Чесакова Мирослава Сергіївна Протидія розслідуванню злочинів та шляхи її подолання на стадії досудового розслідування

brief description

Чесакова Мирослава Сергіївна, викладач кафедри управління безпекою, правоохоронної та антикорупційної діяльності Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом». Назва дисертації: «Протидія розслідуванню злочинів та шляхи її подолання на стадії досудового розслідування». Шифр та назва спеціальності 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. Спецрада К 64.896.01 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ»
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СУДОВИХ
ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М. С. БОКАРІУСА
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЧЕСАКОВА МИРОСЛАВА СЕРГІЇВНА
УДК 343.13,343.98
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ ТА ШЛЯХИ її
ПОДОЛАННЯ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОІ'О РОЗСЛІДУВАННЯ
12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
І Іодасгься на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
М. С. Чесакова
Науковий керівник —
Сірагонов Василь Миколайович
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Харків - 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 17
ВСТУП 18
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОПЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ 27
1.1 Становлення та формування поняття «протидія розслідуванню
злочинів» 27
1.2 Форми та способи протидії в процесі розслідування злочинів 41
1.3 Характеристика суб’єктів протидії розслідуванню злочинів 61
Висновки до розділу 1 83
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ ОСНОВИ її ТАКТИКА ПОДОЛАННЯ
ПРОТИДІЇ В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ 87
2.1 Правові засоби подолання протидії в процесі розслідування злочинів 87
2.2 Тактичні прийоми проведення окремих слідчих (розшукових) дій в умовах
протидії розслідуванню злочинів 107
Висновки до розділу 2 139
РОЗДІЛ З НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ 145
3.1 Міжнародний досвід подолання протидії в процесі розслідування
злочинів та залучення його до вітчизняної практики 145
3.2 Превентивні заходи подолання протидії в процесі розслідування
злочинів 158
3.3 Взаємодія слідчого, прокурора, оперативних працівників у діяльності
щодо подолання протидії розслідуванню злочинів 177
Висновки до розділу 3 196
ВИСНОВКИ 
С ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
ДОДАТКИ 225
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
КК України - Кримінальний кодекс України КИК України - Кримінальний процесуальний кодекс У краї! УВП - установа виконання покарання СІЗО - слідчий ізолятор
МВС України - Міністерство внутрішніх справ України
СБУ - Служба безпеки України
СРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ФРН - Федеративна Республіка Німеччина
ДФС - Державна фіскальна служба
ЄДРСР - Єдиний державний реєстр судових рішень
ДБР - Державне бюро розслідувань
НСРД - негласна слідча розшукова дія
ЗМІ - засоби масової інформації

ВСТУП
Обгрунтування вибору теми дослідження. Протидія розслідуванню злочинів як діяльність не с новим явищем. Із розвитком суспільства, інформаційних технологій воно виражається ще й у різноманітних формах, відбувається, так би мовити, щоденна модернізація та видозмінення останніх. На сьогодні протидію розслідуванню злочинів можна спостерігати на всіх етапах розслідування, починаючи із внесення відомостей про вчинене злочинне діяння до Єдиного реєстру досудовнх розслідувань (далі - ЄРДР) і аж до розгляду кримінального провадження судом. Для вдосконалення розслідування необхідно визначитися із сукупністю дій, які сприятимуть швидкому і повному розкриттю злочинів, а також спрогнозувати діяльність протилежної сторони та унеможливити вчинення перешкод для встановлення істини.
Першочергово протидія має вплив на учасників процесу розслідування. У цьому контексті головним завданням протидії є порушення нормальної діяльності органів слідства, зменшення ефективності провадження слідчих (розшукових) дій, ускладнення процесу викриття винних осіб, виведення з кримінального провадження співучасників злочину тощо.
