Білов Гордій Олександрович. Інтелектуальний капітал в системі економічних відносин агропромислових підприємств України

brief description

Білов Гордій Олександрович. Інтелектуальний капітал в системі економічних відносин агропромислових підприємств України : Дис... канд. наук: 08.00.04 2009

Білов Г.О. Інтелектуальний капітал в системі економічних відносин агропромислових підприємств України.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка і управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2009.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовані теоретичні і практичні напрями формування і використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу України. Досліджено і визначено місце інтелектуального капіталу у виробництві аграрної продукції. Глибоко вивчено поняття і структуру інтелектуального капіталу, методика його оцінки і організаційно-економічний механізм функціонування інтелектуального капіталу як способу виробництва продукції. Інтелектуальний капітал розглядається в дисертаційному дослідженні з точки зору як фактична і перспективна можливість використання своїх нематеріальних активів підприємства у виробництві продукції шляхом матеріалізації інноваційних ідей.
У роботі розглянуті певні відмінності формування і використання інтелектуального капіталу аграрних підприємств завдяки використанню інтелектуального капітал в інших виробничих сферах.
Виявлено причини незадовільного результату що відносно моніторингу і розвитку інтелектуального капіталу з боку державних органів.
У роботі проведено аналіз використання інтелектуального капіталу на трьох підприємствах агропромислового комплексу України. Виходячи з виявлених проблем на цих підприємствах, кожному з них запропонована методика спрямована на усунення недоліків стосовно формуванню і використанню інтелектуального капіталу. Також автором розглянуто зарубіжний досвід формування і використання інтелектуального капіталу.
В цілому, інтелектуальний капітал в дисертаційній роботі розглядається як засіб виробництва майбутнього. Сучасне інноваційне підприємство агропромислового комплексу, і будь-якого іншого напряму виробництва, неможливе без правильного і раціонального використання інтелектуального капіталу як головного двигуна науково-технічного прогресу.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке виявляється у з'ясуванні основних складових та чинників формування інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі Україні для формування ринкових відносин та прискорення зростання вітчизняної економіки. Результати дисертаційного дослідження свідчать про досягнення поставленої мети та дають змогу дати наступні висновки та пропозиції висновки та пропозиції:
1. Дослідження питання теоретико-методологічних підходів до визначення поняття "інтелектуальний капітал", дозволило виявити, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку сучасного інноваційного підприємства неможливе без використання інтелектуальних кадрових ресурсів. Теоретичні аспекти інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності мають певні розрізненості, бо ж інтелектуальний капітал доцільно розглядати як засіб виробництва, а інтелектуальну власність, як фактичний майновий аспект, котрий не зумовлює собою отримання прибутку без його ринкової реалізації.
2. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі зв'язки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Тільки за таких умов, підприємство має можливість правильно та раціонально сформувати організаційно організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом.
Проведене дослідження дозволило встановити, що серед різноманіття методик оцінки інтелектуального капіталу, для підприємств агропромислового комплексу найбільш точною є методика планових витрат, а саме значення договірної ціни предмета. Це методика дозволяє застосовується підхід, оснований на складній системі компромісів між сторонами, що домовляються, з наступним укладенням ліцензійних договорів, які надають офіційного статусу досягнутим домовленостям.
3. Доведена доцільність й теоретично обґрунтоване авторське визначення категорії «інтелектуальний капітал», під яким інтелектуальний капітал розглядається з точки зору як фактична та перспективна можливість використання підприємством своїх нематеріальних активів. Також сформовано та визначено, що інтелектуальний капітал в своєму практичному вживанні перебуває в двох статусах «ентерпічний» та «абсолютний». Метою підприємства, котре залучає капітал у інноваційну ідею, є прискорення процесу переходу капіталу із «ентерпічного» до «абсолютного», так як лише за умовами абсолютності інтелектуального капіталу залучений капітал у розвиток та матеріалізацію інноваційної ідеї повністю повертається, тобто досягає точки беззбитковості. До речі, визначення «ентерпічності» та «абсолютності», можливо використати й до кругообігу основного капіталу.
4. Доведено певну розрізненість інтелектуального капіталу в агропромисловому комплексі від інтелектуального капіталу в інших галузях виробництва. Інтелектуальний капітал в АПК поєднує в собі менеджмент, виробництво продукції, науково-дослідницьку роботу, екологію та охорону навколишнього середовища, вміння розкриття творчого кадрового потенціалу серед усіх верств населення, механізації, автоматизації; ресурсо- та енергозберігаючі технології; біотехнології; спеціалізація та раціональна концентрація; прогресивні форми організації та оплати праці. Та й найголовніше те, жоден з вищенаведених визначень не можна виключити, бо це приведе до некоректного використання організаційно-економічного механізму використання інтелектуального капіталу на підприємстві АПК.
5. Виявлено проблему та запропоновано методику її подолання по виявленню та формуванню нових інноваційних ідей, зокрема в сільськогосподарській галузі, серед пересічних громадян. Це проблема існує через складність юридичного процесу отримання патенту на винахід, достатньо дорогою ціною витрат на отримання патенту та нерозвинену мережу установ (державних або приватних), котрі надають послуги по підготовці документації та порядку юридичного оформлення прав на винаходи. Це проблема вирішується шляхом утворення на базі державних установ (районних державних адміністрацій) відповідальної особи, яка б відповідала за моніторинг та накопичення даних щодо накопичення та формування креативних ідей серед пересічних громадян.
6. Доведена найоптимальніша методика оцінки інтелектуального капіталу, для підприємств агропромислового комплексу найбільш точною є методика планових витрат, а саме значення договірної ціни предмета. Це методика дозволяє застосовується підхід, оснований на складній системі компромісів між сторонами, що домовляються, з наступним укладенням ліцензійних договорів, які надають офіційного статусу досягнутим домовленостям. Встановлено, що ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємствах агропромислового комплексу повинен мати структуру, яка б визначала сталі зв'язки і відносини всередині нього, а також основні напрями управлінських впливів, що забезпечувало б цілісність механізму і його тотожність самому собі. Тільки за таких умов, підприємство має можливість правильно та раціонально сформувати організаційно організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом.
7. Розроблено концепцію управління інтелектуальним капіталом на підприємстві. Через те, що загальна проблема майже всіх підприємств агропромислового комплексу України (та інших галузей також) полягає в тому, що вони складаючи стратегію розвитку на певний проміжок часу (від 1 до 5 років) незначну увагу приділяють розвитку та постійному обновленню інтелектуального капіталу. Це личить певні незадовільні наслідки на перспективу, а саме те, що підприємство постійно буде знаходитись у стані адоптації тих або інших змін як на мікро так й із на макросередовища. Але ж з іншого боку, не можна остаточно стверджувати, що стратегія в якій буде передбачене значне місце розвитку інтелектуального капіталу повністю збереже підприємство від певних соціальних та фінансових перешкод, але впевнено можна сказати, що чим вище на підприємстві рівень інтелекту, тим більш швидко та раціонально буде знайдено шлях для подолання цієї перешкоди.