Бідак Володимир Ярославович. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання

brief description

Бідак Володимир Ярославович. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання: дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2004

Бідак В.Я. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2004.
В дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні основи соціального захисту населення як складової соціальної політики в контексті розкриття концепції її захисної функції. Проаналізовано рівень та динаміку соціально-економічних індикаторів, що відображають рівень життя та соціальну захищеність населення в загальнодержавному і регіональному розрізі. Розроблено організаційно-економічну модель функціонального узгодження та системної взаємодії соціального розвитку і соціального захисту. З метою вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту запропоновано методичний підхід до соціальної діагностики захищеності окремих категорій населення.

1. Наукове розуміння соціальної політики доцільно доповнити положенням про її двовекторне спрямування, що полягає у поєднанні соціального розвитку і соціального захисту. За функцією розвитку соціальна політика сприяє розв’язанню задачі максимізації благополуччя суспільства (людини), за захисною мінімізації неблагополуччя та соціальних ризиків.
2. Застосування системно-цільового підходу до вирішення соціальних проблем при моделюванні державної соціально-захисної системи (в країнах з перехідною економікою) принципового значення набуває: упереджувально-профілактична націленість заходів соціального захисту як протидії поширенню бідності, демократизація цієї системи через раціональне перенесення захисних функцій соціальної політики держави на регіональний рівень влади, диференційований підхід при застосуванні соціальних стандартів щодо відповідних категорій населення.
3. Ефективність політики соціального захисту обмежують наступні фактори: недосконалість законодавчої і нормативно-правової бази соціального управління, ринкових відносин і соціально-економічних механізмів реалізації захисних прав і гарантій, відсутність оцінки соціальних наслідків управлінських рішень, а також відповідальності органів виконавчих структур за зниження рівня життя населення, нерозвиненість принципів трипартизму, нерозмежованість соціально-захисних функцій між суб’єктами трудових відносин.
4. Дослідження розподілу і витрат населення на макроекономічному та регіональному рівнях виявили тенденцію до розшарування населення за рівнем середньодушового доходу. Зокрема, це пов’язано з тим, що початок економічних зрушень ще не супроводжується пропорційними змінами у соціальній сфері як фазі кінцевого споживання, що, в свою чергу, пояснюється закономірною дією лагу припізнення впливу позитивних змін на соціальні наслідки кризового стану.
5. Пропонується розглядати соціальний захист як державно-регіональну систему підтримки благополуччя населення на рівні, не нижчому від діючих стандартів і нормативів, яка попереджує нагромадження соціальних дефіцитів. Вона має поєднувати соціальне страхування, державне забезпечення та надання соціальних пільг і послуг незахищеним категоріям населення, соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян.
6. Соціальна стратегія євроінтеграційного курсу потребує вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення, що мають базуватися на принципах: формування соціальної свідомості до самозахисту; зведення соціально-захисних функцій держави до реалізації законодавчо відрегульованого забезпечення найменш захищених, неконкурентоспроможних верств населення, а також дотримання ринкових засад соціального захисту з урахуванням стандартів і нормативів розвинутих країн.
7. Вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення має відбуватись на основі системного підходу щодо їх складових (законодавчо-правові гарантії та стандарти, фінансово-економічна база, інформаційне і організаційно-програмне забезпечення) в наступних напрямах: вдосконалення системи соціального страхування; реформування державного забезпечення та надання соціальних пільг та послуг окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету; регулювання соціальної допомоги та соціальної підтримки непрацездатних і малозабезпечених громадян за рахунок державного і місцевих бюджетів.