Теоретичним підгрунтям дисертаційного дослідження стали праці
B. Є. Корноухова, Р. С. Бєлкіна, А. М. Кустова, В. М. Стратонова,
C. В. Слінько, О. В. Александренко, Р. М. Шехавцова, С. К). Журавльова, В. Н. Карагодіна, які визначили поняття протидії розслідуванню злочинів.
O. В. Дулов розглядав протидію через призму психологічних підходів слідчої діяльності. А. Ф. Волобуєв, А. Ф Лубин, С. Ю. Журавльов, В. С. Да виден ко,
P. С. Белкін досліджували форми і способи протидії розслідуванню злочинів та запропонували їх класифікацію. В. О. Коновалова і В. Ю. Шепітько досліджуючи тактику проведення обшуку запропонували власний поділ протидії розслідуванню злочинів. Е. Б. Сімакова-Сфремян досліджувала сутність та проблемні питання комплексних судово-експертних досліджень.
І. А. Петрова вивчала особливості взаємодії слідчого з експертом при підготовці і проведені експертиз. І. В. Пиріг, М. Г. Щербаковский досліджували теоретичні та практичні проблеми використання спеціальних знань, проведення й використання судових експертиз у кримінальному провадженні.
Дослідженням питання подолання протидії розслідуванню злочинів при провадженні допиту займалися: І. О. Биховський, А. М. Васильєв,
Г. Г. Доспулов. У працях О. Я. Баєва, І. Ф. Герасимова були вивчені проблеми слідчих ситуацій у контексті подолання протидії розслідуванню злочинів. В. М. Карагодін у своїй докторській дисертації охарактеризував і визначив поняття протидії та зупинився на її проявах. О. П. Снігерьов досліджував діяльність органів внутрішніх справ щодо боротьби з організованими злочинними групами. В. М. Трофименко вивчав особливості кримінальної процесуальної форми. С. Ю. Журавльов у дисертації «Протидія у розкритті та розслідуванні злочинів та тактика її подолання» розглянув діяльність органів слідства та дізнання при розслідуванні злочинів у галузі економіки, однак в його праці йшлося лише про форму протидії розслідуванню - приховування злочину. Б. В. Щур у своїй монографії проаналізував сучасні найпоширеніші і найбільш типові форми протидії розслідуванню злочинів, що сьогодні вчиняються організованими злочинними групами. Р. М. Шехавцов вивчав типологію корупційннх механізмів протидії розслідуванню та всебічно аналізував зв’язки між злочинними групами та правоохоронними органами. Окремі криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню злочинів досліджувалися у дисертації О. В. Александренко, де розкрито сутність і зміст протидії, розглянуто сучасні види, форми, способи протидії розслідуванню та запропоновано їх класифікацію, запропоновано систему заходів попередження протидії розслідуванню злочинів.
Надбання цих учених стали підставою для більш глибокого розуміння понятійного апарату, що використовується у дисертації та аналізу існуючих правових засад подолання протидії.
Слід зазначити, що у наведених працях науковців подолання протидії розслідуванню злочинів як комплексне поняття не вживалося, а досліджувалися лише окремі прояви впливу на отримання доказової інформації яка в процесі розслідування приховувалася або викривлялася, що не дозволяло всебічно, об’єктивно її оцінити. Увага науковців була приділена окремим формам, проявам протидії розслідуванню злочинів, що звичайно поклало початок дослідженню загальних проблем подолання протидії розслідуванню. Таким чином, актуальність окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначили її основні напрями.
Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (Указ Президента України від 12 січня 2011р. №24/2011), Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні (Указ Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008), Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки (Указ Президента України 20 травня 2015 р. №276/2015), Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015 та Плану заходів з її реалізації, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р, Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 р. №287/2015, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015- 2019 років, затвердженого наказом МВС України від 16 березня 2015 р. № 275. Роботу виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Університету сучасних знань на 2017-2022 рр. (протокол Вченої ради Університету сучасних знань №3 від 08 грудня 2016 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Університету сучасних знань (протокол № 5 від 17 червня 2015 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення і формування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо подолання протидії розслідуванню злочинів на стадії досудового розслідування.
