АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ДЕРЖАВІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАМЧУР ДМИТРО ВІТАЛІЙОВИЧ
УДК: 351.743 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ДЕРЖАВІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Погрібний Олексій Олексійович,
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ДЕРЖАВІ................................................... 11
1.1. Сутність та значення дисципліни в державі................................................ 11
1.2. Поняття та особливості забезпечення транспортної дисципліни в державі.............................................................................................................28
1.3. Правові основи забезпечення транспортної дисципліни в державі.......... 45
Висновки до розділу 1............................................................................................. 70

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ДИСЦИПЛІНИ..75
2.1. Суб’єкти забезпечення транспортної дисципліни в державі......................75
2.2. Об’єкт та предмет забезпечення транспортної дисципліни в державі......97
2.3. Гарантії та засоби забезпечення транспортної дисципліни в державі.....113
2.4. Форми та методи забезпечення транспортної дисципліни в державі......134
2.5. Організація діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі...........................................................................................................152
Висновки до розділу 2............................................................................................167
ВИСНОВКИ...........................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................179

ВСТУП
Актуальність теми. Необхідною умовою життєдіяльності будь-якої держави, забезпечення стабільності суспільних відносин є дисциплінованість її суб’єктів. Державна дисципліна, окремим видом якої є транспортна, дуже різноманітна. Сьогодні прийнято низку нормативних актів з питань фінансової, планової, службової, договірної, військової та багатьох інших видів дисципліни. Цим та іншим видам державної дисципліни присвячено низку наукових розробок, чого не можна сказати про такий її вид як транспортна дисципліна, яка використовується у багатьох законодавчих актах, за її порушення особи притягуються до відповідальності, у той час як її нормативне визначання, і як наслідок – одноманітне тлумачення відсутнє.
У чинному законодавстві та науковій літературі можна помітити деяке ототожнення таких категорій, як „безпека дорожнього руху” та „транспортна дисципліна”, що, на нашу думку, є необґрунтованим, оскільки остання із вказаних категорій є значно вужчою за змістом. На відміну від забезпечення безпеки дорожнього руху, забезпечення транспортної дисципліни має менший суб’єктно-об’єктний склад, а також є необхідною умовою ефективного забезпечення безпеки дорожнього руху, одним із його засобів (способів).
Разом з тим, рівень транспортної дисципліни в державі залишається досить низьким, свідченням чого є високі смертність та травматизм на дорогах України, численні та систематичні зловживання службовим становищем під час виробництва, стандартизації і оцінки відповідності автомобільного транспорту, його ліцензування, ввезення на територію України, переобладнання транспортних засобів, їх реєстрації та перереєстрації (обліку), проведення державного технічного огляду транспортних засобів, а також здійснення контролю та нагляду за ними.
Переважна більшість наведених вище та інших проблем накопичилось у зв’язку із відсутністю комплексних наукових досліджень у цій сфері. Частково до аналізу окремих напрямків забезпечення транспортної дисципліни в державі звертались такі вітчизняні науковці як С. М. Гусаров, М. М. Долгополова, О. В. Домашенко, Д. П. Калаянов, В. І. Коноплянко, В. А. Мисливий, О. Л. Міленін, В. В. Новіков, О. Ю. Салманова, Х. П. Ярмакі та ін. Проте, у вітчизняній юридичній науці адміністративно-правові засади забезпечення транспортної дисципліни в державі висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу, а існуючі окремі публікації з цих питань стосуються окремих форм, способів та методів забезпечення транспортної дисципліни.
Зазначеним вище і обумовлюється актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових засад забезпечення транспортної дисципліни в державі.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до основних положень: Розпорядження Президента України „Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху” від 19 грудня 2005 року № 1289, Указу Президента України „Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху” від 20 листопада 2007 року № 1121, Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 456, Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009-2012 роки, схваленої Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 1384-р.
