Білоброва Ірина Юріївна. Удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві

brief description

Білоброва Ірина Юріївна. Удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві : Дис... канд. наук: 08.06.01 2003

Білоброва І.Ю. Удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управляння підприємствами. Донецький національний технічний університет, Донецьк, 2002.
Дисертація присвячена проблемі удосконалення інноваційного менеджменту на машинобудівному підприємстві.
Уточнено сутність понять "інноваційний процес" і "інновація" на основі комплексного аналізу підходів до визначення і класифікації ключових категорій теорії інновацій; запропоновано класифікацію чинників, що впливають на ефективність інноваційної діяльності.
Вперше розроблена методика календарного планування інноваційної діяльності з використанням показників, які враховують вплив стохастичного характеру суміщення виконання пов'язаних робіт на тривалість проекту в цілому; запропонована відповідна модель календарного планування технічної підготовки виробництва продукції.
Запропоновано новий узагальнюючий показник ефективності роботи конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств на основі дослідження існуючих методів оцінки ефективності здійснення інноваційної діяльності, аналізу показників ефективності і використання методу аналізу ієрархій.
На основі узагальнюючого показника ефективності розроблена нова методика формування фонду матеріального заохочення конструкторсько-технологічних підрозділів машинобудівних підприємств.

Загальним підсумком роботи є науково-теоретичне обґрунтування та розробка методичних і практичних заходів щодо підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств. Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному:

Інноваційний процес - це процес розвитку нововведення від ідеї до використання кінцевим споживачем, який пов’язаний зі змінами в тому речовинному середовищі, у якому він відбувається. Дослідження взаємозв'язку НТП і інноваційного процесу дозволило установити, що механізм реалізації НТП на макрорівні забезпечується реалізацією інноваційного процесу на мікрорівні. Тому їх можна розглядати, з одного боку, як категорії, що взаємно обумовлюють одна іншу, а з іншого, - як взаємно відокремлені категорії, що співвідносяться між собою як загальне і частка. Інноваційною діяльністю є цілеспрямована система заходів щодо розробки, впровадження, освоєння, виробництва, дифузії і комерціалізації нововведень, а інноваційний менеджмент - комплекс організаційно-економічних методів і форм управління всіма видами інноваційної діяльності на стадіях інноваційного процесу.
Дослідження існуючих поглядів на класифікацію чинників, які впливають на ефективність інноваційної діяльності дозволило поділити їх на дві групи: що перешкоджають інноваційній діяльності і що сприяють інноваційній діяльності. В межах кожної групи чинників визначаються ті, якими на рівні підприємства можна управлять і ті, якими управляти не можливо.
Системний підхід в інноваційному менеджменті доцільно ґрунтувати на основі наступних положень: виступаючи функціональним різновидом загального менеджменту, інноваційний менеджмент є підсистемою системи вищого порядку; інноваційний менеджмент включає організаційно-управлінський аспект, об'єктом якого є процес управління нововведенням, і виробничо-технологічний аспект, об'єктом якого є нововведення; процес нововведення, виступаючи об'єктом інноваційного менеджменту є складною системою, яка характеризується просторово-часовою довжиною і функціональною відокремленістю її елементів.
В сучасних умовах основними чинниками підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств машинобудування є: удосконалення організації інноваційної діяльності через застосування адаптивних організаційних структур та використання прогресивних форм інноваційного співробітництва; удосконалення методів планування інноваційної діяльності; створення дієвого механізму мотивації інноваційної діяльності.
В умовах ринку, коли зростають вимоги гнучкості й адаптивності організації до змін зовнішнього середовища, виникає необхідність застосування органічного підходу до здійснення інноваційної діяльності підприємства. Цей підхід засновано на поміркованому використанні формальних процедур і правил, децентралізації управління й участі персоналу в процесі прийняття рішень, гнучкій структурі управління і невеликій кількості рівнів ієрархії.
Механізм мотивації росту ефективності інноваційної діяльності включаєдержавне стимулюванняістимулювання на рівні підприємства. Державне стимулювання здійснюється за допомогою державних і суспільних стимулів, що базуються на законодавчих актах, державних інвестиціях, охороні авторських прав і інтелектуальної власності. Стимулювання на рівні підприємства реалізується шляхом підвищення особистої матеріальної і моральної зацікавленості учасників інноваційної діяльності в підвищенні її ефективності.
Для підвищення ефективності інноваційної діяльності в сучасних умовах важливу роль грає удосконалення календарного планування, яке повинно здійснюватись з урахуванням стохастичності процесів суміщення пов’язаних робіт. При цьому коефіцієнт несуміщення доцільно представляти у вигляді нечіткої множини.
Для підвищення гнучкості календарного планування з урахуванням стохастичного характеру суміщення пов’язаних робіт доцільно використовувати метод імітаційного моделювання. Алгоритм імітаційного моделювання дозволяє врахувати стохастичний характер часових характеристик, необхідних для управління технічною підготовкою виробництва.
Основним недоліком існуючих показників і методів оцінки ефективності діяльності конструкторсько-технологічних підрозділів є те, що вони не враховують кінцевих корисних з точки зору підприємства результатів їх роботи і не забезпечують об'єктивність оцінки. Оскільки на 70-80% потенційний прибуток підприємства формується конструкторсько-технологічними підрозділами, цей прибуток може об’єктивно характеризувати кінцеві корисні результати їх діяльності.
З урахуванням загальної методології оцінки ефективності, ефективність роботи конструкторсько-технологічних підрозділів підприємства можна об’єктивно і однозначно оцінити на основі показника, що розраховується як відношення розміру прибутку підприємства, забезпеченого діяльністю кожного конструкторського чи технологічного підрозділу, і загальної суми витрат, пов'язаних з функціонуванням цього підрозділу. Доцільність використання цього показника полягає в тому, що в ньому в інтегрованому вигляді опосередковані всі результати роботи підрозділу, як з погляду підвищення технічного рівня виробів, що проектуються, так і з погляду зниження витрат на технічну підготовку виробництва цих виробів.
Для підвищення зацікавленості конструкторів і технологів у збільшенні кінцевого корисного результату роботи відділу фонд матеріального заохочення цих підрозділів повинний визначатися з урахуванням ефективності їх діяльності. З цією метою необхідно коригувати норматив відрахування в фонд матеріального заохочення в залежності від досягнутого рівня ефективності на основі використання узагальнюючого показника ефективності.