АДМІНІСТРАТИВНО-ПРИМУСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ДАІ

brief description

ЗМІСТ
Вступ .........................................................................................................................................4
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи адміністративно-примусової діяльності
підрозділів ДАІ МВС України
1.1.Організаційна структура Державної автомобільної інспекції МВС України та основні її повноваження ...................................................................................................... 15
1.2. Поняття та особливості адміністративно-примусової діяльності підрозділів
ДАІ ...........................................................................................................................................42
1.3. Зарубіжний досвід застосування адміністративних засобів підвищення
безпеки дорожнього руху ......................................................................................................58
РОЗДІЛ ІІ. Адміністративно-запобіжні заходи та заходи
адміністративного припинення, що застосовуються підрозділами ДАІ
2.1. Значення та види адміністративно-запобіжних заходів ..............................................82
2.2. Значення та види адміністративного припинення .......................................................94
2.3. Правові основи та компетенція ДАІ по застосуванню адміністративно-
-запобіжних заходів та заходів припинення ......................................................................133
РОЗДІЛ ІІІ. Діяльність підрозділів ДАІ по притягненню до відповідальності
за порушення правил, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні
3.1.Поняття та особливості провадження у справах про адміністративні
правопорушення ...................................................................................................................142
3.2.Складання протоколу про порушення правил, що підлягають під юрисдикцію
ДАІ .........................................................................................................................................155
3.3. Оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне
правопорушення ...................................................................................................................158
3.4. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень............................166

Висновки ..............................................................................................................................172
Список використаних джерел ..........................................................................................180
Додатки .................................................................................................................................201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історія Державтоінспекції тісно пов’язана із соціально-економічним перетворенням нашого суспільства, автомобілізацією країни, а також реформами, що відбуваються в Україні. Функції, що виконуються цією службою, відшліфовувалися роками, вони вимагають особливого вивчення й осмислення. Особливе значення при виконанні цих функцій належить формуванню принципово нових механізмів застосування адміністративно-правових засобів. Ефективність правоохоронної діяльності державних органів, зокрема міліції, в тому числі Державтоінспекції значною мірою залежить від якості адміністративного законодавства, яке на сьогодні сприяє зміцненню громадського порядку – одного з найважливіших факторів розвитку демократичних засад життєдіяльності українського народу, будівництва молодої незалежної держави, утвердження принципу соціальної справедливості, охорони прав і свобод громадян, закріплених Конституцією України, за якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю 1.
Виходячи з необхідності зміцнення законності, дисципліни, все більшого значення набуває діяльність державних органів з розгляду окремих справ, пов’язаних із правовими конфліктами. У кожному такому випадку розглядається конкретна справа про адміністративне правопорушення, захищаються порушені інтереси, виноситься рішення про застосування мір відповідальності стосовно винних осіб. У юридичній науці цей спеціальний вид правової діяльності дістав назву адміністративно-юрисдикційної. Саме ця діяльність, як частина адміністративно-примусової, посідає значне місце в загальній правоохоронній діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності виконує триєдине завдання – запобігання правопорушенням, їх припинення та покарання винних у їх вчиненні.

Виконуючи адміністративно-примусову діяльність, Державтоінспекція наділена державними юрисдикційними повноваженнями розпорядчого характеру, некваліфіковане використання яких може привести до конфліктних ситуацій, оскільки адміністративно-примусова діяльність виступає основною ланкою правоохоронної, то ще одним із її завдань є розв’язання правового конфлікту.
Проблема адміністративно-примусової діяльності у сфері безпеки дорожнього руху постійно привертає до себе увагу не тільки законодавця, а й учасників дорожнього руху. Аналіз застосування адміністративного законодавства у підрозділах Департаменту Державтоінспекції МВС України м. Києва та Київської області свідчить, що кількість розглянутих адміністративних справ не зменшується. Щорічно в провадженні підрозділів ДАІ знаходиться не менше 5 млн. адміністративних справ. Сьогодні в Україні нараховується близько 8,6 млн. транспортних засобів. На 1000 громадян України припадає понад 200 автомобілів і тенденція зростання продовжуватиметься до насиченості 300-400. Щорічно в Україну ввозиться 150 тис. автомобілів. У цих умовах підвищується значення використання правоохоронними органами різноманітних адміністративно-правових засобів з метою забезпечення виконання загально-обов’язкових правил, які діють в цій сфері, попередження і припинення їх порушень.В сучасних умовах робота підрозділів ДАІ спрямована на гуманізацію взаємовідносин із учасниками дорожнього руху, на захист їх інтересів, підтримку та надання допомоги населенню. Від правильного застосування норм адміністративного законодавства залежить дорожньо-транспортна дисципліна на автомагістралях держави, яка на сьогодні залишається складною. Масштаби дорожньо-транспортного травматизму в Україні значно перевищує аналогічні показники у більшості країн світу. Ймовірність потрапити в дорожньо-транспортну пригоду зі смертельним наслідком у нашій державі більш ніж у п’ять разів вища, ніж у західноєвропейських країнах. За останні п’ять років в Україні зареєстровано 173,2 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло майже 28 тис. осіб. 160,с.3-5.

