Бугайцов Сергій Георгійович. Рак молочної залози - реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування

brief description

Бугайцов Сергій Георгійович. Рак молочної залози - реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування: дисертація д-ра мед. наук: 14.01.07 / АМН України; Інститут онкології. - К., 2003.

Бугайцов С.Г. Рак молочної залози реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.07 онкологія. Інститут онкології АМН України. Київ, 2003.
Дане дослідження присвячене поліпшенню результатів реабілітації і якості життя жінок, хворих на рак молочної залози (РМЗ) з психосоматичними розладами. Було обстежено 198 жінок, хворих на РМЗ, з яких сформували 4 групи згідно з типом хірургічного втручання та характером лікування. Пацієнткам контрольної групи (n=71) застосовували тільки хірургічне втручання та традиційне (променева та хіміотерапія) лікування. Застосування комплексної програми реабілітаційного лікування дозволило значно зменшити рівень тривожності, депресії та тривожно-фобічних розладів у порівнянні з контролем, покращити якість життя, знизити кількість непрацездатних осіб та гармонізувати сексуальне життя у досліджуваної групи. Запропонована програма захищена блоком патентів України.

Онкологічна патологія молочної залози у жінок є як соматичним, так і психосоматичним захворюванням. Причому в основі психічних розладів лежать два чинники: 1) психічна реакція на важкий стрес (звістка про онкологічне захворювання); 2) вплив самого онкопроцесу. У більшості випадків розвиваються виражені психосоматичні розлади, переважно у вигляді депресивного синдрому різних варіантів і ступеня вираження (тривожно-депресивний 54,755%; астено-депресивний 22,623,4%; тривожно-фобічний 14,115,4%), нерідко з наявністю суїцидальних тенденцій (4,8% аутоагресивного характеру).
У хворих на рак молочної залози, які перенесли радикальне лікування, в 75,3% розвиваються виражені тілесні дефекти: контрактура плечового суглоба (27,7 72,3%), викривлення хребта (17,8 35,2%), лімфатичний набряк верхньої кінцівки (11,8 45,1%), плечовий плексит, зниження м’язової сили в кисті, грубий косметичний дефект, які справляють виражений негативний вплив на психофізичний, загальний соматичний стан хворих, сприяють активізації злоякісного процесу і в цілому впливають на якість життя.
Клінічно психічний стан післяопераційних хворих характеризується переважно депресивним розладом різного виду (тривожно-депресивним (41,1 76,9%), астено-депресивним (42,8 87,5%), тривожно-фобічним (40 75%) та ін.), іноді з супутніми суїцидальними думками або діями (14,3% випадків). При цьому клінічна психосимптоматика кардинально залежить від виду оперативного втручання: більше виражена після радикальної мастектомії і менше — при зберігаючих варіантах (реконструктивно-пластичному і органозберігаючому) оперативних втручань.
Розроблена і апробована нова, ефективна програма спеціальної комплексної відновлювальної терапії хворих на рак молочної залози, до якої входить інтегративна психотерапія, психофармакотерапія, лікувальна фізкультура, що проводиться в умовах стаціонару, а після виписки як підтримуюча психотерапія і лікувальна фізкультура амбулаторно упродовж року.
Хворі на рак молочної залози преморбідно в 62,3% мають риси акцентуації особистості: переважно по дистимічному (35,2%), застрягаючому (2,4%), емотивному (12,1%), тривожно-боязливому (16,3%), демонстративному (8,0%), інтравертному типах. У 2/3 хворих за піврокурік до діагностування раку молочної залози відзначались значні психогенії, що в поєднанні з преморбідними особливостями особистості складали негативне психологічне тло; вказаний стан гіпотетично можна пов’язати з певною декомпенсацією психофізіологічних чинників, які сприяли активізації злоякісного процесу.
Порівняльна характеристика різних видів оперативних втручань і методів комплексної відновлювальної терапії об’єктивно демонструвала значну перевагу зберігаючих варіантів оперативних втручань у поєднанні з розробленою комплексною терапією і низьку ефективність радикальної мастектомії в поєднанні зі стандартною терапією. В основній групі „виражене поліпшення” спостерігалось у 61,5% хворих, тоді як у контрольній групі основну частку склало „незначне поліпшення” 70,6%; а „виражене поліпшення” взагалі не відзначалось.
Розроблена і апробована високоефективна програма фізичної кінезитерапії хворих на рак молочної залози, з системним диференційованим підходом у залежності від специфіки стану хворого: віку, стадії захворювання, характеру перенесеного оперативного втручання, швидкості перебігу регенеративних процесів, психофізіологічного стану та передбачає клінічний і катамнестичний (піврічний і однорічний) етапи фізичної реабілітації й реадаптації, спрямовані відповідно на усунення й профілактику постмастектомічних ускладнень (зниження розвитку контрактури плечового суглоба на 44,6%, деформації хребта на 17,4% і лімфатичного набряку верхньої кінцівки на 33,3% після проведення пацієнткам розробленої нами програми фізичної реабілітації).
Результатом комплексної програми кінезитерапії у осіб з раком молочної залози в післяопераційному періоді є виражена позитивна динаміка перебігу відновлювальних процесів адаптація до зростаючих фізичних навантажень, стабілізація адекватної життєдіяльності, профілактика ускладнень, що сприяє підвищенню якості життя.
Порівняльна характеристика впливу системи запропонованої кінезитерапії на хворих, які мали різні варіанти оперативних втручань з приводу раку молочної залози, показала значну перевагу результатів загальнофізичної компенсації у хворих, оперованих за зберігаючими методами операцій, на відміну від варіанта радикальної мастектомії.
У хворих на рак молочної залози в доопераційний період спостерігалось два варіанти гормональних дезадаптаційних розладів (62,4%): 1) при підвищеному рівні кортизолу відзначається зниження рівня інсуліну при суттєвому збільшенні коефіцієнта напруження, що свідчить про напруження компенсаторних механізмів (32,8%); 2) при низьких концентраціях кортизолу реєструється підвищений рівень інсуліну з низьким коефіцієнтом напруження, що характеризує виснаження адаптаційних можливостей організму (29,6%).
Під впливом психосоматичної корекції хворих на рак молочної залози спостерігається обмеження сприйняття стрес-реакції, зі зниженням коефіцієнта напруження (у 2,3; 3 і 3,6 разів в основних групах) (в 1 варіанті); або підвищення резервних можливостей організму, зі збільшенням коефіцієнта напруження (у 3,3; 4; 5,2 рази в основних групах) за рахунок стимуляції глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз (у 2 варіанті), що свідчить про модулюючий вплив психосоматичної корекції на адаптаційні реакції організму.
У пацієнток з новоутвореннями молочної залози, які мали гормональні дезадаптаційні розлади як до операції, так і через 2 тижні, через 6 місяців після неї без психосоматичної корекції не спостерігається кореляції кортизолу, інсуліну і -ендорфіну, що свідчить про стійкі порушення адаптаційних процесів організму.

Ефект реабілітації, реадаптації і якості життя хворих на рак молочної залози в катамнестичний період структурно відповідає стаціонарним груповим параметрам: позитивним — адаптаційним, психофізичним і соціально-трудовим характеристикам у хворих, які одержували пропоновану терапію, і негативним — у контрольній групі. Про це свідчать показники інвалідизації, працездатності, якості сімейних взаємин та інші аспекти соціалізації особистості.