АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
СУББОТ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
УДК 351.74:342.9:331.45(477)
АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант
Білоус Віктор Тарасович доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Ірпінь-2013

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ …………………………………………....17
1.1. Онтологія та гносеологія безпеки. Місце адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів в системі забезпечення безпеки особи …………..……………………17
1.2. Особливості становлення та розвитку адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів…………………………………………………………………………....40
1.3. Адміністративно-правовий аспект забезпечення управління особистої безпеки працівників правоохоронних органів………........................................................................................................76
ВИСНОКИ ДО РОЗДІЛУ І…………………………………………………..101
РОЗДІЛ ІІ. ПУБЛІЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ.…………………………………………………………………........105
2.1. Адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів……………………………….. …………………………………………105
2.2. Державні органи як суб’єкти адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів...…..117
2.3. Особливості правового регулювання адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів………………………………………………………...............................136
2.4. Негативні явища, що впливають на безпечну діяльність працівників правоохоронних органів………………………………………….…………....150
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ………………………………………………..172
РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ……………………...177
3.1. Сучасні підходи до вирішення проблем забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів …… ………………………....177
3.2. Особливості управління особовим складом як базис забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів…………………...197
3.3. Дисципліна працівників правоохоронних органів як основа забезпечення особистої безпеки ……………………………………...............214
3.4. Професіоналізм працівників правоохоронних органів – засада забезпечення особистої безпеки ……………………………...........................228
ВИСНОКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ………………………………………………..242
РОЗДІЛ IV. ЗАСОБИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ…………………………………………..245
4.1. Соціальні засоби адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів………………………………………………………………………..….245
4.2. Правові засоби адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів ……………………………….270
4.3. Економічні засоби адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів……………………281
4.4. Припинювальні засоби як небезпека особистої безпеки працівників правоохоронних органів …………….………………………………………...298
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ IV………………………………………………322
РОЗДІЛ V. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З УРАХУВАННЯМ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ……………………………………………....325
5.1. Проблеми ефективності адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів…………................325
5.2. Проблеми професійної підтримки та допомоги працівникам правоохоронних органів………….....................................................................346
5.3. Удосконалення системи адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів в умовах сучасних трансформаційних процесів …………………………………………………..367
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ V………………………………………………..393
ВИСНОВКИ…..……………………………………………………………….395
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………...402
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...................................................403
ДОДАТКИ……………………………..……………………………...….445

ВСТУП
Актуальність теми. Конституцією України (ст. 3) зазначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю. Саме тому, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя є головним напрямком державотворення, який повинен базуватись на зміцненні гарантії прав людини і громадянина з одночасним визначенням курсу на безпечний розвиток нації та протидії загрозам життю та здоров’ю її громадян. Вагомого значення сьогодні також набувають питання створення дієвих засобів забезпечення захисту певних категорій населення, які найбільше потребують підтримки з боку держави, зокрема працівники правоохоронних органів, адже виконання покладених на них обов'язків у сфері захисту прав, свобод та законних інтересів громадян певною мірою залежить від рівня захищеності їх самих.
За роки незалежності Україною було прийнято низку законів, зокрема, Закони України: «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про державну податкову службу в Україні», «Про Службу безпеки України», «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про основи національної безпеки України» та інші, які створили певну систему засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
В той же час, проблема захищеності зазначеної категорії населення залишається до кінця не вирішеною, про що свідчать факти травмування та загибелі працівників правоохоронних органів, а також випадки суіцидальних проявів. Так, за даними МВС України починаючи з 1991 року під час виконання службових обов’язків загинуло 1002 працівники міліції, із них безпосередньо охороняючи правопорядок та борючись зі злочинністю – 302; були поранені 7227 працівників міліції, серед них – 4908 у прямій боротьбі зі злочинністю. Статистика свідчить, що серед служб найвідчутніші втрати несуть державна автомобільна інспекція, державна служба охорони й дільничні інспектори. Найбільше за роки незалежності «загинули» працівники міліції: на Донеччині – 80, Харківщині – 61, Дніпропетровщині – 58 , в АР Крим – 55, місті Києві – 49 та на Одещині – 48. Поряд з цим, кількість випадків вчинення суїциду становить 531 працівник органів внутрішніх справ, що складає близько 56 % від числа загиблих при виконанні службових обов'язків, а це вдвічі більше, ніж загинуло безпосередньо під час охорони громадського порядку та громадської безпеки.
Не вирішеним також залишається питання соціальних та матеріальних гарантій працівників правоохоронних органів як у процесі здійснення службової діяльності, так і після виходу на пенсію.
Вище викладене дає можливість стверджувати, що сучасний стан забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів є вкрай неефективним, існуюча система нормативно-правових актів містить норми, зміст яких має очевидні суперечності, питання їх захисту в законодавстві України не уніфіковано, що зумовлює нестабільність національного законодавства та не сприяє розвитку досліджуваної сфери. Так, для працівників різних правоохоронних органів встановлено неоднаковий рівень соціального захисту. Наприклад, працівники прокуратури (при переведенні в іншу місцевість) забезпечуються житловими приміщеннями у позачерговому порядку (нарівні з громадянами, житло яких стало непридатним для проживання в результаті стихійного лиха). У той же час право позачергово отримати житлову площу мають сім'ї працівників міліції і податкової міліції, але лише у випадку загибелі цих працівників. На сьогодні відсутній чіткий механізм та система засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, конкретно не встановлено правовий статус суб’єктів адміністративно-правового забезпечення їх особистої безпеки.
Науково-теоретичне підґрунтя роботи склали наукові праці провідних учених у галузі адміністративного права і процесу та інших наук, зокрема: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, О.Ф. Андрійко, Ю.В. Арустамова, М.О. Баймуратова, Д.М. Бахраха, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, В.І. Борисова, Н.М. Бортник, С.П. Бочарової, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, О.М. Гончаренка, С.М. Гусарова, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.Е. Козлова, С.А. Комарова, М.В. Корнієнка, В.К. Колпакова, О.В. Копана, В.В. Копейчикова, О.Л. Копиленка, В.М. Корельського, В.В. Крутова, О.В. Кузьменко, Т.О. Коломоєць, В.В. Лазарева, С.Л. Лисенкова, В.А. Ліпкана, Е.А. Лукашової, Д.М. Лук'янця, А.В. Малько, М.Н. Марченко, М.І. Матузова, П.В. Мельника, Н.Р. Нижник, В.Д. Перевалова, А.М. Подоляки, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, А.В. Полякова, В.П. Пєткова, П.М. Рабіновича, О.П. Рябченко, В.М. Сирого, О.Ф. Скакун, В.О. Соболєва, В.Д. Ткаченка, М.В. Цвіка, В.К. Шкарупи, О.М. Юрченка, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша.
