Безземельна Тетяна Олександрівна. Управління інноваційними процесами на підприємствах кольорової металургії

brief description

Безземельна Тетяна Олександрівна. Управління інноваційними процесами на підприємствах кольорової металургії : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Гуманітарний ун-т "Запорізький ін- т держ. та муніципального управління". — Запоріжжя, 2006. — 193арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 170-182

Безземельна Т.О. «Управління інноваційними процесами на підприємствах кольорової металургії». Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, Маріуполь, 2006.
Досліджено стан процесів поширення та дифузії інноваційних технологій в галузі виробництва кольорових металів, надана оцінка процесам управління інноваційною діяльністю в галузі, обґрунтовано необхідність вдосконалення організаційно-економічного механізму управління процесами дифузії інновацій, наголошено на доцільності управління саме процесами дифузії новітніх технологій, а не процесами первинного їх поширення.
В роботі використано структурно-функціональний метод, метод парних порівнянь, метод SWOT- аналізу, методи організаційного проектування та методи оцінки ризику господарської діяльності.
За умов існування розвинутої мережі підприємств, що надають інформаційні послуги, дифузія новітніх технологій на підприємствах незначна. Інформаційні бази даних не мають галузевого спрямування, а галузеві НДІ пропонують ринку результати неготових до впровадження розробок. Державне фінансування наукових організацій здебільшого спрямовано на академічний сектор науки, який не є головним постачальником інноваційних розробок для впровадження в виробничі процеси.
Результатом дослідження є розробка проекту створення венчурного підприємства з метою пошуку та впровадженню новітніх технологій в процеси виробництва кольорових металів, надання консультацій з економічних, управлінських , фінансових та інвестиційних питань, пошуку інвесторів, підрядників та споживачів інноваційної продукції.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі вдосконалення процесів поширення та дифузії нових технологій у галузі кольорової металургії.

Термінологічний апарат інноваційної діяльності містить базові поняття: інноваційна діяльність процес, що поєднує в собі науково-дослідні розробки, виробничу, маркетингову та збутову діяльність;поширення інновацій це інформаційний процес передання новітніх розробок; дифузія інновації це поширення раніше засвоєної та використаної інновації в нових умовах використання.
Алгоритм авторського дослідження складається з п’яти етапів, які передбачають використання на першому-третьому етапах структурно-функціонального методу - при виділенні в процесах технологічного обміну структурних елементів (компонентів) і визначенні їхньої ролі; на четвертому етапі - методу парних порівнянь на основі багатовимірного шкалування для оцінки впливу параметрів зовнішнього середовища, що визначають особливості здійснення процесу поширення інноваційних технологій; методів економічного аналізу - при оцінці показників господарської діяльності підприємств; на п’ятому етапі - методу SWOT-аналізу - при розробці стратегії розвитку венчурного підприємства з поширення новітніх технологій; методів організаційного проектування при розробці організаційної структури нового підприємства та методу оцінки економічного ризику.
На підприємствах кольорової металургії функціонують різні види виробництв, технологічних схем та процесів. За обсягами виробництва найкрупнішими є підгалузі з виробництва алюмінію, міді та свинцю. Виробничі фонди підприємств стрімко застарівають, їх амортизація оцінюється на 50-60% і більше відсотків через хронічний недолік інвестицій. За підсумками 2004 року виробнича рентабельність підприємств кольорової металургії знаходилась в межах 15 %. Найбільші інноваційні витрати підприємств протягом 2000-2004 рр. були пов’язані з придбанням машин та обладнання, але до значних змін в обсягах реалізації продукції не призвели. Переважна частка інноваційних проектів фінансувалась за рахунок власних коштів підприємств. Основним чинником, що перешкоджав здійсненню інновацій фахівці підприємств вважають нестачу власних коштів.
Впливовими чинниками зовнішнього середовища на процеси дифузії інновацій є: відсутність ефективних каналів трансферу технологій (13,7%), рівень розвитку науки та техніки в країні (9,5%), рівень конкуренції в галузі (9,5%), законодавче регулювання технологічного обміну в галузі (8,8%). До впливових чинників внутрішнього середовища належать: ефективність роботи маркетингових відділів підприємств та наявність систем стратегічного планування на підприємствах (12,4%), кваліфікація інженерних кадрів (11,2%), прямі зв’язки з науковими організаціями (галузевими НДІ) (10%), гнучкість виробництва (8,7%).

За умов існування розвинутої мережі підприємств, що надають інформаційні послуги, дифузія новітніх технологій на підприємствах незначна. Інформаційні бази даних не мають галузевого спрямування, а галузеві НДІ пропонують ринку результати неготових до впровадження розробок. Державне фінансування отримують більшою мірою академічні наукові установи, що розробляють фундаментальні напрямки науки. Результати цих розробок не мають попиту на ринку інновацій. Галузевий та заводський сектори основні постачальники новітніх технологічних розробок - майже не фінансуються, про що свідчить скорочення чисельності їх співробітників
Функціональна схема діяльності Європейських Центрів трансферу технологій може бути перенесена в умови вітчизняної економіки: що підприємства з трансферу повинні забезпечувати пошук новітніх розробок, пошук та вивчення ринку споживачів інновацій та надання широкого спектру супроводжуючих послуг. Макроекономічні прогнози зводяться до того, що на внутрішньому ринку попитом будуть користатись здебільшого покращуючи, а не новітні технології, тому діяльність з надання інжинірингових послуг може бути доволі рентабельним бізнесом.
Автором запропоновано утворення венчурного підприємства, що спроможне об’єднати в єдиний інноваційний процес наукові організації, інвестиційні компанії та промислові підприємства. Стратегія довгострокового розвитку підприємства повинна містити напрямки зростання шляхом поступового розширення частки ринку (диференціація), вертикальної інтеграції (відкриття власної науково-дослідної лабораторії) та диверсифікації діяльності (надання поряд з традиційними науково-технічними послугами консалтингових та патентно-ліцензійних послуг).
Серед найбільш впливових ризиків виділено: можливість поглинання крупними металургійними концернами вітчизняних комбінатів, інфляційні процеси, уповільнення попиту на новітні технології, ступінь монополізації державою процесів трансферу технологій, ступінь готовності інновацій до впровадження у виробництво, недієвість та недосконалість правового забезпечення патентно-ліцензійної діяльності, а також специфічні операційні, фінансові та інвестиційні ризики.

Заходами зменшення впливу цих ризиків можуть бути: приєднання до крупних консультаційних підприємств в якості підрозділу галузевого спрямування, створення страхових фондів для відшкодування можливих збитків, розробка ефективної конкурентної стратегії, забезпечення гнучкості виробничих процесів, розподіл ризику між учасниками проектів, створення власного науково-дослідного підрозділу, постійне підвищення кваліфікації персоналу підприємства, пильний відбір постачальників, підрядників та партнерів, диверсифікація діяльності та загальні заходи страхування.