Барабаш Наталя Олександрівна. Рід Білозерських та культурний світ України XIX - поч. ХХ століття нові методологічні підходи

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БАРАБАШ Наталя Олександрівна
УДК 929.52 (477) + 930.2(477)
РІД БІЛОЗЕРСЬКИХ ТА КУЛЬТУРНИЙ СВІТ УКРАЇНИ ХІХ - ПОЧ. ХХ СТОЛІТТЯ: НОВІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ
07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Науковий керівник: д.і.н., професор КОЛЕСНИК Ірина Іванівна
Дніпропетровськ - 2004
З М І С Т:
В С Т У П ................................................................................................................. 3-7
РОЗДІЛ 1. РІД БІЛОЗЕРСЬКИХ В КУЛЬТУРНО-ГРОМАДСЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Історіографія проблеми ................................................................................... 8-17
1.2 Аналіз джерельної бази................................................................................. 18-28
1.3 Теоретико-методологічні основи дослідження........................................... 28-40
РОЗДІЛ 2. ПОХОДЖЕННЯ РОДИНИ БІЛОЗЕРСЬКИХ В СВІТЛІ «НОВОЇ СІМЕЙНОЇ ІСТОРІЇ»
2.1 Походження та структура роду..................................................................... 41-48
2.2 Старша гілка роду.......................................................................................... 49-59
2.3 Молодша гілка роду
ІСТОРИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВИМІРИ
3.1 Вплив подружжя Кулішів на розвиток життєвих сценаріїв відомих
представниць роду Білозерських........................................................................ 99-122
3.2 Життєвий проект Василя Білозерського: від Кирило-Мефодіївського братства
до «Основи»............................................................................................... 123-146
3.3 З інтелектуальної історії роду: українознавчі студії Миколи
Білозерського............................................................................................. 147-168
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 169-174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ......................... 175-214
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................... 215
ДОДАТОК 216-225

bibliography

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи дослідження, визначаємо, що при вивченні становлення роду Білозерських як соціокультурної системи, представники якої значною мірою причинилися до пожвавлення процесів українського класичного відродження, виконано низку дослідницьких завдань. Історіографічний аналіз здійснено за допомогою хронологічного та організаційно-ідеологічного принципів, що дозволяє засвідчити фрагментарність попередніх досліджень роду Білозерських та внеску представників роду в процес пожвавлення українського елемента” в рамках Російської імперії протягом довгого ХІХ століття”. Також відмічаємо незначну кількість сучасних розвідок, в яких постає питання родового внеску” Білозерських в культурно-громадське життя України ХІХ-початку ХХ століття. Опрацювання значного масиву джерел що складається з великої кількості опублікованих, а також залученого комплексу неопублікованих або частково опублікованих архівних документів, різних за формою, видом, характером зберігання надає можливість робити певні висновки та узагальнення. Виявлено відсутність історіографічної традиції з питань походження цього козацько- старшинського роду, а тому, за допомогою застосування міждисциплінарного підходу при вирішенні цієї проблеми, висунуті дві версії його походження. Персонологічний підхід до історіографічної традиції було запроваджено у третьому розділі роботи при розгляді життєвих сценаріїв відомих представників роду.
Використання традиційних методів сімейної історії дозволило провести реконструкцію родоводу, звести основні біографічні відомості у поколінному розписі. При чому, до поколінного розпису внесено не лише відомості про чоловіків, а й про жінок, а також подано інформацію про невінчані шлюби представників роду та їх нащадків. Для якісного дослідження запропонована структуризація роду: умовний поділ на старшу та молодшу гілки роду, які походять від представників ІІІ покоління Данила Васильовича та Михайла Васильовича Білозерських. Обидві гілки роду простежуємо до VII покоління включно. В межах обох гілок роду визначено найбільш репрезентативні родини. Старша гілка - родина Івана Івановича Білозерського та італійки. В межах молодшої гілки роду сформувалась родина Михайла Васильовича та Мотрони Василівни Білозерських. Досить цікавою є родина (невінчаний шлюб) Матвія Терентійовича Симонова та Надії Михайлівни Білозерської, з якої вийшли письменниці мати та дочка Кибальчичи. Особливе місце в структурі роду займало подружжя Пантелеймона та Олександри Кулішів.
