Артемчук Анатолій Пилипович. Проблема коморбізму алкогольної хвороби та клініко-патогенетичне обгрунтування комплексних терапевтичних програм

brief description

Артемчук Анатолій Пилипович. Проблема коморбізму алкогольної хвороби та клініко-патогенетичне обгрунтування комплексних терапевтичних програм : дис... д-ра мед. наук: 14.01.17 / Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології. - К., 2005

Артемчук А.П. Проблема коморбізму алкогольної хвороби та клініко-патогенетичне обґрунтування комплексних терапевтичних програм. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.17 наркологія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2005.
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними й соматичними розладами. На основі всебічного дослідження клініко-епідеміологічних, психологічних, хронобіологічних, електрофізіологічних та біохімічних аспектів, визначено її феноменологію, патогенетичні закономірності, а також динаміку під впливом розроблених та впроваджених в практику нових комплексних терапевтичних програм.
На репрезентативній вибірці (7320 осіб) різних регіональних, вікових і професійних верств населення проведено комплексне, лонгітудінальне (більше 20 років) клініко-епідеміологічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне, електрофізіологічне та біохімічне дослідження.
Показано, що основними тенденціями розвитку алкогольної залежності протягом останніх 20 років були її подальше поширення серед населення країни та патоморфоз, який проявляв себе невпинним збільшенням частоти коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів. Визначено феноменологію, патогенетичні закономірності розвитку, а також динаміку алкогольної залежності, що коморбідна (АЗК) з психічними, неврологічними й соматичними розладами під впливом розроблених та впроваджених в практику нових комплексних терапевтичних програм.
Доведено, що фактори, які сприяють розвитку АЗК, є різними для підлітків і для осіб зрілого віку. В першому випадку це сукупність спадкових факторів і факторів перинатального періоду, а у другому накопичення результатів дії чинників зовнішнього середовища. Встановлено, що важливими показниками формування АЗК, за результатами інструментальної та лабораторної діагностики, є: підвищена судомна готовність, ендокринний і макро- та мікроелементний дисбаланс.
Розроблено патогенетично обґрунтовані комплексні програми лікування хворих на АЗК, які складаються з двох основних компонентів: адаптаційно-метаболічної терапії, що ґрунтується на використанні авторських патентованих комплексів фармакологічних засобів "Композит-1(2)" й авторських технологій стресопсихотерапії та методи прогнозування результатів лікування. Катамнестичним спостереженням доведено високу протирецидивну ефективність запропонованих комплексних терапевтичних програм у хворих на АЗК.

