Авраменко Наталія Вікторівна. Стан репродуктивної функції у жінок з урогенітальною цитомегаловірусною інфекцією

brief description

Авраменко Наталія Вікторівна. Стан репродуктивної функції у жінок з урогенітальною цитомегаловірусною інфекцією: дисертація канд. мед. наук: 14.01.01 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2003.

Авраменко Н.В. Стан репродуктивної функції у жінок з урогенітальною цитомегаловірусною інфекцією. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2003.
На підставі клінічних, лабораторних (у т.ч. методів ПЛР-діагностики та ІФА), апаратних і інструментальних (УЗД, кімографічна пертурбація, лапароскопія) методів дослідження, проведених у 115 пацієнток, виявлені порушення в стані репродуктивної системи жінок. Встановлено погіршення показників ендокринного статусу організму, пригнічення продукції інтерферону, анатомо-функціональні зміни маткових труб. Ступінь виразності патологічних змін зростає пропорційно тривалості безплідності. Традиційний метод лікування ЦМВІ левамізолом за схемою Фарбера недостатньо ефективний як у клінічному відношенні, так і по здатності нормалізувати імунні й ендокринні порушення. У зв'язку з цим запропоновано комплексне етіопатогенетичне лікування ЦМВІ, яке ураховувало клінічний перебіг захворювання, локалізацію ЦМВІ, ступінь активності процесу і включало специфічну і неспецифічну імунокоригуючу, антиоксидантну, мембраностабілізуючу і загальнозміцнювальну терапію та фізіотерапію. Це дозволило більш ефективно елімінувати збудника з генітального тракту і венозної крові, ліквідувати ознаки активації ЦМВІ, підвищити рівень -ІФ, нормалізувати показники ендокринного статусу, поліпшити анатомо-функціональний стан маткових труб і відновити природну фертильність у неплідних жінок. Також застосовували діагностичну та оперативну лапароскопію, проводили дослідження матеріалу із черевної порожнини, з осередку запалення, на наявність ДНК ЦМВ.
Використання запропонованого комплексного алгоритму обстеження інфертильних жінок із ЦМВІ та комплексного етіопатогенетичного лікування ЦМВІ забезпечує досягнення стійкого терапевтичного ефекту і значного поліпшення показників відновлення репродуктивної функції.

ЦМВІ несприятливо впливає на репродуктивне здоров’я жінок і сприяє виникненню безплідності внаслідок зміни функції яєчників, гіпофіза, функціональної активності маткових труб і порушення їхньої прохідності.
Перебіг ЦМВІ внутрішніх статевих органів жінки характеризується тривалою персистенцією вірусу в каналі шийки матки, реактивацією патологічного процесу, що необхідно враховувати при постановці діагнозу і виборі терапії.
Наявність ЦМВІ викликає пригнічення активності інтерферонової ланки в системі неспецифічного противірусного захисту організму. Ці порушення більш виражені при збільшенні тривалості захворювання. Лікування хворих за розробленою методикою сприяє відновленню показників неспецифічного імунітету і попереджає реактивацію патологічного процесу, обумовленого ЦМВІ.
У жінок з безплідністю, обумовленою ЦМВІ, відбуваються зміни в центральній і периферичній ланках системи регуляції репродуктивної функції, що проявляється гіперполіменореєю, олігоменореєю, опсоменореєю, альгодісменореєю; порушенням процесів фолікулогенезу, овуляції, зниженням продукції гормонів гіпофіза і яєчників.
Причиною безплідності при ЦМВІ є функціональні (10,4%) і анатомічні (60,0%) зміни маткових труб внаслідок перенесених запальних процесів. Проведення комплексної терапії дозволяє відновити функцію і прохідність маткових труб у 40,9% випадків.
При відсутності ефекту від комплексної терапії трубної безплідності хворим показана лапароскопія з метою взяття матеріалу з просвіту маткових труб, гідросальпінксів, перитонеальної рідини для виявлення ЦМВ (контроль лікування) і проведення, за показаннями, оперативного лікування.
Об'єктивним критерієм терапевтичного ефекту є відсутність ДНК ЦМВ у пунктаті з черевної порожнини. Відсутність ЦМВ у вмістові каналу шийки матки, у венозній крові не можна вважати достовірним критерієм зникнення збудника з осередку запального процесу у верхніх відділах жіночих статевих органів.
Використання розробленого комплексного етіопатогенетичного лікування дозволяє нормалізувати менструальну функцію, фолікулогенез, відновити овуляцію, поліпшити анатомо-функціональний стан маткових труб (40,9%), і, в кінцевому підсумку, домогтися настання вагітності (23,8%). Стійкий терапевтичний ефект (за даними клінічних і лабораторних досліджень) настає не раніше, ніж через 3 місяці після закінчення лікування.