Чучеліна Ольга Олександрівна. Особливості клітинно-мембранного пошкодження нирок при хронічному гломерулонефриті та їх корекція

brief description

Чучеліна Ольга Олександрівна. Особливості клітинно-мембранного пошкодження нирок при хронічному гломерулонефриті та їх корекція : Дис... канд. мед. наук: 14.01.37 / Харківська медична академія післядипломної освіти. — Х., 2006. — 167арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 134-167.

Чучеліна О.О. Особливості клітинно-мембранного пошкодження нирок при хронічному гломерулонефриті та їх корекція.
Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.37 нефрологія. Київ, Інститут нефрології АМН України.
Дисертація присвячена вивченню патогенетичних механізмів, що сприяють прогресуванню патологічного процесу в нирках при хронічній хворобі нирок: гломерулонефриті та розробці адекватних методів їх корекції .
В роботі досліджувалися структурні особливості клітинних мембран, взаємозв’язок факторів, які порушують їх структуру, дисфункція ендотелію та порушення функціональних властивостей тромбоцитів, зміни у системах антиоксидантного захисту та перекисного окислення ліпідів та білків у 80 хворих на ХХН: ГН.
Доведено, що порушення цілісності клітинних мембран визначається у всіх хворих на ХХН:ГН і характеризується патологічною перебудовою ліпідного біпрошарку клітинних мембран з накопиченням в них продуктів деградації фосфоліпідів, що сприяє посиленню процесів гідролізу останніх і призводить до порушення структури та функції клітинних мембран, найбільш вираженими ці зміни є при ХХН ІІІ ст. : ГН.
Вказана дестабілізація клітинних мембран є наслідком посилення процесів ліпопероксидації, пригніченням компонентів системи антиоксидантного захисту, порушенням вазорегуляторної функції ендотелію, найбільшою активність даних процесів була у хворих з ХХН ІІІ ст. : ГН.
Інтенсивність та глибина мембранодеструктивних процесів тубулярного апарату нирки визначається рівнем та якісним складом ензимурії у хворих на ХХН: ГН.
Активізація запального процесу в нирках супроводжується підвищенням у сироватці крові реактантів гострої фази запалення і зростає разом зі ступенем прогресування ниркової дисфункції.
В роботі показана доцільність застосування комбінованого прийому ІАПФ та антагоністів кальцію в комплексному лікуванні хворих з ХХН ІІІ ст.: ГН

При ХХН: ГН істотну роль у розвитку клітинно-мембранного пошкодження нирок відіграють розлади у системі антиоксидантного захисту, надмірана активація перекисної модифікації ліпідів та білків, порушення з боку фосфоліпідного складу клітинних мембран та обміну фосфоінозитидів.

При всіх варіантах ХХН: ГН, спостерігаються процеси перебудови біліпідного прошарку клітинних мембран тромбоцитів та еритроцитів, які характеризуються зменшенням загальних фосфоліпідів за рахунок зниження нейтральних фосфоліпідних фракцій сфінгомієліну та фосфатидилхоліну, та накопиченням лізованих форм фосфатидилхоліну, при чому максимальні зміни відмічалися в групі хворих на ХХН ІІІ ст.: ГН, НС.
Встановлено, що фракційний склад ІФ плазми крові відповідає варіанту та стадії перебігу ХХН: ГН, так при ХХН І ст.: ГН, АГ в плазмі крові концентрація всіх фракцій ІФ була підвищеною: ІФ-1 на 54% (р < 0,05); ІФ-2 32 % (р < 0,05); ІФ-3 1,30 (р < 0,05) разів; при ХХН ІІІ ст: ГН, АГ відмічалося зростання 61% (р < 0,05); та ІФ -2 на 65% (р < 0,05); при зменшенні ІФ-3 фракції на 9% (р < 0,05); а для ХХН ІІІ ст.: ГН, НС характерним було наростання в плазмі рівнів ІФ-1 на 76 % (р < 0,05) та ІФ-3 фракцій - на 39 % (р< 0,05); при зниженні концентрації ІФ-2 на 45% (р < 0,05).
Захворюваність на ХХН: ГН характеризується активацією процесів ПОЛ та ПОБ, перебудовою гомеостазу за окислювальним типом, на користь чого свідчить виснаження компонентів ферментативного і неферментативного АОГ, найглибші розлади спостерігаються у хворих на ХХН ІІІ ст.: ГН.
При ХХН: ГН визначається надмірне утворення оксиду азоту, найвищим цей показник був у хворих на ХХН ІІІ ст.: ГН, НС ( у 2,84 рази (р < 0,05)).
У всіх хворих на ХХН: ГН виявляється дисфункція тубулярного апарату нирок, на користь чого свідчить підвищена екскреція з сечею цитоплазматичного фермента ЛДГ, ензимів щіткової облямівки нефроепітелію проксимальних та дистальних канальців нефрону ГГТ та ЛФ, ферментів цитолізу - АЛТ і АСТ; найбільший рівень ферментурії зафіксований у пацієнтів з ХХН ІІІ ст.: ГН, НС.
Розвиток ХХН: ГН супроводжується наростанням в крові хворих реактантів гострої фази запалення: альфа-2-макроглобуліну, церулоплазміну і гаптоглобіну, що підтверджує наявність активного запального процесу, яка зростає зі ступенем прогресування ниркової дисфункції і набуває максимального рівня при ХХН ІІІ ст.: ГН, НС.
У пацієнтів з ХХН І ст.: ГН більша антипротеїнурична та протизапальна дія спостерігається при використанні фозиноприлу в дозі 2,5 5 мг, комбінована терапія фозиноприлом в дозі 10 мг/ добу і дилтіаземом в дозі 180- 240 мг/добу викликає більш виражений гіпотензивний та мембраностабілізуючий ефекти у хворих на ХХН ІІІ ст.: ГН.