1. У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними й соматичними розладами. На основі всебічного дослідження клініко-епідеміологічних, психологічних, хронобіологічних, електрофізіологічних та біохімічних аспектів, визначено її феноменологію, патогенетичні закономірності, а також динаміку під впливом розроблених та впроваджених в практику нових комплексних терапевтичних програм.
2. Системний аналіз сумісного розвитку алкогольної залежності і коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів, виявив діалектичну єдність екстра- та інтранозологічних складових їхніх взаємин. З одного боку, психічна, неврологічна й соматична патологія, що виникає внаслідок різноманітних впливів періоду формування людини (перинатальний період, дитинство, підлітковість) та шкідливих чинників протягом її дорослого життя, є фактором ризику і, одночасно, тлом розвитку алкогольної залежності, а з іншого саме наявність останньої сприяє виникненню численних коморбідних, по відношенню до неї, розладів. Такий взаємозв’язок суттєво поглиблює класичні уявлення про роль коморбідної патології в клініці власне алкогольної хвороби, оскільки постулює пряму її залежність від поточних, мінливих сполучень факторів навколишнього середовища і викликаних ними порушень гомеостазу.
3. Результати лонгітудінального, багатопараметричного клініко-епідеміологічного дослідження свідчать як про зростання поширеності алкогольної залежності серед різних верств населення країни, так і про її патоморфоз, основною рисою якого є збільшення частоти коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів. Встановлена наявність прямих кореляційних зв’язків між рівнем вживання алкоголю та прогресуючим зростанням коморбідної з алкогольною залежністю патології (зокрема у осіб працездатного віку та підлітків).
4. Доведено, що фактори, які сприяють розвитку коморбідності алкогольної залежності з психічними, неврологічними та соматичними розладами є різними для підлітків та осіб зрілого віку. В першому випадку це наявність перинатальної патології, черепно-мозкових травм (особливо з втратою свідомості), інфекційних захворювань в дитинстві та пубертатному періоді, а у другому накопичення результатів дії чинників зовнішнього середовища: професійних (пов’язаних із шкідливими умовами праці), побутових (пов’язаних із несприятливими умовами за місцем мешкання), ятрогенних (наслідки консервативних і, особливо, оперативних медичних втручань) та природних (зокрема, геліогеофізичних).
5. Показано, що серед чинників зовнішнього середовища найвпливовішими і стійкими факторами розвитку коморбідних психічних, неврологічних та соматичних розладів при алкогольній залежності є умови професійної діяльності (в порядку зменшення патогенності: хімвиробництво, гаряча обробка металу, керування автотранспортом, холодна обробка металу, будівництво, виконавча (не керівна) робота в умовах офісу). Менший за силою (р < 0,05) і мінливий у часі вплив на розвиток коморбідних розладів при алкогольній залежності справляють геліогеофізичні та хронобіологічні фактори (коливання атмосферного тиску, сонячної активності та зміни сезонів року).
6. Встановлено, що важливими показниками формування алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, за результатами інструментальної та лабораторної діагностики, є: підвищена судомна готовність (яка проявляє себе епілептиформною біоелектричною активністю головного мозку); ендокринний дисбаланс, що відображається у характерних співвідношеннях гормонів (у підлітків: Корт/Тс < 30, Тс/Ед > 400, Тс/Пс > 25, Тс/Ас < 20; у осіб зрілого віку: Корт/Тс > 17,6, Тс/Ед < 160,5, Тс/Пс > 68,1, АКТГ/Ас < 50,03) і дисбаланс макро- та мікроелементів, що з характерними співвідношеннями їх вмісту у волоссі підлітків: К/Na < 0,70, Са/Zn > 5,00 (у дорослих ці співвідношення визначаються переважно професійною приналежністю). На основі цих наукових знахідок розроблено новий метод діагностики алкогольної залежності (патент № 45599А, UA, А61В10/00. 15.04.2002. Бюл. №4)).
7. Шляхом кластерного аналізу показано, що кожній віковій та/або професійній групі пацієнтів із алкогольною залежністю, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, притаманні свої специфічні сукупності клініко-епідеміологічних, психологічних, хронобіологічних, електрофізіологічних та біохімічних ознак (патерни ознак) які можуть слугувати маркерами прогредієнтності алкогольної хвороби і предикторами ефективності її лікування. Цей результат покладено в основу нової процедури визначення типу перебігу алкогольної хвороби і прогнозування її подальшого розвитку (свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір № 10970 від 10.09.2004).
8. Показано, що всі визначені фактори формування алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, утворюють два якісно відмінних фонди: стабільний й лабільний. Стабільний фонд містить у собі сукупність усіх спадкових факторів і факторів перинатального періоду, що накладають відбиток на все подальше життя пацієнта. Лабільний фонд це фонд акумуляції наслідків дії мінливих факторів зовнішнього середовища.
9. Розроблено патогенетично обґрунтовані комплексні терапевтичні програми лікування хворих на алкогольну залежність, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, які складаються з двох основних компонентів: адаптаційно-метаболічної терапії, основаної на використанні патентованих оригінальних комплексів фармакологічних засобів "Композит-1(2)" і процедур їхнього застосування (патент № 72687А, UA, А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. №3; патент № 36871, UA, А61К31/15, А61Р25/32. 15.03.2004. Бюл. №3) та авторської технології стресопсихотерапії (патент № 51865А, UA, А61Н39/00. 16.02. 2002. Бюл. №12; патент № 36591А, UA, А61М21/00, А61Р25/32. 16.04.2001. Бюл. №3). Вибір конкретної терапевтичної програми здійснюється за результатами попередньої комплексної діагностики (патент №36589, UA, А61N1/36. 15.06.2004. Бюл. №6).
10. Протягом динамічного спостереження під час лікування хворих на алкогольну залежність, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, встановлено, що під впливом запропонованого способу адаптаційно-метаболічної терапії спостерігається прискорений зворотній розвиток основних симптомів синдрому відміни алкоголю. Протягом першої доби прояви безсоння були ліквідовані в 84,5%, дратівливості в 36,8 %, компульсивного потягу до алкоголю в 63,2 %, тремору в 15,8 % і підвищеного артеріального тиску в 73,3 % випадків, а на кінець третьої доби ці показники становили 100,0; 84,2; 94,7; 47,4; 84,2 %%, відповідно, що достовірно (p < 0,05) швидше, ніж при застосуванні стандартних методів лікування синдрому відміни алкоголю.
11. Катамнестичним спостереженням хворих, пролікованих за допомогою запропонованих комплексних терапевтичних програм, було встановлено, що на кінець першого року (з моменту стресопсихотерапевтичного втручання) в стані терапевтичної ремісії перебувало 87,3 % пацієнтів, а на кінець третього року 71,6 %. В обох випадках відсоток пацієнтів, що продовжували перебувати в стані терапевтичної ремісії, достовірно (p < 0,05) перевищував відповідні показники, які можна досягти при застосуванні інших методів протирецидивної терапії хворих на алкогольну залежність. Паралельно, протягом катамнестичного спостереження, відбувалась статистично значуща редукція або зникнення коморбідної, по відношенню до алкогольної залежності, психічної, неврологічної та соматичної патології.
12. Протягом трьохрічного катамнестичного спостереження було підтверджено високі діагностичні та прогностичні властивості процедури визначення типу перебігу алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладам. Частота помилкових висновків не перевищувала 4,7 %, що відповідає вимогам прийнятим в медико-біологічних дослідженнях.