Реконструкція та розширення родоводу на рівнях всіх поколінь фамільного клану Білозерських дозволяє прослідкувати динамічні процеси розвитку внутрішньосімейних відносин завдяки застосуванню метода мережевого аналізу. В ході дослідження виявлено, що родини обох гілок роду Білозерських протягом кінця XVIII - початку ХХ століття були включені у велику дружньо-родинно-свояцько-сусідську мережу; також рід був частиною територіально-локалізованого співтовариства, особливо на початку простеженої історії роду (Борзенський повіт Чернігівщини). При вирішенні питань матеріального та соціального характеру представники фамільного клану Білозерських використовували родинні, свояцькі, кумівські та дружні зв’язки з більш впливовими родами Забіл, Кочубеїв, Тарновських та інших. Визначено, що для становлення роду важливим було його соціальне та економічне положення. У соціальній ієрархії даний рід займав таке ж положення, як і більшість козацько- старшинських родин, яким вдалося довести своє право на спадкове дворянство під час остаточної ліквідації автономних прав Гетьманщини (1785 р.). Стверджуємо, що цей рід займав значно нижчий матеріальний щабель ніж роди Галаганів, Марковичів-Маркевичів, Тарновських. А відтак, при шлюбному відборі, обов’язково враховувалося не лише добре ім’я, соціальне положення, а й майновий стан майбутнього родича. При дослідженні роду виявлено, що старша гілка фамільного клану Білозерських була заможніша за молодшу. Особливості складу та структури родин обох гілок роду, їх стиль життя, були обумовлені не лише матеріальним положенням, а й наявністю маєтку та його особливостями ( географічне положення, вік, кількість хазяїв та людей, які проживають у маєтку). Для усіх родин роду, що проживали в сільській місцевості характерним був чітко виражений тип розширених сімей. Наголошено на тому, що всі члени розширеної родини були задіяні в процесі створення та відтворення сімейних традицій. Наявність маєтку, який вони отримували у спадок від попередніх поколінь, забезпечувала нащадкам один із можливих шляхів самореалізації та забезпечення життя - господарську діяльність. Згідно з концепцією Д.Берто та І. Берто-Вьям, на прикладі даного роду виявляємо наявність «сили повернення», з якою будь- яка сімейна справа впливає на долю нащадків.
Протягом розглянутого періоду визначено, що стосовно шлюбного відбору всередені роду відбулася певна трансформація, яка пов’язана з загальноєвропейськими тенденціями, а саме з проникненням в другій чверті ХІХ ст. в українське суспільство ідей просвітництва та романтизму, які по-новому розглядали особистість жінки та дитини, роль кохання в житті людини.
Крім цього необхідно звернути увагу на традиційно шанобливе ставлення до освіти всіх представників роду (і чоловіків, і жінок). Внаслідок проведеного дослідження маємо підстави для віднесення представників даного роду до т.зв. дрібномаєткового дворянства, яке становило більшість на землях колишньої Гетьманщини і стало основою для формування української інтелігенції. Невеликі маєтки, які мали окремі родини роду, не могли в повній мірі забезпечити засобами до існування, що змушувало представників родинного кола йти на дворянську службу або ставати офіцерами російської армії. Ретроспектива вивчення соціокультурної діяльності роду надає можливості визначити професійно-фахові пріоритети всередині роду Білозерських. Визначено, що побут близький до селянського, дотримання народних звичаїв та обрядів, використання у щоденному спілкуванні української мови сприяло формуванню у представників роду певних ідеологічних настанов, які впливали на їх активну громадську активність (особливо проявилося у родинах молодшої гілки роду); представники обох гілок роду брали участь у дворянському самоврядуванні протягом всього розглянутого періоду.
Дана ретроспектива засвідчує поступовий процес розмивання” роду на початку ХХ століття, якому сприяли наступні чинники: 1) декласування через зміну соціально-економічного стану родин та завдяки спорідненню з представниками різних суспільних верств (простежується з IV покоління); 2) включення Лівобережжя до складу Російської імперії сприяє заключенню представниками роду міжнаціональних шлюбів; 3) міграція представників роду до міст, що зумовлювало виділення малої родини та відрив від традиційного укладу життя, що зумовлювало засвоєння нових соціальних ролей (особливо жінками).
Простеження поколінної історії роду виявляє внесок кожного з поколінь роду в розвиток українського національного руху на терені Наддніпрянської України. Виявлено, що до розвитку українського національного руху персональний внесок був зроблений не лише чоловіками, а й жінками родинного кола Білозерських.