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі основні завдання:
— з'ясувати і розкрити стан наукового дослідження проблем подолання протидії розслідуванню злочинів та формування поняття «протидія розслідуванню злочинів»;
— визначити способи і форми протидії розслідуванню злочинів та основні підходи до їх класифікацій;
— виявити залежність і вплив сторін обвинувачення, захисту та інших учасників кримінального провадження як на вчинення протидії, так і її подолання під час кримінального провадження;
— визначити правові основи подолання протидії в процесі розслідування злочинів;
— розробити тактичні прийоми проведення окремих слідчих (розшукових) дій в умовах протидії розслідуванню злочинів;
— проаналізувати на прикладах європейських країн з розвиненою правовою системою форми, методи і засоби подолання протидії в процесі розслідування злочинів;
— сформулювати, аргументувати та внести пропозиції щодо удосконалення законодавства і інших нормативних документів, спрямованих на подолання протидії розслідуванню.
Об 'ект дослідження - врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають у процесі подолання протидії розслідуванню злочину.
Предмет дослідження - протидія розслідуванню злочинів та шляхи її подолання на стадії досудового розслідування.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Загальний діалектичний метод пізнання дозволив розглянути
протидію розслідуванню злочинів як цілісне суспільно-небезпечне явище (підрозділи 1 .1-1.2); історико-правовий - сприяв оцінці становлення поняття протидії розслідуванню злочинів (підрозділ 1.1); системно-структурний - покладено в основу дослідження форм і способів протидії розслідуванню злочинів та характеристики суб’єктів протидії розслідуванню злочинів (підрозділи 1.3; 3.3.); формально-логічний - використано при дослідженні правових засобів подолання протидії розслідуванню злочинів (підрозділ 2.1); метод функціонального аналізу дав змогу розглянути тактичні особливості проведення деяких слідчих (розшукових) дій (підрозділ 2.2); порівняіьно- правовий - використано при дослідженні зарубіжного досвіду щодо подолання протидії розслідуванню злочинів (підрозділ З.1.); метод правового модеіювання та правового прогнозування використано при розробленні стратегічних цілей, спрямованих на подолання протидії розслідуванню злочинів (підрозділ 3.2); формально-юридичний метод - при дослідженні взаємодії органів під час подолання протидії розслідуванню злочинів, завдяки йому обгрунтовано висновки і пропозиції, спрямовані на внесення змін до національного законодавства щодо впровадження електронної бази (підрозділи 2.2; 3.3); статистичний - застосовано при узагальненні матеріалів
кримінальних проваджень, судової практики; соціологічний метод, а саме анкетування - під час опитування слідчих і адвокатів, відповідно до розроблених анкет щодо з’ясування впливу протидії розслідуванню злочинів на етапі досудового розслідування. Усі, зазначені вище, та інші методи застосовувалися у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту та об’єктивність дисертаційного дослідження, переконливість в істинності отриманих наукових висновків.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі філософії, логіки, соціології, загальної теорії держави і права, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузевих та загальнотеорегичних юридичних наук.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України та міжнародні правові акти, які стосуються діяльності сторін у змагальному кримінальному процесі.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики (звіти та узагальнення матеріалів досудового розслідування, постанов Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Європейського суду з прав людини. Національної поліції України), ухвали слідчих суддів з Єдиного державного реестру судових рішень, звелені дані анкетування 453 слідчих та 112 адвокатів з таких областей України: Київської, Вінницької, Полтавської, Херсонської, Рівненської, Житомирської, Тернопільської, Харківської та Хмельницької.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація с першим монографічним дослідженням, у якому комплексно розкрито протидію розслідуванню злочинів на стадії досудового розслідування, процесуальну регламентацію та тактику її подолання, сформульовано низку положень, висновків і рекомендацій, що становлять наукову новизну, зокрема:
вперше:
— запропоновано розглядати протидію розслідуванню злочинів як певний вид поведінки людини, що спрямована на досягнення визначеної мети, яка є завідомо злочинною та направлена на перешкоджання (створення несприятливих умов) для повного і всебічного розкриття і розслідування злочинів;
— обгрунтовано необхідність визначити у КК України протидію розслідуванню злочинів як обтяжуючу та пом'якшуючу вину обставину, шляхом доповнення переліку обставин, що пом’якшують відповідальність та обставин, що обтяжують відповідальність;
— надано власні підстави класифікації протидії розслідуванню злочинів, зокрема, залежно від сторін та учасників кримінального провадження, як безпосередню та проміжну, а її форми поділяти залежно від спрямованості досягнутого результату, що дозволяє охопити всі прояви протидії розслідуванню, які вчиняються учасниками провадження;
— сформульовано основні напрями і цілі подолання протидії розслідуванню злочинів та розроблено проект «Концепції подолання протидії розслідуванню злочинів»;
— обгрунтовано необхідність запровадження електронних інформаційних ресурсів для принципово нових підходів під час взаємодії деяких учасників кримінального провадження та досудового розслідування в цілому.
