АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

brief description

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ I. Громадська безпека – об’єкт адміністративно-правової охорони

1.1. Соціально-правова характеристика громадської безпеки. Співвідношення громадської безпеки і громадського порядку…………………………………..12
1.2. Законодавче регулювання забезпечення громадської безпеки………………..32
1.3. Заходи запобігання (попередження) та припинення адміністративно-правових правопорушень в сфері громадської безпеки, їх види, місце та значення в системі адміністративного примусу…………………………………………….53
1.4. Адміністративна відповідальність в системі адміністративно-правових заходів забезпечення громадської безпеки………………………………………………65

Розділ II. Адміністративна відповідальність за порушення громадської безпеки

2.1. Організаційно-правові засади адміністративної відповідальності за порушення в сфері громадської безпеки……...………………………………………………….95
2.2. Цілі адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки……………………………………………………………………………..115
2.3. Адміністративні правопорушення в сфері громадської безпеки………………136
2.4. Забезпечення законності при застосуванні адміністративних стягнень за порушення правил громадської безпеки………………………….….…….……158

Висновки……..……………………………………………………………………173

Список використаних джерел……………………………………………………179

Вступ
Актуальність теми дослідження. Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної, соціальної держави пов’язані з проведенням масштабної правової реформи, всебічним зміцненням законності, захистом конституційних прав і свобод та законних інтересів людини і громадянина. Забезпечення громадської безпеки і правопорядку – один з найважливіших факторів розвитку демократичних засад життєдіяльності українського суспільства, утвердження принципу соціальної справедливості, реальних гарантій прав і свобод громадян.
Серед гарантій забезпечення громадської безпеки важливе місце займають адміністративно-правові засоби, до яких відносяться заходи організаційного характеру, адміністративного примусу в тому числі адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки та правопорядку. Вивченню цих засобів, узагальненню практики їх застосування у адміністративно-правовий літературі до цього часу приділялось дещо замало уваги, а тому доцільно проведення системного, комплексного наукового дослідження з визначеної проблематики – адміністративно-правового забезпечення громадської безпеки. Слід також зазначити, що заходи, які їх здійснює держава та її органи стосовно боротьби з адміністративними правопорушеннями в сфері громадської безпеки, є недостатньо ефективними. Разом з тим, значна кількість адміністративних правопорушень становлять суттєву суспільну небезпеку, створюють загрозу конституційним правам і свободам громадян, життєво важливим інтересам держави, тому забезпечення громадської безпеки вимагає здійснення різнобічних, організаційних, технічних, виховних та інших заходів, серед яких важливе місце займають адміністративно-правові засоби впливу щодо підтримання громадської безпеки і правопорядку. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дисертаційного дослідження, її науково-практичну важливість.
В сучасних умовах важливого значення набувають дослідження форм запобігання адміністративним правопорушенням, науково обґрунтоване визначення шляхів зростання ефективності адміністративно-правових норм, що регулюють забезпечення охорони громадської безпеки. Враховувалося і те, що ряд публікацій з цієї проблематики дещо застаріли і не відповідають сьогоденню.
Автор дисертаційного дослідження на основі аналізу чинного законодавства і узагальнення практики адміністративно-юрисдикційної діяльності намагається дослідити і обґрунтувати науково-практичні положення, що безпосередньо відносяться до характеристики суті та ролі адміністративно-правових заходів забезпечення громадської безпеки, адміністративної відповідальності за порушення правил її забезпечення, пошуку та поліпшення шляхів підвищення ефективності боротьби з цим негативним явищем. Актуальність теми дослідження пояснюється також необхідністю в певній мірі заповнити прогалини в дослідженні особливостей адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки, виявленні основних причин, що сприяють їх скоєнню, в розробці питань забезпечення належного функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій в запобіганні і профілактиці посягань на громадську безпеку. Доцільним уявляється ще раз привернути увагу до питань підвищення ефективності законодавчих, соціально-економічних організаційних та виховних заходів запобігання та припинення даного виду адміністративних правопорушень. Одним із мотивів вибору теми дослідження є необхідність вирішення ряду проблем адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми №0186.0.070865 „Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні”, яка розробляється у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком “Проблеми вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері громадської безпеки, адміністративні засоби її забезпечення та адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері громадської безпеки.
Мета та завдання дослідження – вивчення адміністративно-правових засобів забезпечення громадської безпеки, аналіз змісту, характерних ознак і особливостей адміністративно-правових заходів впливу при скоєні адміністративних правопорушень в сфері громадської безпеки, практики їх застосування, встановлення кола правопорушень у цій сфері, причини їх вчинення та шляхів підвищення ефективності заходів впливу. Ставиться також мета розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства й системи адміністративного права, заходів здійснення громадської безпеки. Для досягнення поставленої мети особлива увага була приділена вирішенню слідуючих завдань:
 соціально-правовій характеристиці громадської безпеки, її особливостям як об’єкта адміністративно-правової охорони; встановленню співвідношення громадської безпеки та громадського порядку; встановленню особливостей законодавчого регулювання забезпечення громадської безпеки, обґрунтуванню адміністративно-правових засобів її охорони;
 встановленню сутності та виділенню специфічних рис адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки; дослідженню цілей адміністративного впливу і наслідків їх досягнення в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів, аналізу сучасної практики застосування заходів адміністративного примусу; обґрунтуванню пропозицій щодо вдосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення, спрямовані проти громадської безпеки; аналізу способів забезпечення контролю за законністю накладених адміністративних стягнень, надання пропозицій по вдосконаленню адміністративної відповідальності та механізму її застосування за правопорушення в сфері громадської безпеки;
 дослідженню змісту і значенню заходів профілактики та припинення адміністративних правопорушень у галузі громадської безпеки, обґрунтуванню механізму і форм їх запобігання.
