Бутенко, Вадим Олексійович. Феноменологічні, методологічні та практичні основи правової експертизи юридичних документів.

brief description

Бутенко, Вадим Олексійович. Феноменологічні, методологічні та практичні основи правової експертизи юридичних документів : автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. О. Бутенко ; керівник роботи Т. О. Дідич ; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2011. -

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 340.0

БУТЕНКО Вадим Олексійович

ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІ, МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЮРИДИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Дідич Тарас Олегович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ-2010

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................
3
РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЮРИДИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ........................................
1.1. Історія становлення поглядів на феномен правової
експертизи ..............................……..............................................................
14
1.2. Поняття, природа та сутність правової експертизи …….................
39
1.3. Принципи та функціональне призначення правової
експертизи………………………………….................................................
58
Висновки до Розділу 1.................................................................................
76
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ
ЕКСПЕРТИЗИ ЮРИДИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ........................................

2.1. Об’єкт правової експертизи: поняття,
сутність та зміст…………................................…………………………...
83
2.2. Поняття, склад та правовий статус суб’єктів
правової експертизи……………………………………………………….
102
2.3. Стадійні засади правової експертизи юридичних
документів ……...................................................…………….....................
117
Висновки до Розділу 2.................................................................................
134
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ
ЕКСПЕРТИЗИ ЮРИДИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ.............….......................

3.1. Правовий статус результатів правової експертизи
юридичних документів ...............................................................................
139
3.2. Фактори та умови підвищення ролі правової експертизи
юридичних документів в юридичній діяльності.......................................
154
Висновки до Розділу 3.................................................................................
173
ВИСНОВКИ................................................................................................
178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 188

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення державно-правового та політичного життя в Україні на сьогодні пов’язується із потребою в оновлені системи нормативно-правових актів, що націлені на регулювання та впорядкування суспільних відносин. Розвиток та оновлення системи законодавства пов’язується із процедурою правотворчої діяльності, змітом якої є система послідовних стадій роботи уповноважених суб’єктів над розробкою проекту юридичного документу, його обговорення, прийняття та введення в дію. Центральне місце серед засобів гарантування якості юридичних документів та їх відповідності об’єктивним потребам розвитку суспільства та держави займає інститут правової експертизи юридичних документів, метою якого є отримання інформаційного експертного висновку, який характеризується рисами повноти, об’єктивності та незалежності.
Наукове дослідження проблем правової експертизи має принципове значення, оскільки виступає одним із основних гарантів якості та досконалості нормопроектної та правотворчої діяльності в державі, що надає оцінку якості юридичному документу та його відповідності потребам впорядкування суспільних відносин, доцільності введення в дію та функціонування.
Останні наукові дослідження, які присвячені проблемам правової експертизи, проводились ще у 60-70-х роках ХХ століття та були розглянуті в працях І. Брауде, Д. Ковачева, А. Мицкевича, А. Нашиц, А. Піголкіна, С. Поленіної, Ю. Тихомирова. Проголошення незалежності в Україні зумовило необхідність оновлення законодавчої бази держави, що значно підвищило інтерес до наукового дослідження проблематики правової експертизи та розробки рекомендаційних матеріалів щодо процедури проведення правового експертування юридичних документів. Кінець ХХ століття пов’язаний із науковими розробками проблем правової експертизи юридичних документів у працях С. Алексєєва, Г. Василевича, Р. Бержерона, М. Воронова, О. Гаврилова, В. Горбатенко, А. Зайця, Д. Керімова, С. Лисенкова, В. Нагребельного, Р. Надеєва, В. Рагозіна, М. Ралдугіна, В. Степаняна, Ю. Шемшученка та інших. На сьогодні у вітчизняній юридичній науці склалася така ситуація, коли відсутні цілісні дисертаційні та монографічні дослідження, що були б присвячені вивченню інституту правової експертизи як самостійної категорії, в контексті її феноменологічних, методологічних та практичних основ.
В Україні на сьогодні спостерігається підвищення наукового інтересу до питань правової експертизи, що підтверджуєтьсяч науковими роботами Ю. Баранюка, Ю. Бірченко, І. Биля, М. Васильєва, О. Дашковської, Ж. Дзейко, В. Дмитрук, О. Зайчука, В. Захарової, А. Красницької, О. Копиленка, О. Мурашина, З. Погорєлової, О. Скакун, Ю. Шемшученка та інших, проте правова експертиза розглядається зазначеними вченими переважно в контексті дослідження правотворчості, юридичної техніки, правозастосовної діяльності тощо. На сьогодні в юридичній науці загострюється потреба у самостійній науковій роботі, яка була б присвячена проблематиці правової експертизи та охоплювала б в собі питання природи, сутності, змісту, суб’єктів і стадій правової експертизи, а також ті питання, що сприяли б вдосконаленню практики проведення правової експертизи юридичних документів.
Враховуючи вказане, вважаємо за доцільне дослідити інститут правової експертизи як самостійну, складну, юридичну категорію, в контексті її:
1) феноменологічних основ, в межах чого з’ясувати історію становлення поглядів на феномен правової експертизи, охарактеризувати поняття, природу та сутність правової експертизи, її принципи та функціональне призначення;
2) методологічних основ, що надасть змогу встановити специфіку юридичного документу як об’єкту правової експертизи, охарактеризувати особливості суб’єктів експертної діяльності та стадій проведення правової експертизи;
3) практичних основ, шляхом визначення особливостей правового статусу результатів правової експертизи юридичних документів та встановлення системи факторів і умов підвищення ролі правової експертизи юридичних документів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика цього наукового дослідження відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року та основним засадам проведення правової реформи в Україні. Дисертаційне дослідження проведено відповідно до науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України (назва роботи: “Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні” (номер державної реєстрації 01050001907). Також робота пов’язана з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597)
Мета і завдання дослідження. Проведення дисертаційного дослідження відповідало поставленій меті щодо дослідження феноменологічних, методологічних та практичних основ правової експертизи юридичних документів.
У відповідності до мети дослідження автором було виокремлено наступні завдання:
- дослідити історію становлення поглядів на феномен правової експертизи;
- встановити поняття, природу та сутність правової експертизи юридичних документів;
- з’ясувати особливості принципів та функціонального призначення правової експертизи юридичних документів;
- розкрити поняття, зміст та сутність об’єкту правової експертизи юридичних документів;
- встановити та охарактеризувати поняття, склад та правовий статус суб’єктів правової експертизи юридичних документів;
- розкрити особливості стадійних засад правової експертизи юридичних документів;
- дослідити сутність та правовий статус висновку правової експертизи юридичних документів;
- узагальнити тенденції розвитку правової експертизи юридичних документів та встановити шляхи її удосконалення.