Однак, незважаючи на вжиті заходи, реальний на сьогодні стан безпеки дорожнього руху та боротьби зі злочинністю залишається складним. Україна безперервно втрачає своїх громадян та матеріальні ресурси. Кожні 18 хв. трапляється дорожньо-транспортна пригода. Майже кожні 2 години гине людина. Щодня 10 дітей отримують травми на дорогах. В середньому за добу в дорожньо-транспортних пригодах гинуть 182 особи. У зв’язку з цим, значно підвищується значення використання міліцією різноманітних адміністративно-правових засобів. З метою забезпечення виконання загальнообов’язкових правил, які діють в цій сфері, важливим є попередження і припинення їх порушень.Тому створення відповідної правової бази, вдосконалення законодавства, яке регулює їх діяльність, має першочергове значення для поліпшення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ і сприятиме зменшенню таких негативних тенденцій як зростання дорожньо-транспортного травматизму. Більш глибоке дослідження проблем, використання міліцією адміністративного примусу з метою забезпечення безпеки дорожнього руху набуває особливого змісту і актуальності. Серед усіх державних органів, які мають повноваження щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, Державна автомобільна інспекція МВС України (далі - ДАІ) посідає особливе місце у зв'язку з тим, що чинне законодавство покладає на неї найширший обсяг повноважень у цій сфері. Дослідженню особливостей правовідносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху присвячене значне коло науково-теоретичних розробок, особливо за останні роки. У них висвітлено проблеми використання міліцією адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки дорожнього руху (В.Єгупенко [128, В.Новіков 166, О.Салманова [177]), адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів у сфері дорожнього руху (В.Развадовський [173]), проблеми державного управління безпекою дорожнього руху та діяльність ДАІ як суб'єкта державного управління (С.Гусаров [111]), державне управління дорожнім рухом (В.Грошевий [113]), організаційно-правові питання профілактики (Домашенко О.В. 120), значення безпеки людини як базової
та провідної ідеї, що повинна спрямовувати формування правової свідомості громадян у галузі дорожнього руху (О.Міленін [161,с.153]), історія розвитку ДАІ (Я.Хом'яка 183, с.9-10 . Досліджено широке коло питань щодо поняття адміністративно - правового статуcу ДАІ МВС України (Подоляка А.М. 167).
В цілому державна система забезпечення безпеки дорожнього руху була розглянута у дослідженнях В.Майорова 159, Б.Россинського 174, окремі напрямки її функціонування дослідили – І.Веремеєнко, Р.Денисов, В.Жульов, В.Лук'янов, Ю.Тунік 109, 119, 131, 157, 181.
Практичне використання адміністративного примусу і діяльності органів внутрішніх справ з охорони громадського стану та боротьби зі злочинністю, його співвідношення з інститутом виконання професійного обов’язку завжди привертали увагу науковців. Проблеми і методи практичного використання та удосконалення заходів адміністративного примусу привертали увагу багатьох вчених- адміністративістів. Властивостям окремих адміністративно-примусових заходів присвячено низку монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей, науково-практичних коментарів до законодавства , зокрема: В.Б. Авер’янова, Г.Т. Агеєнка, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, О.К. Безсмертного, А.С. Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, Є.В. Герасименка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, В.Л. Зеленька, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, М.Я. Маслєннікова, О.Л. Міленіна, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, Ю.С. Рябова, Н.Г. Сащіва, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.С. Студенікіної, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.Я. Якуби та інших, в яких проведені дослідження широкого кола питань щодо поняття та змісту адміністративного примусу, його особливостей та системи, узагальнюється практика використання адміністративно-примусових заходів, висловлюються рекомендації щодо удосконалення правового регулювання їх застосування. В них розкриті основи адміністративно-примусових заходів з

урахуванням положень Конституції України, чинного законодавства і підзаконних актів Президента та уряду України, висвітлюються загальні питання адміністративного примусу, переважно адміністративної відповідальності.
Однак визначення взагалі сутності і призначення адміністративного примусу в сучасних умовах в Україні, враховуючи координаційні, економічні, соціальні, політичні зміни у державі, активізації участі в адміністративно-правових відносинах юридичних осіб, модернізацію адміністративного законодавства та виділення в самостійні галузі митного, податкового права та обґрунтування доцільності відокремлення адміністративно-деліктного права в самостійну галузь, а з ним і адміністративних стягнень як різновиду заходів адміністративного примусу розглянуті лише побіжно.
Це й обумовлює нагальну потребу усунення такого недоліку на теоретичному рівні з подальшим внесенням відповідних змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства України.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з основними напрямками наукових досліджень, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 р.р. затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000; Державною програмою забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 56-р, указів і розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, наказів і директив МВС України, пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень та комплексного наукового проекту “Відповідальність за податкові правопорушення” ( державна реєстрація № 0102000477) Національної академії ДПС України і відповідає основним завданням та напрямкам Концепції адміністративної реформи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, що на основі докорінного оновлення чинного законодавства України,

аналізу наукових досліджень визначити цілеспрямований характер застосування адміністративного примусу, його впливу на свідомість і поведінку людей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов’язків, розвитку суспільства у рамках закону, забезпечення правопорядку і законності. Виходячи із поставленої мети в дисертаційному дослідженні вирішено наступні задачі:
- визначено зміст, особливості та види адміністративного примусу, потребу його застосування у нерозривному зв’язку з системою засобів по забезпеченню безпеки дорожнього руху;
- визначено контрольно-наглядову діяльність Департаменту ДАІ України, форми і методи її реалізації;
- характеризується профілактична діяльність міліції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначається система адміністративно-запобіжних заходів забезпечення безпеки дорожнього руху;
- на основі застосування органами внутрішніх справ адміністративного примусу визначено загальнообов’язкові правила забезпечення безпеки дорожнього руху;
- дана характеристика управлінських рішень, які приймаються при розгляді справ про порушення правил, що підпадають під юрисдикцію ДАІ;
- визначення основного кола підстав щодо застосування адміністративного примусу, визначення основних напрямків поліпшення практики застосування органами внутрішніх справ адміністративних стягнень за порушення існуючих норм та правил у сфері безпеки дорожнього руху;
- удосконалення організаційно-управлінської сфери діяльності Департаменту ДАІ, направленої на забезпечення безпеки дорожнього руху та прав його учасників.
Методологічні і методичні основи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, сукупність