Удосконалено:
— правове регулювання діяльності слідчого судді, що спрямоване на подолання протидії розслідуванню злочинів під час виконання ним обов’язків, передбачених законодавством;
— тактичні прийоми проведення огляду місця події, допиту, слідчого експерименту в умовах протидії розслідуванню злочинів;
— нормативну конструкцію ст. 131,224 КІІК України та ст. 66,67, 386 КК України, що дає змогу активніше стимулювати діяльність сторони обвинувачення щодо подолання протидії розслідуванню злочинів;
— наукові підходи щодо розроблення напрямів подолання протидії розслідуванню злочинів через призму організаційно-тактичних заходів;
— способи подолання протидії розслідування злочинів шляхом введення як матеріальних, так і моральних заохочень сторін та інших учасників кримінального провадження.
Набули подальшого розвитку:
— теоретичні напрацювання щодо визначення форм та способів протидії розслідуванню злочинів, а також їх класифікацій;
— підходи щодо запозичення та впровадження у національне законодавство досвіду зарубіжних країн у контексті подолання протидії розслідуванню злочинів, зокрема щодо реалізації інституту захисту допитаних осіб, інституту затримання та доповнення виключної компетенції слідчих суддів;
— наукові погляди щодо необхідності включення криміналістичної стратегії до розділу криміналістичної тактики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації теоретичні положення, висновки й пропозиції можуть бути використані:
— у науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення теоретико- правових питань удосконалення правового регулювання подолання протидії розслідуванню злочинів (акт впровадження НД1 імені Академіка Івана Луцького від 19.03.2019 р., акт впровадження Кримінологічної асоціації України від 26.03.2019 р.)
— у правотворчій сфері - під час внесення доповнень до КІІК України та КК України з метою вдосконалення чинного законодавства України щодо закріплення протидії розслідуванню злочинів, а також впровадження до виконання запропонованої Концепції подолання протидії розслідуванню злочинів;
— у правозастосовній сфері - з метою вдосконалення процесу досудового розслідування кримінальних правопорушень, що здійснюється в умовах протидії розслідуванню злочинів (акт впровадження у практичну діяльність Департаменту Генеральної прокуратури України від 07.03.2019 р.);
— в освітньому процесі під час підготовки лекцій, навчальних програм, тестових завдань, а також при проведенні занять з дисциплін «Криміналістика», «Кримінальний процес» (акт впровадження ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» від 12.03.2019 р ).