Об’єктом дослідження є теоретико-методологічні та практико-прикладні аспекти правової експертизи юридичних документів.
Предметом дослідження є феноменологічні, методологічні та практичні основи правової експертизи юридичних документів як засобу вдосконалення якості правотворчості й проектів юридичних документів.
Методи дослідження. Систему методів дослідження правової експертизи склали філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально-наукові методи, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. Враховуючи тематику дисертаційного дослідження, особливості його об’єкту і предмету, поставленої мети та завдань дослідження, застосовувались наступні методи:
- історико-правовий, використання якого надало змогу встановити особливості становлення практики правової експертизи юридичних документів, що розроблялися та поширювались на територію сучасної України, а також провести періодизацію історії становлення наукових досліджень правової експертизи юридичних документів;
- формально-логічний, що надав можливість дослідити феноменологічні основи правової експертизи, а саме визначити поняття, ознаки, принципи та функції правової експертизи юридичних документів як самостійної правової категорії;
- метод категоріального аналізу, що надав можливість виокремити та обґрунтувати такі поняття як: правова експертиза юридичних документів, принципи правової експертизи юридичних документів, функції правової експертизи, об’єкт правової експертизи, суб’єкт правової експертизи, стадії правової експертизи, висновок правової експертизи.
- структурно-функціональний, за допомогою якого було визначено особливості місця правової експертизи в межах правотворчого процесу, стадійні засади правової експертизи, встановлено та охарактеризовано елементи об’єкту правової експертизи та правового статусу суб’єктів правової експертизи;
- метод моделювання, що був використаний для встановлення та характеристики перспектив розвитку правової експертизи юридичних документів, розкриття шляхів вдосконалення практики правової експертизи, вироблення оптимальної моделі стадій правової експертизи юридичних документів;
- порівняльно-правовий, що надав змогу співвіднести правову експертизу юридичних документів із загальним процесом правотворчості, відмежувати правову експертизу юридичних документів від процедури погодження та доопрацювання юридичного документу;
- статистичний, котрий застосовано для аналізу тенденцій розвитку практики здійснення правових експертиз юридичних документів в Україні за останні роки;
- прогностичний, що сприяв встановленню перспектив розвитку правової експертизи юридичних документів в умовах інтенсифікації правотворчості.
Для досягнення поставленої мети в роботі також використовувались методи індукції та аналогії, синтезу, порівняння та аналізу.
Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці філософів античності, середньовіччя, просвітництва та нового часу, роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, енциклопедична та навчальна література.
Наукова новизна одержаних результатів. В роботі автором вперше у вітчизняній науці на дисертаційному рівні комплексно досліджено правову експертизу юридичних документів в контексті її феноменологічних, методологічних та практичних основ. Основними результатами дисертаційного дослідження, що наділені елементами наукової новизни, є наступні положення та рекомендації, які характеризують внесок дисертанта у розробку наукової проблеми:
Уперше:
- встановлено, що сутністю правової експертизи є прояв активної поведінки уповноважених суб’єктів (експертів) щодо оцінювання якісного рівня юридичних документів, досконалості правотворчості та актуальності у прийнятті юридичного документу за різноманітними параметрами (відповідність Конституції та законодавству, повнота викладення, відсутність колізійних норм тощо);
- на основі аналізу різних підходів до розуміння сутності та змісту правової експертизи юридичних документів, обґрунтоване авторське визначення поняття правової експертизи юридичних документів, що являє собою самостійний етап правотворчого процесу, змістом якого є оцінювання уповноваженими суб’єктами проекту юридичного документу щодо ймовірності ефективного впливу його правових норм на суспільні відносини та досягнення відповідного соціального правового ефекту у випадку його прийняття;
- встановлено, що принципи правової експертизи мають багатоаспектний різновекторний характер розуміння та пов’язуються із їх визначенням як системи правил, ідей, вихідних положень, що: визначають характер діяльності суб’єктів правової експертизи; закріплюють вимоги до процесу проведення експертного дослідження проектів юридичних документів; визначають зміст повноважень суб’єктів правової експертизи; забезпечують об’єктивність експертного дослідження шляхом адекватної протидії впливові факторів правотворчості на суб’єктів правової експертизи; гарантують результативність експертної діяльності відповідно до потреб правотворчої діяльності;
- узагальнено визначення поняття об’єкт правової експертизи, що являє собою теоретико-правові та практичні аспекти якості юридичних документів, що виявляються та аналізуються уповноваженими суб’єктами з метою вироблення об’єктивного висновку щодо наявності або відсутності недоліків юридичного документу та можливих шляхів їх усунення;
- з’ясовано сутність та значення експертного висновку, що полягає в тому, що він: по-перше, відображає процес і результат проведення експертного дослідження проекту юридичного документу; по-друге, містить узагальнені думки експертів щодо якості проекту юридичного документу, недоліків, які у ньому виявлені, та засобів їх усунення перед тим, як внести на розгляд до правотворчого органу; по-третє, має внутрішню будову, що складається з описової, резулятивної та рекомендаційної частин; по-четверте, надає змогу як перевірити якість проекту юридичного документу, так і рекомендувати шляхи усунення виявлених у ньому недоліків; по-п’яте, відображає рівень роботи суб’єктів нормопроектування; по-шосте, приймається у певному юридично закріпленому порядку; по-сьоме, має певний статус, що передбачений чинним законодавством; по-восьме, здійснюється у правовій сфері та відображає певних рівень правової підготовки проекту юридичного документу; по-дев’яте, приймається уповноваженими суб’єктами відповідно до їх компетенції, що встановлена чинним законодавством.
Удосконалено:
- структуризацію об’єкту правової експертизи, що охоплює в собі наступні елементи: проект юридичного документу; пакет нормопроектної документації; коло питань, що ставляться перед експертом, на які необхідно надати обґрунтовану експертну відповідь; системи інформаційних даних про сферу суспільних відносин, рівень дисбалансу їх розвитку, зміст та форму проекту юридичного документу; встановлення рівня відповідності проекту юридичного документу критеріям якості;
- періодизацію процесу проведення правової експертизи юридичних документів та виокремлено й охарактеризовано систему послідовних стадій правової експертизи: початкова, змістом якої є ініціювання проведення правової експертизи зі сторони зацікавлених суб’єктів, в тому числі і суб’єктів правотворчості, підготовка всього необхідного пакету документів для проведення правової експертизи, передача офіційного звернення та матеріалів експертизи уповноваженим експертам для проведення експертного дослідження об’єкту експертизи; основна, змістом якої є формування робочої експертної групи, виокремлення питань, які висуваються до суб’єктів експертизи, розподіл обов’язків між членами робочої групи, проведення комплексного оцінювання об’єкту правової експертизи, формування робочого варіанту експертного висновку; заключна стадія, змістом якої є визначення загальної думки експертів щодо кожного питання, яке ставилось перед експертами, визначення наявності або відсутності особливих думок експертів, підготовка остаточної редакції експертного висновку, підписання висновку експертами та передання його ініціатору проведення правової експертизи.
