Черепніна Олена Іванівна. Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем

brief description

Черепніна Олена Іванівна. Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004

Черепніна О.І. Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
Дисертація присвячена порівняльному аналізу становлення і функціонування сучасних економічних систем в умовах трансформаційної економіки. Розкрито теоретико-методологічні засади, зміст і еволюцію порівняльного аналізу економічних систем як особливого розділу сучасної економічної теорії. З’ясовано місце, роль і специфіку дослідження трансформаційних процесів у порівняльному аналізі транзитивних економічних систем.
Проведено порівняльний аналіз трансформації відносин власності в транзитивних економіках України та ряду інших постсоціалістичних країн, формування на їх основі ринкової системи.
Виявлено та висвітлено дивергентно-конвергентні явища і процеси у функціонуванні сучасних транзитивних економічних систем.
Досліджено зміст і особливості економічної ролі та функцій держави в трансформаційних процесах у зв’язку з інтеграцією сучасних транзитивних економік у світове господарство.

Здійснений в дисертації порівняльний аналіз економічних систем в контексті сучасних трансформаційних і глобалізаційних процесів, що охопили практично весь світ, дає можливість зробити наступні висновки методологічного, теоретико-концептуального та практичного характеру:

Формування порівняльного (компаративного) аналізу економічних систем розпочалося на початку XX століття у зв’язку з дискусіями про ринкове і планове господарство, їх реальним розвитком та функціонуванням, спробами співставлення їх за рядом важливих параметрів (темпи економічного зростання, продуктивність праці, розподіл обмежених ресурсів та ін.). В основу подальшого розвитку теорій порівняльних економічних систем був покладений компаративний аналіз явищ, процесів і загального функціонування як різних, так і однакових типів економічних систем.
З початку 90-х рр. в теорії порівняльних економічних систем виникали нові галузі і теми аналізу, змінились теоретико-методологічні підходи, відбулося критичне переосмислення попередніх результатів аналізу. Найважливіші сучасні сфери порівняльного аналізу: співставлення країн з перехідною економікою та процесів системної трансформації, які в них відбуваються; порівняння економік перехідних країн з новими індустріальними, деякими латиноамериканськими країнами і навіть з розвиненими ринковими економіками у певних галузях і на певних етапах розвитку; співставлення економіки і суспільства в КНР, В’єтнамі і країнах ЦСЄ, зокрема України; порівняльний аналіз національної економіки окремих країн у цілому або окремих галузей народного господарства чи проблем у доперехідних і сучасних перехідних умовах.
Порівняльний (компаративний) аналіз економічних систем становить особливий розділ сучасної економічної науки, що все більше розростається і ускладнюється в результаті осмислення вченими фундаментальних процесів ринкових перетворень. Порівняльний аналіз сучасних транзитивних економічних систем, їх становлення і функціонування це ядро сучасного компаративного аналізу економічних систем. Адекватне з’ясування суті, спрямованості і кінцевої мети перехідних процесів вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу до аналізу всієї сукупності об’єктивних і суб’єктивних чинників, які визначають феномен перехідної економіки і трансформацію економічних систем в цілому. На таку роль претендує порівняльний аналіз економічних систем (компаративістика) і в його складі транзитилогія.
Теоретико-методологічна основа порівняльного аналізу економічних систем досить неоднорідна. З одного боку, її складають основні теорії і методологічні принципи різних напрямків сучасної економічної теорії. З другого боку, використовуються в ході пізнання економічних явищ та процесів формаційний та загальноцивільний підходи, концепція загальнолюдського процесу, теорія циклічного розвитку людства, положення ряду неекономічних наук.
Важливе значення має чітке розрізнення внутрі- і міжсистемних трансформацій економіки. Внутрісистемна трансформація охоплює перетворення, які не виходять за межі певної економічної системи і спрямовані на вдосконалення існуючих господарських відносин, форм і методів. На противагу їм міжсистемна трансформація вивчає насамперед якісні перетворення, пов’язані із заміною попередньої економічної системи новою. Економічні перетворення в Україні, як і загалом, на всьому пострадянському просторі, мають яскраво виражений характер міжсистемної трансформації, переходу до принципово нового соціально-економічного ладу на засадах мішаної економіки та ринкового механізму.
Наростання нової хвилі трансформацій представники теорії постіндустріального суспільства трактують як реформаторські перетворення на шляху становлення і розвитку постіндустріального (інформаційного, пост капіталістичного і т.п.) суспільства. При цьому питання між системної трансформації розглядаються досить суперечливо. Поряд з дослідженнями, в яких розкриваються суттєві зміни властивостей і характеристик ринкової системи, мають місце дослідження, які досить обґрунтовано спростовують принциповий характер її змін. Постіндустріальні процеси вітчизняні вчені (А.А.Чухно та ін.) пов’язують із перспективою перехідного періоду створення повноцінної ринкової економіки та після перехідного її розвитку, функціонування стабільної економічної системи.

7. Розвиток економіки постсоціалістичних країн протягом 1989-2003 р. характеризується дивергентними тенденціями у сфері темпів економічного зростання, розподілу доходів, рівнів ВВП на душу населення, припливу та використання ПІІ тощо. Такі тенденції характерні як для країн ЦСЄ, у тому числі найбільш розвинутих, так і ще в більшій мірі для держав СНД. Вступ ряду країн ЦСЄ до ЄС, очевидно, посилить конвергентні процеси в межах спільноти за умови більш швидкого (за темпами економічного зростання приблизно у 2 рази) соціально-економічного розвитку постсоціалістичних держав. Проте процес реальної конвергенції розтягнеться на багато десятиріч, враховуючи значні розриви у рівнях їх розвитку у всіх сферах економіки.