Бортник Олександр Миколайович. Стратегічні засади розвитку експорту паливно-енергетичних ресурсів

brief description

Бортник Олександр Миколайович. Стратегічні засади розвитку експорту паливно-енергетичних ресурсів : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки України. — К., 2006. — 192арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 181-189

Бортник О.М. Стратегічні засади розвитку експорту паливно-енергетичних ресурсів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, - Київ, 2006.
Робота присвячена розробці науково-методичних засад розвитку експорта паливно-енергетичних ресурсів і пропозиціям щодо їх реалізації при підготовці заходів економічної політики у процесі розроблення стратегії розвитку ПЕК, прогнозів і програм економічного і соціального розвитку України.
Узагальненітеоретичні питання, пов’язані з роллю держави в регулюванні експорту-імпорту в умовах ринкової трансформації та їх суттю як економічних категорій, а також розглянутіміжнародний розподіл праці і експорт-імпорт продукції та енергетична стратегія країн з ринковою економікою, висвітлені роль і місце в Україні експорту паливно-енергетичних ресурсів.
Розроблені стратегічні засади розвитку експорту паливно-енергетичних ресурсів, обгрунтована необхідність відновлення традиційних та освоєння нових ринків збуту та наведені заходи стимулювання експорту продукції ПЕК.
Розглянуті таки умови нарощування експорту якупровадження нових технологій, підвищення конкурентоспроможності, створення сприятливої системи залучення інвестицій, а також наведені основні напрями нарощування в Україні експорту паливно-енергетичних ресурсів.

Дисертація присвячена розв’язанню важливої економічної проблеми обґрунтуванню стратегічних засад розвитку експорту паливно-енергетичних ресурсів. У дослідженні узагальнені та отримали подальший розвиток науково-методичні засади нарощування експорту паливно-енергетичних ресурсів і сформульовані пропозиції щодо їх реалізації при розробленні заходів економічної політики у процесі підготовки стратегії розвитку ПЕК, прогнозів і програм економічного і соціального розвитку України. Проведено дослідження дало змогу зробити наступні висновки.
1. Уряди всіх країн світу в більшій чи меншій мірі здійснюють регулювання експортних операцій, керуючись політичними, економічними, соціальними, екологічними, моральними, релігійними міркуваннями. При цьому для регулювання широко використовуються як економічні, так і адміністративні інструменти, такі, котрі діють через механізм цін або прямим чином обмежують поставку і закупку товарів. Тому Україні слід теж більш рішуче використати цей важель у відповідних умовах.
2. Орієнтирами експортної політики України повинна стати поміркована лiбералiзація руху продукції ПЕК на зовнішні ринки при забезпеченні стабільності правового режиму, суворому державному контролі за стратегiчними ресурсами, а також попередження демпінгового продажу товарів українського походження. Це передбачає зумісне використання у необхідних випадках тарифних і нетарифних обмежень експорту, активізацію протидії необгрунтованим санкціям ряду інших держав проти вітчизняних виробників і експортерів, прийняття відповідних нормативних документів, здійснення необхідних організаційно-управлінських, договірних заходів.
3. Наявний потенціал України і її місцезнаходження забезпечують можливість ефективного використання експорту ПЕР у разі їх імпорту для власних потреб і часткового експорту паливно-енергетичних ресурсів власного виробництва та продукції переробки первинної сировини, а також за рахунок їх реекспорту.
4. Основними умовами нарощування експорту продукції ПЕК є підвищення ефективності експорту ПЕР за рахунок упровадження нових технологій у їхнє виробництво, підвищення конкурентоспроможності мінерально-сировинної продукції України, запровадження стимулюючих заходів, створення сприятливої системи залучення інвестицій тощо.
5. Перехід економіки України до інноваційної моделі розвитку передбачає виробку чіткої програмно-цільової політики макроекономічного впливу на формування кардинальних напрямів і параметрів геоекономічної стратегії, враховуючи як галузевий, так і національно-територіальний аспект. При цьому метою повинно бути підвищення технологічного рівня експорту, перехід від експорту продукції головним чином сировинної групи до розвитку експортного виробництва на базі існуючих в Україні природних ресурсів.
6. Проведений аналіз показує, що у якості пріоритетних напрямів нарощування експортного потенціалу продукції ПЕК слід відзначити:
нарощування науково-технічних розробок, патентно-ліцензійної торгівлі, ноу-хау”, інжинірингу, послуг по підготовці та забезпеченню процесів виробництва і реалізації продукції, що експортується, а також послуг по підготовці спеціалістів тощо;
розвиток видобувних галузей з їх переорієнтацією на виробництво висококондиційної продукції за сучасними енерго- та екологічнозберігаючими ефективними технологіями;
міжнародні транспортно-експедиторські послуги та транзитні перевезення (автомобільним, авіаційним, водним, залізничним та трубопровідним видами транспорту) з урахуванням геополітичних факторів.
Проекти з вказаних напрямів не завжди мають швидку віддачу на початковому етапі, але у перспективі вони стануть не тільки рушіями прогресу, але і високоефективними виробництвами.
Відбір проектів експорту по критерію ефективності слід здійснювати шляхом ранжування проектів (упорядкування масиву проектів по зростанню питомої ефективності) з подальшим поступовим включенням у програму найбільш ефективних проектів.
9. Нарощування експорту ПЕР (кpім пpямого економічного ефекту) надасть можливість у цілому оздоpовити економічну ситуацію в кpаїні, а саме:
- pеалізувати потенційні можливості укpаїнської науки та високих технологій;
- збеpігти тепеpішній індустpіальний та технологічний базис укpаїнської економіки;
- відновити і pозшиpити пеpспективи для викоpистання наявних виpобничих потужностей, пpоектно-констpуктоpських оpганізацій і великих тpудових колективів, зайнятості пpацездатного населення;
- пpипинити pуйнівні пpоцеси деспеціалізації і pозпаду коопеpаційних зв’язків і ствоpити нові умови для фоpмування більш вигідних економічних відносин з іншими кpаїнами;
- спpияти виникненню конкpетних матеpіальних пеpедумов для залучення високих технологій із заpубіжних кpаїн;
- pозвивати вітчизняну базу високого технологічного виpобництва і інфоpмаційних послуг, подолати економічне відставання і спpияти виникненню пеpспектив ефективного економічного обміну, одеpжання пpибутку, зв’язаного з технологічним лідеpством.
10. Україні необхідно ініціювати створення центрів досліджень кон’юктури продукції ПЕК на внутришньому і світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи зовнішньоторгівельних контрактів з видачею відповідних рекомендацій та аналітичних матеріалів суб’єктам господарювання, структурам виконавчої влади. Слід також створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану світових ринків ПЕР та маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів, активно залучати до цієї роботи торгівельно-економічні місії, відповідні підрозділи посольств України за кордоном, представництва різних українських фінансово-промислових структур, повніше використовувати можливості Торгово-промислової палати України.