ЦЕНТРАЛЬНА ТА СХІДНА ЄВРОПА У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ГУЦУЛЯК ІГОР РОМАНОВИЧ

УДК: 327 (438):(4-11)+(4-191.2)

ЦЕНТРАЛЬНА ТА СХІДНА ЄВРОПА У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
МАНЖОЛА Володимир Андрійович,
доктор історичних наук,
професор

Київ-2007

Зміст:
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА ТА КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 10
1.1. ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 10
1.2. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 17
РОЗДІЛ 2. ПОЛЬЩА В РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ ТА ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ 45
2.1. ПОЛЬСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 45
2.2. ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НА РЕГІОНАЛЬНУ ПОЛІТИКУ ПОЛЬЩІ 60
2.3. РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА УЧАСТІ ПОЛЬЩІ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ ТА СТРУКТУРАХ 77
2.4. УЧАСТЬ ПОЛЬЩІ У РЕГІОНАЛЬНОМУ ТРАНСКОРДОННОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ 95
РОЗДІЛ 3. МІЖДЕРЖАВНІ ВІДНОСИНИ ПОЛЬЩІ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ 106
3.1. ДИНАМІКА ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З ДЕРЖАВАМИ РЕГІОНУ 106
3.2. ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПОЛЬЩІ В РЕГІОНІ ТА УЧАСТЬ У ВРЕГУЛЮВАННІ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ 141
3.3. ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО ГУМАНІТАРНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА 151
3.4. ПОЛІТИЧНІ ВИМІРИ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА 175
ВИСНОВКИ 187
ДОДАТКИ 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 239

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність вибраної теми обумовлена специфікою розвитку центральноєвропейських країн в посткомуністичну епоху, і в цьому контексті зовнішня політика Республіки Польща (РП) є показовою. Дослідження трансформації регіональної політики Польщі є надзвичайно важливим з огляду на те, що у Польщі не залишилося сусідів, які існували до 1989 р., а карта самого регіону зазнала суттєвих змін.
Республіка Польща після розпаду соціалістичного табору йде в авангарді політичних та економічних перетворень в Центральній та Східній Європі і посідає виняткове місце у цьому регіоні. Яскравим підтвердженням цього особливого статусу стало включення Польщі до першої групи держав розширення НАТО та ЄС на Схід, а також успішне набуття нею повноправного членства в цих структурах.
Ця роль підкріплюється також тим, що Польща на сьогоднішній день є головним провідником політики Сполучених Штатів в регіоні і в майбутньому претендує на роль будівничого східного виміру політики ЄС, що безперечно виділяє її з поміж решти країн ЦСЄ. Польща виступає форпостом на кордоні Європейського Союзу та НАТО, що зумовлює особливий характер її відносин із державами колишнього Радянського Союзу, а особливо Російською Федерацію та Україною.
У свою чергу регіон Центральної та Східної Європи відігравав і відіграє у польській зовнішньополітичній стратегії дуже важливу роль. Саме завдяки тісній співпраці з сусідніми країнами (передусім Чехією та Угорщиною) стала можлива європейська та євроатлантична інтеграція Польщі.
Досвід РП може служити Україні орієнтиром у формуванні власної регіональної політики та використанні її для реалізації національних інтересів та стратегічних цілей зовнішньої політики. Важливим фактором є подібність потенціалу двох країн та їх ролі у європейській та міжнародній системі міжнародних відносин, а також наявність тісної співпраці на усіх рівнях міждержавної взаємодії та взаємний вплив на політику одна одної за останнє десятиріччя.
Незважаючи на свою актуальність окреслена проблема залишається майже не розробленою і лише частково охопленою у вітчизняній науці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер державної реєстрації 0197U015201), програми Інституту міжнародних відносин “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” (номер державної реєстрації 0197U003322). Дослідження здійснено згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації системи міжнародних відносин” (номер державної реєстрації 0197U003325).
Мета і завдання дослідження. Метою проведеного дослідження було розкриття сутності й особливостей реалізації регіональної зовнішньої політики Польщі у 1989-2005 рр.
Основними завданнями роботи були:
• визначити передумови та систематизувати фактори формування польської регіональної політики;
• дослідити взаємовплив регіональної політики Польщі та її європейської і євроатлантичної політики;
• визначити роль і місце “нового регіоналізму” у зовнішній політиці Польщі в Центральній та Східній Європі.
• дослідити засади, пріоритети та тенденції польської міждержавної регіональної політики та визначити їх специфіку;
• з'ясувати особливості участі Польщі у врегулюванні регіональних збройних конфліктів та основні напрямки її військово-політичного співробітництва з країнами ЦСЄ;
• розкрити суть гуманітарної політики Польщі в регіоні;
• дослідити еволюцію політичної складової польсько-українського стратегічного партнерства.
Об'єктом дослідження виступає польська зовнішня політика.
Предметом дослідження є комплекс регіональних відносин Польщі в Центральній та Східній Європі.
Хронологічні рамки дослідження продиктовані низкою подій в історії та політичному житті Республіки Польща. З одного боку це відновлення суверенітету Польської держави у 1989 році, що супроводжувалося кардинальними змінами офіційного курсу її зовнішньої політики. З іншого – це одночасне припинення повноважень уряду, парламенту та президента і відхід від влади лівих сил у 2005 році, що завершило цілий період політичної історії Польщі. Так само як і початок цього періоду, його завершення супроводжувалося зміною геополітичної ситуації в регіоні, пов'язаної із входженням низки країн Центральної Європи до ЄС та процесами демократизації країн Східної Європи.
Географічні рамки дослідження охоплюють регіон Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) у широкому розумінні (включно з усіма європейськими державами пострадянського простору, колишніми членами Організації Варшавського договору та Балканами), що відповідає практиці здійснення та організаційному забезпеченню зовнішньої політики Польщі у період, що досліджувався.
Методологічна основа дослідження. Під час проведення дослідження автор користувався традиційними методами дослідження міжнародних відносин. Комплексне застосування різних методів дослідження може розкрити суть польської регіональної зовнішньої політики і забезпечити всебічний аналіз усіх її аспектів.
Будь-яка регіональна система є системою (підсистемою) міжнародних відносин. Тому важливість застосування системного аналізу є очевидною. Регіон Центральної та Східної Європи сформований в ході історичного розвитку і тісних контактів у всіх сферах міжнародного життя між окремими державами та інституціями різних часових періодів. Дослідження тенденцій регіональної системи міжнародних відносин та впливу на неї зовнішнього середовища дає можливість з'ясувати елементи поведінки окремих акторів та характер їх зовнішньополітичної діяльності.
Порівняння підходів до здійснення зовнішньої політики у різні часові періоди дозволяє прослідкувати вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на вироблення ліній зовнішньої політики держави, в тому числі дослідити їх в контексті зміни державних лідерів, політичних партій та груп, зміни міжнародно-політичної ситуації. Порівняння явищ у зовнішній політиці держав регіону дає можливість з'ясувати аспекти можливого співробітництва чи протистояння, розбудови двосторонніх та багатосторонніх відносин.