Особистий внесок здобувана. Дисертаційне дослідження з обраної теми є самостійною науковою працею здобувана. Всі положення, висновки та пропозиції, які визначають наукову новизну та виносяться на захист, отримані автором особисто. У науковій статті «Тактика проведення слідчого експерименту в умовах протидії розслідуванню злочинів», підготовленій спільно з В. М. Стратоновим, на підставі аналізу тактики проведення слідчого експерименту запропоновано тактичні прийоми, які необхідні під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії в умовах протидії розслідуванню.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й практичні рекомендації, викладені в дослідженні, доповідалися на таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Європейський вибір України в контексті безпековнх викликів та сучасних реалій» (Київ, 14 березня 2015 р.); «Особливості розвитку законодавства України у контексті євроінтеграційних процесів» (Київ, 26 жовтня 2016 р.); «Процесуальні аспекти досудового розслідування» (Одеса, 07 квітня 2017 р.); «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (Львів, 17-18 серпня 2018 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (Ужгород, 15-16 лютого 2019 р ).
Публікації. Основні теоретичні висновки й практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено у 11 наукових публікаціях за темою дослідження: 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях (у тому числі одна в іноземному науковому виданні та одна у співавторстві), а також 5 тезах доповідей і наукових повідомлень на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлена метою, завданнями, предметом і логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (192 найменування) та додатки. Загальний обсяг дисертації становить 251 сторінка, з них 185 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначені шляхів подолання протидії розслідуванню злочинів на стадії досудового розслідування. Одержані наукові результати дали змогу сформулювати ряд висновків і пропозицій, які мають теоретичне і практичне значення. До основних із них віднесено такі:
1. Доведено, що при формулюванні визначення поняття «протидія розслідуванню злочинів» слід відмовитися від уточнень активних та пасивних дій, визначивши їх як діяльність особи, що спрямована на досягнення визначеної завідомо злочинної мети, направленої на перешкоджання та створення несприятливих умов для повного і всебічного розкриття і розслідування злочинів.
2. Охарактеризовано доцільність розглядати форми і способи протидії розслідуванню через призму різноманітних явищ, суб’єктів процесуальної діяльності, ознак тощо.
Запропоновано розрізняти такий вид протидії розслідуванню злочинів з боку учасників процесу, як вимушена, де до суб’єкта кримінального провадження може бути застосована погроза, примус, заподіяння шкоди, збитків, переслідування тощо. Аргументовано, що класифікувати протидію розслідуванню можливо і залежно від учасника кримінального провадження за такими категоріями, як безпосередня та проміжна. Запропоновано поділяти форми протидії розслідування злочинів за критерієм спрямованості досягнутого результату, а саме на дії, що полягають у створенні обставин, які унеможливлюють притягнення до відповідальності або ж ухилення від неї шляхом імітування відсутності складу злочину та дії, спрямовані на зменшення рівня відповідальності шляхом удаваного зменшення ступеня суспільної небезпеки. Запропоновано поділяти способи протидії розслідуванню на матеріальні та моральні.
3. Встановлено правові заходи подолання протидії розслідуванню, з огляду норм матеріального та процесуального права, а саме сформульовано зміни до переліку обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, зокрема:
— ч. 1 ст. 67 КК України доповнити новим пунктом 14 у такій редакції:
«... 14) умисне, заздалегідь скановане сприяння вчиненню протидії
розслідуванню злочинів.».
— ч. 1 ст. 66 КК України доповнити п. 11 у такій редакції: «Ґ)зізнання про завідомо неправдиве показання;» (оскільки оцінка обставин судом хоч і є неупередженою та суд має свою суб’єктивну думку);
— ч. 1 ст. 66 КК України доповнити п. 10 у такій редакції: « 10) виявлення форм та способів протидії свідком, заявником, потерпілий та іншим учасником процес)', який підлягає відповідальності за злочини проти правосуддя».
Наголошено на недоцільності використання понять, які є неоднозначними й оціночними категоріями.. Запропоновано ч. 1 ст. 131 КПК України викласти у такій редакції «/. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення повного, швидкого, об’єктивного та неупередженого встановлення істини в межах визначеного провадження».
