Андрощук Геннадій Олександрович. Організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності

brief description

Андрощук Геннадій Олександрович. Організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності. : Дис... канд. наук: 08.02.02 2003

Андрощук Г.О. Організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності . —Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. — Економіка і управління науково-технічним прогресом. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. - Київ, 2003.
У дисертації досліджуються організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності в промисловості, зокрема у винахідницькій, раціоналізаторській і патентно-ліцензійній діяльності в умовах переходу до ринку.
Здійснено теоретично-методичне обгрунтування та розроблено механізми і практичні рекомендації щодо створення організаційно-економічного стимулювання інноваційної діяльності. Досліджено сучасний стан ринку і структури інновацій, їх вищої форми - винахідництва. На цій основі виділено основні закономірності формування і освоєння відкриттів і винаходів. Запропоновано механізм визначення інноваційної політики на основі прогнозування структури, динаміки і рівня винахідницької активності, класифікацію впровадження нововведень.
Виділено основні стратегії інноваційної поведінки, кожній з яких відповідає свій тип інноватора.
Комплексно досліджено ефективність і системну залежність різних організаційних, економічних і соціальних факторів, спрямованих на стимулювання науково-технічної творчості інженерів і робітників, економічні засоби і методи державного стимулювання інноваційної діяльності. Запропоновано інструменти економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в Україні.

В результаті виконання дисертаційного дослідження автором здійснено теоретико-методичне обгрунтування та розроблено моделі і практичні рекомендації щодо створення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності. Основні науково-практичні результати дисертаційної роботи дозволили зробити такі висновки:
1. Визначено взаємозв'язок інституту правової охорони наукових відкриттів з піонерними винаходами через споживчу вартість наукових відкриттів, що є результатом творчої праці вчених, виступає у вигляді можливості задовольнити нові потреби суспільства, забезпечити більш високу ефективність суспільного виробництва завдяки зниженню його видатків, тобто забезпечити економію живої і уречевленої праці. Інститут правової охорони наукових відкриттів повинен виконувати насамперед регулятивні функції, стимулюючи фундаментальні дослідження і забезпечуючи оцінку ефективності отриманих результатів шляхом науково-технічної експертизи й охорону особистих майнових і немайнових прав авторів. Пропонується розробити спеціальний закон про наукове відкриття, підтримувати тенденцію включення наукових відкриттів до сфери патентної охорони, що має особливе значення в галузях біохімічних, біологічних і хіміко-фармацевтичних досліджень.
2. Виділено основні закономірності формування і освоєння відкриттів і винаходів. Розроблено основні принципи стратегії ефективного використання і захисту промислової власності. Пропонується механізм визначення інноваційної політики (підприємств, галузей, регіонів) на основі прогнозування структури, динаміки і рівня винахідницької активності.
3. Уточнено поняття життєвого циклу нововведення (ЖЦН), його основні показники. З позицій вимог управління ефективністю ЖЦН важливим моментом є класифікація видів ЖЦН за конкретними ознаками (предметна, за шириною кордонів, рівнем ієрархії). Проведені дослідження свідчать, що ЖЦН як інструмент управління інноваційною діяльністю в Українi ще не одержав відповідного визнання i не ввійшов у практику господарювання. Зроблено висновок про необхідність розробки системи контрольних показників (індикаторів), що всебічно відображають хід реалізації нововведень, дають можливість оцінити проходження інновації по всіх етапах ЖЦН. Виходячи з аналізу міжнародної практики пропонуються індикатори винахідницької діяльності: коефіцієнт винахідницької активності, коефіцієнт технологічної дифузії, коефіцієнт самодостатності (автономності) країни, коефіцієнт рівня залежності (інтегрованості).
4. Обгрунтовано поняття впровадження нової техніки як системи дій, що послідовно реалізується на основних етапах ЖЦН, спрямованих на доведення науково-технічних результатів до споживача (підприємства, відомства, організації, окремого працівника) з метою використання їх у своїй практичній діяльності чи продуктах цієї діяльності. Пропонується класифікація впровадження з точки зору матеріалізації об’єктів, рiвнів, масштабів i майбутніх результатів.
5. Науково обгрунтовано системну залежність (від віку, статі, освіти, стажу і змісту роботи, наявності досвіду роботи на робітничих посадах, рівня організації раціоналізаторської і винахідницької роботи на підприємстві, видів морального і матеріального стимулювання) різних організаційних, економічних i соціальних факторів, спрямованих на стимулювання науково-технічної творчості інженерів i робітників. Виявлено соцiально-економiчнi резерви нововведень - бар’єри”, що стримують їх використання. Виділено основні стратегії інноваційної поведінки, кожній з яких відповідає свій тип iнноватора.
Запропоновано враховувати вплив соціально-економічних факторів на активність i результативність участі різних категорій працівників в інноваційній дiяльностi, при плануваннi винахідництва i раціоналізації, створенні творчих колективів, розробці заходів з удосконалення цієї роботи.
6. Сформульовано моделі інноваційного розвитку, їх системні функції на різних етапах становлення ринкових відносин та запропоновано інструменти економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в Україні.