Богачов Сергій Валентинович. Фондові методи фінансування розвитку промислових корпорацій

brief description

Богачов Сергій Валентинович. Фондові методи фінансування розвитку промислових корпорацій: дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2004

Богачов С.В. Фондові методи фінансування розвитку промислових корпорацій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 Фінанси, грошовий обіг і кредит. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2004.
У дисертаційній роботі виконано комплексне дослідження актуальних питань теорії і практики використання фондових методів фінансування розвитку промислових корпорацій.
Розглянуто теоретичні проблеми функціонування акціонерного капіталу, виконано порівняння ефективності господарської діяльності підприємств різних форм власності і організаційно-правового статусу, виявлено особливості функціонування і намічено шляхи подальшого розвитку фондового ринку України, розроблено пропозиції з удосконалення фінансової звітності промислових корпорацій, обґрунтовано напрями їх дивідендної політики з використанням методів імітаційного економіко-математичного моделювання.
Основні результати дослідження використовуються в процесі розробки й удосконалення господарського законодавства, органами місцевого самоврядування, промисловими підприємствами.

У дисертації виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми розвитку наукових основ функціонування фондового механізму фінансування розширеного відтворення промислових корпорацій в умовах ринкової трансформації господарства. Результати дослідження дозволили сформулювати висновки концептуального, теоретичного та науково-практичного спрямування.
1. Використання потенційних можливостей корпоративної форми організації бізнесу є магістральним шляхом розвитку сучасної економіки. Завдяки акціонерним товариствам у другій половині XIX століття відбулася промислова революція, яка багато в чому визначила особливості подальшого протікання загальносвітових соціально-економічних і політичних процесів. Через сторіччя за допомогою корпоративного капіталу створено принципово нові технології і сформовано нове інституційне середовище, що стало відомим як постіндустріальне суспільство. Те, що тепер називається інформаційною революцією, це продукт діяльності таких корпорацій, як "Microsoft", "IBM", "General Motors" та інших. Разом з тим саме з корпораціями звичайно пов'язують загрози глобалізації, деградації навколишнього середовища і чреватої непередбачуваними наслідками подальшої поляризації народів на багаті і бідні. Однак корпорації виробляють велику частину товарів і послуг, мають комплекс властивостей, які забезпечують конкурентні переваги цієї організаційно-правової форми функціонування бізнесу, здатні акумулювати вільні активи і фактично створюють новий додатковий капітал для суспільства, який дозволяє маневрувати ресурсами, реалізовувати великі інвестиційні проекти і забезпечувати економічне зростання.
2. В Україні, спадкуючи загальносвітові тенденції, з метою формування дієздатного корпоративного капіталу було прийнято рішення про приватизацію майна державних підприємств. У результаті складного і суперечливого багаторічного процесу було створено десятки тисяч акціонерних товариств, власниками яких стали мільйони громадян. Як показав проведений аналіз, приватизація державного майна сприяла підвищенню результативності діяльності підприємств, але це відбувалося поступово, лише в міру розвитку і зміцнення нових форм господарювання. Крім того, дослідженнями доведено, що за інших рівних умов акціонерні підприємства, засновані на колективній власності, працюють результативніше у тому випадку, коли значна частина їх майна знаходиться у власності приватних інвесторів. Однак у даний час сформований корпоративний сектор української промисловості демонструє невисокі кінцеві результати, незважаючи на те, що починаючи з 1999 р. промислові акціонерні підприємства поступово нарощують обсяги виробництва. Проте абсолютний рівень досягнутого ними залишається вкрай низьким як при зіставленні з розвинутими країнами, так і в порівнянні з тим, що було до кризи 90-х років ХХ століття в Україні, а сумарна капіталізація акцій усіх підприємств у десятки разів менше ринкової вартості, наприклад, тільки однієї такої компанії, як "Microsoft".
3. Головна причина такого полягає в тому, що за своєю економічною сутністю українські господарські товариства в переважній більшості поки ще не є корпораціями в справжньому сенсі цієї економічної категорії. Тому що найбільш характерними рисами справжньої корпорації є:
по-перше, відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції і перетворення класичного капіталіста у фінансового, не "прив'язаного" до активів даного підприємства, але такого, який має можливість вільно маневрувати своїми активами у пошуку найбільш вигідних місць їхнього прикладення;
по-друге, нерозривний, "кровний" зв'язок із фондовим ринком, завдяки якому власники корпорації можуть реалізувати свій статус фінансових підприємців;
по-третє, у принципі нічим не обмежена можливість акумулювати вільні активи, створюючи новий додатковий капітал для суспільства за рахунок нарощування кількості доступних для продуктивного споживання ресурсів шляхом їх залучення у реалізацію раніше нездійснених проектів, а також формування якісно нових і більш ефективних комбінацій ресурсів, які потребують застосування на підприємствах дорогої, але й незрівнянно більш продуктивної техніки і технології.
За жодним із цих критеріїв українські акціонерні товариства поки ще не відповідають поняттю корпорації, а більшість українських акціонерів це не звичайні для сучасної змішаної економіки мобільні інвестори, які діють у власних інтересах за допомогою фондового ринку, а у кращому випадку промислові підприємці квазі-класичного типу, тобто такі, що змушені пов'язувати долю своїх вкладень з долею активів даного конкретного підприємства. При цьому на відміну від класичних капіталістів значна частина українських власників акцій не має реальних можливостей впливати на діяльність суб'єктів господарювання, власниками яких, виходячи з норм закону, вони є.