Не менш важливими для формування позиції автора в процесі розробки даної проблематики стали теоретичні та практичні висновки фахівців у сфері управлінської та адміністративно-правової діяльності правоохоронних органів: В.Г. Андросюка, В.П. Бакуменка, С.А. Бублика, О.М. Бандурки, В.І. Барка, М.Б. Бойчука, Х.З. Босака, В.С. Венедиктова, А.В. Губанова, Н.А. Дубіної, А.Н. Дугина, І.Ф. Колонтаєвської, А.Т. Комзюка, Л.С. Криворученка, А.Я. Малигіна, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, І.І. Мушкета, П.В. Нелезіна, Л.В. Ортинського, І.В. Пахаря, В.М. Скрипнюка, С.В. Шестакова, С.В. Пєткова та інших.
Вагомий внесок у становлення теорії забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, розробку її теоретичних та методологічних засад зроблено М.Д. Бойко, А.В. Будановим, О.А. Бельковим, В.П. Васьковською, В.В. Волошиним, Т.З. Герасимівим, А.І. Годякой, А.М. Гуминим, В.О. Заросилом, М.С. Ільїнським, Ю.В. Корнєєвим, К.Ю. Мельником, О.В. Негодченком, А.І. Папкіним, Т.О. Проценком, С.Д. Прощуком, А.Д. Сафроновим, Л.А. Саприкіною, М.П. Стрельбицьким та ін.
Особливе місце в системі розробки предмета дослідження належить працям вчених Матюхіної Н.П., яка здійснила розробку механізму забезпечення безпеки життєдіяльності персоналу органів внутрішніх справ, та Синявської О.Ю., яка комплексно розкрила правовий та соціальний захист персоналу органів внутрішніх справ.
У процесі дослідження проаналізовано ідеї та положення вчених зарубіжних держав: М. Вебера, А. Дагості, В. Лоу, С. Мауро, С. Патріка, А. Форза та ін.
Однак нині відсутні комплексні монографічні праці, в яких би системно та всебічно розглядалися адміністративно-правові засоби забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно, без відповідного узагальненого підходу.
Викладене вище свідчить про актуальність теми дослідження та необхідність комплексного вирішення завдань на підставі узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій розвитку адміністративно-правових засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, і відповідно, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази, яка врегульовує забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указів Президента України: «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24 березня 2012 р. № 212/2012; «Про Стратегію Національної безпеки України» від 12 лютого 2007 р. № 105/2007; розпорядження Кабінету Міністрів України, яким затверджено «Державну програму профілактики правопорушень на період до 2015 року» від 29 вересня 2011 р. № 1911; наказу ДПА України, яким затверджено «Стратегію плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року» від 7 квітня 2003 р. № 160; вона є складовою наукових планів Національного університету державної податкової служби України. Дисертаційна робота виконана відповідно до кафедральної теми «Проблеми професійної діяльності та безпеки співробітників ДПС України» (№ 01080V04234). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України (протокол № 4 від 24 листопада 2011 року) та розглянута координаційним бюро відповідного відділення Національної академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є поглиблення наукових знань на основі досягнень вітчизняної юриспруденції, зарубіжного досвіду, аналізу законодавства України, нормотворчої та правозастосовної практики щодо розробки ефективної та дієвої системи адміністративно-правових засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
Для досягнення мети дослідження визначені наступні завдання:
– визначити місце адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів в системі забезпечення безпеки особи;
– охарактеризувати особливості становлення та розвитку адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– розкрити адміністративно-правовий аспект забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– розглянути адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– розкрити зміст діяльності державних органів як суб’єктів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– виявити особливості правового регулювання адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– виокремити негативні явища, що впливають на безпечну діяльність працівників правоохоронних органів;
– охарактеризувати сучасні підходи до вирішення проблем забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– з’ясувати особливості управління особовим складом як базису забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– розкрити сутність дисципліни працівників правоохоронних органів як основи забезпечення особистої безпеки;
– охарактеризувати професіоналізм працівників правоохоронних органів – як засаду забезпечення особистої безпеки;
– виділити та розкрити зміст соціальних, правових та економічних засобів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– охарактеризувати зміст припинювальних засобів, які застосовуються працівниками правоохоронних органів як небезпека їхньої особистої безпеки;
– запропонувати шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– визначити проблеми професійної підтримки та допомоги працівникам правоохоронних органів;
– виробити конкретні пропозиції до законодавства та практичні рекомендації щодо забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засоби забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань дослідження, його об’єкта і предмета. У ході дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки. Ці методи в комплексі застосовувалися для вирішення поставлених задач та забезпечують достовірність отриманих результатів, висновків та рекомендацій.
В основу дисертації покладено діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах, що дало можливість дослідити проблеми забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів в єдності їх політико-правового та соціально-економічного змісту. Крізь призму діяльнісного методу вивчалися особливості управління особистої безпеки працівників правоохоронних органів, дисципліна та професіоналізм зазначених суб’єктів (підрозділи 1.3, 3.3, 3.4). На основі системного методу досліджено явище безпеки та місце адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів в системі забезпечення безпеки особи, а також особливості управління особовим складом (підрозділи 1.1, 3.2 ). Метод аналізу використаний в ході розгляду засобів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, а саме: соціальних, правових та економічних, особливу увагу приділено припинювальним засобам як небезпеці особистої безпеки працівників правоохоронних органів(підрозділи 4.1, 4.2, 4.3, 4.4). Метод абстрагування дозволив відійти від несуттєвих властивостей, зв’язків і відношень такого багатогранного явища, як безпека особи, й зосередитись на найбільш важливих, з точки зору цілей дослідження, його рисах і закономірностях (підрозділи 1.1, 1.2 та ін.). Метод синтезу найвиразніше проявився при формулюванні низки загальнотеоретичних положень, визначенні засад міжнародної та вітчизняної політики щодо забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, розробці пропозицій щодо змін до чинного законодавства (підрозділи 5.2, 5.3). Функціональний метод сприяв визначенню компетенції, функцій і повноважень суб’єктів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, планування та цільового програмування щодо даного напряму діяльності. На його основі зроблено висновок про те, що загальна ефективність стратегії (плану, програми) адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів має перевищувати простий сумарний ефект її окремих заходів (підрозділ 3.2, 5.1). За допомогою методу дедукції на основі знань про загальний стан і тенденції розвитку інститутів суспільства, держави та права були окреслені перспективні напрями удосконалення адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів (підрозділи 5.2, 5.3). Індуктивний метод дав змогу узагальнити та висвітлити системні недоліки адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів шляхом розкриття конкретних практичних проблем (підрозділи 5.1, 5.2, 5.3).