Автор застосував геополітичний аналіз, виходячи з позиції, що саме геополітичний фактор є ключовим елементом у виробленні регіональної стратегії будь-якої держави. Перед усім це стосується питань безпеки та стабільного розвитку регіональних відносин.
Для аналізу емпіричного досвіду розвитку відносин РП з державами ЦСЄ автор застосовував емпірико-аналітичний, логічний та інституційно-порівняльний методи дослідження. Для вивчення міжнародних документів та польських внутрішніх нормативно-правових актів застосовувався контент-аналіз, який дозволяє дослідити тенденції юридичного оформлення зовнішньополітичних стратегій.
Наукова новизна. Вперше на основі комплексного аналізу значного масиву літератури та джерел, частину з яких введено до наукового обігу, цілісно розглянуто особливості й перспективи розвитку дипломатичної активності Республіки Польща в регіоні ЦСЄ, надано оцінку суперечливим явищам двосторонніх та багатосторонніх регіональних відносин за участю Польщі. Автором сформульовано низку положень і отримано такі результати, які мають наукову новизну:
- виявлено та систематизовано напрямки і вектори регіонального співробітництва РП, а також простежено їх конфігурацію та еволюцію. Центральна та Східна Європа є дуже неоднорідним регіоном, де не можна встановити однозначно чіткі розмежування за рівнем економічного розвитку або цивілізаційно-культурного характеру, тому основою запропонованої систематизації стали політичні орієнтири держав регіону. Це дало можливість виявити функціональні складові, які домінували у відносинах Польщі з державами регіону;
- виявлено та проаналізовано вплив внутрішньополітичних процесів в Польщі на розвиток регіональних відносин, що свідчило про значну залежність польської регіональної політики від діяльності владних команд, які виконували свої політичні програми. З'ясовано, що значний вплив на розвиток регіональної політики мали зовнішньополітичні концепції польської опозиції 1980-х рр. Водночас, виявлено, що низка подій у регіональній політиці сприяли консолідації політичних сил всередині країни;
- вперше в українській політичній науці у дисертаційному дослідженні глибоко проаналізовано увесь комплекс польських концептуальних підходів до розбудови усіх вимірів Східної політики ЄС та розширення НАТО на Схід. З'ясовано, що помітним елементом регіональної стратегії Республіки Польща стало використання зовнішньополітичних інструментів з метою набуття статусу будівничого східного виміру ЄС та розширення поля безпеки в ЦСЄ під егідою НАТО;
- досліджено роль Польщі в структурах „нового регіоналізму” в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції, а також зміцнення своєї позиції в ЦСЄ. Встановлено, що Вишеградська група, Центральноєвропейська ініціатива та Рада держав Балтійського моря з однієї сторони відіграли значну роль у вступі РП до НАТО та ЄС, а з іншої – стали інструментами польської політики, завдяки яким країна укріпила свої позиції в регіоні;
- комплексно проаналізовано участь Польщі в демократичних процесах у регіоні ЦСЄ та боротьбу з негативними стереотипами, які суттєво впливають на регіональні відносини. Встановлено, що вирішення питань історичного минулого для польської дипломатії потребувало особливого підходу і значних зусиль стосовно подолання ірраціональних факторів у кожному окремому випадку взаємодії з найближчими сусідами;
- створено нову періодизацію становлення та розвитку відносин стратегічного партнерства між РП та Україною, яка дозволяє виокремити головні орієнтири двостороннього співробітництва на кожному етапі та відповідно встановити причини тих чи інших подій міждержавної взаємодії. Разом з тим, виокремлено потенційні загрози для стратегічного партнерства та основні шляхи їх подолання.
Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження визначаються його політичною та науковою новизною. Здійснене дослідження та одержані результати сприяють розробці нових підходів у науковій роботі і практичній діяльності зовнішньополітичних відомств та відповідних підрозділів інших державних установ України, істотно розширюють бачення проблеми, сприяють поглибленню методології дослідження регіональної безпеки, а також розширюють можливості удосконалення навчальних програм з регіональної політики, підготовки таких курсів у вищих навчальних закладах освіти, як „Зовнішня політика країн Центральної та Східної Європи”, „Проблеми розширення ЄС і НАТО”, „Міжнародна та європейська безпека” тощо.
Науково-дослідний аспект застосування результатів дослідження полягає в тому, що його основні положення та висновки можуть бути використані для подальшої розробки цієї проблематики. Теоретичне значення полягає в тому, що здійснене комплексне дослідження головних складових польської зовнішньої політики в регіоні ЦСЄ. Положення дисертації можуть бути використані для дослідження зовнішньої політики нових держав-членів Європейського Союзу, міждержавної взаємодії в ЦСЄ, діяльності регіональних утворень, польсько-українських відносин тощо.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було апробовано автором на щорічних міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Шевченківська весна” (2 березня 2007 р.; 3 березня 2006 р.; 10 березня 2005 р.), конференціях молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (24-25 квітня 2003 р.; 27 жовтня 2005 р.; 24 жовтня 2006 р.), науково-практичній конференції „Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами Центрально-Східної Європи як важливий складник європейської стратегії України: погляд молодих вчених” (12-13 травня 2005 р., Київ), Міжнародній конференції „Україна і Польща: досвід стратегічного партнерства” (18 травня 2007 р., Київ), ІІІ Україно-польському круглому столі „Україна – Польща: Співробітництво в умовах політики сусідства ЄС” (11 червня 2007 р., Київ), доповідались на засіданнях кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дослідження було відображено в чотирьох наукових статтях.
Структура роботи обумовлена визначеними метою, об'єктом та предметом дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (343 найменувань польською, англійською, українською та російською мовами). Загальний обсяг роботи складає – 258 сторінок (додатки – 43 сторінки; список використаних джерел – 20 сторінок).

bibliography

ВИСНОВКИ

Польська політика стосовно держав Центральної та Східної Європи, як і щодо самого регіону, характеризується значною активністю. Поряд з інтеграцією в європейські структури, вона є візитною карткою польської зовнішньої політики після 1989 р. Для Польщі, що не має значних здобутків на світовій арені, розвиток регіональної співпраці є складовою частиною її європейської політики і одним із найважливіших аспектів реалізації національного інтересу.
Польща будувала свої стосунки з центрально- та східноєвропейськими партнерами ґрунтуючись на трьох засадах:
- з розумінням ставитись до труднощів розвитку та вразливості молодих та відновлених держав;
- не нав'язувати формалізованої співпраці у сфері безпеки;
- продумано здійснювати включення Центральної та Східної Європи до нової архітектури безпеки і системи міжнародних відносин.