Робота виконана також відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу законодавчих актів України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність, значення, систему та особливості забезпечення транспортної дисципліни, удосконалити її організаційні та правові засади, а також надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати сутність та значення державної дисципліни в державі;
- визначити поняття та особливості транспортної дисципліни в державі;
- охарактеризувати правові основи забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- уточнити систему суб’єктів забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- здійснити характеристику об’єкта та предмета забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- удосконалити класифікацію гарантій та засобів забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- визначити форми та методи забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- розглянути проблемні питання організації діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються під час забезпечення транспортної дисципліни в державі.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади забезпечення транспортної дисципліни в державі.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для з’ясування сутності та значення дисципліни в державі, розмежування транспортної дисципліни та безпеки дорожнього руху, характеристики правових основ забезпечення транспортної дисципліни в державі (підрозділи 1.1-1.3). Системно-структурний метод використано для уточнення системи суб’єктів забезпечення транспортної дисципліни в державі, характеристики об’єкта та предмета забезпечення транспортної дисципліни, класифікації гарантій та засобів її забезпечення, а також визначення форм та методів забезпечення транспортної дисципліни в державі (підрозділи 2.1-2.4). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для розгляду проблемних питань організації діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі, визначення інших недоліків у цій сфері (Розділи 1, 2).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правові засади забезпечення транспортної дисципліни в державі. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності суб’єктів забезпечення транспортної дисципліни, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали з питань забезпечення транспортної дисципліни.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративно-правових засад забезпечення транспортної дисципліни в державі. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- уточнено сутність та значення державної дисципліни, удосконалено перелік її ознак, на основі яких її визначено як дотримання (виконання) усіма суб’єктами суспільних відносин загальнообов’язкових вимог (правил, стандартів, обмежень), які містяться у законодавчих та підзаконних актах, а в деяких випадках передбачені й іншими соціальними нормами;
- обґрунтовано, що одним із видів державної дисципліни є транспортна, яку визначено як невід’ємну складову, умову та засіб забезпечення безпеки дорожнього руху, діяльність яка передбачає дотримання (виконання) загальнообов’язкових правил, норм, стандартів та вимог у сфері виробництва та експлуатації транспортних засобів, здійснення контролю та нагляду за їх функціонуванням;
- вперше визначено мету та призначення транспортної дисципліни в державі, запропоновано перелік її ознак, а також здійснено її відмежування від безпеки дорожнього руху;
- дістало подальший розвиток розмежування понять „законність” та „дисципліна”, у зв’язку з чим зроблено висновок, що на відміну від законності, транспортна дисципліна передбачає дотримання (виконання) й таких правових актів, які у науковій літературі отримали назву конклюдентних, а також усних наказів (розпоряджень, вказівок, вимог) посадових та інших осіб, які, приміром, відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів;
- удосконалено правові основи забезпечення транспортної дисципліни в державі, центральним елементом яких є правові акти, запропоновано критерії їх класифікації, серед яких: юридична сила; предмет регулювання; галузь законодавства; кількість суб’єктів яким вони адресовані; форма вираження; сутність приписів, які передбачені правовими актами; функції, які виконують;
- вперше визначено систему суб’єктів забезпечення транспортної дисципліни, запропоновано критерії їх класифікації, а також акцентовано увагу на тому, що їх суб’єктний склад має особливості, а отже і відмінності у порівнянні із суб’єктами державного управління у цілому і суб’єктами забезпечення дорожнього руху зокрема;
- уточнено об’єкт та предмет забезпечення транспортної дисципліни, проведено між ними розмежування;
- запропоновано визначення поняття гарантій забезпечення транспортної дисципліни, до яких віднесені: правові, економічні, ідеологічні (виховні), організаційні та службово-професійні, а також обґрунтовано доцільність об’єднання гарантій забезпечення транспортної дисципліни і у такі групи, як: 1) гарантії створення умов для реалізації прав і свобод людини у сфері транспортної дисципліни (реєстраційна, дозвільна та інші види діяльності); 2) гарантії охорони прав і свобод людини у сфері транспортної дисципліни (профілактика правопорушень, передбачення засобів заохочення за правомірну (дисципліновану) поведінку); 3) захист прав і свобод людини у сфері транспортної дисципліни (відновлення порушеного права, застосування заходів примусу, притягнення до юридичної відповідальності);