Широко використовувались і спеціальні методи наукових досліджень: формально-логічний – при побудові авторських дефініцій і класифікацій; логіко-семантичний – при розробці пропозицій щодо вдосконалення змісту положень законодавства, яким урегульовано забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів; історико-правовий – при дослідженні генезису забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів; порівняльно-правовий – при компаративному аналізі актів вітчизняного та зарубіжного законодавства, яким урегульовано забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів; логіко-юридичний – при виробленні практичних рекомендацій у сфері нормотворення та правозастосування; соціологічний – при проведенні анкетувань, інтерв’ювань та опитувань посадових осіб органів публічної адміністрації, що забезпечують особисту безпеку працівників правоохоронних органів; статистичний – при вивченні соціально-економічних наслідків деліктологічної ситуації у сфері забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
Емпіричну основу дослідження становлять: акти вітчизняного, міжнародного та зарубіжного законодавства; наукові публікації (монографії, підручники, посібники, статті); дисертації, автореферати дисертацій; матеріали правозастосовної, зокрема, юрисдикційної практики МВС України, служби безпеки України, Міністерства доходів і зборів України, прокуратури тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, яке вирішує науково-практичну проблему визначення адміністративно-правових засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів. У результаті дослідження сформульовано й обґрунтовано низку нових концептуальних положень, які мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
вперше:
– розроблено концептуальні засади адміністративно-правових засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів на державному рівні з внесенням конкретних пропозицій щодо змін і доповнень до діючого законодавства;
– викладено періодизацію становлення та розвитку інституту забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– виокремлено елементи механізму забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів: 1) нормативний, що складається з двох частин: а) нормативно-матеріальний; б) нормативно-процесуальний; 2) інституційний; 3) результативний;
– систематизовано правову основу, якою регламентовано адміністративно-правові засоби забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів: Конституція України, закони та міжнародні договори України, укази Президента України, постанови та розпорядження уряду, акти центральних органів виконавчої влади, а також акти місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, в яких відтворюються концептуальні засади забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, сформульовані в законах й інших правових актах загальнодержавної дії;
– доведено доцільність зосередження загальних повноважень щодо забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів у одному окремому органі публічної адміністрації;
– запропоновано ряд конкретних заходів з удосконалення адміністративно-правових заходів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, у тому числі й щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, а також підвищення ефективності проектної роботи;
– розроблено проект глави Закону України «Про поліцію», якою регламентовано забезпечення реалізації соціальних та матеріальних гарантій та особистої безпеки працівників поліції;
удосконалено:
– зміст категорій «безпека правоохоронних органів», «особиста безпека працівників правоохоронних органів», «механізм забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів», «адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів», «професіоналізм працівників правоохоронних органів», «державна політика по забезпеченню особистої безпеки працівників правоохоронних органів»;
– дефініції «правоохоронні органи», «безпека людини», «забезпечення безпеки», «елементи безпеки», «правоохоронна діяльність», «правовий статус суб’єкта адміністративно-правових відносин», «дисципліна працівників правоохоронних органів»;
– ознаки професіоналізму працівників правоохоронних органів;
– положення про необхідність упорядкування публічного управління забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів шляхом створення спеціального органу, першочерговим завданням якого виступатиме сприяння реалізації державної політики щодо забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів;
– наукову позицію щодо розвитку інституту юридичної відповідальності за порушення норм, якими урегульовано забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів, завдяки якій доведено доцільність правового забезпечення процесу узгодження складів правопорушень, на підставі яких вона виникає;
дістали подальшого розвитку:
– науковий підхід до онтологічного та гносеологічного розуміння категорій «безпека», «особиста безпека», «особиста безпека фізичної особи»;
– пропозиції щодо складу елементів правового статусу суб’єкта адміністративно-правових відносин, які розмежовано за видами суб’єктів правовідносин;
– наукові позиції щодо способів та засобів профілактики та зниження рівня небезпеки у правоохоронних органах;
– систематизація основних критеріїв професіоналізму та шляхи формування професійно-компетентних працівників правоохоронних органів.
Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та практичне значення, більшість сформульованих у ньому теоретичних положень, висновків і пропозицій використані у різних сферах діяльності, зокрема, у:
– науково-дослідницькій сфері – як система висновків для проведення подальших наукових досліджень особливостей забезпечення безпеки працівників правоохоронних органів України (акт впровадження в ДНДІ МВС України № 131 від 13 грудня 2012 р.);
– навчальному процесі – під час викладання як загальних дисциплін щодо публічної (адміністративної) діяльності правоохоронних органів, так і спеціальних навчальних теоретико-практичних курсів у сфері підготовки майбутніх мілітаризованих державних службовців: «Охорона праці в правоохоронних органах», «Особиста безпека правоохоронців», «Оперативно-розшукова діяльність», «Спеціальна фізична підготовка», «Вогнева підготовка», «Тактика поведінки із вогнепальною зброєю» (акт впровадження Національного університету державної податкової служби України № 03-28/09-12 від 12 вересня 2012 р.);
– правотворчому процесі – з метою удосконалення адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення громадського порядку та безпеки; для удосконалення системи діючого законодавства, що забезпечує соціальний та правовий захист працівників правоохоронних систем (довідка Комітету ВРУ № 04-12/11-989 від 15 квітня 2013 р.);
– правозастосовній діяльності – використання отриманих результатів дозволить удосконалити механізм правового регулювання організаційно-правових засобів забезпечення безпеки правоохоронців (акт впровадження в НСК «Олімпійський» № 02-11-12 від 21 листопада 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано самостійно, наукові ідеї та розробки, що належать співавторам Гусарову С.М., Жарову А.І., Зикун Н.І., Корнєєву Ю.В., Козак Л.С., Мартинюк А.В., Махинічу Ю.С., у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження використовувалися при підготовці лекцій, навчально-методичних розробок, проведенні різних видів занять з курсантами, студентами та слухачами курсів підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.
Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені в доповідях та виступах дисертанта, які отримали підтримку громадськості й опубліковані в матеріалах міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференцій, семінарів, засідань круглого столу тощо, зокрема: «Забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції» (м. Ірпінь, 2001 р.); «Мораль та культура спілкування – важливий фактор захисту особи працівника податкової міліції» (м. Київ, 2002 р.); «Забезпечення громадської та інформаційної безпеки – правовий аспект» (м. Полтава, 2005 р.); «Формування у курсантів правоохоронців політики безпеки та дій у стані необхідної оборони» (м. Ірпінь, 2008 р.); «Правове забезпечення соціального захисту в Україні в умовах Європейської інтеграції» (м. Ірпінь, 2010 р.); «Соціальна справедливість і гуманність як основні принципи соціальної захищеності особистості співробітника податкової міліції ДПС України в умовах глобальної кризи» (м. Ірпінь, 2010 р.); «Обмеження прав працівників міліції на свободу мирних зібрань та об’єднань в нормах конвенцій і національному законодавстві України» (м. Донецьк, 2010 р.); «Систематизація нормативно-правового забезпечення безпеки правоохоронних органів та особистої безпеки їх працівників» (м. Київ, 2012 р.); «Визначення правового статусу податкової міліції в системі правоохоронних органів України» (м. Київ, 2012 р.); «Особиста безпека працівників підрозділів податкової міліції в контексті Податкового кодексу України» (м. Київ, 2012 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано монографію, 23 наукові статті у фахових виданнях, 3 навчальних посібники, та 10 доповідей (виступів) в матеріалах наукових конференцій та круглих столів.
Структура та обсяг дисертації відповідає предмету, меті, завданням та методології дослідження теми. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, які містять 18 підрозділів, висновків до кожного підрозділу, загального висновку, 11 додатків (на 22 сторінках) та списку використаних джерел (395 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 475 сторінок, з них основного тексту 401 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проблеми професійної безпеки правоохоронних органів та особистої безпеки їх працівників, без сумніву, є складовою частиною національної безпеки. В умовах сучасного інформаційного розвитку людства виникає невідповідність між потребою суспільства в забезпеченні безпеки та фактичним її станом. Справа в тому, що стабільність у процесі функціонування суспільства, національна єдність та розвиток кожної особистості не можуть бути забезпечені без існування такого соціального інституту як «безпека». Відповідно до положень Конституції України та інших нормативних актів, пріоритет у вирішенні задач щодо забезпечення безпеки належить правоохоронним органам.
У висновках сформульовано найсуттєвіші результати комплексного дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо адміністративно-правових та практичних заходів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів. Отже, висновки за результатами дослідження полягають у наступному:
1. Підтверджена, покладена в основу дослідження гіпотеза, що безпеку з погляду онтологічної концепції можливо визначити як стан об'єкта, за якого йому не загрожує шкода, бо шкода – це втрати, збитки, іноді людські жертви, травмування тощо, що є наслідком фізичного або психологічного впливу. З точки зору гносеологічної концепції, безпеку можливо розглядати як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати небезпеки, яка має негативну властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти загрозу самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям, а ризики – імовірність того, що людина може зазнати негативного впливу чинників природного чи техногенного походження, що призведе до втрати життя чи здоров'я окремої людини або групи людей.
2. Запропоновано виділити п’ять етапів становлення та розвитку інституту забезпечення особистої безпеки працівників органів, які виконували правоохоронні функції: перший – феодальний період (до ХІІ століття); другий – середньовіччя (ХІІІ – ХVI століття); третій – петровська епоха (ХVІI – ХVІІІ століття); четвертий – новий час (ХVІІІ – ХІХ століття); п’ятий – новітній час ( ХХ – ХХІ століття).
3. Державна політика щодо забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів – це стратегія і тактика взаємовідносин держави в особі уповноважених органів з суб’єктами забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів з метою професійної захищеності працівника, у тому числі з розробкою і запровадженням ряду спеціальних заходів організаційно-правового, управлінського і матеріально-технічного характеру; підвищення рівня професійно-психологічної підготовленості працівника і наявністю у нього спеціальних знань та вмінь із забезпечення особистої безпеки при вирішенні професійних завдань, або у ситуаціях, пов'язаних із професійною діяльністю. В той же час, статус спеціального підрозділу правоохоронного органу (ДСБЕЗ, УБОЗ, УКР) не повинен надавати право абсолютно усім його працівникам зараховувати пільгову вислугу років та інші преференції, пов’язані з виконанням завдань оперативно-розшукового характеру.
4. Безпеку правоохоронних органів доцільно розглядати як стан організації діяльності правоохоронних органів, при якому досягається максимальна стабільність їх функціонування, ефективне виконання всіх покладених функцій, а також створення дієвих умов для подальшого вдосконалення діяльності, в тому числі за наявності об’єктивних та суб’єктивних факторів, що несуть відповідні загрози, а особисту безпеку працівників правоохоронних органів як систему організаційно-правових, фізичних, тактико-психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження життя та здоров’я працівника правоохоронних органів і підтримати високий рівень ефективності його професійних дій як у буденних, так і в екстремальних ситуаціях, що досягається за допомогою комплексу основних та допоміжних заходів, спрямованих на зниження рівня небезпечних факторів до реально можливого мінімуму.
5. Особиста безпека фізичної особи – це стан захищеності її життєдіяльності від безпосередніх загроз її життю, здоров'ю, а також особистій свободі. Видовим елементом даної категорії є особиста безпека працівників правоохоронних органів. Забезпечення безпеки працівників правоохоронних органів має передбачати оптимальну оцінку ризиків до найімовірніших загроз і оцінку можливих наслідків їх здійснення та відповідного реагування.
6. Механізм забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів охоплює собою комплекс взаємопов’язаних державно-правових засобів, спрямованих на досягнення особистої безпеки працівників правоохоронних органів застосуванням правових норм. Елементами зазначеного механізму є: 1) нормативний, що складається з двох частин: а) нормативно-матеріальний; б) нормативно-процесуальний; 2) інституційний; 3) результативний.
7. Небезпека і фактори ризику в професійній діяльності працівників правоохоронних органів зменшуються чи нейтралізуються органічною системою взаємозалежних і взаємообумовлених заходів організаційно-управлінського та нормативно-правового характеру. При цьому доведено, що поняття організаційно-управлінських заходів охоплює в якості елементів змісту також кадрове, матеріально-технічне, економічне, соціальне, психологічне та інше забезпечення безпеки діяльності працівників правоохоронних органів.
