Бикова Ольга Миколаївна. Комунікаційно-жанрові модифікації репортажу в сучасній українській пресі (за матеріалами періодичних видань 2000 - 2012 рр.)

brief description

Бикова Ольга Миколаївна. Комунікаційно-жанрові модифікації репортажу в сучасній українській пресі (за матеріалами періодичних видань 2000 - 2012 рр.).- Дисертація канд. наук із соц. наук: 27.00.04, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. - Київ, 2015.- 235 с.

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
На правах рукопису
БИКОВА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА
УДК 007:304:070:82-92
КОМУНІКАЦІЙНО-ЖАНРОВІ МОДИФІКАЦІЇ РЕПОРТАЖУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ 2000-2012 РР.)
Спеціальність 27.00.04. - теорія та історія журналістики
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Науковий керівник:
Мамалига Анастасія Іванівна, доктор філологічних наук, професор

ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження жанру репортажу 12
1.1. Жанр як структурована категорія соціальних комунікацій 12
1.2. Історіографія та джерела вивчення функціонально-жанрових різновидів
пресового репортажу в сфері соціальних комунікацій 20
1.3. Поняття «жанрова модифікація» в системі генологічних
категорій 37
Висновки до розділу 41
Розділ 2. Комунікаційно-текстові стратегії сучасних медіа у формуванні жанрових домінант репортажу 43
2.1. Жанроутворювальні домінанти сучасного репортажу та їхні
функціонально-текстові засоби вираження 43
2.1.1. Подієвість 47
2.1.2. Наочність 51
2.1.3. Документальність 56
2.1.3 Оперативність 61
2.1.5. Емоційність 62
2.2. Комунікаційно-інтегрувальні парадигми авторського «Я» в контексті
жанрових домінант сучасного репортажу 88
2.2.1. Засади входження образу автора репортажу в змістову структуру
твору 88
2.2.2. Інтегрування жанрових домінант сучасного репортажу засобами
авторського «Я» 102
Висновки до розділу 107
Розділ 3. Тематично-видова типологія сучасного пресового репортажу за виявом його модифікаційних та модифікаційно -трансформаційних ознак.... 110
3.1. Тематична типологія жанрових різновидів репортажу в сучасних
друкованих медіа 110
3.1.1. Репортаж на подорожню тематику 113
3.1.2. Репортаж на історичну тематику 123
3.1.3. Репортаж на політичну тематику 127
3.1.4. Репортаж на соціальну тематику 131
3.1.5. Репортаж на теми культури 135
3.2. Жанрові різновиди репортажу за характером реалізації теми 137
3.2.1. Репортаж-розслідування 138
3.2.2. Рольовий репортаж 148
3.2.3. Спеціальний репортаж 153
3.2.4. Фоторепортаж 156
3.3. Формування різновидів репортажу в результаті трансформаційної модифікації на засадах соціально-комунікаційного дискурсу 160
3.3.1. Репортаж-інтерв’ю 162
3.3.2. Аналітичний репортаж 168
3.3.3. Репортаж-звіт 172
3.3.4. Художній репортаж 177
Висновки до розділу 186
Висновки 188
Список використаних джерел 197
Додаток А 224
Додаток Б 225
Додаток В 226
Додаток Г 227
Додаток Д 228
Додаток Ж 229
Додаток З 23 0
Додаток К 231
Додаток Л 232
Додаток М 233
Додаток Н 234