- подальший розвиток дістала характеристика засобів забезпечення транспортної дисципліни, які визначено як юридично значимі дії процедурного характеру, що здійснюються з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів осіб, їх охорони та захисту, попередження, виявлення чи припинення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та притягнення винних до відповідальності;
- продовжено характеристику форм забезпечення транспортної дисципліни в державі, сформульовано їх теоретичне поняття, а також запропоновано критерії класифікації;
- вперше охарактеризовано методи забезпечення транспортної дисципліни, які об’єднано у дві групи: методи прямого та непрямого (опосередкованого) впливу, визначено їх значення та особливості;
- дістала подальший розвиток характеристика організації діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі, результатом якої стало об’єднання організаційних дій (заходів) у такі групи: вирішення організаційно-структурних (установчих) питань; кадрова робота; інформаційне забезпечення; робота з документами; економічне забезпечення; планування заходів щодо забезпечення транспортної дисципліни; надання методичної та практичної допомоги; проведення нарад та інших масових заходів; взаємодія та координація з іншими суб’єктами забезпечення транспортної дисципліни;
- сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення нормативних актів з досліджуваних питань, а саме до: законів України „Про міліцію”, „Про дорожній рух”, „Про автомобільний транспорт”, низки підзаконних правових актів, а також обґрунтовано доцільність прийняття Закону України „Про забезпечення транспортної дисципліни в державі”, основним призначенням якого повинна стати систематизація нормативних актів з питань забезпечення транспортної дисципліни що є необхідною умовою забезпечення безпеки дорожнього руху у цілому.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань як забезпечення безпеки дорожнього руху у цілому, так і транспортної дисципліни в державі, зокрема;
– у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань забезпечення транспортної дисципліни в державі;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності суб’єктів забезпечення транспортної дисципліни в державі;
- у навчальному процесі, при викладанні курсу адміністративного права, спеціальних курсів та тем для студентів та фахівців на відповідних курсах підвищення кваліфікації правознавчих, спеціальностей, а також при підготовці і написанні підручників, посібників, практикумів із цих дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на трьох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2008); «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008) та «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2009) а також на теоретичних семінарах Національного університету біоресурсів та природокористування України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення транспортної дисципліни в державі.
1. Насамперед акцентовано увагу на тому, що забезпечення транспортної дисципліни охоплюється таким поняттям, як „забезпечення безпеки дорожнього руху” підтвердженням чого є законодавче закріплення поміж „заходів щодо безпеки дорожнього руху” і такого, як „забезпечення транспортної дисципліни” (ст.13 Закону України „Про дорожній рух”). Проте, на відміну від забезпечення безпеки дорожнього руху, забезпечення транспортної дисципліни має менший об’єктний та суб’єктний склад, а також є необхідною умовою ефективного забезпечення безпеки дорожнього руху, одним із його засобів (способів).
2. Транспортну дисципліну визначено як невід’ємну складову, умову та засіб забезпечення безпеки дорожнього руху, діяльність яка передбачає дотримання (виконання) загальнообов’язкових правил, норм, стандартів та вимог у сфері виробництва та експлуатації транспортних засобів, здійснення контролю та нагляду за їх функціонуванням.
3. Так само як і законність, транспортна дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) спеціальним колом суб’єктів (осіб) правил (норм, стандартів, вимог), які передбачені законодавчими та підзаконними актами. Проте, на відміну від законності, транспортна дисципліна передбачає дотримання (виконання) й таких правових актів, які у науковій літературі отримали назву конклюдентних, а також усних наказів (розпоряджень, вказівок, вимог) посадових та інших осіб, які, наприклад, відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів.
4. Наголошено, що ідеальною з правової точки зору, логічною та семантично вірною була б ситуація, відповідно з якою такі терміни, як „закон”, „законодавство”, „законодавчий акт” (акт законодавства), коренем яких є „закон” означали б лише закони, та інші прирівняні до них правові акти (кодекси, основи законодавства, статути), які приймаються найвищим законодавчим органом України – Верховною Радою. Відповідно - усі інші правові акти повинні називатись підзаконними. Проте, необхідно визнати що така пропозиція буде підставою внесення чисельних змін та доповнень до правових актів та змінить усталені уявлення про зазначені правові явища.
5. Зазначено, що забезпечення транспортної дисципліни в державі утворює певну систему, до складових якої в дисертації віднесені: мета, принципи та завдання цієї системи; суб’єкти забезпечення транспортної дисципліни; об’єкти та предмет забезпечення транспортної дисципліни; гарантії та засоби забезпечення транспортної дисципліни; форми та методи забезпечення транспортної дисципліни, а також організація діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни.