При розгляді життєвих сценаріїв видатних постатей роду виявлено потужний вплив на них П.О. Куліша, який у внутрішньородинному середовищі намагався реалізувати власну освітньо-культурницьку програму. Виявлено, що на Ганну Барвінок, а також на її братів - Василя та Миколу, на її сестру Н.М. Білозерську-Забілу П.Куліш намагався впливати вже в період їх юності та в зрілі роки, тобто після того, як ними вже були сприйняті певні імпресінги під час їх первинної соціалізації; для своїх вихованок вже сам Куліш та його дружина створювали впливи, які, в силу особливостей будь-якої особистості, по-різному сприймалися племінницями та онуками. Серед значної кількості вихованців даного подружжя найбільш виділяються Марія Боголюбцева, Надія Кибальчич та Надія Кибальчич-Козловська, які краще інших сприйняли вплив.
Розгляд життєвих сценаріїв відомих жінок роду дозволяє визначити значний безпосередній та опосередкований вплив подружжя П.О. та О.М. Кулішів, а особливо П.О.Куліша на формування творчих та суспільно- громадських настанов представниць жіночої статті родинного кола Білозерських, що зумовило появу декількох поколінь жінок, які сприйнявши настанови, намагались реалізувати себе в культурно-громадській роботі і у літературній діяльності. Однак, звернуто увагу на те, що тогочасне суспільство не було підготовлене до сприйняття активної громадської позиції нових жінок”, внаслідок чого виникали т.зв. рольові конфлікти. Несприйняття суспільством нових соціальних ролей жінок, які намагалися реалізувати себе поза родинним простіром, значною мірою вплинуло на трагічне закінчення життя вихованок подружжя Кулішів. Особливу увагу приділено розгляду становлення та розвитку особистості Л.О.Яновської, що зумовлено, з одного боку, значним масивом різних джерел, з іншого - на прикладі біографії Л.О.Яновської можемо прослідкувати опосередкований вплив подружжя Кулішів на становлення її життєвого сценарію.
При розгляді життєвого проекту Василя Михайловича Білозерського нами визначено імпресінги, сприйнятті ним в раньо-дитячий, дитячий та підлітковий періоди, окреслені періоди «спаду та піднесення» суспільної та громадсько-політичної активності В.М. Білозерського: періоди «піднесення» припадають на київсько-університетську юність (осягнення літератури та історії слов’янських народів і участь у КМТ ) і петербурзький період (діяльність у Петербурзькій громаді, редагування «Основи»); періоди «спаду» - заслання у Петрозаводськ та життя після 1862 р.. Привертає увагу те, що періоди «піднесення» збігаються зі спілкуванням та взаємодією з М.Костомаровим, П. Кулішем та Т.Шевченко. Якщо перший період піднесення” був штучно перерваний (арешт, заслання), то другий був перерваний як під тиском зовнішніх чинників, так і особистих вад В.М. Білозерського. Наголошено, що В.М. Білозерський маючи гарні літературні здібності, певний організаційний талант не зміг їх розвинути в повній мірі у зв’язку з відсутністю у нього здатності та готовності максимально самостійно мобілізувати власні сили, відсутністю достатньої для продуктивної творчості цілеспрямованості без зовнішньої стимуляції. Але свою історичну роль Василь Білозерський виконав, оскільки його ідеї були реалізовані наступними поколіннями українців.
Звернуто увагу на те, що при вивченні доробку М.М. Білозерського у галузі українознавства необхідно враховувати видані його роботи та значну кількість чорнових матеріалів, які зберігаються у ІР НБУВ та в ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України. Після опрацювання зазначених матеріалів визначено напрямки досліджень: фольклористика, етнографія, археографія, археологія, історія України. Наголошено, що мовчання” дослідника можна пояснити низкою чинників, основним з яких є затяжний конфлікт з П. Кулішем. Таким чином, охарактеризувати діяльність Миколи Михайловича Білозерського можемо як приховане існування” або внутрішню еміграцію”, внаслідок низки несприятливих чинників.
Дослідження демонструє застосування як традиційних, так і нових ідей, підходів та методів у вивченні фактуальної історії України. На прикладі вивчення історії роду Білозерських продемонстровано можливості залучення міждисциплінарного та соціокультурного підходів, методів «нової сімейної історії» для вивчення становлення національної самосвідомості як на індивідуальному рівні, так і на рівні локальних груп.