БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З КОМПОНЕНТОМ ОБҐРУНТУВАННЯ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Тєлєжкіна Олеся Олександрівна

УДК 811. 161.2’ 367. 335

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З КОМПОНЕНТОМ ОБҐРУНТУВАННЯ

10.02.01 українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Дорошенко Сергій Іванович, доктор філологічних наук, професор

ХАРКІВ — 2002

Зміст

Вступ.................................................................................................... 5
Розділ І. Теоретичні засади аналізу безсполучникових складних речень із відношенням обґрунтування......................................................... 10
1.1. Реченнєвий характер безсполучниковості у системі складних структур......................................................................................................... 10
1.2. Обґрунтування вихідних положень і понять в аналізі відношення обґрунтування в системі складного речення................................ 18
1.2.1. Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування у сфері мови і мовлення.............................................................................. 18
1.2.2. Односуб'єктне і різносуб'єктне вираження відношення обґрунтування.......................................................................................................... 19
1.3. Безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування як окремий семантичний різновид безсполучникових утворень .................... 21
1.3.1. Класифікація безсполучникових складних речень із відношенням обґрунтування................................................................................ 31
1.3.2. Функціонування безсполучникових складних речень обґрунтування як окремих синтаксичних одиниць і в складі багаточленних складних конструкцій..................................................................................... 37
Висновки до розділу І......................................................................... 50
Розділ ІІ. Семантична структура безсполучникових складних речень із відношенням обґрунтування......................................................... 52
2.1. Характеристика безсполучникових складних конструкцій обґрунтування за ознакою семантико-граматичного оформлення першого складника 52
2.2. Різновиди безсполучникових складних утворень обґрунтування за ознакою смислового наповнення.................................................................. 63
2.3. Безсполучникові складні конструкції з компонентом обґрунтування за метою висловлювання.................................................................... 70
Висновки до розділу ІІ....................................................................... 72
Розділ ІІІ. Реалізація безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування у різних функціональних стилях української мови 73
3.1. Особливості функціонування безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування у розмовному стилі........................ 75
3.1.1. Представленість у розмовному мовленні складних речень обґрунтування за метою висловлювання............................................................... 85
3.1.2. Особливості реалізації безсполучникових складних речень обґрунтування у текстах усної народної творчості............................................... 86
3.1.2.1. Безсполучникові складні речення обґрунтування за метою висловлювання у фольклорних текстах........................................ 94
3.2. Особливості функціонування безсполучникових складних конструкцій обґрунтування у книжних стилях.................................................. 95
3.2.1. Поширеність безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування у текстах наукового стилю................................... 99
3.2.1.1. Безсполучникові складні речення обґрунтування за метою висловлювання в текстах наукового стилю.................................. 112
3.2.2. Функціонування безсполучникових складних речень із відношенням обґрунтування у текстах публіцистичного стилю............................................................................................... 114
3.2.2.1. Безсполучникові складні речення обґрунтування за метою висловлювання у текстах публіцистичного стилю............................................................................................... 126
3.2.3. Особливості використання безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування у текстах художнього стилю......... 128
3.2.3.1. Безсполучникові складні речення обґрунтування за метою висловлювання у творах художнього стилю............................... 141
Висновки до розділу ІІІ...................................................................... 143
Розділ IV. Безсполучникові складні структури обґрунтування і текст.............................................................................................. 145
4.1. Структурна співвіднесеність безсполучникових складних речень обґрунтування і тексту................................................................... 145
4.2. Семантична відповідність безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування і текстових утворень...................... 151
Висновки до розділу IV...................................................................... 158
Висновки.............................................................................................. 160
Список літератури.............................................................................. 164

Вступ

Предмет дослідження становлять безсполучникові складні речення з компонентом обґрунтування в сучасній українській мові з їх своєрідними структурними ознаками, лексико-граматичним наповненням і стилістичними функціями.