Отримало подальший розвиток:
- характеристика правової експертизи юридичних документів як самостійної юридичної категорії, що надало змогу виокремити основні ознаки (є специфічною формою діяльності, що полягає в аналітичній роботі по оцінювані якісних характеристик об’єкту; здійснюється уповноваженими суб’єктами; має власний специфічний об’єкт експертування; має науково обґрунтований характер; здійснюється у формі дослідження, перевірки, аналізу та оцінки наданого на експертизу об'єкта; є результативною діяльністю; має системний характер; має методологічний характер; має процесуальний характер; має правовий характер) та додаткові ознаки (є різновидом експертної діяльності; здійснюється за допомогою розумових здібностей людини; має соціальний характер; має прикладний характер);
- зміст та сутність ознак суб’єкта правової експертизи серед яких виокремлено наступні: являє собою або фізичну особу, або юридичну особу у вигляді експертної установи; відповідає встановленим законом вимогам; наділений певним статусом, тобто має чітковизначені права та обов’язки; здійснює аналіз правового акту та проводить його оцінювання з точки зору якісних критеріїв; є незалежною особою та може бути притягнений до юридичної відповідальності за надання завідомо неправдивого експертного висновку; здійснює експертизу у чітковизначених процесуальних формах та в порядку законодавчо закріпленої процедури; має ряд соціально-економічних гарантій, що націлені на забезпечення його експертної діяльності; може мати як постійний характер діяльності, так і залучатися до експертної роботи тимчасово за необхідністю;
- напрямки модернізації правової експертизи, до яких відносяться: поглиблення наукових юридичних досліджень інституту правової експертизи юридичних документів; вдосконалення правового регулювання порядку здійснення правової експертизи; уніфікація об’єкту правової експертизи, форми експертного висновку та процесу проведення експертного дослідження; підвищення рівня кадрового забезпечення експертування юридичних документів; запровадження засобів контролю за порядком здійснення та повнотою експертного дослідження; диференціація правової експертизи юридичних документів на окремі різновиди.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані висновки і положення дисертації являють собою певний науковий доробок, що можуть бути використані для проведення подальших наукових досліджень питань правотворчості, юридичної техніки, правової експертизи тощо шляхом підготовки дисертаційних та монографічних робіт, а також навчальних та методичних посібників. Наукове дослідження вказаної проблематики може сприяти подальшій універсалізації та концептуалізації розуміння правової експертизи та визначення її теоретичної та практичної значимості.
Положення та висновки дисертації можуть бути використані в процесі вдосконалення якості юридичних документів як законодавчого, так і підзаконного рівнів, а також вдосконалення всього правотворчого процесу в цілому.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути закладені в основу відповідного навчального спецкурсу для студентів вищих навчальних закладів юридичного профілю.
Апробація результатів дисертації.
Дисертація виконана і обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України (протокол № ____ від «___»______________ 2010 року).
Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на наступних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях:
- І Міжнародному науково-практичному форумі на тему: «Принцип верховенства права та права людини» (м. Київ, 24-26 жовтня 2008 р.);
- Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Законодвство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів, Івано-Франківської області, 27-31 січня 2009 р.);
- VІ Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29-30 травня 2009 р.);
- Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Алушта, АРК, 29 жовтня – 01 листопада 2009 р.);
- ХІ Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (с. Верхній Студений, Міжгірський р-н, Закарпатська обл., 28 січня – 01 лютого 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено у 9 публікаціях автора, серед яких 4 статті у фахових виданнях та 5 тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями роботи та авторським підходом до вивчення предмету дослідження. Структурно дисертаційна робота складається із: вступу, трьох розділів, які мають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінок, з них 16 сторінок список використаних джерел (183 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Наукове дослідження правової експертизи юридичних документів, що було здійснено у дисертації надало змогу проаналізувати та встановити специфіку феноменологічних, методологічних та практичних засад правової експертизи. Досягнення мети дослідження та виконання поставлених завдань дисертаційного дослідження відображається у підсумках дисертації, чому і присвячена дана заключна частина цієї роботи.
В межах першого розділу дисератції нами було досліджено феноменологічні основи правової експертизи юридичних документів, що було проведено шляхом:
1) по-перше, вивчення історії становлення поглядів на феномен правової експертизи;
2) по-друге, аналізу поняття, природи та сутності правової експертизи;
3) по-третє, дослідження принципів та функціонального призначення правової експертизи.
Другий розділ дисертації був присвячений дослідженню методологічних основ правової експертизи, в межах якого було вивчено:
- поняття, сутність та зміст об’єкту правової експертизи;
- поняття, склад та правовий статус суб’єктів правової експертизи;
- процесуальні засади здійснення правової експертизи.
Розглядаючи правову експертизу в контексті її практичних основ здійснення у третьому розділі нами було розглянуто:
а) правовий статус результатів правової експертизи юридичних документів;
б) фактори та умови підвищення ролі правової експертизи в юридичній діяльності.
Досліджуючи феноменологічні, методологічні та практичні основи правової експертизи нами було встановлено проблематику наукового дослідження правової експертизи в цілому та виокремлено ряд висновків в контексті зазначених вище питань. За результатами вивчення інституту правової експертизи нами було запропоновано та обґрунтовано ряд авторських визначень таких понять як:
- правова експертиза юридичних документів, що являє собою самостійний етап правотворчого процесу, змістом якого є оцінювання уповноваженими суб’єктами проекту юридичного документу щодо ймовірності ефективного впливу його правових норм на суспільні відносини та досягнення відповідного соціального правового ефекту у випадку його прийняття;
- принципи правової експертизи юридичних документів, що характеризуються як система ідей, теоретичних положень та правил, котрі визначають умови, порядок та характер правового експертування проектів юридичних документів;
- функції правової експертизи як основні напрямки діяльності суб’єктів правової експертизи щодо аналізу юридичного документу та надання обґрунтованого експертного висновку;
- об’єкт правової експертизи, що являє собою теоретико-правові та практичні аспекти якості юридичних документів, що виявляються та аналізуються уповноваженими суб’єктами з метою вироблення об’єктивного висновку щодо наявності або відсутності недоліків юридичного документу та можливих шляхів їх усунення;
- суб’єкт правової експертизи як особа (фізична або юридична), яка має високий освітній та фаховий рівень підготовки, володіє професійними знаннями та навичками в юриспруденції та(або) в сфері, на регламентацію якої націлена дія проекту правового акту, наділений відповідним правовим статусом та здійснює професійний аналіз проекту правового акту з метою надання експертного висновку щодо його досконалості або наявності недоліків;
- стадії правової експертизи - система дій суб’єктів правової експертизи, які характеризують послідовність проведення експертного дослідження, що надає змогу змоделювати оптимальний порядок проведення правової експертизи юридичних документів та забезпечити послідовність, оперативність та комплексність експертного дослідження;
- висновок правової експертизи, що характеризується як письмовий документ, який приймається уповноваженою особою або групою осіб за результатами дослідження проекту юридичного документу та відображає інформаційний матеріал щодо якісних правових характеристик документу та шляхів усунення виявлених в ньому недоліків.
