АСОЦІАТИВНО-ОБРАЗНЕ ПОЛЕ НАЗВ СПОРІДНЕНОСТІ В МОВІ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ

brief description

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МАРФІНА ЖАННА ВІКТОРІВНА

УДК 811. 161. 2’ 38: 821. 161.2 - 1

АСОЦІАТИВНО-ОБРАЗНЕ ПОЛЕ НАЗВ СПОРІДНЕНОСТІ В МОВІ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук
Бибик Світлана Павлівна

ЛУГАНСЬК 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ4
ВСТУП11
РОЗДІЛ 1. АСОЦІАТИВНО-ОБРАЗНА МОДИФІКАЦІЯ ЛЕКСИКИ
ТА ЇЇ ПОЛЬОВА СТРУКТУРА...18
1.1. Слово в системі парадигматичних відношень.18
1.2. Назви спорідненості в системі назв осіб: семантична структура і функції.20
1.3. Асоціативно-образне поле в системі польових структур...33
1.3.1. Мовна асоціація” як об’єкт наукового вивчення...33
1.3.2. Асоціативність як основа мовно-художньої
образності .47
1.3.3. Про співвідношення понять семантичне”
та асоціативне поле”...52
1.3.4. Асоціативно-образне поле” та асоціативно-
образний ряд” поняття теорії поетичної мови ...59
Висновки до розділу 1..63
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА СИНТАКСИЧНІ
МОДЕЛІ В АОП НАЗВ СПОРІДНЕНОСТІ..65
2.1. Дистрибутивно-структурні моделі НС у звертаннях.69
2.2. НС у компаративних структурах.76
2.3. Дистрибуція НС у підрядних словосполученнях80
2.3.1. Семантична структура субстантивно-
ад’єктивних синтаксем..80
2.3.2. Семантична структура субстантивно-
прономінальних словосполучень..91
2.3.3. Семантична структура субстантивно-
субстантивних словосполучень.93
2.4. Дистрибуція НС у сурядних словосполученнях.96
2.5. Структурно-семантичні властивості предикативних синтаксем.100
Висновки до розділу 2....102
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІ КОМБІНАЦІЇ АСОЦІАТИВНИХ ЛІНІЙ НС В АОП...104
3.1. Мікрополе Природа”..105
3.2. Мікрополе Батьківщина”...122
3.3. Мікрополе Дружба”133
3.4. Мікрополе Діяч”.138
3.5. Мікрополе Портрет”...141
3.6. Асоціативна суміжність НС й абстрактів..145
3.7.Контекстуальна асоціативність НС.151
3.8.Асоціативно-образні ряди НС.161
Висновки до розділу 3166
ВИСНОВКИ.169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....205
ДОДАТОК А. СЛОВНИК СПОЛУЧУВАНОСТІ ТА
АСОЦІАТИВНО-ОБРАЗНОГО ВЖИВАННЯ НАЗВ
СПОРІДНЕНОСТІ В МОВІ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ....213

ВСТУП
Асоціативність є однією з категорійних ознак поетичної семантики. До цього поняття звертаються для визначення поетичного слова як семантично збагаченого, ускладненого, перевантаженого, естетично перетвореного й оберненого само на себе” (О.Потебня, В.Виноградов, Г.Винокур, Б.Ларін, В.Русанівський, І.Грицютенко, Л.Ставицька, М.Голянич та ін.).
Підвищена асоціативність властива поетичним системам, що спрямовані на відтворення процесу мислення, внутрішньої мови, коли віддалені, близькі і далекі уявлення змінюють одне одного (В.Григорьєв). Також з поняттям асоціативності пов’язують створення основи конкретно-чуттєвого сприйняття художнього тексту, коли слово чи сполучення, група слів відсилають читача до знайомих йому реалій, з якими пов’язані зорові, звукові, дотикові, мовно-культурні асоціації (З.Франко, С.Єрмоленко, А.Лагутіна, Л.Пустовіт, В.Дятчук, Н.Дзюбишина-Мельник та ін.).
Лінгвостилістичне осягнення проблеми асоціативність і художній текст” ґрунтується на теорії про сутнісні властивості, природу, зв’язки асоціацій у філософії, психології, психолінгвістиці, семасіології.
Для метамови української лінгвостилістики характерне вживання таких сполук: мовна (вербальна, словесна) асоціація, словесно-асоціативний ряд, асоціативно-образний ряд; асоціативна образність; асоціативне поле, асоціативне лексико-семантичне поле, асоціативно-образне поле; асоціативний зв’язок, асоціативне перехрещення; словесно-асоціативна метонімія, умовно-асоціативний перифраз та ін. Їх входження в поняттєву парадигму стилістики пов’язане з активізацією досліджень польової структури художнього тексту, в якому слова не існують ізольовано одне від одного: вони створюють певну асоціативно-семантичну єдність, зв’язаність, підпорядковані певній темі й авторському задумові, які реалізуються в асоціативно-образних полях (АОП) та їх структурних компонентах, зокрема асоціативно-образних рядах (АОР).