прийомів та методів адміністративної діяльності державних органів, органів внутрішніх справ по провадженню дій та засобів, які повторюються і ведуть до вирішення завдань по охороні громадського порядку та громадської безпеки.
Дослідження змісту взаємовідносин людини і держави в системі заходів правового і не правового характеру, що полягає у застосуванні виховних, роз’яснювальних і заохочувальних заходів з метою формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання вимог законів та інших правових актів 91. Головними науковими методами дослідження обрані статистичні дані аналізу і синтезу системи загальнообов’язкових правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Порівняльно-правовий метод використовується у дослідженні дії нових адміністративно-правових актів, при застосуванні стягнень, стану безпеки дорожнього руху на території України.
Компаративний метод та документальний аналіз застосовувались для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення адміністративної діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У процесі виконання дисертаційної роботи використано результати наукових досліджень кола питань щодо застосування адміністративного примусу в підрозділах органів внутрішніх справ. Тривале спілкування з усіма підрозділами органів внутрішніх справ, особистий досвід практичної роботи в службі ДАІ стали основою для написання цієї роботи.
У науковому дослідженні надано поради та рекомендації стосовно змін та доповнень до норм права, що діють при застосуванні адміністративного примусу.
Емпіричну базу дослідження склали матеріали про застосування адміністративно-примусових заходів в підрозділах Департаменту ДАІ МВС України за

останні 10 років, а також особиста участь здобувача у діяльності щодо їх застосування, узагальнення практики застосування адміністративного законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, які відображені в періодичних публікаціях, статистичні матеріали про діяльність органів внутрішніх справ, зокрема Департаменту Державтоінспекції України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам застосування державними органами адміністративно-примусових засобів з метою забезпечення безпеки дорожнього руху. Останнім часом питанням діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері були присвячені праці, в яких висвітлено лише окремі адміністративно-правові засоби 177, с.167-169 або розглядались питання загально-управлінської діяльності ДАІ 111. Викладені в даній роботі теоретичні аспекти адміністративно-примусових засобів, що застосовуються органами внутрішніх справ, поширені і не знімають питання про розумно допустимі межі їх використання, як засобу впливу щодо осіб, які не дотримуються правових норм.
В дослідженні сформульовані нові наукові положення та висновки, які ілюструються прикладами, що використовуються як нововведення в діяльності правоохоронних органів та пропонуються здобувачем особисто. Основні з них такі:
- нормативна та процесуальна регламентація застосування адміністративного примусу, зовнішні форми його прояву, доктринальне підґрунтя тощо;
- зміна обсягів та пріоритетів його застосування в залежності від специфіки соціально-економічних, політичних процесів перетворення нашого суспільства;
- визначена сукупність адміністративно-примусових засобів, обґрунтована необхідність розширення їх застосування у системі засобів щодо безпеки дорожнього руху;
- здійснено науковий аналіз системи адміністративно-запобіжних заходів , що застосовуються органами внутрішніх справ;

- визначено коло повноважень органів внутрішніх справ щодо застосування адміністративно-примусових заходів;
- обґрунтовано застосування практичних заходів Департаменту ДАІ України щодо розвитку та впровадження новітніх технологій і технічних засобів у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;
- проаналізовано ефективність застосування судами та Держаавтоінспекцією адміністративних стягнень за порушення норм і правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- обґрунтовується необхідність прийняття змін до проекту Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”;
- у новому аспекті сформульовано пропозиції щодо подальшої гуманізації взаємовідношсин працівників ДАІ з учасниками дорожнього руху, внесені пропозиції щодо удосконалення ряду адміністративно-правових норм, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- проаналізовано зарубіжний досвід застосування адміністративних засобів підвищення безпеки дорожнього руху, передовий досвід, який дав позитивні результати щодо припинення аварійності на автомобільному транспорті, запропоновано для впровадження в нашій країні.
Новизна одержаних результатів визначається тим, що дістали подальшого розвитку окремі види адміністративного примусу, розширено наукову класифікацію складів адміністративних проступків, припинення яких позитивно впливає на стан дорожньо-транспортного травматизму.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є певним внеском до розширення теорії та практики застосування адміністративного примусу в діяльності органів внутрішніх справ. Воно придатне для використання в практичній діяльності органів внутрішніх справ та інших суб’єктів виконавчої влади, учасників дорожнього руху та можуть бути використані для подальшого