6. Забезпечення транспортної дисципліни в державі є обов’язком, а інколи і правом значної кількості суб’єктів, яких визначено як систему загальнодержавних чи відомчих, загальних чи спеціалізованих, колективних чи індивідуальних органів (підрозділів, служб, окремих осіб) основним завданням яких є контроль та нагляд за дотриманням (виконанням) правил, норм, стандартів, вимог, які стосуються використання (експлуатації) транспортних засобів, їх випуску та ремонту, реєстрації, перереєстрації та обліку, технічного огляду, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків, або дотримання самодисципліни із зазначених та інших питань, що пов’язані із функціонуванням транспортних засобів.
7. До суб’єктів забезпечення транспортної дисципліни віднесено: органи державної влади (у тому числі судові органи та органи прокуратури); органи місцевого самоврядування; спеціалізовані органи (служби, підрозділи) з питань забезпечення безпеки дорожнього руху; водіїв та власників транспортних засобів; перевізників; осіб, які ввозять на територію України транспортні засоби, переобладнують транспортні засоби; посадових осіб, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів; осіб, відповідальних за випуск та ремонт транспортних засобів, їх реєстрацію, перереєстрацію та облік, оформлення і видачу реєстраційних документів, номерних знаків на них, проведення технічного огляду тощо; осіб, які здійснюють нагляд та контроль за безпекою дорожнього руху (в першу чергу працівників ДАІ).
8. Беручи до уваги те, що самоуправління (самодисципліна) водіїв є такою ж необхідною умовою забезпечення транспортної дисципліни як і діяльність державних та громадських структур, які наділені владними повноваженнями у сфері забезпечення дорожнього руху, вони (водії) одночасно є як суб’єктами, так і об’єктами забезпечення транспортної дисципліни.
9. Об’єктом забезпечення транспортної дисципліни є: 1) водії відносно яких приймаються правила (вимоги, стандарти, нормативи), які вони повинні виконувати (дотримуватись) підчас експлуатації транспортного засобу, нагляд та контроль за дотриманням (виконанням) яких покладено на спеціальних суб’єктів; 2) такий вид транспорту як автомобільний, підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту, які повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат, а дотримання яких буде свідченням дотримання транспортної дисципліни.
10. Предметом забезпечення транспортної дисципліни є: поведінка водіїв, а саме дотримання (виконання) ними правил (вимог, стандартів) у цій сфері; стандартизація і оцінка відповідності автомобільного транспорту; ліцензування автомобільного транспорту; реалізація тарифної політики на автомобільному транспорті; діяльність органів (служб, підрозділів) посадових осіб щодо виробництва транспортних засобів або їх складових частин; ввезення на територію України транспортних засобів; переобладнання транспортних засобів; реєстрація та перереєстрація (облік) транспортних засобів; проведення державного технічного огляду транспортних засобів; зберігання транспортних засобів; здійснення нагляду та контролю за використанням транспортних засобів.
11. Гарантії забезпечення транспортної дисципліни визначено як систему правових та неправових умов та заходів, які передбачені або застосовуються для належного та правомірного використання (функціонування) транспортних засобів, забезпечують фактичну реалізацію, охорону та захист прав, свобод та законних інтересів суб’єктів відповідних правовідносин.
12. До гарантій забезпечення транспортної дисципліни запропоновано віднести: правові, економічні, ідеологічні (виховні), організаційні та службово-професійні. Крім того, доцільним є об’єднання гарантій забезпечення транспортної дисципліни і у такі групи, як: 1) гарантії створення умов для реалізації прав і свобод людини у сфері транспортної дисципліни (реєстраційна, дозвільна та інші види діяльності); 2) гарантії охорони прав і свобод людини у сфері транспортної дисципліни (профілактика правопорушень, передбачення засобів заохочення за правомірну (дисципліновану) поведінку); 3) захист прав і свобод людини у сфері транспортної дисципліни (відновлення порушеного права, застосування заходів примусу, притягнення до юридичної відповідальності).
13. Засоби забезпечення транспортної дисципліни визначено як юридично значимі дії процедурного характеру які здійснюються з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів осіб, їх охорони та захисту, попередження, виявлення чи припинення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та притягнення винних до відповідальності. До засобів забезпечення транспортної дисципліни віднесені: 1) контроль, який може бути загальнодержавним, міжвідомчим, внутрівідомчим, судовим та громадським); 2) вирішення (розгляд) звернень громадян; 3) прокурорський нагляд.
14. Форми забезпечення транспортної дисципліни визначено як зовнішнє вираження окремих дій, що здійснюються відповідними суб’єктами у межах наданих їм повноважень, і можуть бути підставою настання чи ненастання правових наслідків.