4. З’ясовано, що у КК України про заявника, як окремого суб’єкта складу злочину, не згадується в жодному складі злочину проти правосуддя. Оскільки заявник може бути потерпілим відповідно до ст. 386 КК України, то назву та диспозицію цієї статті доцільно викласти у такій редакції «Стаття 386. Перешкоджання з ’явленню свідка, заявника, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.
Перешкоджання з 'явленню свідка, заявника, потерпілого, експерта до суду, органів досудового розслідування, тимчасових слідчих та спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна if их осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією ж метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок».
Показано, що заявником може виступати особа, яка вчинила злочинне діяння, а для тимчасового відвернення від себе підозри заявила про вчинене злочинне діяння. За таких обставин доцільно окремо виділити допит заявника одразу після внесення відомостей в ЄРДР та доповнити положення ст. 224 КГІК України частиною 10, яку викласти у такій редакції: «... 10. Допит заявника проводиться негайно після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правилами, передбаченими положеннями ч. 1-3, ч. 5-9 цієї статті.».
5. Розроблено тактичні прийоми, які можуть використовуватися органами досудового розслідування для проведення досліджуваних слідчих (розшукових) дій в умовах протидії розкриттю злочинів. Рекомендовано обов’язкове використовувати відеофіксацію під час проведення слідчих (розшукових) дій. Встановлено, що допит, який проводиться в умовах протидії, може проводитися з двома категоріями осіб: з особами, які умисно чинять протидію розслідуванню злочинів та ніяким чином не налаштовані на співпрацю зі слідчим та особами, які добросовісно помиляються.
6. Запропоновано, у контексті реформування правоохоронної системи, запозичити досвід європейських країн та впровадити інститут затримання. Доведено необхідність уповноважити поліцію затримувати не лише підозрюваного, а й потерпілого та свідків для проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій. Встановлено, що реалізація положень інституту затримання буде спрямована на забезпечення невідкладного допиту затриманих осіб та/або зібрання інформації щодо вчиненого злочину. Запропоновано розглянути можливість розширення повноважень слідчого судді.
7. Здійснено висновок, що постає необхідність розроблення
«криміналістичної стратегії», яку можливо включити до розділу криміналістичної тактики та визначити такі завдання, а саме: подолання протидії розслідуванню злочинів; отримання якнайбільше інформації про вчинене злочинне діяння та можливих учасників; залучення фахівця у відповідній галузі для розроблення основних етапів розслідування злочину; на підставі вилученої інформації; розроблення попереднього плану розслідування; планування проведення необхідних слідчих (розшукових) дій; прогнозування та попередження можливих проявів форм і способів протидії розслідуванню злочину загалом чи окремих його епізодів; розроблення найбільш обгрунтованих слідчих версій стосовно розслідуваної події; передбачення заходів технічного характеру (дослідження камер спостереження, зняття інформації з каналів зв’язку, спостереження за особою); використання спеціальних технічних засобів для своєчасного виявлення та подолання протидії розслідуванню тощо.
Вказано необхідність введення електронної бази щодо взаємодії суб’єктів досудового розслідування злочинів, зокрема щодо об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування, повідомлення про підозру, продовження строків досудового розслідування, зупинення досудового розслідування, закриття кримінального провадження тощо. Доведено, що чинним законодавством слід передбачити механізм взаємодії слідчого з прокурором, що потребує швидкої комунікації між ними. Реалізація вищезазначених повноважень повинна здійснюватись шляхом створення електронного ресурсу взаємодії учасників досудового розслідування.
Аргументовано необхідність запровадження електронних інформаційних технологій з метою поступового переведення кримінального провадження у електронний формат, що призведе до системної організації процесу досудового розслідування (миттєвий обмін інформацією, автоматизація превентивного контролю, виключення можливості корупційних ризиків). Запропоновано створити та впровадити в дію інформаційний ресурс «Електронний кримінальний процес».
Обгрунтовано новий підхід до організації структури органів, які займаються розслідуванням злочинів.