8. Професіоналізм працівників правоохоронних органів характеризується як здатність до ефективної самореалізації в практичній діяльності спеціальних професійних знань, обумовлених особистими якостями з наступними ознаками: 1) компетентність – знання справи, наявність необхідної професійної освіти, навичок у роботі, визнання і засвоєння передового досвіду, систематичне підвищення кваліфікації; 2) систематичне якісне виконання працівником різних операцій, прийняття рішень, стабільність службових відносин, відчуття стійкості службової діяльності, користі і якості виконуваної роботи; 3) регулярне отримання працівником правоохоронних органів достойної оплати за свою працю; 4) політична нейтральність державної служби; 5) відповідальність за невиконання чи неналежне виконання посадових обов’язків. До основних критеріїв професіоналізму працівників правоохоронних органів віднесено: наявність вищої освіти (бажано і магістерського ступеня з державного управління); компетентність (знання, уміння та навички) при виконанні посадових обов'язків; наявність практичного досвіду роботи; політичну нейтральність; дисциплінованість, відповідальність, наявність організаторських, управлінських здібностей; ініціативність, творчість; здатність та бажання кар’єрного зростання; чітке дотримання законодавства; соціальна захищеність, а також психологічні, моральні та етичні властивості.
9. Важливе значення надається дисципліні працівників правоохоронних органів як обов'язковому дотриманню службовцями законодавства України, посадового регламенту, правил внутрішнього службового розпорядку правоохоронного органу, заборон і обмежень, пов'язаних з правоохоронною діяльністю, вимог до службової поведінки, виконання посадових обов'язків, наказів і розпоряджень вищих керівників і безпосереднього керівництва.
10. Управління особовим складом правоохоронних органів це оптимальне кількісне та якісне формування особового складу та повне використання його можливостей у процесі професійної діяльності (політика відбору та прийому працівників, розвиток кар'єри, мотивація, звільнення, вихід на пенсію, лідерство у колективі, підготовка та перепідготовка працівників, управління конфліктами і т. ін.). Крім того, всебічне стимулювання працівників, створення сприятливих умов праці, розвиток у кожному працівникові партнерського ставлення сприяє об'єднанню їх навколо головної ідеї, з метою формування у колективі атмосфери дієздатності, взаємопідтримки та взаємодопомоги, спрямованої на спільну діяльність. Все це у своїй сукупності стає механізмом, що забезпечує розвиток правоохоронної системи в сучасних умовах розвитку суспільства.
11. На підставі аналізу негативних проявів та явищ, що впливають на безпечну діяльність правоохоронця, здійснено їх класифікаційний поділ на три групи. До першої віднесено фактори, пов’язані з особливостями правозахисних цілей, специфікою діяльності правоохоронних органів, умовами праці співробітників даних структур. Друга група є наслідком негативного впливу першої, пов’язана з емоційними переживаннями співробітника правоохоронних органів, ставленням працівників до служби, що повністю віддзеркалює продуктивність їх роботи. А до третьої віднесено негативний вплив корупційних посягань на особисту безпеку працівників правоохоронних органів у процесі виконання ними своїх професійних службових обов’язків.
12. Основними складовими, що спонукають до підвищення ефективності особистої безпеки працівників правоохоронних органів є їх соціальний, правовий, фізичний та психологічний захист. Незважаючи на велику кількість нормативно-правових актів, якими регламентовано матеріальне забезпечення, надання пільг, допомогу працівникам правоохоронних органів та членам їх сімей, необхідно вказати на їх декларативність та формальність у зв’язку із браком бюджетних коштів. Розробка нової процедури реалізації соціальних прав та гарантій працівників правоохоронних органів передбачає використання як економічних, так і правових засобів.
13. До заходів правового захисту працівників правоохоронних органів можна віднести: обов’язковість виконання законних вимог працівника; встановлення юридичної відповідальності за невиконання цього обов’язку; право працівників правоохоронних органів на застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї; встановлені в законодавстві межі відповідальності працівників за дії, здійснені при виконанні службових обов’язків, які об’єктивно спричинили шкоду життю, здоров’ю або майну інших осіб, або майну організацій; гарантії самостійності працівників системи правоохоронних органів України. Врахування особливостей адміністративно-правового регулювання щодо застосування засобів особистої безпеки працівників правоохоронних органів у здійсненні комплексу не тільки законодавчо передбачених заходів впливу, але й на рівні відомчих наказів, розпоряджень та планів заходів як оперативно-розшукового так і профілактичного змісту.
14. Доведено, що проблема ефективності адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів проявляється у: спрямуванні вектора діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів; якості засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів; взаємообумовленості засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів; зниженні престижу правоохоронних органів та авторитету працівників правоохоронних органів; відтоку висококваліфікованих, професійно підготовлених працівників правоохоронних органів; відсутність прагнення та бажання перспективних фахівців пов’язувати свою професійну діяльність з правоохоронною системою; низькій результативності нинішньої системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; відсутності дієво-кадрових управлінських механізмів допуску до правоохоронної діяльності; низькій виконавчій та службовій дисципліні працівників правоохоронних органів. Отже, ефективність адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів повинна як результат впливу організаційних та правових засобів, що проявляється у якісних наслідках особистої безпеки працівників правоохоронних органів.
15. З урахуванням світового досвіду незалежно від статусу правоохоронного органу, працівники якого мають право на припинювальні засоби, доцільно законодавчо визначити їх застосування на ступінь вище ніж загроза їх життю та здоров’ю з боку правопорушників.
16. На підставі позитивного світового досвіду підходів до вирішення проблем застосування засобів забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів доцільно сумісними зусиллями МВС України, СБУ, Міністерства доходів і зборів України та Генеральної прокуратури внести на розгляд Верховної ради України законопроект, норми якого забезпечували б надійних захист оперативних працівників при виконанні ними завдань під прикриттям.
17. Доведена необхідність прийняття Закону України «Про поліцію», у якому б було регламентовано забезпечення реалізації соціальних та матеріальних гарантій та особистої безпеки працівників поліції, відповідальність за невиконання норм, якими регламентовано забезпечення безпеки зазначених суб’єктів (проект зазначених глав наведений у Додатках до дисертації). Констатується доцільність абсолютного виконання законодавства, щодо недопущення участі працівників правоохоронних органів у діяльності партійних і інших організацій, у будь-якому вигляді, а також припинення практики зміни керівництва правоохоронних органів на усіх рівнях у разі зміни керівників центральних органів (додаток М).
