Батов Бат Муртазович. Організаційно-економічні напрямки підвищення ефективності кормовиробництва в сільськогосподарських підприємствах

brief description

Батов Бат Муртазович. Організаційно-економічні напрямки підвищення ефективності кормовиробництва в сільськогосподарських підприємствах: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний аграрний ун-т. - К., 2004

Батов Б.М. Організаційно-економічні напрямки підвищення ефективності кормовиробництва в сільськогосподарських підприємствах. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація й управління підприємствами. Національний аграрний університет, Київ, 2004.
Дисертація присвячена узагальненню і поглибленню теоретичної сутності категорії ефективності й особливості методики визначення показників ефективності кормовиробництва в умовах ринку.
Значна увага приділена заглибленому організаційно-економічному аналізу і виявленню тенденцій розвитку виробництва кормів і кормозабезпечення тварин у сільськогосподарських підприємствах Київської області.
Розглянуто перспективні організаційно-правові структури кормовироб-ництва і кормозабезпечення при різних формах спеціалізації в умовах ринку, орендні відносини в кормовиробництві при внутрішньогосподарській спеціалізації.
Щодо умов Київської області проведені прогнозування розвитку виробництва кормів на 2010 рік; структуру посівних площ для різних типів спеціалізованих підприємств; з використанням ЕММ і ПЕВМ визначені фактори, що впливають на ефективність кормовиробництва.
На основі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду, а також спеціально проведених автором науково-господарських досліджень викладені питання організації інтенсивного польового кормовиробництва, заготівлі, транспортування і збереження кормів; шляхи підвищення продуктивності й ефективності використання природних комових угідь.