Підбиваючи підсумки даному дисертаційному дослідженню, можливо їх узагальнити в межах наступних положень.
1. Правова експертиза має тривалу історію свого практичного становлення, природою якої є потреба суспільства та держави у забезпеченні якості як самого процесу правотворчості, так і самих юридичних документів.
2. Встановлено, що з моменту проголошення незалежності України, що потребувало формування національної законодавчої бази, практика здійснення правової експертизи проектів юридичних документів отримує загальне поширення, змістом якого є: її впровадження в практику розробки як загальнодержавних юридичних документів, так і відомчих, місцевих та локальних; проведення правової експертизи юридичних документів на будь-якій стадії підготовки проекту юридичного документу, його внесення до правотворчого органу, обговорення та прийняття; поширення практики проведення правової експертизи діючих юридичних документів щодо їх відповідності іншим документам, місця в системі законодавства, узгодженності між його внутрішніми положеннями, відповідності стану та потребам розвитку суспільних відносин; підвищення рівня правового забезпечення інституту правової експертизи юридичних документів, що надало змогу за допомогою правових норм закріпити правовий статус експертизи, порядок її проведення, правовий статус суб’єктів експертної діяльності, підготовлених експертних висновків тощо; введення системи правових експертиз юридичних документів, що виявляється у запровадженні в практику їх проведення різноманітних різновидів правових експертиз (основних, додаткових, індивідуальних, колективних, контрольних, додаткових тощо); створення спеціальних установ, предметом діяльності котрих є здійснення правових експертиз юридичних документів, що надає змогу проводити як основні, так і додаткові й контрольні експертизи, декілька експертиз тощо; забезпечення фахової підготовки осіб як на рівні відповідної підготовки у вищих навчальних закладах, так і в межах підвищення кваліфікації юристів, що здійснюють правову експертизу юридичних документів.
3. Встановлено, що сутністю правової експертизи є прояв активної поведінки уповноважених суб’єктів (експертів) щодо оцінювання якісного рівня юридичних документів, досконалості правотворчості та актуальності у прийнятті юридичного документу за різноманітними параметрами (відповідність Конституції та законодавству, повнота викладення, відсутність колізійних норм тощо).
4. Оскільки правова експертиза має самостійне понятійне значення, тому було виокремлено:
- основні ознаки правової експертизи, до складу яких відносяться наступні: є специфічною формою діяльності, що полягає в аналітичній роботі по оцінювані якісних характеристик об’єкту щодо їх відповідності чітко визначеним критеріям; здійснюється уповноваженими суб’єктами, котрі мають необхідні знання та досвід, а також наділені відповідним правовим статусом; має власний специфічний об’єкт експертування, що являє собою проект юридичного документу, націлений на здійснення правового впливу на суспільні відносини; має науково обґрунтований характер, оскільки, з однієї сторони, є самостійним засобом забезпечення науковості правотворчого процесу, а з іншої сторони, базується на наукових принципах, правилах та методиках з метою досягнення максимального рівня об’єктивності результатів експертизи; здійснюється у формі дослідження, перевірки, аналізу та оцінки наданого на експертизу об'єкта, з метою надання зауважень на проект юридичного документу та рекомендацій щодо його вдосконалення; є результативною діяльністю, оскільки результатом є науково обґрунтований експертний висновок, що має відповідний правовий статус та націлений на вдосконалення якості юридичного документу; має системний характер, оскільки має власну видову різноманітність (основна, контрольна, повторна, допоміжна тощо експертизи); має методологічний характер, змістом якого є заснованість експертизи на системі правил, форм та методик здійснення, що мають науково обґрунтований характер та націленість на вдосконалення практики її здійснення; має процесуальний характер, оскільки здійснюється в певній послідовності відповідно до стадій правової експертизи; має правовий характер, оскільки базується на системі правових норм, що визначають статус суб’єктів правової експертизи, процесуальний характер її здійснення, принципи правової експертизи, статус експертного висновку тощо;
- додаткові ознаки, серед яких було виокремлено наступні: є різновидом експертної діяльності, змістом якої є проведення дослідження, перевірки, аналізу та оцінювання рівня досконалості відповідних об’єктів експертизи, а також підготовка обґрунтованих висновків з метою прийняття найбільш зваженого та об’єктивно зумовленого рішення; здійснюється за допомогою розумових здібностей людини шляхом мислення та побудови відповідних логічних висновків; відповідає законам логічного мислення; має соціальний характер, оскільки здійснюється уповноваженими фахівцями як суб’єктами соціуму відносно соціальних об’єктів, предметів та явищ; має прикладний характер, оскільки здійснюється на практиці шляхом використання системи прийомів та засобів і підпорядковується відповідним правилам.
5. Встановлено, що принципи правової експертизи мають багатоаспектний різновекторний характер розуміння та пов’язуються із їх визначенням як системи правил, ідей, вихідних положень, що: визначають характер діяльності суб’єктів правової експертизи; закріплюють вимоги до процесу проведення експертного дослідження проектів юридичних документів; визначають зміст повноважень суб’єктів правової експертизи; забезпечують об’єктивність експертного дослідження шляхом адекватної протидії впливові факторів правотворчості на суб’єктів правової експертизи; гарантують результативність експертної діяльності відповідно до потреб правотворчої діяльності.
6. Обгрунтовано, що об’єкт правової експертизи доцільно розуміти як багатоаспектне комплексне явище, котре охоплює в собі наступні елементи: проект юридичного документу, що поданий на експертизу в контексті його форми, змісту, юридико-технічної будови, мовленнєвого вираження нормативних положень та доцільності прийняття; пакет нормопроектної документації, що включає в себе сам проект правового акту, супровідний лист, пояснювальну документацію (обґрунтування), порівняльні таблиці тощо, що аналізуються та вивчаються експертами з метою надання експертного висновку; коло питань, що ставляться перед експертом, на які необхідно надати обґрунтовану експертну відповідь, що включають в себе питання відносно погодженості положень проекту, їх непротирічності, відповідності правилам юридичної техніки, положенням чинного законодавства, нормам міжнародного права тощо; система інформаційних даних про сферу суспільних відносин, рівень дисбалансу їх розвитку, зміст та форму проекту юридичного документу, очікувані результати розвитку суспільних відносин тощо, що трансформуються в експертний інформаційний матеріал у формі експертного висновку, який має відповідний статус та викликає відповідні наслідки для подальшої «юридичної долі» проекту юридичного документа; встановлення рівня відповідності проекту юридичного документу критеріям якості, що передбачає надання експертами висновку відносно недоліків документу та шляхів їх усунення.