Предметом дисертаційного дослідження є громадська безпека як об’єкт адміністративно-правової охорони, її соціально-правова характеристика та співвідношення з громадським порядком; законодавче регулювання забезпечення громадської безпеки; заходи запобігання (попередження) та припинення адміністративних правопорушень в сфері громадської безпеки, їх види, місце та значення в системі адміністративного примусу; причини та умови, що створюють загрозу громадській безпеці; адміністративна відповідальність за порушення громадської безпеки; цілі адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки; забезпечення законності при застосуванні адміністративних стягнень за порушення правил громадської безпеки; основні напрямки, форми і методи профілактики адміністративних правопорушень в сфері громадської безпеки та проблеми удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення громадської безпеки, практики його реалізації.
Методологічна основа роботи. Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи, закони і категорії діалектики, комплексний підхід до аналізу громадської безпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони, метод наукового пізнання наукової теорії про державу та право, теоретичні висновки з питань соціології, психології, розробки у сфері управління, статистики, законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють і регламентують правовідносини у сфері громадської безпеки. В дисертації застосовані такі загальнонаукові методи, як історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний, системно-функціональний, структурно-логічний, конкретно-соціологічний та інші.
В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу закріплення і реалізації адміністративно-правових засобів забезпечення громадської безпеки, характеристики громадської безпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони та адміністративної відповідальності за порушення громадської безпеки.
Застосовуючи історико-правовий і порівняльно-правовий методи, автор досліджує українське та зарубіжне законодавство стосовно регулювання правовідносин у сфері громадської безпеки. За допомогою формально-юридичного методу визначаються поняття громадської безпеки, її соціальна правова характеристика та співвідношення з громадським порядком. Широке застосування в роботі знайшли категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, докази, судження, аналіз, порівняння, аналогія, узагальнення та ін.
В процесі дослідження використовувалися також структурно-функціональний, соціологічний, статистичний та ряд інших загальних та спеціальних наукових методів.
В процесі виконання дисертаційного дослідження використовувалися наукові розробки і публікації, в тому числі статті пошукача.
Теоретична основа дисертації. Теоретично-концептуальні засади дисертаційного дослідження складають наукові положення з теорії та історії держави і права, конституційного, адміністративного права, державного будівництва, що містяться в роботах українських і зарубіжних вчених різних історичних періодів: В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, С.С. Алексєєва, М.І. Бажанова, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, О.К. Безсмертного, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, С.Н. Братусь, І.І. Веремеєнко, Б.Н. Габричидзе, О.І. Галагана, І.П. Голосніченко, І.М. Даньшина, Е.В. Додина, О.В. Дяченко, А.І. Єлістратова, М.І. Єропкіна, А.П. Клюшніченко, В.В. Зуй, Л..В. Коваля, А.Т. Комзюка, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, В.М. Махоніна, Н.Р. Ніжник, В.Ф. Опришко, Р.С. Павловського, М.І. Панова, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, П.М. Рабіновича, Ю.С. Рябова, В.М. Самсонова, І.С. Самощенко, А.О. Селіванова, А.В. Серьогіна, В.С. Стефанюка, С.С. Студенікіна, М.С. Студенікіної, М.С. Строговича, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.М. Тищенко, Ю.М. Тодики, Д.М. Шаргородського, А.П. Шергіна, Г.Ф. Шершеневича, В.А. Юсупова, А.Ю. Якимова, О.М. Якуби, Ц.А. Ямпольської, О.В. Яценко та інших. Низку питань щодо застосування адміністративно-правових засобів забезпечення охорони громадської безпеки висвітлено практичними співробітниками правоохоронних органів в періодичній пресі, в журналах та виступах по телебаченню і радіо.
Емпіричною базою є Конституція України, Закони і постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також матеріали практики діяльності юрисдикційних органів щодо забезпечення громадської безпеки. Особливістю дисертаційного дослідження є комплексний підхід до розгляду проблеми адміністративно-правового забезпечення охорони громадської безпеки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що подана до захисту дисертація є одним із перших в Україні комплексним, монографічним дослідженням громадської безпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони. В ній проаналізовано проблеми адміністративної відповідальності за правопорушення, спрямовані проти громадської безпеки, наведена характеристика системи і видів адміністративних правопорушень в сфері громадської безпеки, заходів запобігання та припинення протиправних діянь у цій сфері.