Одним із актуальних завдань сучасного мовознавства є побудова тезауруса національної мови. Саме в цьому контексті відбувається активізація стилістичних студій художньої мови із залученням понять лексико-семантичне поле, лексико-тематична група, асоціативно-образне поле (Н.Данилюк, Л.Савченко, Н.Дужик, В.Буда, Н.Мех, Л.Мялковська, М.Братусь та ін.). Синхронно-діахронний, а також індивідуально-стилістичний аспект вивчення цілісних сегментів лексико-семантичної системи за текстами мови поезії стають визначальними в українській лінгвостилістиці кінця ХХ початку ХХІ століття. Об’єктом аналізу є астроніми, космічні назви (Т. Ковалевська, О.Маленко), флоролексеми (І.Коломієць, Д.Лісничий), концепти природа” (І.Дишлюк), правда неправда” (М.Мамич) тощо.
Попри значний доробок різноаспектних розвідок з теорії асоціативності лінгвостилістичні пошуки представлено в цій галузі незначною кількістю робіт.
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена тим, що в україністиці немає узагальнювальних монографічних досліджень явища асоціативності і пов’язаних з ним процесів творення образного тексту. В українському мовознавстві не досліджено способи асоціативно-образного моделювання поетичної мови, не простежено зміни вербальних асоціацій у зв’язку з динамікою мовної семантики загалом і семантики поетичних одиниць зокрема, засвідчених різночасовими текстами, а також механізми породження переносних значень та сталих образних засобів мови, спричинених активністю асоціативних процесів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” (номер державної реєстрації 0101v001371), з вивченням стилістики художніх текстів, яке проводиться у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Тема затверджена Науковою координаційною радою Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” (протокол № 5 від 20 грудня 2000р.).
Мета роботи а) здійснити аналіз асоціативно-образного поля назв спорідненості в мові поезії ХХ ст. в аспекті виявлення дистрибутивних, структурно-семантичних та семантико-стилістичних потенцій відповідних іменників у зв’язку з динамікою процесів їх метафоризації та функціонально-стилістичного модифікування; б) встановити типи асоціативних зв’язків слів у поетичному тексті.
У зв’язку з поставленою метою передбачено виконання таких завдань:
1) систематизувати й узагальнити загальнотеоретичні підходи до вивчення явищ асоціативність”, асоціативно-образне поле” (АОП), асоціативно-образний ряд” (АОР);
2) встановити типи вербальних асоціативних зв’язків у тексті;
3) мотивувати розрізнення асоціативності в аспекті принципів загальномовної та поетичної сполучуваності слів;
4) простежити тенденції взаємопроникнення лексико-семантичних полів (ЛСП) у створенні структурно-семантичних та синтаксичних моделей АОП, його асоціативних ліній;
5) обґрунтувати доцільність виокремлення трьох типів асоціативних ліній (мікрополе, контекстуальна асоціативність, АОР) для визначення ієрархічної структури АОП поетичної мови;
6) визначити корпус тропів (епітетів, метафор, порівнянь), що формують АОП назв спорідненості (НС) та образну трансформацію останніх;
7) дослідити розвиток поетичної семантики НС у мові поезії ХХ ст.;
8) здійснити кількісний аналіз досліджуваних явищ;
9) підготувати додаток до дисертації Словник сполучуваності та асоціативно-образного вживання назв спорідненості в мові поезії ХХ століття”.
Об’єктом дослідження є функції НС у поетичних текстах ХХ ст.
Предметом дисертаційної роботи є асоціативно-образна польова модель функціонально-стилістичного та структурно-семантичного потенціалу НС.
Джерельна база дисертаційного дослідження поетичні твори поетів ХХ ст., що репрезентують різні мовно-естетичні напрямки: 1030-і рр. Б.Лепкого, О.Олеся, Б.-І.Антонича, Є.Плужника, П.Тичини, Г.Чупринки, Х.Алчевської, Д.Фальківського, Н.Онацького, П.Амбросій, П.Гая, О.Доброхольського, М.Будяка, 3040-і рр. В.Сосюри, М.Рильського, А.Малишка, М.Бажана, Л.Забашти, П.Воронька, Л.Первомайського, М.Шпака, В.Швеця, 60-і рр. Б.Олійника, Д.Павличка, І.Драча, М.Вінграновського, В.Стуса, Л.Костенко, В.Коротича, 7090-і рр. В.Березінського, Є.Доломана, А.Бортняка, Л.Горбенко, Л.Горлача, Н.Давидовської, Т.Паламарчука, Д.Кононенка, В.Мороза, М.Мовчана, Т.Коломієць, В.Виноградова, Ю.Андруховича, І.Андрусяка, О.Забужко, Н.Нежданої та ін. (усього близько 180 авторів; 4500 карток).
У роботі використано методи лексико-семантичного, лінгвостилістичного, структурно-семантичного, зіставного та кількісного аналізу, описовий та асоціативного лінгвістичного спостереження й виокремлення АОР.