Будучи поширеними в сучасній українській мові як багатопланові щодо властивих їм значеннєвих відношень складні структури, розглядувані конструкції до сьогодні не піддавалися монографічному вивченню. До того ж у прийнятій у підручниках і посібниках з української і російської мов системі безсполучникових складних речень вони не визнані як окремий вид, а кваліфікуються як один із варіантів причиново-наслідкових безсполучникових структур: із прямим і оберненим відношенням вираження причини і наслідку. Розглядувані нами безсполучникові складні речення в існуючих класифікаціях уважаються такими, в яких наслідковий компонент передує причиновому. Між тим таке потрактування цього виду речень суперечить і логіці їх побудови, і семантичному наповненню предикативних частин таких висловлювань. По-перше, за логікою речей наслідок не викликає причину. По-друге, так званий причиновий” компонент поспіль не передає причинової семантики, що ставить під сумнів правомірність називати такі безсполучникові конструкції причиново-наслідковими з оберненим відношенням причини і наслідку. Таке розуміння цього виду безсполучникових складних речень актуалізує їх вивчення: виникає потреба не тільки віднайти адекватну назву цьому виду безсполучникових складних речень, але й довести особливості їх структури, лексико-граматичного оформлення, стилістичного використання як окремого виду безсполучникових структур. Це й спонукало обрати темою дослідження саме названий вид безсполучникових складних речень. Звернення до його аналізу зумовлено також наявністю різних поглядів на статус безсполучникових складних речень взагалі, що стимулює подальше теоретичне осмислення кожного з їх видів як самостійних із граматичної і самодостатніх із функціональної точки зору, незалежних від сполучникових речень видів складних структур. Перелічене визначає актуальність обраної теми.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди „Закономірності розвитку і функціонування української мови”, що передбачає вивчення проблем синтаксису української мови, зокрема питань функціонування безсполучникових складних речень.
Матеріалом для дослідження стали приклади безсполучникових складних речень обґрунтування, дібрані з різних функціональних стилів української мови, з джерел усної народної творчості, з усного розмовного мовлення.
Мета дисертаційного дослідження виявити семантико-синтаксичні особливості відношення обґрунтування і властиве їм лексико-граматичне наповнення у структурі безсполучникових речень. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1) визначити зміст поняття „обґрунтування” щодо безсполучникового поєднання предикативних частин;
2) встановити структурно-семантичні особливості різновидів безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування;
3) проаналізувати особливості безсполучникових складних конструкцій із відношенням обґрунтування з погляду їх лексико-граматичного оформлення і смислового наповнення;
4) подати класифікацію складних безсполучникових речень із компонентом обґрунтування, беручи за основу семантико-синтаксичні відношення між їх складовими частинами, для доведення неприйнятності погляду на безсполучникові складні речення як текстові утворення;
5) виявити поширеність і особливості вживання аналізованих синтаксичних конструкцій у функціональних стилях української мови;
6) віднайти спільне й відмінне у структурній і семантичній відповідності безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень такого відношення.
Принципи і методи дисертаційного дослідження зумовлені його метою і завданням. Провідний принцип функціонально-семантичний. Інтерпретація матеріалу здійснюється методами описування, зіставлення і трансформації. Мовні явища аналізуються з урахуванням взаємозв'язку лексичного і морфолого-синтаксичного вираження структурних компонентів предикативних частин.
Методологічну основу роботи становить дихотомічне розуміння мови як суспільного явища, усвідомлення діалектичного взаємозв'язку мови і мислення, окремого і загального.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше в синтаксичній науці піддано монографічному вивченню безсполучникові складні речення з відношенням обґрунтування між предикативними компонентами, вперше в українському мовознавстві виділено аналізований вид синтаксичних одиниць з-поміж складних безсполучникових конструкцій із відношенням детермінації, розкрито зміст поняття „обґрунтування” у застосуванні до безсполучникових складних речень, запропоново нові підходи до їх класифікації.
Теоретичне значення праці визначається тим, що доповнено і конкретизовано класифікацію складних безсполучникових структур різнофункціонального типу, доведено їх широке функціонування у різних сферах використання української мови як засобу усного і писемного спілкування, що може послужити основою для подальшого вивчення речень цього виду і зразком для аналізу інших безсполучникових складних структур.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що спостереження і висновки, представлені в дисертаційній роботі, можуть бути використані в написанні навчальних посібників і підручників із синтаксису й стилістики української мови, для вищих і середніх навчальних закладів можуть стати підґрунтям для створення окремого спецкурсу для студентів філологічних факультетів.
Апробація матеріалів дослідження здійснювалася на наукових семінарах аспірантів, на засіданнях кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди (2000-2002 рр.), на всеукраїнських наукових конференціях: „Олександр Олесь: проблеми вивчення творчої спадщини і сучасність” (Суми, 1998 р.), „Граматичні одиниці і категорії української мови” (Луцьк, 2000 р.), „Павло Грабовський: проблеми творчості” (Суми, 2002 р.).