розв’язання проблем безпеки дорожнього руху. В результаті дослідження здобувачем сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема КУпАП, правозастосування яких дозволить поліпшити практичну діяльність ДАІ в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За результатом дослідження підготовлені матеріали про необхідність внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативних актів, які надіслано до Департаменту ДАІ України. Результати дослідження використовуються також в навчальному процесі Національної академії державної податкової служби України,
при підготовці навчально-методичних розробок підготовлених за участю дисертанта.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації.
Дисертаційне дослідження виконано самостійно з використанням основних досягнень науки адміністративного права. Всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі особистих досліджень. Поради та рекомендації стосовно практичного застосування адміністративного примусу придатні для використання в нормотворчій діяльності, в процесі організаційно-правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ та інших суб’єктів виконавчої влади щодо застосування адміністративного примусу. Деякі теоретичні аспекти, викладені в роботі, ілюструються прикладами, що використовуються постійно в практичній діяльності правоохоронних органів, деякі пропонуються за пропозиціями досвідчених працівників підрозділів служби ДАІ на основі передових методів і досягнення позитивних результатів в їх роботі. Окремі положення дисертації доцільно використовувати у навчальному процесі у викладанні курсу “Автомобільна підготовка” (Акт впровадження .№ 2905/01-12 від 10.09.2004р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на науково-практичних конференціях: міжвузівська науково-практична конференція “Шляхи удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки дорожнього руху та прав його учасників”, Донецький інститут внутрішніх справ МВС України (1листопада 2002р.); міжвузівська науково-практична конференція “Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби України” (м. Ірпінь, 19-20 грудня 2002р., ІІ регіональна науково-методична конференція “Фізичне виховання – здоров’я студентів”, (січень 2003р., м. Донецьк); міжвузівська наукова конференція “Проблеми розвитку бюджетної та податкової систем і їх правове забезпечення”. (Лютий.-2002р., м.Ірпінь); науково-практична конференція “Психолого-педагогічні культурно-моральні та етичні технології безпеки професійної діяльності працівників податкової служби та інших правоохоронних органів”, присвячена 5-ій річниці створення факультету податкової міліції. (м. Ірпінь, 29 травня 2002р.).
Публікації. Результати дисертації опубліковано у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дане дисертаційне дослідження виконано на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором визначається взаємозв'язок і взаємозалежність між трьома основними чинниками, котрі впливають на підвищення безпеки дорожнього руху:
1) законодавчим регулюванням поведінки учасників дорожнього руху;
2) здійсненням адміністративно-примусових заходів, які впливають на зміцнення громадського порядку і законності;
3) застосуванням санкцій за порушення в сфері дорожнього руху.
У новому аспекті сформульовано пропозиції щодо подальшої гуманізації взаємовідношень працівників ДАІ з учасниками дорожнього руху, внесені пропозиції щодо удосконалення ряду адміністративно-правових норм, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; [107]
На підставі проведеного дослідження сформульовані такі теоретичні та практичні рекомендації:
1. Реформа адміністративного законодавства має велике значення і для удосконалення правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Тому необхідно визначити основні напрямки роботи в зазначеній сфері, що дозволили б поліпшити стан справ вже найближчим часом. Основних таких напрямків, на думку дисертанта, можна виділити два. Перший – це розробка і прийняття нових нормативних актів, у яких більш детально і чітко були б закріплені повноваження міліції щодо застосування заходів адміністративного примусу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Другий напрямок – вирішення цієї проблеми полягає у наданні населенню та фахівцям необхідної інформації з питань безпеки дорожнього руху, робота в освітній та соціальній сфері, проведення широкомасштабних агітаційних (рекламних) компаній, дослідницька робота, аналіз дорожньо-транспортних пригод, адміністративного та іншого впливу

на учасників руху тощо.
2. Передача повноважень щодо розгляду більшості справ про порушення Правил дорожнього руху судам певною мірою ускладнила проведення працівниками міліції обліку і контролю кількості порушень Правил дорожнього руху, які вчинені кожним конкретним водієм, і, відповідно, їх профілактику (наприклад, якщо порушення правил дорожнього руху вчинено на території іншої області, матеріал надсилається в суд, а “місцевій” Державтоінспекції нічого не відомо про вчинення даного проступку). На думку дисертанта, необхідно законодавчо закріпити обов’язок судів давати щомісячну інформацію у відділи адміністративної практики Державної автоінспекції про результати розгляду справ про порушення в сфері безпеки дорожнього руху.
На сьогодні в Україні відсутній загальнодержавний автоматичний банк даних, який би дозволив здійснювати реєстрацію та облік фактів порушення адміністративного законодавства, а також чіткий механізм контролю за сплатою порушниками штрафів, тому забезпечити невідворотність покарання та добровільну сплату штрафу має виконання Закону України ”Про примусове виконання постанови про стягнення штрафу” від 21 квітня 1999р. відділом Державної виконавчої служби та вилучення посвідчень водія за грубі порушення правил дорожнього руху, за які передбачено позбавлення прав і передачі їх до суду. Державтоінспекція сприятиме роботі судів, виконавчим органам по постановах щодо накладення стягнень. Надання щомісячної інформації названими органами ДАІ сприятиме підвищенню ефективності цієї роботи.
3. Незважаючи на певні напрацювання і досягнення в профілактиці припинення порушень правил дорожнього руху і притягненні винних до адміністративної відповідальності, ця діяльність вимагає певного поліпшення, удосконалення. Слід звернути увагу на розміри штрафу, встановленого за правопорушення в зазначеній сфері, які часто визначають ефективність його застосування. На сьогодні розмір штрафу залежить від розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.), причому, штраф передбачається від 0,1 до 40 зазначених мінімумів.
Проаналізувавши систему проступків у сфері дорожнього руху, об’єктів їх посягання, можливі наслідки таких дій і сум штрафних санкцій за їх вчинення, можна зробити висновок про те, що розміри штрафу в цій сфері надзвичайно занижені. Наприклад, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год. тягне попередження чи накладення штрафу від 8,5 до 17 гривень, а недодержання вимог дорожніх знаків (в тому числі і заборонених), розмітки проїзної частини доріг чи безпечної дистанції – штраф від 3,4 до 8,5 гривень.
Розміри штрафів мають бути адекватні вчиненому протиправному винному діянню, інакше загальна і спеціальна превенції як мета адміністративного стягнення не будуть досягнуті, оскільки це можливо тільки завдяки залякуванню.
Таким чином, для підвищення ефективності адміністративного штрафу як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно, насамперед, чітко врегулювати його розміри. Пропоную збільшення розмірів штрафів, за скоєння грубих порушень правил дорожнього руху, в залежності від рівня посадових окладів порушників.
4. Визначається потреба залишити у повноваженнях міліції стягувати штраф на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. З цією метою пропонується внести зміни до статті 258 КУпАП: у частині першій статті 258 після слів “статтями 118, 119” вжити слова “частинами першою, третьою статті 121, частинами першою, другою, третьою статті 122, 125, частинами першою, другою статті 127, частиною першою статті 133” і далі по тексту.
5. Позитивна оцінка правомірної поведінки громадян у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху могла б виражатися в застосуванні до цих осіб заходів п. 29 ст. 11 Закону України «Про міліцію», керуючись яким органи Державтоінспекції могли б застосовувати заходи заохочення до таких категорій законослухняних громадян:
- професійних водіїв, які не мають адміністративних стягнень за порушення

