12.05.1991 р., № 1023–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
54. Загальна декларація прав людини : від 10.12.1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 89.
55. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : від 04.11.1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.
56. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : від 16.12.1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_043
57. Сімейний кодекс України : від 10.01.2002 р., № 2947–III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135.
58. Про захист персональних даних : Закон України : від 01.06.2010 р., № 2297–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.
59. Кодекс про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р., № 8073–X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
60. Про обов’язковий примірник документів : Закон України : від 09.04.1999 р., № 595–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 199.
61. Про доступ до судових рішень : Закон України : від 22.12.2005 р., № 3262–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 15. – Ст. 128.
62. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України : від 05.07.1994 р., № 80/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
63. Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації : Указ Президента : від 05.05.2011 р., № 547 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 95. – Ст. 181.
64. Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України : Указ Президента : від 05.05.2011 р., № 548 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 95. – Ст. 181.
65. Нове в законодавстві про інформацію : Лист Міністерства юстиції України : від 21.06.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0038323-11
66. Про прокуратуру : Закон України : від 05.11.1991 р., № 1789–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
67. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України : від 23.12.1993 р., № 3781–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
68. Правоохранительные органы : учеб. [для вузов] / под ред. О. А. Галустьяна, А. П. Кизлыка. – М. : Юнити-Дана, Закон и право, 2005. – 447 с.
69. Фокин В. М. Правоохранительные органы Российской Федерации : учебник / В. М. Фокин. – М. : Былина, 2001. – 223 с.
70. Правоохранительные органы Российской Федерации : учебник / под ред. В. П. Божьева. – М. : Спарк, 2002. – 352 c.
71. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – 8-е изд. – М. : Зерцало, 2007. – 440 с.
72. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України : від 19.06.2003 р., № 975–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
73. Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою : Постанова Кабінету Міністрів України : від 20.04.2006 р., № 550 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 16. – Ст. 215.
74. Братко А. Г. Правоохранительная система (вопросы теории) / А. Г. Братко ; ред. Э. А. Чиркин. – М. : Юрид. лит., 1991. – 205 c.
75. Интеллектуальная собственность. Основные материалы. В 2-х частях. Перевод с англ. / Отв. редактор д.ю.н. Гальперин Л.Б. - Новосибирск: ВО «Наука». Сибирская издательская фирма. 1993. - 357 с.
76. Галков В. А. Правоохранительные органы в Российской Федерации : учеб. пособие / Галков В. А. – Белгород : БВШ МВД РФ, 1996. – 141 с.
77. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
78. Административное право : учебник / Козлов Ю. М., Овсянко Д. М, Попов Л. Л. ; под ред. Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 2002. – 697 с.
79. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов / Ожегов С. И. ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М. : Рус. яз., 1990. – 917 с.
80. Советский энциклопедический словарь / [ред. Прохоров А.М.] – 3-е изд. – М. : Сов. энцикл., 1984. – 1600 с.
81. Новейший энциклопедический словарь / [сост. В.Г. Власов]. – М. : Изд-во АСТ ; Изд-во Астрель ; Транзиткнига, 2004. – 1424 с.
82. Ушаков Д. Н. Толковый словарь современного русского языка / Ушаков Д. Н. ; под ред. Татьянченко Н. Ф. – М. : Альта-Пресс, 2005. – 1216 с.
83. Новий тлумачний словник української мови : 4200 слів : у 3 т. – Т.1 / уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Вид-во «АКОНІТ», 2006. – 926 с.
84. Галямина И. Г. Проектирование государственных образовательных стандартов высшего профессионального образования нового поколения с использованием компетентностного похода : материалы к четвертому заседанию методологического семинара «Россия в Болонском процессе: проблемы, задачи, перспективы» / Галямина И. Г. – М. : Издат. центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 66 с.
85. Байденко В. И. Концептуальная модель государственных образовательных стандартов в компетентностном формате (дискуссионный вариант) : материалы ко второму заседанию методологического семинара / В. И. Байденко. – М. : Издат. центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 19 с.
86. Мамутов В. К. Компетенция государственных органов в решении хозяйственных вопросов / В. К. Мамутов. – М. : Юрид. лит., 1964. – 266 c.
87. Лепешкин А. И. Курс советского государственного права / [А. И. Лепешкин, А. И. Ким, Н. Г. Митин, П. И. Романов]. – М. : Госюриздат, 1962. – 519 с.
