Артемов Володимир Іванович. Управління ефективністю функціонування нафтогазовидобувного комплексу України

brief description

Артемов Володимир Іванович. Управління ефективністю функціонування нафтогазовидобувного комплексу України : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2009

Артемов Володимир Іванович. Управління ефективністю функціонування нафтогазовидобувного комплексу України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка і управління національним господарством.
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна. - Харків, 2008.
В дисертації розроблено методологічні основи і дано практичні рекомендації щодо удосконалення управління підвищенням ефективності нафтогазовидобувного комплексу національного господарства України в умовах його ринкової трансформації. Розкрито економічну природу категорії ефективності виробництва і господарювання. Досліджено стан і перспективи розвитку рентних відносин, ціноутворення, відтворювальних процесів в нафтогазовидобувному комплексі. Обґрунтовано шляхи зміни співвідношення централізації і демократизації в управлінні і плануванні газовидобувної промисловості; активізації інвестування в основні фонди, відтворювальної і стимулюючої функцій оплати праці в трансформаційній економіці. Розроблено концепцію територіально-галузевої інтеграції в нафтогазовидобувному комплексі України.

Дисертація містить отримані автором нові науково обґрунтовані результати в галузі економіки та управління національним господарством, які в сукупності розв’язують важливу науково-прикладну проблему управління ефективністю функціонування нафтогазовидобувного комплексу України в умовах ринкової трансформації економіки, що має суттєве значення для економічної науки і господарської практики. В роботі зроблено такі наукові висновки.
1.В процесі ринкового перетворення економіки визначальним фактором соціально-економічного прогресу стає ефективність виробництва і господарювання, а не просте кількісне зростання параметрів виробництва.

За адміністративно-командної системи в управлінні ефективністю акцент було зроблено на рентабельності виробів та рентабельності виробництва, тобто вона розглядалась в основному на виробничій стадії кругообігу вартості. Однак в процесі розвитку ринкових відносин помітно зросло значення ресурсів на стадії обігу (запасів готової продукції, засобів реалізації). Тому категорію «економічна ефективність» рекомендовано в дисертації сприймати в подвійному трактуванні: а) «ефективність виробництва» як відношення його результату до операційних затрат або активів виробництва (основні виробничі фонди, виробничі запаси, незавершене виробництво); б) «ефективність виробництва і господарювання», тобто «економічна ефективність», - більш загальна характеристика, що відображає оборотність (або рентабельність) усіх активів.
Обґрунтована більш повна і комплексна класифікація проявів і складових економічної ефективності, яка на відміну від відомих систем, включає основні напрямки її формування, джерела і фактори її зростання, поодинокі та узагальнюючі її показники. Істотним доповненням діючої системи оцінки економічної ефективності підприємства, галузі, національного господарства є показники оборотності активів на всіх стадіях кругообігу їх вартості.
У зв’язку з цим обґрунтовано пропозиції з удосконалення розділу «Активи» балансу підприємств і галузей, який сьогодні складається з трьох частин (необоротні активи, оборотні засоби, витрати майбутніх періодів), та перейти до наступних чотирьох частин «Активів», які враховують рух засобів по всіх без винятку стадіях кругообігу вартості підприємств: 1) необоротні активи; 2) виробничі оборотні фонди (виробничі запаси, засоби у незавершеному виробництві, витрати майбутніх періодів);

3) запаси готової продукції; 4) засоби в активах реалізації. Розрахунок активів на всіх стадіях обороту вартості рекомендовано ввести у практику обліку, статистики, аналізу, планування і стимулювання господарської діяльності на рівні підприємств, галузі і національного господарства в цілому.