правил дорожнього руху протягом тривалого часу (їх облік можуть здійснювати адміністрації відповідних органів, підприємств, установ, організацій);
- громадян, які взяли результативну участь у розшуку викрадених транспортних засобів;
- громадян, які брали активну участь в роботі з пропаганди безпеки дорожнього руху;
- працівників засобів масової інформації – за найбільш повне і об’єктивне висвітлення діяльності Державтоінспекції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- представників педагогічних колективів – за результатами щорічного аналізу показників рівня дитячого травматизму в школах і дошкільних закладах;
- водіїв індивідуальних транспортних засобів та транспортних засобів інших форм власності – за сприяння працівникам міліції у попередженні і припиненні протиправних діянь у сфері дорожнього руху.
Пропоную вилучити з пункту 1 статті 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” останнє речення “У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про державний бюджет”.
Кошти від цієї надлишки залучати для заохочення матеріального характеру вищеназваних представників, за цей же рахунок фінансувати впровадження нових форм пропаганди безпеки дорожнього руху шляхом використання реклами на міському пасажирському транспорті, вулицях і шляхах, телебаченні.
6. Оцінка сьогоднішнього дня роботи Державної автомобільної інспекції – це: значне зниження кількості ДТП, реальний внесок у справу попередження та розкриття злочинів, ефективність роботи з припиненням грубих порушень правил дорожнього руху, дотримання службової дисципліни та законності, рівня надання допомоги громадянам. З метою впливу на стан дорожньо-транспортного
травматизму з причини управління транспортними засобами в нетверезому стані вважаємо, що заслуговує на увагу запровадження нового для вітчизняного адміністративного законодавства виду стягнення за повторне керування в стані сп’яніння транспортними засобами - громадських робіт. У цьому аспекті цікавим вбачається досвід розвинених країн (США, Великобританія). Варто зменшити строки позбавлення права керування транспортними засобами, передбачивши мінімальний строк від 1-2 тижнів або місяців, а максимальний – до 1 року, що дозволить підвищити його ефективність завдяки частішому застосуванню.
7. З метою попередження виникнення надзвичайних ситуацій та підвищення безпеки під час перевезення небезпечних вантажів та проїзду великогабаритних та великовагових автотранспортних засобів, що можуть призвести до руйнування або пошкодження доріг та вулиць, споруд, транспортних засобів або створити небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, пропоную підвищення відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення чинних правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, хоча б до розмірів стягнення штрафів в вищенаведених країнах. (Див. розділ І п.1.3)
8. В системі адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки дорожнього руху провідне місце займають загальнообов’язкові правила, які стосуються даної сфери. Одна з особливостей загальнообов’язкових правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, полягає в тому, що переважна більшість з них має підзаконний характер. Оскільки деякі з них містять у собі санкції за їх невиконання, це суперечить положенню Конституції про те, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, і встановлюється відповідальність за них. Тому необхідно повний перелік адміністративних проступків закріпити законодавчо, внісши до КУпАП відповідні зміни. У зв’язку з цим пропоную зміни в КУпАП (додаток 2).
9. Щоб уникнути протиріч, вичерпний перелік повноважень міліції (в тому
числі і щодо забезпечення безпеки дорожнього руху) доцільно закріпити в Законі України «Про міліцію», а Положення про Державтоінспекцію МВС України, Настанову по дорожньо-патрульній службі ДАІ та інші підзаконні нормативні акти привести у відповідність із зазначеним Законом.
10. Закріплюючи в Законі України «Про міліцію» (ст. 4) нормативні акти МВС як правову основу діяльності міліції, слід однозначно вирішити питання про те, чи допускається розширювальне тлумачення наказами МВС положень Закону про права міліції, сформульованих у загальному вигляді.
11. На нашу думку, заходи адміністративного примусу, що застосовуються міліцією з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, можна об’єднати у три великі групи і визначити їх як: 1) адміністративно-запобіжні заходи забезпечення безпеки дорожнього руху; 2) заходи адміністративного припинення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; 3) заходи адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
12. Основна кількість правових норм, що регулюють діяльність міліції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, міститься у відомчих нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України.
Проблема відомчого правового регулювання вже тривалий час є предметом пильної уваги представників різних галузей правової науки. В переважній більшості ці акти критикуються. Представники крайнього негативного ставлення до відомчих актів взагалі не вважають їх джерелом права, принизливо називаючи “бюрократичним звичаєвим правом”, яке не передбачене і не санкціоноване законом (180, с.217). Разом з тим норми відомчих актів складають більшість норм, що регулюють діяльність міліції. Закон України “Про міліцію”, інші законодавчі акти частіш за все визначають повноваження міліції лише у загальному вигляді, застосовувати ці норми без конкретизації практично неможливо. В цьому і полягає значення відомчого регулювання.
Необхідно звернути увагу також на те, що кожен вид нормативних актів має свій

рівень правового регулювання, тобто існує тісний взаємозв’язок між юридичною силою нормативних актів і колом суспільних відносин, які вони регулюють (172, с.70).
Незважаючи на те, що становлення та розвиток правової держави потребує розширення сфери регулювання суспільних відносин законом, законодавче регулювання не може охопити всіх цих відносин.
Що ж стосується санкціонування відомчої правотворчості, то у ст. 4 Закону України “Про міліцію” нормативні акти МВС України було прямо названо серед інших актів, які є правовою основою діяльності міліції. Зрозуміло, що ці акти є підзаконними і мають відповідати усім нормативним актам, які мають щодо них вищу юридичну силу.
Останнім часом було здійснено ряд важливих заходів щодо удосконалення відомчого регулювання, з цією метою здійснюється державна реєстрація нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Державній реєстрації підлягають нормативні акти будь-якого виду, якщо вони зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Органи юстиції, на які покладено здійснення державної реєстрації зазначених актів, при цьому контролюють відповідність їх чинному законодавству. Значення цієї діяльності полягає в тому, що відомчий нормативний акт може набрати чинності тільки через 10 днів після реєстрації. В цьому контексті пропонуємо:
- активізувати роботу по реєстрації відомчих актів згідно з відповідним Указом Президента і Положення про державну реєстрацію нормативних актів , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р., яким передбачено порядок розробки проектів нормативних актів МВС України та вимоги до проектів, їх узгодження, затвердження тощо:
- переглянути усі відомчі нормативні документи і скасувати ті з них, що втратили практичне значення або ті, що суперечать чинному законодавству України;

