Банахевич Роман Михайлович. Прогнозування та профілактика прееклампсії у вагітних з антифосфоліпідним синдромом

brief description

Банахевич Роман Михайлович. Прогнозування та профілактика прееклампсії у вагітних з антифосфоліпідним синдромом: дис... канд. мед. наук: 14.01.01 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. НДІ медичних проблем сім'ї. - Донецьк, 2005.

Банахевич Р.М. Прогнозування та профілактика прееклампсії у вагітних з антифосфоліпідним синдромом.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія. Науководослідний інститут медичних проблем сім'ї Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк,2005.
Робота присвячена питанням прогнозування та профілактики прееклампсії у вагітних з антифосфоліпідним синдромом.
Встановлено, що у 57,6 % вагітних з АФС розвивається прееклампсія. Розроблено прогностичну лінійну математичну та нейросітьову модель, що дозволяють прогнозувати ризик розвитку і тяжкість прееклампсії. Вірогідність безпомилкового прогнозу прееклампсії на тлі АФС складає 85 %.
Встановлено, що провідною причиною у розвитку прееклампсії є аутоімунний процес в організмі матері. Визначено, що у вагітних з АФС відмічаються значні порушення мікроциркуляції, центральної гемодинаміки і маткового кровообігу, що впливають на процеси росту і розвитку плода.
Специфічним прогностичним критерієм розвитку прееклампсії є високий рівень АФЛА класу IgM, гіперкоагуляція, виснаження АТ ІІІ на початку вагітності, значні порушення в мікроциркуляторному руслі з І триместру вагітності, порушення центральної гемодинаміки на початку ІІІ триместру вагітності. Визначення цих порушень і проведення профілактичних заходів дозволяє зменшити тяжкість перебігу прееклампсії, а також служить критерієм клінічного перебігу захворювання та ефективності його терапії.
Запропоновано вагітним з АФС застосовувати комплексну профілактичну терапію для запобігання розвитку прееклампсії з ранніх термінів вагітності, що включає підшкірні ін’єкції низькомолекулярного гепарину (Далтепарину натрію), внутрішньовенно есенціальні фосфоліпіди в курсовому режимі, а також ацетилсаліцилову кислоту у дозі 100 мг на добу у безперервному режимі після 12 тижнів вагітності до пологів.

На підставі вивчення особливостей перебігу вагітності, стану імунної і гемостазіологічної систем у здорових вагітних та вагітних з прееклампсією на тлі АФС проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі сучасного акушерства, розроблені та впроваджені в практику нові методи клінічного прогнозування, профілактичного лікування прееклампсії з використанням терапії, яка нормалізує антиагрегантні й антикоагулянтні резерви організму, покращує функціонування мікроциркуляторного русла і центральної гемодинаміки, що дозволило підвищити ефективність лікування прееклампсії і зменшити кількість і тяжкість ускладнень перебігу вагітності.

Встановлено, що у вагітних з АФС в 56,7 % випадків спостерігається розвиток прееклампсії. Визначено, що перебіг прееклампсії у вагітних з АФС характеризувався великою кількістю тяжких форм (35,3%) за рахунок визначеної активності аутоімунного процесу. Прееклампсія на тлі АФС характеризується більш раннім (2526 тижнів) початком і маніфестним перебігом. Призначена традиційна терапія прееклампсії не дає достатнього терапевтичного і клінічного результату.
Визначено, що у пацієнток з прееклампсією на тлі АФС з І триместру вагітності спостерігаються порушення в плазменній і судиннотромбоцитарній ланці гемостазу, які характеризуються гіперкоагуляцією (зменшення АЧР на 10 %, збільшення кількості фібриногену на 34,5 %), зменшенням активності протизгортаючої системи (зменшення активності АТ III на 31,5 %), зменшенням ФАК (збільшення хронометричної тривалості тесту на 12,0 %), зменшенням часу згортання на 21,0 %. В ІІ і ІІІ триместрі спостерігається поява маркерів ДВЗ синдрому і значна тромбоцитопенія.
Доведено кореляційний зв’язок між визначенням високого рівня АФЛА і антитіл до2ГП 1 із розвитком прееклампсії. Концентрація досліджуваних антитіл до фосфоліпідів та2GP I має кореляційну залежність від ступеня тяжкості прееклампсії. Спостерігалося статистично значиме збільшення рівня антитіл класу IgМ і G у вагітних з прееклампсією від легкої до середньої тяжкості та від середньої до тяжкої. Збільшення рівня антитіл до2GP I класу IgM вище 16,2 Од/мл (r=0,72), Ig.G до більше 9,2 Од/мл (r=0,64) і АФЛА класу IgM вище 14,0 Од/мл (r=0,69) може служити критерієм прогнозування високого ризику розвитку прееклампсії та перинатальних ускладнень.
Встановлено, що розвиток прееклампсії спостерігався при збільшенні кількості ЦІК вище 10 од. оп. щільн. (r=0,76), рівня загальних IgG більше 18 г/л (r=0,78) і рівня HLA-DR більше 21,1 % (r=0,83).
Підтверджено, що у відповідності до класифікації феномену Кнізелі у 40,4 % пацієнток з прееклампсією на тлі АФС спостерігаються порушення мікроциркуляції до КІ, у 13,8 % до КІІі у 8,3 % до КІІІз І триместру вагітності і її значне погіршення з розвитком клінічних ознак прееклампсії. Порушення гемодинаміки фетоплацентарного комплексу в ІІІІІ триместрі вагітності характеризувалося збільшенням індексу С/Д співвідношення в магістральних судинах плода на 28 % і в матковій артерії на 42,3 % у порівнянні із показниками здорових вагітних. Морфологічне дослідження плацент підтвердило присутність плацентарної недостатності різної тяжкості у пацієнток з прееклампсією.
Встановлено, що при побудові математичної моделі найбільш інформативними маркерами прогнозування ризику розвитку прееклампсії у вагітних з АФС з І триместру вагітності є поєднання одного, або декількох найбільш вагомих екстрагенітальних захворювань: вірусні інфекції 51,2 %; вади серця 25,6 %; артеріальна гіпертензія 23,3 %;алергічні реакції 23,4 %;ревматизм 18,6 %; аутоімунний тиреоїдит 14,0 %;хронічний тонзиліт 9,3 %. Побудована на їх основі прогностична нейросітьова модель має чутливість 85 % та специфічність 97 %.
Визначено, що застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів з І триместру вагітності дозволяє зменшити кількість випадків розвитку прееклампсії в 2,6 рази (з 57,6 % до 21,9 %) і тяжкість її перебігу, що сприяє зменшенню кількості ускладнень вагітності і збільшує кількість народжених дітей на 19,7 %.