Артеменко Ірина Анатоліївна. Трансформація відносин власності в споживчій кооперації при переході до ринкової економіки

brief description

Артеменко Ірина Анатоліївна. Трансформація відносин власності в споживчій кооперації при переході до ринкової економіки: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2004

Артеменко І.А. Трансформація відносин власності в споживчій кооперації при переході до ринкової економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню реформування відносин власності в споживчій кооперації постсоціалістичних країн шляхом застосування методології аналізу сумісно-розділених економічних процесів, які відбуваються в світовому кооперативному русі, споживчій кооперації країн із транзитивною економікою та в Україні. В ній зроблено аналіз змісту перерозподілу власності між ланками системи, розмежування і закріплення подільної частини кооперативної власності за членами споживчих товариств та процесів приватизації кооперативної власності.
Здійснювані реформи є недостатніми для досягнення високої ефективності господарської діяльності та соціальної ролі споживчої кооперації, в якій продовжуються кризові процеси скорочення обсягів власності, кількості пайовиків і працівників системи.
В дисертації обгрунтовані висновки, спрямовані на поглиблення процесу реформування відносин власності, як важливого засобу виходу споживчої кооперації з кризи та ефективного господарського розвитку і її перетворенню на важливий сектор ринкової економіки.
Ключові поняття: власність, відносини власності, кооперативний рух, споживча кооперація, пайовий капітал, пайовик, споживче товариство, персоніфікація і закріплення власності, дивіденди.

Економічний зміст категорії власність полягає у поєднанні засобів виробництва з відносинами щодо них між їх власниками, які виникають в процесі володіння, управління та розпорядження нею з метою отримання та розподілу прибутку. Серед економічних теорій, які використовуються в якості методологічної основи наукового визначення змісту відносин власності, найбільш обгрунтованою, здатною теоретично розкрити не тільки сутність, а й зміст єдності та протиріч, які характерні для кожної з форм цих відносин, є теорія сумісно-розділеної власності. Вона дозволяє пояснити діалектичну суперечливість і єдність змісту та форми цих відносин, що виникають в результаті поєднання індивідуально-приватної власності, спрямованої на задоволення приватних інтересів та колективних форм її реалізації.

Трансформація відносин власності у споживчій кооперації на основі поглиблення її індивідуально-приватного характеру в колективній формі є найбільш відповідною сучасним процесам становлення соціально-ринкової економіки і розвитку кооперативного руху, що визначається нагальною потребою розв’язання дійсного протиріччя для громадян цих суспільств між їх природним прагненням брати участь в економічних процесах і отримувати доходи та відсутністю достатнього особистого первинного капіталу в основної маси населення для участі в приватизації і розвитку приватного підприємництва.
Споживчі кооперативні товариства є формою розв’язання вказаної суперечності і дозволяють об’єднати невеликі капітали значного числа громадян і створити на цій основі сприятливі умови для ведення ними спільного бізнесу і отримання доходів відповідно до кооперативних принципів. Головною метою кооперативного господарювання є діяльність з метою отримання прибутків, які є основою відтворення і розвитку кооперативної власності та задоволення потреб членів кооперативних товариств, в тому числі і споживчих.
Ефективність трансформацій відносин власності у споживчій кооперації визначається мірою їх розділеності та сумісності через встановлення в кооперативній власності необхідного співвідношення частин подільної та неподільної власності та частини прибутку, яка спрямовується на дивіденди членам споживчих товариств і накопичення їх частки в кооперативній власності у грошовій формі.
Головною метою розширення соціальної бази споживчої кооперації має стати не поповнення обігових коштів діючих товариств і спілок за рахунок пайових внесків, а включення нових пайовиків у господарську діяльність через диверсифікацію, повернення переданої в оренду і розконсервування не діючої кооперативної власності.
Перспективний розвиток споживчої кооперації та вдосконалення в ній відносин власності полягає в інвестуванні в господарську діяльність системи соціального капіталу, здійсненні реструктуризації використання наявної власності, створенні на обласному, регіональному та національному рівнях кооперативних корпорацій, банківських, кредитних та страхових структур, розвитку прямих зв’язків із виробниками і налагодженні роботи економічно ефективної оптової торгівлі, інтеграції системи з господарськими суб’єктами національного і міжнародного кооперативного руху та інших форм власності.