Поступове входження держав ЦСЄ до ЄС і НАТО трансформує роль цього регіону – Центральна Європа перестає бути простором між Східною та Західною Європою. Вона стає східною частиною Західної Європи. Це викликає необхідність створення нового формату регіональної співпраці і пристосування її до сучасних умов. Прикладом можуть слугувати офіційні та напівофіційні структури, які функціонують в ЄС. Крім того, центральноєвропейські та східноєвропейські держави набувають роль посередника, з’єднуючої ланки європейського континенту. Результативність їх дій залежатиме від розвитку ситуації на пострадянському та балканському просторах. З огляду на розташування, визначальне значення матиме саме зовнішньополітична активність та позиція Польщі.
Таким чином, відповідно до поставлених завдань в дослідженні проаналізовано розвиток польської зовнішньої політики в регіоні Центральної та Східної Європи за період демократичного існування Польщі в європейському просторі:
1. РП займає передові позиції у розвитку в регіоні не тільки в економіці, але й в усіх інших сферах. Цим самим вона стверджує свою роль і зростаючий вплив. Зовнішньополітична діяльність цілком підпорядкована внутрішньополітичним потребам та економічним інтересам держави.
Основи регіональної політики були сформульовані та закладені ще на етапі діяльності опозиції у 1980-х рр. Польща зуміла організувати та спрямувати зусилля країн регіону для розпуску ОВД та РЕВ, а також налагодити тісні контакти з країнами, які формально ще не були незалежними – Україною, Білоруссю та Литвою.
Після 1989 р. Польща здійснила кардинальний перегляд власної зовнішньополітичної доктрини. Ця доктрина не лише вивела країну з-під радянського впливу, але й визначила нові пріоритети та завдання польської дипломатії, які залишалися незмінними упродовж майже шістнадцяти років.
Таким чином, польська дипломатія із самого початку провадження незалежної зовнішньої політики була забезпечена чіткою програмою дій, в тому числі на регіональному рівні.
Геополітичне становище Польщі в регіоні надзвичайно вигідне і багатьма його перевагами вона вже скористалася. З врахуванням цього, а також зважаючи на важливу роль, яку РП відіграє в регіоні Центральної та Східної Європи, і наявний потенціал держава може претендувати на лідерство в даному регіоні.
2. Європейська та євроатлантична інтеграція Польщі отримала потужну підтримку від активного співробітництва та координації дій з найближчими сусідами, передусім Чехією та Угорщиною, які разом склали першу хвилю розширення НАТО та основу Люксембурзької переговорної групи.
Євроатлантична інтеграція та участь у структурах НАТО у період, що досліджувався, були тісно пов'язані з регіональної політикою Республіки Польща. З одного боку, Польща використала регіональне співробітництво для входження до Альянсу. З іншого боку, членство в євроатлантичних структурах не тільки надало Польщі вагомі гарантії національної безпеки, а й створило можливості для зміцнення позицій Варшави у регіоні, розвитку добросусідських відносин з Литвою, Словаччиною та Україною, а також розбудови дружніх стосунків з більшістю держав ЦСЄ. Польща стала одним із найактивніших учасників вироблення східноєвропейської політики Альянсу, зокрема через участь у роботі Ради НАТО – Росія та Комісії НАТО – Україна.
Разом з тим регіон Центральної та Східної Європи був джерелом основної протидії членству РП в НАТО передусім через зовнішньополітичну діяльність Російської Федерації. Польща розглядається як основна загроза російським інтересам у сфері безпеки в Центральній Європі не лише через геополітичне становище, але й через активне відстоювання процесу розширення НАТО на Схід.
Одним із головних елементів співробітництва країн Центральної і Східної Європи є участь у європейських інтеграційних процесах. Польща стала одним із флагманів європейської інтеграції в регіоні, вміло використовуючи взаємодію з окремими державами для просування власних інтересів у переговорному процесі. Після реалізації стратегічної мети вступу до ЄС Польща намагається стати державою, яка визначатиме східну політику Союзу, пропонуючи Брюсселю власні концепції співробітництва з Москвою, Києвом, Мінськом та Кишиневом. Тим самим РП намагається утвердити своє місце в європейських структурах та збільшити власний авторитет на міжнародній арені.
3. Міждержавні утворення в Центральній та Східній Європі стали невід'ємною складовою зовнішньої політики будь-якої країни регіону.
Польща є учасником усіх найбільш дієвих регіональних утворень. Її роль у цьому напрямку надзвичайно важлива, особливо зважаючи на недавній вступ до Європейського Союзу. Перш за все це стосується співпраці в рамках Вишеградської групи, яка підсилена співпрацею в рамках CEFTA здатна перетворитися в один із центрів Європейського Cоюзу і відігравати в ньому подібну роль, яку відіграють Бенілюкс і Північна рада.
Республіка Польща розглядала і розглядає участь в міжнародних регіональних організаціях виключно з позиції власних інтересів безпеки та економіки. ЇЇ діяльність була спрямована передусім на досягнення своїх стратегічних цілей – членства в НАТО та ЄС, а також набуття статусу лідера в Центральній Європі. РП виступає одним із найбільш послідовних ініціаторів регіонального співробітництва, постійно розширюючи сфери взаємодії та рівень своєї участі. Після входження Польщі до ЄС її участь в регіональних організаціях наповнюється новим змістом і надає їй додаткові можливості для розвитку своєї економіки та укріплення безпеки.
Транскордонна співпраця є важливим інструментом регіональної політики Польщі, оскільки сприяє безпосереднім міжособистісним контактам та розвитку демократії на місцевому рівні. Вона досягла значного рівня розвитку в усіх прикордонних регіонах за винятком східних кордонів, де транскордонна співпраця гальмується через малу активність партнерів.
4. Двосторонні відносини Польщі з різними країнами на регіональному рівні у період, що досліджувався, характеризувалися різним рівнем інтенсивності та характером діалогу навіть в рамках окремих напрямків та векторів. До досягнень польської дипломатії цього періоду слід зарахувати доволі ефективне подолання проблеми визнання нових держав та встановлення дипломатичних відносин майже з усіма державами регіону (за не чисельними винятками). Подальшому розвитку двосторонніх відносин також сприяв факт швидкого укладення базових договорів з державами регіону (ускладнення виникли лише з Литовською Республікою). До основних невдач польської зовнішньої політики належить відсутність конструктивного діалогу з Москвою та Мінськом.
Після 1989 р. головним чинником формування міждержавних відносин для Польщі стає національний інтерес, який полягає у забезпеченні національної безпеки і сталого економічного розвитку. Саме питання економічної доцільності та безпеки домінують і в двосторонніх відносинах РП в регіоні Центральної та Східної Європи. Разом з тим однією з головних проблем на цьому напрямку для Польщі стало подолання негативних стереотипів у відносинах із сусідами.
Свої міждержавні стосунки Польща веде з позиції рівноправності та взаємовигідного партнерства. Польща зуміла вигідно використати двосторонні відносини для розвитку своєї економіки та укріплення національної безпеки. Доволі швидке врегулювання політичних відносин з усіма країнами регіону сприяло подальшому розвитку співпраці.
