Чайковський Ярослав Іванович. Банківське кредитування підприємств в умовах ринкового реформування економіки

brief description

Чайковський Ярослав Іванович. Банківське кредитування підприємств в умовах ринкового реформування економіки: дисертація канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2003

Чайковський Я. І. Банківське кредитування підприємств в умовах ринкового реформування економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. фінанси, грошовий обіг і кредит. Тернопільська академія народного господарства. Тернопіль, 2003.
Дисертація присвячена питанням кредитування підприємств комерційними банками України. Розглянуто економічну сутність, функції та економічні межі кредиту.
Дано аналітичну оцінку стану та структури активів підприємств і джерел їх формування. Розроблено принципи формування і впровадження кредитної політики комерційного банку. Обґрунтовано вимоги, котрим повинні відповідати кредитні договори з метою ефективнішого використання кредиту. Проведено узагальнення діючих методів і моделей, практичного досвіду аналізу кредитоспроможності підприємств, нагромадженого в галузі кредитування зарубіжними та вітчизняними комерційними банками.
Проаналізовано сучасний стан та обґрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення банківського кредитування підприємств. Удосконалено методику комплексно-рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальників. Подано пропозиції щодо удосконалення використання форм і видів кредитного забезпечення.

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі з удосконалення банківського кредитування підприємств. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети та задач дослідження і дають підставу зробити наступні висновки.

Кредит відіграє важливу роль у період становлення ринкової економіки України і здійснення структурної перебудови господарства. Банківський кредит забезпечує виробничі потреби підприємств необхідними грошовими ресурсами. На основі критичної оцінки існуючих в економічній літературі точок зору економістів щодо визначення поняття кредит” нами запропоновано суть цієї економічної категорії визначити як відособлену частку економічних відносин, пов’язану з рухом позичкового капіталу між кредитором і позичальником у грошовій або товарній формі на основі укладеного кредитного договору на принципах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільової спрямованості для забезпечення розширеного відтворення і споживання.
При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять з того, що кредит доцільно надавати тим позичальникам, які спроможні своєчасно його повернути. У дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність доповнення переліку принципів кредитування, передбачених Положенням НБУ Про кредитування”, диференційованим підходом комерційного банку до кожного потенційного позичальника. Банк за допомогою диференціації економічних умов, котрі закріплює різними пунктами кредитного договору, забезпечує механізм захисту від кредитного ризику.
Для ефективної організації роботи комерційних банків з кредитним портфелем, зокрема розроблення нормативно-інструктивного забезпечення, в роботі запропоновано: уточнену класифікацію банківських кредитів за основними ознаками; основні положення побудови кредитних відносин з надання цільового кредиту, кредитної лінії, овердрафту, контокоренту; способи визначення лімітів кредитування.
Норми чинного законодавства щодо кредитування не відповідають вимогам сьогодення, а нормативне регулювання кредитних відносин НБУ не має системного характеру та не забезпечує сталого функціонування і розвитку системи банківського кредитування в Україні. Запропоновано вирішувати дану проблему шляхом зміцнення законодавчого забезпечення через: впорядкування і розширення вже існуючих законів; прийняття окремого Закону Про банківське кредитування”, що регулюватиме кредитні відносини між комерційними банками та позичальниками, з врахуванням об’єктивних законів функціонування кредиту, принципів та умов організації кредитування, де визначити як відповідальність банку, так і позичальника, а також держави; доповнення переліку нормативних документів, котрі повинен мати комерційний банк, що здійснює кредитні операції, і відповідними методичними вказівками.

Критерієм доцільності використання банківського кредиту в джерелах формування активів підприємств є рентабельність власних коштів при різних структурах джерел коштів. Одним з механізмів оптимального співвідношення джерел коштів, коли досягається його найменша вартість при найбільшій прибутковості, у даній роботі визнано фінансовий важіль (фінансовий леверидж).
Розробка кредитної політики комерційних банків повинна базуватись на відповідних принципах. У дисертаційному дослідженні уточнено систему специфічних принципів формування і проведення кредитної політики, котра визначає висхідні положення процесу її розробки та ефективності практичної реалізації у кожному комерційному банку.
На основі виявлених і проаналізованих кількісних та якісних тенденцій, котрі в даний час переважають у кредитних взаємовідносинах банків з позичальниками, у дисертаційному дослідженні визначено нормативно-правові (організаційні) та економічні напрямки удосконалення системи банківського кредитування, що сприятимуть дотриманню принципів кредитування, зниженню ризиків у взаємовідносинах банку з позичальниками, а саме: покращення законодавчої, нормативної і внутрішньобанківської бази з питань кредитування; створення системи кредитування, спрямованої на стимулювання виробництва, розвиток інвестицій; здійснення адаптації міжнародного досвіду кредитування до української банківської практики; визначення мінімального рівня кредитних вкладень у виробничий сектор у сукупних активах комерційних банків; оптимізація кредитного портфеля з точки зору кредитних ризиків, складу клієнтів і структури кредитних вкладень; забезпечення дотримання принципів у поєднанні з умовами банківського кредитування; зниження ціни кредиту та розширення його доступу для ширшого кола клієнтів.
При наданні банківського кредиту важливе значення має аналіз кредитоспроможності підприємства, котрий доцільно проводити із застосуванням методики комплексно-рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника, що передбачає такі елементи: а) оцінку характеру (репутації) позичальника кредитна історія клієнта, аналіз ділових якостей керівництва позичальника; б) оцінку фінансового стану позичальника за допомогою системи показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості; в) аналіз грошових потоків підприємства на основі зіставлення банком обсягів припливу й відпливу коштів позичальника за певний період; г) оцінку ділового ризику, пов’язаного з несвоєчасним завершенням кругообігу фондів і неефективним використанням ресурсів (фінансових, технічних, трудових).
Об’єктивно визначена ринкова та заставна вартість майна, що приймається у заставу, дає змогу запобігти затримці в його реалізації у разі звернення стягнення і, як результат уникнення можливих збитків для банку. У роботі обґрунтовано, що для вибору найоптимальнішого варіанта визначення ринкової вартості майна (застави) доцільно використовувати методи аналогів продажів, витрат і капіталізації прибутку в комплексі.