7. Особливостями об’єкту правової експертизи юридичних документів є наступні: має універсальний характер та визначає теоретико-правові та практичні аспекти якості будь-яких юридичних документів, незалежно від їх форми, змісту та місця в ієрархічній будові системи нормативно-правових актів; визначає предметність діяльності суб’єктів правової експертизи, їх правовий статус та коло питань, що досліджуються експертами; обумовлює процесуальний характер проведення правової експертизи, оскільки від складності об’єкту правової експертизи залежить система стадій експертного дослідження проекту юридичного документу; має енциклопедичний характер визначення, оскільки потребує розкриття свого поняття на рівні енциклопедії з метою однозначного розуміння його змісту; є основою методологічних засад правової експертизи, оскільки визначає предметність, офіційність, компетентність та послідовність проведення експертного дослідження проектів юридичних документів.
8. Здобутками юридичної науки в сфері розуміння поняття, складу та правового статусу суб’єктів правової експертизи, насамперед, стали: по-перше, розуміння правової експертизи юридичних документів як діяльності, що проводиться уповноваженими суб’єктами;по-друге, усвідомлення статусу експерта як особи, що має необхідний рівень освіти, досвіду роботи за фахом, наділений необхідними моральними якостями, є неупередженим та має високий рівень професійних здібностей; по-третє, визначення в якості одного із головних шляхів вдосконалення правової експертизи юридичних документів – підвищення вимог до суб’єктів правової експертизи та вироблення ефективного механізму контролю за діяльністю суб’єктів правової експертизи.
9. Основними ознаками суб’єкта правової експертизи є наступні: являє собою або фізичну особу, або юридичну особу у вигляді експертної установи; відповідає встановленим законом вимогам, а саме: освітнім, кваліфікаційним, відповідним моральним та діловим якостям; наділений певним статусом, тобто має чітковизначені права та обов’язки, що мають збалансований характер та пов’язані із експертною діяльністю по оцінюванню проекту юридичного документа; здійснює аналіз правового акту та проводить його оцінювання з точки зору якісних критеріїв, що торкаються правової сфери та тієї сфери суспільних відносин, на регулювання якої націлений проект правового акту; експерт є незалежною особою та може бути притягнений до юридичної відповідальності за надання завідомо неправдивого експертного висновку; здійснює експертизу у чітковизначених процесуальних формах та в порядку законодавчо закріпленої процедури; має ряд соціально-економічних гарантій, що націлені на забезпечення його експертної діяльності; може мати як постійний характер діяльності, так і залучатися до експертної роботи тимчасово за необхідністю.
10. Виокремлено стадії правової експертизи, а саме: початкова, змістом якої є ініціювання проведення правової експертизи зі сторони зацікавлених суб’єктів, в тому числі і суб’єктів правотворчості, підготовка всього необхідного пакету документів для проведення правової експертизи, передача офіційного звернення та матеріалів експертизи уповноваженим експертам для проведення експертного дослідження об’єкту експертизи; основна, змістом якої є формування робочої експертної групи, виокремлення питань, які висуваються до суб’єктів експертизи, розподіл обов’язків між членами робочої групи, проведення комплексного оцінювання об’єкту правової експертизи, формування робочого варіанту експертного висновку; заключна стадія, змістом якої є визначення загальної думки експертів щодо кожного питання, яке ставилось перед експертами, визначення наявності або відсутності особливих думок експертів, підготовка остаточної редакції експертного висновку, підписання висновку експертами та передання його ініціатору проведення правової експертизи.
11. З’ясовано, що експертний висновок є основною метою експертної діяльності уповноважених суб’єктів та характеризує цінність і результативність самої експертної діяльності. Відповідно статус та значення експертного висновку набувають важливого значення для досягнення відповідного правового ефекту від проведення експертного дослідження проектів юридичних документів.
12. Встановлено, що сутність та значення експертного висновку полягає в тому, що він: по-перше, відображає процес і результат проведення експертного дослідження проекту юридичного документу; по-друге, містить узагальнені думки експертів щодо якості проекту юридичного документу, недоліків, які у ньому виявлені, та засобів їх усунення перед тим, як внести на розгляд до правотворчого органу; по-третє, має внутрішню будову, що складається з описової, резулятивної та рекомендаційної частин; по-четверте, надає змогу як перевірити якість проекту юридичного документу, так і рекомендувати шляхи усунення виявлених у ньому недоліків; по-п’яте, відображає рівень роботи суб’єктів нормопроектування; по-шосте, приймається у певному юридично закріпленому порядку; по-сьоме, має певний статус, що передбачений чинним законодавством; по-восьме, здійснюється у правовій сфері та відображає певних рівень правової підготовки проекту юридичного документу; по-дев’яте, приймається уповноваженими суб’єктами відповідно до їх компетенції, що встановлена чинним законодавством.
13. Виокремлено тенденції розвитку правових експертиз, а саме:
а) тенденція до формалізації правової експертизи як суто формального явища;
б) правова експертиза набуває розгалуженого характеру, що зумовлено її структуризацією на окремі різновиди, що мають власний предмет вивчення;
в) правова експертиза переважно характерна для законодавчого процесу, що обумовлює важливість якісного рівня нормативно-правових актів, що мають форму закону;
г) правова експертиза поступово отримує і відповідну правову регламентацію і методичне забезпечення проведення правового експертування проектів юридичних документів, що підтверджує необхідність загальної уніфікації правил експертного вивчення проектів юридичних документів;
д) правова експертиза проектів нормативно-правових актів все більше набуває політизований характер;
є) здійснення правової експертизи відбувається шляхом поширення наукового забезпечення, що обумовлено:
• як залученням фахівців наукових установ до експертування проектів нормативно-правових актів;
• так і розробкою методично-інформаційних джерел щодо порядку проведення правової експертизи юридичних документів;
ж) децентралізація експертних досліджень, що полягає у залученні до проведення експертних досліджень тих суб’єктів, що володіють відповідною фаховою підготовкою;
з) розширення об’єкту вивчення правової експертизи, тобто розширення кола питань, які ставляться перед експертами;
і) комплексний підхід до підготовки фахівців в сфері експертного дослідження, що здійснюється як на рівні підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, так і в межах інститутів перепідготовки та підвищення кваліфікації суб’єктів правової експертизи тощо;
14. Обгрунтовано напрями модернізації правової експертизи, до яких відносяться:
• поглиблення наукових юридичних досліджень інституту правової експертизи юридичних документів;
• вдосконалення правового регулювання порядку здійснення правової експертизи;
• уніфікація об’єкту правової експертизи, форми експертного висновку та процесу проведення експертного дослідження;
• підвищення рівня кадрового забезпечення експертування юридичних документів;
• запровадження засобів контролю за порядком здійснення та повнотою експертного дослідження;
• диференціація правової експертизи юридичних документів на окремі різновиди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В. А. Передумови та шляхи подолання нормативно-правових (процесуальних) помилок у діяльності судового експерта / В. А. Абрамова // Право України. – 2007. - № 7. – С. 65-70.
2. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
3. Алиев И. А., Аверьянова Т. В. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы / И. А. Алиев, Т. В. Аверьянова. – Баку: Азернешр, 1992. – 198 с.
4. Аналитический вестник. Аналитическое управление Государственной Думи Росссийской Федерации. - М., 1997. - 340 с.
5. Андрюк В. В. Принципи перспективного правового прогнозування / В. В. Андрюк // Держава і право. Юридичні та політичні науки. – 2001. - № 14. – С. 55-62.
6. Артемьева Т. В. Судебная экспертиза. Курс общей теории / Т. В. Артемьева. – М.: Норма, 2006. – 477 с.
7. Ашмарин И. И., Юдин Б. Г. Основы гуманитарной экспертизы / И. И. Ашмарин, Б. Г. Юдин // Человек. – 1997. - № 3. – С. 76-86.
8. Баглей О. В., Сорохан В. В. Екологічна експертиза: [навч. посібник] О. В. Баглей, В. В. Сорохан. — Чернівці : Рута, 2007. — 128 с.
9. Бажанов О., Бодак А. Проблемы криминологической экспертизы / О. Бажанов, А. Бодак // Юстыцыя Беларусі. - 2005. - №4. – С. 65-66.
10. Баландин В. Н. Принципы юридического процесса / В. Н. Баландин, А. А. Павлушина. – Тольятти: ВУиТ, 2001. – 150 с.
11. Банасюкевич В. Д., Сокова А. И. Вопросы формирования теории документоведения. Развитие советского документоведения (1917-1981г.г.) / В. Д. Банасюкевич, А. И. Сокова // Сборник научных трудов ВНИИДАД. – М., 1983. – С. 5-27.
12. Барановский Н. И. Методология криминологической экспертизы проектов нормативных правовых актов / Н. Барановский // Юстыцыя Беларусі. – 2006. - №5. – С. 68-71.
13. Баранюк Ю. В. Законотворчий процес – його основні риси і особливості / Ю. В. Баранюк // Право України. – 1998. - №4. – С. 81-83.
14. Бару М. Закон потребує уважного ставлення / М. Бару // Право України. – 1993. - №5-6. – С. 33-35.
15. Бешелев С. Г., Гурвич Ф. Г. Экспертные оцени / С. Г. Бешелев, Ф. Г. Гурвич. – М.: Наука, 1973. – 202 с.
16. Бірченко Ю. І. Деякі критерії оцінки якості та ефективності нормативно-правових актів / Ю. І. Бірченко // Наукові записки. – 2004. – Том 26. – С. 9-15.
17. Богданов Е. П. Криминологическая экспертиза в системе законотворческого процесса Республики Беларусь / Е. П. Богданов // Юстыцыя Беларусі. – 2007. - №9. – С. 21-25.
18. Богданов Ю. А. Сущность и явление / Ю. А. Богданов. - К.: Изд-во Акад. наук УССР, 1962. – 232 с.
19. Бойко Ю. Д. Законотворчість: поняття та структура / Ю. Д. Бойко // Право України. – 2002. - №5. – С. 17-21.
20. Василевич Г. А. Проблемы законотворческой деятельности Верховного Совета Республики Беларусь: aвтореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / Г. А. Василевич. – Мн., 1993. – 46 с.
21. Васильев М. А. Правовая и лингвистическая экспертиза проектов актов местного самоуправления / М. А. Васильев. – Обнинск: Ин-т муниципального управления, 2002. – 84 с.
22. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. академіка НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К.: Юрид. Думка, 2007. – 890 с.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [yклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
24. Выступление Керимова Д. А. на "круглом столе" по теме: "Закон в переходный период: опыт современной России. // Государство и право. - 1995. - № 10. - С.46-47.
25. Воронов М. Н. Правовые акты законодательной власти в Украине: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Воронов М. Н. – Х., 1997. – 192 с.
26. Выступление Шеремета К. Ф. на "круглом столе" по теме: "Закон в переходный период: опыт современной России // Государство и право. - 1995. - № 10. - С.52-54.
27. Гаврилов О. А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование. [Монография] / О. А. Гаврилов. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1993. – 256 c.
28. Глущенко Ю. М. Питання вдосконалення правотворчої діяльності / Ю. М. Глущенко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – 2005. - Вип. 27. - К. – С. 273-278.
29. Головистикова А.Н. Проблемы теории государства и права: учебн. / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 832 с.
30. Горбатенко В. П., Нагребельний В. П. Експертиза // Юридична енциклопедія: в 6т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) [та ін.]. – К.: Українська енциклопедія, 1998 – Т. 2. – 1999. – 744 с.
31. Горшенёв В. М. Теория юридического процесса / В. М. Горшенёв. – М.: Госюриздат, 1982. – 246 с.
32. Грановский Г. Л. Экспертные задачи: понятие, структура, стратегия решения / Г. Л. Грановский // Теоретические и методологические вопросы судебной экспертизы. [Сб. научных трудов]. – М.: ВНИИСЭ, 1985. – С. 70-78.
33. Грошовий Ю. М., Тацій В. Я. Актуальні проблеми законотворчого процесу в Україні / Ю. М. Грошовий, В. Я. Тацій // Концепція розвитку законодавства України. [Матеріали науково-практичної конференції (травень 1996 р.)]. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 33–35.
34. Губаева Т. В., Шакирова Д. И. Принцип определенности правовой нормы и лингвистическая экспертиза законопроектов / Т. В. Губаева, Д. И. Шакирова // Межвузовский сборник научных трудов «Юрислингвистика-3: Проблемы юрислингвистической экспертизы». – Барнаул: Изд-во Алтайского государственного университета, 2002. – С. 263–272.