В ній обґрунтовуються нові в теоретичному аспекті та важливі стосовно практики положення щодо забезпечення громадської безпеки. А саме:
 запропоновано авторське визначення громадської безпеки, під яким розуміється сукупність встановлених та гарантованих Конституцією та Законами України прав і свобод громадянина, дотримання відповідних традицій та звичаїв, створення режиму суспільного спокою, ефективної трудової, громадської та державної діяльності, забезпечення належних умов життя і відпочинку людей, охорони їх честі і гідності;
 вперше співвідношення громадської безпеки і громадського порядку проаналізовано на основі соціально-правової характеристики громадської безпеки, її особливостей та шляхів забезпечення на нинішньому етапі державотворення в Україні;
 дістало подальшого розвитку визначення видів та місця адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення в системі адміністративного примусу при забезпеченні громадської безпеки;
 вперше проаналізовано особливості забезпечення громадської безпеки з точки зору реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також законних інтересів юридичних осіб;
 удосконалено класифікацію системи видів адміністративних правопорушень, що посягають на громадську безпеку, наведено обґрунтування необхідності об’єднання їх у відповідній главі Кодексу України про адміністративні правопорушення;
 отримало подальший розвиток та обґрунтування визначення сутності організаційно-правових засад адміністративної відповідальності за порушення правил в сфері громадської безпеки, її цілей та шляхів їх удосконалення;
 обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки, правового регулювання профілактики та запобігання адміністративних правопорушень;
 подальший розвиток дістали погляди на способи забезпечення законності при здійсненні провадження по адміністративних справах щодо порушень громадської безпеки та вдосконалення механізму розгляду таких справ.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
 у науково-дослідницькій роботі для подальших теоретичних розробок проблем адміністративної відповідальності в сфері громадської безпеки;
 у сфері правотворчості;
 при вдосконаленні відповідного законодавства щодо регулювання діяльності юрисдикційних органів;
 у правозастосовчій практиці;
 у навчальному процесі – при читанні лекцій і проведенні семінарських занять у рамках курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, а також при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників для студентів учбових закладів юридичного профілю.
Важливе практичне значення мають розробки, що містяться у дисертації, для підвищення ефективності та зміцнення законності у діяльності юрисдикційних органів, формування та здійснення державою відповідної політики щодо зміцнення громадської безпеки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративного права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, відбиті в 18 наукових публікаціях із яких 14- у виданнях, визнаних ВАК України фаховими, та тезах названих публікацій на науково-практичних конференціях. Зокрема: міжрегіональній науково-практичній конференції “Актуальные вопросы совершенствования законодательства и правоприменительной деятельности” (м. Харків, – 1996.) науково-практичній конференції “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Харків, – 2000 р.); міжнародній науковій конференції “Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві” (м. Київ, – 2002 р.); у збірниках праць молодих вчених та пошукачів.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, предмету і логіки дослідження дисертація складається із вступу, двох розділів, 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить сто сімдесят вісім сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

На основі аналізу системи та змісту адміністративно-правових засобів забезпечення громадської безпеки в Україні як об’єкта адміністративно-правової охорони, її соціально-правової характеристики та співвідношення з громадським порядком, розгляду адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення, їх видів, місця та значення в системі адміністративного примусу, адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері громадської безпеки, забезпечення законності застосування адміністративних стягнень, адміністративно-правових заходів профілактики і припинення адміністративних правопорушень в дисертації відзначено, що: Громадська безпека – є необхідною умовою та органічною складовою цивілізованого способу життя, успішного функціонування суспільства, держави, їх інститутів. Надається більш широке тлумачення громадської безпеки, ніж те, що є в КУпАП.
Головними серед висновків, наведених у результаті дослідження є:
1. Під змістом громадської безпеки слід розуміти систему взаємопов’язаних суспільних відносин, що проявляються в поведінці людей, їх діяльності, вчинках переважно в громадських місцях. Громадська безпека зводиться до результатів реалізації усіх видів соціальних норм та принципів поведінки, що відображають інтереси людей, а також тих, хто реально має та виконує владні повноваження.
2. Суть громадської безпеки полягає в її соціальній значимості - забезпечення нормальних умов життя, побуту і відпочинку людей, суспільного спокою, ефективної трудової діяльності, охорони честі і гідності людини. Вона розглядається як стан захищеності духовних та матеріальних цінностей суспільства, встановленого порядку діяльності державних і громадських організацій, охорони прав і свобод людини і громадянина, усього суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз, який забезпечує умови для нормальної життєдіяльності та розвитку.
3. Громадська безпека і громадський порядок – взаємопов’язані категорії, що мають певні притаманні їм особливості, але при цьому вони не є тотожними. Громадська безпека охоплює всю систему суспільних відносин, що складаються у сфері адміністративно-політичної та соціально-економічної діяльності, є об'єктом правового регулювання, а правова охорона громадської безпеки пов’язана з існуванням комплексу правових норм, що створюють необхідну базу для підтримки і зміцнення правопорядку. Належні громадська безпека і правопорядок – це результат дії законності, реалізованої свободи суб’єктів правовідносин.
Громадський порядок в дисертації визначається як налагоджений стан життєдіяльності суспільства та його послідовного розвитку, впорядкований всіма видами соціальних норм. Громадська безпека – це стан громадського порядку, порядку діяльності держави і громадських формувань, охорони прав і свобод громадян, захищеності від внутрішніх та зовнішніх загроз. При такому співвідношенні цих категорій будь-яке порушення громадського порядку містить в собі певну суспільну небезпеку, а наявна громадська небезпека порушує громадський порядок.
4. Отримала підтримку та подальше обґрунтування позиція тих вчених, які вважають, що громадська небезпека є однією з основних ознак будь-якого правопорушення (злочин, адміністративне правопорушення, дисциплінарний проступок). Будь-яке правопорушення в тій, чи іншій мірі впливає на стан суспільної безпеки. Тому важливо, на наш погляд, громадську безпеку та громадський порядок розглядати не як родові, а як загальні об’єкти адміністративних правопорушень і закріпити це у законодавстві України про адміністративні правопорушення. З цією метою у ст.1 КУпАП після слів „організації” додати „громадського порядку” та „громадської безпеки”.
На основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, поглядів науковців щодо застосування заходів профілактики (адміністративного запобігання) та припинення адміністративних порушень громадської безпеки, надається та обґрунтовується пропозиція відносно доцільності прийняття комплексного нормативно-правового акту на рівні закону, у якому б були об’єднані усі види адміністративно-попереджувальних заходів та заходів припинення адміністративних правопорушень, що створюють загрозу громадській та в цілому суспільній небезпеці.
5. В структуру системи законодавчого регулювання і забезпечення громадської безпеки входять норми різних галузей права – конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та інших. Адміністративно-правові засоби забезпечення громадської безпеки становлять більшість серед інших правових приписів та організаційних заходів, оскільки стосуються сфери управління та захисту прав і свобод громадян при їх здійсненні. Норми, що регулюють відносини у сфері громадської безпеки, - комплексне явище, - вони знаходяться в різних інститутах адміністративного права (порядок управління, охорона довкілля, державна служба, адміністративна відповідальність і т.і.).
Адміністративні засоби охорони громадської безпеки – це визначені законодавством способи впливу на відношення в сфері громадської безпеки, що застосовуються уповноваженими на це органами і посадовими особами з метою її надійної охорони та забезпечення, запобігання та недопущення правопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників.
6. У забезпеченні громадської безпеки важливу роль відіграють міри адміністративної відповідальності. Вона розглядається як складне соціальне явище, оскільки, по-перше, є складовою частиною юридичної відповідальності, по-друге, має власну внутрішню структуру та складові елементи, якими слід вважати: функції, принципи, завдання, цілі, норми матеріального та процесуального права, протиправна поведінка та її наслідки для суспільства, суб’єкти такої поведінки, відношення суб’єкту до скоєного ним правопорушення та його наслідків (вина); правові відносини, органи адміністративної юрисдикції; санкції; процесуальні дії; учасники провадження (потерпілі, свідки, експерти, адвокати, та інші), тощо.
Всі ці елементи взаємопов’язані, взаємодіють один з одним, створюють складну систему відносин, зв’язків, процесів такого складного соціального явища, як адміністративна відповідальність.
7. На погляд дисертанта слід підвищити роль Кодексу України про адміністративні правопорушення в системі іншого законодавства про адміністративні правопорушення шляхом, по-перше, перегляду норм Особливої частини КУпАП і відпрацюванні складів адміністративних правопорушень щодо зменшення кількості бланкетних норм, які відсилають до підзаконних, відомчих нормативів та стандартів; по-друге, включення до КУпАП усіх статей, що передбачають адміністративні стягнення, які зараз містяться у різних кодексах і законах України і діють паралельно з КУпАП; по-третє, усі майбутні закони України щодо адміністративної відповідальності фізичних осіб, мають одночасно вносити зміни і доповнення до КУпАП, по-четверте, зменшення кількості складів адміністративних правопорушень через виключення складів, які фактично не скоюються.
8. Запропоновано авторське визначення поняття адміністративного правопорушення, яке відрізняється від нині закріпленого у ст.9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадську безпеку, громадський порядок, колективну, державну та інші види власності, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку адміністративна відповідальність передбачена законами України, та визначена в цьому Кодексі.
9. Чинне українське законодавство про адміністративні правопорушення, судячи по конструкції значної кількості складів адміністративних правопорушень, спрямоване на забезпечення, перш за все, саме державних інтересів і лише опосередковано – приватних прав і інтересів. Це не узгоджується з вимогами ст. 3 Конституції України, яка людину визначає найвищою соціальною цінністю.
10. Не врегульованими в чинному адміністративному законодавстві залишаються питання щодо визначення кола осіб, які мають право ставити питання перед медичними установами про проведення медичного чи психіатричного огляду осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, та отримання необхідних відомостей (даних) про стан здоров`я таких осіб для вирішення питання щодо їх неосудності. Відповідні зміни та доповнення слід внести одночасно і до КУпАП, до закону України “Про психіатричну допомогу”, закону України “Про судову експертизу” та інші.
Крім цього у КУпАП повинно бути визначено - які саме органи адміністративної юрисдикції мають право приймати рішення на підставі відповідних висновків медичних психіатричних установ про визнання особи неосудною. На нашу думку, це має бути прерогативою лише суду (судді).
11. Обґрунтовується необхідність внесення у КУпАП норми, яка б чітко визначала і закріплювала поняття „посадова особа”, „службова особа” у ст. 15 КУпАП, яка визначає особливості відповідальності за адміністративні правопорушення військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, а також інших державних службовців щодо яких діють дисциплінарні статути та спеціальні положення про дисципліну, чітко визначити коло (перелік) цих державних службовців.
12. На думку автора перелік заходів, які можуть бути використані для забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, вже не відповідає наявним загрозам і не може задовольнити потреби органів, які виконують функції адміністративної юрисдикції та боротьби з правопорушеннями, особливо в галузі інформаційних технологій, радіоелектроніки, комп’ютерної техніки. Треба передбачити можливість використання засобів фіксації та зберігання інформації з використанням комп’ютерних технологій, теле-аудіозапису та інші. Закріпити процесуальними нормами підстави, порядок їх використання та оцінки при вирішенні питань, пов’язаних з адміністративною відповідальністю.