Пріоритетами міждержавної зовнішньої політики були:
- інтеграція до європейських та євроатлантичних структур;
- налагодження економічної співпраці;
- вирішення історичних суперечок;
- розвиток структур “нового регіоналізму”.
У польській регіональній політиці центральноєвропейський напрям є провідним. Найважливіші міждержавні взаємодії Польщі в Центральній Європі пов'язані з країнами Вишеградської четвірки, які впродовж 1989-2005 рр. виступають основними партнерами РП в регіоні, в тому числі на шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції. Стратегічно важливим питанням для польської регіональної політики залишається збереження механізмів цієї співпраці і перетворення її у важіль європейської політики – одну із регіональних основ Європейського Союзу.
Втім потрібно розуміти той факт, що на сьогоднішній день країни Вишеградської четвірки виступають не лише як партнери в рамках ЄС та союзники по НАТО, але і як суперники в боротьбі за здобуття фінансування та прихильності збоку західноєвропейських держав та США.
З країнами Вишеградської групи Польщу поєднують не лише інтенсивний політичний діалог і військово-політична співпраця, але й широке співробітництво у галузі економіки, торгівлі та фінансів.
Балканський вектор у польській зовнішній політиці тільки починає виділятися у окремий напрямок. Після 1989 р. він функціонував як складова частина центральноєвропейського напрямку і відігравав роль допоміжного до вишеградського вектору. Зовнішньополітична діяльність Польщі в регіоні у переважній більшості випадків була продиктована позицією ЄС.
Виняток складали тільки відносини зі Словенією, розвиток двосторонньої співпраці з якою може порівнюватися з відносинами між країнами в рамках Вишеградської четвірки. Стабільністю після 2000 р. відзначаються відносини також з Румунією, Болгарією та Хорватією.
Об'єктивні причини фактичного “занехаяння“ балканського вектору двосторонніх взаємодій, пов'язані з військовими конфліктами та економічною кризою в країнах регіону. Однак відносини з цими країнами не могли розглядатися як стратегічно важливі, оскільки вони, по-перше, є географічно віддалені від Польщі у порівнянні з іншими країнами регіону, а тому не мають історичних передумов розвитку, а, по-друге, перебували дещо осторонь від головних цілей польської дипломатії – вступу до НАТО та ЄС.
Проте відсутність вагомих протиріч між Польщею та Балканськими країнами, припинення військових конфліктів в регіоні та економічна стабілізація, завершення процесу вступу РП до ЄС, а також пошук додаткових ринків збуту для польської продукції створює умови для значної активізації відносин у найближчому майбутньому.
Основна маса польських контактів в Центральній Європі припадає на Вишеградську групу та ЦЄІ, – і саме через ці форуми РП провадить розбудову відносин з переважною більшістю держав регіону.
Двосторонні відносини з країнами Балтії можна характеризувати як показово добрі. Ускладнення виникали лише до 1994 р., коли була присутня певна напруга у польсько-литовських відносинах. Основними темами співпраці стала інтеграція до європейських структур.
Країни Балтії упродовж тривалого часу розглядалися польською зовнішньою політикою, втім як переважною більшістю інших європейських країн, як складова пострадянського простору. Однак, балтійська співпраця поступово виходить із східного напряму зовнішньої політики Польщі і стає інтегральною частиною центральноєвропейського. Цей процес значно прискорився після спільного вступу країн Балтії та РП до ЄС. Безумовним фаворитом серед країн Балтії виступає Литва, яку з Польщею єднає тривалий період спільної історії.
Східна політика Польщі включає в себе не тільки елементи регіональної співпраці, але й співробітництво з усіма державами пострадянського простору. Останнім часом східноєвропейський вектор став перетворюватися на окремий напрямок, що продиктовано більш тісною співпрацею Польщі з європейською частиною колишнього СРСР.
Східну політику щодо європейських держав пострадянського простору не можна назвати повністю сформованою зовнішньополітичною концепцією. На цьому просторі Польща постійно зустрічається з низкою проблем, які негативно позначаються на двосторонніх відносинах.
Східноєвропейський напрям залишається найбільш проблемним, але одночасно і найбільш перспективним. Визначальними відносинами в цьому регіоні є стосунки з Росією та Україною. Болючим для Польщі залишається політика Росії та небажання останньої розглядати РП як рівноцінного партнера.
5. Республіка Польща послідовно виступала одним із ініціаторів військово-політичного співробітництва в регіоні. Офіційна Варшава, хоча й не відігравала провідної ролі у врегулюванні воєнних конфліктів на постюгославському просторі та в Придністров'ї, однак виступала з різноманітними миротворчими та гуманітарними ініціативами, а також долучилася до миротворчих операцій в рамках ООН, НАТО та ОБСЄ.
Військове співробітництво створило додаткові можливості для офіційної Варшави налагодити співробітництво з країнами регіону з метою модернізації та досягнення інтеропераційності збройних сил в контексті інтеграції до євроатлантичних структур. Участь в регіональних ініціативах військового співробітництва сприяла укріпленню позиції Польщі в регіоні, як ключової держави для збереження безпеки і стабільності ЦСЄ. Тісна військова співпраця стала ще однією важливою опорою польсько-українського стратегічного партнерства.
6. Ставши на шлях демократичних змін та заручившись широкою підтримкою США Польща є однією з провідних держав регіону у поширенні демократичних стандартів. На цьому шляху офіційна Варшава постійно зустрічалася з багатьма перешкодами, серед них авторитарний режим в Білорусі та звинувачення у проведенні проамериканської політики. Найбільшою перемогою польської дипломатії у сфері регіональної політики стала участь польського керівництва у врегулюванні конфлікту в Україні під час Помаранчевої революції.
Ще одним важливим завданням для польської регіональної політики стало подолання негативних стереотипів та вирішення питань історичного минулого. Польщі вдалося досягнути значного поступу в порозумінні з такими проблемними, з точки зору історії та стереотипів, народами, як литовці та українці. Переломним для Польщі у подоланні негативних стереотипів став 2004 рік, який позначився двома важливими подіями – розширенням ЄС та Помаранчевою революцією в Україні. Брак взаєморозуміння досі залишається з Росією та Білоруссю. У першому випадку через збереження великодержавних стереотипів у суспільній свідомості, в іншому – через брак широкого громадянського діалогу.
Польська діаспора відіграє важливу роль у політичному житті держав регіону і є постійним предметом регіональної політики РП, особливо на східноєвропейському напрямку. У період, що досліджувався, польська меншина в регіоні часто ставала заручником політичної ситуації в країні перебування та двосторонніх відносин РП з цією державою (зокрема в Росії та Білорусі). Разом з тим, діяльність полонійних організацій не завжди збігалася з інтересами офіційної Варшави (зокрема у випадку визнання самостійності Литви).
Невід'ємною частиною гуманітарної політики стала участь польської держави (безпосередня та опосередкована) у міжконфесійних відносинах, з одного боку захищаючи інтереси католицької церкви на Сході, з іншого – сприяючи налагодженню діалогу церков східного обряду з Ватиканом (в т.ч. православних і греко-католиків).
