Черноіванова Олена Миколаївна. Особливості функціонування та розвитку технологічних парків і технополісів у світовому господарстві

brief description

Черноіванова Олена Миколаївна. Особливості функціонування та розвитку технологічних парків і технополісів у світовому господарстві: Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2002. - 243, [7]арк. , табл. - Бібліогр.: арк. 199-212

Черноіванова Олена Миколаївна «Особливості функціонування та розвитку технологічних парків і технополісів у світовому господарстві». Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет, Донецьк, 2002.
Дисертацію присвячено дослідженню науково-теоретичних особливостей створення технологічних парків і технополісів у світовому господарстві з урахуванням можливостей його застосування в Україні. У роботі запропоновано уточнення визначення спеціальна (вільна) економічна зона”, поняття технологічний парк” та технополіс”. Проаналізовано сучасний стан розвитку інноваційної діяльності та особливості становлення і функціонування технологічних парків в Україні. Узагальнено результати та визначено стратегію й тактику розвитку технопарків, їх основні завдання (удосконалення нормативно-правового забезпечення, формування цілісної системи управління, активізація залучення інвесторів, посилення інформаційно-рекламної підтримки, забезпечення моніторингу інноваційної та інвестиційної діяльності) відповідно до пріоритетних напрямків діяльності цих технологічних парків.
Розроблено методику оцінки ефективності діяльності інноваційних проектів та технопарків, яка будується на принципах цільової спрямованості, комплексності, ефективності, координації з регіональними програмами і складається з таких основних блоків: оцінки організаційно-правового забезпечення, оцінки науково-технічного, соціально-економічного і екологічного потенціалу з урахуванням факторів ризику. Розроблено пропозиції щодо удосконалення організаційноекономічного механізму функціонування технологічних парків в системі спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

В результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки теоретичних положень щодо створення ефективних спеціальних науково-технічних зон у сучасному світовому господарстві. Це дає змогу зробити такі найбільш важливі висновки та рекомендації:

Вихід України з системної кризи й інтеграція економіки у світове господарство вимагають глибоких соціально-економічних перетворень на основі нового типу стосунків, що базується на застосуванні ефективних технологій та використанні інноваційних механізмів, що забезпечують розробку і виробництво інноваційного продукту і його використання в сфері матеріального виробництва.

2. Найважливішим завданням державної науково-технічної політики та основою
інноваційного механізму є створення стійких технологічних парків та технополісів, які повинні сприяти утворенню наукомісткого сектора промисловості та формувати науково-технічне ядро всього господарства країни. Вони визначають умови щодо підвищення конкурентоспроможності українських технологій і продукції на світовому ринку на тривалу перспективу.
3. Науково-технологічні парки, які поєднують науково-дослідні, технологічні і виробничі підприємства, забезпечують найшвидше впровадження результатів науково-дослідних і пошукових робіт та винаходів у промисловість та бізнес. У цих структурах, орієнтованих на розвиток нової і високої технології, виробництво наукомісткої продукції і її маркетизації, концентрується значний кадровий, науковий, інженерний потенціал, що займається розробкою поточних і перспективних науково-прикладних проблем та випуском і реалізацій нових видів продукції і матеріалів.

Технологічні парки створюють необхідні умови для швидкого переміщення

наукових розробок у виробництво. Вони сприяють прискоренню розвитку НТП на основі активізації зовнішньоекономічного співробітництва та розробки наукомістких технологій та нових видів готової продукції, а також розширенню експорту. Ці структури в більшій мірі орієнтовані на вирішення внутрішньо економічних завдань за допомогою мобілізації та перерозподілу національних ресурсів. Вони можуть допомогти фінансуванню фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил та бути ефективним інструментом залучення іноземних інвестицій й технологій.

Для реалізації інноваційної політики в умовах обмежених можливостей

бюджетного фінансування зростатиме значення додаткових джерел фінансування інновацій (власних коштів організацій, приватних інвестицій, позикових засобів міжнародних кредитно-фінансових організацій, коштів позабюджетних фондів).

Технопарки відіграють велику роль у розвитку авіакосмічної техніки,

біоінженерії і біомедицини, у розробці нових технологій в багатьох галузях промисловості та у вивченні Землі і її природних ресурсів. Найбільш перспективними технологічними напрямками є генна інженерія, мікробіологія, фармацевтика, робототехніка і нанотехнології.

Впровадження сучасних технологій (інформаційних, ядерних, радіаційних,

лазерних, біотехнологічних та ін.) в наукомісткі підприємства, технологічні парки і технополіси сприяє:
створенню нових матеріалів та видів продукції (фармацевтичних виробів, електронного устаткування з обробки інформації, базового електронного устаткування, медичної і хірургічної техніки, оптичних приладів та ін.);
розвитку і впровадженню сучасних інформаційних технологій (програмного забезпечення та Інтернет-технологій);
покращенню соціального та екологічного стану окремих територій.
8. Для подальшого розвитку науково-технологічних парків та технополісів необхідно прийняти рішення в законодавчому порядку з таких питань, як землекористування, різні податкові і тарифні пільги для ТП, а також суспільне визнання їх як суб’єктів ринкового середовища.
9. Для розвитку інноваційної діяльності й інноваційного підприємництва в Україні необхідно скласти перелік усіх структур, визначити поняття, сфери діяльності і розв’язувані ними завдання, відмітні ознаки; розробити методику оцінки доцільності створення в регіоні спеціальних науково-технічних зон чи інших інноваційних структур.