13. Запропоновано із КУпАП виключити ряд статей, зокрема, ст.157 (дрібна спекуляція), ст.161 (незаконний відпуск або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів). До ст.22 КУпАП внести доповнення щодо більш чіткого законодавчого визначення терміну „малозначущості”, а також критеріїв (підстав) звільнення від адміністративної відповідальності. В деяких, чітко визначених випадках, збільшити строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, що сприяло б більш якісній підготовці адміністративних матеріалів до розгляду.
14. Згідно п.2 ст.92 Конституції України адміністративна відповідальність має визначатися лише законами. Цим конституційним вимогам, як уявляється, не відповідають положення ст.5 КУпАП та Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Список використаних джерел

1. Потебенько М.О. Прокуратура на сторожі прав людини // Голос України. – 1999.  12 черв. (№ 106).  С.5.
2. Злочинність: причини і конкретні наслідки // Уряд. кур`єр. – 1996. – № 212. – С. 3.
3. Зацарицин В.М. Організація профілактики правопорушень адміністративною службою міліції / Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. / Донецьк. ін. внутр. справ при Донецьк. ун./ Від.ред. Козаченко І.П. – Ч. ІІ. – 2000.  № 2. – С.89; Серебрянський В.В. Заходи УМВС України в Донецькій області щодо відродження діяльності громадських формувань з охорони правопорядку. Там само: С. 43-47
4. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку / Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матер. наук.-прак. конф., м. Харків, 1994./Від.ред. Ярмиш О.Н., Харків: Рубікон, 1994.–С. 13-18.
5. Права людини в Україні / Інформ. бюл. Укр.-америк. Бюро захисту прав людини. – Київ – Харків, – 1993. – № 1. Лукашева Е.А. Общая теория прав человека. –М.: НОРМА, – 620 с.; Коваль Л.В. Юридичний статус громадян та громадська безпека. – Х.: Основа, 1994. – 19с.
6. Серегин А.В. Сущность общественного порядка и общественной безопасности как объектов административно-правовой охраны / Актуальные проблемы совершенствования охраны общественного порядка и общественной безопасности в условиях перестройки: – М.: ИНИОН РАН, 1989. – С. 25–27.
7. Поліщук В.Г. Правове забезпечення прав та свобод громадян при проведенні масових заходів // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. – 1999. – № 1 (6). – С. 130-139; Черненков В.Н. Административно - правовые меры обеспечения общественной безопасности: Автореф. Дис… канд. юрид. наук. – М., 1990.  25 с.
8. Панов М.І., В.П.Тихий Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) // Вісн. Акад. Прав. наук. – 2000.  № 3 (22). – С. 10 - 16.
9. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права / Под общ. ред. Н.И. Панова. – Харьков: Рубикон, 1993. – 164 с.
10. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис... канд. юрид. наук.  Харків, 1994. – 18 с.
11. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 черв. 1999 р., № 650/99 // Офіц. Вісн. України . 1999.  № 24.  С. 1110.
12. Лисицин Е. Національна безпека. Мистецтво стратегічного планування. // Віче. – 2000.  № 6.  С.20  21.
13. СУ РСФСР. – 1918.  № 75.  С. 813.
14. Про об`єкти підвищеної небезпеки: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – 73 с.
15. Розин Л.И. Общественная безопасность как объект административно-правового регулирования. Актуальные проблемы совершенствования охраны общественного порядка и общественной безопасности в условиях перестройки. – М. Зерцало, 1998. – 26 с.
16. Ольховський Є.Б. Громадська безпека – об`єкт адміністративно-правової охорони, її соціально-правова характеристика// Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності.Зб. наук. ст. Донецьк. ін. внутр. справ при Донецьк. нац. ун.. – Донецьк, 2002.  № 1.  С. 72-78; Шумаков Г.А. , Фрізко В.И. Общественная безопасность и ее обеспечение в экстремальных условиях // Сов. государство и право. – 1989.  № 8.  С. 19-27.
17. Програма діяльності Кабінету Міністрів України. - К.:Юрінформ, 1996; Програма діяльності Кабінету Міністрів України // Уряд. кур`єр. – 2002. – 12 черв. (№ 1006).  С. 5-12.
18. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация // Сов. государство и право.  1997.  № 6, С. 12-19.
19. Халфина Р.О. Право как средство социального управления.  М.: Наука, 1988.–254 с.
20. Гвишиани Д.М. Организация и управление.  2е изд.  М.: Наука, - 1972.  536 с.; Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / ИГП АН СССР. – М.: Наука, 1987. – 292 с.; Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки.  М.: Юрид. литер., 1988. – 320 с.
21. Авер`янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998.  № 8. С. 8-13.
22. Безсмертний О.К. Адміністративно-правові заходи впливу за порушення громадського порядку: Автореф. дис... канд. юрид.наук. – Харків, 1990. – 16 с.
23. Агеев А.А. Административное право и права человека // Сов. государство и право. – 1991.  № 5.  С. 143-145.
24. Білоконь М. Тримаючи курс: адміністративна практика // Юрид. вісн. України. – 1997.  № 5.– С. 9 – 12.
25. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку. Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матер. наук.-практ. конф., Харків, 1994,  С. 13 – 19.; Ольховський Б.І, Ольховський Є.Б. Дещо про нормотворчість у сучасних умовах // Віче. – 1995.  № 8. С. 10-14; Галаган А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж, 1976. – 252 с.
26. Булатов К. Теория административно-правовой защиты: некоторые концептуальные основы // Законность. – 1997.  № 12.  С. 43-45.
27. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28червня 1996 р. // Відом. Верх. Ради України. – 1996.  № 30.  С.2 141.
28. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Адміністративний примус в Україні. Адміністративна відповідальність: Тексти лекцій / Ю.П. Битяк,. – Харків: Ксилон, 1994. –144 с.
29. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій – Харків: Нац. юрид. акад. України, – 1996.  158 с.
30. Ольховський Є.Б. Деякі питання адміністративно-правової охорони громадської безпеки // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління: Зб. наук. пр., – Вип.. 3. – Запоріжжя: РВП – Видавець, 1997,  С. 103 - 105.
31. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории и пути совершенствования. – Харьков: Рубикон, 1998. – 268 с.
32. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р./ Відомості Верх. Ради України. - 1990.–№8.
33. Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою України 24 липня 1991 р./ Відомості Верх. Ради України. - 1991. № 9.
34.. Про службу безпеки України: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1992.  № 27.  Ст. 382.
35. Про міліцію: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1991.  № 4.  Ст. 20.
36. Про внутрішні війська Міністерства Внутрішніх справ України: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1992.  № 29.  Ст. 397.
37. Про державний кордон України: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1992.  № 2. – Ст. 5.
38. Про Прикордонні війська України: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 7.
39. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 2000.  № 23.  Ст. 176.
40. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1992.  № 22. – Ст. 303.
41. Про пожежну безпеку: Закон України // Відомості Верховної Ради України.  1994.  № 5. – Ст. 21.
42. Про дорожній рух: Закон України // Відом. Верх. Ради України.  1993.  № 31. – Ст. 338.
43. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1994.  № 52. – Ст. 455.
44. Про правовий статус іноземців: Закон України від 04.02.94, №393012 // Відом. Верх. Ради України. – 1994.  № 23. – Ст.145.
45. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України // Відом. Верх. Ради України. – 1998.  № 35. – Ст. 236.
46. Про об`єкти підвищеної безпеки: Закон України // Відом. Верх. Ради України.  2001.  № 15. – Ст. 73.
47. Про Державну програму боротьби із злочинністю: Пост.
Верх. Ради України // Уряд. кур’єр.  1993.  № 117 – 118.  С. 8.
48. Про Концепцію (основи) державної політики національної безпеки України: Пост. Верх. Ради України // Відом. Верх. Ради України.  1997.  № 10. – Ст. 85.
49. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Указ Президента України від 10.12.1994 р./ Відомості Верх. Ради України. - 1994.– №52.– Ст.455.
50. Богуцький В.В.,Волков С.Д. Производство по делам об административных правонарушениях /– Харьков: Нац.юрид.акад.Украины, 1996.  60 с.
51. Алексеев С.С. Общая теория права:Учебник В 2 т. - Т. 2:  М : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
52. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов: Общ. Ч. – М.: Изд. Гр. НОРМА-ИНФРА, 1993.  640 с.
53. Веремеенко И.И. Механизм административноправового регулирования в сфере охраны общественного порядка: – Ч. 2. – М.:ИНИОН РАН, 1982. – 109 с.
54. Махонин В.М. Правовое регулирование советской государственной службы // Сов. государство и право. – 1968.  № 1.  С. 33  40.
55. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблемы и методы правового исследования. – М.: Юрид.лит., 1975. – 239 с.
56. Ольховський Є.Б. Деякі питання судового контролю за адміністрацією і управлінською діяльністю // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: – Вип. І. – Харків: Ун. внутр. справ, 1998.  С. 51 - 55
57. Стефанюк В.С. Правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 16 с.
58. Загрядсков М.Д. Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве. – М.: Юрид.лит., 1985. - С. 61; Бонер А.Т., Квиткин В.Т., Судебный контроль в области государственного управления /.– М. Юрид.лит., 1973. – 145 с.; Лунев А.Е. Совершенствование гарантий прав личности в сфере государственного управления // Сов. юстиция. – 1978.  № 5. – С. 18 – 19;
Мурадьян Э.М. Судебный контроль за административными актами // Сов. государство и право. – 1978.  № 11.  С. 75 - 80; Риков В.В. Адміністративна юстиція // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матер. наук.-практ. конф., 22 - 23 лист. 1996 р. – К.: Юрінком Інтер, 1997.  270 с.
59. Комзюк А.Т. Адміністративно-запобіжні заходи: сутність, система та компетенція міліції щодо їх застосування // Зб. наук. ст. Донецьк. ін. внутр. справ при Донецьк. нац. ун. - Донецьк, 2002.  № 1. – С. 45 – 53.
60. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. – М.: Юрид.лит., 1966.  193 с.
61. Рябов Ю.С. Административнопредупредительные меры, теоретические вопросы. – Пермь: Кн. изд-во, 1974.  130 с.
62. Веременко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Из-во Моск. ун-та, 1975.  С. 101 - 102.
63. Зеленько В.Л. Вопросы теории и практика применения милицией мер административного пресечения правонарушений: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харьков, 1976. – 17 с.
64. Кодекс України про адміністративні правопорушення.  К.: Вид. Дім, ”ІН ЮРЕ”, 2000.  448 с.
65. Безсмертний Е.О. Адміністративнозапобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харків, 1997.  19 с.
66. Бахрах Д.Н. Меры административного пресечения // Административная ответственность и гарантия ее законности. – Пермь, 1969. – 178 с.
67. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: Юрид.лит., 1965.  215 с.
68. Додин Е.В Основания административной ответственности: Уч.зап. ВНИИСЗ.  Вып. 1.  М.: Юрид.лит., 1964.  186 с.
69. Галаган А.И. Административная ответственность в СССР. – Воронеж, 1976. – 252 с.
70. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией. Особенности. Классификация. Системовыражение: Учеб. пособие. – К.: РИО КВШ, 1979. – 88 с.
71. Елистратов А.Н. Основные начала административного права. – М., 1917. – 89 с.
72. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: – М.: Изд. бр. Башмаковых, 1912.  505 с.
73. Кулишер А.М. Господство права и административное принуждение // Юрид. зап./ - Вып. І.  № 2 (11). – Ярославль, 2001. – С. 12.
74. Серегина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун., 1991. – 117 с.
75. Шаргородский Д.М. Основания уголовной ответственности: Курс сов. уголов. права: Ч. общ.  № 1.  Л.: Изд-во ЛГУ,  1968. – 217 с.
76. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.:Юрид.лит., 1975. - 85 с.
77. Горшенев В.М. Способы и организационные формы праворегулирования в социалистическом обществе. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972.  104 с.
78. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л., 1955. – 310 с.
79. Лейст О.Е. Санкции в советском праве. – М.: Юрид.лит., 1962. – 85 с.
80. Самощенко Н.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1963. – 286 с.
81. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юрид. лит. 1973.  152 с.
82. Лунев А.Е. Административная ответственность СССР. – М.: Юрид. лит. 1963. – 120 с.
83. Додин Е.В. Основания гражданской ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1965.  22 с.
84. Лазарев Б.М. Административная ответственность. – М.: Изд-во Моск. ун-та ,1976. – 63 с.
85. Коваль Л.В. Административно  деликтное отношение. – К.: Вища шк., 1979. – 230 с.
86. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 291 с.
87. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Дис... канд. юрид. наук. – К., 2000.– 49с.
88. Редька А.І. Деякі питання практики застосування Закону України “Про боротьбу з корупцією”: Коментар суд. практики в кримін. справах: Пост. Пленуму Верх. Суду України, 1995 – 1997. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 154 с.
89. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.:Юристь , 2000. – С. 11 - 12.
90. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Битяка – Харків: Право, 2001. – 520 с.
91. Дьяченко А. В. Административно  правовые средства борьбы с корыстными и административными правонарушениями: Дис… канд. юрид. наук. – Х., 1992. – 18 с.
92. Теорія держави і права: Навч. посібник / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Атака,1995.  202 с.
93. Мельник Б. Кое-что об административных штрафах // Финансовая Украина. – К., 2001. – С.4–5.
94. Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР, 1924 - 1986. – М.: Юрид. лит., 1986,  1019 с.
95. Коваль Л.В. Адміністративне право: Підручник, – К.: Основа, 1994. -154 с.
96. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – Харків: Основа, 1998. – 78 с.
97. Овсянко Д.М. Административное право.: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1996. – 104 с.
98. Советское административное право: Учебник / Под ред. Р.С. Павловского. - К.: Высш. шк., 1986. – 189 с.
99. Побежимова Н.И. Обеспечение прав и свобод гражданина (административно-правовой аспект)/ Проблемы обеспечения прав человека в деятельности ОВД: Матер. науч. – практ. конф.– М.:Юрид.лит., 1994. – С. 44 – 48.
100. Студеникина М.С. Соотношение административного принуждения и административной ответственности // Сов. государство и право. – 1968.  № 10. - С. 20 - 27.
101. Ольховський Є.Б. Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність/ Актуальные вопросы совершенствования законодательства и правоприменительной деятельности: Крат. тез. докл. и науч. сообщ. межрегион. науч. конф. молодых ученых и соискателей / Під ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. Юрид. Акад. України, 1996. – С. 11 , 12.
102. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юрид. вісн. України. – 1997.  № 3. – С. 70 – 74.
103. Ольховський Є.Б. Законність як принцип поведінки // Віче. – 1996.  № 3. – С. 35 – 39.
104. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998.  № 5. – С. 66 – 68.
105. Лукьянов В.В. Административные правонарушения и уголовные преступления: в чем различие? // Государство и право. – 1996.  № 3. – С. 83 – 92.
106. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. – М.:Ось, 2002. – . 208 с.
107. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини: Перша щорічна доп. Уповнов. з прав людини Верхов. Ради України. – К.: Укр. центр правнич. студій, 2000. – 160 с.
108. Студеникина М.С. Кодификация законодательства об административной ответственности // Рос. юстиция. – 1996.  № 8. – С. 23 – 25.
109. Комзюк А.Т.,Гуменюк В.А., Салманова С.Ю. Проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Вісн. Ін. вн. справ. – 1996.  № 1. – С. 10.
110. Масленников М.Я. Административно  юрисдикционный процесс. – Воронеж., - 1990. – 208 с.
111. Студеникина М.С. Админитстративная юстиция: какой путь избрать России? // Юстиция России. – 1995.  № 5. С. 17.
112. Ожегов Н.С. Словарь русского языка. – М.: Сов. энцик., 1970. – 859 с.
113. Урядовий кур`єр. – 1999.  № 20. – С. 7.
114. Мустафин А.К. Цели административных взысканий и их реализация в деятельности органов внутренних дел: Автореф. дис… канд. юрид. наук. - М., 1990. – 14 с.
115. Варенко В.І. До питання підвищення якості охорони громадського порядку // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: – Харків: Ксилон, – 1996. – Вип. І. – С. 58 – 62.
116. Андрєєв О.Б. Про участь громадськості в охороні громадського порядку // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: – Харків: Ксилон, – 1997.  № 2. – С. 55 – 58.