bibliography

ВИСНОВКИ
Зміни в реальному житті зумовлюють зміни в журналістській практиці, що виражається в постійному еволюціонуванні жанрової палітри. Інновації у жанроутворенні є результатом бурхливого технологічного розвитку, поляризації світової політики в напрямі процесів інтеграції та глобалізації, кардинальних змін у суспільній свідомості, соціально-економічних перетворень, культурного розвитку українського суспільства. Усі ці явища, безумовно, позначилися на формотворчих ознаках журналістських текстів узагалі й репортажу як жанру зокрема.
1) Аналіз наявної наукової літератури з питання журналістської генології засвідчив, що категорія жанру привертає до себе пильну увагу журналістикознавців, представників філологічної науки. Серед основних підходів до потрактування категорії жанру особливу увагу зосереджено на тих, які, на наш погляд, сприяють визначенню тенденцій розвитку репортажу в сучасних українських медіа. Слід відзначити концепції М. Бахтіна, Т. Лукмана, Т. Еріксона, В. Орліковські, Я. Тшинадловського, І. Опацького, М. Гловінського та ін.
У ході дослідження удосконалено тлумачення жанру як історично сформованого типу журналістського твору, що визначається конкретним характером досліджуваного об’єкта, специфікою методів аналізу та відображення життєвих фактів і подій, особливостями композиційно - стилістичних засобів, які використовує автор.
У дисертації для термінологічної чіткості запропоновано ввести на позначення жанрових компонентів поняття «домінанта», яке є важливим для визначення основних рис того чи іншого жанру. На основі послідовного дослідницького аналізу підходів до вивчення цього поняття визначено, що сукупність жанрових домінант - це ядро жанру, яке реалізується в стилі конкретних текстів, що належать до певного жанрового різновиду.
Аналіз підходів до вивчення обраної наукової проблеми дав можливість сформулювати визначення модифікацій як варіантних різновидів жанру, зумовлених впливами історично-часових, соціально-комунікаційних, індивідуально-творчих чинників при збереженні його домінант.
На підставі апробованих із часом теоретичних положень та проведеного власного аналізу, вважаємо, що вивчення комунікаційно-жанрових різновидів репортажу має ґрунтуватися на: а) визначенні його тематичної спрямованості, б) методиці перевірки реалізації теми, а також в) фіксації трансформаційних модифікацій у дискурсивному соціально-комунікаційному полі.
У ході вивчення жанрологічних аспектів новітніх зразків сучасного газетного репортажу виявлено продуктивність таких дослідницьких напрямків: а) з’ясування впливу на розвиток жанру змінних особливостей суспільного контенту; б) функціонально-текстове визначення домінант комунікаційно - жанрових модифікацій сучасного репортажу; в) комунікаційно-інтегрувальний підхід до аналізу образу автора а текстах сучасного репортажу; г) виокремлення різновидів репортажу за тематичними ознаками і з огляду на характер реалізації теми та випадки трансформаційних явищ.
Обрані теоретико-методологічні підходи дають змогу детального висвітлення досліджуваної теми щодо модифікацій сучасного пресового репортажу у широкому контексті новітнього соціальнокомунікаційного процесу.
2) У дослідженні розглянуто такі жанрові домінанти сучасного репортажу, як: подієвість, наочність, документальність, оперативність,
емоційність, а також проведено розгорнутий аналіз функціонально-текстових засобів їх вираження.
Детальний розгляд газетних і журнальних матеріалів засвідчив, що жанрові домінанти сучасного пресового репортажу не лише зберігаються, а й активно розвиваються, для чого використовуються різноманітні текстові засоби їх експресивно-змістового наповнення. Здійснене комплексне дослідження може стати підґрунтям і своєрідним відліком для подальших спостережень за функціонуванням репортажу на нових етапах його розвитку.
3) Текстовий аналіз показав, що жанрові домінанти в сучасних репортажах знаходять повноцінні засоби вираження, які характеризуються не лише мовностилістичною відповідністю, але й інноваційним характером.
У результаті розгляду сучасних газетно-журнальних текстів з’ясовано, що політичні, економічні та психологічні зміни в житті суспільства викликають також певні текстові лексико-фразеологічні та синтаксичні інновації.
Розкутість, незаангажованість спілкування, прагнення до самовиявлення призвели до переосмислення моральних цінностей, що спричинилося до входження в мову стилістично зниженої лексики. Відповідна лексика в текстах сучасного пресового репортажу, виконуючи документальну, оцінну та експресивну функції, привертає увагу читача до матеріалу.
У зв’язку з демократизацією мови сучасних медіа помітно зросла активність уживання в текстах сучасних пресових репортажів фразеологічних одиниць. Фразеологічний склад мови досить чутливо реагує на події та реалії сьогодення, відповідно, постійно поповнюється, оперативно віддзеркалюючи оновлене сприйняття світу.
Активізація вставних та вставлених одиниць у текстах сучасних медійних репортажів є інноваційним явищем. Коло стилістичних значень вставних та вставлених компонентів у сучасному газетно-журнальному контексті істотно розширюється, що спричинено комунікативними, синтаксичними, стилістичними потребами побудови репортажної оповіді.
Також під час аналізу газетно-журнальних матеріалів ми з’ясували, що у репортажах початку ХХІ ст. переважають розповідно-окличні речення, які не лише констатують певний факт дійсності, а й виражають почуття автора. Для посилення емоціогенності репортажу активізувалися додаткові сегментні мовні засоби окличності - частки, займениково-прислівникові слова, звертання, а також живорозмовні елементи - вигуки, вигукові фразеологізми.
