Бен Хміда Макрем Бен Меккі. Клініко-патогенетична характеристика та лікування холестерозу жовчного міхура в поєднанні з ожирінням

brief description

Бен Хміда Макрем Бен Меккі. Клініко-патогенетична характеристика та лікування холестерозу жовчного міхура в поєднанні з ожирінням : дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2007. — 131арк. — Бібліогр.: арк. 109-131

Бен Хміда Макрем Бен Меккі.Клініко-патогенетична характеристика та лікування холестерозу жовчного міхура в поєднанні з ожирінням.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 — внутрішні хвороби.— Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2007.
Дисертацію присвячено підвищенню ефективності консервативного лікування холестерозу жовчного міхура на тлі ожиріння. Для клініки сполучених захворювань характерним є переважання диспептичних явищ. Найбільш характерним варіантом дисфункції жовчного міхура є гіпокінетично-гіпотонічний, який виявляється в 64,3% випадків. В 51,8% випадків у хворих з холестерозом жовчного міхура на тлі ожиріння має місце супутній неалкогольний стеатогепатит, в 96,4% випадків — гіпер- і дисліпідемія (частіше дисліпідемія типу ІІВ). При сонографії характерні наявність холестеринових поліпів в жовчному міхурі, ущільнення, потовщення, неоднорідність його стінки, наявність біліарного сладжу. Клінічні, біохімічні та сонографічні дані щодо холестерозу жовчного міхура пов’язані з індексом маси тіла.
Лікування із включенням антигомотоксичних засобів (гепар композитум, хепель, лімфоміозот) сприяє зменшенню клінічних проявів, функціональних порушень з боку жовчного міхура та печінки, корекції ліпідного спектра крові, поліпшенню результатів сонографії.

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної наукової задачі — виявлення особливостей клінічних проявів, структурних та функціональних порушень ЖМ, функціонального стану печінки та ліпідного спектру крові у хворих на холестероз ЖМ в сполученні з ожирінням; розроблено новий ефективний консервативний спосіб лікування сполученої патології з включенням АГТП (гепар композитум, хепель, лімфоміозот), доведено його переваги перед базисним лікуванням.
В клініці холестерозу ЖМ в поєднанні з ожирінням у 71,4% випадків переважають диспептичні явища. На болі в правому підребер’ї вказують тільки 12,5% хворих, ще у 20,5% випадків пацієнтів непокоять тяжкість, дискомфорт у правому підребер’ї. ССТ диспептичного синдрому в 1,3 рази вищий, ніж ССТ болю. За наявності ХП в шийці ЖМ ближче до його устя розвиваються колікоподібні інтенсивні болі в правому підребер’ї. Психосоматичні порушення виявляються в 51,8% випадків, алергічні прояви — у 8,0% випадків сполученої патології. ССТ клінічних проявів ожиріння — в 1,23. Фізикальні симптоми, характерні для загострення хронічного холециститу, виявляються в 10,7% випадків, а для вираженого загострення — тільки в 4,5% випадків.
Для холестерозу ЖМ в поєднанні з ожирінням за результатами БФДЗ і динамічною сонографією найбільш характерним варіантом дисфункції ЖМ є гіпокінетично-гіпотонічний (в 64,3% випадків), непрямі ознаки недостатності сфінктера Одді і збереження функції сфінктера Мірицці. У хворих з домінуванням больового синдрому над диспептичними явищами виявляється гіперкінетично-гіпертонічна дисфункція ЖМ, гіпертонус сфінктерів Одді і Люткенса, неспроможність сфінктера Мірицці.
У хворих з холестерозом ЖМ в поєднанні з ожирінням в 51,8% випадків має місце супутній неалкогольний стеатогепатит, для якого характерні мінімально виражені синдроми цитолізу і холестазу, біохімічні маркери зниження дезинтоксикаційної функції печінки і порушення її білковосинтетичної функції. В 96,4% випадків мають місце гіпер- і дисліпідемія, які супроводжуються підвищенням індексу атерогенності. Частіше за інші зустрічається дисліпідемія типу IIВ (в 37,5% випадків).
При сонографії найбільш характерними ознаками поліпозної форми холестерозу ЖМ на фоні ожиріння, крім наявності ХП, є ущільнення стінки ЖМ (в 87,5% випадків), її потовщення (в 85,7% випадків) і неоднорідність (в 47,3% випадків). Одиничні ХП визначаються в 55,4%, а множинні — в 44,6% випадків. Характерним є збільшення розмірів ЖМ натщесерце (в 46,4% випадків) і наявність біліарного сладжа в його просвіті (в 67,9% випадків). Сонографічні симптоми загострення хронічного холециститу виявлені не більше, ніж в 5,4% випадків, а ознаки перенесених у минулому загострень холециститу — в 72,3% випадків. При ультразвуковій гістографії типовими для холестерозу ЖМ в сполученні з ожирінням є підвищення показника L і зниження показників N, Kgst, I стінки ЖМ, збільшення L і зменшення N вмісту ЖМ.
Клінічні, біохімічні та сонографічні показники у хворих з холестерозом ЖМ в поєднанні з ожирінням пов’язані між собою і вказують на значення ожиріння, гіпер- і дисліпідемії у формуванні холестерозу ЖМ, біліарного сладжа, дисфункції ЖМ та неалкогольного стеатогепатиту.
Комплексна терапія з включенням АГТП у хворих з холестерозом ЖМ в поєднанні з ожирінням більш ефективно, ніж традиційне лікування, впливає на диспептичний і больовий синдроми, психосоматичні порушення і загальну слабість. За даними БФДЗ і динамічної сонографії терапія з використанням АГТП сприяє підвищенню ІС ЖМ, корекції гіпокінетично-гіпотонічної дисфункції ЖМ, яка після цього лікування протягом року зустрічається в 1,3 рази рідше, ніж після проведення традиційної терапії. Включення АГТП у комплексне лікування сприяє більш вираженому покращанню функціонального стану печінки й ліпідного спектра крові зі зниженням індексу атерогенності. Зменшення вираження ожиріння через рік після проведення курсів лікування АГТП спостерігається в 1,5 рази частіше, ніж після загальноприйнятої терапії.
За даними сонографії вже через 1517 днів стаціонарного лікування з використанням АГТП зменшується частота виявлення біліарного сладжа, а після закінчення терапії протягом року біліарний сладж виявляється в 1,8 рази рідше, ніж після традиційної терапії. Через рік лікування з включенням АГТП зникнення ХП спостерігається в 2,0 рази, а зменшення розмірів ХП — в 1,3 рази частіше, ніж після базисного лікування. Комплексна терапія з використанням АГТП протягом року сприяє значно більш рідкому (в 1,5 рази) збереженню потовщення й ущільнення стінки ЖМ, ніж традиційна терапія, вірогідному покращанню показників ультразвукової гістографії стінки ЖМ і його вмісту.