Зокрема, метод асоціативного лінгвістичного спостереження дозволив визначити: а) основні типи вербальних текстових асоціацій (парадигматичні, синтагматичні, тематичні); б) емоційно-експресивні та образно-чуттєві компоненти узуальних та оказіональних уявлень; в) тематичні класи контекстуальних асоціатів та пов’язані з ними внутрішньотекстові слова-стимули.
Метод виокремлення АОР застосовано для вивчення взаємодії у межах мінімального поетичного контексту (речення) кола домінантної лексики, характеру взаємодії слово-поняття слово-образ слово-поняття”.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві: а) проаналізовано АОП, детерміноване переносним уживанням слів та ієрархічністю сітки відношень між компонентами словесно-образного ряду, психолінгвальною основою стереотипних та оказіональних індивідуально-авторських конкретно-чуттєвих уявлень; б) відображено парадигматичні, синтагматичні, тематичні відношення в асоціативних лініях як конструктивних елементах АОП; в) запропоновано класифікацію контекстуальної асоціативності та асоціативно-образних рядів; г) подано типи асоціативно-образних та структурно-семантичних трансформацій НС; ґ) представлено лексикографічно-стилістичний опис НС як фрагмента Словника мови поезії ХХ століття”; д) на широкому фактичому матеріалі теоретично й практично обґрунтовано семантичну змінюваність НС.
Теоретичне значення роботи. Висновки й узагальнення здійсненого аналізу сприяють глибшому пізнанню лексико-семантичної підсистеми й значення її мовних одиниць, збагачують новими ідеями теоретичну стилістику, формують наукові засади для комплексного вивчення концептуальних лексико-семантичних груп, збагачують новими положеннями теоретичну стилістику. Висвітлення асоціативно-образного потенціалу НС підтверджує кваліфікацію їх як слів-поетизмів, укорінених у поетичному слововживанні з типізованою контекстуальною асоціативністю та стереотипними словами-образами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у сучасній лінгводидактиці: для написання підручників і навчальних посібників з функціональної стилістики та психолінгвістики, лексикології та семасіології, у створенні спецкурсів з лінгвостилістики художнього тексту, а також у лексикографічній практиці.
Особистий внесок здобувача полягає в збиранні фактичного матеріалу, аналізі структурно-семантичних та синтаксичних моделей, функціонально-стиліцстичних комбінацій асоціативних ліній НС в АОП; у виробленні методики лексикографічного опису поетичного потенціалу окремої лексико-семантичної групи слів. Усі результати одержано самостійно.
Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях мовознавчих кафедр та щорічних наукових читаннях Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, а також були представлені на Другій міжнародній науково-практичній конференції Етнос. Культура. Нація” (Дрогобич, 2000), Жовтобрюхівських читаннях (Київ, 2000), Всеукраїнській науковій конференції Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови” (Чернівці, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2001), Міжнародній науковій конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003), на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України (вересень 2003).
Публікації. Зміст дисертації висвітлений у 8 наукових статтях, з яких 6 надруковано в провідних наукових фахових виданнях: 1. Асоціативні потенції слова (на матеріалі асоціативно-образного поля назв спорідненості у мові поезії 90-х рр. ХХ ст.) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2001. №3 (35). С. 182 187; 2. Атрибутивна сполучуваність назв спорідненості в мові поезії ХХ століття // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2002. № 10 (54). С. 48 54; 3. Лексема мати в поетичних контекстах Андрія Малишка // Культура слова. К., 2001. Вип. 57 58. С. 49 55; 4. Назви спорідненості в системі назв осіб: семантична структура і функція // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2003. №3 (59). С. 43 51; 5. Поняття рідна мати” як асоціативно-образний концепт поезії Л.Забашти // Етнос. Культура. Нація: Зб. наук. праць. Дрогобич, 2001. С. 257 262; 6. Прикладкові конструкції як різновид асоціативних моделей у мові поетичних творів (на прикладі асоціативно-образного поля назв спорідненості у мові поезії початку ХХ століття) // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Слов’янська філологія. Чернівці, 2001. Вип. 117 118. С. 193 199; 7. Про питання класифікації мовних асоціацій // Слово. Стиль. Норма: Зб. наук. праць. К., 2002. С. 136 141; 8. Публіцистична експресія назв спорідненості у мові поезії (на матеріалі поетичних творів 6080 рр. ХХ століття) // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць / За ред. В.О.Горпинича. Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. Вип. 14. С.93 98.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури та додатка. Загальний обсяг тексту 178 сторінок. Список використаної літератури включає 312 позицій, використаних джерел 173. Наводиться 4 таблиці. Додаток подано на 174 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Вивчення явища асоціативності у мові й художньому тексті, психолінгвальної природи виникнення мовних асоціацій, їх типологічних класифікацій засвідчує комплексний підхід до цього питання. Погляд на асоціативність як категорію лінгвостилістики забезпечує методологічну основу аналізу поетичного образотворення, оскільки під вербальною асоціацією розуміють: а) об’єднання мовних одиниць за формальними та логіко-семантичними ознаками; б) художній мовообраз як відображення конкретно-чуттєвого сприймання дійсності; в) конотативний семантичний зміст слова, тобто збереження в його внутрішній формі символічного, культурно-історичного тла, національної специфіки слововживання.