З теми дисертації опубліковано такі статті:
1. Тєлєжкіна О.О. Безсполучникові складні речення в поезії Олександра Олеся //Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип. І. Харків, 1998. С. 57-62.
2. Тєлєжкіна О.О. Наслідкові речення і речення обґрунтування в системі безсполучникових складних структур //Наука і сучасність: Збірник наукових праць. Вип. І. Ч. І. К., 2000. С. 256-262.
3. Тєлєжкіна О.О. Речення обґрунтування як вид безсполучникових складних речень //Філологічні студії. Луцьк. 2000. - №1. С. 204-208.
4. Тєлєжкіна О.О. Структурна співвіднесеність безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень // Вісник Харківського університету. Серія Філологія. Вип. 34. - 2002. - № 557. С. 155 160.
5. Тєлєжкіна О.О. Відповідність безсполучникових складних речень обґрунтування і текстових утворень // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип. 8. Харків, 2002. С. 131 136.
6. Тєлєжкіна О.О. Безсполучникові складні речення як стилістичний засіб (на прикладі збірки О. Олеся „З журбою радість обнялася”) //Олександр Олесь: творча спадщина і сучасність: Збірник наукових праць. Суми, 1999. С. 248-253.

bibliography

ВИСНОВКИ

Розглядувані складні безсполучникові конструкції належать до речень із різнофункціональними предикативними частинами з відношенням детермінації. Їхня найважливіша структурно-граматична ознака порядок розміщення предикативних частин за формулою факт (подія) його (її) обґрунтування”, що дозволяє аналізовані структури вважати необерненими з огляду на логічну неможливість у безсполучниковому вияві поставити обґрунтування перед констатацією факту (чи події), який піддається поясненню, уточненню. Саме таке розміщення предикативних частин визначило структурно-семантичну специфіку цього виду безсполучникових речень, за якою друга частина виконує мотиваційну функцію, а саме функцію пояснення, уточнення, обґрунтування того, про що йдеться у першому компоненті. Різноманітність семантичного наповнення мотиваційної предикативної частини не дозволяє сприймати її компонентом, що виражає причину сформульованої у попередньому складникові дії. Тому правомірно конструкції розглядуваного виду називати безсполучниковими складними реченнями з відношенням обґрунтування, а не реченнями причиново-наслідковими (з оберненим відношенням причини і наслідку) чи тим більше не наслідково-причиновими, що до того ж суперечить логіці відношень причини і наслідку.
Визнання специфіки будови аналізованих безсполучникових складних речень і своєрідного семантичного наповнення відношень частин робить можливим кваліфікувати їх як окремий вид складних безсполучникових структур. Їх окремішність визначається порядком розташування предикативних частин, негнучкістю (необерненістю) структури, вираженням семантичного відношення факту (події) та його (її) мотивування, в якому важливу роль відіграють семантико-граматичні ознаки препозиційного компонента.
Урахування семантико-граматичного оформлення препозиційної частини і різноманітності семантичного наповнення обґрунтовуючої частини дає змогу виділити класифікаційні різновиди за двома ознаками: 1) за семантико-граматичним оформленням першої частини, яка називає подію, факт, явище, і 2) за смисловим наповненням усієї єдності.
За ознакою семантико-граматичного вираження препозиційного складника виділено різновиди: а) з наявністю в ньому заперечення; б) з вираженням волевиявлення; в) з вираженням ствердженням.
Урахування смислового наповнення розглядуваних одиниць дало змогу поділити їх на об’єктивно-пізнавальні і „особистісні” конструкції обґрунтування.
Функціонування перелічених різновидів безсполучникових складних речень обґрунтування засвідчене в двох виявах: 1) як окремих синтаксичних одиниць, що посідають місце у вузькому і широкому контексті як рівноправні і важливі складові частини оформлюваного тексту; 2) як структури, що входять до складу багатокомпонентних речень із різним смисловим оточенням.
Разом із цим констатовано, що безсполучникові складні конструкції обґрунтування засвідчуються в усіх відомих в українській мові формах речень за метою висловлювання.
Дібраний матеріал засвідчив, що аналізовані безсполучникові складні речення реалізуються в усіх функціональних стилях сучасної української мови, крім офіційно-ділового.