З переходом до ринкових відносин вирішальною умовою підвищення ефективності національного господарства України, у тому числі і його нафтогазовидобувного комплексу, є управління. Найбільш актуальними напрямами удосконалення управління ринковими перетвореннями економіки комплексу, як показало дослідження, є: наукове обґрунтування ціноутворення і встановлення форм, розміру, джерел і напрямків використання ренти; визначення шляхів подолання кризових явищ у відтворювальних процесах в комплексі; розширення децентралізації в галузевому управлінні і застосування ринкових принципів організації, планування та стимулювання діяльності підприємств; активізація інвестиційних джерел економічного зростання і технічного оновлення виробництва в межах галузі; розвиток відтворювальної та стимулюючої функцій оплати праці; здійснення в масштабах областей територіально-галузевої інтеграції суб’єктів господарювання нафтогазовидобувного комплексу і регіональної інфраструктури.
Аналіз засвідчив теоретичну неспроможність діючої в теперішній час практики встановлення рівня цін та розмірів рентних платежів поза зв’язком їх джерел з природними, економічними і технічними умовами виробництва. В роботі обґрунтовано необхідність і можливість розрахунку розміру диференціальної ренти I як функції факторів природної родючості родовищ, а також диференціальної ренти II - з урахуванням участі держави в процесі технічного оновлення нафтогазовидобувних підприємств.

Розкрито наявність у складі ціни натурального газу великої за розмірами та питомою вагою монопольної ренти, необхідність якої не зумовлена ані природними, ані виробничими умовами функціонування нафтогазовидобувних підприємств, а випливає з державної монополії на надра і вилучається з обігу, маючи своїм джерелом частину доходів кінцевого споживача (населення, суб’єктів господарювання). В результаті наявності відносно стабільних цін реалізації на нафту і газ, з одного боку, і стрімкого зростання собівартості їх видобутку і особливо розміру рентних відрахувань - з іншого, рентабельність видобування нафти і газу в країні швидко зменшувалась в останні роки, а нафтогазовидобувні підприємства нерідко ставали збитковими.
Усунення збитковості підприємств нафтогазовидобувного комплексу потребує реалізації заходів зі зниження собівартості нафто- і газовидобування та необґрунтовано великих рентних платежів, для чого доведена доцільність: а) діючу практику формування ренти за єдиним по галузі для всіх видобувних підприємств нормативом замінити застосуванням диференціальної ренти, нарахованої, виходячи з природних і виробничих умов видобування; б) ціни реалізації нафти та природного газу встановлювати з урахуванням оптових цін промисловості, особливо найбільш динамічних її складових — собівартості видобування та рентних платежів до бюджету; в) знизити затрати на видобування нафти і газу шляхом активізації відтворення їх ресурсно-сировинної бази, освоєння нових перспективних родовищ за рахунок збільшення фінансування ГРР; г) збільшити виділення бюджетних і галузевих коштів для впровадження прогресивних технологічних процесів на підприємствах нафтогазовидобування, для чого, зокрема, сформувати в межах держбюджету цільовий фонд науково-технічного розвитку нафтогазовидобувного комплексу з включенням до його складу: всієї суми збору коштів за виконані ГРР, всієї суми надходжень до бюджету дифренти II, митних платежів за експорт нафти і газу, частини надходжень дифренти I.
7. З метою здійснення послідовно ринкової трансформації галузевої організації управління доведена доцільність: а) оцінити як антиринковий захід введену в1999 р. оргструктуру галузевого управління в газовидобуванні, за якої видобувні підприємства втратили права юридичної особи, суб’єкта комерційної діяльності і зберегли в своїй роботі в основному функцію виконання плану по обсягу виробництва; б) повернути низовим виробничим ланкам галузі — ГПУ «Полтавагазвидобування» та ін. — права і функції суб’єктів ринкових відносин; в) в умовах державної власності обмежити кількість централізовано затверджуваних показників і нормативів лише тим їх мінімумом, без якого економічні інтереси держави в цілому, галузей і регіонів не можуть бути гарантовані; г) планування ефективності виробництва та господарювання довірити самим підприємствам. В дисертації обґрунтовано форму «Плану конкурентоспроможності підприємства», пов’язаного з кінцевими показниками його економічної ефективності, замість «Оргтехплану» як пережитку адміністративної системи, до якого входять в основному технічні показники оргтехзаходів, що безпосередньо не пов’язані з кінцевими показниками економічної ефективності. Крім того ця нова форма технічного розвитку покликана сприяти здійсненню єдиної науково-технічної політики галузі.