Поділ асоціативних зв’язків слів на зовнішні (зорові, дотикові, звукові, зорово-звукові тощо) та внутрішньопсихологічні; за суміжністю, подібністю, контрастом; на смислові, поняттєві т. ін. передумовлює типологію конкретно-чуттєвих мовообразів, характер парадигматичних, синтагматичних та тематичних відношень між одиницями лексико-семантичного рівня мови. Останні розширюють свою семантику за рахунок процесів зовнішніх асоціацій, внутрішньопсихологічної схожості реалій, подібності їх сфер функціонування.
Основними механізмами формування мовних асоціацій є: а) об’єктивний і соціальний досвід індивідуума; б) психологічні чинники; в) культурно-історичні традиції народу; г) ситуативність.
Це, у свою чергу, передумовлює поділ асоціацій на загальномовні, серед яких виокремлюють традиційні (стійкі), стереотипні, та індивідуально-авторські, або суб’єктивні, оказіональні. Якщо традиційні (стійкі) асоціації мають усталений для мови поезії, наскрізний характер, то індивідуально-авторські вирізняються несподіваністю, неординарністю ситуативних текстових зв’язків.
Для утворення загальномовних асоціацій важливим є вияв взаємодії мовного матеріалу на рівні смислу та семантичної подібності, а також накладання” на логіко-поняттєвий зміст вербального знака певної експресії вторинного змісту. При цьому створювані в мові уявлення є концентрацією об’єктивного соціального, культурно-історичного та етнонаціонального досвіду мовців.
2. Увага до мовної асоціації як до текстового явища, зокрема зафіксованого й збереженого в макроконтексті поезії ХХ ст., зобов’язує до залучення методики структурування словесного поля. Для вивчення художньо-образної поетичної системи важливим є не лише усвідомлення лексичної одиниці як елемента ЛТГ чи ЛСП, а й її специфічних дистантних, контактних, експлікованих чи імплікованих взаємозв’язків з іншими одиницями тексту, що забезпечують конкретно-чуттєвий, асоціативно-образний зміст. Уся сукупність таких детермінованих реальних зв’язків слова чи групи тематично об’єднаних слів забезпечує зміст поняття асоціативно-образне поле (АОП).
Модель АОП це сформована на основі поетичних текстів ієрархічна структура, що характеризується необмеженістю складових елементів й визначається структурно-стилістичним навантаженням лексем у тексті. Структура АОП детермінована текстовими зв’язками парадигматичними, синтагматичними й тематичними. Склад ядра АОП залежить від складу відповідного ЛСП. АОП образно-асоціативні лінії, накладені на структуру ЛСП. Відповідно АОП є ширшою категорією.
Відповідно до зв’язку між словом-стимулом (асоціативом) та асоціатом виділяємо такі асоціативні лінії: 1) семантичні, в яких стимул і реакція пов’язані певним типом семантичних відношень; 2) граматико-словотворчі, або асоціативно-дериваційні, суть яких у зміні граматичних ознак слова-стимула та утворенні його дереваційних відношень; 3) синтагматичні, у яких стимул і асоціат утворюють природні сполучення слів у межах певного контексту.
Сітку синтагматичних асоціацій створюють звертання, порівняння, субстантивно-ад’єктивні, субстантивно-прономінальні, субстантивно-субстантивні, предикативні та сурядні моделі.
Типовим для мови поезії ХХ ст. є використання НС як адресатів мовлення. Найбільш активними є звертання, виражені двочленними (N + Adj; N + власна назва) та тричленними моделями (N + займенниковий прикметник + Adj), а також субстантивованим словом (любий (син), рідна, благословенна (мати), та градаційні.
Звертання і предикативні синтаксеми (батько був ковалем, дід був тесля) є умовно образними конструкціями, визначеними як такі за критерієм текстової (функціонально-стильової) належності.
Інші моделі є джерелом створення конкретно-чуттєвих образів, асоціативно-образних ліній у мові поезії.
Серед порівнянь виокремлюємо дві групи: традиційно-поетичні та індивідуально-авторські, специфіка яких полягає в актуалізації соціального компонента семантики мовних одиниць (мати, як бджола).
Функціонально активними в мові поезії ХХ ст. є сурядні конструкції, які виявляють різний ступінь семантичної зв’язаності. Серед них виокремлюються дві групи словосполучень: 1) з високим ступенем семантичної спаяності”, тобто ті, що становлять єдину номінацію (батько і мати; дід і прадід); 2) з низьким рівнем зв’язаності, у яких компоненти сприймаються як семантично самостійні одиниці (дочка і сестра; брат і син).