88. Власов В. А. Советский государственный аппарат / В. А. Власов. – М. : Госюриздат, 1959. – 374 c.
89. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1975. – 239 c.
90. Cоветское строительство / под ред. В. М. Манохина. – Саратов : СГУ, 1982. – 378 с.
91. Тихомиров Ю. А. Основные черты компетенции представительских органов власти / Тихомиров Ю. А. // Вопросы развития и совершенствования народного представительства в СССР. – М. : "Труды ВЮЗИ"., 1986. – С. 5–21.
92. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К. : УРЕ, 1974. – 776 c.
93. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; пер. на рус. яз. – М. : Изд-во «Дело», 1992. – 704 с.
94. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник / Скакун О. Ф. – Харьков : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
95. Копєйчиков В. В. Правознавство : підручник / за ред. В. В. Копєйчикова. – 7-е вид., стер. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 736 c.
96. Конвенція про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_326.
97. Канюк І. М. Відповідальність за правопорушення у сфері захисту персональних даних / І. М. Канюк // Митна справа. – 2012. – № 3 (81). – Ч. 2. – Кн. 2. – С. 150–155.
98. Гриценко В. Г. Адміністративно-правовий режим персональних відомостей / В. Г. Гриценко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 3. – С. 165–168.
99. Брижко В. Економічні та правові аспекти проблеми захисту персональних даних / В. Брижко // Правова інформатика. – 2011. – № 1. – С. 25–33.
100. Про затвердження Положення про Інтегровану інформаційно–пошукову систему органів внутрішніх справ : Наказ МВС України : від 12.10.2009 р., № 436 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 101. – Ст. 409.
101. Сащук Г. М. Безпекові імперативи телевізійного простору України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Г. М. Кащук ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка ; Ін-т журналістики. – К., 2005. – 16 с.
102. Юсупов Р. М. Научно-методологические основы информатизации / Р. М. Юсупов, В. П. Заболотский. – СПб. : Наука, 2000. – 455 с.
103. Інформаційна безпека України: сутність та проблеми // Стратегічна панорама. – 1998. – № 3–4. – С. 168–182.
104. Малых Т. А. Педагогические условия развития информационной безопасности младшего школьника : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Т. А. Малых ; Иркут. ин-т повышения квалиф. работ. образ. – Иркутск, 2008. – 23 с.
105. Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України : Наказ МВС України : від 22.02.2012 р., № 155 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 36. – Ст. 342.
106. Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги : Постанова Кабінету Міністрів України : від 28.12.2011 р., № 1363 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 50. – Ст. 559.
107. Про затвердження Порядку взаємодії при обміні інформацією між органами Міністерства внутрішніх справ та Пенсійного фонду України щодо захисту інтересів держави при нарахуванні та сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України : Наказ МВС України : від 24.12.2009 р., № 552 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 25. – Ст. 40.
108. Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно–ревізійної служби, органів прокуратури, органів внутрішніх справ та Служби безпеки України : спільний Наказ Голів КРУ, МВС України, Служби безпеки України : від 19.10.2006 р., № 346/1025/685/53 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 162.
109. Про затвердження Інструкції про взаємодію Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України в питанні розшуку осіб : спільний Наказ Служби безпеки України, МВС України : від 03.05.2012 р., № 169/391 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 41. – Ст. 304.
110. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів : спільний Наказ МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України : від 09.01.1997 р., № 3/1/2/5/2/2 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 9. – Ст. 77.
111. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх : Наказ МВС України : від 11.11.2010 р., № 550 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 95. – Ст. 120.
112. Про Доктрину інформаційної безпеки України : Указ Президента України : від 08.07.2009 р., № 514 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 52. – Ст. 1783.
113. Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» : Закон України : від 13.01.2011 р., № 2938-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 10. – Ст. 445.
114. Ярочкин В. И. Информационная безопасность : учеб. [для студ. вузов] / В. Ярочкин. – 2-ое изд. – М. : Академ. Проект, Гаудеамус, 2004. – 544 с.
115. Организация и современные методы защиты информации / под общ. ред. С. А. Диева, А. Г. Шаваева. – М. : Концерн «Банковский Деловой Центр», 1998. – 472 с.
116. Про інформаційний суверенітет і інформаційну безпеку України : Проект Закону України : від 07.07.1998 р., реєстр. № 1207 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uacm.kharkov.ua/ukr/index.shtml?ulaws/usuvetr.htm
117. Баранов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? / Баранов А. // Нац. безпека і оборона. – 2001. – № 1 (13). – С. 70–76.
