Чабан Галина Вікторівна. Соціально-економічні пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період

brief description

Чабан Галина Вікторівна. Соціально-економічні пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період : дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2005

Чабан Г.В. Соціально-економічні пріоритети розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил УкраїниНаціональної академії наук України, Київ, 2005.
Розглянуто багатофункціональний логіко-структурний взаємозв'язок сфери виробництва продукції тваринництва в регіонах України з сферами накопичення продуктивних сил природи і суспільства у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів сфери споживання. Наукову новизну складає інтегральний підхід до вирішення цього важливого народногосподарського завдання, що поєднує елементи ресурсного, ринкового, інноваційного і соціально-економічного критеріїв ефективності системи. На основі використання великого масиву статистичної інформації визначено стан і динаміку галузей тваринництва, оцінено фактори, що протидіють негативним процесам деструкції, зокрема деградації, пейоризації, інтоксикації, дезінтеграції тваринництва в регіонах тощо.
Розроблено нові методичні засади формування системи спеціалізованих господарств товарного виробництва продукції тваринництва з урахуванням економічних переваг, соціально-економічних ризиків деструкції функціональної системи ендогенного розвитку і замкнутості моделей господарств населення на перспективу.

У дисертаційній роботі викладено результати теоретичного узагальнення і нові теоретико-методологічні підходи до розв’язання важливого для народного господарства науково-прикладного завдання обґрунтування шляхів розвитку і розміщення галузей тваринництва в регіонах України у пореформений період з урахуванням соціально-економічних пріоритетів. Одержані автором нові наукові результати реалізуються у наступних висновках і пропозиціях.
1. Найбільш адекватною до реалій пореформеного трансформаційного періоду української економіки є така теорія економічного зростання, яка на відміну від теорії ринкової ліберальної рівноваги відповідає політиці автаркії при вирішенні проблеми національної продовольчої безпеки України, продовольчого забезпечення населення регіонів і реалізує експортний потенціал сільського господарства України. Аналіз економічних теорій показує багатовекторність розвитку економічної думки від ідеї ліберальної до інституціональної теорії з урахуванням суспільного процесу виробництва, накопичення, обміну і розподілу продуктових потоків, платіжного балансу тощо. Найбільш придатними для побудови проектів розвитку АПК з урахуванням регіональних особливостей України є моделі економічного зростання на моделях У.Ізарда та його послідовників у США.
2. Інституційна система регіональної економіки тваринництва в період реформування відносин власності на землю і майно колективних форм господарювання зазнала руйнації, що підтверджується новими даними статистики. Процеси структуризації проходили у напрямку подрібнення великих тваринницьких комплексів і ферм. Для процесів деструкції тваринництва характерними є такі явища: 1) систематичне скорочення кількості всіх видів худоби і птиці, 2) руйнація ефективного промислового птахівництва, 3) падіння обсягів виробництва всіх видів продукції тваринництва; 4) зниження економічної ефективності виробництва у галузях тваринництва, зокрема суцільна галузева збитковість; 5) загострення соціально-економічної ситуації на селі через скорочення кількості працюючих у тваринництві та зниження доходів і зайнятості селян у громадському тваринництві; 6) деградація ринку продукції тваринництва, падіння рівня споживання продовольства на душу населення через зростання ринкових цін на продукцію тваринництва.
3. Держава в умовах ринкової деструкції поступається принципами формування конкурентного середовища і відновлює систему дотацій на виробництво продукції тваринництва, що перекреслює задум і проведення аграрних реформ. Структурно-динамічний аналіз показує, що застосування методу розподілу доходів (виручки) від продажу продукції тваринництва за факторами виробництва є більш привабливим механізмом регулювання розвитку сільського господарства, зокрема розміщення галузей тваринництва. Доходи селян в ДГН і оплата праці найманих працівників є першим факторним доходом, прибуток на фізичний капітал і суми амортизації другим, земельна рента (залишковий доход) на кормові угіддя третім.
4. Ринкова спрямованість розвитку і розміщення галузей тваринництва вимагає адекватного підвищення конкурентоспроможності виробництва через зростання продуктивності худоби і птиці, структуризації галузей тваринництва, скорочення малоефективних форм організації виробництва. Інтегральний підхід дає підстави для наукового обґрунтування шляхів розвитку тваринництва, моделей господарювання, концентрації та спеціалізації виробництва. Критерію максимального задоволення суспільних потреб (на відміну від ринкового попиту) відповідає такий розвиток і розміщення галузей тваринництва, що на відміну від традиційного бачення майбутнього має наукову організацію, сучасні технології, розвинуті сфери закупок, зберігання, транспортування і переробки сільськогосподарської сировини продовольчих комплексів областей і регіонів.
5. Соціально-економічним пріоритетам розвитку і розміщення галузей тваринництва відповідає запропонований в дисертації інтегральний підхід до формування господарської системи тваринництва з урахуванням не тільки ринкових або інноваційних підходів, а й структурування регіональної економіки за принципами збалансованості його галузевих, секторних і регіональних особливостей природно-ресурсного потенціалу. Ключовим питанням розвитку тваринництва у пореформений період є сегментація галузевих ринків продовольства з урахуванням їх інтегральної оцінки, яка визначається вектором у функції потреб населення.
6. Ресурсний підхід до наукового розв’язання завдання розвитку і розміщення галузей тваринництва у пореформений період базується на методі припустимих темпів розвитку суміжних галузей (підсобних виробництв) й має на меті обґрунтування експортного потенціалу регіонів, або необхідності задоволення попиту населення через імпорт.
7. Основою нової схеми формування соціально-економічних пріоритетів розвитку тваринництва є: суцільний і прозорий моніторинг процесів виробництва і розподілу продуктових потоків в сільському господарстві; обґрунтування концепції споживання в моделях еталонного характеру; аналіз стану і динаміки галузевих ринків продовольства та визначення істотності відхилення рівня споживання продовольства населенням по регіонах відносно визначених еталонних рівнів; оцінка соціально-економічної доцільності регулювання галузевих ринків; обґрунтування соціально-економічної політики та підтримка її дієвості.