- прискорити і удосконалити роботу щодо перегляду і оновлення нормативної бази МВС України.
13. У зв’язку зі зміною підвідомчості справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно уточнити процедуру передачі адміністративних матеріалів з міліції в суд і законодавчо встановити строк цієї процесуальної дії.
14. Пропонується внесення зміни до Закону України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України”, які б забороняли використання коштів, передбачених для фінансування дорожнього господарства, на інші цілі та встановлення відповідальності за їх нецільове спрямування.
15. В статті 256 КупАП необхідно відмовитися від вживання терміна “порушник” на стадії складання протоколу і замінити його “особа, до якої складається протокол про адміністративне правопорушення”. Як заходи, спрямовані на вдосконалення діяльності Державтоінспекції – поліпшення їх роботи, пропонується продовжувати роботу щодо гуманізації стосунків з учасниками дорожнього руху, захисту їх інтересів, підтримку і надання допомоги населенню.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 3.

2. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р.- № 341. // Офіційний вісник України, -1997.

3. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1457.

4. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України,- 1991 - №20 - ст.249.

5. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ// Відомості Верховної Ради України, - 1993-№ 31-Ст.338; 1999-№19-Ст.173.

6. Положення про Міністерство транспорту України: Затверджено Указом Президента України від 11.05.2000 р. №678// Офіційний вісник України, - № 20-2 липня-2000.

7. Положення про Державний департамент автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2000 р. №586 // Офіційний вісник України, - № 14-21 квітня -2000.

8. Про джерела фінансування шляхового господарства України: Закон України від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, – 1991. - № 47. – ст. 648.

9. Про схвалення Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003 - 2007 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 56-р.

10. Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України: Указ Президента України від 08.11.2001 р. № 1056 // Офіційний вісник України.- 2001.-№ 45.

11. Про утворення відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №221 // ЗПУ України 14 липня-2002-№17.

12. Законодавство України про дорожній рух. Запобігання правопорушенням. Відповідальність (за ред. Е. Ф. Демського).К.:Юрінком Інтер.-2000.-С.336-371.

13. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР,1991. -№ 4. - ст.20. ( із змінами і доповненнями ).

14. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України,- 1992.-№28. - ст. 303.

15. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.-1993.-№ 35.-с. 385.

16. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України.-2000 -№ 15 - с. 588 .

17. Про невідкладні заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в республіці: Постанова Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР.-1990-№ 5-ст.647.

18. Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння у заклади охорони здоров’я і проведення огляду з використанням технічних засобів: Інструкція затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18 // “Юридичний вісник України”// Юрінком Інтер-К.: - 336с.

19. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України від 5 червня 2000 р. № 124/345.

20. Про утворення Українського медичного центру безпеки дорожнього руху: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.1998 р. №313.

21. Про затримання злочинців і правопорушників,що використовують транспортні засоби: Методичні рекомендації // Видання підготовлено Дослідним центром з безпеки дорожнього руху МВС України під заг. ред. О.Л.Міленіна-К: 2001 р. - 44с.

22. Про нелегальну міграцію. Статистичні дані. // Вісник Державтоінспекції МВС України,- № 2. 2003 р.С.3.

23. Про невідкладні заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в республіці.: Постанова Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 року.//Відомості Верховної Ради УРСР.-1990.-№51.-Ст.647.

24. Про заходи щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів: Постанова Кабінету Міністрів Україні від 9 липня 1999р. №1214.

25. Про основні вимоги до водіїв і автотранспортних засобів, що здійснюють внутрішні і міжнародні автоперевезення: Лист Міністерства транспорту України та Міністерства внутрішніх справ України від 12 січня 1996 р. -№ 7/1-9-21 п/18 січня 1996 р.- № 4/104.

26. Правила ввезення транспортних засобів на територію України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1994 р. № 341.

27. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів напівпричепів та мотоколясок: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388. // Урядовий кур’єр.-1998.-17 вересня.-№178-179.

28. Про порядок обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та проведення перевірок в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України: Інструкція. Затверджена наказом МВС України від 2.11.1994 р. № 599.// Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат. актів.(відп. ред. Е. Ф. Демський).-К.: Юрінком Інтер, 2000.-С.167-188.

29. Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародні перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України, - 2000.-№13.-ст. 116.

30. Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 556.// Урядовий кур’єр.-2001.-6 червня.

31. Про перегляд усіх відомчих нормативних документів і скасування тих з них, що втратили практичне значення, або тих, що суперечать чинному законодавству України: Наказ МВС України від 26 серпня 1991 р. № 383.

32 Про заходи щодо удосконалення нормотворчої діяльності МВС України: Наказ МВС України від 22 травня 1992 р. № 285.

33. Про організацію провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Інструкція затверджена наказом МВС України від 25 лютого 1994 р. № 91 (з наступними змінами, внесеними наказом МВС України від 12 січня 1998 р. № 18; наказом МВС України №1217 від 24 жовтня 2003 року).

34. Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175 (зі змінами і доповненнями до деяких постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2000 р. № 842.

