Берестова Ірина Еріївна. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

brief description

Берестова Ірина Еріївна. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004

Берестова І.Е. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. —Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2004.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Проаналізовано визначення вказаного питання у правовій літературі, простежено процес становлення і розвиток досліджуваного інституту. Детально досліджені поняття зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, їхню правову природу, об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення. Запропонована власна класифікація та проаналізовані види зобов’язань. Визначено перелік майна, яке не підлягає поверненню в якості набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Проаналізовані питання співвідношення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності.
На підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правової бази і судової практики щодо особливостей зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави сформульовані та внесені конкретні пропозиції, що спрямовані на вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Уперше проведено комплексне дослідження інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, з урахуванням змін законодавства, узагальнено теоретичні результати, обґрунтовано їх практичну значимість. Автором сформульовано ряд рекомендацій і положень науково-теоретичного та практичного характеру.

Під правовою підставою набуття (збереження) майна”, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України 2003 р. необхідно розуміти такий безоплатний перехід майна від однієї особи до іншої, який або відповідає меті правовідношення і його юридичному змісту, або стає безповоротним через пряму вказівку закону. Формулюється поняття відсутності правової підстави” як вирішальної умови для виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави — це набуття або збереження майна від однієї особи за рахунок іншої, яке або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Концепція відсутності вини” полягає в тому, що зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають як наслідок збігу обставин, а також в тих випадках, коли одна особа за відсутністю умислу набуває майно, завдаючи при цьому шкоди іншій особі.

При встановленні додаткових майнових наслідків недійсного правочину щодо одержаного за ним, акцентується увага на моменті визнання набувача добросовісним або недобросовісним для встановлення розміру відшкодування доходів. Обґрунтовуючи поняття недобросовісний володілець”, яким вважається особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння майном незаконне, автор наполягає на акцентуванні таких понятійних критеріїв як знав” і повинен був знати”.
До положення, необхідні витрати на майно” слід віднести тільки ті, які необхідні для забезпечення нормального стану користування та зберігання майна з урахуванням його зношеності, і конкретизувати словосполученням та без яких неможливе його функціонування”, а також пропонується судам використовувати це поняття для того, щоб у подальшій судовій практиці уникати двозначності трактування закону.
Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави на відміну від деліктних виникають у результаті відсутності в діях набувача умислу та при наявності певного кредитора на корись якого і стягується відшкодування.

Відсутність певного правочину одночасно означає відсутність відповідних прав та обов’язків сторін за цим договором. Факт наявності договору є тією межею, де співіснують зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та договірні.
На підставі віндикаційної вимоги витребується майно, визначене індивідуальними ознаками, тоді як за вимогою із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави відбувається відшкодування вартості набутого без достатньої правової підстави майна. В окремих випадках ознакою, яка розмежовує ці позови є наявність або відсутність майнової вигоди на стороні відповідача.
Критерій вольової направленості дій особи щодо розпорядження належним їй майном є підставою для розмежування досліджуваних зобов’язань із зобов’язаннями, що виникають із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Якщо перехід майна від однієї особи до іншої відбувається в результаті дій самого потерпілого, якій не мав наміру надати майнову вигоду іншій особі, то такий перехід слід розглядати як безпідставне набуття або збереження майна.

Доводяться аргументи, що добросовісному володільцю повинна відшкодовуватися моральна шкода, яка йому завдана. Вважається за доцільне доповнити ст. 390 ЦК України новою ч. 5 такого змісту: Добросовісний володілець, який відплатно набув майно має право вимагати відшкодування моральної шкоди, завданої вилученням майна”.
Пропонується викласти ст. 1215 ЦК України у новій редакції: Майно, що не підлягає поверненню в якості набутого, збереженого без достатньої правової підстави” та запропоновано навести перелік такого майна в п. 2. інше майно, якщо це встановлено законом”: 1) майно, передане на виконання зобов’язання до настання строку виконання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обігу (ст. 531 ЦК України); 2) майно, передане на виконання зобов’язання після закінчення строку позовної давності, у випадках, коли таке виконання допускається ст. 267 ЦК України; 3) грошові суми чи інше майно, надане у виконання неіснуючого зобов’язання, якщо набувач доведе, що потерпілий, який вимагає повернення майна, знав про відсутність зобов’язання або надав майно у цілях благодійності.