35. Гузнов А. Г., Кененов А. А., Рождественская Т. Э. Современный законодательный процесс: основные институты и понятия / А. Г. Гузнов, А. А. Кененов, Т. Э. Рождественская. – Смоленск: ТРАСТ-ИМАКОМ, 1995. – 96 с.
36. Дашковська О. Р. Гендерна експертиза законодавства: методологічні проблеми / О. Дашковська // Вісник Акад. Правових Наук. – 2006. - № 4. – С. 219-225.
37. Джужа О. М., Василевич В. В., Кирилюк А. В. Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології / О. М. Джужа, В. В. Василевич, А. В. Кирилюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 6. – С. 55–61.
38. Джужа О. М. Кримінологічна експертиза як один із напрямків кримінологічної практики / О. М. Джужа // Право України. – 2003. - № 10. – С. 96-100.
39. Дідич Т. О. Нормопроектування: теоретико-правовий аспект: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. О. Дідич. – К., 2006. – 239 с.
40. Дмитрук В. Н. Нормотворческий процесс в Республике Беларусь / В. Н. Дмитрук // Актуальные вопросы правотворчества в Республике Беларусь. [Материалы научно-практической конференции (21 грудня 2000 г.)]. – Мн.: Нац. Центр законодательной деятельности, 2001. – С. 90–94.
41. Добров Г. М. Экспертные оценки в научно-техническом прогнозировании / Г. М. Добров. – К.: Наукова думка, 1974. – 144 с.
42. Дробязко С. Г. Общая теория права: учеб. пособ. [для ВУЗов] / С. Г. Дробязко, В. С. Козлов. – Мн.: Изд-во Амалфея, 2005. – 336 с.
43. Дорошенко О. Ф. Судова експертиза як засіб доказування при розгляді цивільних справ щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності // Автореф ….канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. Ф. Дорошенко. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2007. – 22 с.
44. Дутка Г. І. Проблеми правотворчості на сучасному етапі / Г. І. Дутка // Держава і право. Збірник наукових праць: юридичні та політичні науки. – 2001. – Вип. 10. – С. 13-17.
45. Евланов Л. Г., Кутузов В. А. Экспертные оценки в управлении / Л. Г. Евланов, В. А. Кутузов. – М.: Экономика, 1978. – 160 с.
46. Енгибарян Р. В., Краснов Ю. К. Теория государства и права. [Учебное пособие] / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М.: Юристъ, 1999. – 234 с.
47. Железняк Н. А. Питання гармонізації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України із законодавством Європейського союзу / Н. А. Железняк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - №5. – С. 75-78.
48. Журавльова Г. С. Проблеми регламентації законодавчого процесу в Україні / Г. С. Журавльова // Правова держава. – Вип. 9. – 1998. – С. 332-337.
49. Завадская Л. Н. Гендерная экспертиза российского законодательства: вопросы методологии / Л. Н. Завадская // Гендерная экспертиза российского законодательства: теория и практика. Аналитический вестник (по итогам семинаров Комиссии по делам женщин при Председателе Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации). – 2002. – № 4. – С. 177–179.
50. Задиран С. С. Криминологическая экспертиза проектов нормативных правовых актов: современный этап нормативного обеспечения и общие подходы к методике проведения / С. Задиран // Юстыцыя Беларусі. – 2006. - №1. – С. 66-72.
51. Заєць А. П. Роль Міністерства юстиції України в законотворчій діяльності / А. П. Заєць // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - №1. – С. 31-33.
52. Зайцев А. І. Виступ на доповідь Р. Хорольського на тему: Застосування закону з нечітким змістом (досвід США та Європейських судів і можливість його застосування в Україні) // Український правовий часопис. – 2004. - Вип. 6 (11). – С. 49.
53. Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629-ІV // www.rada.gov.ua
54. Закон України “Про наукову та науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 р. № 51/95-ВР // www.rada.gov.ua
55. Законотворча діяльність: словник термінів і понять / За ред. В. М. Литвина. – К.: Парлам. Вид-во, 2004. – 344 с.
56. Зарубинский Г. М., Френкель С. Я. Экспертиза: приближаясь к идеальному / Г. М. Зарубинский, С. Я. Френкель // Вестник Российской Академии наук. – 1977. - №4. – С. 301-309.
57. Захарова В. И. Общественная экспертиза законопроектов (социологический анализ): Автореф. дисс… канд. социолог. наук: 22.00.04. / В. И. Захарова. – М., 2005. – 34 с.
58. Захарова В. И. Общественная экспертиза законопроектов (социологический анализ): Дисс … канд. социол. наук: 22.00.04. / В. И. Захарова. – Москва: РАГС, 2005. – 210 с.
59. Звіт про виконання плану роботи Міністерства юстиції України на 2008 рік, затверджений Міністром юстиції України 09.02.2009р. // www.minjst.gov.ua
60. Звіт про виконання плану роботи Міністерства юстиції України на 2007 рік, затверджений Міністром юстиції України 07.02.2008р. // www.minjst.gov.ua
61. Звіт про виконання плану роботи Міністерства юстиції України на 2006 рік, затверджений Міністром юстиції України 27.02.2007р. // www.minjst.gov.ua
62. Звіт про виконання плану роботи Міністерства юстиції України на 2005 рік, затверджений Міністром юстиції України 13.03.2006р. // www.minjst.gov.ua
63. Звіт про виконання плану роботи Міністерства юстиції України на 2004 рік, затверджений Міністром юстиції України 10.02.2005р. // www.minjst.gov.ua
64. Звіт про виконання плану роботи Міністерства юстиції України на 2003 рік, затверджений Міністром юстиції України 15.02.2004р. // www.minjst.gov.ua
65. Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная экспертиза. [Учебник] / А. М. Зинин, Н. П. Майлис. – М.: Право и закон, 2002. – 320 с.
66. Змієвська С. П. Деякі актуальні питання правоутворення / С. П. Змієвська // Вісник Академії правових наук України. – 2006. - №1. – С. 201-207.
67. Іщенко Ю. А. Гуманітарна експертиза: засадничі принципи, мета, завдання / Ю. А. Іщенко. – К.: ЦГО НАН України, 2002. – 180 с.
68. Иванов Н. И. Гендерная экспертиза / Н. И. Иванов // Доклады второй международной конференции «Гендер, язык, культура, коммуникации», Москва, 21-22 ноября 2001 г. - М., 2002. – С. 17-23.
69. История политических и правовых учений. [Учебник для вузов] / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2004. – 944 с.
70. Казьмин И. Ф. Подготовка научной концепции законопроекта / И. Ф. Казьмин // Советское государство и право. – 1985. - №3. – С. 28-35.
71. Как готовить законы [научно-практаческое пособие]. – М.: Издание Верховного Совета Российской Федераци, 1993. – 94 с.
