Бекірова Ельвіна Ескендерівна. Правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності

brief description

Бекірова Ельвіна Ескендерівна. Правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності : дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2006

Бекірова Е.Е. Правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 господарське право, господарсько-процесуальне право. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності. Представлено ліцензування певних видів господарської діяльності як багатоаспектне поняття: елемент легітимації суб'єктів господарської діяльності; умова здійснення певних видів господарської діяльності; підстава виникнення права здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; елемент механізму реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність; засіб державного регулювання господарської діяльності. Виявлено правову сутність процедури ліцензування певних видів господарської діяльності. Визначено поняття ліцензування, ліцензійних правовідносин, а також контролю в сфері ліцензування. Визначено критерії віднесення певних видів господарської діяльності до таких, що потребують отримання суб’єктом господарювання ліцензії. Доповнено принципи державної політики у сфері ліцензування і доопрацьовано правовий статус органів, що здійснюють її реалізацію. Проведено аналіз процедури ліцензування, виявлено її етапи і стадії. Здійснено аналіз нагляду і контролю у сфері ліцензування, а також юридичної відповідальності за порушення законодавства про ліцензування. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності.

Проведене дослідження правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності та отримані на його основі результати вирішують наукову задачу, що полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення правової бази ліцензування у сфері господарювання для більш ефективного здійснення господарської діяльності. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства у сфері регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності і розвитку науки господарського права.
На основі проведеного дослідження сформульовано, зокрема, такі висновки:
1. Аргументовано необхідність внесення змін та доповнень до Закону, зокрема:
доповнити ст. 1 Закону наступними поняттями:
здобувач ліцензії суб'єкт господарювання, який звернувся до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності;
вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, господарська діяльність, для здійснення якої на території України необхідно одержання ліцензії відповідно до цього Закону;
контроль у сфері ліцензування система заходів, що здійснюються органами ліцензування і спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування з метою забезпечення дотримання ліцензіатами ліцензійних умов;
закріпити у ст. 2 цілі Закону, а саме: захист прав і законних інтересів громадян, охорона здоров'я громадян, забезпечення обороноздатності країни і безпеки держави, а також установлення правових засад єдиного ринку і правового господарського порядку;
доповнити ч.1 ст. 3 Закону такими принципами державної політики у сфері ліцензування, як гласність та відкритість цієї процедури;
ввести у ст. 3 Закону пряму заборону провадження певних видів господарської діяльності без ліцензії у вигляді такої норми: „Здійснення зазначених у ст. 9 Закону видів господарської діяльності без ліцензії забороняється”;
усунути внутрішню суперечливість Закону, термінологічні розбіжності у визначенні поняття ліцензійні умови” у ст. 1 та ст. 8 Закону;
доповнити ст. 9 Закону щодо критеріїв віднесення виду діяльності до таких, що підлягають ліцензуванню, наступним положенням: відповідно до цього Закону видами діяльності, що підлягають ліцензуванню, є види діяльності, здійснення яких може завдати шкоди правам, законним інтересам, моральності і здоров'ю громадян, обороні країни і безпеці держави і регулювання яких не може здійснюватись іншими методами, крім ліцензування;
виключити з переліку підстав анулювання ліцензії, зазначених у ст.10 Закону, таку підставу як рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
доповнити ч. 6 ст. 11 Закону наступним положенням: рішення про відмову у видачі ліцензії, а також неприйняття у встановлений законом строк рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі може бути оскаржене в судовому порядку;
закріпити у ст. 11 Закону, положення що не допускається відмова у видачі ліцензії на підставі величини обсягу продукції (робіт, послуг), що виробляється або планується для виробництва здобувачем ліцензії;
доповнити ст. 14 Закону положенням про те, що рішення про видачу ліцензії на строк менше трьох років може бути оскаржене в судовому порядку;
доповнити ст. 14 Закону щодо прямої заборони передачі ліцензії або її копії, такою нормою: „Передача ліцензіатом ліцензії або копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності забороняється (не допускається)”;
конкретизувати у ст. 20 Закону права органів, уповноважених здійснювати контроль у сфері ліцензування: вимагатиу ліцензіата необхідні пояснення і документи при проведенні перевірок; складати на підставі результатів перевірок акти з вказівкою конкретних порушень; виносити рішення, що зобов'язують ліцензіата усунути виявлені порушення, установлювати строки усунення таких порушень; виносити попередження ліцензіату, а також обов’язки цих органів;
розмежувати у ст.21 Закону три поняття: припинення дії ліцензії, анулювання ліцензії та визнання ліцензії недійсною; закріпити у цій статті Закону судовий порядок анулювання ліцензії та обов'язок органу ліцензування звертатися до суду при порушенні суб'єктом господарювання законодавства про ліцензування;
доповнити Закон ст. 21-1, в якій визначити поняття визнання ліцензії недійсною”, передбачити процедуру такого визнання, порядок оскарження рішення органа ліцензування про визнання ліцензії недійсною.
2. Обґрунтованонапрямки узгодження із Законом інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, шляхом: вилучення із законодавчих актів у сфері ліцензування видів діяльності, що не підлягають згідно із Законом ліцензуванню; приведення у відповідність з Законом назв видів господарської діяльності, що ліцензуються, та містяться в інших нормативно-правових актах; виключення з вказаних нормативно-правових актів положень про зупинення дії ліцензії або інші санкції, не передбачені Законом.
3. Аргументовано необхідність внесення доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення України шляхом доповнення його статтею, в якій закріпити адміністративну відповідальність у вигляді адміністративного штрафу за подання фізичною особою - суб’єктом господарювання до державного органу (посадової особи) недостовірних або перекручених відомостей, передбачених Законом і необхідних для здійснення цим органом (посадовою особою) його діяльності.