Структуру АОП, зокрема поетичного, визначають три складові лінії: 1) наскрізна асоціативність, репрезентована ієрархією мікрополів із стрижневими словами-концептами; 2) АОР, під яким розуміємо сукупність образно вагомих лексем, що поєднуються наскрізним асоціативним зв’язком; 3) контекстуальна асоціативність узагальнення текстових асоціацій, образних моделей, які в сукупності створюють певний тематичний, логіко-семантичний комплекс.
3. Асоціативно-образний потенціал НС передумовлений чинністю функцій цих іменників, їх соціальною значущістю, належністю цих слів до класу поетизмів.
У загальномовному просторі НС властива усталена оцінність, для більшості з них позитивна. У мові поезії НС позитивна або негативна конотація підсилюється відповідними засобами епітетами, порівняннями тощо. У свою чергу, НС є потужним засобом індивідуально-авторського оцінювання реалій буття: в асоціативно-образних поетичних моделях вони створюють емоційно-експресивне тло для внутрішньопсихологічного сприйняття того чи іншого образу.
Висока частотність, поетична символізація значення, сполучуваність з поетичною лексикою та асоціативно-оцінні властивості НС, наявність певних традицій вживання у поетичній мові створюють підстави для їх включення до шару поетизмів.
НС розкривають власні асоціативні потенції за рахунок необмеженої поетичної сполучуваності з лексемами будь-яких семантичних полів, а саме: назвами рослин, тварин, явищ природи, пір року, стихій, астронімами, просторовими, суспільно-політичними, абстрактним назвами, назвами осіб тощо. На перетині НС з цими лексико-семантичними системами утворюються мікрополя Природа”, Батьківщина”, Дружба”, Діяч”, Портрет”. Синтагматичні зв’язки зумовлюють також формування нового значення як у НС, так і в лексемах, з якими вони сполучаються.
У поетичних контекстах досліджуваного періоду НС виконують дві образотворчі функції: вони можуть бути семантичним центром образу, тобто виражають основний смисл мікро-, макроконтексту, або є елементом образотворення, входячи до складу різноманітних синтагматичних моделей, експлікують свій внутрішній семантичний потенціал.
Аналізований матеріал показав високу активність НС у мові поезії, серед яких найбільш вживаними є лексеми мати, син, батько, брат, дитина, сестра, дочка, дід, сім’я. Поети вживають ці НС найчастіше з метою оцінювання реалій буття як близьких їм. Такі НС, як мачуха, дядько навпаки передають чужість певного явища, реалії внутрішньому світові поета. Функціонально-стилістичне обмеження мають НС-діалектизми (вуйко, братан тощо), які найбільше вживалися в поезії шістдесятників.
Здебільшого поетичне слововживання НС пов’язане з народнопісенною традицією, що виявляється у сполучуваності із загальновизнаними поетизмами назвами рослин, тварин, птахів, явищ природи, астронімів, яка призводить до символізації значення досліджуваних назв. Такі моделі (мати, як верба, батько, як дуб, дочка, як билина, батько-місяць, вітер-брат та ін.) у мові поезії стереотипізуються, тобто набувають статусу поетичної формули з народнопісенним колоритом.
В епітетних синтагмах з НС атрибут конкретизує такі ознаки денотата, як зовнішність; риси характеру; поведінку, здібності, моральні якості; характер стосунків з іншими особами; стан; вік; ступінь спорідненості з певною особою; черговість народження дітей та їх кількість; соціальний та суспільний стан; національну та етнічну належність; віддаленість у просторі й часі.
У поезії НС виконують функцію асоціативного посередника між словами, що належать до різних семантичних груп. Головна функція НС вказати на їх взаємопідпорядкованість, тотожність, асоціативну подібність (степ отець долі; сталь і ніжність, як сестри; відчай і журба, мов брати; зоря сестра калини тощо); або ж підкреслити подібність одновидових понять, реалій (ромашки-сестри, брати-трудівники тощо).
НС активно сполучаються у поетичних текстах і з абстрактними, суспільно-політичними назвами. Ця поетична засоційованість є соціально детермінованою і найчастіше відбувається на рівні сем ‘близькість’, ‘спорідненість’, що надає текстовим мовообразам інтимності.
Мова поезії 30 70-х рр. ХХ ст. помітно тяжіє до ідеологізації змісту, яка, у першу чергу, позначається на семантичних складниках образних засобів. До ідеологічно маркованих належать моделі, у яких НС сполучаються з суспільно-політичними назвами (Партія, як мати; Москва мати; влада Радянська мати; батько Ілліч (Сталін); комуніст, мій брат по мислі; вожді, сини народу; мужні ленінські сини і т. ін). Такі художні стереотипи мають історичний характер: їх конотація в різні періоди розвитку літературної мови змінюється з позитивної на негативну або втрачає свою виразність.
Поряд із традиційними народнопоетичними та ідеологізованими стереотипними моделями, які усталилися в свідомості мовців, тобто є контекстуально передбачуваними, спрогнозованими, у мові поезії активно вживаються оказіональні утворення з НС, як-от: син-героїн, ерудиція-мати, внук, як плісінь тощо. Такі конструкції є контекстуально непередбачуваними і є ідіостильовими маркерами у мовній картині світу того чи іншого письменника.