15. Аналіз підходів науковців щодо визначення поняття „форма управління” (форма управлінської діяльності), визначення значення форм управління, вимог, яким вони повинні відповідати, а також їх класифікації, дозволив до форм забезпечення транспортної дисципліни віднести: 1) правові, серед яких: а) видання нормативних та індивідуальних актів управління; б) укладення адміністративних договорів (угод); в) здійснення інших юридично значимих дій; 2) неправові форми забезпечення транспортної дисципліни, серед яких: а) проведення організаційних заходів: б) здійснення матеріально-технічних операцій, які хоча і здійснюються на правовій основі, проте, не спрямовані на досягнення юридичного результату, не створюють правового ефекту, носять допоміжний характер.
16. Ми приєднуємося до думки тих вчених, які методи управління об’єднують у дві загальні групи: методи прямого та непрямого (опосередкованого) впливу. На нашу думку, доцільність поділу методів управління саме за характером впливу визначається загальнопоширеною думкою про те, що методи управління – це способи та прийоми впливу суб’єктів управління на відповідні об’єкти. Зазначені групи методів взято за основу для характеристики і методів забезпечення транспортної дисципліни в державі.
17. Організацію діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі визначено як сукупність різноманітних за напрямками і формами, суб’єктним складом, об’єктом впливу груп організаційних дій (заходів), які здійснюються систематично, постійно, не породжують, не змінюють і не припиняють адміністративних правовідносин, і метою яких є упорядкування та забезпечення чіткого та ефективного функціонування цієї системи.
18. Наголошено, що застосування того чи іншого організаційного заходу залежить від суб’єкта його реалізації, зокрема наданих йому повноважень, об’єкта щодо якого їх необхідно застосувати, а також низки інших обставин (відведеного часу на вирішення поставленого завдання, сил та засобів, економічного забезпечення, досвіду тощо). Натомість, незважаючи на це можна визначено низку альтернативних організаційних дій, які: по-перше, можна об’єднати у певні групи; по-друге, які будуть характерні для будь-якої організації діяльності, зокрема і для організації діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі. До таких груп організаційних дій запропоновано віднести: вирішення організаційно-структурних (установчих) питань, кадрову роботу, інформаційне забезпечення, роботу з документами, економічне забезпечення, планування заходів щодо забезпечення транспортної дисципліни, наданням методичної та практичної допомоги, проведення нарад та інших масових заходів, взаємодію та координацію з іншими суб’єктами забезпечення транспортної дисципліни.
19. Беручи до уваги те, що правовою основою діяльності міліції є правові акти й інших крім МВС міністерств та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань віднесених до їх компетенції, а також те, що у ієрархії правових актів, „Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку, які охоплюються таким терміном, як „міжнародні договори”, ст. 4 Закону України „Про міліцію” пропонуємо викласти у такій редакції: „Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти, у тому числі і міжнародні договори ратифіковані у встановленому порядку, правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань віднесених до їх компетенції”.
20. Запропоновано ст.5 Закону України „Про автомобільний транспорт” доповнити і такими суб’єктами контролю за виконанням вимог та правил транспортної дисципліни, як: Верховна Рада України (парламентський контроль); Президент України (президентський контроль), підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також посадові особи, що відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів (відомчий контроль); спеціалізовані органи (служби, підрозділи) з питань забезпечення безпеки дорожнього руху (міжвідомчий контроль); судові органи (судовий контроль); громадські об’єднання (громадський контроль); власники транспортних засобів, водії та автомобільні перевізники (самоконтроль).
21. Беручи до уваги те, що забезпечення транспортної дисципліни є важливим засобом забезпечення безпеки дорожнього руху, попередження ризику, пов’язаного з травмуванням або загибеллю людей, заподіянням збитків навколишньому середовищу, а також те, що на сьогодні у чинному законодавстві суб’єкти, об’єкт та предмет забезпечення транспортної дисципліни, а також інші її складові є несистематизованим, а навпаки розпорошеним у багатьох нормативних актах, зокрема і законодавчих, пропонуємо такі невід’ємні елементи цієї системи, як: суб’єкти забезпечення транспортної дисципліни; об’єкти та предмет забезпечення транспортної дисципліни; гарантії, засоби, форми та методи її забезпечення; а також засади організації діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни визначити в окремому законодавчому акті, приміром - Законі України „Про забезпечення транспортної дисципліни в державі”, основним призначенням якого була б систематизація нормативних актів з питань забезпечення транспортної дисципліни, його основні положення зосереджені в одному законодавчому акті, а метою підвищення дисциплінованості у цій сфері, що є необхідною умовою забезпечення безпеки дорожнього руху у цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Про проведення перевірки стану виконавської дисципліни в департаменті державних цільових програм: Наказ Міністерства економіки України від 12 жовтня 2006 р. № 312.
3. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 52. – Ст.650.
4. Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1673.
5. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. - Ст. 197.
6. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
7. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. - Ст. 490.
8. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. - № 12. - Ст.791.
9. Про Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
10. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 31. - Ст.338.
11. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143.
12. Про затвердження Галузевої програми забезпечення безпеки руху на вулично-дорожній мережі населених пунктів України та на маршрутах міського електротранспорту на 2003-2007 роки: Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 135 від 15 липня 2003 р.
13. Про грубе порушення транспортної дисципліни працівниками УМВС України у Волинській і Житомирській областях та покарання винних: Наказ МВС № 773 від 14 липня 2003 р.
14. Про результати раптових перевірок стану транспортної дисципліни в УМВС України в Дніпропетровській та Запорізькій областях: Наказ МВС № 821 від 24 липня 2004 р.
15. Про додаткові заходи щодо зміцнення транспортної дисципліни серед особового складу ОВС: Вказівка МВС № 683 від 16 липня 2005 р.
16. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2003. – 412 с.
17. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 343 с.
18. Стародубцев А.А. Організаційно-правові питання діяльності інпекції особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 - Харків, 1999. - 185 с.
19. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 544с.
20. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. - 584 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 860 с.
22. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2005. – 672 с.
23. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. - М., 1935. - Ч.1 – 700 с.
24. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1988. – 712 с.
25. Синявська О.Ю. Засоби забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України (організаційно - правові питання): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 - Харків, 2001. - 216 с.
26. Конституція (Основний Закон) України: прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року. - К.: Політвидав України, 1986. - 46 с.
27. Про стан дотримання органами державної виконавчої влади вимог щодо забезпечення збереження державного і колективного майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1995 р. № 987.
28. Про заходи щодо стабілізації споживчого ринку: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1998 р. № 1414.
29. Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 803.
30. Про заходи щодо поліпшення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. № 1053.
31. Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни: Указ Президента України від 28 лютого 1997 р. № 187.
32. Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України: Указ Президента України від 1 травня 1995 р. № 343.
33. Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері: Указ Президента України від 25 грудня 2001 р. № 1251.
34. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
35. Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи: Наказ МВС № 190 від 4 червня 2007 р.
36. Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. — К., “Кондор”. — 2003. - 296 с.
37. Шкатулла В.И. Кадровая политика в современных условиях // Библиотека журнала «Кадры». – 1995. - № 47. – С.14-19.
38. Манохин В.М. Государственная дисциплина в народном хозяйстве. – М.: Юрид. лит., 1970. – 218 с.
39. Новиков В.В. Политико-воспитательная работа по укреплению дисциплины в советской милиции. Лекция. – М.: ВШ МВД СССР, 1970. – 27 с.
40. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х томах. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – 360 с.
41. Строгович М.С. Социалистическая законность, правопорядок и применение советского права. – М.: Мысль, 1966. – 230 с.
42. Красюк І.П. ДТП: експертно-криміналістичний аспект // Міліція України. – 2007. № 5. – С.4-6.
43. Швидкий І. Не лише жезлом та свистком // Іменем Закону. – 2006. - № 46. – С.10-11.
44. Карпюк Г. Дорожня війна: зростає кількість жертв, а не рівень порядку на дорогах // Іменем Закону. – 2006. - № 20. – С.4-5.
45. Джагупов Г.В. Деякі складові забезпечення правопорядку та безпеки громадян на дорогах / Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки // Матеріали науково-практичної конференції. Харків, 17 березня 2006 р.: Вид-во Харківського національного ун-ту внутр. справ, 2006. С.132-135.
46. Развадовский В. Деятельность милиции по обеспечению безопасности дорожного движения // Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 39-41.
47. Фролов О.С., Лисач Ю.Г. Підстави та порядок застосування вогнепальної зброї та деяких спеціальних засобів для забезпечення безпеки дорожнього руху / Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Вип.1: Матеріали наукової конференції молодих учених Університету внутрішніх справ. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. – С. 44-46.
