Бичкова Ольга Юріївна. Клініко-патогенетичне обгрунтування диференційованої терапії та профілактики постхолецистектомічного синдрому

brief description

Бичкова Ольга Юріївна. Клініко-патогенетичне обгрунтування диференційованої терапії та профілактики постхолецистектомічного синдрому: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Харківська медична академія післядипломної освіти. - Х., 2002. - 192арк. - Бібліогр.: арк. 157-192

Висоцький А.А. Клініко-патогенетична характеристика та хірургічне лікування ускладнених форм бешихи.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 — хірургія. — Харківський державний медичний університет. - Харків, 2002.
Дисертація включає результати комплексного клініко-інструментального та лабораторного (імунологічного і біохімічного) обстеження 250 хворих на бешиху, в тому числі з еритематозно-геморагічною формою (23,9%), еритематозно-бульозною (33,4%), бульозно-геморагічною (27,7%), флегмонозною (7,9%) та гангренозною (7,1%). Розвиток гострих ускладнень відмічений в 57,9% випадків. При з’явленні гнійно-некротичних уражень у хворих відмічено розвиток виражених синдромів імунотоксикозу та ендогенної інтоксикації, погіршення з боку мікрогемоциркуляції. Застосування амізону в комплексі хірургічного лікування хворих на бешиху призводило до зниження частоти виникнення гострих ускладнень в 2,2 рази, чинило чітко виражений протизапальний, жарознижуючий та знеболюючий ефекти; сприяло більш швидкому зникненню місцевих явищ в патологічному осередку, скорочувало терміни загоєння рани, покращанню імунологічних та біохімічних показників; при цьому в 1,5 рази знижувалось вимагання оперативного лікування та в 2,5 рази - повторних хірургічних втручань; відмічено істотне зменшення частоти рецидивів (в 2,5 рази). Проведення прогнозу виникнення ускладнень дозволяло своєчасно провести профілактичне лікування і знизити кількість гострих ускладнень бешихи.

1. Серед обстежених хворих на бешиху, яким проводилося в хірургічному стаціонарі загальноприйняте лікування, еритематозно-геморагічна форма виявлена в 23,9%, еритематозно-бульозна - в 33,4%, бульозно-геморагічна - в 27,7%, флегмонозна - в 7,9% та гангренозна - в 7,1% випадків. Розвиток гострих хірургічних ускладнень у хворих на бешиху встановлений в 57,9% випадків, в тому числі тромбофлебіту вен гомілки в 25,4%, абсцесів - в 12,7%, флегмон - в 6,3%, некрозів дерми - в 5,6%, целюлітів - в 7,9%.
2. Вдосконалена техніки хірургічних втручань при деструктивних формах бешихи та її ускладненнях. При оперативних втручаннях з приводу флегмонозних та гангренозних ускладнень, гнійного целюліту, крім первинного розтину треба робити додаткові розтинення тканин, що запобігає розповсюдженню процесу, покращує мікро- та лімфодинаміку, сприяє більш швидкій регенерації тканин, скорочує термін загоєння рани.
3. При ускладнених формах бешихи мав місце розвиток вираженого синдрому імунотоксикозу, зниження функціональної активності лімфоцитів, зростання рівня сенсибілізації до аутотканин та бактеріальних алергенів (стафілококового та стрептококового) на тлі пригнічення показників природної антиінфекційної резистентності. Встановлюно розвиток значно вираженого синдрому ендогенної інтоксикації, дисбаланс в системі простагландинів і циклічних нуклеотидів, суттєве підвищення рівня ПОЛ на тлі зниження активності ферментів системи антиоксидантного захисту, погіршення мікрогемоциркуляції.
4. Застосування амізону в комплексі хірургічного лікування хворих на бешиху приводило до зниження частоти виникнення гострих ускладнень в 2,2 рази, чинило чітко виражений протизапальний, жарознижуючий та знеболюючий ефекти. У хворих, які отримували амізон, відмічалось скорочення тривалості загальнотоксичного синдрому, більш швидке зникнення місцевих явищ в місцевому осередку, більш швидке загоєння ран та зменшення їх площини. В цілому, у хворих, які отримували амізон, в 1,5 рази знижувалась необхідність оперативного втручання та в 2,5 рази - повторних хірургічних втручань та частоти подальших рецидивів.
5. Під впливом амізону у хворих на бешиху відмічається чітко виражена позитивна динаміка вивчених імунологічних показників, в тому числі підвищення загального рівня Т-лімфоцитів, ліквідація дисбалансу Т-хелперів/індукторів та Т-супресорів/кілерів, збільшення показників РБТЛ та РГМЛ, що свідчило про зростання функційних спроможностей лімфоцитів та зниження сенсибілізації до тканинних аутоантигенів і бактеріальних алергенів. Поряд з цим мало місце зниження рівня імунокомплексних реакцій та чітка тенденція до відновлення показників неспецифічної антиінфекційної резистентності.
6. Включення амізону до комплексу хірургічного лікування гострих хірургічних ускладнень бешихи сприяло значному зниженню вираженості синдрому ендогенної інтоксикації, що документувалось зменшенням рівня «середніх молекул»; забезпечувало суттєве зменшення рівня перекисного окислення ліпідів та підвищення активності системи антиоксидатного захисту, сприяло ліквідації дисбалансу простагландинів та циклічних нуклеотидів, поліпшенню показників мікрогемоциркуляції.
7. Проведення прогнозу виникнення ускладнень дозволяє своєчасно проводити профілактичне лікування і знизити кількість гострих ускладнень бешихи.