Досліджувані синтаксичні одиниці мають такі спільні ознаки в усіх аналізованих стилях:
а) для всіх аналізованих стилів характерні речення обґрунтування з наявністю заперечення у першій частині;
б) усім стилям властиві розглядувані структури, які містять ствердження у препозиційному складнику;
в) у текстах аналізованих стилів наявні об'єктивно-пізнавальні конструкції обох різновидів;
г) в усіх функціональних стилях засвідчуються переважно безсполучникові складні речення в двокомпонентному (елементарному) вияві; рідше у складі багаточленних речень;
ґ) в усіх стилях кількісно переважають безсполучникові складні речення обґрунтування розповідного характеру.
Розмовний і книжні стилі відзначаються деякою специфікою.
Для безсполучникових складних конструкцій обґрунтування, які функціонують у розмовному стилі, характерні такі особливості: а) широко представлені розглядувані структури елементарної будови; дещо вужче - конструкції багатокомпонентної будови; б) спостерігається розмаїтість їх семантико-граматичного оформлення і смислового наповнення; в) переважають безсполучникові речення, в яких обґрунтовуються дії людини, мотивуються її вчинки, емоційний, фізичний стан; г) домінують досліджувані синтаксичні одиниці розповідного характеру.
Безсполучниковим складним реченням обґрунтування, які функціонують у книжних стилях, притаманні такі властивості: 1) науковий стиль: а) за семантико-граматичним оформленням препозиції наявні конструкції із запереченням і ствердженням; б) характерна повна відсутність структур із значенням волевиявлення; в) за ознакою смислового наповнення переважають об'єктивно-пізнавальні конструкції обґрунтування, які мотивують, аргументують взаємозв'язок, взаємозалежність явищ і предметів об'єктивного світу; г) зрідка спостерігаються речення, що обґрунтовують стан особистості; ґ) кількісно переважають речення елементарної будови; д) панівну роль відіграють конструкції розповідного характеру; 2) публіцистичний стиль: а) за ознакою семантико-граматичного оформлення препозиції представлені речення з наявністю ствердження і заперечення; б) за ознакою смислового наповнення переважають об'єктивно-пізнавальні конструкції, що мотивують стан, якість, властивість певних предметів, незалежні від людини; значно вужче представлені особистісні конструкції; в) засвідчуються речення у двокомпонентному вияві й у складі багатокомпонентних, але домінують структури елементарної будови; г) кількісна перевага належить конструкціям розповідного характеру; 3) художній стиль: а) представлені всі різновиди речень за визначеними ознаками, однак переважають особистісні конструкції; б) функціонують утворення двокомпонентні й у складі багаточленних речень, проте переважають елементарні структури; в) незважаючи на часте вживання спонукальних і питальних досліджуваних одиниць, домінантою є речення розповідного характеру.
Розглянуте доводить, що аналізовані структури є не чим іншим, як реченнєвими утвореннями, а не елементами тексту чи синтаксичними дериватами.
Визнання розглядуваних конструкцій як реченнєвих, а не текстових утворень ніякою мірою не стоїть на перешкоді знаходження точок перетину речень аналізованого виду і конструювання тексту з одиниць, що виражають відношення обґрунтування.
Безсполучникові складні речення з відношенням обґрунтування і текстові утворення співвідносяться як різнорівневі і переважно однотипні за семантичним наповненням і структурою синтаксичні одиниці.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеенко Г. Л. К вопросу о бессоюзных сложных предложениях в современном русском языке // Вопросы теории и методики изучения русского языка. Куйбышев, 1961. С. 18-25.
2. Алексеенко М. Ф. Виды регулярных реализаций полипредикативных собственно бессоюзных предложений // Сложное предложение в языке и речи: Научные труды Кубанского университета. Вып. 171. Краснодар, 1973. С. 119-126.
3. Алексеенко М. Ф. Полипредикативные сложные предложения с бессоюзной связью в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1973. 20 с.
4. Андрамонова Н. А. Бессоюзные конструкции со второй частью, выполняющей комментирующе-оценочную функцию //Вопросы синтаксиса русского языка. Казань: Издательство Казанского университета, 1965. С. 275-287.
5. Андрамонова Н. А. Сложные предложения, выражающие обстоятельственные отношения в современном русском языке. Казань: Издательство Казанского университета, 1977. 176 с.