Асоціативно-образне вживання НС пов’язане з процесами метафоризації, що зачіпають як глибинний розвиток семантики цих слів у їх діахронії, так і динаміку асоціативного синтагматичного й тематичного зближення НС з іншими лексемами.
НС у поезії ХХ ст. є засобом антропоморфізації явищ природи, рослинного й тваринного світу, реалій буття. Поетичні моделі, складовими яких є НС, різняться ступенем метафоричного осмислення буття поетами. На нашу думку, у поетичній мові загалом можна виокремити чотири ступені метафоризації НС: 1-й пов’язаний з функцією опозиції відповідно до назв тварин типу вовчику-братику, лисичко-сестричко, вживання яких жанрово обмежене; 2-й з назвами рослин (представлений широко і має народнопоетичну традицію); 3-й з назвами явищ природи, абстрактними назвами; 4-й з назвами суспільно-політичного змісту (з’являється в другій половині ХІХ ст. й активно функціонує в середині ХХ ст.). Перші ступені пов’язані з формуванням міфологічного світогляду людини, належні до них метафори базові асоціативно-образні структури.
Ядерні лексеми як складники асоціативно-образних моделей виявляють кілька типів структурно-семантичних трансформацій. До первинних асоціативно зв’язаних компаративних структур зараховуємо такі, як матір, як земля; сини, як дуби, прикладкові конструкції на зразок мати-земля, дубки-сини і под. кваліфікуємо як трансформації перших. Простежуються також трансформації за моделями сонце, як мати мати, як сонце; дуб, як дід дід, як дуб. У цілому ж аналіз поетичних моделей, у структурі яких є НС, виявив переважне їх уживання в ролі компонента асоціативного зближення різних семантичних груп. Це відбувається за рахунок актуалізації сем НС ‘близькість’, ‘спорідненість’, ‘тотожність’, ‘наступність’.
4. В основі виділення типів АОР лежить реалізація валентності слів, за смисловою близькістю, ситуативність поєднання понять, образне визначення слова-поняття, зіставлення образних ситуацій або форма вираження домінанти. Відповідно до цього розрізняється п’ять типів АОР: номінативно-генітивний, дефінітивний, предикативний, паралелізований, вокативний.
У складі АОР НС можуть бути і домінантою АОР, і домінатою тексту, входити в різні за змістом контексти.
5. У мові поезії ХХ ст. простежується поєднання у межах одного мікроконтексту різних НС. Найчастіше контекстуально засоційовні такі лексеми: мати син, батько син, батько мати, брат сестра, мати дитина, жінка діти, брат син. Цей асоціативний зв’язок зумовлений тематично. НС здебільшого поєднані з асоціатами, що мають буттєву основу. Відповідно до цього виділяємо такі асоціати: внутрішньопсихологічні (любов, надія, ніжність та ін.); морально-етичні (доброта, підтримка, турботливість та ін.), динамічні (розставання, пам’ять, зустріч та ін.), загальнокультурні (родовід, пісня, цінності та ін.), суспільно-політичні, темпоральні (майбутнє, дитинство, старість та ін), етнокультурні (вишиванка, казка та ін.), фізичні (сила, втома та ін.), зовнішні (краса, усмішка та ін), міфічні (безсмертя, слава).
Контекстуальна асоціативність як узагальнення текстових асоціацій реалізується в синтагматично і смислово наголошених частинах мінімального контексту-речення, серед яких виокремлюють різні за активністю асоціати: а) виражені одним словом (дієслівно-предикативний, атрибутивний, з’ясувальний номінатив, родо-видової суміжності стимула й асоціата, предметно-поняттєвої суміжності стимулу й асоціата, асоціат дорівнює асоціативу, нумеральний); б) у формі словесного ряду (лексико-тематичний, ампліфікаційний, лексичний повтор); в) у формі словосполучення (з метафоричним словосполученням, стилізований, символічний, розмовні й книжні фразеологізми, ситуативні фразеологізми).
6. Для кожного періоду розвитку мови поезії ХХ ст. характерна актуалізація певних НС. Так, у 1030-х рр. найбільш активними були лексеми брат (мн.), сестра (мн.); у 4050-і рр. мати, син, батько, дочка; 60-і рр. відзначені активністю лексем нащадки, предки, батьки, діти; у 7080-х рр. фіксується однакова частотність використання НС у поетичному образотворенні; 90-і ж стають роками спаду у вживанні НС у мові поезії. Спалахи” активності НС в мові поезії простежуються, як демонструє проаналізований матеріал, у періоди суспільних, політичних зрушень, тобто зумовлені прагматичнимим чинниками. Так, асоціативно-образні моделі Батьківщина-мати, брати-народи, сестра Росія (Білорусія, Болгарія тощо), визволителі-брати, син (дочка) України (Батьківщини, землі) ставали функціонально вагомими в роки війни. Часи революційних змін та відбудови позначені активністю таких моделей, як брати-трудівники, сім’я народів, звертання брати, сестри тощо; у період екологічної кризи (60-і рр., Чорнобильська трагедія) образ матері-природи.