7. Польсько-українські відносини є найпродуктивнішою складовою польської регіональної політики на східному напрямку. Це ще раз було підтверджено позицією РП під час подій в України у кінці 2004 р.
Відносини стратегічного партнерства, що склалися між Україною і Польщею, справляють позитивний вплив на ситуацію в регіоні ЦСЄ та двосторонні відносини. Підтвердженням такого висновку є послідовна підтримка Польщею євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України.
Між Україною та Польщею створений дієвий механізм співпраці. Кожна держава може вважати ці стосунки вигідними. Польща, як найпослідовніший партнер України на західному кордоні, може стати для неї плацдармом для інтеграції у європейські структури. Для Польщі ж існування незалежної України розглядається з точки зору гарантій національної безпеки та економічної співпраці. Проте невідворотно повинно постати питання щодо лідерства на просторі ЦСЄ. Якби Польщі та Україні вдалося досягнути згоди з цього питання, то можливим став би розвиток сценарію на встановлення подвійного польсько-українського регіонального лідерства. Це безперечно створило би міцну опору загальноєвропейської безпеки та заклало підвалини для плідної економічної співпраці. Однак, цей крок стане можливим тільки у випадку досягнення Україною відповідного рівня економічного розвитку.
***
Загалом Польща демонструє твердість та послідовність на шляху здійснення поставлених зовнішньополітичних цілей в регіоні ЦСЄ. Її геополітичне значення та міжнародний авторитет значно зросли з 1989 р.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Документи:

1. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. / Dziennik Ustaw. – 1997. – nr78. – poz.483.
2. European Outline Convention on Transfrontier Co-operation between Territorial Communities or Authorities, Madrid, 21.V.1980 / European Treaty Series – No. 106. – Council of Europe, 1980.
3. European Charter of Local Self-Government, Strasbourg, 15.X.1985 / European Treaty Series – No. 122. – Council of Europe, 1985.
4. Traktat między Rzecząpospolitą Polską a Republiką Białoruś o dobrym sąsiedztwie i przyjaznej współpracy, Warszawa, 23 czerwca 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1993. – nr 1. – poz.3.
5. Traktat między Rzecząpospolitą Polską a Republiką Estonską o przyjaznej współpracz i bałtyckim dobrosąsiedztwie, Tallin, 2 lipca 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1993. – nr 2. – poz.8.
6. Traktat między Rzecząpospolitą Polską a Republiką Litewską o przyjaznych stosunkach i dorosąsiedskiej współpracy, Wilno, 26 kwietnia 1994 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – nr 4. – poz.3.
7. Traktat między Rzecząpospolitą Polską a Republiką Łotewską o przyjaźni i współpracy Ryga, 1 lipca 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 4. – poz.5.
8. Traktat między Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedztwie, przyjaznych stosunkach i współpracy Warszawa, 18 maja 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 4. – poz.8.
9. Układ między Rzecząpospolitą Polską a Czeską i Słowacką Republiką Federacyjną o dobrym sąsiedztwie, solidarnoćci i przyjacielskiej współpracy, Kraków, 6 października 1991 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 2. – poz.2.
10. Układ o przyjacielskiej i dobrosąsiedzkiej współpracy między Rzecząpospolitą Polską a Republiką Węgierską Kraków, 6 października 1991 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 2. – poz.8.
11. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про міжрегіональне співробітництво, м. Київ, 24 травня 1993 р. – Офіційний вісник України. – 2005. – № 33. – С. 218. – код акту 33397/2005.
12. Porozumienie w drodze wymiany not ministrów spraw zagranicznych o wznowieniu stosunków dyplomatycznych pomiędzy Rzecząpospolitą Polską a Republiką Estońską (Nota ministra spraw zagranicznych RP, Warszawa, 28 sierpnia 1991 r.; Nota ministra spraw zagranicznych Republiki Estońskiej, Tallin, 2 września 1991 r.) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 3. – poz.2.
13. Porozumienie, w drodze wymiany not ministrów spraw zagranicznych, o ustanowieniu stosunków dyplomatycznych pomiędzy Rzecząpospolitą Polską a Ukrainą (Nota ministra spraw zagranicznych RP, Warszawa, 27 grudnia 1991 roku; Nota ministra spraw zagranicznych Ukrainy, Kijów, 4 stycznia 1992 r.) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 1. – poz.6.
14. Porozumienie między Rzecząpospolitą Polską a Republiką Białoruś o nawiązaniu stosunków dyplomatycznych, Warszawa, 2 marca 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 1. – poz.1.
15. Постанова Верховної Ради України „Про основні напрями зовнішньої політики України” №3360-ХІІ від 02.07.1993 р. / Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 37. – ст.379.
16. Uchwala Rady Ministrów nr 4/92 (w sprawie uznania przez Rzeczpospolitą Polską Republiki Słowehii i Republiki Chorwacji) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – Nr 1. – poz.5.
17. Zarządzenie nr 59 Prezesa Rady Ministrów z dnia 11 lipca 2005 r. w sprawie nadania statutu Ministerstwu Spraw Zagranicznych / Monitor Polski. – 2005. – nr 41. – poz. 551. – S.1426-1427.
18. Zarządzenie nr 4 Ministra spraw zagranicznych z dnia 18 stycznia 2006 r.w sprawie zmiany regulaminu organizacyjnego Ministerstwa Spraw Zagranicznych / Dziennik Urzędowy Ministra Spraw Zagranicznych. – 2006. – nr 1. – poz. 4 – S.5.
19. Zarządzenie nr 3 Ministra spraw zagranicznych z dnia 28 grudnia 2001 r. w sprawie nadania regulaminu organizacyjnego Ministerstwu Spraw Zagranicznych. / Dziennik Urzędowy Ministra Spraw Zagranicznych. – 2002. – nr 1. – poz. 1 – S.2-19.
20. Obwieszczenie Ministra spraw zagranicznych z dnia 17 października 2002 r. w sprawie wykazu jednostek organizacyjnych podległych lub nadzorowanych przez Ministra Spraw Zagranicznych / Monitor Polski. – 2002. – nr 52. – poz. 738. – S.1
21. Cracow Declaration on the Role of Cross-border and Interregional Co-operation in the Uniting Europe. Cracow 04 October 2003. – [Cytowano 12.11.2006]. – Reżym dostępu: http://www.ceinet.org/download/214.030-03_KrakowDeclaration.doc.
22. Deklaracja o polsko-łotewskiej przyjaźni i współpracy, Warszawa, 13 czerwca 1991 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 2. – poz.6.
23. Deklaracja o przyjaznych stosunkach i dorosąsiedskiej współpracy między Rzeczpospolitą Polską a Republiką Litewską, Wilno 13 stycznia 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 1. – poz.4.