72. Калинина Н. А. Логическая экспертиза законопроектов в Государственной Думе / Калинина Н. А. // www.koroboff.spb.ru
73. Каштанов С. М. Русская дипломатика. [Учеб. пособие для вузов] / С. М. Каштанов. – М.: Висш. шк., 1988. – 231 с.
74. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: підручн. / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
75. Керимов Д. А. Законодательная техника. [Науч.-метод. и учеб. Пособие] / Д. А. Керимов. — М.: Норма – Инфра-М., 1998. – 127 с.
76. Кізіма В. В. Гуманітарна експертиза: сутність та технології здійснення / В. В. Кізіма. – К.: ЦГО НАН України, 2005. – 27 с.
77. Клименко Н. І. Судова експертологія: Курс лекцій. [Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів] / Н. І. Клименко. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 528 с.
78. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории / Д. А. Ковачев. – М.: Юрид. лит., 1977. – С. 91-92.
79. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): дис. ... д-ра. юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02. / А. М. Колодій. – К., 1998. – 391 с.
80. Конституція України від 28.06.1996 р. // www.rada.gov.ua
81. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Ратифікована Законом України № 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.1997 р. // www.rada.gov.ua
82. Конфліктологічна експертиза: теорія і методика / Гол. ред. А. М. Гірник – К.: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 1997 – 178 с.
83. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 рр. / Авт. кол. В. Ф. Опришко, М. І. Єрофеєв, В. К. Лисиченко та ін. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – 122 с.
84. Коростей В. І. Проблеми правотворчості в Україні / В. Коростей // Право України. - 2004. - №3. – С. 121.
85. Котовец В. А. Общественная экспертиза в сфере экологии / В. А. Котовец // Государство и общество. - 2001. - №7 – С. 23-29.
86. Красницька А. В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. [2-ге вид., допов. і переробл] / А. В. Красницька. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 528 с.
87. Кулешов С. Г. Документознавство. Історія. Теоретичні основи / С. Г. Кулешов. – К.: УДНДІАСіД, 2002. – 161 с.
88. Лазор О. Я. Екологічна експертиза: теорія, методологія, практика / О. Я. Лазор. — Л. : Ліга-Прес, 2002. — 364 с.
89. Лапаева В. В. Социологическое обеспечение законотворчества / В. В. Лапаева // Советское государство и право. – 1989. – № 10. – С. 17–19.
90. Лившиц Я. З. Документоведение как научная дисциплина / Я. З. Лившиц // Сов. архивы. – 1973. - № 6. – С. 17 - 21.
91. Лисенков С. Л. Про критерії визначення якості проектів нормативно-правових актів / С. Л. Лисенков // Державно правова реформа в Україні [Матеріали науково-практичної конференції (листопад 1997 р.)]. – Київ: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 69–72.
92. Литвак Б. Г. О закономерностях эволюции делопроизводственной документации в VІІІ-ХІХ в.в. (к постановке вопроса) / Б. Г. Литвак // Проблемы источниковедения СССР и специальных исторических дисциплин: Ст. и материалы. – М.: Наука. – С. 50-55.
93. Лихова С. Я., Нагнойний Я. П. Закон і законотворчість / С. Лихова, Я. Нагнойний // Право України. – 1993. - №5-6. – С. 30-41.
94. Лихолат І. П. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / І. П. Лихолат. – К., 2001. – 208 с.
95. Майєрс Г. Виступ на доповідь Р. Хорольського на тему: Застосування закону з нечітким змістом (досвід США та Європейських судів і можливість його застосування в Україні) // Український правовий часопис. – 2004. – Вип. 6 (11).– С. 48.
96. Максимов В. В. Общественное мнение и законотворчество в условиях развитого социализма: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. В. Максимов / Акад. общественных наук при ЦК КПСС. – М., 1974. – 19 с.
97. Максютин М. В. Теория юрисдикционного процесса / М. В. Максютин; под ред. В. И. Авсеенко. – М.: МПСИ, 2004. – 200 с.
98. Манжул К. В. Організація та проблеми проведення правової експертизи законопроектів / К. Манжул // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №1. – С. 5-9.
99. Мацюк А. Р. Законотворчий процес: поняття та основні його стадії / А. Р. Мацюк. – В кн. Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С. 61-92.
100. Мацюк А. Р Наукова вивірка закону – запорука його працездатності / А. Р. Мацюк // www.sta.gov.ua
101. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України / В. Ф. Мелащенко. – К.: Знання, 1995. – 225 с.
102. Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, схвалені Постановою Колегії Міністерства юстиції України від 21.11.2000 р. № 41 // www.rada.gov.ua
103. Митяев К. Г. О методологии классификации и экспертизы документов / К. Г. Митяев // Вопросы методологии исторической науки . – М.: МГИЛИ, 1967. – С. 112-128.
104. Михалюк С. Г. Актуальні проблеми законотворчості в Україні / С. Г. Михалюк // Збірник наукових праць Національної академії управління при Президентові України. – 2006. – Вип. 6. – С. 216-217.
105. Мицкевич А. В. Правотворческое значение нормативного акта / А. В. Мицкевич // Советское государство и право. – 1965. - №11. – С. 49-58.
106. Мороз Т. І. Експертиза документів // Юридична енциклопедія: в 6т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) [та ін.]. – К.: Українська енциклопедія, 1998 – Т. 2. – 1999. – 744 с.
107. Муксинов И. Ш. Проблемы соотношения конституций субъектов Российской Федерации и Конституции Российской Федерации / И. Ш. Муксинов // Вестник Конституционного суда Российской Федерации. – 1997. - №47.– С. 60-63.
108. Мурашин О. Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: Дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.01 / О. Г. Мурашин. – К., 2001. – 420 с.
109. Нагребельний В. П. Експертиза наукова та науково-технічна // Юридична енциклопедія: в 6т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) [та ін.]. – К.: Українська енциклопедія, 1998 – Т. 2. – 1999. – 744 с.
110. Надеев Р. К. Правовое обеспечение законопроектной деятельности Государственной Думы / Р. К. Надеев. - М.: Известия, 1997. – 193 с.
111. Назаренко Є. О. Закон у системі нормативно-правових актів України / Є. О. Назаренко // Право України. – 1995. - № 12. – С. 10-14.
112. Наказ МОН України «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи» від 12.01.2004 р. № 12 // www.rada.gov.ua
113. Научные основы советского правотворчества / Ответ. ред. Р. О. Халфина. – М.: Наука, 1981. – 317 с.
114. Новости Ассоциации сибирских и дальневосточных городов. - 2005. - №4 // www.asdg.ru.news
115. Общая теория государства и права: академич