Вибір тієї чи іншої НС як засобу створення мовного поетичного образу зумовлений також належністю поета до певного літературно-естетичного напрямку.
У мові поезії ХХ ст. простежується зміна експресії НС, яка відповідно до періодів розвитку поетичної мови трансформувалася від ліризму й пісенності до книжності й публіцистизму.
7. Семантика поетичної мови розвивається значно швидше, ніж семантика загальної мови, випереджає її, і тому Словник української мови не завжди відображає цю динаміку, фіксує ту чи іншу закономірність як лексико-семантичний варіант, обмежуючись відображенням типової сполучуваності метафоричних зсувів за допомогою ремарки *Образно.
Словник поетичної мови найкраще фіксує зміни, що відбуваються в семантичній структурі слова. Зокрема, матеріали Словника сполучуваності асоціативно-образного вживання НС в мові поезії ХХ століття” демонструють 5 значень лексеми син: 1. Про особу чоловічої статі стосовно своїх батьків; 2. Нащадки, молоде покоління; 3. Людина як виразник суспільних поглядів, політичних інтересів країни проживання; 4. Вихованець когось, чогось; людина кровно, тісно пов’язана з ким-, чим-небудь; 5. Виразник характерних, типових рис свого часу, епохи, середовища, представник чогось. У СУМ же 3 значення не зафіксовано, а 4 й 5 розглядаються як переносні. Такого ж семантичного перетворення набувають у мові поезії лексеми брат, сестра, дочка.
8. Отже, зміст і структура АОП НС у мові поезії ХХ ст. визначається ієрархією дистрибутивних зв’язків ядерних лексем, що модифікують їх первинний поняттєвий зміст; сукупністю опозиційних відношень між НС та їх образними парадигмами; певною окресленістю контекстуальних асоціацій на противагу безкінечності комбінацій АОР; спрямованістю асоціативних синтагматичних та парадигматичних моделей до програмованої модифікації компонентів.
9. Словник асоціативно-образного вживання НС в мові поезії ХХ століття” дає можливість виробити модель словника-тезауруса поетичної мови, зокрема, репрезентує усталені та індивідуально-авторські асоціативні зв’язки слів-НС. Він ілюструє можливість НС сполучатися з лексемами різноманітних ЛСП, показує логіко-семантичні та образні зв’язки лексичних компонентів мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азнаурова Э.С. Стилистический аспект номинации словом как единицей речи // Языковая номинация: Виды наименований. М.: Наука, 1977. С.86 129.
2. Алефіренко М.Ф. Від порівняння до нового значення // Культура слова. К.: Наук. думка, 1977. Вип. 13. С. 87 93.
3. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы: На материале прилагательных-цветообозначений русского языка. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 177 с.
4. Антомонов А. Ю. Исследование структурной организации лексико-семантического поля: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1987. 16с.
5. Антонюк П.І. Де чоловікові не скажуть: Ти баба!” Терміни спорідненості в румунській та українській мовах // Відродження. 1994. №5 6. С. 68.
6. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
7. Аристотель. О душе // Сочинения в 4 т. М.: Мысль, 1975 Т.1. С. 371 508.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 893 с.
9. Асоціативний словник української рекламної лексики / Упоряд.: Т.Ю.Ковалевська, Г.Д.Сологуб, О.В.Ставченко. Одеса: Астропринт, 2001. 116с.
10. Астафьева Н.И. О некоторых изменениях лексической сочетаемости слов // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы докладов и сообщений Всесоюз. науч. конф. (17 20 июня 1970г.). Минск: Изд-во БГУ, 1970. С. 14.
11. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1952. 295 с.
12. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 607 с.
13. Бабурина М.А. Концепт Муза” и его ассоциативное поле в русской поэзии Серебряного века: Автореф. дис канд. филол. наук. С.-П-г, 1988. 16с.
14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416с.
15. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
16. Барт Р.Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615с.
17. Барт Р. Лингвистика текста // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1978. Вып. VIII. С. 442 250.
18. Белецкий А.В. В мастерской художника слова. М.: Высшая шк., 1989. 159 с.
19. Бельчиков Ю.А., Солганик Г.Я. О лексикографических изданиях адресной направлености // Облик слова: Сб. статей. М.: Русские словари, 1997. С. 41 48.
20. Бельчиков Ю.А. Лексическая стилистика. М.: Русский язык, 1977. 120 с.
21. Бережан Г.С. Теория семантических полей и синонимия // Проблемы языкознания. М., 1967. С. 37 51.
22. Бєлєхова Л.І. Стереотипні словесні поетичні образи в американській поезії // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. Філологія. 2001. Т. 4. №1. С. 39 54.
23. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент значення слова (на матеріалі іменників назв особи в англійській, французькій та українській мовах): Автореф. дис канд. філол. наук. Донецьк, 1995. 22с.