В українських газетно-журнальних репортажах початку ХХІ ст. представлена така інноваційна стилістична фігура, як парцеляція, що спричинена орієнтацією автора на прагматику, потребою посилити, актуалізувати інформаційну частину повідомлення, оптимізувати вплив на емоційну та інтелектуальну сфери адресата.
У процесі дослідження ми виявили, що репортажні тексти запрограмовані авторами на вплив. Змальовуючи подію і виражаючи своє ставлення до неї різними емотивно-оцінними засобами, журналіст активізує відповідні інтереси, почуття, бажання читача. Отже, сучасний пресовий репортаж допомагає читачам здійснити вибір та стає поштовхом до дії.
4) Доведено, що образ автора присутній у тексті сучасного пресового репортажу як центр, фокус, у якому сходяться всі жанроутворювальні домінанти твору, його організаційні мотиви. По-перше, позиція автора дає можливість читачеві глибше проникнути в експресивно-змістовий світ твору, осягти суть авторського задуму. По-друге, пряме чи приховане вираження журналістом своїх поглядів і переконань сприяє тому, що для читача з’являються чіткі орієнтири світоглядного характеру. По-третє, образ автора виступає тією ланкою, що поєднує частини репортажного тексту в єдине ціле.
З’ясовано, що образ автора в сучасному пресовому репортажі виконує такі комунікаційно-інтеграційні функції: а) об’єднує всі композиційні, стильові та мовленнєві компоненти текстової організації; б) надає усім його мовним засобам системного спрямування; в) допомагає зрозуміти, як у тексті пов’язуються компоненти форми і змісту.
5) Виявлено, що сучасні інноваційні процеси в журналістському жанротворенні передусім пояснюються дією суспільно-політичних чинників. Процес відродження українського суспільства, демократичний розвиток країни, ринкові перетворення впливають на оновлення тематики друкованих медіа. У відповідності з цими чинниками значної поширеності в газетно-журнальних виданнях набувають такі актуальні теми: подорожня, історична, політична, соціальна, культурологічна. Сучасний пресовий репортаж широко й систематично охоплює різні сторони суспільного життя, завжди відповідає запитам читача, його життєвим і професійним потребам.
З огляду на попередні дослідження й аналіз емпіричного матеріалу вперше можна виокремити такі різновиди тематичних репортажів, як: репортаж на подорожню тематику, репортаж на соціальну тематику, репортаж на теми культури, а також значно поглибити та деталізувати функціонально-виражальні характеристики репортажу на історичну тематику та репортажу на політичну тематику.
У результаті кількісного підрахунку текстів репортажів, надрукованих в українськомовних виданнях «Україна молода», «День», «Експрес», «Український тиждень», «Інформатор» за 2000-2012 рр., вдалося виявити, що загалом було надруковано 794 репортажі, із них: подорожню тематику - 343 (42%), на соціальну тематику - 205 (26%), на теми культури - 180 (23%), на політичну тематику - 54 (7%), на історичну тематику - 12 (2%).
Поширеність репортажів подорожньої тематики пояснюється тим, що саме такий різновид може познайомити читачів із життям і звичаями людей різних країн світу, змалювати цікаві та маловідомі куточки нашої Батьківщини, об’єктивно, точно та лаконічно передати враження людини, яка здійснила подорож за певним туристичним маршрутом, передати атмосферу самої мандрівки невідомими країнами, містами, селами, своєрідний погляд на життя в іншій країні.
Активне функціонування репортажів соціальної тематики пов’язане з тим, що в умовах тривалої економічної кризи, дегуманізації суспільства такі матеріали виконують функцію соціальної критики та контролю, виступають інструментом діалогу між різними суспільними групами, допомагають читачам приймати компетентні рішення на основі достовірної оперативної інформації.
Широка представленість репотажів на теми культури в сучасних друкованих медіа зумовлена тим, що такі матеріали мають позитивний емоційний заряд, сприяють відпочинку, зняттю напруги, отриманню духовного задоволення.
Для відображення політичної дійсності журналісти здебільшого обирають не репортаж, а інші жанри, переважно аналітичні, оскільки вони дають змогу
ширше подати фактичний матеріал, ґрунтовніше дослідити важливі політичні явища, сконцентрувати увагу на причиново-наслідкових зв’язках, спрогнозувати розвиток події в майбутньому, запропонувати шляхи розв’язання проблеми.
Рідко зустрічається на сторінках друкованих медіа репортаж на історичну тематику, що зумовлено, на нашу думку, такими чинниками, як а) необхідність тривалої авторської роботи з суперечливими джерелами, в яких навіть історики не можуть дійти одностайного висновку; б) потреба в значному часі для збирання матеріалів; в) значні фінансові витрати (поїздка на місце події, консультації істориків), через що редакціям економічно не вигідно часто подавати репортажі на історичну тематику.
6) Уперше опрацьовано класифікаційні особливості репортажу за характером реалізації теми. При цьому вперше виявлено параметри рольового репортажу, а також удосконалено функціонально-виражальні характеристики репортажу-розслідування, спеціального репортажу, фоторепортажу.
Детальний розгляд газетно-журнальних матеріалів засвідчив, що останнім часом, внаслідок змін у політичному та суспільному житті України, дедалі частіше в друкованих медіа стали з’являтися репортажі-розслідування, що відображають сучасну дійсність на межі гострих політичних, економічних, моральних потрясінь, які обумовлені інтенсивним становленням ринкових відносин, демократизацією всіх сторін нашого життя. Цьому різновиду репортажу притаманне наочне відтворення етапів пошуку викривальних фактів. Журналіст зображує ввесь шлях і механізм проведеного ним розслідування, а не лише його результати. Автор також детально описує перешкоди, які з’являлися під час розслідування і разом із тим - обмірковує причини їх виникнення.