117. Студеникина М.С. Административная ответственность должностных лиц // Законность. 1998.  № 2. - С. 92 – 95.
118. Система комплексного управления профилактикой правонарушений/ – Рига: 1998. – 191 с.
119. Алімов В.С. Щодо вдосконалення процедур провадження у справах про адміністративні правопорушення // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. Донецьк. ін. внутр. справ при Донецьк. нац. ун.. – 2002.  № 1.– С. 68 – 71.
120. І неба було мало і землі // Голос України. – 2002.  № 15. - 31 серп. – С. 4.
121. Балакшин В. Производство об административном правонарушении // Законность. – 1996.  № 9. – С. 46 – 49.
123. Казанин В. Применение мер административного воздействия // Законность. – 1997.  № 5. – С. 30 – 32.
123. “Порятуй, Боже, від таких рятувальників” // Голос України. – 1997. - № 7. - 16 січ. – С. 3.
124. МВД России закрыло 130 охранных фирм // Веч. Харьков. – 2002.  № 30.  19 нояб.
125. Стуканов А. Надзор за исполнением законов несудебными органами административной юрисдикции // Законность. – 1997.  № 10. – С. 26 – 30.
126. Яценко О.В. Правові проблеми контролю за законністю накладення адміністративних стягнень // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матер. наук. - практ. конф., 22 - 23 лист. 1996 р. – К.: Генеза, 1997. – С. 255 – 257.
127. Тараненко С. Щодо поняття неосудності в адміністративному праві // Право України. – 1998.  № 6. – С. 88 – 89.
128. Герасименко Є.С. Деякі питання адміністративної відповідальності // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матер. наук. - практ. конф., 22 - 23 лист. 1996 р. – К.: Генеза, 1997. – С. 53 – 56.
129. Якимов А.Ю. Статус субъекта административной ответственности // Государство и право. – 1996.  № 8.  С. 100 , 111.
130. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К.: Наук. думка, 1975. – 159 с.
131. Герасименко Є.С. Форми та види вини при вчиненні адміністративного правопорушення // Право України. – 1998.  № 7. – С. 80 - 86.
132. Черненков В.Н. Административно  правовые меры обеспечения общественной безопасности: Автореф. дис… канд. юрид. наук. - М., 1990. – 19 с.
133. Ольховський Е.Б. Громадська безпека  об’єкт адміністративно-правової охорони, її соціально-правова характеристика. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності :Зб.. наук. ст.Донецьк.ін-ту внутр. справ при Донецьк. Нац. ун-ті.. Донецьк, 2000.  № 1. - С. 72 - 78.
134. Шаповал В.М., Міллер А.І.,Євентов В.І., Юридична енциклопедія /. – Т. 1.  К.: Атака, 1999. – 453 с.
135. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях. - Минск: Амалфея, 1998.  С. 304.
136. Авер”янов В.Б. Напрямки реформування адміністративного права України // Право України ,  1998 . №8 .  С. 8-14.
137. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск : Изд. Урал. ун. , 1989 . – 204 с.
138. Битяк Ю.П. К концепции реформы административного законодательства и административного судопроизводства // Юрид. наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина: . Темат.сб. науч. тр. / Под ред. Ю.П. Битяка , А.Т. Комзюка.  К: Атіка , – 1993.  С. 75-79.
139. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права.  К.: Вищ. шк., 1991 . – 207 с.
140. Голосніченко І.П. Пропозиції щодо розвитку деяких видів профілактики // Рад. право. – 1991. №1, - С.29-32.
141. Даньшин Н.Н. Уголовно – правовая охрана общественного порядка . – М. : Юрид. лит., - 1973 . 200 с.
142. Кононенко О. Проблеми реалізації конституційного права громадян на збори , мітинги , походи і демонстрації // Право України . 1998.  № 2 . С.48 – 51.
143. Олефір В.І. Законодавство України про адміністративну відповідальність . – К: Наук.думка, – 1977 . – 235 с.
144. Петков В.П., Поліщук В.Г. Масові заходи : аспекти реформування законодавства та діяльності щодо охорони громадського порядку. // Концепція формування законодавства України., матер. доп. / регіон. міжвуз. наук – практ. конф. – Запоріжжя // Вісн. Запорізьс. юр. ін. , 1997. №11  С.97–102.
145. Нижник Н.Р. Правовое регулирование государственно-управленческих отношений : Автореф. дис… д-ра юрид. наук / Рос. акад. упр.. М., – 1992. 44 с.
146. Яблонский Б. Торгівля і адміністративні правопорушення // Закон і бізнес . – 1998 .  № 28. С.12 – 15.
147. Макарова О. Інтереси держави і права громадян // Юрид. вісн. України .  2002 .  № 2. – С. 5 –7.
148. Авер”янов В.Б. Питання правового регулювання адміністративних процедур / Конституція України – основа модернізації держави і суспільства : Матер. наук. конф:. 21  22 черв. 2001р. - Харків : Право,  С. 275 - 277.
149. Крупчан О.Д. Виконавча влада та адміністративна реформа в Україні / Конституція України – основа модернізації держави і суспільства : Матер. наук. конф., 21  22 черв. 2001р. – Харків : Право ,  С. 286 – 289 .
150. Гаращук В.М. Деякі пропозиції щодо структури та змісту нового Кодексу України про адміністративні правопорушення / Конституція України  основа модернізації держави і суспільства : Матер. наук. конф., 21  22 червня 2001р.  Харків : Право ,  С. 293 – 294.