1. Ефективність є складною, узагальнюючою економічною категорією, яка відображає якісну характеристику, результативність виробництва.
Організація ефективного кормовиробництва полягає у одержанні максимальної кількості високоякісних, повноцінних кормів при найменших затратах праці і засобів на одиницю продукції, як основа підвищення ефективності всього сільськогосподарського виробництва і зокрема тваринництва. Основним критерієм оцінки галузі є рівень забезпечення потреби тваринництва повноцінними кормами з дотриманням принципу максимального виробництва при мінімумі витрат.
При комплексному визначенні ефективності кормовиробництва нами запропонована така система показників: обсяг виробництва продукції в натурі і вартісному виразі, чистого доходу в розрахунку на одного працюючого в галузі; вихід продукції в натурі, в кормопротеїнових одиницях з 1 га площі; розмір капіталовкладень і їх окупність (фондовіддача); якість продукції і реалізаційні ціни; вихід валової тваринницької продукції у натурі, у вартісному виразі на одиницю корму (оплата корму), на 1 га кормової площі; рівень продуктивності і ефективності використання природних кормових угідь; собівартість продукції, прибутковість і рентабельність виробництва.
2. Організація кормовиробництва в досліджуваних підприємствах здійснювалась в умовах реформування економіки, наявності кризових явищ, різкого погіршення матеріально-технічної бази всього комплексу галузей. Тільки за період 1998 2001 рр. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення зменшилась на 12,4 відсотки. Виробничі витрати збільшились на 14,7 відсотків, у т.ч. в рослинництві 25,5 відсотків, з них в кормовиробництві на 16,1 відсотків. Вартість валової продукції на 100 га сільгоспугідь за цей період склала 59 тис.грн.; на одного робітника 6179 грн.; на 100 грн. виробничих витрат 56 грн., з них у тваринництві 44 і в рослинництві 68 гривень.
3. У досліджуваних підприємствах за 1990-2001 рр. виробництво кормів зменшилось з 1694 до 701 тис. т кормових одиниць, або на 58,6 відсотків. У розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь з 32,9 до 17,2 ц к.од. 47,7 відсотків, на 1 га кормових культур з 64,7 до 34,5 ц к.од. 46,7 відсотків, на одну умовну голову худоби з 35,78 до 28,96 ц к.од., або на 19,1 відсоток. Наявність перетравного протеїну в 1 к.од. становила 93 г. У структурі використаних кормів знизилась кількість сіна, коренеплодів і зернофуражних культур.
Внаслідок зменшення і нераціонального використання кормів різко скоротилася продуктивність тваринництва, у результаті в 2001 р. на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено молока 228,5 ц, м’яса 40,3 ц, що відповідно на 73,1 і 78,8 відсотків менше, ніж у 1990 р. Вартість валової продукції тваринництва за досліджуваний період знизилася на 78 відсотків.
4. Удосконалення організації польового кормовиробництва передбачає вирощування найбільш ефективних зернофуражних і кормових культур, дотримання сівозмін, удосконалення структури посівних площ, розширення проміжних посіві кормових культур.
Економічна оцінка дає змогу виявити, що в групі зернофуражних культур найбільш ефективними є кукурудза, ячмінь, горох, а з кормових культур багаторічні трави, кукурудза на зелену масу і силос. В господарствах Полісся з польових сівозмін найбільш ефективними є 7-пільні, з кормових 5-пільні. У господарствах Лісостепу з польових сівозмін найбільш ефективними є 10-пільні, з кормових 6-пільні.
Для інтенсифікації кормовиробництва слід підвищити роль кормових сівозмін, за рахунок яких є можливість удосконалити структуру кормових культур, найбільш повно використовувати біологічний потенціал трав, одержувати великі їх урожаї протягом 3-4 років, що практично неможливо забезпечити у польових сівозмінах.
5. За допомогою регресійно-кореляційного аналізу і ПЕОМ нами визначено кількісний вплив основних факторів інтенсивності на урожайність і собівартість зернофуражних і кормових культур. Так, при збільшенні витрат на оплату праці і матеріальних витрат в розрахунку на 1 га посіву на 10 грн., концентрації посівів на 10 га, якість ріллі на 1 бал урожайність зернофуражних культур у середньому збільшується відповідно на 0,99, 0,016 і 0,615 ц/га.
Збільшення строків посіву і збирання на 10 діб обумовлює зниження врожайності зерна на 6,11 і 2,55 ц/га. Коефіцієнт кореляцій R = 0,7997, статистично достовірний. Така ж закономірність спостерігається при вирощуванні сіяних трав і кукурудзи на силос, багаторічних трав на сіно.
6. При обгрунтуванні проекту організації ефективного кормовиробництва в підприємствах різної форми власності й господарювання основними керованими змінними є напрямок спеціалізації, тип годівлі тварин та рівень інтенсивності виробництва. У господарствах, спеціалізованих на виробництві молока, м’яса великої рогатої худоби, під кормові групи слід займати 26-30 %, загальної посівної площі, в господарствах свинарського і птахівницького напряму 20-21 відсотків. У структурі кормових культур рекомендується мати багаторічних трав 47-55 %, кукурудзи на зелений корм і силос 26-32 %, однорічних трав 8-13 %, кормових коренеплодів 6-13 відсотків.
7. Організація високоефективного кормовиробництва передбачає інтенсивні технології кормових культур, під якими розуміють систему науково обгрунтованих взаємопов’язаних способів, технологічних операцій, здійснюваних з урахуванням фізіологічних потреб рослин і біологічних фаз їх розвитку, використання високоефективних сортів кормових культур. Здійснення інтенсивної технології вирощування кукурудзи на зелений корм і силос за даними наших досліджень, в умовах господарств Полісся дозволило збільшити урожайність на 42 %, знизити трудомісткість у 1,7 разів, підвищити окупність додаткових витрат на 23,4 відсотки.
8. Перехід до ринкової економіки обумовлює розвиток і удосконалення системи організаційних формувань в галузі у напрямку: внутрішньогосподарської спеціалізації (відділення, цехи, бригади, механізовані ланки, загони); міжгосподарської спеціалізації (спеціалізовані кормовиробляючі підприємства, міжгосподарські підприємства (об’єднання) по селекції і насінництву кормових культурі трав, спеціалізовані фірми з розробки і впровадженню, випробуванню раціонів для різних видів і статевих груп тварин); міжгалузевої спеціалізації (спеціалізовані підприємства (об’єднання) системи ДАК Хліб України” та інші відомства по виробництву БВД та ін. кормових добавок, спеціалізовані підприємства в системі мікробіологічної промисловості по виробництву біопрепаратів, науково-виробничі об’єднання з розробки і впровадженню систем інтенсивного кормовиробництва); ринкової інфрастуктури (біржі, аукціони, спеціалізовані фірмові магазини, підрозділи по маркетинговій роботі в господарствах). Наші дослідження свідчать, що найбільш прогресивною формою організації при внутрішньогосподарській спеціалізації кормовиробництва є механізована бригада на принципі оренди з кількістю 6-10 чоловік при навантаженні кормових угідь на одного працюючого 50-75 га, у тому числі у межах 50 % природних пасовищ і сіножатей. У таких бригадах урожайність кормових культур у господарствах Полісся вище на 35 %, продуктивність праці на 30 %, а собівартість 1 ц к.од. на 17 відсотків нижче, ніж у рільничих бригадах.
9.Удосконалення організації інтенсивного використання природних кормових угідь (одного з важливих факторів підвищення ефективності кормовиробництва) передбачає відновлення вироджених травостоїв шляхом впровадження комплексу заходів щодо поверхневого їх поліпшення (висівання насіння бобових, бобово-злакових травосумішей і їх інокуляція, внесення добрив, інші культуро-технічні міроприємства), створення сіяних травостоїв з підвищеним утриманням бобових компонентів на площах з розрихленою дерниною, впровадження заходів по меліорації, а також раціонального, позагінного використання пасовищ. Це підтверджується виробничими дослідами проведеними з безпосередньою участю дисертанта.