Барчук Марина Анатоліївна. Особливості перебігу виразкової хвороби та шляхи оптимізації протигелікобактерної терапії у осіб призовного віку

brief description

Барчук Марина Анатоліївна. Особливості перебігу виразкової хвороби та шляхи оптимізації протигелікобактерної терапії у осіб призовного віку: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2002. - 149арк. - Бібліогр.: арк. 115-149

Барчук М.А.Особливості перебігу виразкової хвороби та шляхи оптимізації протигелікобактерної терапії у осіб призовного віку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2002.
В дисертації розглянуті питання підвищення ефективності лікування призовників, хворих на виразкову хворобу дуоденальної локалізації шляхом диференційованого призначення різних лікувальних комплексів, враховуючи особливості клінічного перебігу та індивідуальну чутливість виділених штамів Нр до протимікробних препаратів.
Підтверджена діагностична цінність бактеріологічного методу в діагностиці гелікобактерної інфекції. Проведена комплексна оцінка клінічного перебігу ВХДПК, ендоскопічної характеристики слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, показників перекисного окислення ліпідів та стану антиоксидантної системи, показників апоптозу дозволила оцінити ефективність лікувальних комплексів, що застосовувались.

Результати проведених досліджень показали, що виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у осіб призовного віку має свої особливості. У хворих, що мали необтяжений перебіг ВХ, легкий ступінь тяжкості захворювання, диспепсичний синдром переважав серед інших скарг. Вірогідно частіше (р<0,05), за даними езофагогастродуоденоскопії, у хворих цих груп фіксувався дуоденогастральний рефлюкс. У пацієнтів з багаторічним анамнезом ВХ, тяжким та середньої тяжкості перебігом ВХ переважав больовий синдром та вірогідно частіше (р<0,05), за даними ЕФГДС, реєструвався ерозивний антральний гастрит, ерозивний бульбіт та езофагіт.
Найбільш ефективною схемою лікування, як показали проведені дослідження, є схема з використанням блокатора протонової помпи, препаратів вісмуту, амоксициліну та кларитроміцину, при застосуванні якої рівень ерадикації склав 90,9%.
Результати визначення чутливості штамів Нelicobacter рylori, отриманих бактеріологічним методом, до сучасних антибактеріальних препаратів свідчать про чутливість до тетрацикліну (в рекомендованих Маастрихтським консенсусом дозах) в 100% випадків, до амоксициліну в 98,4%, до кларитроміцину в 90,2%, до метронідазолу в 32,8% випадків, до фуразолідону чутливість виділених штамів склала 77%. Отримані дані дозволяють здійснювати індивідуальний підбор антигелікобактерних схем лікування.
Встановлено, що існує сильний зворотній зв’язок між рівнем каталазної активності і ступенем тяжкості ВХ (r=-0,89±0,02) та сильний прямий зв’язок між концентрацією гідроперекисів ліпідів і даним патологічним процесом (r=0,87±0,06) у всіх хворих. Виявлена висока ефективність вітчизняного антиоксидантного препарату Гранули кверцетину”, використання якого у комплексному лікуванні призовників, хворих на ВХДПК, сприяло повній нормалізації концентрації гідроперекисів ліпідів та рівня каталазної активності, що знайшло підтвердження у більш сприятливому перебігу ВХ; на фоні прийому даного препарату побічних явищ під час лікування не спостерігалося.
Визначено тісний кореляційний зв’язок між ступенем тяжкості патологічного процесу та рівнем спонтанного апоптозу лімфоцитів у осіб призовного віку, хворих на ВХ дуоденальної локалізації (r=0,86±0,03).
Аналіз віддалених результатів свідчить про необхідність диференційованого підходу при лікуванні хворих на ВХДПК, важливість врахування чутливості виділених штамів Нр до антибактеріальних препаратів пацієнтам з невдалими попередніми курсами ерадикаційної терапії, про доцільність індивідуального вирішення питання, стосовно ерадикації Нр у членів сім’ї хворих на ВХ.