Реалізація зазначених висновків і пропозицій мають сприяти удосконаленню адміністративно-правового забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України;
РРФСР – Російська радянська федеративна соціалістична республіка;
РНК – Рада народних комісарів;
НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ;
УРСР – Українська радянська соціалістична республіка;
ВУНК – Всеукраїнська надзвичайна комісія;
ЧОП – частина особливого призначення;
ВУЦВК – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет;
НКДБ – Народний комісаріат державної безпеки;
ОВС – органи внутрішніх справ;
ПРООН – програма розвитку Організації Об’єднаних Націй;
СБ України – Служба безпеки України;
ДМС України – Державна митна служба України;
ДПС України – Державна податкова служба України;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
КК України – Кримінальний кодекс України;
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України;
СНД – Співдружність Незалежних Держав;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
ЛКА – Landeskriminalant;
ОБСЄ – Організація безпеки та співробітництва в Європі;
УТК – відділ, який займається справами біженців, вигнанців, потерпілих від війни і справами культури;
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина;
США – Сполучені Штати Америки;
МРЕВ – міжрайонне реєстраційно-екзаменаційне відділення;
ДСА - Державна судова адміністрація;
УДО - Управління державної охорони;
ДДзВП - Державний Департамент з виконання покарань;
TEVOC - Програма тактичних дій у критичних ситуаціях на автотранспорті;
КМ України – Кабінет Міністрів України;
СВБ – служба внутрішньої безпеки;
УБЕЗ – Управління по боротьбі із економічною злочинністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авторгов А. М. Адміністративно-правовий статус державного виконавця : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / А. М. Авторгов. – Київ, 2008. – 24 с.
2. Агалабаєв М. И. Гносеологическая интерпритация понятия «безопасность» как общенаучной категории / М. И. Агалабаєв // Российский следователь. – 2009. – № 4. – С. 74–87.
3. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / [І. П. Голосніченко, В. І. Шакун, І. Г. Кириченко та ін.]. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
4. Адміністративна діяльність. Частина особлива: підручник / за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ «Еспада», 2000. – 368 с.
5. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упорядник В. П. Тимощук]. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
6. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. Т. О. Коломієць. – Вид. 2, змін. і доп. – К.: Істина, 2012. – 528 с.
7. Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції – К.: МП «Леся», 2008. – 376 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. / С. С. Алексеев. – Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 358 с.
9. Алексеев С. С. Право и наша жизнь / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1978. – 215 с.
10. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
11. Анатомия мировой философии. Т. 1, часть 1. – М., 1969. – С. 441.
12. Андрєєв Д. О. Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Андреєв Дмитро Олександрович; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2008. – 197 с.
13. Андросюк В. Коли ситуація екстремальна / В. Андросюк // Іменем Закону. – 1996. – № 44–45. – С. 38–42.
14. Антонов И. П. Полиция Германии: история и современность / И. П. Антонов. – М., 2000. – 144 с.
15. Астапенко П. Н. Конституционно-правовые основы деятельности полиции (милиции) стран Европейского Союза и Российской Федерации (сравнительноправовой анализ) : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : 12.00.02 / П. Н. Астапенко. – М., 2009. – 60 с.
16. Бакуменко В. П. Особенности отражения деятельности сотрудников органов внутренних дел в профессиональной этике / В. П. Бакуменко, С. А. Бублик // Милицейская этика и проблемы нравственного воспитания сотрудников органов внутренних дел / отв. ред. М. М. Ибрагимов. – К., 1991. – 216 с.
17. Бандурка А. М. Психология управления : учеб. пособие / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – X.: Титул, 2007. – 532 с.
18. Бандурка А. М. Юридическая психология / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
19. Бандурка О. М. Міліція і населення: Теорія і досвід партнерства: монографія / О. М. Бандурка, О. В. Джафарова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 199 с.
20. Бандурка О. М. Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією: підручник / О. М. Бандурка, В. О. Соболєв, В. І. Московець. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту. внутр. справ, 2003. – 352 с.
21. Бандурка О. М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: підручник / О. М. Бандурка, В. О. Соболєв. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
22. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: підручник / О. М. Бандурка. – X.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
23. Барко В. І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект): [монографія] / В. І. Барко. – К.: Ніка-Центр, 2002. – 296 с.
24. Барсов Ю. А. Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України / Ю. А. Барсов // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: МП «Леся», 2008. – С. 370–376.
25. Бахрах Д. Н. Административное право. Общая часть / Д. Н. Бахрах. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 301 с.
26. Баштанник В. Сутність і зміст правоохоронної діяльності в системі публічного управління [Електронний ресурс] / Баштанник В., Землюков Ю. // Інформаційний ресурс Національної бібліотеки ім. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/Dums/2012_2/12bvvspu.pdf
27. Безопасность жизнедеятельности: учебник / под ред. Е. А. Арустамова. – М. : Издательский дом «Дашков и К», 2001. – 678 с.
28. Бельков О. А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной безопасности / О. А. Бельков // Безопасность: информационный сборник. – 1994. – № 3 (19). – С. 91.
29. Бельский К. С. Право на личную безопасность / К. С. Бельский // Право и политика. – 2001. – № 7. – С. 99–105.
30. Бесчастний В. Моральна складова професіоналізму правоохоронців / В. Бесчастний, Г. Гребеньков // Віче. – 2012. – № 14. – С. 11.
31. Бідняжевська А. Ю. Забезпечення органами дізнання і досудового слідства конституційного права на недоторканість житла людини і громадянина в Україні / Бідняжевська А. Ю. // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – С. 249–252.
32. Білоус В. Т. Правовий, соціальний та фізичний захист працівників органів державної податкової служби України: навч. посібник / Білоус В. Т., Корнєєв Ю. В., Саприкіна Л. А., та ін. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С. 229.
33. Білоцький С. Д. Міжнародно-правові питання статусу, захисту та відповідальності миротворчого персоналу / Білоцький С. Д. // Європейські перспективи. – 2011. – № 1. – 456 с.
34. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення в Україні: навч. посіб. / М. Д. Бойко. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2006. – 356 с.
35. Бойчук М. Б. Правопорядок і безпека особистості у громадянському суспільстві / М. Б. Бойчук // Трибуна. – 2009. – № 9–10. – С. 36–39.
36. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 704 с. – (Серия «Библиотека словарей «ИНФРА-М»).
37. Бородавко Д. С. Заходи запобігання футбольному хуліганству під час проведення ЄВРО-2012 / Бородавко Д. С., Куловока Н. В. // Право та управління. – 2012. – № 1.– С. 89–102.
38. Босак Х. З. Професійна підготовка як різновид вдосконалення службової діяльності співробітників ОВС / Х. З. Босак // Наука і правоохорона. – 2011. – № 4. – С. 154–161.
39. Буданов А. В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел / А. В. Буданов. – М.: Академия МВД России, 1997. – 132 с.
40. Васенко В. К. Безпека життєдіяльності та її особливості у правоохоронних органах [Електронний ресурс] / Васенко В. К., Тереніна О. В.; Національна бібліотека ім. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2012_1/PB-1/PB-1_48.pdf
41. Василенко В. Л. Виховний потенціал керівника / В. Л. Василенко. – К.: Політвидав, 1988. – 214 с.
42. Василенко І. К. Актуальні проблеми правового забезпечення громадського порядку під час проведення Євро-2012 / І. К. Василенко // Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів Євро-2012. – 2009. – № 2. – С. 258.