35. Правила дорожнього руху: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306-К-“А.С.К.”-2002, 63 с.
36. Про принципи формування спеціального транспортного простору і взаємодії держав учасниць СНД у галузі транспортної політики: Угода країн СНД, від 9 жовтня 1997 року.
37. Про співробітництво Міністерств внутрішніх справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Угода. Волгоград, 24 вересня 1993 р. // Законодавство України про дорожній рух: Зб. нормат. Актів(відп. ред. Е. Ф. Демський).-К.М Юрінком Інтер, 2000.-С. 83-87.

38. Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.2001 року №2344-111// Офіційний вісник України.-2001.№17.-Ст.719.
39. Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського, автомобільного транспорту: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №141.

40. Правила проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 141.

41. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.1992 року.№680.
42. Про затвердження розмірів плати за послуги, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспаекції МВС України та порядку її справляння: спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 16.07.2001.№549/333/147.

43. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 року// Відомості Верховної Ради України,- 1992.-№50.-Ст.678.

44. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України 1991//Офіційний вісник .1991-№46.-Ст.16.

45. Про затвердження порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2003. №143.

46. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України // Відомості Верховної Ради України, -№ 42-Ст.348-2000 р.

47. Правила реєстрації та обміну транспортних засобів, (зміни і доповнення): Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 19.04.1999; №1276 від 18.08.2000; № 484 від 07.05.2001.

48. Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. №47: Про затвердження зразків національних та міжнародних посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів// Постанова Кабінету Міністрів України № 2403 від 31 грудня 1999 р.

49. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуск громадян до керування транспортними засобами: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340.// Урядовий кур’єр. – 1993. – 17 червня.

50. Про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи: Інструкція затверджена наказом МВС України від 21 червня 1993 р. № 394.

51. Положення про талон до посвідчення водія: Затверджено наказом МВС України від 2 квітня 1994 р. № 166.

52. Про внесення змін і доповнень до додатку 5 Інструкції про порядок приймання екзаменів, оформлення, видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання
документів, які стосуються екзаменаційної роботи: Затверджено наказом МВС України від 21 червня 1993 р. № 394: Наказ МВС України від 29 грудня 1999 р. № 1066.

53. Про затвердження Порядку виготовлення, видачі, обліку та збереження номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями їх власників: Наказ МВС України від 17 серпня 2000 р. №575.

54. Про введення державних номерних знаків транспортних засобів органів внутрішніх справ: Наказ МВС України № 704 від 17 серпня 2001 р.

55. Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18.02.2002 №143.

56. Про створення Науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху при МВС України: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.01.1992 р. №38-р.

57. Про дорожньо-транспортні пригоди в Україні: Статистичні дані ГУ МВС України за 1992-2002 р. - К. - 2002.

58. Статистика аварійності. Вісник Державтоінспекції МВС України № 1- 2002.

59. Про стан аварійності в Україні 2000 - 2002 рр.// Вісник Державтоінспекції МВС України № 8-2001 С.11.

60. Початкова підготовка водіїв до дій в екстремальних ситуаціях дорожнього руху/ Методичний посібник за ред. Міленіна О. Л. / Харків „Світлофор”: 2001.

61. Державтоінспекція на шляху реформування// Вісник Державної автоінспекції МВС України № 1. К.: 2003 р.С.4-5.

62. Про невідкладні заходи щодо удосконалення нагляду за дорожнім рухом працівниками Державтоінспекції МВС України: Наказ №83 Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2002 року// Юридичний вісник України.

63. Положення про відповідальність за порушення правил дорожнього руху // Вісник ДАІ МВС України К: - № 9. 2002 р. - С.9.

64. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджено Указом Президента України від 17.10.2000 р. №1138/2000// Офіційний вісник України.–2000.-№ 42.–С.14 (зі змінами).

65. На допомогу працівникам ДАІ // Збірник нормативних матеріалів. Вид.”Ініціал”.-Луцьк- 1998-152с. ( Під редакцією Глущенка В.Ф. та ін.)

66. Інструкція про оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Затверджена наказом МВС України № 185 від 22 лютого 2001 р.

67. Положення про виконання Закону України ’’Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення Правил дорожнього руху’’ від 5 квітня 2001 року // Наказ МВС України № 1217 від 22.10.2003 р.

68. Об административных правонарушениях. // Комментарий к кодексу РСФСР. Ред. И.И. Веремеенко и др., изд. ООО ”Проспект”, 1998 – 870 с.
69. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні: Затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р.
70. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.02.1994.- №264/94-ВР України.
71. Настанова по дорожньо-патрульній службі державної автомобільної інспекції МВС України: Затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 1992 р. №45.

72. Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000 – 2005 рр.: Рішення колегії МВC України від 16.12.1999р.

73. Інструкція по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Затверджено наказом МВС України від 25 лютого 1994 року № 91.

74. Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо боротьби зі злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 26 січня 1993 року// Відомості Верховної Ради України №78, 1993 р.

75. Про невідкладні заходи щодо запобігання дитячого дороджньо-транспортного травматизму: Наказ Міністерства освіти України і Міністерства внутрішніх справ України від 25 грудня 1992 №226/733.

76. Підстави скасування постанов суду у справах про адміністративні правопорушення // Юридичний вісник України № 5-11 квітня 2003 р. С-14.

77. Про додаткові заходи щодо виконання Закону України “Про боротьбу з корупцією”: Наказ МВС України від 14.03.1996 р. №160. // Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 09.03.2000 р. с.22.

78. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради.-1991.-№ 53.-Ст.793 (зі змінами).

79. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. – Ст. 207.

.80. Основні результати нагляду за дорожнім рухом і дані про адміністративну практику ДАІ МВС України-К.: - 2001 р.

81. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 1. – М., 1981. 275 с.

82. Антонов И.П. Полицейское право: Быть или не быть.// Юрид. образование, наука. М.2002.- №3.

83. Агапов А.В. Административная ответственность. М.: 2000-251с.

84. Арбузкин А.М. К вопросу о классификации мер административного воздействия, применяемых органами внутренних дел (милицией) в сфере охраны общественного порядка // Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел: Сборник научных трудов- М.;ВИИИ МВД СССР, 1988.