Повернення газопромисловим об’єднанням (ГПУ) прав повноцінних суб’єктів господарювання сприятиме відновленню відтворювальної функції фінансових джерел технічного розвитку виробництва. Обґрунтовано необхідність в межах державної інвестиційної політики вжити комплекс управлінських заходів, у тому числі відносно:

прибутку: зменшити податковий тягар підприємств з метою розширення їх можливостей для саморозвитку; відродити систему пільгового оподаткування прибутку, використовуваного на пріоритетні напрямки НТП (затверджені державою);
бюджетних асигнувань: відродити єдину державну науково-технічну політику, надавши їй не лише наукознавчої, а й виробничої спрямованості, виділяючи бюджетні кошти в основному на інновації та на пріоритетні державні напрямки НТП; в межах держбюджету створити фонд розвитку нафтогазовидобувного комплексу;
амортизаційних відрахувань: скасувати спрощену державну методику амортизаційних відрахувань по трьох нормах амортизації і повернутися до прямої залежності норм від реальних строків служби основних фондів і від первісної, а не залишкової вартості; виключити безоплатне вилучення у підприємств амортизаційного фонду для централізованого використання;
довгострокового кредитування:застосовувати пільгове кредитування підприємств за досягнення по пріоритетних напрямках НТП. Нацбанку сприяти здешевленню довгострокового кредиту, надаваного комерційними банками; законодавчо передбачити податкові пільги при здійсненні лізингового кредиту; передбачити надання кредитів на ризикові заходи під державну гарантію;
прямого іноземного інвестування: забезпечити сприятливі умови для інвестиційного клімату на чотирьох рівнях — національному, галузевому, регіональному та
на мікрорівні; надати вирішального значення комплексному розгляду всіх зазначених складових інвестиційного клімату, узгодженню державної, галузевої, регіональної політики в інвестиційній сфері з діяльністю окремих підприємств і організацій.
9. Ринкове перетворення національного господарства передбачає активізацію оплати праці як важеля регулювання економічної ефективності, посилення її стимулюючої функції, для чого доведена доцільність: подолати однобічну орієнтацію традиційної тарифної моделі оплати за переважне досягнення кількісного зростання
обсягу виробництва; ширше практикувати надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів за інтенсифікацію праці і професійну майстерність; значно спростити систему преміювання працівників за додаткові результати праці, скасувавши численні дублювання в преміюванні за окремі показники (за економію різних груп матеріалів та ін.), зорієнтувавши її на поліпшення, головним чином, кінцевих параметрів продукції, що випускається, та підвищення ефективності виробництва; у преміюванні застосовувати нормативи пайової участі працівників у зекономлених поточних затратах і виробничих ресурсах; використовувати різні форми участі працівників у прибутках підприємства.
10. В результаті дослідження зроблено висновок, що в умовах ринкової трансформації економіки перспективним напрямком активізації галузевих і регіональних факторів ефективності нафтогазовидобування є впровадження у вітчизняну практику такої організаційної форми управління, як асоціація територіально-галузевого типу (кластер), в областях з великими нафтогазовидобувними комплексами. В дисертації обґрунтовано концепцію створення подібної асоціації в Полтавській області. Головна мета створення асоціації: об’єднання частини капіталів підприємств-фундаторів для розв’язання спільних для них завдань і програм (науково-технічних, інвестиційних та ін.); координація ринкової стратегії; одержання додаткового економічного ефекту від погодженого розвитку територіальної і галузевої кооперації господарської діяльності; сприяння комплексності розвитку регіональної економіки.
Реалізація запропонованих в дисертації методологічних розробок і концептуальних положень з удосконалення управління нафтогазовидобувним комплексом України дозволить суттєво вплинути на підвищення його економічної ефективності