6. Андрощук Т. В. Складне сполучниково-безсполучникове речення в українській мові // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки: Збірник наукових праць. Вип. 1. — Рівне, 1993. С. 3-6.
7. Арполенко Г. П., Забеліна В. П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наукова думка, 1982. 132 с.
8. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383 с.
9. Арутюнова Н. Д., Ширяев Е. Н. Русское предложение. Бытийный тип. Структура и значение. М.: Русский язык, 1983. 198 с.
10. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М.: Издательство Сов. Энциклопедия», 1966. 606 с.
11. Ачилова В. В. Семантичні відношення в поліпредикативних конструкціях //Мовознавство. 1989. - №3. С. 19-26.
12. Бабайцева В. В. Русский язык. Синтаксис и пунктуация. М.: Просвещение, 1979. 269 с.
13. Бабайцева В. В., Максимов М.Ю. Синтаксис. Пунктуация. М.: Просвещение, 1981. 272 с.
14. Бабалова Л. Л. Семантические разновидности причинных и условных предложений в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1974. 20 с.
15. Баранник Д. Х. Два рівні граматичної структури речення //Мовознавство. 1993. - №6. С. 13-19.
16. Бардина Л. В. Бессоюзная причинная связь в двухкомпонентных и многокомпонентных предложениях: Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1970. 20 с.
17. Бардина Л. В. К вопросу о соотносительности бессоюзных и союзных предложений с причинными отношениями между компонентами //Ученые записки Кемеровского пед. института. Вып. 22. Кемерово, 1970. С. 15-21.
18. Бевзенко С. П. Структура складного речення в українській мові: Навчальний посібник. К.: КДПІ, 1987. 80 с.
19. Белошапкова В. А. О модальности сложного предложения //Русский язык: Сборник трудов МГПИ им. В.И. Ленина. М., 1976. С. 10-17.
20. Белошапкова В. А. Предложения альтернативной мотивации в современном русском языке //Исследования по современному русскому языку. М., 1970. С. 13-23.
21. Белошапкова В. А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Просвещение, 1977. 248 с.
22. Белошапкова В. А. Сложное предложение в современном русском языке. М.: Просвещение, 1967. 160 с.
23. Беднарская Л. Д. Бессоюзное сложное предложение и текст //Сложное предложение в тексте. Калинин, 1988. С. 50-55.
24. Богданов В. В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1977. 204 с.
25. Бондар О. І. Морфологічні засоби вираження таксису в українській мові //Мовознавство. 1991. - №6. С. 51-56.
26. Борковский В. И. Бессоюзные сложные предложения, сопоставляемые со сложноподчиненными. М.: Наука, 1972. 157 с.
27. Боярченко Э. П. Семантические, структурно-грамматические и стилистические особенности одного из типов бессоюзных сложных предложений на материале современного русского литературного языка //Очерки по стилистике русского языка. Вып. 2. Курск, 1975.
28. Бронська А. А. Про синтаксичні відношення у безсполучникових складних реченнях //Мовознавство. 1973. — №6. С. 55-63.
29. Бунина М. С. К вопросу о сложном предложении //Вопросы синтаксиса и лексики современного русского языка: Сборник трудов. М., 1973. С. 57-64.
30. Валгина Н. С. Бессоюзные присоединительные конструкции в современном русском языке //Русский язык в школе. 1958. №5. С. 40-47.
31. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высшая школа, 1978. 439 с.
32. Валгина Н. С., Сенкевич М. П. Теория стилей русского языка. М.: Высшая школа, 1977. 75 с.
33. Валимова Г. В. Сложные предложения и сочетания предложений //Вопросы синтаксиса русского языка: Сборник статей. Ростов н /Д, 1973. С. 90-98.
34. Валимова Г. В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. Ростов на Дону: Издательство Ростовского университета, 1967. 331 с.
35. Ванников Ю. В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи. М.: Русский яык, 1979. 296 с.
36. Варлакова Г. С. К вопросу о средствах выражения синтаксических отношений в бессоюзном сложном предложении (на материалах пословиц) //Известия Крымского пед. института. Т.26. Вып 1. Симферополь, 1957. С. 61-75.
37. Варлакова Г. С. Причинно-следственные и сопоставительные отношения и средства их выражения в бессоюзных сложных предложениях пословиц //Известия Крымского пед. института. Т.33. - вып. 1. Симферополь, 1959. С. 61-75.