24. Бибик С.П. Естетичні модифікації народнорозмовності в ідіостилі Григора Тютюнника: Дис канд. філол. наук. К., 1994. 186 с.
25. Бистров Я.В. Мовне поле як психосемантичне угрупування // Матеріали V Міжнародної наукової конференції Семантика мови і тексту”. Ів.-Франківськ, 1996. Ч.2. С. 13 14.
26. Білодід І.К. Мова і стиль Вершників” Ю. Яновського. К.: Вид-во АН УРСР, 1955. 129с.
27. Бойко З.В. Семантично-польові параметри слова у творах В.Стефаника // Матеріали V Міжнародної наукової конференції Семантика мови і тексту”. Ів.-Франківськ, 1996. Ч.2. С. 22 23.
28. Болотнова Н.С. Об основных понятиях и категориях коммуникативной стилистики текста // Вестник РГНФ. 2001. №3. С.123 131.
29. Бородіна М.О. Про поняття слово” в світлі сучасних теорій мови // Мовознавство. 1978. №5. С. 30 37.
30. Братусь М.Ф. Структура, семантика і стилістичны функціъ епітета в художній прозі Івана Багряного: Автореф. дис канд. філол. наук. К., 2002. 16 с.
31. Брудный А.А. Значение слова и психология противопоставления // Семантическая структура слова: Психолингвистические исследования. М.: Наука, 1971. С. 19 27.
32. Буда В.А. Лінгвостилістика сучасного історичного роману про добу козацтва ( 6090 рр. ХХ ст. ). К.: Рідна мова, 1998. 164 с.
33. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. М.: Просвещение, 1965. 429с.
34. Будівський П.О. Українська народна лірика про сім’ю та побут. К., 1993. 129с.
35. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 149 с.
36. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики (на матеріалі східнослов’янських назв політичних відносин) // Мовознавство. 1985. №4. С. 41 47.
37. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. 247 с.
38. Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. Львів: Вид-во при Львів. держ. ун-ті Вища шк.”, 1979. 119с.
39. Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові. Львів: Вид-во при Львів. держ. ун-ті Вища шк.”, 1989. 324с.
40. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических груп // НДВШ. Филол. науки. 1980. №6. С. 75 78.
41. Вандриес Ж. Лингвистическое введение в историю. М., 1937. С. 167 216.
42. Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. №5 С. 105 113.
43. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая шк., 1990. 176 с.
44. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Х.: Вид-во ХДУ, 1958. Ч.І. 228 с.
45. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. 416 с.
46. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Наука, 1989. 406 с.
47. Вердиева З.Н.Семантичесие поля в современном английском языке. М.: Высшая шк., 1986. 118 с.
48. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
49. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая шк., 1971. 239 с.
50. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Избр. труды: Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 295 312.
51. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
52. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая шк., 1991. 449 с.
53. Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990. 452 с.
54. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1992. с.
55. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. К.: Наук. думка, 1986. 141с.
56. Вовк О.Б. Семантична структура образної номінації // Мовознавство. 1985. №5. С.64 68.
57. В’язовський Г.А. Творче мислення письменника: Дослідження К.: Дніпро, 1982. 335 с.
58. Гадамер Г.-Г. Поезія і філософія // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2002. С. 264 272.
59. Голянич М. Внутрішня форма слова і художній текст. Ів.-Франківськ: Плай, 1997. 180с.
60. Горпинич В.О. Українська морфологія. Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. 350с.
61. Грабович Г. Поет як міфотворець: Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. К.: Часопис Критика”, 1991. 206 с.
62. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 343 с.
63. Григорьева А.Д. Слово в поэзии Тютчева. М.: Наука, 1980. 247с.
64. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. К.: Наук. думка, 1986. 226 с.
65. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова (в українській прозі 3060 рр. ХІХ ст.). Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. 180 с.
66. Данилюк Н.О. Лексико-семантичне поле дівчина” в українській народній пісні та сучасній поезії // Українське мовознавство. 1984. Вип. 12. С. 111 117.
67. Данилюк Н. Развитие сеамнтической структуры народно-песенного слова в языке украинской советской поэзии: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1984. 23 с.
68. Джигурда-Литвинець Е., Дмитренко М. Наш родовід. Хто кому ким доводиться // Народознавство. 1994. Спецвипуск 4 с.
69. Дзюбишина-Мельник Н. Роль художньо-образних асоціацій у загальному та мовному розвитку дитини // Слово. Стиль. Норма: Зб. наук. праць. К., 2002. С.81 86.
70. Дикарева Л.Ю. Міфопоетика метаморфози і способи її об’єктивізації у художньому мовленні: лінгвосеміотичний аспект (на матеріалі прози М.В.Гоголя та М.О.Булгакова): Автореф. дис канд. філол. наук. К., 2003. 20 с.
71. Дима Г.М. Народнопоетична символіка та її використання у творчості письменника // Укр. мова і літ. в шк. 1973. № 5. С. 20 25.
72. Дідківська Л. Ієрархія асоціативних рядів у малій прозі Володимира Винниченка // Літературознавчі студії. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. С. 317 322.