48. Ярмакі Х.П. Різниченко С.В. Поняття безпеки дорожнього руху, форми і методи її забезпечення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. - № 1. – С.67-69.
49. Денисов Р.И. Административный надзор в сфере дорожного движения. – М.: МВШМ, 1981. – 143 с.
50. Расследование дорожно-транспортных происшествий: Справ. метод. пособие. /Н.А. Селиванов, А.С. Дворкин, Б.Д. Завидов и др. – М.: Лига Разум, 1998. – 448 с.
51. Новіков В.В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень правил дорожнього руху / Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. - К., 1997. - 24с.
52. Салманова О.Ю. Адміністративно-правові засоби забезпечення міліцією безпеки дорожнього руху: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: НУВС‚ 2002. – 232 с.
53. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: НУВС‚ 2002. – 19 с.
54. Домашенко О.В. Организационно-правовые основы обеспечения безопасности дорожного движения в Украине: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.07. - К., 1993. - 22с.
55. Коноплянко В.И. Организация и безопасность дорожного движения: Учебник для вузов. — М.: Прогресс, 1991. - 183 с.
56. Долгополова М.М. Управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: НУВС‚ 2003. – 210 с.
57. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Дис...доктора юрид. наук: 12.00.08. – Дніпропетровськ, 2005. – 543 с.
58. Міленін О.Л. Правосвідомість учасників дорожнього руху: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Харків: НУВС‚ 2001. – 200 с.
59. Єрмоленко О. Відповідальний за себе і оточуючих // Дорожня карта. – 2008. – № 2. – С.4.
60. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: організаційно-правові проблеми: Дис… док. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса: ОЮІ НУВС‚ 2005. – 433 с.
61. Словник української мови. // Під ред. Білодіда І.К. Т.3. Київ: Наукова думка, 1972. – 744 с.
62. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
63. Пономаренко Г. О. Управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави: адміністративно-правові засади: Монографія. – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 448 с.
64. Майоров В.К. Дорожное движение и безопасность. - Челябинск, 1997. – 96 с.
65. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
66. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14.
67. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
68. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
69. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 22. - Ст.105.
70. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна „законодавство”) від 9 липня 1998 р. № 12.
71. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
72. Про органи внутрішніх справ України: Проект Закону України // Офіційний сайт МВС України. – www.mia.gov.ua.
73. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 липня.
74. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. – X.: Право, 2005. – 304 с.
75. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 408 с.
76. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 446с.
77. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина. Монографія. – Херсон. : Вид-во “Олді - плюс”, 2003. - 218 с.
78. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: Дис. ... д-ра юрид. наук. – 12.00.05. – Харків: ХНУВС, 2005. – 418 с.
79. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: Автореф: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Нац. академія внутр. справ України. – К., 1997. – 43 с.
80. Білоус В. Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): Дис… доктора юрид. наук: 12.00.07. – Ірпінь‚ 2004. – 444 с.
81. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія /За заг.ред. В.К.Шкарупи, Запоріжжя: „Поліграф”, 2004. - 404 с.
82. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 528 с.
83. Конопльов В. В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття: Монографія. – Сімферополь: Вид-во Крим. юрид. ін-ту ХНУВС, 2006. – 356 с.
84. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – Київ: Атіка, 2005. – 358 с.
85. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: Монографія. – Д.: Юрид. акад. МВС України, 2004. – 340 с.
86. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
87. Олефір В. І. Адміністративно-правове регулювання протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми: Монографія. – К.: Друкарня МВС України. 2004. – 308 с.
88. Пєтков С. В. Ефективний менеджмент в органах внутрішніх справ: Монографія. – Сімферополь: Таврія, 2004. – 564 с.
89. Фролова О. Г. Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ: Монографія. – Донецьк: Донецьк. ін-т внутрішніх справ, 2001. – 396с.
90. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії): Монографія. – Одеса: Юридична література, 2004. – 328 с.
91. Ярмакі Х. П. Управління адміністративно-політичною діяльністю в Україні. – Одеса, 2004. – 208 с.
92. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Юрінком Інтер, 1994. – 236 с.
93. Теория права и государства: Учебник / Под ред. Г.Н. Манова. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 336 с.
94. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Итнтерстиль, 2000. – 377 с.
95. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1996. – 304 с.
96. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.
97. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
98. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
99. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
100. Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 1липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 1. - Ст.1.
101. Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період: Закон України від 20 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 52. - Ст.318.
102. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 36. - Ст.299.
103. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України: Закон України від 13 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 1. - Ст.2.
104. Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів: Закон України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 34. - Ст.435.
105. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
106. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.
107. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
108. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України.  2002.  № 32.  Ст. 225.
109. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
110. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
111. Про ратифікацію Угоди про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів: Закон України від 10 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 26. – Ст. 152.
112. Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР): Закон України від 7 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 50. – Ст. 536.
113. Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року: Закон України від 10 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 10. – Ст. 80.
114. Про ратифікацію Угоди про принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі транспортної політики: Закон України від 6 жовтня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 417.
115. Про дорожній рух: Конвенція ООН від 31 грудня 1969 р. / Конвенция о дорожном движении. Конвенция о дорожных знаках и сигналах. ООН.- М.:Транспорт,1970. – 189 с.
116. Про дорожні знаки і сигнали: Конвенція ООН від 8 листопада 1968 р. / Конвенция о дорожном движении. Конвенция о дорожных знаках и сигналах. ООН.- М.:Транспорт,1970. – 189 с.
117. Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах: Конвенція ООН від 31 серпня 1956 р. / Международная защита прав и свобод человека. – М.: Юридическая литература, 1990. – 765 с.
118. Про ратифікацію Угоди про міжнародні автомобільні перевезення і Протоколу до цієї Угоди між Урядом України й Урядом Французької Республіки: Закон України від 6 квітня 2000 р // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 25. - Ст.204.
119. Про ратифікацію Угоди про міжнародні автомобільні перевезення між Урядом України й Урядом Республіки Фінляндія: Закон України від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 25. - Ст.205.
120. Про ратифікацію Угоди про міжнародні автомобільні перевезення між Урядом України й Урядом Королівства Данія: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 13. - Ст.112.
121. Про ратифікацію Угоди про міжнародні автомобільні перевезення між Урядом України й Урядом Королівства Іспанія: Закон України від 10 лютого 2000 р. № 1449 // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 9. - Ст.81.
122. Про ратифікацію Угоди про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів між Урядом України й Урядом Грецької республіки: Закон України від 10 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради . – 2000. - № 9. - Ст.82.
123. Про ратифікацію Угоди про міжнародне автомобільне сполучення між Урядом України й Урядом Румунії: Закон України від 10 лютого 2000 р // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 9. - Ст.83.
124. Про ратифікацію Угоди про міжнародне автомобільне сполучення між Урядом України й Урядом Республіки Молдова: Закон України від 22 лютого 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 13. - Ст.113.
125. Про ратифікацію Угоди про міжнародне автомобільне сполучення між Урядом України й Урядом Азербайджанської Республіки: Закон України від 18 травня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 26. - Ст.207.
126. Про невідкладні заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в республіці: Постанова Верховної Ради України від 29 листопада 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 51. – Ст. 647.
127. Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 11. – Ст. 87.
128. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини: Постанова Верховної Ради України від 23 березня 2000 р. № 1592.
129. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
130. Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Розпорядження Президента України від 21 вересня 2002 р.
131. Про заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні: Указ Президента України 12 листопада 2004 р № 1398.
132. Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Розпорядження Президента України від 19 грудня 2005 р. № 1289.
133. Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів Країни від 14 квітня 1997 р. № 341.
134. Про затвердження Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об’єднань, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів Країни від 5 квітня 1994 р. № 227.
135. Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів: Постанова Кабінету Міністрів Країни від 26 лютого 1993 р. № 141
136. Про утворення Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів Країни від 29 березня 2006 р. № 388.
137. Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод: Постанова Кабінету Міністрів Країни від 30 червня 2005 р. № 538.
138. Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Постанова Кабінету Міністрів Країни від 7 вересня 1998 р. № 1388.
139. Про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України: Інструкція МВС України від 4 червня 2002 р. № 472.
140. Про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з облік: Інструкції МВС України від 10 листопада 2005 р. № 987.
141. Про затвердження Положення про комісію з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій України: Наказ Міністерства транспорту України від 23 лютого 1994 р. № 80.
142. Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях - міністерство - підприємство): Наказ Міністерства транспорту України від 12 листопада 2003 р. № 877.
143. Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів