Буткевич Сергій Анатолійович. Адміністративно-правовий статус державного комітету фінансового моніторингу України

brief description

Буткевич Сергій Анатолійович. Адміністративно-правовий статус державного комітету фінансового моніторингу України : Дис... канд. наук: 12.00.07 2009

БуткевичС.А. Адміністративно-правовий статус Державного комітету фінансового моніторингу України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна, Дніпропетровськ, 2009.
Дисертацію присвячено проблемам визначення адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України, створення ефективної системи заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Зроблено історико-правовий аналіз створення та становлення Державного комітету фінансового моніторингу України від департаменту у складі Міністерства фінансів України до самостійного органу виконавчої влади. Проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства деяких країн, яке регулює діяльність підрозділів фінансових розвідок щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового статусу Державного комітету фінансового моніторингу України та системи заходів щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Основну увагу приділено поліпшенню взаємодії Державного комітету фінансового моніторингу з іншими державними і правоохоронними органами, а також міжнародними організаціями в зазначеній сфері.

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, осмислення науково-теоретичної літератури з досліджуваної проблеми, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового статусу Держфінмоніторингу України. Основні з них такі:
1. Створення адміністративно-правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму в Україні, зокрема Держфінмоніторингу України, здійснювалося не у зв’язку із закономірностями розвитку суспільства, а під впливом міжнародних організацій, що призвело до формального перенесення зазначеного механізму на національне правове поле. В основу класифікації етапів розвитку Держфінмоніторингу України у системі державних та правоохоронних органів було покладено його діяльність: Державний департамент фінансового моніторингу, який діяв у складі Міністерства фінансів України; Державний комітет фінансового моніторингу України як центральний орган виконавчої влади.
2. Провідне місце в системі державних та правоохоронних органів, завданнями яких є запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, відводиться Держфінмоніторингу України як спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, основне завдання якого координація діяльності державних та правоохоронних органів у зазначеній сфері. Проте для того щоб бути суб’єктом, основними завданнями якого є запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, Держфінмоніторинг України має бути центральним органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу зі статусом правоохоронного органу.
3. Держфінмоніторинг України є спеціально уповноваженим органом державної влади тому, що: а) він є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом; б) діяльність цього органу має вузькоспеціалізований характер; в) повноваження Держфінмоніторингу України поширюються на діяльність фізичних осіб та юридичних осіб незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності; г) його діяльність передбачає застосування заходів адміністративного примусу, в тому числі накладення адміністративних стягнень.
4. Адміністративно-правовий статус Держфінмоніторингу України це правова категорія, що характеризує його місце в системі органів державної влади, визначає межі діяльності його працівників щодо інших суб’єктів правовідносин. До складу адміністративно-правового статусу Держфінмоніторингу України входять компетенція, правозастосування та юридична відповідальність.
5. Досвід діяльності підрозділів фінансових розвідок зарубіжних країн щодо здійснення фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом свідчить, що з метою здійснення неупередженого контролю за діяльністю підконтрольних об’єктів є об’єктивна потреба у повній незалежності та політичній незаангажованості Держфінмоніторингу України від них, інших державних та правоохоронних органів тощо, а також доповнення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» статтею 13-2 «Голова Спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу» з метою закріплення порядку призначення, звільнення та вимог до керівника Держфінмоніторингу України тощо.
6. Сформульовано пропозиції щодо розширення прав працівників Держфінмоніторингу України для підвищення ефективності запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, зокрема запропоновано доповнення ст. 14 «Права Уповноваженого органу» Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» абзацами такого змісту:
«брати участь в обстеженні будь-яких приміщень підприємств, установ i організацій незалежно від форм власності та житла громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів, якщо є достовірна інформація про їхню причетність до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму;
відшкодовувати заподіяні державі збитки та здійснювати оперативне забезпечення примусового стягнення заборгованості до бюджету шляхом: вилучення готівки в осіб, причетних до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму; звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, що перебуває у власності осіб, причетних до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму;
вимоги припинення правопорушень; притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
здійснення провадження у справах про злочини, віднесені до його компетенції;
участі в проведенні в порядку провадження дізнання i за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуків, вилучень, допитів та інших слідчих дій відповідно до кримінально-процесуального законодавства».
7. Фінансовий моніторинг розглянуто як один із методів діяльності Держфінмоніторингу України, під яким розуміється особлива форму фінансового контролю, що здійснюється уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, суб’єктами державного і первинного фінансового моніторингу і спрямована на виявлення операцій, пов’язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.
8. Фінансування тероризму визначено як надання грошових коштів або іншого майна чи їх збирання з метою повного або часткового використання у терористичній діяльності; запобігання та протидія цьому явищу є невід’ємною складовою завдань Держфінмоніторингу України. Також обґрунтовано доповнення ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» частиною такого змісту:
«Державний комітет фінансового моніторингу України веде боротьбу з тероризмом шляхом збору, обробки і аналізу інформації про фінансові операції, стосовно яких існує мотивована підозра в тому, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму; створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; зупинення на строк до п’яти робочих днів проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичною діяльністю; надання до правоохоронних органів, згідно з їх компетенцією, відповідних узагальнених матеріалів за наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція може бути пов’язана з фінансуванням тероризму; налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями щодо запобігання та протидії фінансуванню тероризму».
9. З метою підвищення ролі адміністративно-юрисдикційних повноважень Держфінмоніторингу України та приведення адміністративного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії фінансуванню тероризму обгрунтовано доцільність введення адміністративної відповідальності за невжиття відповідних заходів на даному напрямку та викладення ст. 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення у новій редакції, яка передбачає адміністративну відповідальність фізичних осіб та суб’єктів первинного фінансового моніторингу за порушення вимог щодо ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції; порушення вимог щодо зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, та проведених фінансових операцій; неповідомлення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу про зупинення проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності тощо.
10. Пріоритетною формою взаємодії Держфінмоніторингу України з правоохоронними органами є надання ним відповідних узагальнених матеріалів на адресу правоохоронних органів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму, та проведення спільних заходів.
Від оперативності та своєчасності обміну інформацією та координованості заходів Держфінмоніторингу України з міжнародними організаціями та відповідними компетентними органами іноземних держав у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму залежать результати роботи на цьому напрямку.