43. Васильев В. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1991. – 418 с.
44. Васильєв А. І. Система національної безпеки Російської Федерації (конституційно-правовий аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук / А. І. Васильєв. – СПб., 1999. – С. 34.
45. Васьковська В. П. Право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В. П. Васьковська. – К., 2006. – 20 с.
46. Венедиктов С. В. Професійна мотивація як передумова стимулювання та підвищення активності в службово-трудових відносинах працівників ОВС / С. В. Венедиктов // Право і безпека : наук. журн. – 2004. – № 3. – С. 103–105.
47. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Видавничий дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
48. Висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) № 380/2006 на проект Закону України про внесення змін до Конституції стосовно прокуратури від 17 жовтня 2006 року // Прокуратура України: законодавство, рішення Конституц. Суду України, накази та ін. організаційно-розпоряд. док. Ген. прокурора України / за заг. ред. О. І. Медведька; керівн. проекту С. М. Винокуров; упоряд. Г. М. Титарчук, Є. П. Бурдоль, І. С. Зарубинська, Н. М. Пастушенко, Ю. І. Цимбал; Ген. прокуратура України. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – С. 253–263.
49. Власть Советов: журнал. – 1922. – № 1–2. – С. 49.
50. Возник М. В. Організаційно-правові засади управління органами внутрішніх справ при забезпеченні масових заходів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Михайло Володимирович Возник. – К., 2010. – 20 с.
51. Волков К. Д. Украинский опыт реформирования прокуратуры на современном этапе: проблемы и перспективы / К. Д. Волков // Теория и практика совершенствования законодательства и правоприменения: традиции и новации: материалы междунар. науч. конф. студентов, магистрантов и аспирантов (Минск, 30–31 окт. 2009 г.) / редкол. : Г. А. Шумак (отв. ред.) [и др.]. – Минск : БГУ, 2010. – С. 199–200.
52. Волошин Г. Г. Вдосконалення законодавства про соціально-правовий захист працівників міліції – нагальна потреба часу / Г. Г. Волошин, С. Д. Порощук // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 113–116.
53. Всеобщая декларация прав человека: Принята Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 г. // Международная защита прав человека. Документы и комментарии / составитель канд. юрид. наук Буроменский М. В. – Х.: ООО «Синтекс ЛТД», 1998. – С. 8–15.
54. Гавриленко І. Жінки-поліцейські: «за» і «проти» / І. Гавриленко // Міліція України. – 1998. – № 3. – С. 8–9.
55. Галай А. О. Дотримання прав людини в забезпеченні громадської безпеки під час Євро-2012 [Електронний ресурс] / А. О. Галай. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvknuvs/2011_4/galai.htm
56. Гальченко В. Сучасні проблеми захисту прав людини в Україні / В. Гальченко // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. – К.: УАДУ, 2002. – Вип. 1. – С. 301–311.
57. Гарасимів Т. З. Принципи права соціального забезпечення України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Т. З. Гарасимів. – К., 2002. – 16 с.
58. Гаращук В. М. Контроль і нагляд у державному управлінні: монографія / В. М. Гаращук. – X.: Фоліо, 2002. – 176 с.
59. Гвоздецький В. Сучасні проблеми оцінювання ефективності діяльності міліції / В. Гвоздецький // Вісн. Акад. упр. МВС. – 2006. – № 1. – С. 6–14.
60. Гегель Г. В. Введение к «Философии права» // Г. В. Гегель. Собрание сочинений. – М.: Юрид. лит., 1963. – Т. 7. – С. 30–33.
61. Герасимов А. П. Местное самоуправление и местная полиция во Франции / А. П. Герасимов. – М., 2000. – 125 с.
62. Гиленеев В. В. Федеральное бюро расследований США. Ч. 3. – М.: Изд. ВНИИ МВД СССР, 1981. – 361 с.
63. ГИЦ МВД СССР. Зарубежный опыт патрульной службы // Обзорная информация. – М., 1989. – Вып. 22. – С. 24–28.
64. Гладкова Є. О. Питання запобігання злочинам проти працівників ОВС / Є. О. Гладкова // Форум права. – 2012. – № 2. – С. 113 –119.
65. Годяк А. І. Значення професіоналізму працівників органів внутрішніх справ у забезпеченні законності та дисципліни / А. І. Годяк // Митна справа. – 2012. – № 1(79). – 2 книга. – С. 461–466.
66. Головатий С. Демократія в Україні ще тільки зароджується / С. Головатий // Український часопис прав людини. – 1995. – № 1. – С. 10–14.
67. Головін А. П. Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Анатолій Павлович Головін. – К., 2004. – 20 с.
68. Головкин Н. В. Опыт финских коллег / Н. В. Головкин // Вестник МВД России. – 1995. – № 2. – С. 130–131.
69. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / І. П. Голосніченко. – К.: МАУП, 1998. – 52 с.
70. Голочевський Р. П. Система джерел права: поняття, види, структура / Р. П. Голочевський // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С. 160–164.
71. Государственное право Германии: в 2 т. – Т. 2. – М. : ИГП РАН, 1994. – 462 с.
72. Гречанюк С. К. Взаємодія Державної кримінально-виконавчої служби України з публічними інституціями: [монографія] / С. К. Гречанюк. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. – 400 с.
73. Григорьев А. В. Работа с персоналом в правоохранительных органах США / Григорьев А. В., Мороз В. Н., Пузанов Ю. П. и др. – М., 1996.
74. Гришин А. И. Криминальная полиция зарубежных стран : учебное пособие / А. И. Гришин, В. Л. Ильиных. – Саратов: СВШ МВД РФ, 1994. – 148 с.
75. Губанов А. В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и деятельности / А. В. Губанов. – М., 1990. – 63 с.
76. Губанов А. В. Полиция зарубежных государств: основные черты организации и деятельности / А. В. Губанов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. – 101 с.
77. Губанов А. В. Полиция государств Западной Европы / А. В. Губанов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1990. – 991 с.
78. Гуляев А. Н. Развитие органов внутренних дел в СССР в 1953–1991 гг. (на материалах Курской области): автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. истор. наук / А. Н. Гуляев. – Курск, 2006. – 24 с.
79. Гумин А. М. Профессионализм как основа авторитета работников милиции / А. М. Гумин // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 8. – С. 259–262.
80. Гуславський В. С. Співробітництво у правоохоронній сфері: Україна та Співдружність Незалежних Держав: [монографія] / За загальною редакцією О. М. Бандурки. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – 364 с.
81. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. И. Даль. – Т. 1. – М.: Русский язык, 1981.
82. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
83. Дехтярев И. Л. О культуре и стиле работы начальствующего состава органов внутренних дел / И. Л. Дехтярев. – К., 1972. – 187 с.
84. Дженніс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / М. Дженніс. – К.: АртЕк, 1997. – 583 с.
85. Дубенко О. І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки особи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Олександр Іванович Дубенко. – Ірпінь, 2009. – 20 с.
86. Дубина Н. А. Забезпечення дисципліни та законності в ОВС України / Н. А. Дубина // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 249–254.
87. Дугин А. Н. Полиция и милиция России (очерк истории) / А. Н. Дугин, А. Я. Малыгин. – М.: ВЮЗШ, 1993. – 318 с.
88. Дырда С. Г. Организация работы с руководящими кадрами органов внутренних дел: учебное пособие / С. Г. Дырда. – Минск, 1993. – 98 с.
89. Елистратов А. И. Административное право / А. И. Елистратов. – М.: Типография И. Д. Сытина, 1911. – 87 с.
90. Еремин В. Н. Полиция Японии: учебное пособие / В. Н. Еремин. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 126 с.
91. Євдокімова О. О. Психологічні детермінанти успішності професійної діяльності працівників правоохоронних органів / О. О. Эвдокімова // Право і безпека. – 2012. – № 1(43). – С. 217–221.
92. Європейська Конвенція «Про належну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів» : ратифікована ВРУ 15.11.2011.
93. Європейська соціальна хартія (переглянута 3 травня 1996 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
94. Єрмоленко Д. О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень / Єрмоленко Д. О. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 158 с.
95. Жадан С. В. Організаційно-правові засади управління державним соціальним страхуванням : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Сергій Вікторович Жадан. – К., – 2008. – 20 с.
96. Жаліло Я. А. Економічна безпека України: проблеми та перспективи / Я. А. Жаліло // Стратегічна панорама: матеріали «круглого столу». – 1998. – № 1–2. – С. 91–98.
97. Женщины в полиции США. ГИЦ МВД России // Профессионал. – 2000. – № 8 – С. 41–43.
98. Загальна теорія держави і права / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
99. Зайчук О. В. Поняття, зміст, сутність та види систематизації законодавства / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2003. – № 14. – С. 8–13.
100. Западнюк О. Б. Окремі аспекти організаційного забезпечення безпеки та правопорядку міжнародних масових спортивних заходів (на прикладі УЄФА/ЄВРО 2008-2012) / О. Б. Западнюк. – К.: Митна справа. – 2012. – № 1(79).– С. 249–254.
101. Заросило В О. Адміністративно-правовий механізм забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях: монографія / В. О. Заросило. – Черкаси, 2009. – 413 с.
102. Застело О. О. Психологія безпеки людини : наук. посібник / О. О. Застело. – К., 2000. – 384 с.
103. Застосування Європейської конвенції з прав людини та практики суду в діяльності ОВС України. – К.: Цифра, 2008. – 324 с.
104. Звіт про Розвиток Людини за 1994 р., підготовлений у рамках програми ПРООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// hdr.undp.org/en/reports/global/hdr 1994/chapters/.
105. Зозуля І. В. Теорія і практика реформування системи МВС України: [монографія] / І. В. Зозуля. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 480 с.
106. Исторический очерк образования и развития полицейских учреждений в России. – СПб., 1913. – 112 с.
107. История полиции России. Краткий исторический очерк и основные документы: учебное пособие. – М.: Изд-во «Щит-М», 1999. – 200 с.
108. Ільницький М. С. Адміністративно-правове регулювання фінансового забезпечення та матеріально-технічного постачання органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Михайло Степанович Ільницький. – Ірпінь, 2009. – 19 с.
109. Ільницький М. С. Організація фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ України / М. С. Ільницький // Форум права. – 2009. – № 1. – C. 222–229.
110. Історія органів внутрішніх справ: навчальні матеріали до спецкурсу. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2003. – 236 с.
111. Кармин A. C. Культурология / A. C. Кармин. – СПб.: Лань, 2011. – 832 с.
112. Карпов Н. Н. К вопросу о государственной политике предупреждения правонарушений / Н. Н. Карпов // Политика и право. – 2001. – № 11. – С. 93–97.
113. Картунов О. Жодний тип суспільства не має імунітету від етнічних домагань / Картунов О., Кремень В., Маруховська О. // Віче. – 1998. – № 5. – С. 3–13.
114. Катеринчук І. П. Організаційно-правові засади співробітництва України та Європейського союзу в правоохоронній сфері: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Іван Петрович Катеринчук. – К., 2010. – 19 с.
115. Кин Е. В. Профессиональная деформация сотрудника ОВД, пути и средства её профилактики и устранения / Е. В. Кин // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 8. – С. 164–166.
116. Киричук И. Б. Организация деятельности органов внутренних дел как предмет правового регулирования: (вопросы теории) : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / И. Б. Киричук. – М.: Академія МВД СССР, 1991. – 19 с.
117. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения / Е. А. Климов. – Ростов Н/Д: МарТ, 1996. – 688 с.
118. Клюєв О. М. Щодо професіоналізму працівників ОВС України / О. М. Клюєв // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 399–403.
119. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
120. Кодекс законів про працю України (з постатейними матеріалами) / за ред. В. М. Вакуленко, О. П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.
121. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – (З наступними змінами).
122. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка, принят Генеральной Ассамблеей ООН 17 декабря 1979 г. // Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Тридцать четвертая сессия. – Дополнение № 46 (А/34/46). – С. 238–240 // «СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы». – М.: Международные отношения, 1989.
123. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст. 1122. – (З наступними змінами).
124. Колонтаевская И. Ф. Подготовка сотрудников правоохранительных органов США [Электронный ресурс] / И. Ф. Колонтаевская, Г. Н. Цепкое. – Режим доступа: http://www.pravo/vuzlib.net/ book_z574_page_19.html/].
125. Колпаков В. К. Законність та дисципліна в умовах реформування ОВС України / В. К. Колпаков // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 80–83.
126. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С. А. Комаров. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
127. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис. ... докт. юрид. наук. / Комзюк А. Т. – Харків, 2002. – 363 с.
128. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: [монографія] / А. Т. Комзюк. – Харків, 2008. – 380 с.
129. Конвенція про захист прав і основних свобод людини: від 4 листопада 1950 р. // Права людини: збірник документів / укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 58–76.
130. Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р. // Международная защита прав человека. Документы и комментарии / составитель канд. юрид. наук Буроменский М. В. – Х.: ООО «Синтекс ЛТД», 1998. – С. 171–186.
131. Конституционное право: учебник / за ред. А. Е. Козлова. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 464 с.
132. Конституция Российской Социалистической Федеративной