24. Deklaracja o dobrym sąsiedztwie, wzajemnym zrozumieniu i współpracy między Rzecząpospolitą Polską i Republiką Białoruś, Warszawa, 10 października 1991 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 4. – poz.3.
25. Deklaracja o zasadach i podstawowych kierunkach rozwoju stosunków polsko-ukraińskich, Kijów, 13 października 1990 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1990. – nr 4. – poz.4.
26. Deklaracja ministrów spraw zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej i Ukrainy o zasadach kształtowania polsko-ukraińskiego partnerstwa – Warszawa, 21 marca 1994 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1994. – nr 1. – poz.17.
27. Wspólne oświadczenie Prezydentów Rzeczypospolitej Polskiej i Ukrainy o porozumieniu i pojednaniu – Kijów, 21 maja 1997 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1997. – nr 2. – poz.5.
28. Wspólna deklaracja Prezydentów Rzeczypospolitej Polskiej i Ukrainy – Warszawa, 25 czerwca 1996 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1996. – nr 2. – poz.4.
29. Протокол о прекращении действия Договора о дружбе, сотрудничестве, и взаимной помощи, подписанного в Варшаве 14 мая 1955 года, и Протокола о продлении срока его действия, подписанного в Варшаве 26 апреля 1985 года, Прага, 1 июля 1991 года / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 3. – poz.5.
30. Final Document of the Meeting of Heads of Government of the Member States of the Central European Initiative. Warsaw, 21 November 2003. – [Cytowano 05.10.2005]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/docs/41/FinalDocwaa.doc.
31. Oświadczenie Rady Ministrów RP dotyczące uznania przez Polskę niepodleglej Ukrainy, Warszawa, 2 grudnia 1991 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 4. – poz.1.
32. Oświadczenie Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej w związku z powstanniem Republiki Czeskiej i Republiki Słowackiej jako niepodległych państw, Warszawa, 31 grudnia 1992 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 4. – poz.3.
33. Expose premiera RP Tadeusza Mazowieckiego w Sejmie (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 18 stycznia 1990 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1990. – nr 1. – poz.1.
34. Expose sejmowe premiera RP Jana Krzysztofa Bieleckiego (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 5 stycznia 1991 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 1. – poz.1.
35. Expose sejmowe premiera RP Jerzego Buzka (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 10 października 1997 roku). / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1997. – nr 4. – poz.1.
36. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Krzysztofa Skubiszewskiego – Warszawa, 26 kwietnia 1990 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1990. – nr 2. – poz.2.
37. Polityka zagraniczna Rzeczypospolitej Polskiej w roku 1991 – Expose sejmowe Ministra Spraw Zagranicznych RP Krzysztofa Skubiszewskiego (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 27 czerwca 1991 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1991. – nr 2. – poz.1.
38. Polityka zagraniczna Polski w 1993 roku – Expose sejmowe Ministra Spraw Zagranicznych RP Krzysztofa Skubiszewskiego (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 29 kwietnia 1993 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1993. – nr 2. – poz.1.
39. Prezentacja polskiej polityki zagranicznej w 1994 roku – Wystąpieneie Ministra Spraw Zagranicznych RP Andrzeja Olechowskiego w Sejmie (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 12 maja 1994 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1994. – nr 2. – poz.5.
40. Informacja Ministra Spraw Zagranicznych RP Władysława Bartoszewskiego w Sejmie na temat polityki zagranicznej Polski (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 24 maja 1995 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1995. – nr 2. – poz.1.
41. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Dariusza Rosatiego (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 9 maja 1996 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1996. – nr 2. – poz.1.
42. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Dariusza Rosatiego (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 8 maja 1997 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1997. – nr 2. – poz.1.
43. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Bronislawa Geremka na temat podstawowych kierunków polityki zagranicznej Polski w 1998 r. (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 5 marca 1998 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1998. – nr 1. – poz.1.
44. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Bronislawa Geremka (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 8 kwietnia 1999 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1999. – nr 1-2. – poz.20.
45. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Bronislawa Geremka na temat podstawowych kierunków polskiej polityki zagranicznej w 2000 r. – Warszawa, 9 maja 2000 r. / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 2000. – nr 2. – poz.2.
46. Sejmowe expose Ministra Spraw Zagranicznych RP Władysława Bartoszewskiego o podstawowych kierunkach polskiej polityki zagranicznej w 2001 roku (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 6 czerwca 2001 roku) / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 2001. – nr 2. – poz.3.
47. Expose z 2002 roku, Informacja Ministra Spraw Zagranicznych RP Włodzimierza Cimoszewicza o podstawowych kierunkach polityki zagranicznej (przedstawiona na posiedzeniu Sejmu w dniu 14 marca 2002 roku). – [Cytowano 21.03.2003]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Wystapienie,Ministra,1177.html.
48. Expose z 2003 roku, Informacja Rządu na temat polskiej polityki zagranicznej w 2003 roku (przedstawiana na posiedzeniu Sejmu w dniu 22 stycznia 2003 roku przez Ministra Spraw Zagranicznych RP Włodzimierza Cimoszewicza). – [Cytowano 07.07.2004]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Expose,2003,1172.html.
49. Expose z 2004 roku, Informacja Rządu na temat polskiej polityki zagranicznej w 2004 roku (przedstawiana na posiedzeniu Sejmu w dniu 21 stycznia 2004 roku przez Ministra Spraw Zagranicznych RP Włodzimierza Cimoszewicza). – [Cytowano 07.07.2004]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Wystapienie,Ministra,1169.html.
50. Expose z 2005 roku, Informacja Rządu na temat polskiej polityki zagranicznej w 2005 roku (przedstawiana na posiedzeniu Sejmu w dniu 21 stycznia 2005 roku przez Ministra Spraw Zagranicznych RP prof. Adama Daniela Rotfelda). – [Cytowano 25.12.2005]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Wystapienie,Ministra,(tekst),1160.html?PHPSESSID=123b67ff2ba25baaeaffd509994d59d3.
51. Expose z 2006 roku, Informacja Rządu na temat polskiej polityki zagranicznej w 2006 roku (przedstawiana na posiedzeniu Sejmu w dniu 15 lutego przez Ministra Spraw Zagranicznych RP Stefana Mellera). – [Cytowano 06.10.2006]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Expose,2006,4587.html.
52. Sprawozdanie z realizacji zadań polskiej polityki zagranicznej w 2002 roku, Warszawa, 21 stycznia 2003 roku. – [Cytowano 07.07.2004]. – Reżym dostępu: http://www.diplomacy.pl/dokumenty/sprawozdanie_z_realizacji_ppz2002.doc.
53. Sprawozdanie z realizacji zadań polskiej polityki zagranicznej w 2003 roku, Warszawa, 21 stycznia 2004 roku. – [Cytowano 07.07.2004]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Informacja,Rzadu,na,temat,polskiej,polityki,zagranicznej,w,2004,roku.,Przedstawiona,na,posiedzeniu,Sejmu,w,dniu,21,stycznia,2004,roku,przez,Ministra,Spraw,Zagranicznych,RP,Wlodzimierza,Cimoszewicza.,1417.html.