118. Малюк А. А. Информационная безопасность: концептуальные и методологические основы защиты информации. Учеб. пособие для ВУЗов. / Малюк А. А. – М.: Горячая линия – Телеком, 2004. – 280 с.
119. Лопатин В. Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство / В. Н. Лопатин. – СПб. : Фонд «Университет», 2000. – 428 с.
120. О безопасности : Закон Российской Федерации : от 05.03.1992; № 2446 // Ведомости Верховного Совета РФ. – 1992. – № 15. – Ст. 770.
121. Гурковський В. І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: дис. ... кандидата юрид. наук : 25.00.02 / Гурковський Володимир Ігорович ; Нац. акад. держ. управ. при Президентові України. – К., 2004. – 225 с.
122. Ярочкин В. И. Словарь терминов и определений по безопасности и защите информации / В. И. Ярочкин, Т. А. Шевцова. – М. : Ось-89, 1996. – 86 с.
123. Про затвердження Інструкції про порядок здійснення Службою безпеки України контролю за обігом документів, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави : Наказ Служби безпеки України : від 17.08.2006 р., № 550 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 57
124. Про затвердження Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави : Наказ Служби безпеки України : від 17.08.2006 р., № 549 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 56. – Ст. 315.
125. Про затвердження Інструкції про взаємодію Служби безпеки України та органів державної податкової служби України з профілактики, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, інших правопорушень у сфері розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації та торгівлі ними : спільний Наказ Служби безпеки України та ДПА України : від 09.07.2001 р., № 176/278 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 31. – Ст. 328.
126. Про затвердження Порядку взаємодії між Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України і Службою безпеки України : спільний Наказ Держспецзв’язку України та Служби безпеки України : від 31.01.2007 р., № 9/89 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 11. – Ст. 30.
127. Дмитренко Е. С. Проблемні питання визначення компетенції та повноважень митних органів у сфері забезпечення митної безпеки держави / Е. С. Дмитренко // Митна справа. – 2012. – № 3 (81). – С. 22–29.
128. Мулявка Д. Г. Організація захисту інформації обмеженого доступу в інформаційних ресурсах ДПС України / Д. Г. Мулявка, Т. О. Рекуненко // Митна справа. – 2012. – № 2 (80). – С. 324–329.
129. Про затвердження Переліку відомостей, що містять службову інформацію та яким присвоюється гриф обмеження доступу «Для службового користування» в органах ДПС України : Наказ ДПС України : від 13.01.2012 р., № 35 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sts.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/pereliki-/53967.html.
130. Про державну податкову службу в Україні : Закон України : від 04.12.1990 р., № 509–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
131. Долежан В. Кодекс прокурорської етики: яким йому бути? / В. Долежан // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 63–69.
132. Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації : Указ Президента України : від 30.06.2011 р., № 717/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 21. – Ст. 4.
133. Кобецька Н. Р. Екологічне право України : навч. посіб. / Н. Р. Кобецька. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 351 с.
134. Про безпечність та якість харчових продуктів : Закон України : від 23.12.1997 р., № 771/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
135. Скиба Я. Д. Обґрунтування адміністративно-правової природи службової інформації / Я. Д. Скиба // Митна справа. – 2012. – № 3 (81). – Ч. 2. – Кн. 2. – С. 119–125.
136. Мордовец А. С. Гарантии прав личности: понятие и классификация / А. С. Мордовец // Теория государства и права : курс лекций / под. ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – С. 312-321.
137. Теория государства и права: курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672с.
138. Словарь-справочник по праву / сост. Никитин А. Ф. – М. : Акалис, 1995. – 140 с.
139. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России / Л. Д. Воеводин. – М. : ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 304 с.
140. Рабинович П. М. Упрочение законности – закономерность социализма / П. М. Рабинович. – Львов : Высшая школа, 1974. – 260 c.
141. Нерсесянц В. С. Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации / В. С. Нерсесянц. – М. : Юрид. лит., 1990. – 320 с.
142. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 188 с.
143. Основи держави і права : навч. посіб. / за ред. В. В. Комарова. – X. : Нац. юрид. акад. України, 2001. – 260 с.
144. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно–правове забезпечення реалізації та захисту : монографія / за заг.