85. Алексеев С.С. Общая теория права :Т. 2 М.: 1981.

86. Алехин А.П. Права, обязанности и ответственность государственных служащих органов государственного управления // Управление и право. – М., 1961 Вып. 5.
87. Агеенкова Г.Т. Проблемы совершенствования законодательства о мерах административного пресечения // Актуальные проблемы административного и финансового права: Сб. науч. труд. М.,-1984.

88. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.-К.: Наук.думка, 1990.-145с.

89. Агеенкова Г.Т. Меры административного пресечения: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – М., 1982. – 23с.

90. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність. Підручник. – Харків-2000 р.

91. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.

92. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій.- Харків- 1996.

93. Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития: Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук. - М., 1972. - 39 с.

94 Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов.-М.-1996-.368 с.

95. Бахрах.Д.Н. Виды административного принуждения // уч. ВНИИСЗ- №5-М.: 1965.-С.37-45.
96. Бахрах Д.Н. Административная ответственность- Пермь: Кн.-из-во.-1966.-193с.

97. Бахрах Д. И. Состав административного проступка: Учеб. пособие.- Свердловск: Юрид. Ин-т. 1987.-70с.

98. Бахрах Д.И. Административная ответственность граждан в СССР. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. - 204 с.

99. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Автореф.дис.канд. юр. наук Х.: Ун-т внутр. справ – 1993.
100. Безсмертний Є.О. Особистий огляд і огляд речей в системі адміністративного примусу, повноваження органів внутрішніх справ щодо його застосування.// Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць. Вип.. 2.-Харків: Ун. ВС, 1997 р.

101. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Дис. канд.юрид.наук, - Х., Університет внутрішніх справ, 1997.
102. Базыев В.Т. Социальное назначение государственного принуждения в советском обществе // Изд. для вузов: Правоведение.1988- №5.
103. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. канд. юрид. наук, – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 158с.
104. Балдін О. Ю. Безпека дорожнього руху: сутність і майбутнє: Міжнародна наукова практична конференція,-К., 2004.-128 с.
105. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка.-М.: ВНИИ МВС СССР.-1981.-251 c.
106. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: ’’Одиссей’’, 2001. - 288 с.
107. Гаркуша А.В. Нововведення по притягненню до відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, за якими наглядають підрозділи ДАІ. // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України.- 2002.- № 2 (16) - С.241-249.
108. Гаркуша А.В. Проблеми та особливості адміністративно-примусової діяльності ДАІ. // Збірник наукових праць. “Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, - 2002.- № 3 - С. 124-135.
109. Гаркуша А.В. Удосконалення організаційно-управлінської сфери діяльності ДАІ, направленої на забезпечення безпеки дорожнього руху та прав його учасників. // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. -2003.-№ 1 (19).-С.186-194.

110. Гаркуша А.В., Шкарупа В.К. Зарубіжний досвід застосування адміністративних засобів підвищення безпеки дорожнього руху. // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України.-2003.-№ 3 (21).-С.195-204.

111. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Дис.канд. юрид.наук.12.00.07, -Харків, 2002.С.64.

112. Георгиенко Г.В. Настав час для спільних рішень // Вісник ДАІ МВС України -2004-№8.С.3.

113. Грошевий В.В., Дерех А.З. Удосконалення державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки. // Безпека дорожнього руху України. Науково-технічний вісник, -1999.– № 3 (4).

114. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права, -К.:1991.-207с.

115. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование, - Воронеж- 1976-198 с.

116. Гончарук С.Г. Адміністративна відповідальність за законодавством України: адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ // Навч. посіб,-К.,1995.

117. Головко В.В. Административная ответственность в сфере дорожного движения: Дис. канд. юр. наук., -М., 1993 195с.

118. Гончарук С.Т. Адміністративное право України: Навч. посіб. – К: Генеза, -2000-240с.

119. Денисов Р.И. Административный надзор в сфере дорожного движения, - М.: ВНИИ МВД СССР, -1982.-270 с.

120. Домашенко О.В. Організаційно-правові основи забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні: Автореф. дис. канд..юрид.наук.12.00.07., - К.,1993.-18с.

121. Додін Є.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності, -К.: Знання,1976.-С.4.

122. Дорогих Н.М., Коваленко О.И. Административная ответственность за управление транспортными средствами в состоянии опьянения // Проблемы совершенствования деятельности органов внутренних дел: МВД СССР – К: ННН и ОНО. 1981, № 13, С. 137-147.

123. Домашенко О.В. Організаційно-правові основи забезпечення безпеки дорожнього руху на Україні: Дис. канд..юрид.наук.12.00.07, - К.,-1993.

124. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе, -М: Юрид. лит. 1973.

125. Додин Е.В. Основание административной ответственности // Уч. пособ. ВНИИСЗ. – Вып. 1/18/. – М., 1964.

126. Додин Е. В .Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учеб. посбие.-КНИ и РИО КВШ МВД СССР 1985. - 100с.

127. Душнін В. Наші шляхи// Вісник ДАІ України №12.-2001.-С.47.

128. Єгупенко В.В. Заходи запобігання та припинення адміністративних правопорушень на транспорті органами Державної автомобільної інспекції України // Дис. канд..юрид.наук.12.00.07, -Харків, 2002.-174с.

129. Еропкин М.И. О классификации мер администраивного принуждения// Вопросы административного права на современном этапе-М; Госюриздат,-1963.

130. Еропкин М.И. Административно-правовые проблемы охраны общественного порядка в Сов. государстве: Дис.докт. юр. наук. М..6. 1967.

131. Жулев В.И., Предупреждение дорожно-транспортных происшествий, возникающих по вине водителей //Под общ. ред. В.И. Жулева.-М.: ВНИИ БД МВД СССР.-1980.