54. Polityka wschodnia Unii Europejskiej w perspektywie jej rozszerzenia o państwa Europy Środkowo-Wschodniej – polski punkt widzenia, Warszawa, MSZ, 13 czerwca 2001 / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 2001. – nr 2. – poz.7.
55. Non-paper z polskimi propozycijami w sprawie przyszłego kształtu polityki rozszerzonej UE wobec nowych wschodnich sąsiadów, Ministerstwo Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej, styczeń 2003 / Polityka rozszerzonej Unii Europejskiej wobec nowych sąsiadów: Sprawozdanie z konferencji zorganizowanej przez Fundację im. Stefana Batorego we współpracy z Ministerstwem spraw Zagranicznych RP w dniach 20-21 lutego 2003 w Warszawie. – Warszawa: Fundacja im. Stefana Batorego, 2003. – S.93-107.
56. Programme “Central European Initiative. Polish Presidency 2003”. – [Cytowano 25.12.2005]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/start.php?page=1160801001.
57. Strategia bezpieczeństwa narodowego Rzeczypospolitej Polskiej, zaakceptowana przez Radę Ministrów 22 lipca 2003 roku i zatwierdzona przez Prezydenta RP 8 września 2003 roku. – [Cytowano 10.11.2005]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Polityka,Bezpieczenstwa,9160.html.
58. Strategia Bezpieczeństwa Rzeczypospolitej Polskiej przyjęta na posiedzeniu Rady Ministrów w dniu 4 stycznia 2000 roku / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 2000. – nr 1. – poz.18.
59. Założenia polskiej polityki bezpieczeństwa przyjęte przez Komitet Obrony Kraju 2 listopada 1992 roku / Zbiór Dokumentów – Dokumenty z zakresu polityki zagranicznej Polski i stosunków międzynarodowych. – 1992. – nr 1. – poz.10.
60. Stenogram z debaty parlamentarnej nad „Informacją ministra spraw zagranicznych o zadaniach polskiej polityki zagranicznej w 2004 roku” 21 stycznia 2004. – [Cytowano 07.07.2004]. – Reżym dostępu: http://www.msz.gov.pl/Wystapienia,klubow,i,kol,poselskich,1170.html?PHPSESSID=ef7995a29511b014a101627c73b178ad.
61. Sprawozdanie stenograficzne z 13 posiedzenia Sejmu z dnia 05 marca 1998 r. – [Cytowano 07.07.2004]. – Reżym dostępu: http://ks.sejm.gov.pl:8009/kad3/013/30132000.htm#027.

Дисертації та автореферати дисертацій:

62. Афанасьєв І.Ю. Польсько-українські відносини 1991-2000 рр.: політична та економічна взаємодія: Дис. канд. іст. наук: 07.00.02; Захищена 07.07.2004; Затв. 16.09.2004 / Національний ун-т "Києво- Могилянська академія". – К., 2004. – 202 с. – Бібліогр.: с. 173-202.
63. Афанасьєв І.Ю. Польсько-українські відносини 1991-2000 рр.: політична та економічна взаємодія: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.02 / Національний ун-т "Києво- Могилянська академія". – К., 2004. – 20 с.
64. Бабак О.І. Політика Польщі щодо України (кінець 1980-х - початок 1990-і роки): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.02 / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. – К., 2002. – 19 с.
65. Бабак О.І. Політика Польщі щодо України (кінець 1980-х - початок 1990-і роки): Дис. канд. іст. наук: 07.00.02; Захищена 26.09.2002; Затв. 15.01.2003 / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. – К., 2002. – 198 с. – Бібліогр.: с. 176-198.
66. Божко С.О. Система безпеки і співробітництва в регіоні Балтійського моря в 1990-х роках - на початку ХХІ століття: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 19с.
67. Гевко В.Р. Україна і Польща: особливості розвитку двосторонніх відносин (1991-2004 рр.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01; Захищена 23.12.2005; Затв. 09.03.2006 / Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. – Т., 2005. – 209 с. – Бібліогр.: с. 181-209.
68. Гевко В.Р. Україна і Польща: особливості розвитку двосторонніх відносин (1991-2004 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2005. – 20с.
69. Горун Д.О. Українсько-польські відносини (1991-1997 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.02/ Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. – О., 1999. – 17 с.
70. Горун Д.О. Українсько-польські відносини (1991-1997 рр.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.02; Захищена 23.09.1999; Затв. 12.01.2000 / Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. – О., 1999. – 182 с. – Бібліогр.: с. 157-175.
71. Жовква І.І. Стратегічне партнерство у зовнішній політиці України: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с.
72. Жовква І.І. Стратегічне партнерство у зовнішній політиці України: Дис. канд. політ. наук: 23.00.04; Захищена 14.03.2005; Затв. 30.06.2005 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 213 с. — Бібліогр.: с. 185-213.
73. Знахоренко О.М. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04/ Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 19 с.
74. Знахоренко О.М. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: Дис. канд. політ. наук: 23.00.04; Захищена 23.05.2005; Затв. 15.12.2005 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 235 с. — Бібліогр.: с. 196-235.
75. Кирилич В.П. Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник українсько-польських відносин: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
76. Моцок В.І. Сучасні українсько-польські міждержавні відносини: політичний аспект: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2002. – 20 с.
77. Моцок В.І., Сучасні українсько-польські міждержавні відносини: політичний аспект: Дис. канд. політ. наук: 23.00.02; Захищена 31.05.2002; Затв. 09.10.2002 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2001. – 210 с. – Бібліогр.: с. 180-206.
78. Стоєцький С.В. Україна в зовнішній політиці Республіки Польща: євроатлантичний та європейський інтеграційний вимір: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса. – К., 2007. – 18с.

Монографії та наукові публікації:

79. Андрущенко (Гринько) С.В. Україна в сучасному геополітичному середовищі. – К. : Логос, 2005. – 288с. – Бібліогр.: с. 271-286.
80. Бжезінський З. Велика шахівниця. – Львів-Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 236 с.:іл.
81. Вандич П. Ціна свободи: Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. – К.: Критика, 2004. – 464 с. – Бібліогр.: с.363-384.
82. Гантінгтон С.П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / Пер. З англ. Н.Климчук. – Львів: Кальварія, 2006. – 474 с.:іл. – Бібліогр.: с.417-452.
83. Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: РІЦ УАННП, 1997. – 688 с. – Бібліогр.: с. 657-687.
84. Кіндрат К. Трохимчук С., Українсько-польські стосунки на зламі тисячоліть. – Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2002. – 112 с. – Бібліогр.: с.109-112.
85. Константинов В.Ю. Міжнародні регіони у структуруванні зовнішньої політики України//Актуальні проблеми міжнародних відносин: ІМВ. –Вип.57,ч.1 . – К.: Інститут міжнародних відносин, 2005 . – С.163-171
86. Константинов В.Ю. Регіоналізм та регіоналізація у міжнародних відносинах. Монографія. – К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006, 2006. – 200 с. – Бібліогр.: с.191-199.
87. Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. – К.: Юрид.думка, 2005. – 448 с. – Бібліогр.: с.394-445.
88. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К.: ВД „Ін Юре”, 2001. – 447с. : іл. – Бібліогр.: с. 439-445.
89. Нариси з історії дипломатії України / під ред. В.А.Смолія. – К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. – 736 с.
90. Осадчук Б. Україна, Польща, світ. – К.: Смолоскип, 2001. – 356 с. – Бібліогр.: с. 352-353.
91. Ротшильд Дж. Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами / Пер. З англ. В.П.Канаша. – К.: Мегатайп, 2001. – 496 с.:іл. – Бібліогр.: с.477-489.
92. Ротшильд Дж., Уїнфілд Н.М. Повернення до різноманітності: Політична історія Східно-Центральної Європи після Другої світової війни / Пер. З англ. В.Т.Лапицького. – К.: Мегатайп, 2004. – 384 с.:іл. – Бібліогр.: с.345-362.
93. Тисменяну В. Поворот у політиці: Східна Європа від Сталіна до Гавела / Пер. З англ. А.Д.Гриценка. – К.: Мегатайп, 2001. – 336 с.:іл – Бібліогр.: с.301-315.
94. Трегобчук В. Україна і Польща у геополітичній архітектурі об’єднаної Європи // Україна в європейських міжнародних відносинах: Наук. зб. / НАН України; Інститут історії України / С.В. Віднянський (відп.ред.). – К.: 1998. – С.51-57.
95. Україна в європейських міжнародних відносинах: Наук. зб. / НАН України; Інститут історії України / С.В. Віднянський (відп.ред.). – К.: 1998. – 526с.
96. Україна і Польща – стратегічне партнерство на зламі тисячоліть. Історія. Сьогодення. Майбутня перспектива / Центр українсько-польських студій; Центр українознавства КНУ ім. Тараса Шевченка / В.Д. Баран , Т.Зарецька, В.Піскун. – Ч. 1 : Шлях України та Польщі до порозуміння. – К. : Твім інтер, 2001. – 384с. – Бібліогр.: в кінці ст.
97. Україна і Польща – стратегічне партнерство. Історія. Сьогодення. Майбутнє: Зб. наук. пр. / Центр українсько-польських студій / Т.Зарецька (заг.ред.). Ч.2. – К., 2002. – 238 с. – Бібліогр.: в кінці ст.
98. Фэльтхем Р.Дж. Настольная книга дипломата. – Мн.: ООО «Новое знание», 2000. – 304с.
99. Чикаленко Л.Д., Васильєв О.О. Українсько-польські відносини в контексті сучасних інтеграційних процесів у Центрально-Східній Європі // Україна в європейських міжнародних відносинах: Наук. зб. / НАН України; Інститут історії України / С.В. Віднянський (відп.ред.). – К.: 1998. – С.140-161.
100. Bajda P. Jeszcze nie ekspansja / Nowe Państwo. – 2007. – nr 2. – S.7-9.
101. Baluk W. Stosunki ukraińsko-polskie w kontekscie geopolityki / Україна і Польща – стратегічне партнерство. Історія. Сьогодення. Майбутнє: Зб. наук. пр. / Центр українсько-польських студій / Т.Зарецька (заг.ред.): Ч.2 – К.: 2002. – С.21-29.
102. Bialeń M. Patrząc na Wschód. Z problematyki polityki wschodniej III RP. – Warszawa, 1997. – 278s.
103. Bukalska P. Nowa Grupa Wyszehradzka w nowej Unii Europejskiej – szanse i możliwości rozwoju / Punkt widzenia. – Warszawa: Ośrodek Studiów Wschodnich, czerwiec 2003 (nr 7). – S.5-16.
104. Burant S. Stosunki polsko-ukraińskie a idea strategicznego partnerstwa / Publikacja przygotowana do druku. – Warszawa: Fundacja Wspomagania Wsi; Stowarzyszenie Euro-Atlantyckie, 1999. – S.20-23.
105. Czarnocki A. Pojęcie Europa Srodkowo-Wschodnia. – Warszawa, 1994. – 120s.
106. Dawgiert-Malinowska S. Euroregion Dobrawa – nowy podmiot transgranicznej aktywności samorządów na pograniczu posko-czeskim / Polityka Polski wobec organizacji i państw europejskich 1990-2002 / pod redakcją Wolańskiego M.S. – Wrocław: 2003. – S.302-309.
107. Dudek M. Niektóre aspekty współpracy transgranicznej na pograniczach polskich / Kraje Europy Środkowej i Wschodniej na drodze przemian / pod redakcją B.J.Albina, J.M.Kupczaka. – Wrocław: 2004. – S.143-161.
108. Dzielski M., Odrodzenie ducha – budowa wolności: pisma zebrane. – Kraków: Znak, 1995. – 180 s.
109. Fałkowski М. Współpraca Wyszehradzka a poszerzenie Unii Europejskiej: Komunikat z badań. – Warszawa, 2002. – 12 s.
110. Fijakowska B. Godlewski T., Polskie dylematy polityczne. 1939-1995. - Olsztyn: 1996. – 346s.
111. Gill W., Gill N. Stosunki Polsli z Ukrainą w latach 1989-1993. – Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 1997. – 124 s.
112. Górska A. Dokąd zmierzasz, Ukraino? / Punkt widzenia. – Warszawa: Ośrodek Studiów Wschodnich, czerwiec 2005 (nr 12). – S.5-25.
113. Habowski M. Polityka Polski wobec rozpadu Jugosławii (1991-1995) / Polityka Polski wobec organizacji i państw europejskich 1990-2002 / pod redakcją Wolańskiego M.S. – Wrocław: 2003. – S.158-188.
114. Hoffmann T. Wykorzystanie programów pomocowych i przedakcesyjnych Wspólnoty Europejskiej / Unii Europejskiej w latach 1990-2001. – Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2006. – 270 s.
115. Huntington S. The Third Wave. Democratization in the Late Twentieth Century. – University of Oklahoma Press, 1991. – 118 p.
116. Johnson L.R. Central Europe: enemies, neighbours, friends. – New York, Oxford: Oxford University Press, 196. – 180 p.
117. Kamiński A.Z. Stosunki polsko-ukraińskie. – Warszawa: CSMIS, 1997. – 58s.
118. Kisilewski S. Wstęp do program opozycji. – Warszawa: 1984. – 160 s.
119. Kisilewski T. Europa Środkowa – zakres pojęcia. – Lublin, 1992. – 176 s.
120. Krejči O. Geopolitics of the Central European Region. The View from Prague and Bratislava. – Bratislava: Veda, 2005. – 495 p.
121. Kukulka J. Traktaty sąsiedzki Polski odrodzonej. – Wrocław, 1998. – 236 s.
122. Kuźniar R., Szczepanik K. Polityka zagranicz