4. З метою створення науково-методичних передумов для якісної трансформації сформованої несприятливої ситуації запропоновано розв'язання комплексу взаємозалежних методологічних, теоретичних і прикладних проблем удосконалення фондових методів розвитку промислових підприємств України за рахунок (а) посилення їх мотивації до використання можливостей, що надає фондовий ринок, (б) поліпшення якості публічної звітності і (в) обґрунтування раціональних напрямів дивідендної політики промислових підприємств.
5. У даний час промислові корпорації в Україні не зацікавлені в тому, щоб використовувати фондовий ринок, а останній, у свою чергу, не надає для цього належних можливостей. Обов'язковою передумовою посилення мотивації підприємців до виходу на фондовий ринок є усунення податкових перешкод на шляху використання фондового механізму фінансування корпорацій. Зокрема, потрібно забезпечити нейтральність податків стосовно процентних доходів і видатків фізичних і юридичних осіб для того, щоб для одержувачів дивідендів це джерело було не менш вигідним, ніж інші способи вкладення коштів, а для підприємств, що їх сплачують, не більш обтяжливим, ніж інші напрями використання прибутку. З цією метою запропоновано змінити діючий порядок оподаткування дивідендів і стимулювати вихід фінансових ресурсів за межі окремо взятих промислових підприємств шляхом застосування заниженої ставки податку на розподілюваний прибуток.
6. Виходячи з національних інтересів України і вже обраних європейських стратегічних орієнтирів, у процесі подальшого удосконалення публічної фінансової звітності корпорацій найбільш принциповою задачею слід вважати реалізацію обґрунтованої в роботі нової концепції її формування, що базується на: інтеграції фінансового і податкового обліку; використанні плюралістичного іманентного підходу до підготовки фінансової інформації про суб'єктів господарювання; забезпеченні послідовного підвищення ролі недержавних організацій професіоналів у розробці і встановленні бухгалтерських стандартів, форм і правил складання фінансової звітності.
7. Що стосується дивідендної політики українських підприємств, то через обставини, що склалися, рано чи пізно, але вони змушені будуть проводити її більш активно. І справа тут не тільки в необхідності залучення додаткових джерел розвитку виробництва, а у більш фундаментальних проблемах функціонування ринкового господарства. Принципове значення у цьому зв'язку мають дві обставини.
Перша.Дивідендна політика в даному випадку важлива не стільки з традиційних у західному фінансовому аналізі позицій максимізації вартості підприємства (хоча, зрозуміло, це також актуальна задача), скільки як невід'ємний елемент нового для України інституціонального середовища і такого ринкового інформанта, який буде свідчити, що тепер підприємство є фінансово прозорим і займається не приховуванням доходів на користь тіньових власників, а приймає чесні правила гри, є готовим до конструктивного співробітництва з інвесторами, відкритим для критики і удосконалення в конкурентному середовищі.
Друга.Мова в даному випадку не йде про перевагу фондового чи кредитного механізму фінансового забезпечення розширеного відтворення. І дивіденди потрібні не для того, щоб потім залучати фінансові ресурси саме за допомогою емісії акцій. Який обрати метод фінансування, це питання окреме і в даний момент не принципове. Тому що в нинішній час ні кредитний, ні тим більше фондовий механізми фінансування корпорацій в Україні належним чином ще не працюють. Насправді важливе інше достовірна, підтверджена дивідендними виплатами інформація про результати і перспективи господарської діяльності підприємств, що у більшому чи меншому ступені необхідна для будь-якого інвестора і будь-якого ринкового механізму фінансування інвестицій.
8. З огляду на статистично значущу залежність між ступенем розвитку фондового ринку і довгостроковими темпами економічного зростання, проведення більш активної дивідендної політики промисловими підприємствами України не має реальної альтернативи. З метою її науково-методичного забезпечення розроблено спеціальну економіко-математичну модель імітаційного типу, призначену для дослідження дивідендної політики промислової корпорації в умовах періодичного відновлення технології виробництва продукції. На відміну від звичайних неокласичних моделей типу ММ, заснованих на передумовах про незмінну інвестиційну і кредитну політику, її особливою рисою є можливість оцінювати в динаміці вплив комплексу взаємозалежних факторів, що визначають фінансову стратегію підприємства, яке періодично здійснює капітальні вкладення з метою забезпечення розширеного відтворення. Виконані за допомогою моделі обчислювальні експерименти показали, що в умовах нестачі власних інвестиційних ресурсів для своєчасного відновлення технологічного устаткування раціональний тип дивідендної політики може полягати в синхронізації дивідендних виплат з життєвим циклом технології, а забезпечення довгострокової стабільної траєкторії їх зростання є обов'язковою умовою створення могутнього фінансового важеля, що відкриває нові можливості реалізації капіталотворчої функції промислових корпорацій у специфічних умовах емерджентної економіки.
9. Розроблені за результатами досліджень наукові положення мають стати методологічною основою для подальших досліджень фінансових проблем забезпечення стійкого розвитку промислових корпорацій України, а впровадження практичних рекомендацій складає органічну частину комплексу соціально-економічних заходів для формування нового інституціонального середовища функціонування промисловості, без створення якого перехід на інноваційний шлях розвитку економіки України представляється проблематичним.