38. Ващенко В. С. Стилістика речення в українській мові. Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 1968. 158 с.
39. Вейхман Г. А. Предложения и синтаксические единства //Вопросы языкознания. 1981. №4. С. 61-74.
40. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови /М. М. Пилинський, Н. Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець та ін. К.: Наукова думка, 1990. 215 с.
41. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 220 с.
42. Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 370 с.
43. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 221 с.
44. Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища школа, 1976. 375 с.
45. Вопросы коммуникативно-функционального описания синтаксического строя русского языка /М. В. Всеволодова, Г. К. Воробьева, Я. А. Деменьтьева и др. /Под ред. М. В. Всеволодовой, С. А Шуваловой. М.: Издательство Московского университета, 1989 . 184 с.
46. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
47. Гвоздев А. Н. Современный русский литературный язык. М.: Учпедгиз., 1961. Ч. 2. Синтаксис. - 344 с.
48. Герман К. Ф. Безсполучникові складні речення в буковинських говірках //Тези доповідей 22-ї наукової сесії Чернівецького університету. Секція філологічні науки. Чернівці, 1966. С. 10-13.
49. Глотова Е. В. Структура и семантика бессоюзных сложных конструкций с отношениями обоснования в украинском языке //Семантика и прагматика языковых единиц: Сборник научных трудов. Харьков: ХГПИ, 1991. С. 84-86.
50. Глотова О. В. Функціонально-синтаксичний аналіз категорій причиновості в сучасній українській літературній мові: Дис... канд. філол. наук. Харків, 1994. 194 с.
51. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наукова думка, 1991. 189 с.
52. Грамматика русского языка. М.: Издательство Академии наук СССР, 1960. Т.2. Ч.2. 440 с.
53. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767 с.
54. Грамматические исследования. Функционально-стилистический аспект: Морфология. Словообразование. Синтаксис. М.: Наука, 1991. 247 с.
55. Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1969. 155 с.
56. Гуц Л. М. Синонимика бессоюзных и союзных сложных предложений в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1973. 20 с.
57. Давнюк С. В. Складні синтаксичні конструкції у мові і мовленні //Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки: Збірник наукових праць. Вип. 3. Рівне, 1995. С. 59-62.
58. Демиденко Л. П. Современный русский язык. Бессоюзное сложное предложение. Сложные синтаксические конструкции. Минск: Вышэйшая школа, 1978. 152 с.
59. Диева К. И. Стилистические функции бессоюзных сложных предложений в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. М., 1963. 24 с.
60. Диланян Э. З. О некоторых типах бессоюзных сложных предложений неоднородного состава в современном русском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. Ереван, 1963. 26 с.
61. Дорошенко С. І. Граматична стилістика української мови. К.: Рад. школа, 1985. 200 с.
62. Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. Харків: Вища школа, 1980. 152 с.
63. Дудик П. С. Про речення як синтаксичну одиницю //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія філологія. 1999. №1. С. 78-81.
64. Євстигнєєва Г. А. Причиново-наслідкові відношення у науковому стилі /на матеріалі сучасної російської мови/ //Мовознавство. 1983. №3. С. 60-64.
65. Евтюхин В. Б. Обусловленность как класс, поле и категория //Болгарская русистика. 1986. №5-6. С. 20-28.
66. Єрмоленко С. Я. Семантичний аспект дослідження синтаксису і проблеми стилістики //Мовознавство. 1981. №4. С. 16-25.
67. Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
68. Жайворонок В. В. Безсполучникове приєднування у складному реченні //Мовознавство. 1977. - №1. С. 12-20.
69. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. К.: Наукова думка, 1984. 256 с.
70. Жоголева М. П. Бессоюзные сложные предложения с общим значением причинно-следственных отношений //Вопросы преподавания современного русского языка в вузе. Горький, 1960. С. 180-188.
71. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: Видавництво Донецького національного університету, 2001. 662 с.
72. Загнітко А. П. Український синтаксис. Ч. ІІ. К.: Вища школа, 1996. 440 с.
73. Загревський Є. І. Безсполучникові складні речення з пояснювальним компонентом у сучасній українській мові: Дис... канд. філол. наук. Харків, 1999. 172 с.
74. Зеленська О. П. Взаємозв'язок каузальних відношень з іншими відношеннями в складнопідрядних реченнях з підрядними причини //Мовознавство. 1989. №6. С. 18-24.
75. Зеленська О. П. Каузальність у філософії, логіці і мові //Мовознавство. 1993. №4. С. 63-68.
76. Зеленська О. П. Про одну релевантну ознаку складнопідрядних речень з підрядним причиновим у сучасній українській мові //Іноземна філологія. 1985. №77. С. 20-28.
77. Земская Е. А., Китайгородская М. В., Ширяев Е. Н. Русская разговорная речь. Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис. М.: Наука, 1981. 276 с.
78. Зильберт Б. А. К вопросу о грамматической сущности бессоюзных сложных предложений// Вопросы теории и методики изучения русского языка. Саратов, 1965. С. 89-98.
79. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
80. Иванушкина П. Ф. Структурно-семантические разновидности бессоюзных сложных предложений //Русский язык. Лексико-семантические исследования. Вып. 6. Ставрополь, 1974. С. 78-131.
81. Иванчикова Е. А. Соотносительное употребление форм будущего времени в составе частей бессоюзного сложного предложения //Исследования по синтаксису русского литературного языка. М., 1956. С. 78-131.
82. Изаренков Д. И. Бессоюзные сложные предложения. М.: Русский язык, 1990. 163 с.
83. Історія української мови: Синтаксис /Г. П. Арполенко, А. П. Грищенко, В. В. Німчук та ін. К.: Наукова думка, 1983. 503 с.
84. Кабинетская Т. Н. О порядке следования и смысловой соотносительности элементов в составе бессоюзных сложных предложений с подчинением //Актуальные вопросы грамматики и лексики русского языка. М., 1978. С. 97-102.
85. Кадомцева Л. О. Інтонація як засіб граматичної оформленості безсполучникових речень //Синтаксична будова української мови. К., 1968. С. 36-42.
86. Кадомцева Л. О. Про принципи і методи класифікації безсполучникових речень у сучасній українській мові //Дослідження з української та російської мов. К.: Наукова думка, 1964. С. 48-63.
87. Кадомцева Л. О. Структура бессоюзных предложений детерминированных отношений в современном украинском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1964. 28 с.
88. Казбан Л. Д. Ритмомелодика бессоюзных сложных причинных отношений в современном русском языке //Научная конференция: Тезисы и краткие сообщения. Казань, 1961. С. 54-60.
89. Калашникова Г. Ф., Стаканова Т. П. Про типологію полі-предикативних складних речень у російській та українській мовах //Мовознавство. 1988. №3. С. 43-52.
90. Калашникова Г. Ф. Многокомпонентные сложные предложения в современном русском языке. Харьков: Вища школа, 1979. 160 с.
91. Калнберзинь Р. Я. Способы выражения причинных отношений в современном русском литературном языке: Автореф. дис канд. филол. наук. Л., 1958. 34 с.
92. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: НМКВО, 1992. 339 с.
93. Кирпичникова Н. В. К изучению грамматической природы бессоюзных сложных предложений в современном русском языке //Славянская филология. М., 1973. Вып. 8. С. 200-206.
94. Кирпичникова Н. В. К изучению семантики сложного предложения современного русского языка /на материале бессоюзных конструкций со значением мотивации/ //Вестник МГУ. Серия 9. Филология. 1981. - №2. С. 32-42.
95. Кислиця Д. Граматика української мови. Синтакса. Торонто: Нові дні, 1972. 88 с.
96. Клычникова З. И. Причинно-следственные отношения и их выражения в языке //Ученые записки МГПИИЯ изд. МГУ. М., 1954, - Т.7. С. 4-12.
97. Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української мови. Структура наукового тексту. К.: Вид-во Київського університету, 1970. 305 с.
98. Ковтунова И. И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1985. 205 с.
99. Кожина М. Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими. Пермь, 1972. 395 с.
100. Кононенко В. І. Проблеми стилістичного синтаксису //Українська мова і література в школі. 1975. №4. С. 25-35.
101. Кононенко В. И. Системно-семантические связи в синтаксисе русского и украинского языков. К.: Вища школа, 1976. 209 с.
102. Кринська Н. В. Семантико-синтаксична категорія наслідку в складному реченні к книжних стилях сучасної української мови: Дис... канд. філол. наук. Харків, 2001. 184 с.
103. Кручинина И. Н. Некоторые тенденции развития теории сложного предложения //Во